Відділ освіти Криничанської райдержадміністрації



Сторінка2/12
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Мороз О.Г.

Роль епіграфа на уроці літератури. Семенівка, 2012р. 60 с.

Посібник розкриває значення епіграфа при плануванні і проведенні уроку літератури. Містить приклади епіграфів до тем курсу світової літератури в 6 класі, поради щодо влучного їх використання у шкільних творах, а також добірку висловів відомих людей.

Призначений для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл.


Зміст

Вступ 2

3

Вступ

Відомо, що в педагогічній методичній науці існують різні погляди на структуру уроку. Доктор педагогічних наук Мірошніченко Л. Ф. у статті «Сучасний урок: методичні ідеї» (“Всесвітня література”, 7 / 2005 р.) пропонує таку схему плану уроку, яка ґрунтується на найкращих традиціях методичної науки:



  1. Тема уроку.

  2. Епіграф до уроку.

  3. Освітньо-виховна мета уроку.

  4. Обладнання уроку і ТЗН.

  5. Тип уроку.

  6. Ланцюжок навчальних ситуацій (або етапи уроку, план уроку, структурні елементи).

  7. Тези або конспект уроку.

Епіграф у цьому переліку посідає досить важливе місце, не дивлячись на його малу форму. Він відкриває широкі можливості для навчальної та виховної роботи на уроці, дає поштовх до творчих пошуків.


В каждом параграфе, в каждом рассказе,

В сказке и в песне, даже во фразе –

Ты только вдумайся, только всмотрись –

Кроется самая главная мысль.

Она не всегда открывается сразу.

Строчка за строчкой, фраза за фразой –

Ты только вдумайся, только всмотрись –

Откроется самая главная мысль.

С. М. Бондаренко.
В античному світі слово "епіграф" (грецьк. epigrajh — напис) позначало вислів, напис, оцінку" на предметах, до яких вони безпосередньо відносилися. В даний час - це слова (цитата, влучний вислів, афоризм чи прислів’я), подані перед текстом літературного твору або перед його окремими розділами і покликані розкрити задум автора, дати авторську оцінку викладеним подіям. Цей факультативний елемент часто служить ключем до осмислення художньої концепції, виражає основну колізію, тему, ідею або настрій твору, допомагаючи його сприйманню, а також означує асоціативні зв’язки твору з літературною традицією та сучасністю.

У світовій літературі прийом епіграфування має давні традиції. Епіграф стали вживати з початку XV ст.: уперше він з’явився в “Хроніках” Фруассара (Франція, напис. близько 1404, опубл. 1495), у “Calendarium” Реджомонтано (Венеція, опубл. близько 1476). Використання епіграфа часто ставало ознакою певної манери письма, як, наприклад, у творчості англійських драматургів епохи Відродження та постренесансної доби (кінець ХVІ — 1 половина ХVІІ ст.) Р.Гріна, Б.Джонсона, Т.Лоджа, Т.Мідлтона; у письменників епохи Просвітительства Д.Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л.Монтеск’є, Й.-В.Гете, Ф.Шіллера, М.Радищева; у романтиків 1-ї пол. XIX ст. Дж.-Г.Байрона, В.Скотта, В.Гюго, Г.Гейне, Ф.Купера, Е.По, К.Батюшкова, В.Жуковського. Епіграфами охоче послуговувалися О.Бальзак, Стендаль, М.Гоголь, О.Пушкін, М.Лермонтов, О.Герцен, Ф.Достоєвський, Л.Толстой, М.Некрасов. Популярними епіграфи були і в українській літературі середини XIX ст., до них зверталися П.Куліш, Марко Вовчок, М.Костомаров, М.Драгоманов, І.Франко, Леся Українка, М.Вороний, С.Васильченко. Він завжди пишеться у верхньому правому кутку сторінки.

Творчі пошуки педагогів-новаторів переконливо свідчать про важливу роль епіграфів на уроках.

А.Гін підкреслює, що «атлет, що прийшов на тренування, не хапається за штангу без розминки...потрібен настрій на певний тип праці, діяльності. Епіграф дозволяє ввести учнів у стан гармонії естетичних відчуттів. Якщо вчитель використовує епіграф постійно, то учні уже на перерві налаштовуються на його сприйняття: а що нового ми почуємо на початку сьогодні? Епіграф впливає на створення емоційного настрою учнів, визначення мети уроку, вибір шляхів розгляду і засвоєння теми. Учитель може звернутися до нього протягом уроку кілька разів. Форми роботи з епіграфом можуть бути різні:



  • пояснити даний вислів;

  • обрати серед наведених епіграфів той, який, на думку учнів, є найвлучнішим для даної теми;

  • скласти твір-мініатюру, де головною думкою був би запропонований епіграф, тощо.

Уміло підібраний епіграф до уроку має, крім того, величезне виховне значення. Колись А.П. Чехов писав, що "людині потрібно не три аршини землі, не садиба, а вся земна куля, вся природа, де на просторі він міг би проявити всі властивості й особливості свого вільного духу". Тим більшого значення набуває ця думка в наші дні. У поле зору юного читача поступово повинен входити весь світ з його стражданнями, радощами, прикростями і надіями. Урок літератури покликаний будити думку, змушувати учня замислюватися над власним життям, турбувати, розбурхувати, а не давати готові рецепти. Сама природа сучасної людини вимагає такої активності. І епіграф на уроці сприяє такому розбурхуванню думки.

У літературі існують величезні пласти висловлювань, афоризмів, прислів'їв та приказок, які можна використовувати як епіграф на уроці. Подібне різноманіття потребує деякого розмежування, яке допомогло б чіткіше побачити кордони у вживанні того чи іншого епіграфа. Нижче наведена найбільш загальна класифікація.



Наприклад:

А) епіграфом до уроку "Війна - найбридкіша справа в житті" (за романом Л.М. Толстого "Війна і мир") можуть бути рядки Н.Я. Мясковського: «Війна є одним з найбільших блюзнірств над людиною і природою».
Б) епіграф до уроку за лірикою Ф.М. Тютчева:

«Поезія – це вогонь, який загоряється у душі людини.



Вогонь цей пече, гріє і освітлює»

Л.М. Толстой.

формулює естетичне завдання письменника, будить уяву учнів про те, що поезія Ф.М. Тютчева розкриває Всесвіт перед людством.
В) іноді епіграф розкриває сенс заголовку. Уроку за романом М.О.Булгакова "Майстер і Маргарита" «Рукописи не горять!» передують рядки Ф. Глінки:

Следы исчезнут поколений,

Но жив талант, бессмертен гений.
Г) епіграф Л.М.Толстого до роману "Анна Кареніна":

Мне отмщенье, и аз воздам” -



звужує зміст художнього цілого.
Як епіграфи на уроках використовуються цитати з художніх творів, робіт наукового чи політичного характеру, публічних виступів, а також прислів'я і приказки, крилаті вирази та афоризми. І, виходячи з цього, можна запропонувати наступну класифікацію::

Так, епіграфом до уроку за поемою «Реквієм» служить уривок з вірша Ахматової: «Так не дарма ми разом бідували». Який сенс епіграфа? З самого початку автор наголошує, що поема торкається не тільки її нещастя як матері, але стосується загальнонародного горя. Цей сплав особистого і загального виділений в афористичних рядках епіграфа: «Я была тогда с моим народом,

Там, где мой народ, к несчастью, был.

Епіграфом до уроку за творчістю С. Єсеніна може послужити висловлювання В. Шукшина:

«Єсенін - поет далеко не селянський, а загальнонародний, тому що, граючи на своїй березовій мужицькій лірі, зумів зачепити її звуками душу кожного ...»

Урок за темою "Нереалізовані долі" героїв п'єси А.П. Чехова "Вишневий сад" можна почати з античного афоризму:



"Кожній людині долю створює її вдача",

а урок "Питання про правду в оповіданні «Пісня про правду» - словами: «Брехня - релігія рабів і господарів, правда - бог вільної людини!» Міркуючи з учнями, приходимо до висновку, що питання про правду багатогранне. Кожна людина розуміє його по-своєму, маючи на увазі якусь остаточну, вищу правду.


Епіграф - не прикраса уроку, а його органічний елемент. Він тісно пов'язаний з ідеєю і змістом уроку; його призначення - стисло передати основну думку, наштовхнути дітей на розуміння твору. Неточно підібраний епіграф є мінусом в роботі. Тому, переглядаючи безліч висловлювань, прислів'їв, потрібно обирати той, який є "смисловим ключем" до твору.

Учитель не може бути байдужим до того, про що веде мову. Натхненні розповіді педагога залишають помітний слід у свідомості й почуттях слухача іноді на все життя. Радість і смуток, захоплення і гнів, іронія і пафос - все це дієва зброя вчителя, якою треба вміло користуватися. З цього приводу доречно сказати, що приказки, афоризми, прислів'я, які нерідко стають епіграфами до уроку, висловлюють з граничною стислістю якусь значну, глибоку думку в оригінальній формі, що легко запам’ятовується.



Звичайно, вчитель не працює "на голому місці". Він удосконалює своє аналітичне чуття завдяки працям літературознавців, багато що в них запозичує. Однак, навчаючись і запозичуючи, педагог має узгодити висновки інших зі своїми власними судженнями й почуттями. І щоб розмова на уроці відбулася, треба створити творчу атмосферу, повести учнів шляхом відгадок і відкриттів. Ця вимога зобов'язує вчителя проробляти ґрунтовну і досить копітку дослідницьку роботу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка