Україна донецька обласна державна адміністрація



Скачати 464,54 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації02.12.2016
Розмір464,54 Kb.
1   2   3

1. Читання

Тематика з читання охоплює особистісну, публічну та освітню сфери, вміщаючи такі блоки:

  • я та моя сім'я, друзі;

  • культура харчування;

  • дозвілля;

  • мистецтво;

  • молодіжна культура;

  • наука й технічний прогрес;

  • подорож;

  • шкільне життя;

  • робота і професії.

Основними джерелами текстів є статті з журналів і газет, брошур і проспектів, інструкції, програми телебачення та радіо, театру і кіно, уривки з художніх творів. Тексти містять певну кількість незнайомих слів. Зазвичай тлумачення незнайомих слів не подається.

Характеристика тексту є дуже важливою. Тексти повинні відображати реалії життя країни, мова якої вивчається. Вони повинні бути автентичними.

Відповідно до цілей розрізняють два основні підходи до читання будь-яких текстів:



  • уважне або ретельне читання;

  • швидке або поверхове.

Використання певного підходу залежить від мети читання. Відповідно до підходу читач обирає стратегії, які є корисними для двох рівнів читання: глобального (загального) та локального (вибіркового).

У випадках, коли учневі потрібне точне розуміння чітко висловлених автором основних думок та деталей, що їх підкріплюють, уміння робити висновки, передбачені контекстом, він на загальному рівні використовує стратегії уважного (ретельного) читання. На локальному рівні розпізнаються незнайомі слова та синтаксис.

Під час швидкого (поверхового) читання учень швидко переглядає текст для визначення його теми, основних питань, структури, співвіднесеності його повністю або частин до власних потреб. На локальному рівні учень використовує цю стратегію для сканування, встановлюючи певні частини інформації. Пошукове читання - стратегія, яка також використовується для встановлення або розміщення інформації та розуміння співвіднесеності до власних потреб.

Існують певні способи покращити розуміння тексту. Наприклад, під час читання не треба перекладати кожне слово дослівно, можна навіть проігнорувати деякі слова, які не є необхідними для розуміння речення, абзаца або тексту в цілому. Слід навчитися одразу визначати слова, які є необов’язковими для повного розуміння прочитаного, значення цих слів ігнорується. Якщо незнайоме слово є важливим і необхідним для повного розуміння, слід навчитися здогадуватися про його значення з контексту. Інколи значення слова пояснюється в попередньому або наступному реченні, іноді треба перечитати певний фрагмент.



Існує велика кількість слів, що є спільними за формою зі словами з інших мов. Це тому, що вони мають однакове походження (у більшості випадків латинське або грецьке). Якщо уважно придивитися до деяких слів, можна побачити одну й ту ж основу. Про значення слова можна здогадатися, склавши логічний ланцюжок.

Ще один спосіб зрозуміти незнайоме слово - розвинути навички та вміння розбиратися у словотворенні. Слід приділяти увагу словотворенню, знати значення коренів, префіксів та суфіксів (багато з них мають певне значення).



Знання, вміння та навички читання. У процесі читання треба розуміти ті думки, які складаються з окремих слів, бо суть можливо знайти тільки у реченні, а не в комбінації слів. Головна думка є найбільш важливою в абзаці. Вона пояснює про що йдеться. У кожному абзаці є своя головна думка. Можна також підійти з іншого боку і перефразувати це так: головна думка -це найважливіша інформація, яку автор надає про предмет розмови.

Важливим є вміння бачити те, що ховається між рядками, тобто підтекст, та на основі цього зробити висновки та передбачити подальшу поведінкуперсонажів.

Отже, працюючи з різними текстами для розвитку вмінь та навичок з читання треба навчитися працювати з:

- деталями;

- головною думкою;

- контекстом для розуміння значення слів;

- висновками;

- передбаченням подальших подій;

- героями та проявом їхнього характеру через вчинки;

- розрізняти факт та точку зору.

2. Письмо

Для того, щоб написати найпростіше, слід приймати творчі рішення, а саме: дібрати необхідну інформацію, інтерпретувати її, розташувати матеріал таким чином, щоб донести до читача те, що автор бажає передати на письмі.

Успішно написаний текст представляє думки ясно, чітко, містко. На письмі потрібно тією ж кількістю слів передати більше інформації, ніж під час говоріння. На письмі слід дотримуватися певних правил: граматичних (структура речень, часи, орфографія, пунктуація), певної структури тексту (вступ, заключення в есе тощо). Письмо є більш керованим, ніж усне спілкування, тому письму слід навчатися чітко, детально, ясно та регулярно практикувати.

У процесі письма викладається одна думка за іншою відповідно до теми. Під час написання можна повертатися до написаного, додаючи або викидаючи, змінюючи або перерозподіляючи матеріал для того, щоб зробити написане більш логічним.



Етапи письма

  1. Підготовчий: мобілізація учнями свого досвіду, знань, добір літератури.

  2. Написання чорнового варіанту: етап, коли учень складає варіант на чернетці, використовуючи ті думки, ідеї, фрази, що були дібрані на першому етапі. Учень отримує перший варіант твору.

  3. Перечитування та вдосконалення тексту: учень змінює, додає, комбінує, переставляє, покращує написане.

  4. Перевірка та виправлення помилок:

- орфографічних - перевірити текст на наявність орфографічних помилок;

- конструювання — переглянути кожне речення, звертаючи увагу на наявність розділових знаків: крапок у кінці речення, апострофів (скорочення), коми тощо;

- мови та граматики — передивитися слова, що викликають труднощі. Слід також перевірити узгодження підмета з присудком. Дуже важливо перевірити, чи правильно вживані часи, прийменники тощо;

- форми.

5. Написання чистового варіанту.

Відділ гуманітарної освіти облІППО,



348-92-20

Бажаємо успіху!
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка