З досвіду роботи вчителя біології



Сторінка1/2
Дата конвертації13.01.2017
Розмір3,28 Mb.
  1   2
Відділ освіти Юр’ївської райдержадміністрації

Варварівська середня загальноосвітня школа

І – ІІІ ступенів




З досвіду роботи

вчителя біології

Варварівської середньої

загальноосвітньої школи

Бузовської

Наталії Глібівни

А н о т а ц і я

на досвід «Особистісно-орієнтований підхід

до організації творчої продуктивної розумової діяльності учнів в процесі вивчення біології».

1. Досвід розкриває використання в процесі вивчення біології однієї з найважливіших технологій загально-педагогічного характеру, які упроваджуються в загальноосвітніх школах, - технології особистісно-орієнтованого навчання .

2. В досвіді відображені основні кроки вчителя до продуктивної роботи :

1. Оптимальні умови

2. Правильне подання

3. Зважене обмірковування

4 .Активізація збереженої інформації

5 .Застосування

6. Повторення, оцінювання.

3. Відображено критерії ефективності проведення особистісно-зорієнтованого уроку.


4. Надаються поради та рекомендації щодо реалізації надзвичайно важливого і склад­ного завдання:

як активізувати увагу класу і підтриму­вати її на всіх етапах навчального про­цесу, змусити учнів слухати вчителя і своїх товаришів, серйозно спосте­рігати, вдумливо сприймати матері­ал .


5. В досвіді подано приклади, як, незважаючи на рівень інтелекту, інтереси, пізнаваль­ні здібності та психологічні особли­вості кожного учня, вчитель може дати змогу дитині відчути себе успішною, значущою особистістю, забезпечи­ти їй свою допомогу, підтримку та позитивне розв'язання навчальних проблем.

«Дитина вчиться думати творчо, не боїться робити помилки тоді, коли існує система сумісного пошуку і виправлення помилок, де метою є тільки пошук вірної відповіді, отри­мання знань і врешті-решт

у с п і ш н е р о з в' я з а н н я п р о б л е м и

6.Показано,як, враховуючи різні типи нервової системи учнів, розробляється й використовується відповідна система заходів, спрямованих на підвищення рівня навчальних досягнень учнів в процесі вивчення біології.

7. Власні поради: ПРАВИЛА УПРАВЛІННЯ УСПІХОМ НА УРОЦІ.

8.Даються зразки використання інтерактивних технологій, як засобів особистісно орієнтованого підходу до навчальної діяльності, в тому числі й розвиток навичок дослідницької та експериментальної роботи.

9.Таблиці-додатки допоможуть вчителеві в реалізації проблеми особистісно орієнтованого навчання.

Р е ц е н з і я

на досвід «Особистісно-орієнтований підхід

до організації творчої продуктивної розумової діяльності учнів в процесі вивчення біології».
1.Досвід вчительки біології Бузовської Наталії Глібівни носить елементи як репродуктивного, так і новаторського характеру.
2.Основна увага зосереджується увагу на значенні в освітньому процесі забезпечувати максимальну самореалізацію учня як суб'єкта соціальних відносин.
3.Навчання розглядається як процес. Стимулюються співробітництво та взаємодопомога, зорієнтовані на внутрішню мотивацію, що ґрунтується на радості пізнання й успіхах.
3.Досвід подає моделі як працювати на уроці вчителю, щоб ура­хувати індивідуальні особливості, цілі, рівень розвитку кожної дитини, забезпечити продуктивну і креативну діяль­ність кожного учня, дати не просто набір знань, а забезпечити учня знаннями і вміннями, які б дали змогу орієнтува­тись у соціумі й середовищі існування, набути навичок, які б допомагали жити і виживати в сучасному, дуже швидко змінюваному, техногенному світі.

4.Реалізація проблеми особистісно орієнтованого навчання базується на засадах збереження здоров'я дитини: не перевантажувати дітей фізично, психологічно, морально.


5.Досвід насичений творчими методами, зорієнтованими на колективну та індивідуальну діяльність у групах із метою формування комунікативних навичок.
6.В досвіді роботи вчительки показано використання інтерактивних технологій, як син­тез досвіду колег і свого власного, постійна робота над тим, щоб знайти методи і прийоми, які допо­могли б розвинути дитину, подати їй свою допомогу, підтримку для позитивного розв'язання навчальних проблем.

7.Належної уваги заслуговують схеми-додатки до досвіду з проблеми особистісно орієнтованого навчання, розробки уроків теми, методики дослідів та опис-сценарій позакласного заходу.


8. Матеріали досвіду розраховано для вчителів природничого фаху.
Керівник шкільного методичного об’єднання

вчителів природничого фаху Н.В.Антонова



Однією з найважливіших технологій загально-педагогічного характеру, які упроваджуються в загальноосвітніх школах, є технологія особистісно-орієнтованого навчання . ЇЇ цілі поляга­ють у тому, щоб:
в и з н а ч и т и життєвий досвід кож­ного учня,

рівень інтелекту,

пі­знавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спо­чатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та роз­винути в навчальному процесі;
ф о р м у в а т и позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльнос­ті, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів у межах соціокультурних і моральних цінностей нації,
о з б р о ї т и учнів механізмами адап­тації, саморегуляції, самозахис­ту, самовиховання, необхідни­ми для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою та цивілізацією в цілому.

У центрі навчання — учень. Учень — суб'єкт навчального процесу. Навчання розглядається як процес. Стимулюються співробітництво та

взаємодопомога, зорієнтовані на внутрішню мотивацію, що ґрунтується на радості пізнання й успіхах.

- Увага акцентується на ставленні до знань, умінь, навичок, які використовуватимуться в сучасному та май­бутньому.


  • Мета полягає в кореляції знань, умінь і навичок, ставленні до навчання.

  • Зміст характеризується гнучкістю, є засобом досягнення мети, визначається на внутрішньопредметному та міжпредметному рівнях.

- Навчання здійснюється на основі творчих методів, зорієнтоване на колективну та індивідуальну діяльність у групах із метою формування комунікативних навичок.

- Компонент оцінювання має форму загальних рекомендацій. Перевага надається цінуванню, яке скерова­не на констатацію успіху. Цінуван­ня має безперервний та узагальню­ючий характер, стимулює зусилля учнів до самооцінювання, саморе­гуляції та самоосвіти.


У рамках ООН як самостійної техно­логії можна виділити:

різнорівневе навчання;

колективне взаємонавчання;

модульне навчання;

технологію методу проектів;

ігрові та інформаційно-комуні­кативні технології;

технологію співпраці.
pРеалізуючи проблему особистісно-орієнтованого навчання, керуюсь такими основними кроками до продуктивної роботи:


  1. Оптимальні умови

Організація довкілля.

Позитивний настрій учителя й учня.

Загострення, фіксація, зосередження уваги.

Мета і результат: навіщо воно мені знадобиться?

Усвідомлення власних завдань.

Сприймання помилок як зворотна реакція.

Підготовка плакатів як периферійних стимулів.




  1. Правильне подання

Змалювання узагальненої картини, зокрема, завдя­ки дослідженням конкретних ситуацій.

Використання всіх навчальних стилів.

Малювання асоціативної схеми, її уявлення.




  1. Зважене обмірковування

Творче мислення.

Критичне мислення — концептуальне, аналітичне, рефлективне.

Творче розв'язання проблеми.

Техніки стійкого запам'ятовування для цілковитого збереження інформації.

Аналіз власного стилю мислення.


4.Активізація збереженої інформації
Використання знань на практиці.

Ігри, замальовки, дискусії тощо для різних стилів

навчання осіб із різним типом компетентності.
5.Застосування
Використання шкільних знань поза школою.

Практика.

Учні в ролі вчителів.

Поєднання нового з уже відомим

.

6. Повторення, оцінювання.

Усвідомлення того, що знає людина.

Самооцінка, оцінка ровесників та вчителя.

Безупинне повторення.

Створення оптимальних умов, в яких навчаються діти також має неабияке значення. А тому намагаюсь організувати класну кімнату так, щоб полегшити дітям навчання — на стінах кольорові плакати й таблиці, які немов підкреслюють основні тези словесно чи з допомогою схем, малюнків, живі експонати, виставки творчих робіт, використання музики та поезії на початку уроку для створення відповідного настрою.

Чималу роль у цьому відводжу урізноманіт­ненню, несподіванці, фантазії й завданню, яке спону­катиме до дії. «Несподівані гості, таємничі мандрівки, польові дослідження, спонтанні проекти сприяють дискусії.



Загальна атмосфера не повинна лякати, а, навпаки, налаштовувати позитивно.

На початку уроку заохочую учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі. Досвід свід­чить, що учні досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо вони самі зможуть формувати мету.

З 7 –го класу привчаю учнів налаштовувати себе на запитання, немов роздуми на пероні «Станції ДЧЦМЗ»: Для Чого Це Мені Знадобиться? Діти цього віку вже знайомі з багатьма оповіданнями Р. Кіплінга. Наприклад, «Слоненя», тому й використала його: «Шістьох я служок мав, усе від них завжди я знав. І ось як я їх всіх зову: ХТО? ЩО? ДЕ? ЯК? КОЛИ? Й ЧОМУ?»
Такий прийом дає можливість учням, що сидять у парах, розказати один одному і вчителеві, що вони сподіваються одер­жати від даного уроку(теми), нинішнього дня чи навчального року. Зосередитися учням на своїй меті допоможе простий список питань:
1. Мета...

2. Засоби та умови (Які засоби є в розпорядженні? Як я можу їх використати? Що мені ще знадобиться до­датково?)

3. Зобов'язання (чи прагну я докласти всіх зусиль для досягнення мети?)

4. Дії (перший крок..., другий крок..., третій крок...)

5. Можливі перешкоди (їх передбачення).

6. Спостереження та контроль (як себе проконтролю­вати?)



7. Підтримка (чи потрібна?)

8. Перевірка (чи потрібно щось змінити, щоб досягти мети?)

9. Самооцінка (наскільки мені вдалося досягти мети?)
Власну мету потрібно або уявити (уява — могутній навчальний засіб), як можна використати засвоєні знання в майбутньому, або порекомендувати учням погортати підручник у пошуках відповіді.

(що значною мірою впливає на мотивацію).

Навчальна діяльність передбачає чітке планування навчального процесу.
В практиці своєї роботи використовую в основному такі типи уроків:
• Урок-пояснення.

• Урок-тренінг.

• Урок допомоги та взаємодопо­моги.

• Урок перевірки обов'язкових (ба­зових) результатів навчання.

• Урок перевірки засвоєння теми (контроль знань).

В роботі керуюсь такими критеріями ефективності проведення особистісно-зорієнтованого уроку:

1. Наявність плану прове­дення уроку, структура якого зале­жить від рівня підготовки класу.


2. Використання проблемних та творчих задач.
3. Використання знань, що дозво­ляють учню самому обирати тип, вид і форму засвоєння (викорис­тання) матеріалу.
4. Створення позитивного емоцій­ного фону для забезпечення ро­боти всіх учнів.
5. Обговорення з дітьми наприкінці уроку не тільки того, «що ми ді­зналися», але й того, що сподоба­лось (не сподобалось), і чому.
6. Заохочення учнів до самостійно­го використання різних способів виконання завдань.
7. Оцінювання не тільки правиль­ності (результату) діяльнос­ті учня, а й проведення аналі­зу того, як учень мислив, чому й у чому помилився.
8. Оцінка, яку одержує учень на­прикінці уроку, повинна бути ар­гументованою за такими параме­трами: правильність, самостій­ність, оригінальність.
9. Домашнє завдання містить не тільки тему й обсяг завдання, а й пояснюється, як потрібно організувати навчальний процес під час виконання домашнього завдання.

У в а г а у ч н і в — один із факторів, від яких залежить успіх уроку. Відомо, що увага в старшокласників більш зосе­реджена, ніж у учнів 6 -7 класів, однак вона зале­жить не лише від віку, але й від інших обставин (інтересу до досліджуваних тем, характеру учня). Тому мені часто доводиться замислюватися над питаннями активізації уваги на уроках з врахуванням особистісно-орієнтованого підходу.
Активізувати увагу класу і підтриму­вати її на всіх етапах навчального про­цесу, змусити учнів слухати вчителя і своїх товаришів, серйозно спосте­рігати, вдумливо сприймати матері­ал — надзвичайно важливе і склад­не завдання.
У своїй роботі намагаюся використову­вати різноманітні методи й прийоми, застосування яких дозволяє вивчити основний матеріал на уроці.

Основні аспекти викладу нового матеріалу

1. Чітка постановка цілей і завдань перед учнями. Зрозумілість і чіт­кість цілей і конкретність завдань мобілізують увагу учнів, а увага активізує мислення.


2. Послідовність, логічна цілісність викладу.
3. Емоційність викладу. Емоції, що збуджуються в учнів під час про-слуховування, мають не лише ви­ховне значення, але виконують дидактичні функції.
4. Проблемність викладу, тобто постановка питань і завдань у про­цесі викладу, висунення гіпотез і розв'язання їх через аналіз про­тилежностей.

Гортаю сторінки п’ятитомника В.О.Сухомлинського, читаю:



«Яким має бути сучасний урок?Як він має змінитися, щоб у рамках класно-урочної системи, яка існує в школі, давати максимальну самореалізацію учня як суб'єкта соціальних відносин ? Як працювати на уроці вчителю, щоб ура­хувати індивідуальні особливості, цілі, рівень розвитку кожної дитини, забезпечити продуктивну і креативну діяль­ність кожного учня, дати не просто набір знань, а забезпечити учня знаннями і вміннями, які б дали змогу орієнтува­тись у соціумі й середовищі існування, набути навичок, які б допомагали жити і виживати в сучасному, дуже швидко змінюваному, техногенному світі? І за всіх цих навантажень на дитину вчитель повинен пам'ятати, що його робота має базуватись на засадах збереження здоров'я дитини: не перевантажувати дітей фізично, психологічно, морально.

Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: «Я ні на що не здатний». Зневіра, пригніченість — ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учителя полягає в тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.»

Складно? Так. І розв'язує ці пробле­ми кожний учитель у своїй повсяк­денний діяльності.


Я теж шукаю свій шлях розв'язання. Вивчаю нововве­дення, інновації, роботу творчих колективів і експериментальних закладів освіти. Щось із досвіду колег при­падає до душі і я експериментую, додаю, змінюю. Так народжується власний урок. Найбільш близьки­ми для мене стали системи розвивального навчання (Д. Б. Ельконін, В. В. Давидов), особистісно орієнтованого навчання (І. С. Якиманська), модульно-розвиваючого навчання (А. Фурман). Використовуючи ці технології, син­тезуючи досвід колег і свій власний, я постійно працюю над тим, щоб знайти методи і прийоми, які допо­могли б розвинути дитину, підняти її на сходинку вище. Незважаючи на рівень інтелекту, інтереси, пізнаваль­ні здібності та психологічні особли­вості кожного учня, я повинна дати змогу дитині відчути себе успішною, значущою особистістю, забезпечи­ти їй свою допомогу, підтримку та позитивне розв'язання навчальних проблем.

Так я поступово прийшла і до застосування в системі особистісно орієнтованого навчання сучасних технологій інтерактивного навчання - відкритого, вільного, взаємодоповнюючого співіснування суб'єктів навчального процесу: учня і вчите­ля.

Переконана ,що ефективність методів великою мірою залежить від вдалого поєднання за­собів навчання, які при цьому вико­ристовуються, методів стимулювання активності учнів на всіх етапах опра­цювання навчального матеріалу.

Інтерактивний підхід я реалізую шля­хом постійного спілкування з дити­ною, створення ситуації співавтор­ства, розвиток ініціативи шляхом сумісного розв'язання про­блемних ситуацій, практикуючи різ­ні види самостійних робіт, де не лише вчитель а й кожен з учнів може виступити в ролі консультанта, автора завдан­ня або задачі, кросворда, загадки, запитання. При цьому до мінімуму на­магаюся зменшити стереотипність мислення.


Дитина вчиться думати творчо, не боїться робити помилки тоді, коли існує система сумісного пошуку і виправлення помилок, де метою є тільки пошук вірної відповіді, отри­мання знань і врешті-решт

у с п і ш н е р о з в' я з а н н я п р о б л е м и.

Використовую чотири основні форми діяль­ності учнів:
1) парна (учень— учень, учень — учитель);

2) групова (учитель— клас);

3) кооперативна (учні навчають один одного);

4) індивідуальна (самостійна робота учня).


В залежності від складності теми рівня підготовленості учнів до сприймання інформації на кожен етап уроку обираю відповідні моделі навчання:
1) пасивна — учень виступає в ролі об'єкта навчання (слухає і ди­виться);

2) активна — учень виступає суб'єк­том навчання {самостійна робо­та, творчі завдання);

3) інтерактивна — процес навчання здійснюється в умовах постій­ної активної взаємодії всіх учнів, учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання.
Використання інтерактивної моде­лі навчання передбачає моделюван­ня життєвих ситуацій, рольові ігри, спільне розв'язання проблем.
Ви­ключається домінування якого-небудь учасника навчального проце­су або якої-небудь ідеї. Це навчає гуманному, демократичному підхо­ду до моделі.
Відкрите обговорення розвиває в дітях уміння сперечати­ся, дискутувати і розв'язувати визна­чені задачі.
Використання інтерактивних мето­дів — не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє розумінню духу
співробітництва,

взаєморозуміння,

доброзичливості.
В основу поурочного розподілу теми найчастіше беру комбіновану систему уро­ків, тобто уроки:
• розбору матеріалу навчального блоку;

• фронтальне опрацювання матеріалу навчального блоку;

• індивідуальне опрацювання;

• внутрішньопредметне і міжпредметное узагальнення і системати­зація знань, умінь і навичок;

• тематичне оцінювання, тобто індивідуальний залік.
Сьогодні до випускників середніх шкіл висуваються великі вимоги під час вступу до вищих навчальних за­кладів Молоді, що закінчила школу, необхідно адаптуватися в складному сучасному світі, тому їй потрібна не стільки сума набутих знань, скіль­ки вміння знаходити їх самостійно, щоб відчувати себе компетентними в будь-якій галузі, творчо мислити, успішно утвердитися в житті. У результаті роботи я дійшла висновку, що досягти гарних успі­хів у навчанні можна тільки шля­хом підвищення інтересу до предмета. Вивчення основної частини біології як науки при­падає в школі на 13—16 років, коли діти перебувають у так званому «кризовому» періоді. У цей час особливо розвинене почуття самосвідомості та власної гідності. У цьому віці відбувається зміна процесів психічно­го розвитку, перебудова ставлення до світу і до себе, виникає потреба в самовизначенні й самовира­женні. У підлітка викликає нудьгу і роздратування авторитарний на­тиск, наказ. Тому вважаю, що в сучас­ній школі о с о б и с т і с н и й п і д х і д дуже важливий, необхідно працювати з кожним у зоні його найближчого розвитку

Одним із важливих мо­ментів на уроці для дитини є розу­міння необхідності особистої заці­кавленості в набутті знань, щоб учні могли відчувати свою компетент­ність не лише в результаті проце­су навчання, але й протягом нього.

Я вважаю, що це і є умовою розвивального впливу навчання на осо­бистість учня. Тому сучасний урок, на мою думку, має будуватися в по­єднанні спеціально організованої діяльності та звичайного міжособистісного спілкування (готовність дитини до контакту, довірливість, зацікавленість), у такий спосіб че­рез особистісний план спілкування на уроці реалізується врахування

вікових,


психологічних особливостей учнів,

їхня готовність до розширен­ня кола спілкування,

до співпере­живання проблем дорослих,

праг­нення до самоствердження.


Найбільш поширеним методом на­вчання біології в школі, незважаючи на дослідницький характер цієї науки, є усний виклад нового мате­ріалу вчителем, тому постійно працюю над питанням активізації пізнаваль­ної діяльності учнів під час викладу нового матеріалу з врахуванням їх психологічних особливостей.

Прийоми активіза­ції досить різноманітні, але в основі всіх їх завжди перебуває збудження розумо­вої діяльності учнів.

Для активізації розумової діяльності учнів на уроці часто використовую їхній життєвий досвід, тому мало говорю про добре знайомі їм речі, бо в таких випадках учням стає нецікаво слухати вчителя. Коли учні знають, то вони самі , хочуть розповісти, а не слухати, і їм, вважаю, слід надавати по мож­ливості більше висловлюватися.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал