Виховний захід «Образу хліба вклонімось» Мета



Скачати 116,63 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір116,63 Kb.
Виховний захід «Образу хліба вклонімось»

Мета. Ознайомити учнів з минулим нашого народу, звичаями нашого краю, пов’язаними з хлібом; прищеплювати бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу до людей праці.

Обладнання. Плакати про хліб, малюнки вирощування хліба, виставка хлібобулочних виробів, скатертина, вишиті рушники, свічечки, записи пісень, дзвонів, сніп пшениці, букет із колосків, діти одягнені в українські костюми.


  1. Ми живемо в Україні,

Де в степу із краю в край

На добро усій країні

Визріває урожай.

Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе море, грають

І шумлять густі жита.


  1. Теплий хліб на столі

У кожному домі –

Дар великий землі,

Праця рук невтомних.

Сонечко золоте –

Біла паляниця.

Серце наше цвіте,

радістю іскриться.


  1. В народі ж хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.
Господиня

Шановні гості ! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире та бесіду мудру.




  1. А про що ж ми будемо розмову вести?

Господиня



  1. Про хліб, що всьому голова,

Так у народі кажуть.

Бо хліб – це мир, любов, життя,

Бо хліб – це наша радість.


  1. Хліб. Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість.

  2. Нашу Україну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, уміли і вміють обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї.

  3. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості, він єднає людей.




  1. Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

1 дитина


Дивіться, сніп новий з’явився у нас.

2 дитина


Невже з нового урожаю?

3 дитина


А це вже мамо хліб з нового урожаю буде?

Господиня

Та вже ж, що так.

3 дитина (бере хлібину і, нахилившись до не, нюхає)

Як пахне хліб!
Господиня

А чим же пахне хліб?

Чи знаєш ти, чим пахне хліб?

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне (всі) працею людською!

Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне (всі) щастям хліборобу!


Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне (всі) радістю людською!


Господиня

Молодці ви в мене, діти. А хто мені скаже, звідки ж бере початок шматочок хліба?


1 дитина

У тісті.


Господиня

Де ж починається тісто?


2 дитина

У борошні.

Господиня

Де ж починається борошно?


3 дитина

У зерні.
Господиня

Де ж починається зерно?
1 дитина

У землі?


Господиня

Де ж починається земля плодовита?


2 дитина

У рученьках працьовитих.




  1. Хліб починається з маленької зернини, яку посіяли у теплий вологий грунт. З неї проростає рослина, яка викидає пшеничний колосок. Влітку зерно дозріває. Потім комбайнери його збирають, а водії відвозять на елеватор, де його провіюють і просушують.

  2. Готове зерно везуть до млина, там його мелють на борошно. А потім з борошна на хлібозаводі печуть духмяний та поживний хліб.

  3. Важка праця хлібороба. Це недоспані ночі, напружені дні, висушені сонцем обличчя, мокра від поту сорочка.

  4. Шануй же руки в мозолях,

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

Господиня

Зараз на допомогу людині прийшла техніка. А у давні часи кожен колосочок мали зібрати руки селянина.


  1. У давнину поле орали волами чи кіньми. Зерно засівали вручну.

  2. На жнива виходили всі. Чоловіки косили хліб косами, а жінки жали серпами, в’язали у снопи, складали у копи.

  3. Зібрані колоски обмолочували ціпами. Зерно на борошно мололи на вітряних або водяних млинах. Але завжди у полі, на ниві з працею поруч лилася пісня.

(звучить запис пісні «Моє рідне село»)

  1. Дзвенить колоссям нива золота,

Сповняє лан ранкова світла повінь.

І літній день, краси, наснаги повен,

В вінок пшеничний пісню запліта.


  1. Та пісня ллється радісна й проста,

Де простяглись хлібів дозрілі гони,

Де гримотять комбайнові загони,

Збираючи пшениці і жита.

Сценка «Ледар і трудівник»


  • Нащо тримаєш хліб у руках? Дай мені! – просить ледар.

  • Я б тобі дав, але він дуже дорогий для мене. Щоб його дістати, треба раніше виорати землю.

  • Тоді вже можна їсти?

  • Ні! Треба ниву як слід заволочити.

  • Тоді вже можна їсти?

  • Ні, треба дочекатись літа, тоді з зернини виросте злак.

  • Тоді вже можна їсти?

  • Ні, треба його скосити.

  • Тоді вже можна їсти?

  • Ні, необхідно його змолотити.

  • Тоді вже можна їсти?

  • Ні, ще треба змолоти борошно, замісити тісто, спекти...

  • Тоді вже можна їсти?

  • Так, але ледачому не дадуть.

  1. Скільки б не мали хліба, люди завжди говорять про нього з повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто. Із хлібом пов’язано багато казок і легенд. Ось одна з них.

(Легенда)

  1. Колись ще жив король Данило. Він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався. Король сам відкривав майстерню і сам замикав. Лише один майстер знав про все багатство короля.

І так розжився майстер, що не розумів, як бути голодним. Та й одного разу каже королю:

- На світі золото – цар!

А Данило поправляє його:

- Ні, чоловіче, хліб – усьому голова!

- Ні, золото і срібло.

Так вони посперечались. Король обернувся і пішов геть із майстерні. А наступного дня бачить король Данило напис на стіні: «Хліб – болото, а всьому голова – срібло і злото».

22. Данило нічого не сказав. Але наступного дня привів майстра, замкнув його знову в майстерні. А тут вісті прилітають – ворог іде. Данило зібрав військо, поїхав, а про майстра й забув, що замкнений. А до майстерні ніхто не смів підходити, крім нього.

Минуло кілька місяців. Повернувся Данило з військом додому, чекає від свого майстра-золотаря дарунку за перемогу, а його нема. І тут король згадав, зіскочив з коня, прибіг до майстерні, відмикає, а на купі золота лише кістяк з майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло-злото – то болото, а хліб – цар» Отак життя навчило.

Господиня

А скільки склав народ прислів’їв і приказок про хліб, щоб люди пам’ятали про те, який він важливий у житті. Давайте їх нагадаємо.

Прислів’я

Хліб усьому голова.

Хліб і вода – здорова їда.

Хліб усюди добрий – і у нас, і за морем.

Скільки не думай, краще за хліб не придумаєш.

Доки є хліб і вода – біди не буде.

Без хліба нема обіду.

Без солі не смачно, без хліба – не ситно.

Чужий хліб у горлі півнем співає.

Є хліб – є й життя.

Земля – матінка, а хліб – батенько.

Паляниця – хлібові сестриця.

23. А спробуйте відгадати.

Ріжуть мене ножакою, б’ють мене ломакою.

За те мене так гублять, що всі мене люблять. (Хліб)

24. Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі. (Хліб)
25. Тисячі братів одним поясом перев’язані. (Сніп)
26. Одгадайте загадочку: кину її в грядочку, нехай моя загадочка лежить аж до весни. ( Озимина)
23. Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Хліб, за добрим українським звичаєм, мав неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, то слід підняти його, перепросити, поцілувати.

24. Коли хтось знаходив окраєць на дорозі, не можна через нього переступати. Потрібно підняти його, обтрусити і покласти на видному місці – птахам.

25. Будь-яке слово чи обряд не обходилися без хліба. Народжується дитина – ідуть з хлібом. Виряджала мати сина в дорогу – замотувала в торбину окраєць житнього хліба.

26. Відзначали весілля з хлібом-сіллю та весільним короваєм. Будували хату – неодмінно приходили з хлібом. Проводжали в останню путь – теж з хлібом.

27. Хліб – совість наша. Хай буде в кожній хаті на столі прикритий вишитим рушничком і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває такий.

28. І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий хліб прошений, є солодкий хліб зароблений, є чорний позичений, є білий дарований, є солоний горьований. А легкого хліба нема.

29. Ось він, хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним.

Ось він – теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він.

30. Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро.

Клянусь повіки шанувать тебе!

31. У нас усіх доволі хліба. Проте є страшне слово ГОЛОД. Людина, яка пережила його, з жахом згадує це слово. Така людина ніколи до кінця свого життя не кине шматок хліба на землю, бо перед нею завжди будуть стояти очі тих, хто помер у ці страшні часи.

32. А це був жахливий далекий 1933 рік. Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв голодомору, що був тоді. Від голоду помирали і дорослі, і такі, як ми, діти, промовляючи своє останнє слово в житті – хліб.

33. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки, як і саме життя.

( Діти запалюють свічечки)

34. На скибку хліба я дивлюся,

Рум’яну, білу, запашну.

На скибку хліба я молюся,

До неї руку протягну.

Молюсь за тих, хто скибки тої

не дочекавсь, заснув навік

Зими холодної, лихої

В той чорний, тридцять третій рік.

Молюсь за нас, дорослі й діти,

Щоб не зазнали бід отих.

Нехай поняття хліб, життя і жити –

Завжди належать до святих.
35. У наших рука – свічки пам’яті. Тож присягнемо нашою пам’яттю, що не допустимо знущання людей, вмирання від голоду, не допустимо смерті дітей.

(Звучать дзвони. Хвилина памяті)

Пам’ятай (кожен починає свої слова із цього слова)

36. Пам’ятай! Хліб – це частина історії і її майбутнього. Він дивний початок і окреме щастя життя.

37. Куди б не закинуло тебе життя – пам’ятай про хліб, яким тебе годували.

38. Пам’ятай! Твої батько і мати дають тобі твій перший хліб. Твій обов’зок – дати їм останній.

39. Пам’ятай! Чи дадуть твої діти тобі шматок хліба на старості літ – залежить тільки від тебе самого.

40. Пам’ятай! Старі люди вміють шанувати хліб – шануй і їх за це, вчись в них.

41. Пам’ятай! Якщо людина попросить в тебе хліба – переламай свій шматочок надвоє, навіть якщо це в тебе останній. Шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.

42. Пам’ятай! Живи так, щоб твій хліб завжди був справедливий і чистий.

43. Запам’ятай і скажи всім: у хлібі – душа твоєї рідної землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця. Не топчи хліб, не кидай недоїденим, не гордуй ним. І не хвалися, що ситий, що хліба маєш доволі. Те, що в тебе і в інших є сьогодні хліб, - не особисто твоя заслуга, то надбання всього народу, усіх, хто жив на землі колись і живе нині.

44. Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

45. Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим



І завжди буде хліб на вашому столі.
( Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене». Дівчатка розносять порізаний коровай)

Виховний

захід

«Образу хліба вклонімось»



Класовод:

Пасічник Л.І.







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал