Тема уроку Тема Барви землі (7 год)


Тема. Виражальні можливості силуетної форми. Аплікація «Розбитий глечик»



Сторінка4/9
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,7 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема. Виражальні можливості силуетної форми. Аплікація «Розбитий глечик».

Мета. Розвивати аналітичне мислення, творчу уяву, фантазію, образне мислення. Ознайомити учнів з технікою мозаїки. Удосконалювати навички організації площини під час виконання задумок. Виховувати старанність, акуратність.

Обладнання. Таблиці, зразки дитячих робіт, мозаїчні ігри-набори.

Хід уроку.

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Актуалізація опорних знань.

  • Чи є у нашому місті (селі) музей?

  • Чи були ви коли-небудь там?

  • Що знаходиться у нашому музеї?

  • Що найбільше сподобалося вам у музеї?

2. Прослуховування казки Л. Тавридського "Найбільша пошана глиняного глечика".

Найбільша пошана глиняного глечика

Одне велике місто мало музей. У давнину, коли греки були ще пога­нами, вони назвали музеєм храм богинь-муз — доньок найстаршого бога Зевса. Греки вірили, що музи опікуються різними видами мистецтва — музикою, танцями, поезією, театром, красномовством і навіть астрономією та історією. Коли поганство зникло і в Європі запанувала Христова віра, музеєм люди почали називати будинки, де зберігаються різні речі як пам'ять про минулі часи.

У музеї, про який іде мова, було п'ятдесят великих кімнат. Чого там тільки не було: і кістки тварин, що існували ще до всесвітнього

потопу, і зброя, яку вже давно не використовують вояки, і мистецькі вироби, і рільниче приладдя, і багато-багато інших речей. А в одній кімнаті у шафах експонувався посуд: келихи, чаші, миски, всілякі горщики тощо. На стінах висіли сурми, на яких у давнину грали сурмачі на військових парадах. У музеї завжди було дуже багато відвідувачів. Студенти приходили сюди вивчати життя людей минулих століть, батьки та вчителі приводили дітей-школярів подивитися на опудала звірят, що виглядали, мов живі.



Опівночі, коли місто засинало і сторож замикав музей великим ключем, у залах музею починався рух: птахи оживали й літали аж під стелю, звірі прогулювалися, мечі та шаблі бряжчали, а арфи й кобзи стиха грали давно забуті мелодії.

У кімнаті, де був посуд, починалися розмови. Чаші згадували старі добрі часи, коли королі й князі пили з них вино та медівку; полумиски розповідали, як стояли на столах, наповнені м'ясом і всякими стравами.

— Я був власністю Олександра Великого — могутнього короля Македонії, що завоював багато країн. В останній раз перед смертю він пив з мене червоне вино, — розповідав золотий келих, що був мистецьки прикрашений чудовими візерунками.


  • А я служила єгипетським фараонам, і один з них, умираючи, заповів, щоб мене поклали у його могилу — високу піраміду. Мене наповнили отрутою, щоб ніхто з людей не зміг підступити до гробу фараона, якщо б вдерся до його усипальниці. Там я пролежала тисячі років, вже й отрута давно випарувалася, аж якось прийшли археологи і перенесли мене сюди, — згадувала срібна ваза.

  • Моєю власницею була донька великого київського князя Ярослава Мудрого. Вона тримала в мені пахощі нарду. Коли князівна купалася в Дніпрі, я випала з рук служниці, і вода понесла мене до Дніпрових порогів. Замулена піском, я пролежала там дев'ятсот літ. Врешті один вчений випадково знайшов мене, і так я опинилася в музеї, — сказала невеличка порцелянова скринька.

  • Мене мав татарський знахар-чарівник. Він наповнював мене цілю­щою маззю, і я горда з того, що ця мазь оздоровила багатьох хворих і навіть жінку самого хана, — відізвалася чудова вазочка, оздоблена коштовним камінням.

  • З мене пив вино римський імператор Нерон і задоволено споглядав, як горів Рим, підпалений за його наказом, — заговорила срібна чаша.

В розмову втрутився кухоль:

— А з мене тамував спрагу полководець і імператор Франції Наполеон, коли його заслали на острів святої Єлени.

Майже щоночі точилися ці розмови між пишними келихами, чашами, вазами. Кожен похвалявся своїм минулим і ніхто не звертав увагу на глиняного горщика, що тихо стояв на долішній полиці в кутку і немов дрімав. Але одного разу відізвався найбільший келих.


  • Ми належимо до шляхетного роду і вже не раз розповідали про те, яким славним людям служили. А от між нами є глечик з чорної глини — він ніколи й словом не обмовився про своє минуле.

  • Ай справді! — загомоніли чаші, вази і тарілки; навіть сурми і кобзи, що висіли на стінах, підтримали їх. — Чому ти, глечику, мовчиш? Ми про тебе нічого не знаємо.

Глиняний глечик спочатку відмовлявся, але його сусіди наполягали: скажи та скажи! Врешті глечик погодився.

— Мене викопали з піску на Святій Землі, біля криниці, де Христос зупинився, щоб відпочити, коли, втомлений дорогою, повертався з Єру­салиму. В той час жінка-самаритянка з ближнього міста прийшла по воду. Вони розмовляли. Переконавшись, що подорожній — Месія, вона забула мене коло криниці й, схвильована, побігла до міста. Тим часом прийшли Христові учні, набрали в мене води і напоїли Христа.

Після цих слів у музеї стало тихо-тихо, і глиняний глечик урочисто закінчив свою розповідь:

— З мене пив воду Божий Син!



Глечик повернувся у свій куток, він хотів знову задрімати. Та раптом зі стін зійшли сурми, вклонилися йому низько і заграли пісню пошани. Золоті й срібні келихи та вази також підійшли до глечика і схилилися перед ним.

— Ми просимо тебе вийти наперед! — урочисто промовили вони. — Тобі тут належить перше місце!



Але глечик не бажав ніяких почестей. Він продовжував стояти у своєму кутку, чемно відповівши на запрошення:

— Найбільшу пошану у своєму житті я вже отримав. А інших не хочу, бо вони для мене не мають вартості.



3. Бесіда за прочитаною казкою.

— Як називаються будинки, де зберігаються різні речі як пам'ять минулих часів? (Музеї.) Такі речі ще називають експонатами музею.



  • Отже, які експонати знаходились у цьому музеї? (Кістки тварин, зброя, мистецькі вироби, рільниче приладдя.)

  • Які відвідувачі приходили до музею?

  • Що відбувалося опівночі в залах музею?

  • Яку історію розповів про себе глечик?

— Як ви вважаєте, чому казка має таку назву "Найбільша пошана глиняного глечика?" (З нього пив воду Божий Син.)

4. Словникова робота.

Археологи — це люди, які займаються наукою, що вивчає давній побут і культуру людей на підставі речових пам'яток, добутих під час розкопок.



5. Вступна бесіда.

— Діти, нашому давньому знайомому — Олівчику також довелося стати археологом. А сталося так, що одного разу його покликали археологи із собою на розкопки. Минуло багато днів, а Олівчику так і не вдавалося щось віднайти під землею. Але ось радісна несподіванка —під великим шаром ґрунту знаходилась чудова глиняна ваза. Вона пролежала під землею багато-багато років. Можливо, люди колись у ній зберігали зерно, або пили з неї молоко.

На глечику було багато тріщин. Олівець взяв легенько його в руки, щоб уважно розгледіти, та глечик розлетівся на кілька частин. На обличчі у хлопчика з'явилися сльози. "Що робити? Як бути? Невже таку красу більше ніхто не побачить?" — подумав про себе Олівець.

—Учні, а як ви вважаєте, чи зможемо ми допомогти нашому знайомому Олівчику?

—Що для цього нам потрібно зробити? (Глечик можна склеїти)

(Заздалегідь учитель із кольорового паперу вирізає глечик, який потім розрізає на кілька частин. До дошки викликає 2-3 учнів і вони допомагають учителю "склеїти" глечик докупи).

—Що ще доводилося вам так складати? (Ігри-мозаїки.)



6. Словникова робота.

Мозаїкою називається зображення, виконане із частин або кількох різноколірних матеріалів (скла, дерева, металу, паперу, пластмаси тощо).



7. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя)



8. Пояснення послідовності виконання роботи.

Давайте уявімо собі, що ми — археологи і нам довелося знайти старовинний глечик. Але сталося так, що він впав і розбився Нам необхідно його склеїти докупи. Отже, намалюйте на кольоровому папері гарний глечик. Виріжте його та розріжте на частини. Переміщайте їх і спробуйте скласти цілий глечик.



9. Практична діяльність учнів.
III. Підсумок уроку.

Перегляд і демонстрування дитячих робіт.



Урок 10
Тема. Заповнення площини аркуша силуетними зображеннями форм. Малювання

«Фруктова лавка»

Мета. Вчити дітей малювати натюрморти, передаючи правильне розмі­щення, розмір, форму, пропорції і колір предметів. Розвивати спостережливість, уяву, фантазію, вміння передавати характерні особливості будови різних овочів і фруктів. Формувати навички гармонійного заповнення площини паперу зображенням. Виховувати охайність.



Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Сприймання творів мистецтва.

а) Олекса Новаківський "Натюрморт ".

Вдивіться уважно в твір українського художника Олекси Новаківського "Натюрморт". Як багато він може розповісти ... Про яку пору року розповідає нам ця картина? Так, автор представляє осінь в усій її пишній красі. Ми бачимо осінні квіти — хризантеми і фрукти, що достигають восени. Які саме? Так, яблука і груші. Давайте розглянемо ці чудові, достиглі плоди. Якого вони кольору? Жовті, оранжеві, червонобокі яблука та зеленкувато-жовті груші лежать у гарній вазі. Так і хочеться їх скуштувати. Чи не так? Ми не бачимо на картині людей, господарів помешкання, але дещо можемо дізнатися про них. По-перше, ці люди люблять квіти: щоб рослини не померзли на дворі і ще довго цвіли, вони пересадили їх у горщики. Кожний горщик акуратно обгорнули у гарний білий папір, щоб було красиво.

А якого дня — похмурого чи ясного писав художник свій натюрморт?

Так, день був сонячний, ясний, радісний, чистий. У кімнаті багато світла, тому падають тіні від квітів, фруктів і посуду. Натюрморт яскравий і радісний.

б) Федір Манайло "Новий хліб, овочі і фрукти".

Народні традиції відображені у натюрморті Федора Манайла "Новий хліб, овочі і фрукти". Урочиста подія — поява хліба нового урожаю на столі — відмічається за народним звичаєм з особливою святковістю. Він в оточенні і городини, і фруктів, і меду. Колорит, барви полотна гарячі, сповнені радості життя.



(Учні діляться своїми враженнями.)

Що об'єднує ці дві картини?



(Зображені овочі, фрукти, предмети побуту тощо.)

2. Словникова робота.

— Картину, на якій зображено групу неживих предметів (квіти, овочі, фрукти, предмети домашнього вжитку, риба, дичина тощо), називають натюрмортом.

3. Вступна бесіда.

Скажіть мені, діти, які рослини ростуть на городі? які — в полі? які — на баштані? які — в саду? Назвіть овочі, які ви знаєте. А тепер назвіть фрукти.

Сьогодні ми теж малюватимемо натюрморт, але, звичайно, не такий складний, як у художників. У нас є різні овочі і фрукти. Давайте складемо з них натюрморт, згрупувавши по декілька предметів, як показано на таблиці.

4.Перегляд таблиці з методичними розробками малювання натюрморту.


  1. Відгадування загадок.

  • Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, які овочі та фрукти ми зможемо використати для нашого

натюрморту.

6. Перегляд демонстраційного матеріалу.

7. Поетапне виконання композиції вчителем.

Щоб малюнок не здавався надто малим або надто великим на аркуші паперу, треба правильно встановити відношення розмірів аркуша і зображення, а також знайти місце розташування композиції на аркуші. Тоді ваш малюнок буде вдало скомпонованим.

Коли ви визначите розташування предметів, намітьте загальну їх форму. Порівняйте малюнок з натурою і, уточнивши його, переходьте до деталізації (плями, корінці, стебла, листя та ін.).

Тепер починаємо малювати фарбами. Спочатку на палітрі треба підібрати найсвітліший колір натури, а вже потім вкрити ним усю поверхню малюнка, крім відблиску. Фарба при цьому повинна вільно стікати вниз. Коли потрібно підсилити той чи інший колір малюнка, вкрийте його тією

самою фарбою ще раз. Проте пам'ятайте, що зловживати перекриванням не слід, бо акварель втрачає свіжість, прозорість, яскравість.

Компонуйте натюрморт так, щоб предмети, які ви зображаєте, частково загороджували один одного — це надасть груші більшої природності.

Не забувайте, що малюючи предмети, які знаходяться ближче до вас, їх зображують нижче від тих, які знаходяться дальше від вас.

9. Практична діяльність учнів.

III. Закріплення вивченого матеріалу.
Що таке натюрморт?

З яких предметів можна скласти натюрморт?



IV. Підсумок уроку.

  1. Перегляд і виправлення помилок у дитячих малюнках.

  2. Демонстрування завершених композицій.


Урок 11
Тема. Ліплення. Передавання спіралеподібної форми в об’ємі. Ліплення композиції «Будиночок равлика»

Мета. Провести бесіду про мистецтво скульптури. Ознайомити з прави­лами і прийомами роботи з пластиліном — розм'якшуванням пластилінової палички, розкачуванням, розмазуванням, витягуван­ням, обрізуванням стеками, примазуванням тощо. Розвивати уяву, увагу, фантазію. Прищеплювати любов до прекрасного. Виховувати акуратність, старанність.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Ознайомлення з темою і завданнями уроку.

II. Робота над темою уроку.
1. Вступна бесіда.

— Учні, погляньте ось на цей малюнок, який приніс Олівець. Що на ньому зображено? (Лялька). Опишіть її зовнішній вигляд. Скажіть, якого кольору у неї волосся та очі. У що одягнена лялька? Якого кольору в неї плаття?



Отже, на малюнку ми бачимо ляльку лише спереду. Чому ми не можемо бачити, яка лялька збоку або ззаду? Як ви думаєте, що потрібно зробити для того, щоб побачити ляльку з різних сторін? Вірно, її можна зліпити з пластиліну і розглянути зі всіх сторін.

Отже, не тільки ляльку, але й інші вироби можна зліпити з пластиліну чи глини, або вирізати з дерева.



Пригадайте казку, у якій із деревинки вирізали маленького довгоносого хлопчика.

2. Словникова робота.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, характерною особли­вістю якого є форма, об'єм. Людей, які виробляють скульптури, називають скульпторами.

Скульптори часто зображують тварин, деякі присвячують цьому свою творчість. Таких майстрів називають анімалістами (від латинського апітаї— тварина). У зображених звірів, птахів і свійських тварин вони відтворюють ті якості, які зачаровують людину, підкреслюють природну граціозність рухів.

3. Продовження бесіди.

Основний інструмент в роботі скульптора — рука, яка має бути чутливою, як у піаніста, і міцною, як у каменяра! Адже скульптор робить скульптуру не тільки з м'яких матеріалів — пластиліну чи глини, а й з твердих — граніту та мармуру. А ще з дерева та металу. Тож без серйозних робочих інструментів — таких як молоток, зубило, різець, ніж тощо скульптору не обійтись. А перш ніж виліплювати, вирізьблювати чи висікати скульптор зазвичай малює майбутню скульптуру олівцем на папері, а пензлем і фарбами іноді підфарбовує готову роботу.



  1. Перегляд ілюстрацій із зображенням різних скульптур.

  2. Продовження бесіди.

А зараз ви станете маленькими скульпторами-початківцями. Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, кого ми ліпитимемо на уроці.

6. Відгадування загадок.

Що це за будинок

Ходить без доріжки,

Схожий він на колобок,

А під дахом — ріжки?

Хто повільно так повзе — на собі свій дім везе? {Равлик)



7. Прослуховування вірменської казки (переклад Є. Українця) "Равлик".

Равлик

Біг якось дорогою прудконогий кінь. Аж бачить — повзе равлик. Смішно стало коневі, що той пересувається так повільно, і він гучно заіржав:

— Ого-го-го! Який же ти моторний! За сто років — сотню кроків! Чи не так?

Інший образився б за ті слова, а равлик із гідністю відповів:


  • Куди мені квапитися? Оце вийшов прогулятися, свіжого повітря ковтнути. Якщо ж ти такий допитливий, то влаштуймо перегони. Хоч вір, хоч не вір, а більш як на сто кроків я від тебе не відстану.

  • І-і-гі-гі-го! То ти ще й хвастати мастак, — знову зайшовся сміхом кінь. Але равлик не відступався.

  • Приходь сюди завтра на світанку, і тоді побачимо, хто з нас пруд­кіший. Розтопчеш мене копитом, якщо я відстану більш як на сто кроків.

Самовпевнений кінь, звичайно, погодився.

Того ж таки дня равлик зібрав своїх родичів — а було їх у нього десять тисяч — і звелів їм поховатися вздовж усієї дороги за сто кроків один від одного. Щойно почало світати, кінь тут як вродився.

— Послухай, добродію хвалько, — звернувся він до равлика, — невже тобі справді хочеться загинути під моїм копитом? Але ж це безглуздо. Може, передумаєш, поки не пізно? А ні — прощайся з білим світом.

Равлик відповів:



  • Якщо ти боїшся програти, то я готовий відмовитися від перегонів.

  • Ти ще й глузувати будеш? Що ж, ремствуй на себе, — і кінь зірвався з місця.

Пробігши сто кроків, він озирнувся і очам своїм не повірив: равлик повз неподалік від нього. Кінь побіг ще хутчій. Цього разу він подолав двісті кроків і, не озираючись, бундючно гукнув:

  • Де ти там плентаєшся, нікчемний хвалько?

  • За сто кроків од себе я бачу твої копита, — почувся спокійний голос.

Кінь повернув голову назад і від подиву аж спіткнувся. Равлик був зовсім близько. Він повз собі й повз — ніби нічого особливого й не сталося.

Збентежений кінь стрілою пустився вперед. Промчав ще двісті, триста, чотириста кроків... А равлик не відстає. Кінь, здавалося, летів над землею. І щоразу, озираючись, він бачив позад себе маленького рогатого суперника.

Змилений кінь наддавав ходу, але марні були його зусилля. Більше як на сто кроків хитрий равлик не відставав. Нарешті знеможений кінь упав на землю. Світ пішов шкереберть перед його очима. З ніздрів виривалася гаряча пара. Аж ось і равлик підповзає. Засміявся та й каже:

— Ну що, непереливки? Дарма, бач, кепкував. Гадав, як ноги довгі, то вже й переможеш? Затям: перемагає не той, у кого довгі ноги, а той, у кого і розум не куций.

8. Продовження бесіди.

— Чи доводилося вам спостерігати за цією дивною маленькою тваринкою, яка має власний будиночок? Опишіть його.



(Діти діляться своїми враженнями.)

9. Перегляд демонстраційного матеріалу.





10. Послідовне виконання виробу вчителем.

Роздивіться равлика на малюнках та спробуйте його зліпити. Домівка равлика має спіралеподібну будову. Тому приготуйте для нього довгий жгутик, що плавно потовщується з одного кінця до другого. Починаючи з тоненького кінця, скрутіть жгутик подібно до спіралі. Трохи притискайте та примазуйте кільця жгутиків один до одного.



Можете виліпити й самого равлика, що висунувся із будиночка. Для його тільця також скатайте невеличкий жгутик. Добре, якщо усередині жгутика буде дротинка. Це допоможе равлику міцно з'єднатися із своїм будиночком. У цьому місці, де він виповзає з домівки, трохи розплющіть тільце. Для ріжок равлика, які у нього "мов антенки", теж можна використати дротинки. Під час ліплення допомагайте собі стеками, особливо — переробляючи невеликі частини, наприклад, мордочку з ротиком та очками.

11. Практична діяльність учнів.

III. Закріплення вивченого матеріалу.

  • Як називаються об'ємні вироби, зліплені із пластиліну, глини тощо?

  • Як називають тих людей, які ці вироби роблять?

  • Які матеріали використовують скульптори у своїх виробах?

IV. Підсумок уроку.

Перегляд і демонстрування дитячих виробів.



Урок 12
Тема. Ліплення. Передавання спіралеподібної форми на площині. Ліплення композиції «Будиночок равлика»

Мета. Закріпити поняття скульптури. Ознайомити з прави­лами і прийомами роботи з пластиліном на площині. Розвивати уяву, увагу, фантазію. Прищеплювати любов до прекрасного. Виховувати акуратність, старанність.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Ознайомлення з темою і завданнями уроку.

II. Робота над темою уроку.
1. Вступна бесіда.

  • Учні, погляньте ось на цей малюнок. Хто завітав до нас у гості? (Буратіно). Пригадайте казку «Пригоди Буратіно» . З чого зробив тато Карло Буратіно? (з деревини).

  • Як називається вид образотворчого мистецтва, матеріалом для виготовлення виробів є деревина, глина, граніт, мармур і навіть пластилін? Якщо забули, то Буратіно приніс букви, з яких складається це слово? (скульптура)

  • Що є характерною особливістю даного виду ОТМ? (форма, об’єм)

2. Словникова робота.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, характерною особли­вістю якого є форма, об'єм. Людей, які виробляють скульптури, називають скульпторами.



3. Перегляд ілюстрацій із зображенням різних скульптур.

—Отже, давайте розглянемо ілюстрації із зображенням різних скульптур.

—Яка скульптура відрізняється від інших? Чому?



4. Відгадування загадок.

—Давайте пригадаємо, кого ми ліпили на минулому уроці?

Що це за будинок

Ходить без доріжки,

Схожий він на колобок,

А під дахом — ріжки?

Хто повільно так повзе — на собі свій дім везе? {Равлик)

5. Перегляд демонстраційного матеріалу.

6. Послідовне виконання виробу вчителем.

1. Створення малюнка на аркуші цупкого паперу зеленого кольору.

2. Шляхом «розмазування» заповнюємо тільце пластиліном. Робимо оченята.

3. Домівка равлика має спіралеподібну будову. Тому приготуйте для нього довгий жгутик, що плавно потовщується з одного кінця до другого. Починаючи з тоненького кінця, скрутіть жгутик подібно до спіралі. Трохи притискайте до аркуша.

4.Заповнюємо площину аркуша. Можна зробити травку, сонечко і тощо.

7. Практична діяльність учнів.

III. Закріплення вивченого матеріалу.


  • Як називаються об'ємні вироби, зліплені із пластиліну, глини тощо?

  • Як називають тих людей, які ці вироби роблять?

  • Які матеріали використовують скульптори у своїх виробах?

  • Чи завжди скульптура має об’єм?

IV. Підсумок уроку.

Перегляд і демонстрування дитячих виробів.




УРОК 13.


Каталог: ld
ld -> Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»
ld -> Міський методичний кабінет екскурсія «Спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі»
ld -> Бабуся називає мене брат називає мене сестра
ld -> Наукових праць
ld -> Основний напрямок
ld -> Методичні рекомендації для 5 класу з української мови та літератури, світової літератури, російської мови Для учнів
ld -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку
ld -> Homines, dum docent, discunt. Люди, навчаючи, вчаться
ld -> Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012
ld -> Міський науково – методичний центр м. Кременчука №78 квітень 2013 р


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал