Урок №2 провідна роль поезії у 20-ті роки. Павло тичина найбільший модерніст цього періоду. Феномен «кларнетизму»



Скачати 142,03 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір142,03 Kb.
ТипУрок
Урок № 2

ПРОВІДНА РОЛЬ ПОЕЗІЇ У 20-ТІ РОКИ.

ПАВЛО ТИЧИНА — НАЙБІЛЬШИЙ МОДЕРНІСТ

ЦЬОГО ПЕРІОДУ. ФЕНОМЕН «КЛАРНЕТИЗМУ».

«АРФАМИ, АРФАМИ…», «О ПАННО ІННО…»,

«ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ?..»

Мета: допомогти учням зрозуміти основні тенденції україн­

ської поезії 1920-х років, познайомити із життєвим

і творчим шляхом П. Тичини, його ранніми збір­

ками, формувати вміння характеризувати основні

мотиви ранньої творчості, розвивати навички ана­

лізу поезій, особливих ознак індивідуального стилю

поета, удосконалювати навички виразного читання,

виховувати почуття людяності, любові до мисте­

цтва, розвивати розуміння прекрасного.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Лекція вчителя «Роль поезії у 20-ті роки»

У 20-х — на початку 30-х рр. ХХ ст. активно розвивається

література.

У розвитку мистецтва цієї доби поєднувалися традиції дожовт­

невого часу та досвід молодих культурних сил, покликаних до

життя революцією. Про бурхливий розвиток літератури цієї доби

свідчить утворення різноманітних творчих угруповань («Плуг»,

«Гарт», «Ланка», ВАПЛІТЕ, «Молодняк», «Аспанфут», «Нова 28 Уроки української літератури в 11 класі

ґенерація» тощо). У цей час молоді українські письменники часто

відмовляються від традицій класичної літератури та орієнтуються

на літературне життя Західної Європи.

У літературі 20-х рр. ХХ ст. сформувалася яскрава револю­

ційно-романтична течія (П. Тичина, В. Сосюра, В. Чумак, В. Ел-

лан).


У другій половині 20-х рр. ХХ ст. помітне місце займала

ВУСПП (1927-1932) — спілка, яка ставила за мету об’єднати

всіх художників слова, що прагнули до створення єдиної інтер­

національної пролетарської літератури.

Керівники ВУСПП висунули гасло «союзник або ворог», вияв­

ляли нетерпимість до тих письменників, що не належали до

організації (Остап Вишня, М. Куліш, Ю. Смолич, О. Копиленко,

Є. Плужник, Ю. Яновський).

Група київських неокласиків (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Фи-

липович, М. Рильський) прагнули засвоїти досвід класичної сві­

тової літератури. Чимало митців тяжіли до різних проявів модер­

нізму.


Існували літературні угруповання, які тяжіли до модернізму

в різних виявах: «Аспанфут», «Авангард», «Ланка», «Марс».

У 20-х роках ще була певна можливість розвиватися напрямам,

започаткованим ще на початку ХХ ст. Символізм, характерний

для творів молодого П. Тичини, продовжував розвиватися. Його

представники згрупувалися довкола журналу «Музагет» (Д. Загул,

О. Слісаренко, В. Кобилянський та ін.). Символізм — нетривалий

період в історії нашої літератури, бо його представники відхо­

дили до інших течій — футуризму, революційно-романтичного

напряму.


Виникнувши на початку століття в Італії, футуризм поши­

рився в Україні (спілка «Аспанфут»). Представником цього

напряму був М. Семенко, який шукав нові словесні форми для

вираження динаміки життя, змін, що відбувалися дуже бурхливо

(«Весна», «Степ»). Група «Авангард» тяжіла до конструктивізму.

У перше десятиліття після революції особливо бурхливо роз­

вивається поезія.

Найзначніші постаті серед поетів: В. Чумак (1900-1919),

В. Еллан (1894-1925), П. Тичина (1891-1967), В. Сосюра (1898­

1965), М. Рильський (1895-1964), поети-неокласики.

Єдина збірка В. Чумака «Заспів», у якій він оспівує револю­

цію, вийшла після смерті автора.

В. Еллан-Блакитний — один із зачинателів української радян­

ської поезії. Редактор журналів «Шляхи мистецтва», «Червоний Українська література 1920-1930 рр. Вступ 29

перець». Його перша поетична книга — «Удари молота і серця» —

зобразила грандіозний розмах революційного поступу і перші

кроки будівництва соціалістичного суспільства.

В. Сосюру називають найтоншим ліриком української поезії.

Він автор десятків поем, кількох десятків збірок поезій, автобіо­

графічного роману «Третя рота».

Євген Плужник (1898-1938) — видатний поет і прозаїк, автор

збірок «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927), роману «Недуга».

Творчість М. Бажана (1904-1983), що спершу тяжів до футу­

ризму, характеризується філософською глибиною, епічністю, гро­

мадянським пафосом («Руро-марш», «Протигаз», «Будівлі»).

Тривалий час широкому загалові невідомі були твори західно­

українського поета і прозаїка Б. Лепкого (1872-1941). Він автор

циклу романів про І. Мазепу, відомої в усьому світі пісні «Чуєш,

брате мій».

Відомими поетами у Західній Україні у 20-х рр. ХХ століття

були Б.-І. Антонич («Привітання життя»), О. Ольжич, С. Городин-

ський («Барви і лінії») та інші. Деякі західноукраїнські письмен­

ники (Я. Галан, П. Козланюк, С. Тудор, О. Гаврилюк) з симпатією

ставилися до подій, що відбувалися в Радянській Україні й орі­

єнтувалися на письменників революційно-романтичного напряму.

У 20-х рр. активізувався розвиток прози. У великих епіч­

них творах письменники-реалісти намагалися осмислити і уза­

гальнити події, що відбувалися, зміни в суспільно-політичному

житті народу та його побуті (Ю. Яновський («Майстер корабля»),

П. Панч («Голубі ешелони»), І. Ле («Роман міжгір’я»), А. Головко

(«Бур’ян»).

Серед блискучої плеяди українських письменників початку

ХХ століття — В. Винниченко (1880-1951). Він — один із най-

видатніших діячів українського національно-державного від­

родження (оповідання «Краса і сила», «Малорос-європеєць»,

«Федько-халамидник», «Голота», «Зіна», «Кумедія з Костем»;

романи «Сонячна машина», «Заповіт батьків», «Записки Кирпа­

того Мефістофеля», «Чесність з собою»; драми «Пророк», «Щаблі

життя», «Дисгармонія»).

Для творів Григорія Косинка (1899-1934) — одного з фундаторів української прози — характерна імпресіоністична лаконіч­

ність і реалістична місткість авторського письма, ліричність, пси­

хологізм (збірки новел і оповідань «На золотих богів», «Мати»,

«В житах», «Політика»).

За високу письменницьку майстерність проти «масовізму»

виступили члени ВАПЛІТЕ (організація, що виникла в Харкові 30 Уроки української літератури в 11 класі

в кінці 1925 р.). До неї увійшли колишні члени «Гарту», дехто

з «Плугу» і «Жовтня». Організацію очолювали М. Хвильовий,

М. Яловий, О. Досвітній, згодом М. Куліш і Г. Епік.

20-ті роки ХХ ст. — це час гострих дискусій про шляхи і прин­

ципи побудови соціалістичної України та її культури, час, коли,

здавалося, реалізуються найпрекрасніші сподівання народу, і час

особистих трагедій найбільш талановитих представників творчої

інтелігенції, яка під тиском сталінського диктату, розчарува­

лася в ідеалах соціалізму і шукала можливості виходу України

на шляхи демократичного розвитку.

Павло Тичина — один із найвидатніших українських пое­

тів, рівних якому знайти дуже складно. Народжений у бід­

ній родині, він бачив життя села, міста, церкви, літератур­

ної громади, інтелігенції особисто та зсередини. Тичина бачив

національне відродження, радянське будівництво, бачив мир

і війни — і все те викарбувалося на сторінках його книг. Поет,

який бачив Україну в найрізноманітніших її проявах, який став

Україною, переплавив її в собі, а потім виплеснув зі свого серця,

подарувавши іншим. Вивчення та дослідження творчого спадку

Павла Тичини є дуже актуальним, необхідним для правильного

розуміння українського національного духу — поет відчув його

найглибшу сутність, яка полягала в піснях, у народнопісенній

поезії.


Перша друкована збірка Павла Тичини — «Сонячні кларнети»

вийшла на початку 1919 року, коли поетові було вже двадцять

вісім, але відомо, що писати він почав набагато раніше. Пер­

ший відомий вірш датовано 1906 роком — роком смерті батька.

Цей вірш, який називався «Під моїм вікном» і був присвячений

батькові, почуттям, які охопили дітей після його загибелі. Неба­

гату родину небіжчика Григорія Тичини — бідного дяка з села

Піски — тепер і поготів обсіли злидні:

А як батько вмер —

Мов прийшла зима:

Жити стало гірше, тяжче —

Хліба…й то нема.

Незважаючи на тяжкі обставини, юнак продовжив тоді займа­

тися в монастирському хорі, в Чернігівській семінарії, а душев­

ний смуток виливав у поезії. Тичина познайомився з літератур­

ними колами Чернігова, з 1911 року часто по суботах відвідував Українська література 1920-1930 рр. Вступ 31

літературні вечори в Михайла Коцюбинського, де читав свої вірші,

спілкувався з талановитою молоддю.

Підтримка маститого письменника окрилила юнака, допо­

могла йому рухатися на шляху до себе, творчо розвиватися. Піз­

ніше Тичина згадував: «Коцюбинський, від’їжджаючи з Черні­

гова до Італії, повіз із собою й мої юнацькі вірші, щоб прочитати

їх Горькому». Дружба з такими людьми, як Коцюбинський, дуже

допомагала Тичині. В його творах того періоду часто з’являються

мотиви смутку, проте поетичне відчуття пересилило печаль,

і рання поезія митця все більше наповнюється радісними, опти­

містичними нотами, як наприклад, у вірші «Блакить мою душу

обвіяла», де Тичина пише:

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла.

Душа причастилася кротості трав

Добридень я світу сказав!

Наступна строфа цього віршу розкриває патріотичні настрої

юного поета, любов до рідної землі, до її природи й сільського

життя:

Струмком серед гаю як стрічка



На квітці метелик мов свічечка

Хвилюють, маюють, квітують поля —

Добридень тобі, Україно моя!

Ентузіазм молоді можна черпати з його віршів повними доло­

нями — Тичина ладен кинути виклик усьому світові, один з його

віршів 1911 року починається й закінчується словами:

Молодий я, молодий,

Повний сили та одваги,

Гей, життя, виходить на бій,

Пожартуєм для розваги!

В інших віршах цього періоду також відчувається глибоке

переживання селянської долі, і це не просто співчуття селянам,

а переживання сільського хлопчика, який залишився свого часу

без батька, з п’ятьма сестрами та чотирма братами, маючи занадто

швидко подорослішати, щоб вижити. Що стосується описів при­

роди в ранній ліриці Тичини, то вони ніколи не стають просто

пейзажами, їхнє місце поруч із головним ліричним героєм.

Навчаючись найкращих, наймелодичніших поетичних прийо­

мів, Тичина не став нічиїм послідовником, не намагався когось

переписати. Юний поет неухильно проступав шляхом мистецького

становлення, формував і вдосконалював свій власний стиль. 32 Уроки української літератури в 11 класі

3. Виступ другого учня-«літературознавця»

У багатьох віршах раннього періоду (1906-1915) помітно,

як молодий Тичина невтомно поширював тематичні й стилістичні

обрії своєї літературної творчості. цікаво в цьому сенсі проана­

лізувати перший друкований вірш Тичини «Ви знаєте, як липа

шелестить. » (1911). Складається він з двох шестирядкових строф,

у яких перші рядки — запитання, а останні — ствердна відповідь.

Така композиція поезії-мініатюри робить її стрункою і елегант­

ною. Від української народної пісні взятий прийом паралелізму:

шелестіння липи місячної весняної ночі й сон коханої, сон ста­

рих гаїв-дідуганів і солов’їне тьохкання.

Картина-елегія намальована лаконічними засобами: короткі

речення передають схвильований стан душі ліричного героя.

Не міг палкий юнак із ліричним хистом оминути в ранній твор­

чості своїй і кохання до жінки. Щирістю почуттів і мистецькою

довершеністю позначений, наприклад, вірш «Коли в твої очі див­

люся…» (1911). Ліричний герой в очах коханої, «чудових, ясних»

побачив і «небо прозоре», і справжнє диво — «брильянтових зір

ціле море». Але досить їй заговорити, як одразу ж розкривається

душевна вбогість обраниці, і на думку спадає затуманене осіннє

поле, де тільки «суха бадилина хитається…Спить груддя важке».



Теорія літератури

Визначальні риси експресіонізму:

• зацікавленість глибинними психічними процесами;

• заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;

• оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образ­

ності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як гли­

бокий ліризм і всеохоплюючий пафос;

• суб’єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

В український літературі експресіонізм започаткував Василь

Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на 42 Уроки української літератури в 11 класі

засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив Осип

Турянський повістю «Поза межами болю». У стильову течію екс­

пресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша («97»),

частково — Миколи Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо

проза Миколи Хвильового (зокрема твір «Я (Романтика)»), Івана

Дніпровського, Юрія Липи, Тодося Осьмачки.

Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція Павла Ти­

чини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засо­

бів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора

й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські

слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо.

Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для

позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Ти­

чини й походить від назви його збірки «Сонячні кларнети» (1918).

Кларнетизм указує на «активно ренесансну одушевленість життя»

(Ю. Лавріненко). Синтетичне мислення схильного до «кольоро­

вого слуху» та «слухового кольору» П. Тичини («Арфами, ар­

фами…», «Гаї ш умлять.», «Пастелі» та ін.) зумовлювало одно­

часну «мальовничу музичність» і «музичну мальовничість» його

лірики. Водночас кларнетизм виявився містком, що перекидався

від ідейно-естетичних, почасти врізнобіч спрямованих пошуків

попередніх поколінь до синтетичного типу мислення, що не вкла­

далося в жодну стильову течію. Так, органічний для П. Тичини

символізм переплітався з елементами авангардизму, імпресіо­

нізму, імажинізму, про що поет писав у щоденнику, а разом

з тим — і неоромантизму, неореалізму та необароко. Вплив тичи-

нинського кларнетизму на українську літературу XX ст. виявився

одним із визначальних.

Закріплення вивченого матеріалу

1. Визначте найголовнішу ознаку поезій збірки

«Сонячні кларнети»

Найголовнішою ознакою поезій є тонке спостереження нав­

колишнього світу, замилування його гармонією. А ще — неспо­

діваність першовідкриття. Побачити все довкола ніби вперше —

на це здатний не кожен. Так дитина відкриває світ. Душа поета

теж дитина, сповнена любов’ю і захопленням.

У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розпо­

відь, музика, спів, живопис — усе, що було близьким натурі поета.

Кожна картина — жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж тут

переважає музичне світовідчуття. Василь Стус у книжці «Феномен Українська література 1920-1930 рр. Вступ 43

доби» наводить слова А. Ніковського: «З духу музики зароди­

лася ця лірика»).

2. Розкрийте особливості творчої манери,

поетичного новаторства П. Тичини

Надзвичайно висока, порівняно з попередниками й сучасни­

ками, образність відтворення світу.

Створення разом з іншими поетами світової літератури (Поль

Верлен, Лайнер Марія Рільке, Артур Рембо) нової поетичної мови

ХХ ст.

Своєрідне порівняння фольклоризму та модернізму.



Слово вчителя

Тичина став поетом, яким Україна пишається перед сві­

том. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижність його

поезій кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. «А серед

усього того,— пише Сергій Єфремов, — стоїть цей дивний мрій­

ник із очима дитини і розумом філософа, з вразливою, спраглою

краси душею художника й потужною мовою справжнього май­

стра слова…».

Так, ідеал П. Тичини — гармонія природи й людини, інте­

лекту й духовності, почуття й обов’язку, національного й загаль­

нолюдського, землі й космосу.

V. Домашнє завдання

1. Вивчити напам’ять вірші «Арфами, арфами.», «О, панно

Інно…» «ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ?..»

2. Написати акварель за мотивами збірки «Сонячні кларнети».

3. Скласти міні-твір «Мої враження від світлої ноти «Сонячних



кларнетів» або «Мій найулюбленіший вірш П. Тичини»
Каталог: 2014distanzia
2014distanzia -> Урок №1 Тема Повторення вивченого. Усне й писемне мовлення. Звуки і букви. Норми української вимови
2014distanzia -> Тема. Календарно-обрядові пісні зимового циклу: «Ой хто, хто Миколая любить», «Засівна», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Нова радість стала»
2014distanzia -> Науки, що вивчають природу
2014distanzia -> Урок №5 ( 9 10) Тема Дзвінкі й глухі приголосні. Діалог "У магазині іграшок"
2014distanzia -> Урок Тема: повторення. Частини мови, основнi способи їх розпiзнавання. Iменник. Iменники, що означають назви iстот I неiстот
2014distanzia -> Чергування е о після ж, ч, ш
2014distanzia -> Урок №2 Тема. Повторення та узагальнення вивченого у восьмому класі. Просте речення. Двоскладне й односкладне просте речення
2014distanzia -> Тема. Вступ. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів. Аналіз художнього твору
2014distanzia -> Суспільно-історичні умови розвитку української літератури XX ст., Основні стильові напрями


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал