Урок української мови в 6 класі Тема : Мовні скарби прикметника



Дата конвертації22.02.2017
Розмір0,73 Mb.
ТипУрок
Урок української мови в 6 класі

Тема: Мовні скарби прикметника

Мета: Перевірити рівень знань, умінь і навичок, здобутих при вивченні теми «Прикметник»; учити застосовувати теоретичні знання на практиці при розпізнаванні прикметника, визначенні його граматичних ознак; правильно вживати прикметник у мовленні; знаходити вивчені орфограми та пояснювати їх; розвивати пізнавальний інтерес до символів українського народу, його традицій; виховувати почуття поваги до своєї країни, народу.

Тип уроку: Урок узагальнення вивченого матеріалу

Обладнання: ілюстрації, картки з програмовим завданням; тести; таблиця-схема до теми «Прикметник», очікувані результати (схема у вигляді соняшника).

Епіграф до уроку

Вийду в поле, стану серед жита,

Задивлюся в небо голубе.

Земле рідна, скільки буду жити,

Стільки і любитиму тебе.
М.Луків


Хід уроку

1.Установчо-мотиваційний етап
Слово вчителя:

Сьогодні у нас незвичайний урок.


Сьогодні ми зробимо ще один крок
В країну прекрасну, країну чудову,
Що нас так чекає й збагачує мову.

Рідна земля… Україна – край, де ми народилися. Її багатство – це безкрайні

лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи. Є вони і в українського народу. Калина, верба, тополя, барвінок, мальви, чорнобривці, соняшник… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
Отож, повторюючи і узагальнюючи знання з цієї теми, ми дізнаємося багато цікавого ще про один символ України – соняшник.

2.Операційно-пізнавальний етап

“Мозковий штурм ” :невичерпна народна скарбниця:
- А який він – соняшник?
(епітети які можна дібрати?)
- А які загадки ви підготували?
- Що знаємо ми про прикметник?

Інтерактивна гра «Я знаю, що …»


Прикметник – це самостійна частина мови ...( учні ланцюжком продовжують перелік граматичних особливостей прикметника).

Складання узагальнюючої таблиці.



3.Творчо-дослідницький етап

Гра «Так чи ні» (на уважність; проводить учень)

1. Прикметник – це службова частина мови? (Ні)
2. Прикметник означає дію? (Ні)
3. Відповідає на питання чий? який? (Так)
4. У реченні виступає додатком? (Ні)
5. Чи згодні ви з тим, що прикметник має два ступені порівняння? (Ні) (Нульовий, вищий, найвищий)
6. Прикметник має три розряди? (Так)
7. Кожен прикметник має повну і короткі форми? (Ні)
8. Ступені порівняння мають дві форми (Так)
9. Прикметник не змінюється за відмінками? (Ні)
10.Прикметник змінюється за числами й родами? (Так)

4.Системно-узагальнюючий етап

Робота з текстами

І група – виписати прикметники і вказати розряди (якісний, відносний і

присвійний)

Соняшник – неодмінна прикмета сільських городів. І в той час же час – це

рідкісне, осяйне диво природи, незвичайний феномен рослинного світу.


«Стоїть гарний, як соняшник у цвіту», - кажуть у народі. А й справді, чи є щось виразніше, красивіше, коли соняшник цвіте!
Золоточубий соняшник – це не тільки предмет нашого постійного зачудування навколишнім світом, це неповторний і прекрасний символ України.

ІІ група – виписати словосполучення прикметників з іменниками, вказати рід, число, відмінок.

Квітка сонця – це квітка нашої держави. Краса соняшника, його поживні властивості додали слави «сонячній квітці» у нашому народі. Вона й мислиться,

як незмінний і всюдисущий наш супутник, як окраса сільських обійсть, як бажаний і ласкавий зустрічний подорожній, як оберіг домашнього затишку.

ІІІ група – виписати якісні прикметники, утворити всі ступені порівняння.

На високому стеблі квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому і називають квітку соняшником.


Спить уночі соняшник, схиливши ніжні пелюстки. Та вранці, тільки сходить

зірниця, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця, радіє йому: «Добрий день, сонечко, я так довго чекав тебе!»


Вдень сонце підіймається все вище і вище, пливе по небу.

Диктант для шпигуна

Клас поділений на команди. Тексти диктантів прикріплюють до стін. Кожний із членів команди по черзі стає шпигуном. Підходить до тексту, читає,

запам’ятовує, повертається до команди, диктує. Переможе та команда, яка швидко і грамотно запише всі слова.

Золоточубий, зів’ялі, світло-коричневі, жовтогарячий, ясночолий, дивовижне, сонцесяйне, оранжево-жовті, пишноголовий, українські.



Гра «Чомучка»

Групи учнів обмінюються підготовленими вдома запитаннями, які починаються

зі слова «Чому...?»



Ігрова ситуація (інтерв’ю у соняшника )

- Ви помітили, яке гарне у мене ім’я? У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «сонячна квітка», другі - «повернений до сонця», треті - «той, що дивиться на сонце». Росіяни кажуть под-солнух, білоруси - воротисонце, українці – соняшник, а ще – сонях, сонцеворот.


- Ім’я у тебе справді сонячне, а до того ж – прозоре, зрозуміле кожному.

Виходить, що ти не чужинець?


- Ні, я чужинець, мексиканець. Іспанці привезли мене в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році мене посіяли в Мадрідському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися мною. Так я – квітка – увійшла

в моду спочатку в Іспанії, а потім в інших землях Європи. Мене дарували вельможам і світським дамам, мене ставили в дорогоцінні вази, прикрашали

мною сади і палаци. Садівники намагалися зробити все для того, щоб я – квітка – ставала все пишнішою, запашнішою.
- А як ти, «сонячно квітко», потрапила до нас?
- Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив мене. Він надіслав моє насіння до Петербурга, наказавши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «заморська квітка» потрапила спочатку на панські

клумби, а потім на селянські городи.



Розвиток зв’язного мовлення

Учні зачитують твори, підготовлені вдома, називають прикметники, ставлять у початковій формі.



Зразок твору :Соняшник

Одного разу дівчинка пробігла повз квітник і розсипала соняшникове насіння. Пройшов час, випав дощик, засвітило сонечко й обігріло зернятко. І воно проросло. На товстому міцному стеблі похитувалась велика важка квітка з

чорною серединкою посеред жовтих пелюсток.
Квіти сторонилися незнайомки, бо раніше в квітнику вона не росла. Троянди не хотіли з нею розмовляти, насміхаючись, перешіптувались між собою. Прополюючи квітник, дівчинка милувалася яскравими трояндами, а на соняшник не звертала уваги. Та квітка швидко росла й тягнулась своєю голівкою до сонечка. Соняшник протягом дня повертав голову за сонцем. А воно своїм гарячим промінням висушувало тендітні пелюстки троянди, які поступово в’янули і опадали.
І скоро від розкішної квітки залишилося лише стебло з колючками. А соняшник дозрів, і його насінням ласували і діти, і пташки.

Інтерактивна вправа
Стилістичний сміхограй



(виправити помилки у вживанні прикметників, записати відредагований варіант)

І група


Вибачте, хотів написати краткіший лист, а вийшов довжкіший.

ІІ група


У нашому класі тепер новесенький класний керівник.

ІІІ група

Спочатку я сперечався з мамою, а потім зрозумів, що вона завжди правіша.

Бліц-контроль
Індивідуальна робота на картках.

Легенда про соняшник

Дуже давно, коли ще ні нас не було на світі, ні дідів, ні прадідів, Сонце сходило на Землю зі своїми дітьми – доньками. Вдень Сонечкові донечки жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного разу веселились вони в гайку, а коли стало Сонце сідати, стали і дівчатка збиратись додому.


Уже далеченько відійшли вони від гаю, аж молодша донька згадала, що забула свій віночок. Повернулася вона. Але на тому місці віночка вже не було. Зате сидів там красивий хлопець. І заговорив він з донькою Сонця словами, солодшими за мед. Просив красуню залишитися з ним, обіцяв любити її все життя, запевняв, що в нього їй буде краще, ніж у батька – Сонця. І дівчина згодилася… жити на Землі, де співають солов’ї , цвіте калина та існує любов.
Даремно кликало Сонце доньку додому. Даремно, застерігаючи, сердилося, що на Землі її чекає важке життя. Залишилася донька з коханим. І почалося для неї буденне життя з постійними клопотами. Юнак більше трудився, ніж говорив ніжні слова. А нерідко й зовсім забував про них.
- Ти багато працюєш, я мало тебе бачу, скучаю за тобою. Ти, мабуть, мене вже не кохаєш? – з тяжкою тугою в серці звернулася до земного красеня дочка Сонця.
- Ми, люди на Землі, бачимо щастя не тільки в коханні, а й в труді, - відповів хлопець.
- Тоді навчи і мене трудитись і я стану земною, бо я дуже кохаю тебе.
Юнак промовчав, а красуня ще більше засумувала за батьком-Сонцем та сестрами. Забула про свою гордість і хотіла вже повернутися в батькове царство, але Сонце не змогло забрати дочку, бо вона вже вросла в землю.
Тільки змочило Сонце красуню своїми сльозами, і стала вона квіткою, яка з тугою за батьківщиною завжди повертається головою до сонця.
З того часу і називають люди цю рослину Соняшником.

5.Підсумок уроку.
Взаємооцінювання роботи груп
- Чи збулись ваші очікування?

Підберіть спільнокореневі слова до соняшник.



Акровірш

У всіх людей одна святиня.


Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
Їм красить рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, нема без Батьківщини.

Заключне слово вчителя.



6.Домашнє завдання

1. Дібрати 3 запитання до теми «Прикметник», які розпочинаються словом «Чому?».


2. Випереджальні завдання. Пригадати і записати прислів’я, приказки, загадки про числівник.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал