Упорядник: Тоненчук Людмила Володимирівна



Скачати 245,46 Kb.
Дата конвертації28.02.2017
Розмір245,46 Kb.
Управління освіти, молоді та спорту

Старокостянтинівської райдержадміністрації

Старокостянтинівський районний методичний кабінет

Людмила Тоненчук

Сучасний кабінет історії

На допомогу

завідувачу кабінетом

суспільних дисциплін
2013

Упорядник:



Тоненчук Людмила Володимирівна, вчитель історії

Немиринецька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області
Рецензент

Грінченко Олег Валерійович, методист районного

методичного кабінету управління освіти, молоді та спорту Старокостянтинівської райдержадміністрації

Схвалено на засіданні ради РМК управління освіти, молоді та спорту Старокостянтинівської райдержадміністрації

(протокол №_ від ___________ р.

Тоненчук Л.В.

Сучасний кабінет історії.— Старокостянтинівський РМК.—2013.— 114 с.


Успішність роботи учителя історії значною мірою залежить від організації діяльності навчального кабінету.

У посібнику упорядковано методичні матеріали, які регулюють роботу всіх учасників навчально-виховного процесу у кабінеті історії, а також методичні рекомендації щодо планування й організації усіх напрямків його діяльності: оформлення, систематизації навчального матеріалу, науково-методичної та позакласної роботи.

Рекомендовано завідувачам кабінетів історії, керівникам навчальних закладів та методичних об’єднань, методистам.

© Л.В.Тоненчук Старокостянтинівський РМК, 2013

І. Кабінет історії — творча майстерня педагога

Сцчасний кабінет історії і його основні завдання

Сучасна школа покликана освою­вати нові організаційні форми навчально-виховного процесу, які б сприяли:

• швидкому і активному засвоєнню учнями необ­хідної наукової інформації;

• створенню оптимальних умов для навчально-пізнавальної діяльності;

• вихованню духовності особистості.

Ефективність навчання залежить від багатьох ком­понентів: майстерності вчителя, методів навчання, забезпеченості уроку технічними засобами навчання, змісту програм, навчального обладнання, засобів уп­равління навчальним процесом.

Навчання предмета буде успішним, якщо в учи­теля є можливість пояснювати новий матеріал, ви­користовуючи наочність, сучасні педагогічні засоби навчання. Оптимально комплексне використання всіх засобів навчального обладнання, що зосереджене в кабінеті, допомагає вчителю досягти високого рівня засвоєння навчальних досягнень учнів.

У сучасній науково-педагогічній літературі даєть­ся таке визначення навчального кабінету — це єдина, органічно зв'язана система навчального обладнання, змонтована в окремому приміщенні, оформлена від­повідно до вимог наукової організації праці вчителя й учня, яка забезпечує високий рівень викладання предмета.

Кабінет історії має функціонувати як навчально-методичний центр і лабораторія, що відчувають значні можливості для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, бути одним із засобів виховного впливу на підростаюче покоління, проводити роботу відповідно до державних виховних і освітніх завдань в організаційній єдності з усією діяльністю освітнього закладу.

Головним завданням кабінету історії є організація освітньо-виховної, методичної, науково-пошукової роботи учнів, учителів, узагальнення і поширення надбань педагогічного досвіду.

Кабінет історії відповідно до покладених на нього завдань:

• організовує підвищення науко­во-методичного рівня вчителів, учнів, приділяючи особливу увагу вчителям, які ведуть фа­культативні заняття, гуртки, лекторії тощо;

• забезпечує використання вчи­телями сучасних педагогічних засобів навчання (мультимедій­них проекторів, інтерактивних дошок, електронних педагогіч­них засобів навчального при­значення);

• проводить семінари, практику­ми, лекції, групові та індиві­дуальні консультації;

• надає допомогу керівникам (ак­тиву) дитячих об'єднань, гуртків тощо в організації позакласної роботи;

• спрямовує роботу учнівських об'єднань (гуртків) на поглиб­лення знань про культурно-іс­торичний цілях розвитку ук­раїнського народу і народів, історія яких вивчається; проводить за проханням учи­телів і учнів екскурсійні огляди, лекторії тощо; надає методичну допомогу тим, хто підвищує свій теоретико-практичний рівень шляхом са­моосвіти;

• організовує роботу пошукових груп та узагальнює їх досвід;

• поширює кращий педагогічний досвід роботи через семінари-практикуми, огляди-виставки пошукових матеріалів, виступи-звіти творчих об'єднань і колективів, огляди-читання, конференції, місцеве радіомовлення, пресу тощо;

• спільно з відповідними органа­ми управління закладу, учнів­ського самоврядування координує роботу з пропаганди знань серед дітей і учнівської молоді.

Для чіткої організації роботи кабі­нету історії про­водяться такі види організаторської роботи:

• здійснюється психолого-педагогічне дослідження у педагогіч­ному та учнівському колективах шляхом бесід, спостережень, анкетування, тестування з метою виявлення лідерів, можливостей, нахилів, здібностей, ін­тересів, спрямувань;

• надаються необхідні рекоменда­ції щодо ґрунтовного впрова­дження у навчально-виховний процес сучасних технологій навчання та виховання, прово­дяться практичні заняття, бесіди з учителями-предметниками, класними керівниками; розподіляються обов'язки серед активу кабінету згідно з можли­востями і бажаннями.

• створюються ініціативні групи, до складу яких входять учителі, уч­ні, батьки, представники гро­мадськості; їх складом проводяться консультації, даються рекомен­дації, здійснюється контроль;

• створюються умови для відчуття ра­дості від добрих справ, для згуртування учнівського колективу;

• плануються конкретні заходи, а саме: екскурсії, концерти, свя­та, вечори, конференції, вистав­ки, зустрічі, лекції та ін.;

• формується всебічно розвинену соціально активну особистість, що керується загальнолюдськи­ми (честь, людська гідність, совість, повага, любов) і куль­турно-національними ціннос­тями (працелюбність, волелюб­ність, доброзичливість, добро, творчість тощо).

В основі організації роботи кабінету історії лежать такі основні принципи, як системність, наступ­ність, безперервність, інтегрованість, творча співпраця.

Наявність добре обладнаного на­вчального кабінету сприяє забезпе­ченню високого рівня викладання історії, підвищенню ефек­тивності праці вчителя та учня, рів­ня навчальних досягнень учнів; прищепленню інтересів учнів до навчального предмета.

Правильна організація роботи кабінету сприяє комплексному використанню видів навчального обладн­ання. А використання сучасних педагогічних засобів навчання розкриває великі можливості, суть яких полягає в наступному:

— можливості організації вчителів і учнів на науковій основі (здій­снення наукової організації пра­ці);

— якісному і раціональному вико­ристанні сучасних педагогічних засобів навчання разом з тради­ційною наочністю;

— активізації пізнавальної діяль­ності учнів (у засвоєнні навчального матеріалу бере участь біль­ше аналізаторів — слухових, зо­рових тощо), що позитивно впливає не тільки на розум уч­нів, але і на їх емоції;

— створенні широких можливостей для самостійної роботи учнів;

— підвищенні інтересу учнів до матеріалу, що сприяє якісному засвоєнню основних знань, учить застосовувати їх на прак­тиці, формує вміння робити ар­гументовані висновки, а отже розвиває наукове мислення;

— забезпеченні міжпредметних зв'язків.
ІІІ. Матеріально-технічне забезпечення сучасного кабінету історії

Вимоги до кабінету історії

Перше. Це має бути окрема аудито­рія у навчальному закладі, зведено­му за типовим проектом. Дуже ба­жано, щоб у комплексі з кабінетом знаходилось і підсобне приміщен­ня. Саме наявність підсобного при­міщення дозволяє вчителю усаміт­нитися, відключитися, зосередити­ся та набратися сил перед черговим уроком, поділитися враженнями чи порадитися з колегою. І в цьому аспекті значення „підсобки” неза­мінне.

Навчальна аудиторія має відповіда­ти санітарно-гігієнічним вимогам: бути просторою, теплою та затиш­ною, добре освітлюваною та про­вітрюваною.

Що ж до розташування кабінету історії у приміщенні навчального закладу, то це питання не є прин­циповим, однак досвід підказує, що виправданим є розміщення по­руч (одне крило чи поверх) кабіне­тів навчальних дисциплін одного циклу.

Друге. Важливе значення має виг­ляд меблів, якими обладнаний ка­бінет. Звичайно, найкраще, якщо це фабричний комплект, який включає в себе, крім набору учнів­ських столів та стільців, меблеву стінку, розраховану на зберігання необхідного методичного забезпе­чення. Рекомендуємо не прикріп­лювати парти до підлоги намертво. Це дасть можливість Вам у разі необхідності розташувати їх по пери­метру чи парами, одна навпроти одної при організації групової ро­боти школярів чи студентів.

У деяких кабінетах парти можуть бути розташовані у формі амфітеат­ру чи у вигляді студентських лав.

Важливе значення має також оформ­лення передньої стінки, яку склада­ють державна символіка України, розкладна проста чи магнітна дош­ка, екран, шафи з тумбами, стаціо­нарний стелаж чи рухома підставка для книг.

Третє. Органічним доповненням мо­жуть служити оформлені на стіні умовна стрічка часу чи вікна історії, карти-схеми, портрети видатних істо­ричних постатей, вислови про істо­рію відомих людей. Вони закладають у підсвідомість розуміння того, що іс­торія – це процес діяльності людей, руху суспільства в часі й просторі та його постійного переосмислення, по­шук пояснення того, що відбувається на наших очах.

Набір старожитностей та традицій­ної народної атрибутики (макети будівель, зразки національного одягу та предметів домашнього по­буту, вишиті рушники, писанки чи інші предмети ужиткового мистец­тва) дадуть можливість відчути пра­цюючим тут подих століть, аромат історичних епох, підкреслять не­повторний колорит місцевого істо­ричного середовища.

Щодо оформлення в кабінеті стен­дів, то з деяких пір це питання ви­кликає дискусію в учительському середовищі.

Тут дійсно не може бути однієї точки зору. Адже навряд чи доцільно, про­вівши в кабінеті євроремонт, нагро­маджувати на стінах стенди, що не несуть актуальної, з Вашої точки зо­ру, інформації. Тим більше, якщо у Вас є можливість, клацнувши мишкою, познайомитися з нею в Інтернеті чи з СО-комплекту. Однак якщо у Вас немає високотехнологічних джерел і носіїв інформації, то такі стенди просто необхідні для то­го, щоб заповнити порожнечу. Най­більш поширеним варіантом змісту таких стендів є коротка історія етапів української державності. На ок­ремому стенді варто зафіксувати ос­новні віхи з історії рідного краю.

Про інші варіанти змісту стендів буде сказано нижче.

Четверте. Необхідним елементом матеріальної бази сучасного кабіне­ту є наявність у ньому технічних за­собів навчання, що відповідають специфіці суспільствознавчих пред­метів і без допомоги яких щоразу важче забезпечувати належний рі­вень викладання. До них ми відносимо кодоскоп, діа-та/чи кінопроектор, екран та меха­нізми зашторювання, магнітофон, телевізор (відеомагнітофон з відеоте­кою), підставки для апаратури, об­ладнані електроосвітленням стенди, карти чи схеми, настінний годин­ник, хронометр чи таймер.

Дедалі ширшого використання набуває й сучасна оргтехніка – ксерокс та комп'ютер у комплексі з програмним забезпеченням та електронними носіями інформації.

Додатковий затишок створять ліно­леум, панелі та портьєри, що відповідають кольору стін. А зі сма­ком проведене озеленення не тіль­ки зробить затишним кабінет, але й додасть Вам кисню в прямому й переносному смислі слова.

Такий дизайн, крім усього іншого, сприятиме шанобливому ставлен­ню учнів не тільки до Вас, але й до кабінету та предметів, які в ньому викладаються.

Для підтримки матеріальної бази ка­бінету в належному стані та його по­точного ремонту в кабінеті потрібен набір необхідних інструментів.


Методичне забезпечення викладання суспільних дисциплін та його структурні елементи.

Навчально-методичний комплекс кабінету – це показник професій­ної зрілості педагога. Він може складатися з ряду структурних еле­ментів:


Джерела та література:

  • речові джерела;

  • збірники документів, хрестоматії;

  • основні й додаткові підручники;

  • довідкова література (словники, довідники, енциклопедії тощо);

  • наукові та методичні видання;

  • художня література з історичної тематики;

  • періодичні видання або витяги з них;

  • сценарії заходів;

  • роздавальний матеріал.


Наочні посібники, виготовлені типографським способом:

  • настінні карти;

  • учнівські атласи;

  • контурні карти;

  • репродукції картин;

  • таблиці, схеми;

  • діаграми;

  • фотоальбоми, тематичні каталоги;

  • діафільми та слайди;

  • кінофільми, відеофільми та відеосюжети (відеотека);

  • інформація на електронних носіях.


Нефабричні наочні матеріали:

  • фотографії та фотомонтажі;

  • матеріали, зібрані чи виготовлені вчителем та учнями;

  • тематичні стенди;

  • поурочні папки учнів;

  • демонстраційні матеріали для кодоскопа;

  • систематизований каталог наочності.


Навчальна документація:

  • нормативні документи (Конституція, закони України про освіту, Національна доктрина розвитку освіти України);

  • програми курсів суспільного профілю (загальнодержавні та регіональні), які читаються у навчальному закладі;

  • план роботи кабінету;

  • правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті;

  • навчально-тематичне планування;

  • графік проведення тематичних атестацій з кожного курсу, який читається в кожному класі;

  • тематичні папки для накопичення розробок уроків та напрацювань учителя.

Важливе значення має збереження навчально-методичного комплексу. Це питання органічно пов'язане з матеріально-технічною базою кабінету. Для зберігання бібліотечного фонду використовуються стелажі чи шафи-стінки. Таблиці, схеми й картини найкраще зберігати у спеціально обладнаних нішах (ящиках). Аудіовізуальні матеріали можна розмістити в шафах, ящиках чи шухлядах. Якщо частина інформації Вашого кабінету знаходиться на електронних носіях, придбайте дискетницю чи підставку для компакт-дисків.

Необхідну навчальну документацію, роздавальний матеріал та напрацювання для проведення тематичного оцінювання найкраще зберігати в окремих файлах, систематизувавши їх у тематичних папках.

Для кращого збереження навчально-методичного комплексу проведіть його систематизацію та складіть каталог за кожним із розділів.

Усі наявні в кабінеті матеріальні цінності мають бути занесені до інвентарної книги. Їх облік та списання з рахунку мають проводитися відповідно до вимог нормативних документів.

Окремим і важливим структурним елементом навчально-методичного комплексу кабінету можуть бути методичні стенди. Необхідність їхнього оформлення диктується тим, що якщо історичний стенд може дати учневі знання, які швидко забуваються чи застарівають, то стенд з методики викладання предмета озброїть учня вмінням самому знаходити ці знання. Ви, очевидно, уже згадали біблійну притчу про те, що давши людині рибу, ми нагодуємо її на один день, а навчивши її ловити рибу, ми нагодуємо її на все життя. Так само й тут.

На наш погляд, у кабінеті можуть бути обладнані такі методичні стенди:



  • „Основні завдання викладання історії (права)”;

  • „Основні компетенції учнів, які мають сформуватися по закінченні ними основної і старшої школи”;

  • „Критерії 12-бальної шкали оцінювання рівня навчальних досягнень учнів”.

Зміст інформації на них має бути сформований, виходячи з вимог чинної нормативно-правової бази.

Вивчення історії ґрунтується в першу чергу на джерельній базі. У зв'язку з цим у кабінеті можна оформити окремий стенд: „Комплекс речових, письмових та усних джерел – фундамент історичної науки”.

Для учнів класів суспільно-гуманітарного профілю вивчення основ спеціальних історичних дисциплін буде суттєвою підмогою в опануванні історією. Це розширить їхнє розуміння історії як процесу пізнання, науки, що вивчає минуле на основі різноманітних джерел, шукає шляхи його осмислення та пояснення.
Знання, вміння та навички - показники засвоєння учнями історії як навчальної дисципліни

У кабінеті також має бути добірка пам'яток для роботи на уроці історії.
Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

Історичний факт – першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:


  • коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;

  • де вони проходили;

  • за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;

  • який розвиток вони отримали надалі;

  • яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;

  • яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;

  • який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;

  • випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;

  • які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?


Схема аналізу подій з хронологічної точки зору

(локалізація подій у часі)

  • коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;

  • на який період історії людства вони припадають;

  • як ця подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;

  • як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;

  • складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.


Визначення місця історичних подій у просторі

(використання карти як історичного джерела)

  • правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);

  • запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);

  • навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;

  • зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;

  • працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;

  • на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.


Схема аналізу історичного документу

Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи

переказ про подію з уст дослідника).

Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.



  • Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?

  • Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?

  • Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?

  • Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?

  • Якими мотивами керувався автор документу?

  • Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи

  • процес?


Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

  • Історичні умови, виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.

  • Цілі діяльності та можливості їх досягнення.

  • Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.

  • Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.

  • У чому значення діяльності цієї особистості.

  • Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?

Види роботи з текстом підручника

як джерелом інформації

  1. читання мовчки або вголос;

  2. виписування дат;

  3. складання хронологічних таблиць;

  4. робота з термінами, географічними назвами, висновками;

  5. виписування імен історичних персоналій;

  6. відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;

  7. формулювання висновків на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;

  8. складання плану чи тез.


Складання плану

  1. Уважно прочитайте назву теми плану, текст параграфу.

  2. Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.

  3. Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.

  4. 3апишіть головні, на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.

  5. Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.

  6. Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям.

  7. 3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану.

  8. Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.
Конспектування

Конспектуванняце стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).



  • Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.

  • Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).

  • Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.

  • Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.

  • Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

Узагальнення

Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).



  • Виділіть головне поняття в отриманому завданні.

  • Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.

  • Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.

  • Проаналізувавши їх, виділіть спільні риси.

  • Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

Порівняння

Порівняння це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:



  • засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;

  • виділення критеріїв – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це – найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.

  • чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;

  • порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;

  • стисле узагальнення та його запис.

Найбільш вдалою, на наш погляд, формою порівняння є таблиця.

ІV. Методичні рекомендації щодо оформлення кабінету історії та правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах

Кабінет — це навчальний підрозділ загальноосвітнього навчального закладу, оснащений наочними посібниками, навчальним обладнанням, меблями і пристроями, які стосуються конкретного навчального предмета. У ньому проводяться уроки, гурткові, позакласні і факультативні заняття, виховна робота з учнями, систематичне підвищення наукової, педагогічної, психологічної та методичної кваліфікації вчителів. Кабінет має бути просторим, комфортним для учня і вчителя.

Навчально-пізнавальна робота з предмета здійс­нюється за допомогою комплексного використання технічних засобів навчання, проведення практичних робіт, організації роботи з підручниками, довідниками, документами, іншими історичними джерелами, дидактичним матеріалом тощо.

Зміст роботи кабінету визначається навчальни­ми програмами з предмету, програмами факуль­тативів та курсів за вибором занять, планами позакласної роботи.

Вивіска навчального кабінету

№ кабінету

Назва кабінету

Завідувач кабінету, категорія, звання


І. Організація роботи кабінету та керівництво ним

Роботою кабінету керує завідувач, якого призначає директор з числа досвідчених учителів школи.

План роботи кабінету передбачає:

• поповнення кабінету наочними посібниками, дидактичним матеріалом;

• організацію навчальної роботи кабінету;

• раціональне використання наявного в кабінеті обладнання;

• проведення заходів, спрямованих на підвищення знань учнів з цього предмета;

• організацію позаурочної роботи (робота гуртків, участь у проведенні тематичних вечорів, шкільних олімпіад з предметів);

• організацію навчально-методичної роботи вчителів у кабінеті, підвищення їх фахового рівня шляхом самоосвіти, вивчення і впровадження передового досвіду.

При кабінеті створюється актив учнів, який до­помагає в обладнанні кабінету наочними посібниками, бере активну участь у гуртковій роботі.


Обладнання навчальних кабінетів

• Державні документи про освіту, навчальні програми, програми факультативних занять, гуртків, спецкурсів, курсів за вибором.

• Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з предмета.

• Методична література для вчителів та методичні листи, рекомендації райметодкабінету, інституту післядипломної педагогічної освіти, навчально-методичного центру, передового педагогічного досвіду з методики проведення уроків, рекомендації з питань упровадження нових навчальних технологій.

• Матеріали періодичної преси, журнали, роздаткова література для учнів.

• Картотека наявних у кабінеті матеріалів.

У кабінеті історії та основ правознавства мають бути:

• бібліотечка з творами видатних істориків України, публіцистичними творами з історії України та рідного краю, мемуарною, художньою, філософською, юридично-правовою літературою, підручниками, методичними посібниками, літературою довідкового характеру, творами видатних українських учених-істориків М.Костомарова, М.Грушевського, Д.Яворницького, О.Єфименка, І.Крип'якевича, Д.Дорошенка, Н.Полонської-Василенко, М.Брайчевського, О.Субтельного та багатьох інших, а також науково-методичними журналами для вчителів («Історія в школі», «Історія в школах України», науковими журналами «Пам'ять століть», «Пам'ятки України», «Український історичний журнал», «Право України», «Кодекси України»), фаховими газетами («Історія України», «Історія та правознавство»), освітянськими газетами («Освіта України», «Освіта»), іншими періодичними виданнями України;

• атрибути і матеріали національної символіки, українознавства (народознавства), краєзнавства;

• «Куточок права»;

• комплекти навчального обладнання з історії України, всесвітньої історії, правознавства;

• тематична картотека навчального обладнання для вивчення навчальних тем програми;

• методична література для вчителів та матеріали передового досвіду викладання історії України, всесвітньої історії, правознавства;

• краєзнавчі матеріали;

• картографічна продукція;

• електронні засоби навчання.

У кабінеті повинні бути портрети видатних українських державних діячів, національних героїв, істориків; тимчасові (змінні) або постійні експозиції,у яких вміщені матеріали для вивчення окремих тем і розділів програми з питань поточних подій, краєзнавчі матеріали.

Постійні експозиції повинні відображати важливі і яскраві сторінки історії України, рідного краю.

Орієнтовний перелік стендового та пристендового матеріалу.

Зміст розділів насичується найважливішими подіями, фактами, іменами видатних національних діячів, об'єктивно і логічно простежується історичний шлях українського народу.

Героїчне минуле і сучасне України – від найдавніших часів до сьогодення –відображено в тематично витриманій і лаконічній формі через такі розділи:

• Найдавніші часи.

• Київська Русь (IX—XII ст.).

• Галицько-Волинська держава. (XII – XIIІ ст.).

• Українські землі у складі Великого князівства Литовського (XIV—XVI ст.).

• Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI – XVIІІ ст.):

- Запорозька Січ – козацька республіка;

- Національно-визвольна війна 1648—1657 рр. Українська держава Богдана Хмельницького.

• Руїна. Гетьманщина (др. половина XVII—XVIII ст.).

• Україна у складі Російської та Австрійської імперій (кін. XVIІІ – поч.XX ст.)

• Українська державність у 1917—1921 рр

• Радянська Україна (1919 – 1991 рр).

• Україна в умовах незалежності.

Над класною дошкою розміщується портрет Т.Г.Шевченка або портрети фундаторів української державності, державна символіка України.

На бічній стіні рекомендується розмістити портрети видатних історичних діячів, національних героїв України, визначних істориків, шкільну історичну газету тощо.

На задній стіні (шафа, стелажі) — науково-історична, історико-документальна, краєзнавча, суспільно-політична, публіцистична, мемуарна, художньо-історична, юридична, навчально-методична література та роздатково-дидактичний матеріал курсів історії України, рідного краю, всесвітньої історії, краєзнавства, правознавства, основ філософії.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал