Урок №1 тема. Географічне положення села Літки відносно області та району



Сторінка2/2
Дата конвертації01.12.2016
Розмір0,88 Mb.
1   2



Пухівка

О с. Рожівка і 1












Візитна картка






Броварський район утворений 7 березня 1923 року. Нині в ньо­му нараховується 45 населених пунктів: 42 села та 3 селища місь­кого типу— Калита, Калинівка та Велика Димерка. Районний центр — м. Бровари. Населення міста за станом на 2001 рік — 86,9 тис. чол., району — 77, 7 тис. чол. Через Броварщину проходять заліз­ниця Київ — Ніжин і автомагістралі: Одеса — Київ — Санкт-Петер­бург та Київ — Бровари — Прилуки. Основа економіки району — сільськогосподарське виробницт­во. Є великі промислові підприємства. Розвинена мережа об'єктів соціального та культурно-спортивного спрямування. На Броварщині народилося і зросло чимало талановитих людей, які услави­ли Київщину та Україну.




УРОК№3

ТЕМА. Промисловість села. Громадські організації та художні колективи села.



МЕТА. Розкрити уявлення про рідне село, ознайомити з піснями, легендами, переказами про рідний край. Розвивати зв'язне мовлення. Викликати інтерес до історії рідного краю. Виховувати любов до Батьківщини.

ОБЛАДНЕННЯ І ОФОРМЛЕННЯ. Герб села, прапор села, карта, кольорові фо­тографії із зображення визначних місць села, запис пісні "Чи були ви у нас на Десні ?", альбом для малювання і олівці.

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент.

  2. Актуалізація знань учнів.




  • Як називається країна в якій ми живемо ?

  • Як називається наше село ?

  • Що ви знаєте про його історію ?

  • На якій вулиці знаходиться наша школа ? На чию честь вона названа ?

  • На якій вулиці ви живете ? Чому її так називають ?
    III. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда про рідне село.

- Діти, послухайте вірш і дайте відповідь чи можна сказати, що цей вірш


про наше село ?

Де горда красуня

Десна синьоока,

Свої чисті води в дніпровські влива.

Де з вітром гуляє на лузі широкім,

Осяяна сонцем, шовкова трава.

Де в світлих озерах, як небо прозорих,

Збива чайка хвилю сріблястим крилом,

Розкинулось вільно квітучим узором

Моє українське співуче село.



Учитель: У кожної людини є своя маленька батьківщина. Це місто чи село, де вона народилася і живе. Тут жили її дідусь І бабуся, тут живуть її батьки і друзі, тут її домівка, школа. І ми всі гаряче любимо це місце, це село, цю країну. Кожне село має свою назву. А чому наше село має таку красиву і те­плу назву Літки? Дійсно, назва села походить від слова "літо". Перша письмова згадка про наше село з'явилася у 1426 році, але наше село набага­то старше. Воно засноване у 1128 році родичем князя Володимира Монома-ха, Всеволодом Давидовичем. Виникло поселення на острові - підвищеному місці, яке не затоплювалося повенями, це нинішня Дарниця. Назва пішла від того, що люди сюди зносили дань для князя.

- А як називаються кутки на яких ви живете ? Чому вони так називаються?


(Відповіді учнів).

Давайте проведемо історичну подорож по кутках нашого села. Нам у цьому допоможе карта на якій вони зазначені.

Навкруги поселення були великі заливні луги з соковитою травою. Сюди приганяли випасати княжу худобу на літо. За переказами назва нашого села походить від "літкування" худоби на випасах. Трохи згодом наше село стало називатись містечком Великі Літки.


  • Діти, ми підійшли до найнижчого місця села, яке називається
    Розувайлівка. Щоб перебратися на куток Шлях нам необхідно роззутися,
    тому, що ця місцевість болотиста.

  • А ось кутки Буслівка та Чаплище. Як ви гадаєте чому їх так назвали ?
    (Відповіді дітей).

Наша екскурсія продовжується і ми з вами прийшли на куток, який називається Пісок. Тут знаходиться двоповерхова будівля. Хто знає, що це за будинок ? (Відповіді дітей).

Підніміть руки чиї мами там працюють. Що вони виготовляють ? Які ще є підприємства у нашому селі ? Де працюють ваші батьки ? Які вони мають професії ? У чому важливість їхньої праці ? Ким ви мрієте стати коли виростите ? Чому вам подобається ця професія ? (Відповіді дітей).

- Послухайте уважно вірш Л. Костецького.



Спитай у тата чи у мами, які професії у них... Професій в світі є чимало – сповна їх вистачить на всіх ... Учитель, лікар чи геолог, Письменник, слюсар чи кресляр. Всі знають і називають головною — Одну професію - школяр ! Бо всім відомо, що без школи,без знань, що мусиш там набуть, не станеш у житті ніколи тим, ким ти мрієш буть !

- Який головний обов'язок школяра ?



Ми з вами стомилися від подорожі, то ж давайте присядемо на березі Десни і послухаємо чарівну пісню про наш край. Діти слухають пісню "Чи були ви у нас на Десні?"

- Хто ж це так співає красиво ? Ви мабуть упізнали голоси учасників


ансамблю "Молодиченьки". Цей ансамбль відомий не тільки в селі, але й
далеко за його межами.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. Прочитайте прислів'я і скажіть як ви його розумієте: " Людина без
    Батьківщини - що пташка без пісні".

  2. Давайте зараз намалюємо той куточок села, який вам найбільше
    сподобався, коли ви подорожували. А поки ви будите малювати, вам

звучатиме чарівна мелодія сопілки, яку виконає наш відомий сопілкар Віктор Прокопович Терещенко.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Домалювати малюнок, підготувати його до виставки. Скласти розповідь "Наше село в майбутньому1'.


ЛІТКИ





ПРАПОР


ЛІТКИ












ГЕРБ


Година спілкування „Тепло отчого дому"
'■■


'і '

%

(4 клас)


Автор:

Кабан Валентина Максимівна учитель-методист початкових класів Літківської ЗОШ І-Ш ступенів імені М.П. Стельмаха Броварського району

МЕТА. Розширювати знання дітей про своїх найдорожчих людей: маму, тата, бабусю, дідуся, братика, сестричку. Виховувати почуття любові до рідних, бажання їм допомагати, спілкуватися з ними приносити їм радість. Формувати в учнів уявлення про те, що батьки піклуються про свою дитину.

ХІД СВЯТА

Учень Дорога родино! Дорогі наші мами, татусі, бабусі, дідусі,

братики, сестрички і всі інші гості !



Учениця Нехай слова і пісні милозвучні для Вас лунають знов і знов, хай

будуть в серці нерозлучні добро, надія, віра і любов.



Учень Хай вам сміється доля журавлина, поля розлогі колосом цвітуть,

нехай червоні ягоди калини щасливу вашу осявають путь. Здоров'я від води джерельної, багатства - від землі святої, а ще любові, ласки Божої, Родино, ми бажаємо всім сьогодні.

/Лунає пісня "Ой, роде наш красний"/

Вчитель Доброго дня, друзі дорогі! Спасибі Вам за те, що берете участь у нашому родинному святі. Серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім'я, родина. "Від родини йде життя людини", "Без сім'ї немає щастя на землі" - говорять на Україні. Сім'я — святиня людського духу, благородних людських почуттів; кохання, любові, вірності, піклування. Сім'я - це невсипуща хранительниця національних звичаїв і традицій, пам'яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ - безсмертні.

(звучить вірш М.Бакая "Слов "їна пісня ") Одна Батьківщина і двох не буває Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню,

Що мати співала малому, коли засинав ?



Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав ?



Тут мамина пісня лунає і нині, її підхопили поля і гаї, її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами.

І серце вбира, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.



Вчитель Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов'язані

з рідним домом, його берегинею - мамою. Материнське серце здатне пройнятись болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б ...

Учень Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, чудові слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива:
Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько, рідна моя, дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю.
(Звучить пісня "У маминих очах")
Вчитель У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,



Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим...

Так сказав Великий Кобзар - Т.Г. Шевченко. Безсмертні, праведні і сьогодні його невмирущі слова.

Про матерів можна розповідати без кінця. Мати не тільки
дала нам життя. Вона поставила нас на ноги. Пустила в
життя руками своїми, серцем великим своїм. Усе прекрасне в
людині від променів сонця, молока матері - все надихає нас
на життя.
Учень На поклик власної душі,

Що здатна нас карати грізно,
Спіши до матері, спіши,
Допоки ще тобі не пізно.
Учениця Допоки жде тебе вона,

Щоб потім боляче не стало,


Щоб материнська сивина
Тобі на совість не лягала.
Учень Допоки ще не перейшов

У згадку образ рідний, щирий,
Свою і ласку і любов
Даруй, не відаючи міри.
Учениця Важливі справи залиши,

Вони ще можуть почекати, Спіши до матері, спіши, Допоки є на світі мати !

(Звучить пісня на слова Б. Олійника "'Сива ластівка ")
Вчитель Батько і мати - два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло,

Батько і мати в уяві дитячій

Треба, щоб кривди між них не було.

Це найрідніші для нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші уста добрі слова. Споконвіку батько вважався господарем сім'ї. Його обов'язком було піклуватися про жінку, дітей, захищати їх. Батьків приклад, батькове слово батьків наказ служили законом для дитини. Він був

для неї авторитетом, його приклад наслідували всі. Особливо
хлопчики хотіли бути таким ж сильними і працьовитими, як
тато. Не забувайте батьки про це. Адже як говорить народ: "Не
навчив батько, не навчить і дядько", "Який кущ, така й
хворостина, який батько, така й дитина".
Учень Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло,
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло!
Татку,татусеньку,таточку,тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе я обняти -
Ти мій порадник, заступник і друг!
(Звучить пісня "Ми мужчини")
Учень Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята! Нічогісінько не знають –

Смішно і сказать комусь!-

Бо щодня мене питають

Лиш одне: "Чому ?" й "Чому ?". - Ти чому образив Віту?

- Ти чому отримав двійку?

-1 чому прийшов так пізно?


  • Ти чому в шкарпетках різних?
    - Ти чому такий непослух?
    - Ти чому не стелиш постіль?
    - Ти чому це вірш не учиш?


  • А чому портфель без ручки?
    -1 чому такий синець?

Ох, настане мій кінець! Не поясниш їм ніколи -

Хоч би й дуже захотів

Треба їх віддать до школи -Хай питають вчителів.

Вчитель У світі є батьки і є діти. Твій батько і твоя мати - діти твоїх дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь. Це велика мудрість нашого буття. Повага, вшанування старших - закон нашого життя. Воля і слово старших - закон для всіх - так говорив великий педагог Сухомлинський.

"Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти11 -
говорить народна мудрість. Смерть - невблаганна. Перед нею не
можна зачинити двері свого дому. Старість неминуча. А від
поганих дітей можна дім вберегти як від вогню. І це залежить не
тільки від батьків, а й від самих дітей.
Учениця Посіяла людям літа свої літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула легенько - і тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви, мамо ?,


Сполохано кинулись діти

- Куди ж ви, бабусю ?!,


Онуки біжать до воріт.

  • Та я недалечко ... де сонце лягає спочити,
    Пора мені, діти !
    А ви вже без мене ростіть!

  • Та як же без вас ми ? Та що ви надумали, мамо ?




  • А хто ж нас, бабусю, у сни поведе по казках ?

  • А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
    І срібло на травах, і золото на колосках.

  • Не треба нам райдуг, не треба нам срібла, ні злата.
    Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт !

Та ми переробим усю вашу вічну роботу. Лишайтесь, матусю ! Навіки лишайтесь, не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як фея, Махнула рукою, злетіли у вись рушники.

Учень

Учень

Учениця

Учень

Учениця

Учень

- Лишайтесь щасливі ! І стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки.
Я до бабусі з любов'ю звертаюсь Бабцю, бабусю, бабуню моя, І до бабусиних рук прихиляюсь, Та відчуваю в них лагідність я.

(Звучить пісня — танок "Молода бабуся ")
Я до дідуся іду по науку

Діду, дідуню, навчи в світі жить.

Він на голівку кладе свою руку –

Голос сріблястим струмочком біжить.



(На сопілці виконуються українські народні мелодії) Є в світі хтось такий єдиний,

Такий коханий, дорогий,

Що всім, усім є для дитини,

Без нього був би світ пустий.

Є в світі хтось, мов ангел ясний,

Із ніжним серцем, поглядом святим,

Такий ласкавий і прекрасний

Порадник з серцем золотим.

Є в світі друг найкращий, вірний,

Що життя б не пожалів для нас,

Що всю працю, труд весь непомірний,

Він жертвує нам в кожний час.

Ангел наш, і приятель, і друг,

Що навчає рідний край кохати,

Рідну хату і родинний круг.



Наша мати - мати -українка,

Вірна народу свого дочка,

Невсипуща і незламна жінка

В праці мужня, в боротьбі стійка.



Учениця

Учень

Вчитель

І ми нею завжди гордимося,

Ми її кохаєм над усе,

Бо від неї мужності вчимося,

Слово правди нам вона несе.

Дай же, Боже, мамі вік погожий



Так щоранку молимося ми –

А кохану нашу матір, Боже,

Ущаслив хорошими дітьми!

А Господь, що з неба всім керує,

Щастя дасть і втіху мамі тій,

Що дітей розумних подарує

Україні нашій дорогій.



(Звучить пісня "Прекрасні звертання")

-


Сценарій виховного заходу „Літківський ярмарок"


(1 клас)


Автор:

Кабан Валентина Максимівна? Учитель-методист початкових класів Літківської ЗОШ І-Ш ступенів імені М.П. Стельмаха Броварського району

ВИХОВНА ГОДИНА НА ТЕМУ:

"Традиційні свята у селі Літки на Київщині. Літківський ярмарок ", МЕТА. Поглибити знання учнів про традиційні свята у рідному селі Літки. Ознайомити із звичаями та обрядами українського народу, з народними іграми і забавами в дні свят; виховувати повагу до народних звичаїв і традицій, української пісні.

ОБЛАДНАННЯ. Зал прикрашений в стилі українського ярмарку, український народний одяг, вишиті рушники та скатертини, фрукти та овочі.

ХІД СВЯТА



(Діти під музику заходять до залу)

Вчитель З давніх - давен у нашому рідному селі Літки на Храмове свято Покрови проводиться великий ярмарок. З усіх усюд сходяться і приїжджають люди, щоб товар продати, себе показати і купити все, що необхідне для господарства. І чого тільки не везуть у Літки на ярмарок ?! Тут є поросятка і телятка, каченятка І гусенятка, огірочки, помідори, груші, яблука, сливи, гарбузи, картопля і звичайно - риба. Шум і гамір на ярмарку. Не обходиться і без жартів, пісень, ігор, танців. На ярмарок ішли не тільки, щоб продати чи купити, я щоб душею відпочити. Ой, послухайте, а що то там за шум ?

(Дід тягне бабу за руку, баба впирається. Виконується українська народна пісня- гра "Ой на горі Шарварок ").

Ой на горі шарварок

Під горою ярмарок.

Дід бабу продає

Ніхто грошей не дає. - Ой, ти, мій дідусю,

Ти сивая борода,



Чом ти мене не продав, Як я була молода ?

- Ой, ти моя бабцю, Сивая голубка,

Тим я тебе не продав, Що ти була любка.

(Починається ярмарок)

Учениця Часник, кому часник ? А кому цибуля ? Часник, як бик ! Цибуля,

як ґуля


Учень Картопля ! Купуйте картоплю!

Учениця Гарбузи ! Кому гарбузи ! Підходьте!

(Виходять два селянина, одягнені святково, але босоніж. Чоботи

несуть на палицях)

Учень - Добрячі в тебе чоботи, Юхиме !

Учень - О, зносу їм не має! Іще мій батько їх носили...

Учень "- Е -е-е ... Тоді мої кращі, бо їх іще мій дід носив...

Разом -А скажіть-но люди, чи далеко до ярмарку ?

Діти - Та вже прийшли !

Баба - Ось купуйте поросятко,

Розумецьке як дитятко !

І рахує, і читає,

Діти Баба

Дядько

Діти

Дядько

Тітка


Й телевізора вмикає !

  • Нащо ж таке гарне та вчене продаєте ?

  • Та я б не продавала, та телевізора зламала !Що ж йому, бідолашному робити ?




  • Продаю баклажани, продаю баклажани, сині українські банани ! Їх їдять тільки люди - мавпа їсти не буде !

  • А що, дядьку, ви давали, а мавпа не їла

- Не їла і не їстиме, бо хто ж їй дасть ?

Тітка - Огірочки ! Кому огірочки ! І в банки годяться і в бочки !

Хлопчик - В банках, бабо, хороші не огірки, а гроші !

Тітка - Та тю на тебе ! Моя небога гроші в банку поклала, на городі

закопала, вже шостий раз город копає - а ні банки, а ні грошей

не має!

Хлопчик - Та не в скляних банках, а в банках (показує пальцем вгору)
Тітка - Та всі вони, синку, однакові.

- Огірочки! Огірочки! Огірочки!



Дідусь - Груші, яблучка, сливи! їжте і будьте щасливі!
Діти - А чому щасливі?

Дідусь - Що салом не об'їлися і живі лишилися! Сливи! Сливи! Сливи!
Тітка - Яєчка! Яєчка! Свіженькі, домашні!
Діти - А чого це вони в лотках?

Тітка - Курка дресирована, тільки в лоток вона і несеться!

Дідусь - Кому моркву? Бурячок? Підставляйте кошики!

- Одна штучка - п'ятачок! Та хіба ж це грошики?


Діти - А можна за покупку віршик, чи пісню заспівати?

(Звучить пісня "Чи ж я не хазяйка") Перша кума - Ой кумонько, біда - продаємо корову Друга кума - Чому? Перша кума - Кормів не буде? Друга кума - Звідки ти це взяла? Перша кума - Та мій Микола сіно курити почав. Вчитель - Кипить, вирує Літківський ярмарок. Скрізь лунають сміх,

жарти, поради. І звичайно - музика. Це не дивно. Адже в Літках живе майстер - творець, сопілкар Віктор Прокопович Терещенко. Людина, яку знають не тільки в Літках, не тільки на Україні а й за кордоном. Його сопілка милує слух у Канаді, США, Бразилії, Аргентині, на Тайвані, в Японії, Австралії, Англії, Німеччині і Франції. Практично на всій земній кулі, де живуть українці. Сьогодні Віктор Прокопович присутній на нашому ярмарку. Давайте послухаємо його чарівні мелодії.

(Лунають мелодії сопілкаря)

Перша сусідка - Здорова була, Явдохо!

Друга сусідка - Доброго здоров’ я . Солохо!

Перша сусідка - А чого це ваші кури у моєму городі гребуться?

Друга сусідка - О! Так ви ж самі казали, що дуже любите,

коли до вас гості приходять!

Перша сусідка - Ти диви! А куди це Явтух їде? Мабуть у Літки на ярмарок? Друга сусідка - А я зараз запитаю.

(Інсценування пісні 'Та куди їдеш, Явтуше?")

Явдоха -- Піди, Явтушс на ярмарок, та купи добру, молоду курку, і а щоб яйця несла.

(Явтух ходить по ярмарку, підходить до продавця з півнем)



Явтух - Це курка?

Продавець - Курка! Курка!



Явтух - Щось вона на півня схожа. Чому у неї такі довгі ноги?
Продавець - Та то ж вона дуже багато бігає.
Явтух - А яйця вона несе?

Продавець - Аякже, несе, несе.
Явтух - Тоді беру. Скільки вона коштує?

Продавець - Тридцять гривень.

(Явтух повертається до Явдохи)
Явтух - Явдохо. я вже купив курку.

Явдоха - Матір Божа! Нащо ж ти півня купив? Боже мій! Ще й який

общипаний та старий! Тепер я піду базарювати, а ти піди волів

напій.

(Іде до прилавків)

Явдоха - Він купив півня, а я куплю бубон, та й розвеселюся.

{Українська народна гра "Веселий бубон") Явдоха - Як не добре грати, а треба додому вертати.

Солоха - Продаю чоловіка! Продаю чоловіка!

Явдоха - А чого це ти, кумасю, чоловіка продаєш? Явдоха - Та таке ледащо, що тільки їсти просить!

(Інсценівка пісні "Грицю, Грицю, до роботи ".

Вчитель - Старші продають, купують, жартують, а діти граються.

(Гра «Коте, Марку»)
Дівчинка - Ой. ти коте, Марку,

Ходиш по ярмарку

Не торгуєш, не купуєш,

Тільки робиш сварку.

Геть побив горнятко,

Сполохав курчатко,

Вкрав у баби сало,

Та кричиш, що мало.

То ж, лови нас без упину, -

Не знімаючи хустину.

Вчитель -І який ярмарок без змагань? Міряються силою чоловіки, а

дівчата і хлопці перетягують канат. Хто переможе - той отримає приз – вязку бубликів.

Іванко - Ох і заморився ж я. принеси, галю, мені води з криниці.

(Інсценівка пісні «Несе Галя воду»).

Вчитель - Як і годиться на ярмарок завітали артисти.

Циган - Гей, давайте нам дорогу, йде Михайло клишоногий. Він розважить вас усіх, буде радість, буде сміх.

Діти - Михайлику, покажи як танцюють гопака.

(Ведмідь танцює, потім падає і засинає).

Діти - Ми по ярмарку ходили, клишоногого будили.

Гей, ведмедю уставай, нас, як можеш, доганяй!

(Ведмедик ловить дітей).

Вчитель - На доброму ярмарку ми побували.

Одні купували, другі продавали,

Співали, сміялись ще й жартували,

А ще усі разом ми танцювали.

( Український гопак)



Вчитель - Надходить вечір. Затихає літківський ярмарок. Тільки чути спів дівчат та чарівний голос сопілки над Десною.
Моє село найкраще на Україні. Перша письмова згадка про село Літки датується 1426 роком.

Розмістилося воно в заплавах річок Десни та Любича, на бідних болотистих землях, за ЗО кілометрів від столиці України — міста Києва. Бідність земель, низькі врожаї примушували селян займатися відхідними заробітками та здобувати відповідну професію. Більшість людей були шевцями, кравцями, ткачами, ковалями, теслями, бондарями, чинбарями, рибалками, лозоплетами, а жінки займалися українською вишивкою. Працювали численні ремісничі цехи. Вони були об'єднані в цехове братство при церкві Святого Миколи Чудотворця. У цій церкві, яка стояла на Базарній площі (нині Перемоги), зберігалося знамените Літківське Евангеліє, написане українською мовою в 1590 році і нібито завезене з Волині.

Багатющі природні луки та пасовища у заплавах річок Десна та Любич дали змогу Остерському князю, духовенству Київських монастирів розвивати скотарство з випасом худоби в літній період.

За переказами, назва села походить від "літкування" худоби на випасах. Згодом розвинене скотарство дозволило селянам займатися чумацьким промислом. Майже до 20-х років XX століття літківці їздили в Крим по сіль.

У середні віки село стало називатись містечком майстрів, або Великі Літки.

З 1924 року артіль, а з 1960 року і до наших днів працює фабрика художніх виробів ім. Т.Г. Шевченка. Свою продукцію вона поставляла вусі республіки колишнього СРСР, до Великої Британії, Франції, США, Індії. Єгипту, Сирії, Італії. Поруч діє Літківська швейна фабрика "Любич".

До війни в селі вчителював письменник Герой Соціалістичної праці, лауреат Ленінської премії Стельмах М.П. Його ім 'я присвоєно Літківській середній загальноосвітній школі.

А ще в селі живе багато цікавих і талановитих людей.

Мені подобається чудова природа лісів, полів, луків, що оточують моє рідне село. Я його дуже люблю!

Моє село, оспіване піснями,

Для мене ти найкраще на землі. Тут все моє: і колискова мами,

І хліб святий у батька на столі.

Робота учениці 4-го класу Плиси Юлії.
1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка