Закону України «Про дошкільну освіту»



Скачати 242,13 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір242,13 Kb.
ТипЗакон
КОНЦЕПЦІЯ

розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 р.р.
1. Вступ
Концепцію розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 роки розроблено на виконання Закону України «Про дошкільну освіту», Указу Президента України від 20.03.2008 р. № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні».

Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.

Значні за своїми масштабами та соціальними наслідками зміни, що відбуваються сьогодні у світі та в Україні, пов’язані з розвитком духовності людини інформаційної епохи. Вони не можуть не позначитися на освіті, як важливому чиннику розвитку дитини, її вихованні та навчанні у новому тисячолітті.

Нинішню ситуацію в дошкільній освіті України можна визначити як стадію між старою системою цінностей, установок, звичок і новою, що лише виформовується, і спрямовується на забезпечення оптимальних умов виховання і навчання особистості, яка розвивається. ХХІ століття висуває нові вимоги до цілей, завдань, структури та змісту дошкільної освіти України. Це пояснюється глобалізаційними процесами, зміною світоглядної позиції та ціннісних орієнтацій, прагненням нашої країни інтегруватися до європейського простору.

У цих умовах дошкільні навчальні заклади повинні набути нового статусу, розширити свої функції, стати обов’язковими для відвідування дітьми, особливо старшого дошкільного віку. Необхідно також удосконалити та розширити мережу закладів різних типів, змінити режим їх роботи; передбачити можливості соціалізації дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; у дошкільній освіті повинні знаходити своє відображення моделі інтегрованої освіти.

Модернізація змісту дошкільної освіти України вимагає визначення чітких методологічних засад, що враховують сучасні світові та європейські тенденції розвитку дошкільної освіти і водночас ґрунтуються на національних надбаннях, вітчизняній культурі. Завдання охорони життя і збереження здоров’я дітей, їх розвитку повинні стати пріоритетними.

У цих умовах дошкільна освіта України вимагає радикальних змін.

Концепція передбачає теоретичні основи дошкільної освіти, визначає функції, стратегію, принципи, мету, завдання модернізації її змісту до 2016 року.



2. Мета, завдання і засади розвитку дошкільної освіти
Зміни, що відбуваються в національній системі освіти взагалі, дошкільній як її першій ланці зокрема, знаходять своє відображення та регулюються відповідними законодавчими документами - Законом України “Про дошкільну освіту”, Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, Державною базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку. Вони визначають основні тенденції розвитку дошкільної освіти, відповідність змін, що відбуваються, світовим тенденціям; розкривають організаційно-змістові характеристики оновлення дошкільної освіти на сучасному етапі; об’єктивують існуючі проблеми та шляхи їх розв’язання; указують на закономірності й принципи, що мають консолідувати освітній простір України.

Метою розвитку дошкільної освіти є реалізація державної політики щодо забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям дошкільного віку на здобуття дошкільної освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти; збільшення відсотка охоплення дітей дошкільними навчальними закладами; модернізація змісту дошкільної освіти; підвищення якості підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів.

Основними завданнями дошкільної освіти є:

- забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти шляхом створення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, збереження та розширення мережі закладів, визначення змісту їх діяльності відповідно до освітніх запитів населення;

- зміна організаційної структури дошкільного навчального закладу відповідно до принципів варіативності, індивідуального підходу, доступності, співробітництва з сім’єю та соціальними партнерами;

- модернізація змісту дошкільної освіти шляхом забезпечення різнобічного розвитку дітей дошкільного віку відповідно до їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

- удосконалення науково-методичної і функціональної підготовки працівників дошкільної освіти.

Дошкільна освіта ґрунтується на таких принципах:

- науковості, що передбачає опору на класичні та сучасні наукові здобутки у галузі педагогіки та психології дошкільної освіти;

- гуманізації та демократизації освітньої роботи, що передбачає орієнтацію на особистість дитини, максимальне розкриття її нахилів, здібностей та інтересів;

- визнанні особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти; самоцінності дошкільного дитинства;

- доступності освіти;

- визнанні пріоритету гармонійного розвитку дитини перших шести (семи) років життя;

- тісному зв’язку з реальним життям, його проблемами та суперечностями, розширенням життєвого простору дошкільника;

- єдності розвивальних, виховних та навчальних завдань;

- варіативності форм здобуття дошкільної освіти;

- наступності дошкільної та початкової освіти шляхом створення, розробки програм, відповідних форм і методів роботи тощо;

- єдності суспільного та сімейного виховання.

Основні напрями розвитку дошкільної освіти:

- оновлення нормативно-правових актів;

- розробка науково-методичного забезпечення змісту, організації, діяльності та розвитку системи дошкільної освіти;

- зміна умов фінансування дошкільних навчальних закладів завдяки посиленню державного фінансування;

- розвиток та розширення мережі дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності;

- удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів;

- удосконалення роботи з сім’єю, широке залучення батьків до освітнього процесу.

2.1 Одним із завдань розвитку дошкільної освіти є забезпечення права дитини на її доступність і безоплатність.

Останніми роками спостерігається збільшення кількості дошкільних навчальних закладів та дітей в них (2007 рік - 15,3 тис. дитячих садків, 1 137 тис. дітей, 2008 рік – 15,4 тис. – 1 194 тис. дітей). Відповідно збільшується і відсоток охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (2007 рік – 56 відсотків (місто – 69, село -31); 2008 рік – 57 відсотків (місто – 69, село – 33).

Однак, враховуючи те, що протягом 1990-2004 років існували негативні тенденції в дошкільній освіті, що призвели до зменшення мережі дошкільних навчальних закладів, кількості дітей в них, відтоку педагогічних кадрів, обмеження фінансування (у 1990 році було 24,5 тис. закладів, у 1999 році – 16,3 тис., у 2004 році – 14,9 тис.), існуюча мережа не в повній мірі забезпечує освітні потреби населення, особливо у сільській місцевості, де відсутні дошкільні навчальні заклади.

Із-за недостатньої кількості дитячих садків спостерігається перевантаження груп дітьми у міських поселеннях. За даними Державного комітету статистики на 100 місцях виховується 119 дітей. Також збільшилася кількість незадоволених заяв батьків щодо влаштування дітей до дошкільних навчальних закладів.

Окрім того, натепер 1,2 тис. дошкільних навчальних закладів не працює з різних причин. З них на капітальному ремонті перебувають лише 106 дитячих садків, решта не працюють з інших причин.

Обмежене фінансування дошкільної освіти унеможливлює відновлення роботи дитячих садків, які призупинили свою діяльність на невизначений період під час реформування аграрного сектору економіки, та відкриттю нових.

Розв’язанню зазначених проблем з метою забезпечення права дітей на здобуття дітьми дошкільної освіти може бути вирішене за умови:

- розширення мережі дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності шляхом побудови нових, відкриття нових закладів у пристосованих приміщеннях, реорганізації загальноосвітніх навчальних закладів у навчально-виховні комплекси, повернення у систему дошкільної освіти тих закладів, які раніше були знято з державного реєстру;

- розширення мережі груп у дошкільних навчальних закладах шляхом використання приміщень за прямим призначенням (відселення орендарів тощо);

- передачі відомчих дошкільних навчальних закладів до комунальної власності;

- розширення служби соціально-педагогічного патронату;

- запровадження різнотривалого режиму роботи закладів з урахуванням освітніх запитів населення.



2.2. Модернізація змісту дошкільної освіти передбачає:

- комплексний підхід до розвитку, виховання і навчання дитини дошкільного віку;

- посилення інтеграційних процесів в освіті;

- орієнтацію освітян на важливість урахування об’єктивних закономірностей фізичного, психічного, інтелектуального, емоційного, соціального та духовного розвитку дитини від народження до шести (семи) років життя;

- формування у дошкільників передумов реалістичної наукової картини світу, сприяння становленню дитячого світогляду, оптимістичного цілісного світобачення;

- формування передумов навчальної діяльності;

- створення і запровадження новаційних технологій розвитку, навчання та виховання дитини дошкільного віку;

- підвищення рівня контролю за якістю освітньої роботи у дошкільних навчальних закладах, успішністю розвитку дітей дошкільного віку;

- сприяння формуванню особистісної зрілості дитини, презентованої базовими якостями, оптимальною для віку моделлю провідної діяльності та основними формами її активності;

- відмову від жорсткої регламентації буття дошкільника та педагогічної діяльності вихователя; надання суб’єктам освітнього процесу, у тому числі педагогам, батькам права на відповідальне самовизначення.

Розв’язання поставлених завдань сприятиме оптимізації освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах України, збільшить долю здорового глузду в організації життєдіяльності дитини, наблизить атмосферу дошкільного закладу до сімейної, уможливить реалізацію індивідуального та диференційованого підходу до дітей перших шести (семи) років життя, забезпечить наступність у роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи.

Вихідними науковими тезами, покладеними в основу модернізаційних змін у структурі та змісті дошкільної освіти, є:

- стратегія розвитку особистості в дошкільному дитинстві;

- ідея про цінність й смисл життя людини як центр відліку;

- принцип варіативності, який є результатом, по-перше, усвідомлення державою, суспільством, освітнім співтовариством необхідності подолання уніфікації та одноманітності; по-друге, здатністю дошкільної освіти України надавати дітям різноманітні повноцінні, якісні, привабливі освітні траєкторії та спектри можливостей.

Демократизація та гуманізація дошкільної освіти, нове бачення ролі дошкільного навчального закладу, як важливого соціокультурного інституту держави, визначають довготривалу стратегію її соціального розвитку. Консолідація потенціалу дошкільної освіти різних регіонів України, посилення інтеграційних процесів в її освітньому просторі здатні забезпечити реальний пріоритет компетентної особистості, як основного ресурсу, що визначає поступальний рух суспільства.

Об’єднання зусиль різних наукових шкіл, пошук нових шляхів розвитку дошкільної освіти найближчого майбутнього стає могутнім чинником їх інтеграції. Особливостями інтеграції виступають:

- узгоджена освітня політика держави стосовно дітей перших шести (семи) років життя;

- взаємне зближення й взаємодоповненість освітніх систем різних регіонів України при збереженні їх регіональної своєрідності;

- синхронізація дій з регулювання освітньої політики всіх рівнів;

- формування єдиного освітнього простору як ефективної форми реалізації сучасних завдань дошкільної освіти на найближче десятиліття;

- визначення перспектив розвитку змісту, форм та методів дошкільної освіти з урахуванням специфіки різних регіонів України;

- внесення розумних коректив у подальший розвиток єдиного дошкільного освітнього простору;

- урахування народних традицій в освітній діяльності, вільне долучення дітей до цінностей національних культур свого регіону (народу);

- створення умов і можливостей для формування в дітей дошкільного віку основ культури міжнаціонального спілкування;

- обмін педагогічною інформацією щодо досягнень у сфері дошкільної освіти та перспективних моделей її організації на місцях;

- визначення умов оптимального розвитку дошкільних освітніх систем, їх наближення до освітніх потреб, що швидко змінюються в умовах ринкової економіки.

Інтеграція актуалізується на принципово новій основі – добровільності, доцільності, рівності, взаємної користі, збереження основ національної культури кожного регіону, етнічної групи. Точкою відліку в оцінці ефективності інтеграційних процесів в дошкільному освітньому просторі України має виступати благополуччя дитини, її захищеність, емоційний комфорт.

3. Зміст дошкільної освіти
Головною тезою, вихідним науковим положенням, на якому базується процес оновлення змісту дошкільної освіти України ХХІ століття, є визнання пріоритету розвитку зростаючої особистості, цінності й смислу її буття. Саме аксіологічні, ціннісні засади покладено в основу модернізаційних процесів, пов’язаних з гуманізацією цілей і принципів дошкільної освіти.

Найважливішими цінностями нашої національної культури є самостійність, самобутність, самосвідомість, самодіяльність, індивідуальність і унікальність дитини, її особистісний спосіб буття.

Процес модернізації змісту дошкільної освіти спрямовується на розвиток дошкільника, як активного, свідомого та компетентного суб’єкта життєдіяльності, виховання уміння жити у злагоді з довкіллям та згоді з собою, формування фізичної та психологічної готовності до навчання у школі

Оновлений зміст дошкільної освіти має розвивати у дитини перших шести (семи) років життя такі фундаментальні якості, як здатність конструктивно впливати на довкілля та самозмінюватися в ході своєї життєдіяльності; самовдосконалюватися в різних видах діяльності та формах активності; за сприяння авторитетних дорослих гармонійно і різнобічно розвиватися як індивід, суб’єкт, особистість та індивідуальність.

Розвиток дошкільника, становлення його як особистості – кардинальна для дошкільної освіти проблема. Новий зміст освіти пропонує освітянам переглянути звичний погляд на дитину як “задану ззовні істоту”, як “проекцію” дорослих. Становлення особистості в дошкільному віці не можна класифікувати як виключно керований ззовні процес, оскільки це суперечить суті розвитку особистості як саморуху.

Особистісно орієнтована модель дошкільної освіти базується на розумінні процесу розвитку як свого роду єдиномножинності, яка охоплює такі основні форми:

- індивіда (складної природи організму дитини);

- суб’єкта (активного діяча рухової, ігрової, навчально-пізнавальної, елементарної трудової, предметно-практичної та комунікативно-мовленнєвої діяльностей);

- особистості (комплексного ставлення до оточуючого світу та себе);

- індивідуальності (унікальної своєрідності кожної дитини).

Свідомість, компетентність, спільність і діяльність – засадові характеристики особистісного способу життя дитини дошкільного віку, загальні способи її буття. Вихідною тезою у впровадженні в педагогічну практику особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти є діяльне буття дитини, її суб’єктність: у свідомості – самосвідомість; у спільності – самобутність; у діяльності – самодіяльність. Вони і є основними лініями розвитку дитини як суб’єкта власного життя, суб’єкта розвитку і саморозвитку.

Основними процесами, спрямованими на підвищення якості дошкільної освіти, виступають:

- стандартизація змісту дошкільної освіти на засадах узгодження із змістом державних стандартів початкової школи;

- модернізації змісту дошкільної освіти на засадах компетентнісної парадигми;

- впровадження в дошкільні навчальні заклади оновленого Базового компонента дошкільної освіти України та варіативного програмно – методичного забезпечення;

- використання додатково до Державної базової програми розвитку дитини дошкільного віку, що втілює інваріантну складову змісту дошкільної освіти, інших програм, що презентують його варіативний компонент, відбивають різномаїття України, поглиблюють, розширюють, уточнюють зміст інваріантної частини;

- удосконалення системи контролю та оцінювання якості дошкільної освіти, переорієнтація на гуманітарну експертизу діяльності дошкільного навчального закладу;

- забезпечення наступності у впровадженні особистісно орієнтованої моделі освіти на дошкільній та початковій ланках освіти.

Реалізація принципу варіативності здійснюється в Україні різними шляхами і способами:

- через створення численних освітніх програм (комплексних, парціальних, регіональних, авторських тощо);

- завдяки різноманітним типам дошкільних закладів та групам із різним функціональним призначенням;

- через плюралізм і гнучкість програмно-методичного та навчально-дидактичного супроводу Базового компонента дошкільної освіти України;

- завдяки можливості педагогів обирати програми, їх методичне забезпечення, складати власні плани, використовувати класичні та новаційні освітні технології;

- через надання освітянам права на реалізацію свого творчого потенціалу.

Це стосується як різних регіонів України, так і окремих дошкільних навчальних закладів. Реальні можливості дитячих садків щодо надання тих чи інших освітніх послуг, їх відповідності замовленню батьків, високі результати у забезпеченні гармонійного розвитку дітей є одним з найважливіших показників якості дошкільної освіти.
5. Освітній процес
Освітній процес – це багатокомпонентна система, що містить у собі безліч суперечностей (зовнішніх, внутрішніх, об’єктивних і суб’єктивних), характеристик, функцій, рушійних сил, законів, закономірностей, принципів, що характеризує його як складну, відкриту і динамічну систему; спеціально організована взаємодія педагогів і вихованців, зміст освіти, що реалізується із застосуванням певних засобів і методів навчання та виховання, спрямованого на задоволення вимог суспільства і самої особистості. В освітньому процесі зливаються процеси розвитку (становлення, формування, саморозвиток), навчання, виховання, самовиховання і самоосвіти особистості разом зі всіма умовами, формами і методами їх протікання.

Під час організації освітнього процесу враховуються досягнення психологічної і педагогічної науки, використовуються інноваційні педагогічні технології, що забезпечують індивідуальну освітню траєкторію розвитку кожної дитини і її готовність до переходу на нову ступінь розвитку. При цьому важливим є розширення арсеналу необхідних для подальшого життя та навчання у школі уявлень, знань, вмінь та навичок, становлення передумов учбово-пізнавальної діяльності дітей сьомого року життя.


Формування оптимальної для дошкільного віку міри життєвої компетентності охоплює два основних компоненти:

1) технологічний, спрямований на оволодіння дітьми життєво необхідними знаннями, уміннями і навичками, які проявляються у різних сферах життєдіяльності, провідних видах діяльності та основних формах активності;

2) особистісний, який визначається комплексом базових якостей, необхідних дитині для її повноцінного зростання, актуалізації своїх потреб, намірів, прагнень, бажань, мрій, обдарувань.

Відповідно до концептуальних засад модернізації змісту дошкільної освіти оновлюються напрями освітньої роботи дошкільного навчального закладу, актуалізується необхідність урахування вікових та індивідуальних особливостей зростаючої особистості, зокрема:

- стану здоров’я, фізичного розвитку дітей;

- системи цінностей, якими вона керується у життєдіяльності;

- особливостей її уявлень, ставлень до довкілля, культури, інших людей, себе самої;

- пізнавальних інтересів, можливостей, схильностей та здібностей.

Реалізація виховного потенціалу освітнього процесу передбачає стимулювання творчої пізнавальної діяльності вихованців і педагога, виховання особистісних якостей.

Освітній процес для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, повинен враховувати такі ключові моменти:

- забезпечення рівних можливостей для всіх дітей в отриманні освітніх послуг у поєднанні з корекційно-реабілітаційними послугами;

- надання допомоги сім’ї у виборі корекційно-освітньої підтримки дитини;

- забезпечення ранньої соціалізації та інтеграції дітей у суспільство;

- створення умов з перших днів життя дитини для формування максимально можливої її пізнавальної та соціальної компетентності;

- забезпечення особистісно орієнтованого підходу до дитини в процесі корекційно-розвивальної допомоги як в умовах дошкільного навчального закладу, так і в умовах сім’ї; систематичного психолого-педагогічного супроводу.

6. Створення умов для підвищення якості дошкільної освіти
Багатовимірність взаємодії сучасної дитини з оточуючим світом та самою собою актуалізує необхідність і доцільність по-різному будувати педагогічну діяльність, стимулює інноваційні процеси в освітньому просторі України, формує різноманітність сучасної педагогічної реальності. Найбільш чітко це проявилося у становленні інноваційних типів дошкільних навчальних закладів, формуванні гуманістичної парадигми дошкільної освіти, впровадженні у практику дошкільних закладів різних типів особистісно орієнтованої моделі освіти.

Множинність розвитку педагогічної практики є показником динамічного розвитку системи дошкільної освіти України, коли вона виступає не лише об’єктом реформування, модернізації, реконструкції з боку суспільства й науки, а й в якості суб’єкта власного саморозвитку. У цьому двосторонньому процесі провідну роль відіграє її власний саморозвиток, оскільки вона має змінюватися, переосмислювати, перетворювати не лише мету, зміст, технології дошкільної освіти, а й перш за все, свою сутнісну парадигмальну основу. Формування нових загальнокультурних еталонів в реальній педагогічній практиці вимагає нового типу педагогічного мислення, нових способів перетворення дійсності.

Важливим принципом підвищення якості дошкільної освіти України є принцип її варіативності, суть якого полягає не лише у наявності та підтримці різних моделей педагогічного процесу, плюралізмі методологічних підходів, які розвиваються та вдосконалюються, створенні варіативних програм дошкільної освіти, забезпеченні множинності сучасних освітніх технологій, що є запорукою підвищення їх якості та конкурентоспроможності на світовому ринку освітніх послуг не лише у відображенні реальних змін, а й у виокремленні та групуванні умов, що дозволять ефективно модернізувати дошкільну освіту.

В умовах інноваційного процесу в дошкільній освіті посилюється випереджувальна роль психолого-педагогічної науки щодо освітньої практики. На перше місце виходить її проектна функція – саме вона пропонує різні моделі вдосконалення педагогічної діяльності. Отже, важливою рисою сучасної педагогічної практики є її науковий характер. Наявність в педагогічній науці нових ідей, моделей, технологій є умовою оновлення (модернізації) розвитку сучасних дошкільних закладів. Вони здійснюють вплив на практику за умов її затребуваності як засобу моделювання інноваційної освітньої системи, конструювання на її основі нової педагогічної практики.

Інтеграція науково-педагогічних ідей з практикою сприяє інноваційному процесу в педагогічній реальності: розвиваються способи функціонування окремих її компонентів, відбуваються зміни, якісно перетворюється педагогічна діяльність як цілісна система, що обумовлює процес саморозвитку дошкільного закладу.

З урахуванням нових соціальних вимог до системи національної дошкільної освіти дошкільний навчальний заклад має стати важливим чинником гуманізації життєдіяльності, формування у зростаючої особистості нових життєвих установок у напрямі природозбереження, екологічної свідомості, здорового способу життя, передумов громадянської позиції, творчості. Формування духовної складової особистості здійснюється у процесі залучення дітей до культури, як одного з джерел створення в них реальних уявлень про вироблені людством соціальні, правові і моральні норми, цінності життя й діяльності людей у духовній й матеріальній сферах.

Аксіологічні орієнтири, що втілюють у собі національні й загальнолюдські гуманістичні цінності, складають одну із сутнісних основ стратегії у сфері дошкільної освіти. У контексті ідеї гуманізації цілей, принципів та змісту дошкільної освіти розроблено нові підходи до реалізації її особистісно орієнтованої моделі.

Модернізація змісту передбачає орієнтацію дошкільної освіти на охорону та зміцнення здоров’я дітей, підвищення їх інтелектуального потенціалу, розвиток особистості дитини – її системи цінностей, ставлень, ідеалів. Перехід від „знаннєвої парадигми” дошкільній освіті до особистісно орієнтованої акцентує увагу на створення розвивальних умов для повноцінного прояву дитиною базових особистісних якостей. Узгодження процесів розвитку особистості і досягнення дошкільниками освітніх стандартів реалізується психолого-педагогічними технологіями, заснованими на врахуванні цілісного життєвого досвіду дітей, формуванні компетентної поведінки у різних сферах життєдіяльності.

Новим напрямом реалізації особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти є індивідуалізація освітнього процесу, вибір дітьми різних видів діяльності, їх складності, партнерів по спільній діяльності (диференціація), право зростаючої особистості на відкритий освітній простір, самодіяльність, елементарну творчість, особистий час.

Сучасні життєві реалії окрім цілісної системи універсальних, узгальнених, життєво необхідних знань та практичних умінь вимагають від дітей перших шести (семи) років життя досвіду самостійної діяльності й особистої відповідальності за власні вибори, рішення, їх наслідки для оточуючих людей. Соціальний запит на самостійну, творчу, здорову, допитливу особистість виступає основоположним орієнтиром у структуруванні та змістовому наповненні сучасної дошкільної освіти.


7. Підготовка кадрів і їх професійне вдосконалення
Оновлення структури і змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей і принципів пред’являють підвищені вимоги до професійних та особистісних якостей сучасного педагога. Важливим аспектом педагогічної діяльності стає поглиблене самопізнання, педагогічна рефлексія, здатність творчо змінюватися відповідно до викликів часу та власного потенціалу, відкритість інноваціям, гнучкість, спроможність навчатися впродовж життя, емоційно-вольова стійкість, уміння знімати внутрішню напругу у стресовій ситуації, адекватна оцінка власних досягнень та прорахунків.

Це передбачає зміни у змісті професійної підготовки та перепідготовки фахівців зі спеціальності “Дошкільна освіта”, який має відповідати сучасним життєвим реаліям, класичним та сучасним науковим досягненням, узгоджуватися із змістом Базового компонента як дошкільного освітнього стандарту, ураховувати ряд умов, зокрема таких:

- посилення зв’язків з реальним сьогоденним життям;

- інтеграції всіх складових змісту освітнього стандарту з метою формування у дитини дошкільного віку цілісної картини світу, елементарних форм наукового світогляду;

- визначення необхідного співвідношення і представленості у змісті дошкільної освіти інформації загальної й спеціальної спрямованості, пов’язаної з навичками практичного життя та елементарними “предметними” знаннями.

Системоутворювальним чинником формування єдиного дошкільного освітнього простору України як цілісної системи, яка створює необхідні умови для взаємного збагачення всіх суб’єктів системної взаємодії та виникнення нових, інтегративних якостей системи в цілому, є наукові методологічні засади вітчизняної науки і практики дошкільної освіти. Інтеграція є не простою множиною національних дошкільних освітніх систем, не складанням, не накладанням однієї на іншу, а взаємодією суб’єктів, добровільним партнерством рівних суб’єктів, чинником посилення специфічних зв’язків і відносин між регіонами України, спрямованих на розширення можливостей оптимального розвитку особистості. Створення єдиного дошкільного освітнього простору України пов’язане з реальною потребою та необхідністю розв’язання суб’єктами цілісної системи схожих проблем, існуванням спільних історичних перспектив.

Найважливішими для освітян всіх регіонів України є:

- зважене поєднання класичних теоретико-методичних засад вітчизняної дошкільної педагогіки та психології з новітніми технологіями дошкільної освіти;

- прийняття колективним суб’єктом нових теоретико-методичних засад модернізації змісту дошкільної освіти;



- поглиблення взаємодії всіх суб’єктів дошкільного освітнього простору України з метою ефективного впровадження у практику оновленого змісту дошкільної освіти;

- оптимізація діяльності з розвитку регіональної складової змісту дошкільної освіти.

Важливо, щоб у ході інтеграції розширювалася свобода маневрування і можливостей реальної представленості кожного суб’єкта у сформованій єдності. Держава має сприяти перетворенню, поглибленню та ускладненню процесу зростання суб’єктного компонента як необхідної умови формування продуктивної єдності. У формуванні єдиного дошкільного освітнього простору України основою має виступити багатопланова взаємодія всіх регіонів, збереження різноманітності і широкого маневрування.

Недостатність державного фінансування на наукові дослідження в галузі вищої дошкільної освіти, комп'ютеризацію навчального процесу вищої школи, розроблення і видання програм, підручників і навчально-методичної літератури нового покоління для студентів українською мовою негативно позначається на якості підготовки педагогічних кадрів.

Розвиток демократичних основ дошкільної освіти, фінансової і педагогічної самостійності дошкільних навчальних закладів передбачають серйозні вимоги до рівня перепідготовки керівників закладів. Для цього необхідно передбачати спеціальні курси вивчення менеджменту організації дошкільної освіти, економіки, етики і психології педагогічної діяльності тощо.

Проблемою на сьогодні залишається і підготовка медичних працівників для дошкільних навчальних закладів, у медичних навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації підготовку спеціалістів для роботи в дошкільних навчальних закладах не передбачено.
8. Умови реалізації Концепції
Вирішальною умовою реалізації концепції є комплексне розв'язання питань, пов'язаних з фінансовим, кадровим, навчально-методичним, нормативно-правовим і організаційним забезпеченням дошкільної освіти.

1. Нові цілі дошкільної освіти зумовлюють необхідність подальшої модернізації вищої педагогічної освіти і системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

З цією метою необхідно:

- забезпечити та поширити державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою для роботи з дітьми дошкільного віку (денної і особливо заочної форм навчання);

- у вищих навчальних закладах педагогічного профілю підготовку педагогічних кадрів здійснювати з урахуванням потреб дошкільної освіти;

- забезпечити узгодження державних стандартів вищої педагогічної освіти з державними стандартами дошкільної освіти.

Для забезпечення необхідного рівня професійної компетентності педагогічних працівників і керівників дошкільних навчальних закладів:

- здійснювати підвищення кваліфікації педагогів дошкільної освіти з орієнтацією на організацію особистісно оріїнтованої моделі дошкільної освіти, забезпечення індивідуального підходу до розвитку, виховання і навчання дітей;

- підвищувати соціальний статус педагогічних працівників, якість підготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми дошкільного віку;

- передбачити у медичних навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації підготовку спеціалістів для роботи в дошкільних навчальних закладах;

- збільшити фінансування наукових досліджень у галузі вищої освіти, комп'ютеризації навчального процесу у вищих навчальних закладах відповідного напрямку;

- розробити і видати програми, підручники і навчально-методичну літературу нового покоління українською мовою для студентів за спеціальністю "дошкільна освіта";

- затвердити нові штатні нормативи, що сприятиме забезпеченню реальних потреб кадрового забезпечення дошкільних навчальних закладів.

2. Створення нормативно-правової бази розвитку дошкільної освіти, спрямованої на вирішення таких основних питань:

- зміни механізму розподілу бюджетних коштів на фінансування дошкільної освіти з метою забезпечення повноцінного функціонування дошкільних навчальних закладів;

- розроблення державного єдиного фінансового нормативу утримання однієї дитини у дошкільному навчальному закладі відповідно до типу закладу;

- розроблення механізмів фінансування здійснення дошкільними навчальними закладами соціально-педагогічного патронату;

- внесення змін до Закону України "Бюджетний кодекс України" стосовно фінансування сільських дошкільних навчальних закладів з районних бюджетів;

- розроблення цільових програм будівництва нових дошкільних закладів, відновлення діяльності закритих і передачі відомчих закладів до комунальної власності;

- оцінювання та моніторинг рівня розвитку дітей різного віку, якості психолого-педагогічної роботи тощо

3. Навчально-методичне забезпечення дошкільної освіти - важлива умова реалізації концепції. Вона передбачає забезпечення дошкільної освіти відповідними програмами, навчально-методичними посібниками, засобами навчання тощо.

4. Створення науково-методичного забезпечення для психологічно-педагогічного супроводу дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

5. Державна підтримка наукових досліджень у сфері дошкільної освіти, фінансування розроблення та видання навчально-методичної літератури, забезпечення дошкільних закладів необхідним обладнанням, іграшками, іншими засобами навчання і виховання.

6. Науковий супровід розвитку дітей дошкільного віку передбачає реалізацію завдань дослідницького і впроваджувального характеру:

- поширення тематики наукових досліджень, присвячених проблем підвищення ефективності освітньої діяльності дошкільників;

- розроблення психолого-педагогічних технологій на основі застосування інноваційних методів розвитку, виховання та навчання;

- розроблення системи контролю та оцінювання рівня розвитку дітей;

- проведення моніторингу якості дошкільної освіти;

- розроблення та впровадження концептуальних підходів до організації інтегрованого та інклюзивного навчання дітей в різних умовах.
9. Очікувані результати
Реалізація Концепції сприятиме:

- створенню належних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти в Україні, її взаємозв’язку з іншими освітніми ланками;

- підвищенню якості освіти;

- забезпеченню достатнього обсягу фінансування системи дошкільної освіти;

- будівництву нових дошкільних закладів, удосконаленню мережі різних типів дошкільних навчальних закладів, незалежно від підпорядкування, з різним режимом перебування відповідно до освітніх потреб населення;

- високому показнику охоплення дошкільною освітою дітей відповідного віку, незалежно від місця проживання, шляхом поширення різних форм здобуття дошкільної освіти, забезпеченню якості та доступності дошкільної освіти для кожної дитини відповідного віку;

- забезпеченню дошкільних навчальних закладів належним навчально-методичним матеріалом, необхідним обладнанням, іграшками, дитячою літературою, іншими засобами розвитку, навчання і виховання ;

- організації освітнього процесу з урахуванням сучасних досягнень науки;



- підготовці кваліфікованих педагогічних кадрів, забезпеченню ними в повній мірі дошкільних закладів, підняттю престижу професії вихователя та підвищенню їх професійної майстерності.

- забезпеченню організаційних, науково-методичних та змістових передумов для розвитку дошкільної освіти.
Каталог: dok
dok -> Академія педагогічних наук україни система контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи
dok -> Методичні рекомендації щодо викладання у початковій школі у 2016/2017 навчальному році
dok -> Звіт директора школи за 2015 2016 навчальний рік Закінчився черговий навчальний рік. Сьогодні ми зібралися, щоб підбити підсумки роботи колективу школи, оцінити діяльність за 2015-2016 н р
dok -> Білоцерківська районна державна адміністрація відділ освіти районний методичний кабінет на допомогу шкільному бібліотекарю
dok -> Державний стандарт базової І повної середньої освіти
dok -> Про відзначення Дня Соборності та Свободи України в загальноосвітніх навчальних закладах району у 2014 році
dok -> Календарне планування уроків музичного мистецтва
dok -> Методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів у 1-4 класах


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал