Уроках «Я і Україна» та «Громадянська освіта»



Сторінка3/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,98 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6

ЛИСТОПАД
Про листопад говорять: «Він жовтню син, а зимі рідний брат». В цьому є сенс - останній місяць осені має нестійкий і надміру конозистий характер, він «замикає» ворота осені. Листопад, падолист, напівзимник. Це місяць, для якого пригодяться і віз, і сани.

Саме в листопаді, а точніше - 8 листопада, святкує наш народ Дмитра. Святий Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, де його батько був високим цісарським достойником. По смерті батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулем. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, та він свою віру явно визнавав і був апостолом своєї віри. За те цісар Максиміліян наказав вкинути його до в'язниці. Будучи у в'язниці, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар довідавшися, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам'ять св. Нестора відзначає Східна Церква наступного дня після празника св. Димитрія.

Геройську віру св. Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерті, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерті, відчинено гріб - то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро - олій, яке зціляло недужих.

З Дмитром пов'язані завершальні обряди тваринників. З цього дня свійських тварин уже не виганяли на пасовиська. Господарі остаточно розраховувалися з пастухами, а останні урочисто святкували завершення сезону.

До Дмитра ще дозволялося засилати сватів, а після цього починалися запусти (заговини), а тому закінчувались і весілля.

На початок листопада випадає також Дмитрівська батьківська субота (Є три Вселенські батьківські суботи: Троїцька, Дмитрівська, М'ясопусна.) У ці особливі дні Церква згадує в молитвах (на панахидах) спочилих батьків, молиться за родичів, які, будучи православними, жили на нашій рідній землі, молиться за усіх «зде лежащих и повсюду православних».

А 21 листопада - Собор святого Архистратига Михаїла, або, як кажуть селяни - «Михайла». Святого Архистратига Михайла наш народ вважає за патрона столиці України Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архистратига з мечем.

У народній уяві Архистратиг Михайло - це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. «Грім гримить - це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, - каже народна легенда, - де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь».

«Іноді, - каже друга легенда, - з блискавки робиться хрест, - це Михайло благословляє, а Архангел Гавриїл стріляє в чорта».



Мисливці в Україні вважають Архистратига Михайла за свого покровителя. Восени під час щасливого полювання, десь у лісі біля вогнища, старі мисливці розповідають багато цікавих переказів про свого святого зверхника. У них він змальовується лицарем, суддею, оборонцем і покровителем мисливців на полюванні. Тому - то в цей день, на Михайла, колись мисливці йшли до церкви й перед образом святого Архистратига ставили свічку.

Михайло неодмінно має сповістити про зиму, бо «приїжджає на білому коні». Після Михайла закінчувалися весілля. За цим днем завбачували і весну:

Якщо відлига - не жди санного шляху до Миколи (19.12)

Іній - на великі сніги, а туман - на відлигу.

Якщо Михайло з дощем не услужить - добру й суху весну ворожить. Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.



ГРУДЕНЬ
Хоч народне прислів'я і стевджує, що сумний грудень у свято і в будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Як - не - як, а таки спливає з життя ще один рік.

Введення, або Видення, третя Пречиста припадає на 4 грудня. Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому і свято називають «Виденням».



Ворожіння продовжували дівчата на Катерини - 7 грудня. Вони брали стільки гілочок, скільки членів сім'ї. Які галузки не розвивалися, то начебто стільки чоловік помре в родині. Ворожили ще й в такий спосіб: насипали в миску каші і йшли гуртом на двір кликати судженого на вечерю, б'ючи по воротах макогонами по черзі, приказуючи: «Іди, іди, суджений, кашу їсти!». Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.

13 грудня - на Андрія - жінки намагалися не пекти хліб, не шити і не прясти. А дівчата все продовжували ворожити, завбачуючи свою долю.

У народі є багато чоловічих свят, жіночих. Варвари - 17 грудня -святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов'язково мали бути й пирхуни - заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пирхуном».

Про це свято існувало чимало переказів. Одні вважали, що Варвара була іудейкою, але згодом вихрестилася. Коли ж про це довідався батько, то виніс їй смертний присуд. Інші стверджували, що Варвара магометанка, але вирішила прийняти християнське віросповідування, тому батько примусив її товкти босоніж подрібнене скло. Одним словом, це була великомучениця за віру.



Найулюбленіше свято всієї дітвори - це Святого Миколая - 19 грудня. Про життя Святого Миколая відомо небагато. І навіть те, що ми знаємо, оздоблене різними легендами. Миколай довгі роки був єпископом у Мирах, провінція Лікія в Малій Азії. Ось одна із них.

Давно це було. У Мирах Лікійських помер місцевий єпископ, тобто старший над священиками. Виникла потреба вибрати нового, достойного. Але у місті цьому усі священики були достойні такого звання. І важко було віддати перевагу комусь із них. Тоді мешканці міста постановили вибір свого єпископа віддати в руки Божі. Вони помолились і сказали: «Хто завтра вранці першим із священиків прийде до церкви, той і буде їхнім єпископом». Помолилися до Бога і розійшлися по домівках. Священики про те нічого не знали.

Вранці першим до церкви прийшов молодий священик, якого всі любили за побожність і доброту. Ось цього священика і вибрали. Звали його Миколай.



Святий отець Миколай завжди робив добрі діла. Допомагав усім, хто потребував його допомоги. Кажуть, що він мав велике багатство, яке успадкував від батька. Він умів зцілювати недужих, сліпих, калік, завжди був доступним для сиріт, удів, скривджених долею. Саме за це після смерті Миколая було визнано святим і поховано у престольній церкві у Мирах.

Навіть після смерті не стихає слава про великого чудотворця. Святий Миколай користувався великою пошаною у запорізького козацтва. Козаки будували на його честь каплиці, церкви, носили хрестики із зображенням святого.

Отець Миколай, довідавшись, що хтось терпить якісь нестатки чи голод, допомагав так, щоб стражденний не відав, звідки надійшла поміч. З того часу існує легенда, що приходить Миколай уночі до тих, хто чемний, слухняний, ходить у церкву, щиро молиться, добре вчиться.

Святий Миколай знає все про дітей. Він протягом року стежить за їхніми вчинками. Якщо хлопчик або дівчинка гарно вчиться, слухається батьків, не ображає менших, чемний зі старшими, то Миколай дарує йому найкращі подарунки. Коли ж дитина неслухняна, розбишакувата, то такому він дарує різку, - «щоб знав, як поводити себе».

Одриваючи останній аркушик на календарі, кажемо собі: ну от і минув ще один рік - вагома часточка нашого життя. Намагаємося згадати, яким він був, що встигли зробити, і тішимо себе: ось у новому році все буде краще...








Проект













Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал