«Я – частиночка творчого роду, хай не буде йому переводу» Вчитель початкових класів



Скачати 131,58 Kb.
Дата конвертації18.12.2016
Розмір131,58 Kb.
Березоволуцька ЗОШ І – ІІІ ступенів



« Я – ЧАСТИНОЧКА ТВОРЧОГО РОДУ,

ХАЙ НЕ БУДЕ ЙОМУ ПЕРЕВОДУ »
Вчитель початкових класів

Ванда

Наталія Володимирівна
2010 рік
Сцена прикрашена висловами: « Насправді добре і прекрасне – не вмирає. Е. Арндт », « Усі види мистецтва служать найвеличнішому з мистецтв– мистецтву життя на землі. Б. Брехт », « Той, хто побачив прекрасне – співучасник його творення. К. Боуві ». Зліва – виставка рушників, справа – зелений куточок з кімнатних квітів. Столи, за якими сидять гості свята – талановиті родини учнів, прикрашені букетами з калини та хмелю.
Виходять учениця й учень з короваєм
І Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.



ІІ Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла!



І Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.



ІІ Нехай край наш розцвітає, як зеленіє гай,

Прийміть від нас цей пишний коровай!


Вручають коровай гостям. Виходять ведучі.
І У нас сьогодні світле свято, гостей зібралося багато.

Ану ж, на них ви подивіться і веселенько посміхніться,

І привітайте їх у нас, що завітали в добрий час!

ІІ Здрастуйте, люди добрі! Здрастуйте, люди хороші!

Здрастуйте, люди веселі! Привіт вам у нашій оселі!

Чудові ці фрази?

І Так! Вони єднають нас відразу. Після уроків було б чудово

Провести свято цікаве, нове. Упоравшись з ділом,

Хіба не варто зустрітись із піснею, танком, жартом?

ІІ Не на екрані телевізійному, не у фільмі багатосерійному,

Не у концерті шаблонному, а у починанні новому!



І Скажи, будь ласка, Богдане, а чому сьогодні так затишно і

незвичайно у нашій залі, адже ми не вперше проводимо тут

свято? А поглянь-но в очі однокласників – як вони іскряться!

ІІ Звичайно, це не випадково, бо сьогоднішнє свято зібрало три

покоління талановитих людей – людей небайдужих до творчості,

до мистецтва, до прекрасного!

І А прекрасним для нас є ніжна матусина пісня, рушник,

помережений червоною калиною, запальний танок і барвисті

квіти біля рідної хати.
Виходять третьокласники
І Є щось святе в словах – мій рідний край!
Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай…

Для мене – це твої стежки й мої

В містах і селах стоптані любов’ю

Й пісень людських прозорі ручаї!



ІІ Село моє – це наша велика родина,

Наше коріння і батьківщина,

Материнська пісня і біла вишня у саду,

Це наша сповідь і турбота, батьків моїх щоденная робота.



ІІІ Тут моє дитинство босоноге, стежина в школу на зорі,

Тут наші ще не сходжені путі.



ІV Село моє! Ти – радість, ти доля моя,

Єдина для нас ти земля,

Розкішний вінок ти із рути і м’яти,

Як же тобі пісень не співати!


Пісня у виконанні батька й матері учнів « Мій рідний край ».

Виходять учні четвертого класу
І О, музико, жива душа твоя! Ти завжди свято, вічна таємниця.

В тобі горить свята любов моя і ця любов ніколи не скінчиться!



ІІ О, музико, ти радість і печаль, ти лик святий,

Моє ти божевілля! Без тебе я оте сухе коріння,

Пошарпане вітрами у степах.

ІІІ О, музико, начало всіх начал! З тобою я ніколи не загину.

До тебе я завжди душею лину, бо справжня ти, відверта і свята!



ІV Музика – частка людського життя,

В ній відображені всі почуття.

В серці людини вона проживає

Й сяє нам сонечком, барвами грає.



V Радість дарує, у горі - втішає, часто вона до нас промовляє

Звуками чистими, ніжними, щирими, а, буває, казково-мрійливими.

( Т. Дерев’янко )

Хоч я й маленька, але не уявляю свого життя без пісні, бо з

самого малечку купаюся в її ніжності, задушевності,

веселості, красі. Бо в нашій родині співають усі. Про родин -

ні захоплення піснею зараз ви почуєте від мого тата.


Розповідає батько Коновал Насті – Коновал А. І.
Я хочу розказати, що значить пісня вжитті нашої родини. Скільки я себе пам’ятаю, в нашій родині завжди панував мир, спокій і злагода. І завжди ми тішились піснею. Захоплення її красою пішло ще від прадіда.

Хто не був зачарований піснею, хто не згадує її, як своє прозоре чисте дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний багатством мелодії , безмежною, щирою красою її барв, чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найглибші, найтонші почуття? Для кого пісня є невід’ємною частиною протягом всього життя? Я вважаю, що для всіх нас – людей, небайдужих до прекрасного, до пісенного мистецтва, і, взагалі, я думаю, що пісня – це найкраще, що може бути в нашому житті.

Прослухайте, будь ласка, пісню « Золоте зерно », яку ми з донькою даруємо всім присутнім на святі.
Дуетом виконують пісню « Золоте зерно ».

Виходять другокласники
І Такого сплеску в музиці і слові, вогню такого не передаси

Нічим, крім пісні – посестри любові – криниці невичерпної краси!



ІІ Не раз плювали нелюди в криницю,

Та знову диво дивнеє цвіло!

Неначе серце пісня запалила,

Й воно орлині крила враз звело!



ІІІ Буває пісня тугою налита, і туга душу наскрізь пропече,

Бува така, що наче серед літа срібляста річка в сиву даль тече!



ІV А інша – мов висока тополина,

Що в синім небі радощів шука.

У ній яскрава славилась дівчина,

Що так хотіла бачить юнака.



V Усі пісні – зажурені й крилаті в нашій сім’ї живуть в серцях

Звучать вони й лірично, і завзято в бабусиних і маминих устах.

На сьогоднішньому святі мої мама і бабуся розкажуть, що

значить пісня у їхньому житті.



Виступ мами Лапенка Васі – Лапенко Т. В.
Народна пісня зоряно, незгасно горить в моєму серці повсякчас

Не пломенистим закликом чи гаслом, а променем, що будить сівача.

Вона мене виводить на дорогу, вона мені просвітлює віки,

Де радість і печаль мого народу врослися в древа вічного гілки.

Вона – любов, вона – печаль і втіха, жива вода на виразки душі,

І я готова крізь огнисті брами пройти і душу випалить до тла,

Лише б народна пісня не вмирала, щоб в молодих серцях вона жила!

Розповідь бабусі Лапенка Васі – Розум Л. П.
Для мене пісня – це все моє життя. Скільки я себе пам’ятаю, стільки й співаю. Ще й до школи не ходила, а вже виступала на сцені разом із своєю сім’єю. Співали в нас усі: мама, тато, молодші брати, і, взагалі, вся рідня і по батьковій, і по маминій лінії. І коли ми всі з’їжджалися до батьківської хати на свята чи вихідні, то брали баян, ставили в садку столи і співали. А люди з різних куточків села збиралися у нас під двором, і слухали наш імпровізований концерт. Улюбленими піснями моїх батьків були « Ой, мороз, мороз » та « Цвіте терен ».

Пісня зі мною завжди; скільки їх співано-переспівано! Було оце полю город, чи білю хату, або встала вранці, пораюсь по господарству – я завжди співаю, і не так, що просто мелодію наспівую, а співаю на повний голос. Приходжу на роботу в шкільну їдальню, теж співаю, стала в дитсадку працювати – і знову з піснею. А скільки виступала на концертах, на оглядах художньої самодіяльності!

Та й зараз, хоч і на заслуженому відпочинку, а з піснею не розлучаюся. Тож прослухайте у виконанні нашої сім’ї українську народну пісню « Несе Галя воду ».
Інсценізація пісні « Несе Галя воду »

Виходять першокласники
І Візьму голку, клубок шовку, полотно біленьке

Та й подамся у садочок, де сонце ясненьке.

У садочку подумаю, яку квітку рвати,

Щоб із неї добрий узор на вишивку взяти.

Вишиванки наші любі, хто вас вишиває,

Той про красу і про фарби думки не лишає,

Щоб сміялася сорочка гарними квітками,

Щоб пишалась Україна дочками-майстрами.

У моїх мами та бабусі – золоті руки. Мама вміє шити одяг.

Багатьом дітям для виступів вона пошила гарні костюми. А

бабусині рушники відомі навіть в Америці. А ще бабуся з дідусем

пов’язали своє життя з піснею і співали в хорі у сільському клубі.



ІІ А речі – стань лише й дивися!

Хто тих людей навчив краси?



ІІІ … То наших предків предки давні, та сама кров, той самий рід,

Культурою своєю славний тепер на весь широкий світ.



ІV Шановна Надіє Олексіївно, поділіться, будь ласка, досвідом з нами про створення того чарівного світу, в якому Ви живете, працюєте і мрієте.
Розповідь бабусі Троян Олі – Троян Н. О.
Я хочу розповісти вам про чарівну силу рушника. А вся сила його – в узорах. Кожен рушник можна прочитати, як книгу. Ось подивіться, це пасхальний рушничок. По ньому можна прочитати, що на Пасху ви понесете до церкви писанки, освятите, а, повернувшись додому, привітаєтесь « Христос воскрес!». На рушниках вишивають квіти, листочки, пташки, калина, колоски. Рушник високо цінувався, був оберегом з давніх-давен. Його вручала мати синові, проводжаючи на службу в армії, наречені ставали на рушник, одружуючись, з короваєм на вишитому рушнику зустрічали батьки на порозі хати молоде подружжя.

Різні узори на рушнику означали символи: воду, сонце, життя. Дерево символізувало рід, родину. Так що, любі діти, вчіться вишивати і вишивайте на радість собі і людям!


Пісню « Вишиванка » виконують Розум Л. П. і Лапенко Т. В.,

дівчатка виконують танок з рушниками.

Виходять другокласники
І Що найчарівніше буває, що може душу розбудити?

Всі Це квіти!

ІІ Вони, як усмішка привітна, як дотик сонечка, як казка!

Червона, жовта чи блакитна, є в кожній з них тепло і ласка.



ІІІ Любов і ніжність струменіє, чарівність, неповторне диво,

І кожна квітка серце гріє, щоб на землі жилось щасливо.



ІV Кожна квітка уві сні бачить кольорові сни!

V А вранці прокидаються квітки – і там, і тут,

І райдужними зграйками для всіх навкруг цвітуть!



Я люблю свою хату і повір’я, й садок,

Де і сонця багато, і в жару – холодок.

Тихо й затишно, квіти коло хати цвітуть,

І невтомно все літо бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне: стіни білі, як сніг,

І віконце привітне, і дубовий поріг.

Рідна казка про гнома, рідна стежка і сад…

… Всюди добре, а вдома краще, кажуть, стократ.

Правда ж, матусю? А розкажи всім, будь ласка, як прикрашають квіти нашу оселю.
Розповідь мами Ночовної Діани – Ночовної Т. В.
Квіти – це радість: ніжна і могутня. Це – краса, яку ні з чим не можна порівняти і нічим не можна замінити. Це посмішка сонця, що наповнює нас здоров’ям і радістю. Чарівний світ квітів нікого не залишає байдужим, а тому, хто в нього закоханий, він дарує не тільки щедру красу, а й натхнення, насолоду і радість життя.

Коли приходить весна, нас починають радувати первоцвіти, потім нарциси, тюльпани. Влітку красується найбільше квітів і вони прикрашають все навкруг до пізньої осені. А взимку, коли пухнаста ковдра накриє всю цю барвисту красу і все стає білим, у теплих хатах, на підвіконнях пломеніють , зеленіють кімнатні квіти.

Квіти є символами нашої землі, про них складають пісні, присвячують вірші.

Для мене квіти – це не просто захоплення, це світ, в якому я живу і працюю. Любіть квіти, вирощуйте і насолоджуйтесь їх красою!


Танок квітів і метеликів

Виходять другокласники.
І Із давніх пір від роду і до роду,

Немов відлуння глибини віків,

Талант до танцю в нашого народу

Передавався дітям від батьків.



ІІ Танцюють в нас у будні і у свята,

Висловлюючи щирі почуття,

Тому що в танці можна передати

І тихий сум, і радість до життя.



ІІІ Без танцю не існує України –

Ця істина давно відома нам,

Бо він є оберегом для родини

І з’єднує минуле з майбуттям.

( В. Мовчан )
Виходять два четвертокласники
І Недаремно танцями захоплюються учні нашої школи.

Скажи, Олеже, з якого віку ти танцюєш?



ІІ Перші мої таночки були в дитячому садку.

І Зрозуміло, що це мистецтво тобі подобається.

А хто тебе вчить танцювати?



ІІ Я дуже люблю виконувати різні танці зі своїми

однокласниками. А навчає всіх нас моя мама –

педагог-організатор нашої школи.

Грація і стиль у танці, чіткість рухів, злет на волі –

Ось оцінка моїй мамі, що працює в нашій школі.
Розповідь мами Титаренка Олега – Титаренко М. В.
Часто можна почути, що щаслива та людина, яка має свою мрію. Я дуже рада, що сьогодні в цій залі зібрались щасливі люди, які не лише мріють, а й захоплюються прекрасним. На перший погляд здається, що дуже легко передати внутрішній світ людини за допомогою слова, пісні. А я вважаю, що саме в танці можна передати почуття, настрій, емоції, бо ні для кого не секрет, що саме українці – емоційні, енергійні, і, напевно тому ми так любимо танцювати.

Коли в дитинстві я спостерігала, як хтось танцює, по-доброму заздрила їм. І мені хотілося не лише повторити ці рухи, а й доповнити щось своє, змінити. І саме в той період зародилася в мене така мрія. Будучи школяркою, неодноразово приймала участь у шкільних святах. І потім уже не уявляла свого життя без танцю. Тому було навчання в Гадяцькому училищі культури, постійна участь у сільських святах, поява все нових і нових таночків для учнів нашої школи.

Хочеться, щоб майстерність переростала у творчість, тому продовжую навчатись у Полтавському педагогічному університеті. Це допомагає мені у роботі, приносить досвід і натхнення. Діти з задоволенням виконують мої таночки і я від цього щаслива.
Танок « Ча-ча-ча ».

Виходять ведучі.
І То що ж, Богдане, зрозумів,

чому в залі панує така піднесеність?



ІІ Ой, мою душу переповнюють враження й почуття.

І прикро, що все це так близько від нас, і так далеко,

бо ми не завжди вміємо це помічати.

А навколо так багато краси…


До ведучих приєднуються діти з талановитих сімей
Світ прекрасний навколо мене:

Сонце, квіти, трава зелена,

Мами посмішка, голос ніжний,

Вишиваний рушник розкішний.

Я зростаю у ріднім домі,

Що красою, мов чаша повен.

Де дідусь, і бабуся, й ненька

Пісню вклали в моє серденько!

Де дивуюся квітів розмові:

« …Виростає краса з любові…»

Де узор вишиває нитка

Із родинного затишку виткана.

Де всі щирі, веселі й завзяті,

Й без таночку не мислять свята.

Я купаюся в цьому світі,

Що красою сердець зігрітий,

Я частиночка творчого роду –

Хай не буде йому переводу!

Хай зіллються в ріку озерця,

І від серця летить до серця

Ції зустрічі щира розмова,

Возвеличена, ніжна, святкова.

Щоб душі не міліла криниця,

Хай любов’ю життя іскриться!

І народжує нові творіння,

То й не висохне наше коріння!



( В. Погромська )
Учні і гості свята виконують пісню « Родина »


Використана література:

  1. Журнал « Початкове навчання та виховання » № 35/2007, с. 28

  2. Журнал « Розкажіть онуку » № 11/2008, с. 15 – 16.

  3. Журнал « Позакласний час » № 5/2003, с. 40 – 42,

  4. № 1 – 2/2006, с. 106,

  5. №1/2008, с. 29, с. 30.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал