Зарубіжний досвід інтеграції військової та цивільної освіти к т. н., професор рае козубцов І. М. Герасименко О. О. Ткач В. О



Скачати 117,5 Kb.
Дата конвертації06.02.2017
Розмір117,5 Kb.
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ІНТЕГРАЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТА ЦИВІЛЬНОЇ ОСВІТИ
к.т.н., професор РАЕ Козубцов І.М. Герасименко О.О. Ткач В.О.

Науковий центр зв’язку та інформатизації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут», (м. Київ Україна)
Постановка проблеми та зв’язок її з важливими науковими завданнями. Метою сучасного етапу розвитку військової освіти є підготовка військових фахівців з високим рівнем професіоналізму із загальною та військово-професійною культурою, створення умов для безперервного підвищення рівня знань, практичних навичок військових фахівців, їх творчого розвитку та самореалізації.

Для України, перш ніж проводити необґрунтовані заходи в ході реформи, важливо ознайомитися з зарубіжним досвідом інтеграції військової та цивільної освіти, досвіду підготовки військових фахівців деяких країн важливий, має позитивні якості.



Аналіз останніх досліджень і публікацій за проблемою. На основі аналізу літературних джерел проведено окремі дослідження проблем принципів перспективних напрямів і шляхів інтеграції військової освіти з цивільною освітою у деяких країнах світу з урахуванням посилення військово-професійної спрямованості навчання До новаторів сучасності, що здійснювали дослідження інтеграції військової з цивільною освітою, слід віднести наукові праці Нещадима М.І. [1], Ільницької У.В. [2], Полякова С.Ю. [3], Моісєєнко О.М., Гавриленко А.С. [4].

Трансформації системи військової освіти, як підґрунтя підготовки нової генерації військових фахівців, були присвячені роботи Романюка В.А., Серветник Р.М. [5], Радецького В.Г., Телелима В.М., Даника Ю.Г. [6] та ін.



Проблемні питання євроінтеграції вищої освіти на сучасному етапі реформування Збройних Сил України висвітлювали Мночкін А.І., Тхоржевський І.В., та Костенко В.А. [7]. Однак всі дослідження носять кластерний характер.

Формулювання цілей статті. Метою статі є висвітлення основних результатів НДР "Перспктива-ВО" щодо аналізу досвіду інтеграції військової з цивільною освітою та відпрацювань теоретико-практичних рекомендацій дисертаційного дослідження.

Результат дослідження. Заслуговує на увагу реформування військової освіти, зарубіжний досвід підготовки військових фахівців та досвід інтеграції військової та цивільної освіти.

Ізраїльська система підготовки військових кадрів є ефективною системою, що охоплює все населення, починаючи зі школи. Офіцерські курси організовують на навчальних базах та військових полігонах. Тривалість навчання складає від 6 місяців для командирів піхотних взводів до 20 місяців для офіцерів флоту. Тільки у Військово-повітряній Академії, де готують пілотів, термін навчання складає 3 роки і по закінченню випускникам разом з офіцерським званням присвоюють перший академічний ступінь. Вся система навчання нерозривно пов'язана з вирішенням реальних бойових завдань. Значну частину часу курсанти проводять в полі і на навчаннях, де негайно закріплюються отримані теоретичні знання. Нахил робиться на оволодіння майбутніми офіцерами практичних навиків командування підрозділами.


Така розгалужена система військової освіти в Ізраїлі охоплює практично все населення країни. За багато років воєн і збройних конфліктів вона довела свою ефективність в підготовці командних кадрів і стала прикладом для армій багатьох держав. Система військової освіти Ізраїлю знаходиться в постійному розвитку і реагує на вимоги сучасної війни і державного будівництва. Отже, система військової та цивільної освіти розділена, однак, домінуючим є військове спрямування розвитку думки, націленої на підвищення обороноздатності держави. За таких умов інтеграція і зміна на домінування набік цивільної компоненти для Ізраїлю є недоцільним.

Система інтегрованої підготовки офіцерських кадрів Білорусі. У Концепції національної безпеки Білорусі визначено, що забезпеченість військовими кадрами є одним з основних індикаторів стану національної безпеки [8, с. 25]. Підготовка військових кадрів в країні здійснюється в закладах освіти «Військова академія Республіки Білорусь», на семи військових факультетах і чотирьох військових кафедрах при цивільних ВНЗ. У Військовій академії навчаються офіцери оперативно-тактичної ланки за 18 спеціальностями і спеціалізаціями, офіцери тактичної ланки – за 90 спеціальностями і спеціалізаціями, а офіцери запасу – за 48 спеціальностями.

Зі створенням факультету Генерального штабу ЗС, в 2006 р. можна вважати завершення створення білоруської національної військової школи [9, с. 21].


З 2003 р. проводиться навчання студентів і по програмах підготовки молодших військових фахівців [10].

Крім того, підготовка білоруських офіцерів з вищою військовою освітою здійснюється у військових академіях Росії. Отже, в Республіці Білорусь спостерігається запізнення процесів інтеграції. Система військової освіти залишається такою, яка була за часів СРСР.


Підготовка офіцерських кадрів ФРН. Підготовка офіцерського складу Бундесверу здійснюється з урахуванням комплектування збройних сил кадровими офіцерами. Вона включає певні етапи навчання у військах, школах родів військ, офіцерських школах, військових університетах і академії служби генерального штабу Бундесверу [11].


Важливо підкреслити, що після 39 місяців військової служби молодші офіцери прямують на навчання в один з двох університетів бундесверу (Гамбург і Мюнхен) в цілях здобування вищої цивільної освіти протягом трьох-чотирьох років. Розглядаючи систему формування офіцерського складу бундесверу в цілому, відзначимо, перш за все, чітке розділення з урахуванням системи комплектування бундесверу кадровими офіцерами і офіцерами за контрактом наявність різних категорій офіцерів і порядку їх навчання і підготовки.

Після закінчення університету – навчання продовжується на офіцерських курсах в школах родів військ для поглиблення військових знань (1 місяць), після чого випускникові присвоюється військове звання «капітан». Після закінчення терміну першого контракту (12 років) слідує другий контракт, що дає право на подальшу освіту офіцера і його просування по службі. Офіцери надалі прямують на навчання в академію Бундесверу.

Таким чином, освіта офіцерів Бундесверу носить перманентний, цілеспрямований характер. Система передбачає постійне підвищення кваліфікації, перепідготовка в контексті сучасної освітньої концепції long-life-learning (освіта крізь все життя).

Система вищої військової освіти США [12] можна умовно поділити на військову компоненту освіти, що включає:

військові училища (академії) видів збройних сил;

військово-навчальні заклади, в яких офіцери здобувають вищу військову освіту;

спеціалізовані військово-навчальні заклади;

курси перепідготовки і удосконалення;

та цивільну компоненту, що включає:

інститут заочного навчання військовослужбовців;

курси військової підготовки офіцерів резерву при цивільних вузах (Reserve).

Розглянемо інтегровану частину освіти. В інституті заочного навчання відбувається підвищення рівня загальноосвітньої, спеціальної і професійної підготовки військовослужбовців, а також отримання середньої професійно-технічної і вищої освіти. В інституті функціонують заочні відділення при коледжах і університетах, а також на основі договорів з цивільними навчальними закладами США. Студенти університетів і коледжів можуть за бажанням закінчити курси позавійськової підготовки офіцерів резерву (RОТС) при своїх навчальних закладах. Термін навчання за програмою RОТС складає 2 або 4 роки. Близько 50% випускників, що закінчили чотирилітній цикл навчання, стають офіцерами сухопутних військ, ВПС і ВМС. Командування позавійськової підготовки співробітничає більш ніж з 600 цивільними вищими навчальними закладами США, що складає майже 20% від всіх закладів, що функціонують в країні. Офіцерів резерву для сухопутних військ готують при 300 університетах і коледжах, ВПС - 200, ВМС - 65, морської піхоти – 60. Студенти, курси ROTC, що успішно закінчили, і що виявили бажання служити в регулярних військах, отримують тільки загальну військову підготовку. Конкретної військової спеціальності вони набувають протягом декількох місяців на відповідних курсах в школах родів військ (сил) і служб, а також у військових навчальних центрах і лише після цього направляються в частин відповідного виду Збройних сил [13, с. 63].

Наукові кадри у ЗС США готуються з числа офіцерів, що мають відповідну освіту і що проявили схильність до науково-дослідної роботи як у військових, так і в цивільних вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах.

Головними особливостями американської системи підготовки офіцерів є:

безперервність навчання та участь цивільних навчальних закладів в комплектуванні первинних офіцерських посад;

наявність мережі шкіл, навчальних центрів, курсів підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації військових кадрів, число і рівень яких змінюється залежно від обстановки і потреби ЗС в тих або інших спеціальностях;

короткостроковість військової підготовки командних кадрів ЗС США у військових коледжах, що є за своєю суттю вищими академічними курсами.



Досвід інтеграції військової освіти з цивільною освітою в Польщі. Існуючі форми інженерної освіти у ВНЗ на основі військових факультетів при цивільних ВНЗ не задовольняють потреби армії, що постійно ростуть, з погляду як кількості, так і професійно-військової підготовки.

Збройним силам потрібні фахівці, яких в цивільних ВНЗ не готують. Таким чином, в керівництві Міністерства оборони було ухвалило рішення про створення власного політехнічного навчального закладу – Військового Технічного Університету Wojskowa Akademia Techniczna im. J. Dąbrowskiego w Warszawie [14]. Спочатку університет складався з п’яти факультетів. Згодом додано е два і заочну форму навчання магістрів.

Зараз Військовий технічний університет є найбільшим військовим політехнічним університетом в Польщі, де здійснюється навчання військових і цивільних студентів. Навчальний заклад безпосередньо підпорядковано Міністерству оборони Польщі, а не Міністерству освіти та науки. Керівництво закладом здійснює ректор, що перебуває на дійсній військовій службі. А от його заступники – проректори за штатом є цивільними.

Реформування системи військової освіти в Росії. Міністерство оборони підготувало в 2008 р. пропозицію щодо формуванню до 2013 року перспективної мережі 10-ти головних ВНЗ, зокрема:

три військові навчально-наукові центри (ВННЦ) Сухопутних військ, Військово-повітряних сил та Військово-морських сил [15, с. 7];

шість військових академій;

один військовий університет.

Першим кроком у формуванні нової мережі вузів стало розпорядження Уряду РФ від 24 грудня 2008 р. №1951-р., відповідно до якого з 2009 року в системі військової освіти почали створюватися ВННЦ. Вони стали новою формою інтеграції військової освіти і науки. Центри почали створювати на базі військових академій, що об’єднують освітні установи, які реалізовують освітні програми різних рівнів, а також інші установи і організації, зокрема наукові.

Система підготовки офіцерів передбачає одноразове здобуття офіцерами фундаментальної вищої освіти – в училищі, інституті або академії.

Перед призначенням на кожну нову посаду кожен офіцер проходить підготовку, термін якої залежать від майбутньої посади.

Такий підхід формує систему безперервної військової освіти і підготовки офіцерів впродовж всієї служби. Один раз, здобувши вищу освіту, він має всі шанси вирости від лейтенанта до генерала [16].

Навчання в профільних військових академіях і у Військовій академії Генерального штабу (ВАГШ) планується замінити на 10-місячні підготовчі курси. Після училища офіцер кожні три роки може підвищувати свій освітній рівень на різних курсах в системі додаткової підготовки. Наприклад, командир батальйону – у видовій академії, командир бригади – у ВАГШ.

Змінився вміст навчального процесу що передбачає обов'язкові курси лідерства, ґрунтовної лінгвістичної підготовки та інтенсивні заняття фізпідготовкою і спортом [16].

Із-за надлишку офіцерських кадрів в 2010-2011 рр. було припинено набір курсантів у ВВНЗ. Одним з напрямів вдосконалення системи підготовки і комплектування військ (сил) офіцерськими кадрами в умовах оптимізації штатної чисельності військових посад, що підлягають заміщенню офіцерами, стало створення і розвиток нової форми підготовки офіцерських кадрів  навчальних військових центрів (НВЦ). З 1 вересня 2008 р. розпочато підготовку офіцерів в НВЦ для Збройних сил при 37 провідних цивільних освітніх установах, розташованих по всій території Росії [17, с. 10].

Підготовка російського офіцера згідно прийнятої в армії Болонської системи із залишенням підготовки військових фахівців з освітньо-кваліфікаційним рівнем „спеціаліст” [18]. Така система дозволяє випускникам військових вузів зробити подвійну кар'єру.



Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Проаналізувавши досвід підготовки офіцерів в зарубіжних країнах можна зробити деякі висновки, щодо інтегрованої системи підготовки офіцерських кадрів:

інтеграція військової освіти в систему цивільної в Україні є унікальною, оскільки в багатьох країнах військова освіта є замкнутою системою, а у нас вона є невід’ємною складовою національної системи освіти, та зберегла не мало позитивних елементів з тієї, що залишилася від радянської військової школи;

реформа системи військової освіти України здійснюється з урахуванням світового досвіду, інноваційних технологій і спрямована на забезпечення підготовки офіцерських кадрів на компетентнісних засадах для сучасних Збройних Сил;

перевагою над іноземною військовою системою полягає, і в тому, що випускники військових ВНЗ отримують диплом державного зразка, адже після завершення військової кар’єри можуть знайти своє місце у цивільному житті;

на сьогодні Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного университету України „Київський політехнічний інститут” є структурним підрозділом НТУУ „КПІ”, та досягнуто успішну форму інтеграції військової освіти з цивільною освітою;

інтеграція є найбільш ефективною для країн, які мають невеликі за чисельністю збройні сили, і які не мають потреби у великій кількості військових фахівців.

Процес реформи системи військової освіти України, виходячи із положень Концепції реформування Збройних Сил України на період до 2017 року якою передбачено зокрема скорочення кількості й номенклатури, підготовку зменшеної чисельності офіцерських кадрів високої кваліфікації в умовах обмеженого фінансування, повинен бути всебічно і детально обґрунтованим і носити безперервний характер.

Література

1. Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / М.І. Нещадим; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. — К., 2004. — 56 с. — укp.

2. Ільницька Уляна Вікторівна. Паблік рилейшнз Збройних сил як фактор демократизації та оптимізації цивільно-військових відносин : Дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Національний ун-т "Львівська політехніка". — Л., 2006. — 213 арк. — Бібліогр.: арк. 201-213.

3. Поляков Станіслав Юрійович. Організаційно-правові засади військової освіти в Україні (адміністративно- правовий аспект): дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2006.

4. Моісєєнко О.М., Гавриленко А.С. Інтеграція військової та цивільної освіти – співпраця на користь суспільства [Электронный ресурс]. – Режим доступу URL: http://www.confcontact.com/20110225/pe1_moiseenko.php.

5. Серветник Р.М. Трансформація системи військової освіти – підґрунтя підготовки нової генерації військових фахівців [Электронный ресурс]. Вісник Національної академії оборони України 4 (12) / 2009. – Режим доступу URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnaou/2009_4/Serwetnik.pdf.

6. Радецький В.Г., Телелим В.М., Даник Ю.Г. Питання трансформації оборонних структур України та удосконалення системи військової освіти // Наука і оборона. – 2009.- №1. – С.15 – 18.

7. Тхоржевський І. В., Кортенко В. А. Проблемні питання євроінтеграції вищої освіти на сучасному етапі реформування Збройних Сил України // Військова освіта. - К., 2004. - № 2 (14) - С. 82 - 94.

8. Об утверждении Концепции национальной безопасности Республики Беларусь: Указ Президента Респ. Беларусь от 9 нояб. 2010 г. №575 // Нац. реестр правовых актов Респ. Беларусь. 2010. №276. 1/12080.

9. Жадобин Ю.В. Долг каждого гражданина // Беларуская Думка. 2011. № 3. С. 16–24.

10. Савик С.А. Подготовка офицерских кадров в Республике Беларусь в контексте реформирования системы военного образования в ведущих странах НАТО и СНГ [Электронный ресурс]. ФГБУ «Федеральный центр образовательного законодательства» Журнал «Право и образование» – Режим доступу URL: http://www.lexed.ru/pravo/journ/0612/sav.doc.

11. Андреев В.И., Шеховцов Н.П. К проблеме аксиологических оснований подготовки офицеров в армиях развитых стран мира (на примере ВС США, ФРГ, Великобритании, Франции) // Вестн. Акад. воен. наук. 2006. № 3. С. 104–109.

12. Матвеенко А.А. Система высшего военного образования в США // ART of WAR. 2010. 30 янв. [Электронный ресурс]. 2010. – Режим доступу URL: http://artofwar.ru/k/kamenew_anatolij_iwanowich/sshasistemawoennogoobrazowanijanachalo21weka.shtml. Дата доступа: 01.03.2012.

13. Бакович М.Н. Организационно-правовое регулирование подготовки офицеров запаса для вооруженных сил США и Великобритании // Воен. мысль. 2008. № 10. С. 59–66.

14. Wojskowa Akademia Techniczna / Military University of Technology [Электронный ресурс]. Режим доступу URL: http://www.wat.edu.pl/

15. Гафутулин Н. Военная реформа XXI века // Красная звезда. 2009. 11 февр. С. 7.

16. Приезжева Е.Г. Военная школа на этапе перемен // РИА Новости [Электронный ресурс]. 31 окт. 2011. – Режим доступу URL: http://ria.ru/interview/20111031/473707349.html. Дата доступа: 23.03.2012.

17. Панков Н.А. Готовить офицерские кадры – по-новому // Российское воен. обозрение. 2008. № 9. С. 8–13.



18. Армия по уши в болонской системе. 12 сентября 2011 [Электронный ресурс]. – Режим доступу URL: http://topwar.ru/6731-armiya-po-ushi-v-bolonskoy-sisteme.html
Каталог: pdf -> 2012 -> 1%20Kg%20
1%20Kg%20 -> Педагогічні умови застосування міжпредметної інтеграції у підготовці фахівців комерційної діяльності войцехівська І. С., Ільєва О. П
1%20Kg%20 -> Інноваційний розвиток економіки та вищої освіти в україні к е. н., доцент Горшунова І. В
1%20Kg%20 -> Інтеграція процесу навчання та виховання, як цілісний творчий підхід у формуванні професійної компетенції майбутніх спеціалістів дрючило О. А., Кордонська А. В
1%20Kg%20 -> Міждисциплінарні зв’язки як засіб комплексного формування майбутнього фахівця к е. н., доцент Кривоконь О. С., Омелько М. А
1%20Kg%20 -> Реалізація міждисциплінарних зв’язків при вивченні спеціальних дисциплін спеціальності „виробництво харчової продукції” Соляр Л. В., Бережна Г. М
1%20Kg%20 -> Початок фрактального міждисциплінарного науково-педагогічного пізнання майбутнього вченого 1д т. н., професор Мараховський Л. Ф
1%20Kg%20 -> Віті нтуу ”кпі” Ключові слова: інформаційні війни, інформаційна безпека. Вступ
1%20Kg%20 -> + 37. 058. 6 [378. 048. 2] Л. Ф. Мараховський, І. М. Козубцов наукова школа – основа сучасної міждисциплінарної аспірантури


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал