Урок 1 Михайло Булгаков. Життєвий І творчий шлях. Булгаков І Київ



Сторінка3/5
Дата конвертації01.12.2016
Розмір4,89 Mb.
1   2   3   4   5

Моє покликання учитель


Вчитель, наставник – ці поняття можна віднести до вічних. Скільки існує людство, стільки буде існувати поняття «вчитель».

Дуже просте тлумачення – це людина, яка наставляє, передає свої знання, вміння іншій людині. Вчитель – артист. Його роль триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею.

Вчитель – лікар. Лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Багатьох своїх «пацієнтів» лікує роками, багато з них не хочуть і не прагнуть лікуватися. Пройде багато років перш ніж «пацієнт» відчує. Що дав йому вчитель і подякує йому за це.

Вчитель – будівник. Він будує людські долі. Але при цьому не треба забувати, що вони не з бетону, а з кришталю. Одне невірне слово, неакуратний рух і можна зламати все, що будував так довго..

У той же час вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили вчитель, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю.

Я розумію, що зараз школа переживає не найкращі часи. Вона відображає і несе в собі всі проблеми нашого суспільства. Але я люблю свою роботу. У даний час не престижно бути вчителем, у школі залишились закохані, вірні їй люди, готові завжди на самопожертву в ім’я майбутнього. Для мене моя професія важлива. З дитинства мріяла стати вчителем. І ось уже 27 років віддаю цій справі свою душу і серце. Кожного дня на мене дивляться очі моїх учнів. За партами майбутнє України. І в цьому майбутньому жити і мені. І від того, якими стануть ці учні, залежить не тільки життя країни, але моє життя теж.

Яким повинен бути сучасний вчитель? Ставлю це питання, і думаю, що він на своїх уроках повинен бути і актором, художником, творцем. Бути яскравою і привабливою особистістю, щоб у ній відчувалася сила волі і душі – ось це головне, що характеризує сучасного вчителя. Цьому вчать багато прочитаних книг, сотні пройдених доріг і велика кількість людей, яких я зустріла на своєму шляху. Цьому вчать труднощі, які траплялись на моєму шляху, але з кожним разом, долаючи перешкоди, я ставала сильнішою. Цьому вчать мене мої учні, день в день, від уроку до уроку. Сократ сказав: «…навчаючи, вчимося самі». І треба бути здібним учнем, щоб зрозуміти і прийняти всі уроки, які тобі дало життя, і стати справжнім вчителем. Треба вірити у свої сили і сили тих чиї очі кожного дня, з надією дивляться на тебе.

В.О.Сухомлинський говорив: «Учитель готується до хорошого уроку все своє життя..»



Кожен урок вчителя – це маленький спектакль, який зворушить струни дитячих душ, і якщо ці струни дзвенять, як єдина мелодія, значить, вчитель відбувся. Я вірю, що мої найкращі уроки ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя. Завжди думаю про те, чи стануть мої уроки для учнів проповіддю Добра, Честі, Милосердя, Справедливості. Моє покликання – учитель… Чим більше викладаю літературу, тим більше відчуваю відповідальність. Відповідальність, тому що мені довірили маленьку душу, а я повинна створити Людину, і не просто Людину, а читача, творця, митця. Як це зробити? Одвічне питання…Мій досвід підказує мені, що я обрала вірний шлях.

Свою діяльність спрямовую на виховання загальнолюдських цінностей.

Література – предмет особливий. Він передбачає напружену роботу не тільки думки й пам’яті, а й душі та серця. Мабуть цим і користується в своїй роботі вчителька світової літератури Кожухівська В.П.

Вона фахівець високої науково – теоретичної та методичної підготовки. Добре знає програму, сучасні вимоги до викладання світової літератури, володіє інноваційними методами, творчо їх впроваджує. За час роботи в школі вона виробила власні погляди на виховання.
Валентина Петрівна творчо використовує передовий педагогічний досвід учителів міста, зокрема Євтушенко О.О. Значне місце у її роботі займає педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського.
Творчо працює над реалізацією проблеми: «Формування комунікативної та літературної компетентності, високої моралі, естетичних смаків на уроках світової літератури». Кожен урок її чітко продуманий, завершений, емоційно і змістовно насичений пізнавальними завданнями, елементами самостійної творчості. Чітко визначає мету уроку, домагається її розкриття. На уроці іде не оцінка прочитаного матеріалу, а відверта розмова. вияв позиції учня до прочитаного, позиції автора. Валентину Петрівну хвилюють морально – етичні переконання, культурний рівень учнів, бо вони завтра стоятимуть біля керма нашої економіки, культури, освіти, медицини.
Виховуючи школярів, прагне прищепити любов до слова, яке виростає з любові до рідного краю, України, до її людей. Учні пізнають на уроках силу художнього слова, таїну пісні, смуток плачу.

Валентина Петрівна висококваліфікований педагог, що досконало володіє формами й методами викладання української мови та літератури, світової літератури, забезпечує глибоку змістовність, організаційну чіткість, ефективність кожного заняття, здійснює розвиток зв’язного мовлення лекторів. Велику увагу приділяє засвоєнню учнями орфоепічних норм, удосконаленню виразного читання та усного мовлення, підвищенню орфографічної та стилістичної грамотності.

Особливої ваги надає вчитель науково – теоретичному та ідейному змісту занять, раціональній їх побудові, застосуванню сучасних методів і засобів навчання, а саме: мозкова атака, прогнозування, робота в парах, проблемне навчання, займи позицію.

Використовуючи нові стратегії, навчає школярів осмислювати прочитане, уважно слухати співрозмовника, виявляти самостійність, упевнено вести дискусії та приймати виважені рішення. На уроках застосовує різні форми роботи: групові, фронтальні, індивідуальні.

Велику перевагу надає диференційованому навчанню, використовує елементи випереджувального навчання. Підтримує інтерес до рідної мови, формує міцні знання та вміння. Уроки Валентини Петрівни цікаві, емоційно насичені.

Характерними якостями педагога є працьовитість, відповідальність.

Кожухівська Валентина Петрівна працює над проблемою " Духовний розвиток учнів на уроках української мови та світової літератури" й глибоко переконана, що духовний розвиток людини нерозривно пов’язаний із розвитком її мовних здібностей. Особливу увагу приділяє словесник добору такого дидактичного матеріалу, який не тільки дає змогу проводити мовні спостереження, а й сприяє своїм ідейним змістом вихованню кращих рис людини: доброти, чуйності, лагідності, співчуття. Учитель ставить мету донести до свідомості школярів, що бути добрим і щирим, чуйним і чесним – їхній обов’язок. Пропоновані речення й невеликі тексти, узяті з творів В.О.Сухомлинського, усної народної творчості, сприяють формуванню високих моральних рис, працелюбності, героїзму, любові до Батьківщини, матері, виховують людяність, доброту.

Використовуючи різноманітні вправи та тексти, наповнені глибоким змістом, Валентина Петрівна прагне не тільки закріпити виучуваний матеріал, а й закласти у свідомість школяра думку про необхідність поважати, любити рідну мову, яка є основою вихованості, культури кожної людини.

Педагог ділиться досвідом роботи через відкриті уроки для вчителів школи, міста, доповіді на засіданнях м/о школи та міста.

Велику роль у духовному розвитку й вихованні учнів відіграють уроки світової літератури. У контексті сучасної педагогіки вивчення творів зарубіжних авторів створює сприятливі передумови для залучення учнів до скарбниці світової культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької і загальної культури. Для сьогоднішнього учня урок літератури є не просто формою організації навчання, а передусім можливістю духовного спілкування з однолітками, зустрічі з прекрасним.

Літературні твори, визначені програмами для вивчення, несуть у собі високий ідейний зміст, мистецьку майстерність. Специфіка уроку літератури полягає в тому, що він повинен не лише навчати, а й виховувати в людині загальнолюдські, морально-духовні цінності. Це гуманізм, доброта, чесність, працелюбність, совість, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, почуття патріотизму. Чим глибше засвоєний кожний художній твір, тим краще буде виконане завдання у справі виховання учнів. Літературний розвиток школярів повинен бути спрямований не тільки на формування власне естетичних, але й опосередковано-світоглядних, духовно–моральних якостей.

Література – це совість народу, дзеркало його історії. Через високохудожні твори мистецтва слова можна забезпечити духовну єдність покоління, виховати повагу до батьків, старших, до жінки – матері, до отчого дому. На кращих творах повинні формуватися ідеали молоді.

Культурна криза сучасного суспільства перед учителями гуманітарних предметів, зокрема учителями світової літератури, ставить завдання боронити душу дитини, розчинивши двері у світ літератури, яка підніме дитину духовно, навчатиме цінувати культурну спадщину, поважати сучасне, думати про сенс життя і призначення людини.

Вихованню громадської свідомості, утвердженню високих моральних цінностей особливо сприяє вивчення творів Г.К. Андерсена «Снігова королева», Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі», Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц», О. Генрі «Останній листок», С.Маршака «Дванадцять місяців», Шекспіра «Гамлет», Булгакова «Майстер та Маргарита»тощо.



Ці твори виховують почуття прекрасного, творять естетичний ідеал людини, допомагають осягнути найважливіші істини людського буття.




ІІ розділ


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка