Твір Бойко І. Україно! Доки жити буду



Скачати 70,94 Kb.
Дата конвертації06.12.2016
Розмір70,94 Kb.
Моя Україна

Твір Бойко І.

Україно! Доки жити буду

Доти відкриватиму тебе.

В.Симоненко.
Серед найсвітліших людських почуттів - любов до неньки, що дала життя, і до Вітчизни - матері. Україна - рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут я народилася і виросла, тут уперше побачила сліпучу синь українського неба. Усім нам має бути люба й дорога наша Батьківщина. Золота, чарівна сторона. Це земля мужнього народу, це наша рідна земля. Яке щастя , що вона є, що гріє нас своїм теплом, милує око неозорими ланами, тихими зеленими гаями, повноводними річками, вишневими садками, синіми волошками в житі, сріблястими галузками верби, диво-кетягом калини.

Україно, ти моя земля, я набираюсь від тебе здоров'я і сили. Тут я радію, плачу і сміюся. Свою любов до рідної землі хочу виразити словами

М. Сингаївського:

Земле, чую тебе!

Ростеш дубами на косогорах

І мною ростеш,

Ось моє серце.

І моє серце , я впевнена, вміє любити свій рідний край, свою Батьківщину, бо вона зберігає великі цінності і скарби вітчизняної історії. Це - і в природі, і в будівлях, у спогадах і переказах, легендах і думках, казках, піснях і танцях, у традиціях, у звичаях і обрядах, у рідній мові. Все це необхідно оберігати, бо це твоя рідна земля, твоя Батьківщина.

Адже слово "Батьківщина " росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голові рідна ненька.

Україно! Рідна Батьківщино! Ти дорога кожному українцю. Я горджуся, що живу саме на цій прекрасній землі. Тут, куди не глянеш, усе має свою красу, ніжність, таємничість. Величні Карпати, широкий повноводний Дніпро, зелені ліси, білосніжні весняні сади, налитий золотистий пшеничний колос - все це моя земля, моя Батьківщина:

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти - одна, і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла. (Д.Луценко)

Та найбільше і найцінніше її багатство - люди: хлібороби, косарі, робітники , воїни. Одні сіють хліб, інші прикрашають рідну землю будівлями, захищають її від ворогів, примножують культуру рідного народу.

А яким радісним днем для українців став день 24 серпня 1991 року! В цей день Верховна Рада України урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою. Про утвердження нашої державності і самостійності свідчить те, що ми маємо герб України - тризуб і синьо-жовтий прапор. Наш прапор - пшениця у степах під голубим небом. Він втілює віковічні прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. Має Україна і свою Конституцію - Закон , за яким українці живуть і будують свою державу . А пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського "Ще не вмерла Україна" судилося стати національним гімном України. І справді, чи ж може хто залишитись байдужим до слів нашого національного гімну:

Ще не вмерла України

Ні слава, ні воля ,

Ще нам , браття українці,

Усміхнеться доля.

Свої національні символи люди повинні шанувати і берегти.

Батьківщина - це і наша рідна українська мова, мова великого народу. великої культури. Про неї сказано багато теплих і приємних слів: чудова, милозвучна, пісенна, мила, задушевна. Але найголовніше , що вона для нас рідна. Та був час , коли тебе , мово, зневажали, плюндрували, намагалися знищити, хотіли вирвати з корінням твій язик. Однак, моя мово, ти живеш, процвітаєш і будеш жити, бо хіба можна знищити те, що живе у наших душах віками й проростає все новим і міцнішим пагінням. Я переконана, що твоє майбутнє, мово, прекрасне. Це про тебе так натхненно говорить Наталка Шутенко:

Співуча, солов'їна мово - мамо,

Перед тобою - сонячні мости!

Я вірю, що в серцях людських садами

Безкраїми ти будеш знов цвісти.

Тому нам треба дбати про її чистоту, виразність, чіткість. Адже мова - це віконце , через яке людина бачить світ. Що ж вона побачить , коли віконце у кіптяві, павутинні, засиджене мухами. Таким сміттям у мові вважаються перекручені слова, що вживаються без ладу. Нам треба вчитись говорити чітко, виразно, культурно. Треба вивчати, розвивати , берегти свою мову, бо без неї народ перестане бути самостійним, незалежним і багатим.

Ми любимо нашу землю, її казкову і мальовничу природу, адже вона у нас одна. Вона така беззахисна перед навалою часто бездушного людського господарювання. У нас вже немає чистої , як сльоза, води, гомінкого птаства, незайманого шматочка лісу, поля, луків. І щоб запобігти цьому, ми повинні підпорядковувати свою практичну діяльність законам природи, дбати про неї і робити все можливе, щоб уникнути глобальної екологічної кризи, загроза якої близька сьогодні як ніколи раніше.

Україна переступила поріг третього тисячоліття з надією утвердити власну незалежність, вистраждану десятками поколінь своїх синів та дочок, з рішучими намірами сповна скористатися чи не останнім шансом, наданим нам історією. 26 грудня 2004 року волею українського народу президентом України став Ющенко Віктор Андрійович. Українці добилися чесних виборів і вільно обрали шлях , яким готові йти вперед. Для успіху у нас є все, багатства нашої землі невичерпні. Таланти наших людей шанує увесь світ. Ми починаємо нову сторінку української історії. Я вірю, що багато чого зміниться в нашій державі. Насамперед хочеться, щоб безкоштовною була освіта в Україні, що у вузах будуть навчатись ті, які хочуть вчитися, прагнуть знати більше. Тоді кожен фахівець буде професіоналом у своїй справі: всі лікарі, без виключення, будуть лікувати, а не калічити; бухгалтери будуть правильно нараховувати заробітну плату; вчителів будуть любити їхні вихованці; ми будемо носити гарно пошитий одяг українського виробництва; відкриються заводи і фабрики , в яких будуть виробляти тільки натуральну продукцію. І тоді наші побратими перестануть бути наймитами в Польщі, Італії, Іспанії. Вони працюватимуть на рідній землі за гідну плату. Життя під вітчизняним небом , на рідній українській землі нічим замінити не можна. Ми потрібні Україні, ми можемо поставити її на ноги. Ті, хто тікає з України, зраджують насамперед себе та своїх предків. Вони кидають могили рідних напризволяще, вони , ніби соромлячись свого походження, намагаються втекти самі від себе.

Так, звичайно, нам ще далеко до створення нового вільного суспільства, що не знає лиха, але перші кроки в цьому напрямку вже зроблені.

Тебе, Україно, хотіли запрягти в ярмо і поганяти нагайкою на твоїй же неосяжній і родючій землі. Та вільний дух народу постійно тлів під попелом неволі, а коли вже було зовсім несила терпіти, спалахувало полум'я непокори і помсти. З якою гордістю про нездоланність українського народу говорить В. Симоненко:

Народ мій є, народ мій завжди буде,

Ніхто не перекреслить мій народ…

Народ мій є! В його волячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

Як багато любові до рідного народу звучить у цих рядках! А віри! Віри у те, що наш народ - нездоланний. Тебе постійно зневажали сильніші за тебе, знущалися, мордували, катували. Триста з лишком літ конав ти, рідний мій народе, в кайданах. Та настав твій зоряний час, ти розправив дужі крила, заявив про себе. Зараз ми з гордістю і радістю заявляємо всьому світові, що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою. Україна здобула волю і незалежність. Перед світом постала держава з давньою історією, оригінальною культурою, працьовитим миролюбним народом. Тут наші державні корені, тут наша земля, яка дала нам горде ім'я - українці.

Українці - це не лише нація, це одна величезна родина. А в родині , як відомо, все добре завдяки відданості кожного своїй справі. Родина - це найтепліше слово на землі, а мати родини - сама Україна . Яскраво ця думка відбита у поезії В. Кравчука:

Ніхто не зупинить історії хід -

Будує свій дім Україна.

І стверджує нині і Захід, і Схід,

Що ми є велика родина.

Єднаймося, друзі! Шануймо своє!

Доволі ходити у згинці.

Хай знають у світі, що ми таки є

В державі своїй - українці!

Багато разів я замислювалася над тим, що може зробити шістнадцятирічна людина для добробуту своєї країни? Як виконати свій святий обов'язок - відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя, для злагоди? Все минає у цьому світі. Минає життя, спливає час кудись у безвість, молодість перетворюється на старість. Повільною, але впевненою ходою крокує історія. Тож яким чином полишити по собі яскравий слід, незаплямовані спогади? Молоді повинні вчитися, вивчати історію рідного народу. Кожен із нас піде дорогою свого життя, хтось створить сім'ю, хтось кар'єру. Але як одні, так і інші повинні запам'ятати: що б вони не робили , це обов'язково вплине на подальшу долю країни. На думку спадають слова Л. Гнатюка, і я цілком погоджуюсь з ними:

І вірю я : скоро прийде та хвилина,

Коли яскравіше цвістиме Вкраїна.

Бо ми - її діти, її вірні сини -

Вкладемо для цього найбільше снаги.

Нам будувати нову Україну. Наш святий обов'язок - відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя , для злагоди.

Моє мальовниче село Весняне - маленька частинка моєї великої Батьківщини . Тут я народилась , тут пройшло моє дитинство, тут мені все до болю рідне і знайоме: біленькі хати, що потопають у білопінному цвітінні садів, чиста кришталева водиця , яка вгамовує спрагу у літню погожу днину, веселий пташиний передзвін, яким щоранку заливаються пташки, безмежні родючі поля, привітні люди, миле й дороге обличчя матусі. Хіба може бути що дорожче від цього ?!

А ще я горджуся тим, що наша білогірська земля по праву пишається іменами тих, хто залишив по собі добру пам'ять.

На цій землі зросли три Герої Радянського Союзу, які в роки Великої Вітчизняної війни вибороли це високе звання своєю мужністю, пролитою кров'ю, а то й відданим життям.

Це І.О.Ткачук, Г.К. Омельчук, В.П. Майборський. Ці імена вже добре знані кількома поколіннями наших земляків. вони залишили слід на землі, якого не стерти ні часу, ні непогоді.

Горджуся тим , що високого звання "Герой України" у мирний час був удостоєний також син квітневської землі - Іващук П.В. Ця висока нагорода за сумлінну й невтомну працю, за турботу про людей і про хліб для них. Саме любов до рідної землі дала йому сили для високого злету. Ми намагаємось рівняти свій крок по ньому, він - маяк наш незгасний, наша зірка провідна, у нього ми черпаємо сили й натхнення на все нові й нові діла.

Я бачу осяяне майбутнє нашої країни. Ми без сумнівів і вагань будемо відстоювати право нашої України увійти до числа найбагатших країн світу. Веселі діти та їхні батьки не цуратимуться рідної мови. Вірю, що буде процвітати сільське господарство (перші кроки держави в цьому напрямку вже зроблені), що працюватимуть фабрики і заводи, що кожна людина буде мати роботу, з впевненістю і радістю буде зустрічати новий день, що у кожну оселю прийде природний газ, що будуть чистими ріки, озера й ліси, що екологічне середовище не лякатиме людину, а, навпаки вона буде впиватися духмяним ароматом квітів, радітиме росяним ранкам.

Впевнена, що Україна на правильному шляху, її розвиток набирає обертів. Особисто я вірю у краще майбутнє свого народу та своєї країни. Тобі, Україно, квітнути й процвітати, бо прийшов , як говорить Манолія Попадюк , твій зоряний шлях:

Хай квітне Вкраїнська держава

На Олімпі здобутих свобод.

Хай не меркнуть ні воля, ні слава

І заможно живе наш народ.



Тому я маю право з гордістю заявити: "Я - українка, я вірю в майбутнє твоє, Україно!"
Каталог: files
files -> Відділ освіти Криничанської райдержадміністрації
files -> Звичаї та обряди українців
files -> Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Крохмаль Валентина Федорівна На допомогу молодому вчителю Схвалено радою методичного
files -> Календарно-тематичне планування з української мови для 5 класу
files -> Дячук І. А. На допомогу класному керівникові «Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей»
files -> Н.І. Дяченко, Т. В. Ружанська ігрова діяльність на бібліотечних уроках як засіб виховання інтересу до книги, становлення І розвитку читацької компетентності школярів
files -> Юлия Борисовна Гиппенрейтер Продолжаем общаться с ребенком. Так?
files -> Урок Тема Морфологічна будова слова. Засоби словотворення
files -> Робоча програма з української мови для 5 11 класів рівень: загальноосвітній Учитель Герасименко ОленаМиколаївна


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал