Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»



Скачати 15,76 Mb.
Сторінка5/35
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15,76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

Рівномірне заповнення зображальної поверхні. Поняття про «композицію» як твір мистецтва. Художньо – творче завдання: «Осінній дощ».


Мета. Вчити дітей створювати композиції на тему природи; розвивати образне мислення, логічне мислення, просторові уявлення, фантазію, комбінаторні здібності; акцентувати увагу на тому, що в кожному кольорі малюнка присутній сірий тон; удосконалювати вміння передавати в художній образах враження від спостережень за змінами у природі.

Обладнання. Таблиці, малюнки, (зразки дитячих робіт) із зображенням осінньої природи, репродукції картин М. Пимоненка «Перед грозою», О.Кульчицької «Парк восени», І. Левітана «Золота осінь».

Хід уроку

І. Організаційна частина.


- Діти, сьогодні в нас не такий урок як всі попередні. До нас на урок завітали гості, яких ви добре знаєте. Тож давайте привітаємося з присутніми.

Доброго ранку – травам росистим,
Доброго ранку - квітам барвистим,
Доброго ранку – сонечку ясному,
Людям усім і усьому прекрасному.

ІІ. Повідомлення та робота над темою уроку.


1. Прослуховування вірша М.Прокопець «Клопоти осені – витівниці».

Взяла у руки пензель Осінь,
Завагалась якусь мить,
Потім неба ранню просинь
В чорний колір ну–м чорнить!
Вже нависли чорні хмари
І куйовдяться вгорі.
Схвилювались громодари.
Вітер виє в димарі.
В блискавках лютує небо:
«Що ж це осінь навісна
Мене, синє, це ж бо треба,
Очорнити так змогла?»
А дощ – немов урвались хмари!
То небо плаче вже три дні,
Аж поки змило чорні фарби
І заясніло знов вгорі.
А Осінь? Осінь застидалась.
І в темнім лісі заховалась.
Сама до себе промовля:
«Більш малювати не буду я.
Нехай ще далі Літо буде.
Нехай теплу радіють люди,
Збирають з поля врожаї, -
Я ж краще спатиму в ці дні.»
То що надумала – зробила.
Смерічка постіль постелила
З маленьких гілочок: «Лягай, -
Пустунку мило запросила, -
Ще не твій час, відпочивай.
А фарби й пензлики свої
На гілках клена угорі
Порозкладай, щоб не згубити…»
Та де не взявсь вітер – гуляка.
Отой нечемний лобуряка
На гілку, бач, він захотів
І жовту фарбу всю розлив.
Радіє клен, бо ж в позолоті.
А Осінь спить собі та й годі.
Вже відлітати журавлі
Зібралися в чужі краї,
І кожен скинув з крил пір’їнку,
Неначе срібну павутинку,
На землю з сумом «Прощавай!
Весною знову нас стрічай!»
Земля всміхається в ці дні…
А Осінь міцно спить собі.
Вже на пеньках зросли опеньки.
Стоять на ніжечках тоненьких,
Все вгору пнуться, виростають.
«Де ж Осінь? – всі кругом питають. –
Чому у лісі все зелене?
І тільки гордо стоять клени,
Бо позолота нині в моді.
Приходь же, Осене, ну годі
Тобі ховатися від нас.
То не барись - настав твій час!»
Та звідкілясь прибігла білка,
З розгону скочила на гілку.
Тривожно гілка захрустіла
І Осінь – сплюшку розбудила:
«Ой, Сонце ледве пригріває,
Холодний вітер повіває –
Це ж вісник лютої Зими…
Де пензлі? Фарби? Де вони?
Взялася Осінь до роботи,
Вже не шкодує позолоти,
Спішить дерева фарбувати,
Багрянцю сипле всім на шати,
Працює пильно вже три дні:
«Чи всіх позолотила? Ой, ще ні!»
Смерека вгору підіймає
Зелені віти, мов вітає.
Старі ялини на горі
Стоять задумливі, сумні.
Під ними Мох ще зеленіє,
Ну хто зарадить тут зуміє?
І почались одні клопоти;
Немає більше позолоти,
Зламався пензлик, й на кінець
Розвіяв вітер багрянець.
І Осінь в плач: «Ну що робити?
Усім не можу догодити!»
Смерічка мовила тихенько:
«Усе гаразд, моє серденько.
Скінчились фарби? Не біда!
Дивись, довкіль яка краса!
Та знай: кого фарбуєш ти –
Зимі підвладні вже вони.
Мороз заледве їх торкне
І вся краса враз пропаде.
Будуть оголені стояти,
Впадуть на землю пишні шати.
А ми залишимось, як є,
Мороз красу нашу не вб’є.
Ще схлипувала Осінь, а за мить
Вже заспокоїлась. Погляньте, спить…»


2. Вступна бесіда.

- Діти, чи знаєте ви, що є дві осені. Одна – радісна, пишно вбрана. На клумбах ще квітнуть різнокольорові айстри, жор­жини, блищать у небесній голубизні жовті берези, святковими в своїй красі стоять золотисто-червоні клени, переливаються бронзою осики. А який багатий урожай: повні кошики грибів і ягід. Але як тільки з’являється хмара – сонце ховається, і дощ сірими нитками прошиває небо; одразу змінюється все навколо. Це – друга осінь, непомітна. Вся в клаптиках опалого листя, сіра, сумна, похмура, із тихим плачем дрібного дощу.

- Чому осінь часто називають вередливою плаксою?

- Чому про осіннє небо кажуть, що воно насупилося?

- Що нагадують вам осінні хмари?

- А шум осіннього дощу?

- Чи відрізняється осінній дощ, за характером, від весняного? Чим?

Спробуйте визначити словами характер осіннього дощу? (Сумний, журливий, похмурий, монотонний, плаксивий тощо)



Фізкультхвилинка

3. Прослуховування вірша М. Познанської «Ідуть дощі».

Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі
Стали чорними кущі,
І дерева чорні стали,
Бо листочки всі опали.
Тільки дуб стоїть у листі.
І калинонька в намисті.


4. Продовження бесіди.

- А тепер спробуйте придумати і заспівати пісеньку Осіннього Дощу.

- Як ви думаєте, чому осінь так часто «плаче»? Спробуйте відгадати загадку. Вона допоможе вам дати відповідь на це запитання.

5. Відгадування загадки.

Загасило літо піч
Та відтоді плаче:
Сльози ллються день і ніч
Крізь ситечко наче.
(Осінні дощі)

6. Перегляд демонстраційного матеріалу з коментарем вчителя.

7. Споглядання творів мистецтва.

- Діти перед вами декілька репродукцій картин. Уважно розгляньте їх.

- Про що ці картини? Чому ви так думаєте?

- Що об’єднує їх?

- Яка картина вирізняється? Чим?

- Які кольори добирали художники, творячи свої пейзажі?

- Розкажіть, як би ви назвали картини? Чому саме так? Порівняйте свій варіант з авторською назвою.

- Який настрій викликають у вас картини?



8. Послідовне виконання композиції вчителем.

9. Практична діяльність учнів.

ІІІ. Підсумок уроку.


1. Перегляд і демонстрування дитячих малюнків.
  1. Будова дерева, листка. Силуетно – площинне зображення дерев. Репродуктивно – творче завдання: «Три тополі у мене стоять під вікном», «Кленовий листок».


Мета. Знайомство з технікою акварелі; продовжити освоєння навичок відтворення необхідного кольору змішуванням кольорів; формувати кольоросприйняття, уміння аналізувати; виховувати уважність; навчити міркувати; стимулювати розвиток діяльності.

Обладнання. Дубове листя, навчальні плакати, ілюстрації та навчальні роботи із методичного фонду, П.І. Чайковський «Пори року. Осінь», альбом для малювання, простий олівець, гумка, акварельні фарби, пензлі №4, 6, посудина для води, серветки для витирання рук і пензлів, палітра.

Хід уроку

І. Організаційна частина.


- Добрий день! В добрий час!
Рада, діти, бачить вас!
- Ви почули всі дзвінок?
Він покликав на урок.
Кожен вже приготувався,
На перерві постарався.
Зараз сядуть всі дівчата,
А за ними і хлоп’ята.

ІІ. Повідомлення теми і завдань


1. Вступна бесіда — розповідь вчителя.

— Сьогоднішній урок я хочу розпочати з віршів. Адже гарні, співучі вірші допомагають побачити світ яскравішим, неначе розмальованим чарівними фарбами. Поети свої вірші пишуть серцем, а якщо серце у людини спить, не може вона відчути усієї краси поезії. А так хотілося б, щоб ви навчилися слухати вірші не тільки вухами, а й серцем, розуміти ті почуття, які хотів передати автор.



2. Декламування вірша Федоровської «Осінь».

... Осінь на узліссі фарби розбавляла,
Пензликом легенько листя фарбувала.
Вже руда ліщина, пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім тільки дуб зелений.
Утішає ясен: — Не сумуй за літом!
Геть усі діброви в золотому цвіті.


3. Продовження бесіди.

Дидактична гра «Яке дерево листочок загубило?».

У розпорядженні вчителя — картинки із зображенням різних дерев та набір карток із відтворенням. Ігрова дія полягає у тому, що вчитель демонструє один із листочків, що лежить у нього на столі, і звертається із запитанням: Яке дерево загубило цей листочок? Учні порівнюють справжній листок із відтворенням на малюнку і показу­ють його вчителеві. Потім вчитель рахує: «Один, два, три!», і діти закривають зображення відповідного дерева зображенням листка.



— Придумайте, діти, на що схоже це листячко? Що воно вам нагадує? З чим його можна порівняти?

- Сьогодні ми малюватимемо листочок клена. Звичайно, можна його притиснути до аркуша, обвести, а потім розмалювати олівцем... А що робити, коли такого листочка немає?

4. Перегляд демонстраційного матеріалу та поетапне виконання малюнка вчителем.

— Роздивимося уважно кле­но­вий листочок. На що він схожий?

- На долоню, якщо розчепірити пальці. Прикладіть долоню до аркуша, обведіть її звичайним простим олівцем, легенько, тоненькою лінією, не сильно натискаючи на олівець, щоб легше було витерти допоміжні лінії гумкою. Порівняйте листочок з малюнком долоні. У листочка є прожилки, які тягнуться від центра долоні до кінців пальців. У листочка на «пальцях» є зубці, їх потрібно намалювати теж.

Особливу увагу треба приділити двом великим зубцям біля черешка. А тепер малюйте і сам черешок. Прожилки зубці і черешок вар­то малювати зразу кольоровими олівцями чорним або помаранчевим. Витріть допоміжні лінії гумкою.

У клена є насіння, схоже на крильця. Воно має такий вигляд. (Малюнок на дошці).

Можна домалювати його поруч з листочком. І щоб вийшов гарний малюнок, знову скористайтеся допомогою пальців. У клена гостролистого крильця ростуть паралельно, на кінці кожного з них є насіннячко і саме тут з'єднуються одне з одним. Зігніть один палець, обведіть його звичайним Олівцем, переверніть пал ель обведіть його ще раз. Можна намалювати кілька таких крилець, бо у клена вони, звичайно, ростуть і по одному, а по кілька одразу.



Фізкультхвилинка.

- Готовий малюнок діти розфарбовують кольоровими олівцями, фломастерами.


ІІІ. Підсумок уроку.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка