Загородня Н. В


Мета: Розкрити сутність гуманних взаємин батьків і дітей та виробити шляхи, засоби та прийоми побудови гуманних стосунків у родині. Учасники



Сторінка7/10
Дата конвертації02.12.2016
Розмір7,03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Мета: Розкрити сутність гуманних взаємин батьків і дітей та виробити шляхи, засоби та прийоми побудови гуманних стосунків у родині.

Учасники: класний керівник, батьки, психолог.

Підготовка: провести попереднє анкетування дітей; розвісити на дошці малюнки дітей на тему "малюю свою родину"; приготувати для батьків пам’ятки-поради; провести з психологом аналіз малюнків дітей.

План проведення зборів



  1. Повідомлення теми і порядку денного.

  2. Визначення регламенту.

  3. Розкриття теми.

  4. Аналіз малюнків та анкет дітей (за допомогою психолога).

  5. Виступи батьків.

  6. Підведення підсумків та висновки.

Методичні поради щодо розкриття теми. Рекомендуємо вам провести збори даної теми у формі бесіди. Інформація повинна бути подана жваво, цікаво, усі відповіді на запитання залиште на кінець бесіди.


Хід бесіди:

Класний керівник. Діти не можуть захистити себе від фізичного та психологічного тиску з боку дорослих, але вони вчаться у нас поведінки та взаємовідносин : крику, якщо ми кричимо, грубощів, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми її демонструємо. І навпаки, добра, поведінка наших дітей породжується тільки добром і справедливістю. Жорстоке ставлення до дитини дуже часто спричиняє не каяття, а зовсім інші реакції, а саме:



    • Страх;

    • Збурення, протест;

    • Образу, почуття ображеності, жагу помсти і компенсації;

    • Прагнення до обману;

    • Нівелювання різниці між добром і злом, між "можна" та "не можна";

    • Агресивну поведінку;

    • Заниження самооцінки;

    • Ненависть до себе та оточуючих (якщо дитину часто б’ють).

Вийти зі становища або попередити ситуацію допоможуть такі поради.

      1. Прислухайтеся до своєї дитини, спробуйте зрозуміти її. Вникніть у проблему дитини. Не обов’язково погоджуватися з її точкою зору, але, завдяки батьківській увазі вона відчуває свою значущість і людську гідність.

      2. Приймайте рішення спільно з дитиною, дайте їй можливість приймати самостійні рішення: дитина з більшим задоволенням підкоряється тим правилам, які встановлює сама, надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що може вибирати з кількох можливостей.

      3. Спробуйте попередити ситуацію або змінити її таким чином, щоб дитині не потрібно було вести себе неправильно.

      4. Вимагаючи щось від дитини, давайте їй чіткі та зрозумілі вказівки. Не обурюйтеся, якщо дитина щось не зрозуміла або забула. Без роздратування роз’яснюйте сутність своїх вимог.

      5. Не вимагайте від дитини відразу багато, дайте їй можливість поступово засвоїти всі ваші вимоги.

      6. Не давайте дитині непосильних завдань, не можна очікувати від неї того, чого вона не в змозі зробити.

      7. Не дійте зопалу. Зупиніться і замисліться, чому дитина діє саме так.

      8. Подумайте, у чому полягає складність ситуації, у яку потрапила дитина, чим ви можете допомогти, як підтримати.

Запам’ятайте, наші необдумані агресивні дії відносно дитини можуть бути спричинені навіть не вчинками дитини, а нашою втомою, неприємностями та невдачами, роздратуванням тощо. Гнів, вилитий на дитину в цьому разі, не навчить її нічого, а лише принижує, обурює та дратує.

Важко знайти батька чи матір, які б незалежно від їхнього віку, національності, місця проживання і рівня освіти не бажали щастя своїм дітям, не мріяли про те, щоб ті виросли здоровими, розумними і чуйними до інших, у першу чергу до батьків і рідних. Однак у житті таке виховання і взаєморозуміння досягається не завжди. Протягом усієї історії розвитку людства і становлення сім’ї, зокрема її виховної функції, так і не вдалося знайти єдиного універсального рецепту успішного родинного виховання.

У чому ж причина? Вона в тому, що однакових дітей, як і однакових батьків, не існує. Кожна особистість неповторна, і в питаннях взаємин між ними завжди потрібно виходити саме з цього.

У колі сім’ї відбувається процес двостороннього спілкування, тобто спілкування між батьком і матір’ю та батьками і дітьми з ініціативи тієї чи іншої сторони. Тут набувається соціально-психологічний досвід, який, у міру накопичення, веде до розширення діапазону спілкування і його поширення на інших,значущих для дитини людей. У філософському розумінні гуманізм тлумачиться як визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і вияв своїх здібностей, на достойне життя. У психологічному плані сутність гуманності полягає у зумовленій моральними цінностями установці щодо інших людей, здатності до переживання за них, співчуття та співпраці.

Термін "гуманний" у перекладі з латини означає "людяний". Людяність як риса характеру найповніше виявляється в любові й повазі до людей і передбачає високий рівень вимогливості. Несформована або порушена гуманність стосунків між батьками та дітьми може призвести до формування або дитиноцинтричного типу сім’ї, у якій центром загальної уваги і піклування буде дитина, що спричинить формування у неї споживацького ставлення до інших, у тому числі до батьків, і байдужість до їхніх проблем, або байдужості батьків стосовно задоволення природних потреб дитини та свідомого уникання ними допомоги у вирішенні дитячих проблем, психологічного і фізичного насилля над дитиною.

У сучасному житті багато прикладів таких порушень стосунків. Вони закінчуються трагедіями і для батьків, і для дітей.

Джерелом упевненості людини у собі є любов до неї інших. Люблячи, людина знаходить радість у радості іншого. Кількість цієї радості визначається тим, у якій мірі їй вдалося перебороти свій егоїзм. У справжній любові ми сприймаємо людину в цілому, не поділяючи її на риси і якості, інші ознаки, тобто на те, що нам більше подобається, а що менше. Дитина потребує постійного підтвердження любові до себе, саме це почуття надає відчуття захищеності, безпеки і впевненості у собі. Однак, любов батьків до дитини, як і самі батьки, буває різною. Щоб досягнути успіху у вихованні дитини в наш час, батькам необхідно не лише засвоювати кращі надбання родинної педагогіки й оволодівати новими методами і прийомами.

У сучасних умовах необхідна система виховання на основі любові та логіки. Її сутність базується на тому, що ефективність виховання досягається любов’ю, яка не означає вседозволеність, а є настільки сильною, що дозволяє дітям робити помилки і вчитися на них.

Отже основи гуманних взаємин батьків і дітей формуються завдяки взаєморозумінню, визнанню і повазі особистості кожного з них, доцільному врахуванню інтересів, створенню кожному умов для самореалізації і самовдосконалення.
На наступному етапі проведення батьківських зборів запропонуйте батькам знайти малюнок своєї дитини і тільки потім, за бажанням батьків, починайте аналіз малюнків та анкет.

Дайте можливість записати поради психолога, обов’язково зауважте на тому, що не треба дорікати вдома дитині, якщо вам щось не сподобалося у її малюнку. Якщо дитина зрозуміє, що на батьківських зборах відбувається детальний аналіз її робіт, вона може почати хитрувати і видавати батькам те, що вони хочуть бачити. Таким чином можна загубити довірливий зв’язок з донькою чи сином.





Додаток 2.4.
Спілкування дорослих та дітей
(тренінг для батьків)


Мета: Пояснити батькам, які причини впливають на взаємовідносини між близькими, люблячими людьми та як усунути "бар’єри непорозуміння".

Підготовка: приготувати картки із зображеннями людей у різних позах (наприклад, людина, яка схрестила руки на грудях та поставила ноги навхрест, яка розставила ноги на ширину пліч і поставила руки в боки, дитина, що простягла руки вперед, долонями догори).

План проведення зборів.



  1. Повідомлення теми та порядку денного.

  2. Визначення регламенту.

  3. Розкриття теми.

  4. Підведення підсумків та висновки.


Методичні поради щодо розкриття теми. На початку наведіть вислів одного учня шостого класу: "З моєю мамою не можливо розмовляти. Вона увесь час задає питання, я ж не злочинець на допиті." Спробуйте проаналізувати причини, через які виникає непорозуміння між близькими людьми. Обговоріть з батьками, із яких елементів складається процес спілкування, що спричиняє нашу відповідну реакцію.

Після обговорення на дошці з’являється такий запис:



    • вербальне спілкування – слова;

    • тілесно-звукове (зі словами чи без) – поза тіла – інтонація – жести – м’язовий тонус – ритм дихання.

Варто зупинися на кожному з елементів. Дуже проста вправа допоможе виявити, наскільки вони значущі. Запропонуйте батькам протягом однієї хвилини виказати своєму сусідові власну думку з приводу почутого. Але один із них буде говорити стоячи, а інший – сидячи на стільці; потім поміняйте їх місцями. Батьки мають намагатися, зосередившись на розмові, не втратити відчуття свого тіла при даному просторовому розташуванні. Після того як час вийде, учасники зустрічі мають поділитися своїми відчуттями. Виявляється, що у багатьох почали боліти шия та плечі, очі втомилися, деякі відчули головний біль. Той, хто вів розмову стоячи, змушений був зігнутися і дивитися вниз. Фізичний дискомфорт, який він при цьому відчув, негативно впливав на почуття і стосунки. Правда, цей вплив не завжди усвідомлюється.

Усі ми колись відчували себе в ролі людини, яка сидить на підлозі у той час, як інші стоять. Це позиція малої дитини в сім’ї. Діти виростають, багато дівчат вже наздогнали своїх батьків за зростом, а інші наздоженуть їх у найближчі 1,5-2 роки.

Але стиль стосунків не змінюється, хоча чисто фізично стає важко розмовляти з дітьми і відчувати себе вищим. На цю саму вправу можна поглянути з іншого боку.

Що можна побачити, перебуваючи внизу? Тільки ноги. Піднявши голову догори, помічаєш ніс, підборіддя, груду, живіт – і все з порушенням пропорцій. Формується образ батьків-чудовиськ, що нависають над дитиною. І навпаки, дивлячись на дитину зверху, батьки бачать щось мале, безпорадне. Бува, що це виділення залишається на все життя.

Далі слід продовжити вправи з батьками. Запропонуйте їм, перебуваючи в тих самих позиціях, спробувати торкнутися одне одного руками. Той, хто внизу, має здійняти руки, а той, хто в горі, - опустити їх. Через деякий час руки затерпнуть. Якщо батьки хочуть відчути себе більш комфортно, вони піднімають руки дитини, яка, відчувши біль, прагне його позбутися і намагається висмикнути руки-останнє, найймовірніше, буде сприяти як погана поведінка.

Чи захотілося комусь із батьків, коли вони перебували в різних позиціях, відвести погляд? Якщо вони це зробили, то, ймовірно, відчули полегшення: плечі й спина розслабилися. Якщо це дозволить собі зробити дитина, то в більшості випадків вона почує: "коли балакаєш з дорослими, треба дивитися їм в очі". Її поведінка буде інтерпретуватися як неслухняність. Так оцінить цю ситуацію дорослий. Для дитини ж припинення зорового контакту може означати байдужість.

Тактильні контакти також дуже важливі. Немає ані дорослих, ані дітей, які не відчули б потребу у ласці та ніжності. Якщо дитина не знаходить задоволення цих потреб у батьків, вона шукатиме його в інших людей.

Запропонуйте батькам виявити, як можуть впливати на партнера поза і жести. Учасникам роздаються кілька карток із зображенням людей у різних позах. Необхідно озвучити ці малюнки і розіграти діалог, можливий за даних поз. Варто звернути увагу на те, що в житті дуже часто зустрічається розбіжність між словами та жестами. Наприклад, дорослий каже: "я тобі добра бажаю ", але при цьому грозить пальцем. У таких ситуаціях людина орієнтується скоріше на жести, ніж на слова.

Алан Піз (автор " мови рухів тіла") вважає, що тільки 20-40 % інформації передається за допомогою слів, а 60-80% - за допомогою жестів. Але більшість батьків очікують, що дитина буде відповідати тільки на наші слова.

Запропонуйте їм зіграти в одну відому гру. П’ять осіб мають стати одне за одним. Торкнувшись останнього, передайте йому жестами певну дію, він, торкнувшись наступного, передасть йому те, що сприйняв. Перший, коли до нього дійде черга, спробує назвати дію, що передавалася. Це різновид відомої гри "Зіпсований телефон".

Різниця між життям і грою у тому, що в житті ми зазвичай не підозрюємо, в яку гру граємо. Досить типовим є такий монолог: "якщо ти будеш так вчитися, ти нікуди не підеш Усі вчителі кажуть, що на уроках ти відволікаєшся, працюєш гірше, ніж можеш. Що з тобою буде далі? Час братися за розум". Це розмова, у якій партнер не підозрює про існування іншого світу. Дорослий виходить із припущень, що дитина:


    • надає великого значення майбутньому;

    • знає, чим одна освіта відрізняється від іншої, ясно усвідомлює, що є корисним;

    • здатна відмовлятися від своїх бажань або приймати не свої бажання за свої;

    • піддається впливу авторитетів.

До кого звертається батько в цій розмові? До конкретної дитини, що має невеликий життєвий досвід, який не дозволяє їй передбачити довгострокові наслідки. Ні, він звертається до образу, який перебуває у його уяві. Якщо він уважно придивиться до цього образу, то побачить, що він дуже схожий на нього самого.

Запропонуйте батькам уявити себе на місці дитини. Вони живуть тихо, нікому не заважають. Раптом приходить чужинець, який прикинувся мамою, татом, бабусею або вчителем, і починає щось говорити іноземною мовою, упевнений у тому, що його розуміють. Вони відповідають своєю мовою, що не розуміють його, але він продовжує говорити та ще й сердиться. Тут вони здогадуються, що іноземець глухий, і намагаються порозумітися з ним жестами, але він сердиться, і вони змушені припинити спілкування. Дитина відчуває, що їй нав’язують деякий образ, і опирається цьому. Чи можна зрозуміти іншого? До кінця, мабуть, ні людина занадто багатозначна, але наблизитись до порозуміння можна.





Додаток 3


Каталог: attachments
attachments -> Тема. У мови виникнення пожежі
attachments -> Урок № Тема. Календарно-обрядові пісні весняного циклу: «Ой весна, весна днем красна», «Ой кувала зозуленька»
attachments -> Портфоліо атестаційних матеріалів учителя англійської мови Каліти Вікторії Володимирівни
attachments -> Тема: «Добір синонімів з метою увиразнення висловленої думки та уникнення невиправданих повторів одного і того самого слова. Ознайомлення з деякими найпоширенішими фразеологізмами» Мета: Навчальна
attachments -> Яковець Раїса Михайлівна
attachments -> І урок вже починаєм
attachments -> Економічна грамотність молодших школярів
attachments -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Біологія»,8 клас, Київ, «Ірпінь», 2005 р
attachments -> 11 клас (0,5 год на тиждень, усього 17 год., І семестр – 17 год., ІІ семестр 0 год.)
attachments -> Стаття вчителя англійської мови Авдіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №4 Франкової Анни Володимирівни «Навчання калiграфiї на уроках англiйської мови в початковiй школi»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал