Тема Виробничо-організаційна



Скачати 346,66 Kb.
Дата конвертації20.02.2017
Розмір346,66 Kb.
Заняття 1

Тема 1. Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства (2 години)

1.Економічна модель підприємства.

2.Структуризація виробничої системи підприємства.

3.Структуризація системи управління підприємством.

4.Сучасні тенденції трансформації організаційно-виробничих структур.

Тести


Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

1. У виробничо-технічному плані підприємство – це:



а) техніко-технологічний комплекс, система робочих машин та механізмів, дібраних пропорційно до кількості й потужності та згідно з видами продукції (робіт, послуг), що випускаються; б) первинна ланка промисловості, виробнича одиниця економіки країни з певною внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку; в) виокремлена ланка промисловості, що визначається певною господарською, фінансовою, економічною самостійністю; г) складна динамічна система, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв’язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням; д) виробничо-екологічна система, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем у процесі матеріально-енергетичного обміну.

2. Організаційно підприємство становить:

а) техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та механізмів, дібраних пропорційно до кількості й потужності та згідно з видами продукції (робіт, послуг), що випускаються; б) первинну ланку промисловості, виробничу одиницю економіки країни з певною внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку; в) виокремлену ланку промисловості, що визначається певною господарською, фінансовою, економічною самостійністю; г) складну динамічну систему, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв’язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням; д) виробничо-екологічну систему, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем у процесі матеріально-енергетичного обміну.

3. В економічному аспекті підприємство становить:

а) техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та механізмів, дібраних пропорційно до кількості й потужності та згідно з видами продукції (робіт, послуг), що випускаються; б) первинну ланку промисловості, виробничу одиницю економіки країни з певною внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку; в) виокремлену ланку промисловості, що визначається певною господарською, фінансовою, економічною самостійністю; г) складну динамічну систему, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв’язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням; д) виробничо-екологічну систему, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем у процесі матеріально-енергетичного обміну.

4. В інформаційному аспекті підприємство становить:

а) техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та механізмів, дібраних пропорційно до кількості й потужності та згідно з видами продукції (робіт, послуг), що випускаються; б) первинну ланку промисловості, виробничу одиницю економіки країни з певною внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку; в) виокремлену ланку промисловості, що визначається певною господарською, фінансовою, економічною самостійністю; г) складну динамічну систему, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних звязків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням; д) виробничо-екологічну систему, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем у процесі матеріально-енергетичного обміну.

5. Гнучкість виробничої системи забезпечується завдяки:



а) збільшенню кількості підрозділів усередині підприємства з одночасним зменшенням їх розмірів;

б) збереженню стабільної базової форми організаційної структури, основу якої становлять невеликі самостійні в господарському розумінні вузькоспеціалізовані підрозділи;

в) створенню характерних для малих підрозділів якостей, а саме: інноваційності, керованості, наявності підприємницьких рис;

г) усі попередні відповідні правильні;

д) правильні відповіді а і в.

6. Стійкість виробничої системи забезпечується завдяки:

а) збільшенню кількості підрозділів усередині підприємства з одночасним зменшенням їх розмірів;

б) збереженню стабільної базової форми організаційної структури, основу якої становлять невеликі самостійні в господарському розумінні вузькоспеціалізовані підрозділи;

в) створенню характерних для малих підрозділів якостей, а саме: інноваційності, керованості, наявності підприємницьких рис;

г) усі попередні відповідні правильні;

д) правильні відповіді а і б.

7. Адаптивність виробничої системи забезпечується завдяки:

а) збільшенню кількості підрозділів усередині підприємства з одночасним зменшенням їх розмірів;

б) збереженню стабільної базової форми організаційної структури, основу якої становлять невеликі самостійні в господарському розумінні вузькоспеціалізовані підрозділи;

в) створенню характерних для малих підрозділів якостей, а саме: інноваційності, керованості, наявності підприємницьких рис;

г) усі попередні відповідні правильні;

д) правильні відповіді а і б.

8. Адаптація підприємства як система може виявлятися через:

а) саморегулювання;

б) самонавчання;

в) самоорганізацію;

г) самовдосконалення;



д) усі попередні відповіді правильні.

9. У процесі саморегулювання підприємство як система:



а) реагує на зміни середовища жорстко встановленими спеціальною програмою заходами та діями;

б) здатне змінювати програму реагування;

в) змінює не лише програму реагування, а й свою внутрішню структуру;

г) може перебудувати свою структуру не лише в межах заданого набору елементів, а й розширенням цього набору;

д) усі попередні відповіді правильні.

10. У процесі самонавчання підприємство як система:

а) реагує на зміни середовища жорстко встановленими спеціальною програмою заходами та діями;

б) здатне змінювати програму реагування;

в) змінює не лише програму реагування, а й свою внутрішню структуру;

г) може перебудувати свою структуру не лише в межах заданого набору елементів, а й розширенням цього набору; д) усі попередні відповіді правильні.

11. У процесі самоорганізації підприємство як система:

а) реагує на зміни середовища жорстко встановленими спеціальною програмою заходами та діями; б) здатне змінювати програму реагування;

в) змінює не лише програму реагування, а й свою внутрішню структуру;

г) може перебудувати свою структуру не лише в межах заданого набору елементів, а й розширенням цього набору; д) усі попередні відповіді правильні.

12. У процесі самовдосконалення підприємство як система:

а) реагує на зміни середовища жорстко встановленими спеціальною програмою заходами та діями; б) здатне змінювати програму реагування;

в) змінює не лише програму реагування, а й свою внутрішню структуру;

г) може перебудувати свою структуру не лише в межах заданого набору елементів, а й розширенням цього набору;

д) усі попередні відповіді правильні.

13. У процесі вибору структурних вирішень у виробництві визначальними є такі чинники:

а) форми спеціалізації та кооперування підрозділів;

б) потужність, масштаб та орієнтація виробництва;

в) організаційне середовище;

г) місце розташування виробництва;

д) усі попередні відповіді правильні.

14. Прогресивним напрямком розвитку структур підприємства є такий:

а) технологічна структуризація;

? б) предметна (продуктова) структуризація;

в) ресурсна структуризація;

г) територіальна структуризація;

д) сітьова структуризація.

15. Спільний аналіз матриць відношень і звязків у виробничій структурі та структурі управління дає змогу:

а) визначати основні особливості структури виробничої організації та можливі напрямки її раціоналізації з метою підвищення ефективності управління;

б) описувати організаційну структуру управління, виявляти тенденції її розвитку та ступінь відповідності завданням виробничої організації;

в) визначати склад функцій і видів робіт, що виконуються в системі управління, розподіляти їх між підрозділами та окремими робітниками, оцінювати його доцільність, визначати недоліки структури управління;



г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді а і б.
Заняття 2

Тема 2. Структура та форми функціонування ВЕМП (2 години)

1.Структура ВЕМП та принципи його побудови.

2.Організаційні передумови функціонування ВЕМП.

3.Форми функціонування ВЕМП.

Тести


Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

1. Структура економічного механізму охоплює:

а) механізм формування і використання ресурсів (капіталу); б) механізм управління витратами та фінансами; в) мотиваційний механізм; г) механізм взаємодії з ринком; д) усі попередні відповіді правильні.

2. Структура внутрішнього економічного механізму підприємства визначається через: а) організаційно-технічну систему; б) систему планування, контролю і оцінки діяльності підрозділів; в) установлення матеріальної відповідальності підрозділів;

г) мотиваційний механізм функціонування; д) усі попередні відповіді правильні.

3. Мотиваційний механізм охоплює, як правило, такі підсистеми мотивів:

а) високоякісної продуктивної праці; б) науково-технічного розвитку виробництва;

в) підприємництва; г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді а і б.

4. До принципів, на яких ґрунтується внутрішній економічний механізм підприємства, не належить:

а) принцип цільової сумісності та зосередженості; б)принцип прямоточності;

в) принцип безперервності та надійності; г) принцип планомірності, пропорційності та динамізму; д) демократичний принцип розподілу функцій управління.

5. До організаційних передумов функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства належать:

а) наявність майнової відокремленості, відносної економічної самостійності та прогресивної нормативної бази; б) функціонування системи обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції та раціональної системи оцінювання та матеріального стимулювання діяльності; в) економічна відповідальність за кінцеві результати роботи;

г) створення внутрішньозаводської ринкової інфраструктури;

? д)усі відповіді правильні.

6. Економічними формами функціонування підрозділів підприємства можна вважати:

а) функціонування підрозділів як центрів витрат;

б) функціонування підрозділів, що формують розрахунковий умовний прибуток;

в) функціонування підрозділів як центрів реального прибутку;

г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді б і в.

7. Підрозділи, що є центрами витрат, як правило, виготовляють:

а) продукцію внутрішньокоопераційного призначення;

б) кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку;

в) проміжну продукцію внутрішньокоопераційного призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами;

г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді а і в.

8. Підрозділи, що є центрами прибутку, як правило, виготовляють:

а) продукцію внутрішньокоопераційного призначення;

б) кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку,

в) проміжну продукцію внутрішньокоопераційного призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами;

г) усі попередні відповіді правильні;

д) правильні відповіді б і в.

9. Принцип планомірності, пропорційності та динамізму виявляється в такому:

а) взаємозалежні підрозділи підприємства забезпечують приблизно однакову продуктивність; б) система управління має бути націлена на вирішення не лише поточних, а й довгострокових завдань розвитку підприємства; в) досягається найкоротший термін виконання всіх операцій; г) виробничий процес та його складові мають суворо повторюватися в рівні проміжки часу; д)усі попередні відповіді правильні.

10. Принцип цільової сумісності та зосередженості означає:

а) створення цілеспрямованої системи управління, за якої всі її ланки функціонують як єдиний механізм, спрямований на вирішення загального завдання; б) створення таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму виробничого процесу; в) створення системи управління, що націлена на вирішення не лише точних, а й довгострокових завдань розвитку підприємства; г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді б і в.

11. Принцип безперервності та надійності означає:

а) створення пов'язаної цілеспрямованої системи управління, за якої всі її ланки створюють єдиний механізм, спрямований на вирішення загального завдання;

б) створення таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму виробничого процесу; в) створення системи управління, що націлена на вирішення не лише поточних, а й довгострокових завдань розвитку підприємства; г) усі попередні відповіді правильні; д)правильні відповіді б і в.

12. Центр прибутку це:

а) основна, первинна ланка підприємства, для якої розробляється ділова стратегія;

? б) виробниче відділення, яке є самостійною господарською одиницею та бере на себе всю відповідальність за результати своєї діяльності;

в) підрозділи внутрішньовиробничої кооперації, які виробляють проміжну продукцію та вироби для внутрішнього споживання; г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді б і в.

Заняття 3 - Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування (2 години)

1.Функції внутрішніх цін на підприємстві.

2.Методи формування внутрішніх цін.

3.Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.



Тести. Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

1. Характеристики внутрішніх цін не стосується твердження: а) внутрішні ціни – це умовно-розрахункові ціни; б) внутрішні ціни створюють основу договірних відносин між підприємством та його підрозділами, а також між самими підрозділами; в) згідно з внутрішніми цінами здійснюються реальні (готівкові) платежі між підрозділами; г) внутрішні ціни у практиці внутрішнього обігу виконують ті самі функції, що й ринкові ціни; д) внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв'язку загальнозаводських критеріїв роботи з критеріями роботи окремих підрозділів.

2. Найпоширенішим методом внутрішнього ціноутворення на вітчизняних підприємствах є такий: а) ціноутворення на основі ринкових цін; б) ціноутворення на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції; в) ціноутворення на договірній основі; г) ціноутворення на базі витрат виробництва; д) комбінований метод ціноутворення.

3. Якщо внутрішні товари виробляються підприємством із застосуванням секретних технологій, тоді неможливо використовувати метод внутрішнього ціноутворення, що грунтується на: а) основі ринкових цін; б) базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) договірній основі; г) базі витрат виробництва; д) правильні відповіді б і в.

4. Нижня та верхня межі внутрішньої ціни виражаються відповідно рівнями:

а) прямих витрат підрозділу-постачальника та собівартості кінцевої продукції;

б)доданих витрат підрозділу-споживача та ринкової ціни продукції внутрішньокоопераційного призначення; в) доданих витрат підрозділу-постачальника та повної собівартості продукції; г)ринкової ціни аналогічної продукції внутрішньокоопераційного призначення та собівартості кінцевої продукції; д) виробничих витрат підрозділу-постачальника та ринкової ціни.

5. До основних методів установлення внутрішніх цін не належить:

а) ціноутворення на основі ринкових цін; б) ціноутворення на основі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції; в) ціноутворення на договірній основі; г) ціноутворення на основі витрат виробництва; д) ціноутворення на основі очікуваного економічного ефекта.

6. Основними недоліками встановлення внутрішньої ціни на основі витрат виробництва є: а) відсутність стимулів у підрозділів зменшувати ціну; б) незаінтересованість приймати ефективні управлінські рішення; в)завищення витрат підрозділу-постачальника; г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді а і в.

7. До основних переваг методу внутрішнього ціноутворення на базі ринкових цін належать: а) можливість достовірно оцінювати ефективність діяльності підрозділів; б) стимулювання підвищення ефективності роботи підрозділів; в) сприяння зростанню продуктивності праці; г) усі попередні відповіді правильні; д) правильні відповіді а і б.

8. Основною проблемою встановлення внутрішньої ціни на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції є: а) визначення обсягу витрат виробництва продукції внутрішньокоопераційного призначення: б) встановлення розміру прибутку, що включається у внутрішню ціну; в) узгодження інтересів постачальників і споживачів продукції внутрішньокоопераційного призначення; г) правильні відповіді а і б; д) правильні відповіді б і в.

9. Підрозділу підприємства для виробництва кінцевої продукції необхідний комплектуючий виріб, вартість якого на ринку становить 15 грн. У разі організації внутрішньокоопераційних поставок підрозділ-постачальник комплектуючого виробу втрачає 6 грн. прибутку на кожну одиницю своєї продукції за рахунок скорочення зовнішнього продажу. Собівартість виробу внутрішньокоопераційного призначення 10 грн.Враховуючи наведену інформацію, можна зробити такий висновок: а) підприємству доцільно організувати внутрішню закупівлю комплектуючих, оскільки ціна зовнішніх закупівель перевищує ціну внутрішніх поставок; б) підприємству не доцільно підтримувати внутрішню закупівлю комплектуючих, оскільки внутрішня ціна потрібних виробів перевищує ціну їх зовнішнього придбання; в) підприємство збільшить прибуток від реалізації кінцевої продукції на 5 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоопераційною угодою; г) прибуток підприємства зменшиться на 6 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоопераційною угодою.


Заняття 4 - Тема 4. Система та порядок планування

(2 години)

1.Система та зміст внутрішніх планів.

2.Принципи і методи розроблення внутрішніх планів.

3.Нормативна база планування.

Тести


Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

1. Синхронне планування передбачає:

а) одночасну розробку всіх розділів плану та його оптимізацію в цілому;

б) першочергову оптимізацію виробничої програми;

в) мінімізацію планових витрат;

г) першочергову розробку планів основних підрозділів;

д) оптимізацію завантаження виробничої потужності.

2. Метод планування, за якого оптимізується окремий основний розділ плану (розв'язання завдання), а інші розділи адаптуються до нього, називається:

а) синхронним; б)послідовним; в)нормативним; г)факторним; д)економіко-математичним.

3. Підприємство містить З основні цехи, які спеціалізуються на виготовленні окремих частин готових виробів і є внутрішньо коопераційними. Їх підрозділи (дільниці) мають технологічну спеціалізацію. Цим умовам відповідає метод ієрархічного планування:

а) знизу-вверх;б) комбінований;в) зверху-вниз;г) довільний; д)правильної відповіді немає.

4. Найобгрунтованішим методом визначення норм затрат ресурсів на підприємстві є метод:

а) дослідно-статистичний;

б) на основі поточних фактичних затрат на робочих місцях;

в) дослідно-аналітичний;

г) розрахунково-аналітичний;

д) на основі середніх фактичних затрат по галузі.

5. Норма витрат металу на один виріб 20 кг. У серпні поточного року зазначена норма знижена на 3 кг завдяки вдосконаленню технології обробки металу. Норма затрат металу на кінець року (для розробки плану) і середньорічна норма за поточний рік
(для аналізу) становитимуть, кг:

а) 20 і 20; б) 17 і 20; в) 17 і 17; г) 17і19; д) 19 і 19.

6. Основними розділами поточного плану внутрішньокоопераційного виробничого підрозділу, що належить до центрів витрат, є:

а) виробництво продукції і продуктивність праці;

б) виробництво продукції та оборотні засоби;

в) витрати і продуктивність праці;



г) обсяг продажу продукції і прибуток;

? д) виробництво продукції і витрати (виробнича собівартість).

7. Основними розділами поточного плану підрозділу, що виготовляє і постачає продукцію на ринок, є:

а) виробництво продукції і витрати (виробнича собівартість);

б) виробництво продукції і прибуток;

в) поставка (продаж) продукції і витрати;

г) поставка (продаж) продукції і прибуток;
д) виробництво продукції і її рентабельність.

8. Принцип партисипативності (участі) у плануванні означає:

а) розробку планів підрозділів центральним плановим відділом;

б) участь у розробці планів усіх працівників підприємства;

в) участь у розробці планів працівників, які реалізують плани;

г) розробку планів керівниками підрозділів;

д) розробку планів конфіденційно.

9. Принцип безперервності у плануванні передбачає:

а) підтримку безперервної планової перспективи;

б) взаємозв'язок планів різних часових горизонтів (річних, квартальних,
місячних);


в) своєчасну розробку і доведення планів до виконавців;

г) синхронне планування всіх напрямків діяльності;

д) правильні відповіді а, б, в.

10. Принцип гнучкості в плануванні означає:

а) можливість оперативно реагувати на не передбачені планом впливи і
швидко адаптувати його до нових умов;

б) розробку плану централізовано зверху-вниз;

в) розробку плану на основі дослідно-статистичних норм;

г) планування від досягнутого рівня;

д) визначення загальних напрямків роботи без певних обчислень.
Заняття 5 - Контрольна робота 1 - Теми 1- 4 - (2 години)
Заняття 6 - Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обгрунтування

(2 години)

1.Зміст і порядок розроблення виробничої програми підрозділів.

2.Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю.

3.Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.


Тести

Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

1. Виробнича програма підрозділів основного виробництва це:

а) план діяльності;

б) план поставки продукції;

в) сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді в заданих обсягах;

г) послідовність запуску продукції у виробництво у плановому періоді;

д) план ресурсного забезпечення виробництва.



2. Для технологічно взаємопов'язаних виутрішньокоопераційних підрозділів виробнича програма розробляється:

а) у порядку, зворотному технологічному процесу (від випускних до заготівельних підрозділів);

б) у послідовності технологічного процесу (від заготівельних до випускних підрозділів);

в) незалежно від планів виробництва інших підрозділів;

г) з орієнтацією на максимальний обсяг виробництва;

д) самостійно кожним підрозділом залежно від кон'юнктури ринку.

3. Складальному цеху потрібно запустити у виробництво в плановому періоді 30 машин, машинокомплекти на які виготовляє механічний цех. У зв'язку з форсуванням виробництва у поточному періоді незавершене виробництво в механічному цеху знизилося на 6 машинокомплектів нижче нормативу. 8 машинокомплектів треба виготовити і здати на склад готової продукції для сервісних центрів. За цих умов плановий випуск і запуск машинокомплектів у механічному цеху становитиме:



а) 30 і 36; б) 38 і 38; в) 36 і 44; г) 38 і 44; д) 30 і 44.

4. Оптимальною є така партія (кількість) запуску предметів обробки у виробництво, яка забезпечує:

а) належну комплектність виробництва;

б) мінімальні експлуатаційні витрати і втрати від відволікання коштів у незавершене виробництво;

в) мінімальний виробничий цикл;

г) максимальну продуктивність праці;

д) максимальне завантаження устаткування.

5. Виробнича дільниця, на якій 15 токарних верстатів, виготовляє за місяць 9576 деталей. Час обробки деталі 30 хв. Верстати
працюють у 2 зміни, по 8 год. кожна. Кількість робочих днів у місяці 21. Коефіцієнт завантаження устаткування становить:

а) 0,8; 6)1,1; в) 0,95; г) 0,7; д) 1,0.

6. Виробнича потужність потокової лінії з регламентованім ритмом визначається:

а) кількістю устаткування і часом його роботи;

б) швидкістю руху конвеєра;

в) часом та тактом роботи лінії;

г) кількістю робітників на лінії;

д) кількістю робітників на лінії та продуктивністю їх праці.

7. Виробнича потужність технологічної системи машин з різною пропускною здатністю (продуктивністю) визначається:

а) максимальною пропускною здатністю окремої групи машин;

б) мінімальною пропускною здатністю окремої групи машин;

в) середньою пропускною здатністю (продуктивністю);

г) середньозваженою пропускною здатністю;

д) сумою пропускних здатностей усіх машин.

8. У цеху встановлено 60 верстатів, які працюють у дві зміни. Верстати обслуговуються налагоджувальниками, норма обслуговування — 10 верстатів на одного налагоджувальника. Планові втрати робочого часу 13 %. Облікова кількість налагоджувальників становить:а) 14; б)12; в) 6; г) 7; д)11.

9. За нормованої трудомісткості роботи облікова кількість робітників обчислюється:



а) діленням обсягу роботи у натуральному виразі на фонд часу одного робітника;

б) діленням трудомісткості роботи на продуктивність праці у натуральному виразі;

? в) діленням нормативної трудомісткості роботи на фонд часу одного робітника з урахуванням коефіцієнта виконання норм;

г) множенням продуктивності праці на фонд часу роботи одного робітника;

д) множенням продуктивності праці на трудомісткість роботи.

10. Основним критерієм оптимальної кількості обслуговуючого персоналу певної операційної системи є:

а) продуктивність праці;

б) завантаження системи;

в) час обслуговування;

г) витрати в системі на одиницю продукції (роботи);

д) усі відповіді правильні.


Заняття 7 - Тема 6. Планування витрат

(2 години)

1.Склад витрат підрозділів і порядок їх планування.

2.Формування кошторисів підрозділів.



3.Планування собівартості продукції.
  1. Тести


Виберіть одну правильну відповідь із наведених (альтернативний вибір).

/. До змінних належать витрати, величина яких:

а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;

б) залежить від продуктивності праці;

в) нестабільна у часі;

г) залежить від обсягу виробництва;

д) залежить від номенклатури продукції, що виготовляється.

2. До постійних належать витрати, величина яких:

а) однакова для різних видів продукції;

б) не залежить від обсягу продукції в межах даної виробничої потужності;

в) постійна на одиницю продукції;

г) має незмінні норми на тривалий час;

д) постійно зростає.

3.У собівартості продукції підприємства постійні витрати становлять 20 %. Яке буде відносне зниження відповідно до постійних витрат і всієї собівартості продукції у відсотках, якщо обсяг виробництва зросте на 10%?

а)10і2; г) 8 і 2;

б)2 і 10; д) 8 і 10.

в)10 і 10;

4. Загальновиробничі витрати це витрати на:

а) основні матеріали;

б) основні матеріали і оплату праці виробничих робітників;

в) утримання, експлуатацію устаткування, організацію й управління виробництвом;

г) виробництво і збут продукції;

д) утримання адміністрації підприємства.

5. В однопродуктовому виробництві загальновиробничі витрати розподіляються між виробами при калькулюванні:

а) пропорційно до основної зарплати виробничих робітників;

б) пропорційно до часу обробки виробів у машино-годинах;

в) пропорційно до прямих витрат на матеріали і зарплату;

г) діленням загальновиробничих витрат на кількість виробів у натуральному виразі;

д) правильні відповіді а і б.

6. Собівартість кінцевої продукції підрозділу підприємства з тривалим виробничим циклом за певний період:

а) завжди дорівнює кошторису його діяльності;

б) завжди менша за кошторис діяльності;

в) завжди більша за кошторис діяльності;

г) не має зв'язку з кошторисом діяльності;

д) менша, більша за кошторис діяльності або дорівнює йому залежно від динаміки незавершеного виробництва.

7. Частка прямих витрат у загальних витратах підрозділу підприємства залежить від:

а) його виробничої потужності;

б) кількості персоналу;

в) широти номенклатури продукції і диференціації обліку витрат;

г) продуктивності праці;

? д) правильні відповіді а і б.

8. У сукупному (комплексному) виробництві в результаті одного технологічного процесу одержують два кінцеві продукти: один - рідина, другий газ. Спільні витрати на виготовлення цих продуктів можна розподілити між ними пропорційно:

а) до обсягу продукції у натуральному вимірі;



б) обсягу продукції у цінах продажу;

? в) обсягу продукції у нормо-годинах;

г) зарплати виробничих робітників;

д) прямих матеріальних витрат.

9. Середня повна собівартість одиниці продукції визначається показниками:

а) нормами прямих (змінних) витрат на одиницю продукції;

б) величиною постійних (непрямих) витрат за певний період;

в) обсягом виробництва продукції;

г) правильні відповіді а, б;

д) правильні відповіді а, б, в.

10. У період освоєння виробництва нових складних виробів їх собівартість:

? а) знижується рівномірно (лінійно) зі зростанням кількості виготовлених виробів;

б) рівномірно підвищується;

в) залишається незмінною;

г) немає певної закономірності динаміки;

д) знижується на одну й ту саму відносну величину з подвоєнням кількості виготовлених виробів з початку їх освоєння.


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка