«Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту України»



Скачати 166,47 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір166,47 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Залікова робота

з дисципліни «Цивільний захист»

на тему: «Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту України»

Виконала:

студенка групи ПСГЗ-68

Осадча Катерина Сергіївна

2013

План

1.Вступ

2.Завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту в Україні.

3.Висновок

4.Нормативно-правові акти з цивільного захисту

1.ВСТУП

Цивільний захист – система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів.

Цивільний захист здійснюється з метою: реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, а також подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту в Україні.
Відповідно до ст.1 Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 20 Кодексу цивільного захисту до завдань і обов’язків суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить:

1)забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об’єктах суб’єкта господарювання;

Полягає в тому що, дотримання на підприємстві, установі та організації відповідних правил, інструкцій та інших локальних актів є обов’язковим для працюючих.

2)забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту поділяються на такі класи:

- засоби нормалізації повітря (вентиляція, опалення, кондиціонування);
- засоби нормалізації освітлення (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання);

- засоби захисту від шуму вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);
- засоби захисту від ураження електричним струмом (заземлення, занулення, автоматичне відключення);

- засоби захисту від дії механічних факторів (огородження, сигналізація)
Засоби індивідуального захисту поділяються:

- ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри);

- засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошлеми);
- спеціальний одяг (куртки, комбінезони, брюки, халати);

- засоби захисту рук (рукавиці);

- засоби захисту очей (окуляри);

- засоби захисту голови, обличчя (каски, шоломи, захисні щитки).

Придбання засобів індивідуального захисту здійснюється у суб'єктів господарювання, які виробляють та/або реалізують продукцію відповідно до чинного законодавств, за умови засоби індивідуального захисту, які закуповуються, мають позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності та задовольняють вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761.

Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без засобів індивідуального захисту, встановлених Нормами безоплатної видачі засобів індивідуального захисту та іншими нормативно-правовими актами з охорони праці. (п. 5.1. Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №53 від 24.03.2008 р. «Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту».) Роботодавець зобов'язаний переконатися у використанні працівниками ЗІЗ відповідно до інструкції з їх експлуатації та у відсутності в цих засобах будь-яких змін, що можуть призвести до зниження їх захисних властивостей. Працівники зобов'язані бережливо ставитись до виданих їм ЗІЗ, застосовувати їх за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації. Працівники зобов'язані повідомляти роботодавця про будь-які недоліки стосовно використання ЗІЗ за призначенням.



3)розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії;

Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайної ситуації, аварій здійснюється з використанням усіх систем оповіщення, мережі зв’язку, засобів радіомовлення і телебачення із залученням у разі потреби сил і засобів органів МВС.

4)організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб’єкта господарювання;

Евакуація – організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження працівників, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації, підготовку певних видів транспорту; створення необхідних структур і органів управління на період евакуації; проведення комплексу заходів для охорони громадського порядку і підтримання організованості серед працюючих.

5) створення об’єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які потребують залучення великої кількості людей, спеціальної та іншої техніки, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України, на підприємствах, в установах та організаціях створюються позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту.

Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту - це створені за територіальним та виробничим принципом на базі підприємств, які володіють спеціальною технікою і майном, за рахунок їх працівників підготовлені позаштатні загони, ланки, команди, групи для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та виконання робіт щодо захисту населення і територій від них.

Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту поділяються на територіальні та об'єктові, а за призначенням – на формування загального призначення та формування спеціалізованих служб цивільного захисту.
Об'єктові позаштатні (невоєнізовані) формування створюються на базі і за рахунок організації та підприємств, за рішенням їх керівників.
Територіальні позаштатні (невоєнізовані) формування створюються шляхом об'єднання об'єктових позаштатних (невоєнізованих) формувань, які розташовані на цій території, за рішенням відповідних керівників місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад.
Позаштатні (невоєнізовані) формування загального призначення (зведені об‘єктові загони, ланки, команди, групи) створюються для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлювальних робіт безпосередньо у зоні надзвичайної ситуації.


Позаштатні (невоєнізовані) формування спеціалізованих служб цивільного захисту призначені для виконання спеціальних робіт або забезпечення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

До позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни, за винятком осіб, які приписані до військових частин та призначені для проходження військової служби у воєнний час або використання їх, як працівників Збройних сил України, інших військових формувань.

Порядок створення позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

6)створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

7)проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах суб’єкта господарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків;

На підприємстві створюються певні структури, які слідкують за різними ситуаціями та подіями в країні, що можуть призвести до надзвичайних ситуацій та завчасно вразі можливості попереджують про них.

8)здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки;

Проводиться на підприємстві в установленому порядку інструктаж, організовується підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікація працівників.

9)декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

Звітування про проведені заходи на підприємстві.

10) розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки;

Розробка та затвердження планів на випадок виникнення певних надзвичайних ситуацій.

11) проведення об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту;

Періодичне проведення семінарів та практичне закліплення на прикладах.

12) забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання відповідно до вимог статті 133  цього Кодексу;

Аварійно-рятувальні служби, що здійснюють аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів, повинні бути атестовані на здатність до проведення відповідних аварійно-рятувальних робіт.

13) здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

Програми здійснюється за рахунок коштів суб’єкта господарювання для попередження виникнення надзвичайних ситуацій.

14)забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб’єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, сил цивільного захисту – для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

Для здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах: шляхом нагляду і шляхом контролю для попередження виникнення будь-яких ситуацій.

15)забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;

16) здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні);

З метою збереження існуючого фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється їх облік на підприємстві.

17)дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;

У зв’язку зі зростанням та виникненням епідемій різного характеру проводяться профілактичні роботи.

18)створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

Матеріальними резервами є будівельні матеріали, пальне, медикаменти, продовольство, техніка, технічні засоби та інші матеріально-технічні цінності, призначені для проведення невідкладних відновних робіт і заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків.

19)розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання;

20)розроблення і затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням;

21)забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

22)утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням;

Керівники чи уповноважені ними особи забезпечують утримання у справному стані засоби цивільного та протипожежного захисту. Вразі невиконання даних завдань вони несуть відповідальність згідно із законодавством.

23) здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

На підприємстві встановлювати системи пожежної сигналізації. Пожежна сигналізація дозволяє виявити пожежі на ранній стадії його появи, що дозволяє мінімізувати ризики втрат від займання.

24) своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території;

25)виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про засади цивільного захисту» основними завданнями цивільного захисту є:

-збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
-прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;
-здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
-розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів,дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;
-розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері
цивільного захисту;

-створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;


-розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

-забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

-оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

-організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

--проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
-забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;
-надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
-навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;
-міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

2. Організація заходів цивільного захисту суб’єкта господарювання здійснюється підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених суб’єктів господарювання з урахуванням таких вимог:

1) у суб’єктах господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту, з чисельністю працюючих понад 3 тисячі осіб створюються підрозділи з питань цивільного захисту;

2) у суб’єктах господарювання, а також закладах охорони здоров’я із загальною чисельністю працюючих та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб та у суб’єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;

3) у навчальних закладах з денною формою навчання з чисельністю 500 і більше осіб, які навчаються, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;

4) у суб’єктах господарювання з чисельністю працюючих до 200 осіб призначаються особи з питань цивільного захисту за рахунок штатної чисельності суб’єкта господарювання.

3. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до Закону як підприємці, виконують заходи цивільного захисту особисто.

4. Порядок діяльності підрозділів з питань цивільного захисту або призначених осіб визначається відповідними положеннями про них або посадовими інструкціями. Положення про підрозділ (посадова інструкція працівника) з питань цивільного захисту затверджується керівником, що його створив (призначив), на підставі типового положення про такий підрозділ, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

3. ВИСНОВОК

На підприємства, установи та організації незалежно від форми власності покладаються великі завдання у сфері цивільного захисту відповідно до ст. 20 Кодексу цивільного захисту.

Отож, на суб’єкта господарювання покладається одне із основних завдань – це збереження життя людини, оскільки відповідно до Конституції України відповідно до ст. 3 Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до цього цивільний захист здійснюється на принципах:

1)гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

2)добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;
3)комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
4)створення системи раціональної превентивної безпеки з метою
максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення
ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх
наслідків;

5)територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту; 6)мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;



7)гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.
4. Нормативно-правові акти з цивільного захисту:


  • Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 р. №5403-VI

  • ЗУ «Про правові засади цивільного захисту» від 24.06.2004 р. №1859-IV;

  • ЗУ «Про цивільну оборону України» від 03.02.1993 р. №2974-XII, від 24.03.1999 р. №555-XIV;

  • ЗУ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.2000 р. №1809-III;

  • ЗУ «Про аварійно-рятувальні служби» від 14.12.1999 р. №1281-XIV;

  • ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 р. №1550-III;

  • ЗУ «Про оборону України» від 06.12.1991 р. №1932-XII;

  • ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 р. №2245-III;

  • Положення про Цивільну оборону України.

  • Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №53 від 24.03.2008 р. «Про затвердження Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту».



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал