Уроках «Я і Україна» та «Громадянська освіта»



Сторінка1/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,98 Mb.
ТипУрок
  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Гощанської райдержадміністрації

Бабинська загальноосвітня школа I-III ступенів

Я І УКРАЇНА

ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА


« Використання матеріалів

Народного календаря на уроках

«Я і Україна» та

«Громадянська освіта»

Учитель: Гечич Р.Д.


Бабин – 2008


У посібнику вміщено матеріали для використання на уроках «Я і Україна», «Громадянська освіта» по темі «Народний календар» в початкових класах, а також на всіх уроках народознавчого характеру.

Адресовано вчителям початкових класів, вчителям-предметникам, керівникам гуртків, організаторам позакласної роботи в школі, учням, батькам.

Зміст

I. Вступ


II. Основна частина

  1. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече;

  2. Лютневий сніг весною пахне;

  3. Від березневих дощів земля квітне;

  4. Квітневий дощ рік годує;

  5. Травень ліси одягає – літа в гості чекає;

  6. У червні на полі густо, а в коморі пусто;

  7. Липень – не тільки полудень літа, але й року;

  8. Як у серпні дбаєм – так зимою маєм;

  9. Вересень весіллями багатий;

  10. Жовтень як не з дощем, то зі снігом;

  11. Листопад білими кіньми їде;

  12. Грудень не кінець року, а початок зими.

III. Проект «Народний календар»

IV. Рекомендована література.



Вступ

Нам нині важко обійтися без календаря. Окрім перекидних, настінних, кишенькових, ми ще користуємося й електронно-годинниковими: натиснув виспупець - і спалахує на циферблаті рік, місяць, число, навіть день. Але чим більше послуговуємося механічною пам'яттю, тим помітніше слабне природно-біологічна. Я часто зауважую, що колеги по роботі питають: «А який сьогодні день?» чи «Яке сьогодні число?» - і тут же забувають про це. У тому, що наша пам'ять добряче «розлінилася» сприймати повсякденну інформацію, завинили ми самі, оскільки позбавили природного її функціонування.

Між тим, старші люди, не користуючись будь-яким календарем, пам'ятають майже всі народні та релігійні свята.



З цією метою я вирішила підібрати такий теоретичний матеріал на уроки «Я і Україна» та «Громадянська освіта», який би допомагав учителю у його повсякденній роботі, а дітям - пізнавати історію нашого народу, звичаї, традиції.

Сучасна держава і школа докладають багато зусиль, аби відродити те, що було втрачено роками. І я рахую, що починати те відродження потрібно з маленького віку. Разом із батьками, вчителі повинні виховувати глибоко-моральну людину, духовно багату.

По мірі можливості стараюся донести до дитячих сердець любов до природи, бо без неї людина не може існувати; до сімейних обрядів, свят; до народного календаря; до церковного календаря.

Декілька років я поглиблюю знання моїх вихованців у гуртку «Сторінками Біблії». Приємно спостерігати за допитливими очима дітей, які прагнуть до знань, до розширення свого кругозору, світогляду.



У цьому навчальному році у моєму 2 класі був розроблений проект «Народний календар». У ньому приймали участь учні, їхні батьки, братики, сестрички, вчитель... Кожна дитина разом з дорослими підібрали по місяцях такий матеріал, як вони бачили історію розвитку нашого народу у певний місяць року. Це були короткі повідомлення про церковні свята, народні звичаї, приказки, прислів'я, малюнки, листівки ...

Попрацювавши над цим проектом, я ще раз переконалася, що усім нам потрібно більше дізнатися про ті чи інші звичаї, традиції, а особливо - церковні свята.

Матеріал до цієї методики я підбирала по місяцях, щоб читачу було легше знайти потрібну інформацію. Старалася якнайглибше і в короткій формі повідомити саме про ті події, звичаї, які стосуються кожного місяця.

Всі ми знаємо, що річний календар українців розділено на чотири пори року. Кожна з них має свою систему свят. А колись кожен релігійний празник поза церковною відправою обростав різноманітними дійствами дохристиянських вірувань. Усі вони так чи інакше стосувалися хліборобських уявлень. Народні свята були своєрідними календарними сторінками річного циклу, який базувався залежно від сонцевороту та сонячної сили. Саме це дозволяло нашим пращурам, серед яких не було, певно, у звичному розумінні, астрономів і метеорологів, чітко фіксувати зміни в природі, завбачувати погоду, температурні явища, їх вплив на біологічний ритм життя. Все це чітко зафіксовано в численних приповідках, прикметах, загадках. Народний календар тісно пов'язаний із обрядодіями. Найповніше вони збереглися в піснях, що сягають глибокої давнини. Тут кожен покровитель виконує відведену йому роль:

Святий Юрій землю одмикає,

Святий Петро жито зажинає,

Святий Ілля у копи складає...



Народний календар з багатьох позицій не втратив свого значення і сьогодні. Навіть той факт, що ми маємо змогу повніше пізнати життя та побут своїх предків, дає нам законне право пишатися високим рівнем культури українського народу, яка в світовій цивілізації посіла належне місце. Вже це одне змушує нас зберегти духовний набуток для наступних поколінь, котрі б знали, чиїх батьків вони діти.

СІЧЕНЬ

У народі кажуть: скільки днів - стільки й свят. Та проте один із них особливо святковий, бо стосується кожного з нас - Новий рік. За всіх часів і в усіх народів новолітування, на яку б пору року воно не випадало, пов'язане з неповторними обрядодіями. Наші пращури святкували спочатку Новий рік весною. Пізніше, із запровадженням християнства в Київській Русі церква зажадала змінити дату Нового року. Релігійний календар змушував перенести його з весни на осінь. А пізніше Петро І запропонував церковникам перенести Новий рік з вересня на січень. Проте й ця дата виявилася не остаточною. За радянської влади офіційний початок року змістився на 14 днів уперед. Але церковне відзначення не змінилося. Відтак у нас співіснують дві дати початку року: офіційна - 1-го і релігійна - 14-го січня.

Найбільше свят, що позначені особливою поетичністю, припадає на січень. В одній з колядок говориться:



Та прийдуть до тебе три празники в гості:

Що перший же празник - святеє Рожество,

Що другий же празник - святого Василя,

Що третій же празник - святе Водохреща.

Першим і найбільшим святом вважається Різдво, котре співпадає з 7 січня. За церковним календарем - це народження Ісуса Христа..

Пастухи вітають Ісуса

Недалеко від стаєнки на полі були пастухи, які вночі стерегли свої стада. Їм з'явився ангел, і навколо стало дуже ясно. Пастухи полякалися, але ангел промовив до них: « Не лякайтесь, бо я ось звіщаю вам велику радість, що станеться усім людям. Сьогодні в Давидовому місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме».

І зараз з'явилось багато ангелів, які співали: « Слава Богу на висоті і на землі мир, в людях благовоління».

Коли ангели відійшли на небо, пастухи вирішили піти до Вифлиєму й побачити, що ж там сталося. Коли вони прибігли до стаєнки, там знайшли Боже Дитя в яслах, а біля Нього Діву Марію та Йосипа.

Вони були першими, хто поклонився Ісусу. Потім вони повернулися до своїх отар і прославляли Бога, так, як їм було сказано.

Контрольні питання:

  1. Що налякало пастухів біля Вифлиєму?

  2. Яку вістку принесли ангели?

  3. Де мали пастухи знайти Дитя?

  4. Що зробили пастухи після відходу ангелів?

Ввечері напередодні Різдва в кожній оселі наші пращури готували 12 пісних страв, серед яких обов'язково мала бути кутя. Після вечері діти оббігали рідних і близьких сусідів з колядками.

Другу кутю - Щедру - готували напередодні Нового року, тобто 13 січня. Цей вечір називався Маланками. Коли смеркало, дівчата йшли щедрувати. До хати, як правило, не заходили: ставши біля вікна і попросивши дозволу, співали пісень, якими ушановували господарів.

Як тільки наступав досвіток старого Нового року, сільські оселі оббігали юні посівальники. Якщо напередодні господарями щедрувань були дівчатка, то тепер таким правом користувалися лише хлопчики. Кожен намагався якомога раніше засіяти сусідів, щоб отримати подарунок. Починали цю процедуру з хрещеного батька та хрещеної матері, дядин і дядьків, аж потім навідували сусідів.



Наостанок надходив третій празник різдвяно-новорічної обрядовості - Водохреща, Водощі або Йордан. У деяких регіонах 18 січня ввечері готували ще одну кутю - Голодну або Бідну. А наступного дня, тобто на Водохреща, на річці чи ставку робили з льоду хреста, обливали його буряковим квасом. Сюди приходили церковні служителі, щоб посвятити воду. Вона вважалася дуже помічною від багатьох хвороб.

Цим, власне, й завершувалися різдвяно-новорічні празникування. Після цього вже не годилося співати колядок і щедрівок. По Водохрещах уже заступали кількатижневі м'ясниці. В цей час можна було співати пісень і справляти весілля. Після м'ясниць наступав найдовший і найсуворіший Великий піст. Про нього казали так: « Великий піст прижме усім хвіст».



ЛЮТИЙ

Як нестримно летить час! Здається, ще недавно ми тішилися новорічними обрядами, а вже почався відлік лютого - останнього місяця зими. На цей місяць випадає одне з найбільших і найшановніших свят - Стрітення.

Стрітення Ісуса в храмі

Коли Ісусові було сорок днів, Марія та Йосип принесли Його до храму, бо такий був закон. Тому, що вони були бідні, то принесли до храму в жертву два диких голуби.

Того часу в Єрусалимі жив старенький і побожний чоловік на ім'я Симеон. Бог обіцяв йому, що він не помре, поки не побачить Спасителя. Ведений Духом Святим, Симеон прийшов до Єрусалимського храму. У той час батьки внесли до храму маленького Ісуса. Симеон узяв Його на свої руки й сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє». На згадку цієї події Православна Церква встановила Свято Стрітення, яке відзначаємо 15 лютого кожного року.

Контрольні питання:

  1. Куди принесли Ісуса, коли Йому було сорок днів?

  2. Що приніс Йосип до храму в жертву?

  3. Хто взяв на руки маленького Ісуса в храмі?

Місяць лютий цікавий ще й тим, що раз на чотири роки він довшає на один день. Цей рік називають високосним, і має він 29 днів. Це зумовлено календарними потребами, бо протягом трьох років набігають зайві 24 години. З цього приводу хочу розказати цікаву легенду.

Якось святі Миколай та Касян, ідучи путівником, побачили бабусю, що загрузла в болоті. Святий Миколай запропонував своєму попутникові разом допомогти жінці. Але Касян відмовив, бо був одягнений у святкове вбрання. Довелося Миколаєві самому рятувати бабусю. Йдучи далі дорогою, вони зустріли Бога. Той поцікавився, чому так забруднився святий Миколай. Той розповів про випадок. Тоді Ісус сказав:

- За те, що ти порушив Божу обітницю - допомагати людям у біді, - тебе, Касяне, будуть згадувати раз на чотири роки, а Миколая святкуватимуть двічі на рік: весною та взимку.



БЕРЕЗЕНЬ
Березень - найочікуваніший місяць селянина. Впродовж усієї зими він жив надією про час, коли земля прокинеться від зимової сплячки і можна буде нарешті, вдихнувши на повні груди теплого повітря, прокласти першу борозну. Дбайливі господарі вже напоготові - полагоджено вози, чекають свого застосування підвішені під стріхою плуги й борони, приготовлена в мішках посівна яровина. Та, перш, ніж вийти в поле, хлібороби з нетерпінням чекали, коли офіційно завітає в гості довгождана господиня - весна. її прихід збігався з Олексієм (30 березня). Цей день так і називали в народі - Теплий Олекса, на якого «щука - риба вже хвостом лід розбиває», так як навіть у лісових озерцях починає скресати крига. Особливою увагою користувався Теплий Олексій серед пасічників. У цей день вони виносили вулики в садок, поруч вивішували ікони святих покровителів бджільництва - Зосими та Саватія. Вони мали оберігати пасіку від злодіїв, хвороб.

Як я вже згадувала вище, що наші пращури - дайбожичі розпочинали Новий рік весною. За їхніми уявленнями, пробудження природи мало співпадати з початком новолітування. Відтак на Явдохи, 14 березня, вони відзначали початок Нового року. На день Конона (18 березня) починається також весняний сонцеворот - з цього дня день стає довшим за ніч.

На березень припадало чимало регіональних назв свят та обрядів. Діти й молодь влаштовували цікаве дійство - зустріч весни. Дівчата вже починали водити перші хороводи - веснянки та гаївки. На звільнених від снігу пагорбах хлопчики й дівчатка збиралися на гулі. Найпопулярнішими серед них були: «Кривий танець», «Подоляночка», «Довга лоза», «А ми просо сіяли» та інші.



КВІТЕНЬ

7 квітня - Благовіщення - одне з найбільших релігійних весняних свят.

Благовіщення Діві Марії

Шостого місяця після сповіщення про народження Іоанна Хрестителя Бог послав ангела Гавриїла до галилейського міста Назарету. Там жила побожна Діва на ім'я Марія. Вона була заручена з праведним старцем Йосипом, що був теслею. Ангел з'явився Марії і сказав: «Радуйся, благодатная, Господь з Тобою, благословенна Ти між жонами».

Марія злякалася, та ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла ласку у Бога. Ти породиш Сина і даси Йому ім'я Ісус. Він буде Великий, і назветься Сином Божим».

Марія спитала: «Як же це станеться, коли Я мужа не знаю?». А ангел відказав: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Вишнього огорне Тебе, тому і Святе, що народиться, назветься Божим Сином». І Марія повірила словам ангела.

Потім з'явився ангел Йосипові у сні і сказав йому про те, що станеться.

Контрольні питання:

  1. Кого Бог послав до Діви Марії, яка жила в Лазареті?

  2. Як називалася та Діва?

  3. З ким вона була заручена?

  4. Яку вістку приніс ангел Діві Марії?

  5. Ще кому з'явився ангел?

Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що навіть птиця у Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що «колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять». Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, «щоб лиха не принесли».

Серед найбільших і найцікавіших є, безперечно, Великодні свята. Здебільшого вони припадають на квітень і належать до так званих рухомих. Великдень, хоч і не має сталого числа, але обов'язково припадає на неділю. Все залежить від тривалості м'ясниць (у цей час можна їсти лише скоромні страви) заступає Великий піст. Він триває сім тижнів.

На останньому тижні Великого посту святкують Вербну неділю. Традиційно в суботу хлопчики заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви. В неділю священик святив їх, і люди брали додому. Повернувшись з відправи, батьки сміливо «били» дітей, приказуючи:

Не я б'ю - верба б'є,

Через тиждень - Великдень.

Будь дужий, як вода,

А багатий, як земля!


Протягом останнього тижня матері готували смачні паски, фарбували яйця, розписували писанки. У Великодну неділю вранці після всеношної відправи один з одним віталися лише такими словами: «Христос воскрес!». На це потрібно відповідати: «Воістину воскрес!».

За давнім звичаєм на святковий сніданок мала зібратися вся родина. Похристосувавшись, починали розговлятися: цілувались і поцокувались яєчками. Підобід на Великдень усіма родинами збиралися в селі, щоб побачити веснянкові хороводи.

Наступний день називається Поливальним понеділком. Це від того, що хлопці й дівчата намагалися облити один одного водою під супровід жартів. Ця обрядодія символізує своєрідне очищення.

Святковим вважається й третій день. Люди, як правило, не працювали, а ходили в гості, обходили посіви. Молодь та підлітки збиралися на колективні гойдалки. Відтак Великодневі празники традиційно були дуже врочистими й святковими.

Воскресіння Ісуса Христа

Як минула субота, на світанку першого дня в тижні (в неділю) прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І ось стався великий землетрус, бо зійшов з неба Ангел Господній і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. Від страху перед ним сторожа затряслася та й стала, як мертва.

А Ангел промовив до жінок: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де лежав Він. Ідіть же ви швидко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих. І ось він чекає вас у Галилеї, - там Його ви побачите. Ось я сказав вам!»



І побігли вони від гробу зі страхом і великою радістю, щоб учням про це розказати.

Контрольні питання:

  1. Хто пішов до гробу в неділю рано-вранці?

  2. Що сталося, як вони прийшли до гробу?

  3. Що сталося з сторожею?

  4. Що сказав ангел?



ТРАВЕНЬ

На початку місяця - 6 травня - відзначають день святого Юрія. В християнському іконописі Святий Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках, що ним він забиває дракона. Цей святий лицар, за християнською легендою, врятував невинну дівчину в лівійських степах. Дівчина, за поганським звичаєм, була принесена в жертву драконові. Сам дракон у християнській символіці - це і є переможене поганство, на руїнах якого відродилася християнська церква.

Святий великомученик і побідоносець Юрій, вважається за покровителя хліборобства й скотарства у всіх християнських народів. Тому селяни до цього свята не вигонили на нічні пасовиська коней, а дехто й корів на випас. На Юрія, як правило, підрізали гриви й хвости лошатам, а ввечері, зібравшись у ватаги, виводили тварин на нічний попас.



З Юрієм пов'язане ще одне дійство. В народі воно називалося «збирання роси». Як відомо, роса в повсякденному побуті досить широко використовувалася. Батьки навмисне змушували дітей ходити по ній босоніж, щоб «не нападали мозолі» і «не боліли ноги». Дівчата ж змивали нею обличчя, щоб воно було «красним та рум'яним». Господарі ретельно стежили за тим, чи качаються коні в росі. Якщо тварина, котру вигнали з хліва, не робила цього - ознака старіння або хвороби.

Переважно в травні відзначають і «переплавну середу». В цей день, а він припадає на четвертий тиждень після Великодня, вже можна було купатися в річках та ставках. Батьки знімали всі заборони і діти з нетерпінням чекали, коли настане «переплавна середа».

Крім зимового, є ще й весняний Микола (22 травня), а тому люди казали: «В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи». Весняного Миколая, як правило, не святкують.









Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал