У всякого своя доля І свій шлях широкий



Сторінка2/4
Дата конвертації17.01.2017
Розмір1,17 Mb.
1   2   3   4

Канчура Віктор (Любар)

Любарський домініканський костьол.


З релігійних споруд в Любарі першими, мабуть, були храм святого Дмитра, закладений Дмитром-Любартом біля 1340 року та синагога. Святогеоргіївський монастир був закладений 1604 року коли княгиня Анна Острожська, дружина Олександра Острожського будує Любарський чоловічий православний монастир “имени великого мученика Христова святого Георгия “ [ 11,154.] І. Ворончук, спираючись на інвентар Острожських 1620 року нараховує в Любарі дві церкви, (Святого Спаса та Пречистої діви Марії), дві синагоги (у Старому та Новому Любарі) та костьол. Останнє твердження ґрунтується на згадці в переліку жителів містечка плебана. Якийсь католицький храм мав бути, щоб обслуговувати польську общину великого, як на той час, містечка. Однак про цей храм ніяких відомостей не маємо.

Домініканський костьол у Любарі був заснований князем священної Римської імперії, Станіславом Любомирським в 1630 році, через десять років після складання інвентарного списку маєтностей Острожських. Будівництво завершилося в 1634 році. Він був збудований з дерева та вважався одним з найбільших в Україні. [4, 533]


Під час Визвольної війни 1648-1654 років козаки разом з повстанцями кілька разів брали штурмом Любарський замок і нищили костьол та кляштор [2, 43]. Його частково відновлювали, а 1752 року розпочали будівництво костьолу з цегли. Зводився він вже на кошти князя Францішка-Фердинанда Любомирського.

1765 року (4 серпня) новий костьол був освячений за участю доктора теології, єпіскопа Київського та Чернігівського Юзефа Анжея Залуського(1702-1774) – відомого польського збирача книг та рукописів, засновника першої в Польщі публічної бібліотеки. Храм був присвячений святому Архангелу Михаїлу та святому Яну Непомуцену.

Згодом,1782 року, прибудували до костьола кляштор. Будинки кляштору – двоповерхові, цегляні. При кляшторі була галерея ікон, портретів пап, єпіскопів, картин. За сюжетами картини розподілялися так : портретів пап –5, з портретів єпіскопів відомо що були тут представлені хелмські, плотські, луцькі, познаньські, краківські, львівські, литовські єпіскопи. Сім картин було присвячено служителям, які загинули під час нападів татар та повстань [15,37]

Сюжетом для однієї з них послужила розправа повстанців та козаків над ченцями Любарського костьолу. [5,224] Назвали її «Любарські мученики». Написана була у 18 віці. Можливо це відгомін подій червня 1648 року, коли Любар був захоплений повстанцями і приєднався до Хмельницького. Належав Любар в той час ще одному Любомирському - Констянтину-Гіяцинту. Тоді було порубано кількох католицьких священиків, спалено дерев’яний костьол та монастир при ньому. Тоді ж вирізали і 50 єврейських торгівців (під час весілля) та спалили синагогу, що простояла 370 років. З тих хто загинув тоді відомі імена настоятеля монастиря Тарського, і проповідника Габріеля. Крім них загинуло ще сім інших служителів.[ 6, 110]

Страждав костьол і від татарських нападів. Як стверджує В. Комашко під час одного з нападів татари піймали „начальника” Любарського домініканського костьолу і з живого здерли шкіру. Картина із зображенням цієї сцени довгий час зберігалася при монастирі.[1 ] Мабуть це була ще одна із тих семи картин про які йшлося вище.

Великі набіги татар 1599,1601, 1618 років були до заснування костьолу. Хоча татари нападали і пізніше та й при Хмельницькому і в часи Руїни вони з’являлися то у якості союзників, то як нападники, така подія могла мати місце під час нападу кримських татар в1653 році. Тоді Любар зазнав великих руйнувань і 300 чоловік потрапили до полону.[7, 295 ]

При костьолі була велика книгозбірня. Був він і освітнім центром.

Із святинь храму відомою була чудотворна ікона Спасителя. Чудотворною вона стала 1794 року. На сьогодні святиня втрачена. Залишився лише невеликий чорно-білий „образок”(розміром з кишеньковий календарик) де зображена ікона, а на звороті молитва-гімн до Любарського Спасителя. Видруковано було в любарській друкарні Диментбарга. Дозвіл цензури у Варшаві 21 травня 1880 року. Автором гімну був великий польсько-білорусько-литовський поет, краєзнавець, історик літератури та перекладач Людвік Владислав Франтішек Кондратовіч, більше відомий під псевдонімом Владислав Сирокомля. Судячи з тексту гімну Любарський Спаситель особливо допомагав при втраті здоров’я .

В 1840 році в костьолі нараховувалось 13 служителів.

Польське повстання 1863 року проти Росії , що розгорнулось на Волині, захопило і Любар . Деякий час тут діяв загін Едмунда Ружицького. З жителів краю до нього приєдналося багато людей під проводом Станіслава Дуніна. У відповідь на повстання Росія в 1864 році закрила католицький монастир і конквікт при Любарському костьолі.[ 9,286]

Імперія посилювала тиск і тоді ж змушені були покинути монастир і домініканці. Монастир припинив існування, залишились лише дієцезіальні ксьондзи. Ще раніше, очевидно після 1831 року, костьол та монастир були позбавлений маєтностей, які перейшли до казни. Крім костьолу в межах сучасного Любарського району було побудовано чотири каплиці; в Мотовилівці, Веселці (Вищикуси), Пединках та на Любарському католицькому кладовищі.[18] Домовий костьол був у будинку поміщика Антона Ромера з Великої Волиці.

Костьол мав значні маєтності. Йому належали декілька фільварків, села Любашівка, Филинці, Панасівка Збереглися ще деякі топоніми на території району, що вказують на належність їх до костьольного господарства.

Костельний, хутір. Губернія Волинська; повіт Новоград-Волинський; Полонський; волость Любарська; округа Житомирська, Бердичівська; район Любарський (07.03.23); сільрада Панасівська (1923). Після 1923 на обліку не значиться.

Ксьондзівщина (Костельний), хутір. У списку населених пунктів Бердичівської округи на 17.12.26 показаний у складі Филинецької сільради Любарського району. Станом на 01.10.41 на обліку не значиться.

Саме в Панасівці та Филинцях були чисельні громади католиків (поляки)

Чернече лісництво, Чернечий хутір, Чернеча, Чернеччина. У списку населених пунктів Бердичівської округи на 17.12.26 показаний у складі Юрівської сільради Любарського району. Знятий з обліку 26.09.60. Тепер там розміщене лісництво.

Костьолу належала також цегельня, млин, сукновальня. Крім земель та підприємств костьолу належала рибна ловля на річечці Кожа.

Кожа, хутір. Губернія Волинська; повіт Новоград-Волинський, Полонський; волость Любарська; округа Житомирська, Бердичівська; район Любарський(07.03.23); сільрада Юрівська(1923) станом на 01.10.41 на обліку не значиться.[14,260]

За часів комуністичного та фашистського режимів костьол залишався діючим до 1945 року. Останню службу в 1945 році (вінчання) проводив священик, який перебував чомусь з червоним військом. Був він, очевидно, угорцем („мадяр”, за твердженням очевидців). Вінчання відбулося 17 липня 1945 року. Вінчалися Черній Фелікса Марківна та Яблонський Казимір Станіславович.

Під час фашистського окупаційного режиму також використовувався як концентраційний табір для полонених червоноармійців. Після війни прибудови та господарські приміщення розбиралися. Те що вціліло використовувалося для господарських потреб (під склади, погріб райспоживспілки) На звернення громади католиків про відновлення служби була одержана відповідь, що приміщення перебуває в аварійному стані і відновленню не підлягає. Згодом його закинули і він стояв пусткою та слугував звалищем відходів і нечистот. Частина території була забудована під приватні будинки.

В кінці 80-х років, під час горбачовської перебудови католицька громада відновила службу і потроху розпочала ремонт вцілілої частини костьолу. Пробощ з Полонного Станіслав Широкорадюк був одним із найактивніших діячів по відновленню Любарського костьолу. Після відновлення освячення відбулося 14 жовтня 1989 року.

Вціліла лише частина стіни-огорожі. А відновлений костьол значно зменшений, залишилась лише центральна частина, править службу і скликає вірних на молитву.



Оприлюднено у „Волинський музей: історія і сучасність” Луцьк 2009.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка