Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»



Скачати 15,76 Mb.
Сторінка21/35
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15,76 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   35
(Леонід Вшеславський)

Спекотного дня приємно випити холодного молока. Його добре зберігати в таких глиняних дзбанках. Вони мають просту форму: кулеподібну основу, кільцеву ніжку, циліндричну шийку. На кого подібні ці дзбани?

(Можливо, вони схожі на двох чоловічків? Обидва ніби спочатку чимось зацікавилися. Потім один войовничо узявся в боки, тоді як другий байдуже знизав плечима й відвернувся.)

3. Перегляд демонстративного матеріалу (з коментарем учителя).

- Роздивіться оздоблення на посуді. Його прикрашено рослинним або геометричним узором. Рослинний узор скла­да­ється з таких елементів, як квіти, листя, пуп’янки. А гео­метричний – з ліній, смуг, трикутників, ромбиків, крапок тощо.

Погляньте, як розташовується узор, як добре його узгоджено з формою посуду. В одному випадку узор іде смугами, а в іншому – розташований на головній об’ємній частині посуду. Зверніть увагу та поміркуйте, як колір оздоблення узгоджується з кольором посуду.

4. Практична діяльність учителя та учнів

Учитель керує процесом малювання. На першому етапі учні працюють рідко розведеною світлою (жовтуватою) фарбою. Вертикальна лінія (умовна вісь симетрії), проведена приблизно посередині, допоможе дітям правильно розташувати малюнок на аркуші паперу; треба слідкувати, щоб зображення було рівним і не відхилялось убік.

Можна перед початком роботи запропонувати дітям, щоб вони «намалювали» майбутній малюнок у повітрі пензлем або пальцем, близько над поверхнею аркуша паперу.

Після цього, на другому етапі, діти малюють силуетну форму потрібним кольором за допомогою пензля (або пальця).

Узор можна продряпати на вологому шарі фарби загос­тре­ною дерев’яною паличкою або держаком пензля; злегка намі­ча­ється місце розташування елементів, їх розмір, загальна форма. Далі узор малюють фарбою потрібного кольору за допо­могою м’якого круглого пензля (з використанням тичка або пальця).

5. Фізкультхвилинка.

Раз, два, три, чотири, п’ять.
Час прийшов нам спочивать.
Тож піднімем руки вгору,
Ніби глянемо на зорі.
А тепер всі руки в боки,
Як зайчатко – скоки – скоки!
Десять, дев’ять, вісім, сім.
Час до праці нам усім!


6.Самостійна робота учнів.

(Вчитель допомагає і виправляє помилки).


ІІІ. Підсумок уроку.


Ось уроку кінець!
Хто працював – молодець.

  1. Декоративні форми та колір. Художньо-творче завдання: «Свищики».


Мета. Розвивати знання учнів про умовність та узагальненість декоративної форми; формувати початкові навички ліплення пластичним способом (витягування з цілого шматка м’якого матеріалу).

Обладнання. Малюнки із зображенням глиняних іграшок, пластилін, стека.

Хід уроку.

І. Організація класу до уроку.


(Зосереджую увагу дітей, перевіряю їх готовність до уроку).

Добрий день! В добрий час!
Рада, діти, бачить вас!
Ви почули всі дзвінок.
Він покликав на урок.
Кожен з вас приготувався,
На перерві постарався,
Зараз сядуть всі дівчата,
А за ними і хлоп’ята.

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

ІІІ. Робота над темою уроку.


1. Вступна бесіда.

- Що ви знаєте про іграшки?

- Де їх виготовляють і з якого матеріалу?

Зрозуміло, що на фабриці. А колись дуже давно селяни і ремісники робили іграшки для своїх дітей власноруч: так само, як багато інших знарядь праці, одяг і посуд. Саморобні іграшки були різноманітними: ляльки, свистунці, ляльковий посуд, брязкальця, гриби-скриньки, коники на коліщатах… Усього не перерахувати.



Матеріал використовували найрізноманітніший. Наприклад, ляльок вирізали з дерева, ліпили з глини, крутили з соломи, шили з ганчір’я. Дерев’яні іграшки вирізали вручну або виточували на верстатах; їстівні робили з сиру, тіста, варили з цукру(льодовики).

2.Перегляд демонстраційного матеріалу.

3. Продовження бесіди.

- А сьогодні йтиметься про глиняну народну іграшку. Глиняна іграшка –це маленька фігурка з глини, у якій втілені образи казкових героїв. Це свищики або свистунці. У давні часи українці святкували прихід весни, влаштовували гуляння. Дівчата утворювали коло, водили хороводи, співали веснянки. Так зустрічали весну. І неодмінним супутником таких гулянь були глиняні свищики. Вони звучали подібно до співу пташок, шелестіння листя та інших весняних звуків природи.

Нині свищики – українська народна іграшка. У вигляді свищиків зображують різних тварин. Подивіться, які в них плавні, м’які форми. Свищики ліплять не з окремих геометричних форм, а з цілого шматка глини, витягуючи потрібні частини. Звичайно, в разі потреби якісь деталі можна доліплювати до загальної форми.



4. Практична діяльність учнів.

- Зліпимо й ми такі симпатичні свищики. Та спочатку послухайте вірш Марії Людкевич.



Глиняний коник
З глини коника зліпила –
весь червоний, чорна грива,
креше іскри копитами,
їх у кузні підкували.
Любий конику красивий,
нетерплячий, буйногривий!
Ти візьми мене з собою.
Ми поскачемо стрілою,
де смереки пнуться вгору,
де стоять Карпатські гори.

- А тепер, діти, виберіть, кого саме будете ліпити. Приблизну послідовність ліплення ви бачите в підручнику на с.57.І птаха, й іншу тваринку починають ліпити однаково. А на останньому етапі доліплюють деякі деталі (наприклад ріжки, дзьобик, гребінець, хвіст тощо). Лише після цього можна сказати, яку тваринку зліпили.



5.Фізкультхвилинка.

Зупиняємо урок – робимо зарядку:
Руки вгору, руки вниз,
А тепер – присядка.
Руки в боки – нахиляйся,
Як деревце – похитайся.
Усі гарно відпочили,
До роботи приступили.


6. Самостійна робота учнів.

(Вчитель слідкує за практичною роботою учнів, допомагає і виправляє помилки).


ІІІ.Підсумок уроку


1. Перегляд дитячих робіт та їх виставка.

Хто старався на уроці
Той, звичайно, молодець.
Ну, а зараз, мої любі,
Уроку нашому кінець.

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   35


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка