Валентин Чемерис Загадка Віктора Януковича Спроба дослідження



Сторінка2/12
Дата конвертації01.12.2016
Розмір0,97 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Медсестра Ольга Леонова

і машиніст паровоза Федір Янукович

Єнакієве...

Є на Донеччині таке місто на річці Булавинці (басейн Міусу) – заводи та шахти. Робітниче, одне слово, місто. І хоча перші історичні згадки про поселення датуються ще 1782 роком, справжнього свого розвитку воно набуло з середини ХІХ століття, коли в цих краях знайшли поклади вугілля, а невдовзі вирішили будувати чавуно-плавильний завод. За тих часів зробити, як кажуть зараз, серйозний промисловий бізнес на нашому півдні вважалося справою майже безнадійною. Не було ні комунікацій, ні інвестицій, ні підготовлених фахівців. Подолати всі ці перепони взялася людина енергійна і талановита, з характером, який пізніше стане типовим для кращих представників цього краю, – інженер Федір Єнакієв. У 1897 році з його ініціативи було збудовано Петровський металургійний завод, який через декілька років став одним з найбільших в Російській імперії і дав життя теперішньому місту, названому на честь засновника заводу. Сьогодні з усіма приміськими висілками воно налічує майже двісті тисяч населення.

А серед тих тисяч єнакіївців – Леонови і Януковичі.

Семен Іванович Леонов, батько трьох дочок, з Орловщини. У своїй “деревеньке” вважався заможним і все те, маленьке як за нинішніми вимірами, багатство, заробив власним горбом. Був письменним, читав книги, тягнувся до знань, культури. Мріяв про власне господарство, але все перекреслила всезагальна колективізація. Рятуючись від розкуркулення та висилки в Сибір неісходимую, Леонови чи не потай перебралися на Донбас і поселилися (хатку самі зліпили, глина була поруч) в Тернівці під Єнакієвим.

А Януковичі приїхали з Білорусії. З вітебського села Януки. (Ян, Януш – те ж саме, що російське чи українське Іван). Але це Володимир Ярославович вів свій родовід з Януків, а дружина його, Кастуся, кругла сирота, тільки й пам’ятала, що виховувалася у родичів у Вільнюсі. Зустрілися молоді у Мінську на заробітках. Гіркими були ті заробітки, ненадійними. Сьогодні з хлібом, завтра з водою. Як далі жити, де шукати щастя? У рідних палестинах його не було. Тож вони в двадцятих роках і переїхали на Донбас, про безкраї степи якого і багаті шахти навіть ходили тоді легенди. Серед бідних, зрозуміло.

Якось батько розкаже синові, що на батьківщині діда, Володимира Януковича, до війни було ціле село – Януки, де жили їхні родичі. Мабуть, від назви села і пішло їхнє прізвище, бо було тут двісті поселян – Януковичів. Але в часи війни фашистські загарбники спалили Януки вщент.

Після смерті бабусі на прохання батька Віктор Федорович їздив до села Януки. Тоді ж побував у Хатині, на кладовищі сіл та хуторів, де приводиться сумний мартиролог знищених гітлерівцями білоруських поселень. Нарахував 200 Януковичів, які загинули, коли німці палили село. А вже будучи Прем’єр-міністром, під час офіційного візиту до Білорусі, Віктор Федорович попросив передбачити поїздку до Януків. Разом з дружиною Людмилою Олександрівною вони тоді поспілкувалися з ріднею, нині у Януках живе сім Януковичів.

Тож маємо брати приклад з батьків і дідів, які зуміли впоратись з усім, що випало на їх долю – війною, розрухою, голодом. Виходить, і ми зобов’язані упоратись зі своїм завданням, не забуваючи про те, що вони – наші Вчителі”.

Ну, а в далекі вже від нас часи починалося нове життя для Леонових та Януковичів на Донбасі. Перебралися, зліпили з глини хатки і задзвеніли у них дитячі голоси. Своє майбутнє Януковичі пов’язували із заводом та шахтою, життя потроху ставало стабільним. Головне, що не треба було боятися розкуркулювання і того, що в один день можуть вигребти хліб і тоді хоч голодною смертю помирай. Жили, як і всі, – не багатіше, але й не бідніше. І по гудку ходили на роботу, яка все ж таки щось давала для прожиття.

Леонови якось зуміли вивчити своїх дочок (Ольга стала медсестрою, що після війни в Донбасі було непросто), Януковичі своїх чотирьох хлопців (а всі вдалися у батька – високі, міцні, до роботи не ліниві і не спесиві в товаристві) відправили на завод робітниками. Федір пішов працювати помічником машиніста паровоза, а потім і сам став машиністом – професія шанована, дає непогані статки. Машиніст завжди знайде собі місце в житті. Тоді Донбас відбудовувався після революції, громадянської війни, але труднощі називалися тимчасовими, попереду десь далеко-далеко бачилося краще життя. Якщо й не для себе, то хоч для дітей і онуків.

В Тернівці вони й зустрілися – медсестра Ольга Леонова і машиніст паровоза Федір Янукович, невдовзі й побралися. І для їхніх дітей все – і минуле, і сьогодення і майбутнє – все втілилося в цей край, в його терикони та заводські труби, а Донбас назавжди став їхнім отчим, рідним краєм.

Федір Янукович ще перед війною вчився літати в Єнакіївському аероклубі (до речі, разом з Георгієм Береговим, майбутнім льотчиком-космонавтом СРСР), мріяв про небо, але... Почалася війна, Федір Янукович потрапив на окопи, невдовзі був тяжко поранений, і хоч видужав, але про небо довелося забути назавжди. Чи не вплив батька, що Віктор Янукович в юності займався моделюванням літаків? Тоді про фах льотчика він ще і не мріяв (бачив себе тільки шахтарем), але літати тягнуло – і щоб сили свої випробувати, а ще – аби бути схожим на батька і заслужити його схвалення. (Минуть роки, і він сяде таки за штурвал літака. З благословення свого старшого друга, льотчика-космонавта Георгія Берегового, злетить у небо і почує: та тобі ж треба було йти в пілоти! Але це вже інша історія).

Будучи простим роботягою, Федір Володимирович завжди поривався до знань, синові прищепив любов до літератури, поезії (бувало, що й разом вони читали Льва Толстого, Достоєвського, Єсеніна, Шевченка, Лесю Українку), до спорту (більшої радості для Віктора не було, як разом з батьком іти на матч місцевої футбольної команди). А ще Федір Володимирович вчив сина не боятися труднощів і часто нагадував йому свою поговірку – як заповіт: “Очі бояться, а руки роблять”. Згадуючи батька, Віктор Федорович неодноразово підкреслюватиме, що він був дуже добрим, м’яким і чутливим.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал