Тема уроку Тема Барви землі (7 год)


Тема. Ознайомлення з групою «теплих» кольорів. Отримання «теплих» відтінків



Сторінка2/9
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,7 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема. Ознайомлення з групою «теплих» кольорів. Отримання «теплих» відтінків

кольорів додаванням оранжевого та теплого жовтого. Малювання осіннього

листя. (фарби)

Мета. Удосконалювати навички роботи фарбами, пензлем, застосовуючи палітру та інше обладнання. Вчити дітей виконувати вправи на утворення потрібного кольору змішуванням фарб. Розширювати поняття про теплі і холодні кольори. Малювати листя дерев різних порід. Розвивати навички кольорового вирішення малюнка, користуючись тонами і відтінками, та загальну культуру зорового сприймання. Виховувати почуття прекрасного.

Обладнання. Таблиці, малюнки (зразки дитячих робіт) із зображенням осіннього листя, листочки з дерев різних порід, репродукція картини І.С. Остроухова "Золота осінь".

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

— Сьогоднішній урок я хочу розпочати з віршів. Адже гарні, співучі вірші допомагають побачити світ яскравішим, неначе розмальованим чарівними фарбами. Поети свої вірші пишуть серцем, а якщо серце у людини спить, не може вона відчути усієї краси поезії. А так хотілося б, щоб ви навчилися слухати вірші не тільки вухами, а й серцем, розуміти ті почуття, які хотів передати в них автор. От взяти хоча б ці рядки із вірша Катерини Перелісної.



2. Декламування вірша К. Перелісної "Золота осінь".

В парках і садочках Віти напівголі

На доріжки й трави Й небо синє, чисте.

Падають листочки Метушні немає,

Буро-золотаві. Тиша й прохолода —

Де не глянь, навколо Осінь золотава

Килим кольористий, Тихо-ніжно ходить.

3. Продовження бесіди.

— Прослухавши вірш, ваша уява, мабуть, вже малює, як червоне, жовте, лапасте, кругле, довгасте листячко кружляє в повітрі і тихенько падає вниз. Поети не тільки бачать, а й знаходять слова, які найвиразніше, найточніше передають це нам. А якщо ви спробуєте намалювати листопад, то на вашому малюнку кожен листочок і осінній вітер будуть живими. Бо це ви відчули завдяки чарівному слову поезії.

Послухайте ще один вірш про осінь.

4. Декламування вірша 3. Федоровської "Осінь".

... Осінь на узліссі фарби розбавляла,

Пензликом легенько листя фарбувала.

Вже руда ліщина, пожовтіли клени.

В пурпурі осіннім тільки дуб зелений.

Утішає ясен: — Не сумуй за літом!

Геть усі діброви в золотому цвіті.



5. Продовження бесіди.

— Напевне, вам сподобалося, як розповіли про листопад поети. А як би ви самі описали це явище? Спробуйте дібрати найточніші слова про осіннє листя. Подумайте, на що воно схоже? Що воно вам нагадує? З чим його можна порівняти? (Діти діляться своїми враженнями.)

Не тільки поети, але й художники — наче чарівники, які бачать те, що не помічають інші, відтворюють свої враження від побаченого на картинах.

6. Сприймання учнями творів мистецтва.

Бесіда за картиною Остроухова Іллі Семеновича "Золота осінь".

— А тепер погляньте, як чудово намалював осінь художник Ілля Семенович Остроухов. Розгляньте уважно репродукцію картини і помір­куйте, про що вона. (Діти одну-дві хвилини мовчки розглядають картину.)


  • Яка трава восени? (Пожовкла, висохла.)

  • Яке листя на деревах? (Листя на деревах жовто-багряне.)

  • Яке небо на картині?

— Чому осінь називають "золотою", "багряною", "щедрою"?

  • Як би ви назвали цю картину?

  • Художник так і назвав свою картину "Золота осінь". На ній ви бачите дерева в парку. Дві сороки прилетіли на галявину, радіють теплому дню. Могутні крони дерев позолотила осінь. Яка гарна й багата рідна природа, скільки чарівної краси в осінніх барвах!

Погляньте на листочки, які ви принесли на урок. Чи знаєте, з яких вони дерев? Назвіть.

  1. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

  2. Дидактична гра "Яке дерево листочок загубило?"

У розпорядженні вчителя — картинки із зображенням різних дерев та набір карток із відтворенням. Ігрова дія полягає в тому, що вчитель демонструє один із листочків, що лежать у нього на столі, і звертається із запитанням: "Яке дерево загубило цей листок?" Учні порівнюють справжній листок із відтворенням на малюнку і показують його вчителю. Потім учитель рахує: "Один, два, три!", і діти закривають зображення відповідного дерева зображенням листка.

9. Поетапне виконання малюнка вчителем.

  1. Практична діяльність учнів.

  2. Словникова робота.

До теплих кольорів належать усі відтінки червоного, жовтого, оранжевого.

Холодними називають усі відтінки синього, блакитного, зеленого, фіолетового кольорів.



IV. Підсумок уроку.

  1. Перегляд малюнків і виправлення помилок.

  2. Демонстрування найкращих робіт.


УРОК 5.

Тема. Ознайомлення з групою «холодних» кольорів. Отримання «холодних» відтінків

кольорів додаванням синього. Малювання композиції «Риба – кит у синім

морі». (фарби)

Мета. Вчити учнів виконувати вправи для розвитку спритності руки й око­міру (проведення хвилястих, прямих, похилих ліній на однаковій відстані одна від одної). Розширювати поняття про теплі і холодні кольори. Розвивати навички кольорового вирішення малюнка, користуючись тонами і відтінками, та загальну культуру зорового сприймання. Удосконалювати вміння роботи з фарбами. Виховувати охайність.

Обладнання. Таблиці, малюнки (зразки дитячих робіт), репродукції картин І. Айвазовського "Море", "Млин на березі", "Вид на Чорне море".

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

— Наш давній знайомий Олівець любить у вільний час ходити у кар­тинну галерею, де знаходяться репродукції і картини відомих художників. (Репродукція — це зображення, одержане за допомогою фотомеханічних друкарських процесів). Часто погляд Олівця зупиняється на картинах Івана Айвазовського, на яких зображено море.



(Переглядрепродукцій картин І. Айвазовського "Море", "Млин на березі", "Вид на Чорне море ".)

В історію мистецтва Айвазовський увійшов як видатний мариніст, тобто художник, який малює морські пейзажі. Він неперевершено міг передати коливання хвиль, прозорість води, кипіння піни, світлі сонячні проміння, що пробиваються крізь хмари.



2. Продовження бесіди.

— Море завжди манило до себе Олівця. Йому дуже хотілося вирушити у морську мандрівку. І ось сьогодні його заповітна мрія здійснилась. А допомогли йому у цьому персонажі із мультфільму.



(Вивішується малюнок із зображенням персонажів мультфільму "Пригоди капітана Врунгеля".)

Звичайно, на яхті "Біда" — капітан Врунгель і його помічник Лом.

Від променів сонця море іскриться різноманітними відтінками. Воно то бла­китне, то зелене, то жовте, а то чорне.

Як гарно навколо! Яке чудове мо­ре! — раз за разом вигукує Олівець.

Та найбільш його вразила веле­тенська тварина, яку він побачив в океані.

—Що це за "чудо-юдо"? — зди­вувався Олівець.

— Учні, а ви здогадалися, кого побачили в океані наші герої? Якщо ні, то спробуйте відгадати загадку.

3. Відгадування загадки.

Велетенський і важкий.

Мов ракета, він стрімкий.

В океані він живе —

Випірнає і пливе.

4. Продовження бесіди.

— Відгадали? Звичайно ж, це кит. Усі ви, певно, пам'ятаєте казку П. Єршова "Горбоконик". В ній є опис "Чуда-юда риби-кит", такого величезного, що в нього

"Частоколи в ребра вбиті,

а хвостищі ліс шумить,

На хребті село стоїть;

Сіє люд на губі жито,

Між очей танцюють діти,

І дівчата між усів

Розійшлись шукать грибів".

—Цей кит, крім того, "проковтнув серед морів три десятки кораблів...". Кит — зовсім не риба, як думає дехто з вас, а морський ссавець. Він народжує живих дитинчат і вигодовує їх своїм молоком. Дихає кит не зябрами (як риби), а легенями. Ніздрі (отвір для дихання) розташовуються у верхній частині голови, під водою вони закриваються спеціальними клапанами, і кит занурюється на глибину. А коли з'являється на поверхні, то відразу ж із шумом випускає з легень використане повітря. А всім здається, що над його головою здіймається фонтан води, але це зовсім не вода, а цівка повітря з водними парами.

Як і чим харчуються дорослі кити? Насамперед слід сказати, що жоден кит не може проковтнути "трьох десятків кораблів", більшість китів нездатна їсти навіть великих риб. Лише один вид китів — кашалот — може поїдати великих риб.

Вусаті кити харчуються дрібними рачками. Тільки для того, щоб легко поснідати, китові потрібно півтонни-тонна цих рачків.

За своїми розмірами кити й справді великі. На земній кулі немає більшої тварини. Досить сказати, що кит довжиною 22 - 23м важить близько 70 т, а найбільші — сині, або голубі кити — досягають 33 м в довжину і важать до 150 т. Це як 150 биків, або 30 слонів. Щоб перевезти такого велетня, потрібно 15 великих залізничних платформ.

А зараз послухайте казку, яку розповів Олівець після своєї мандрівки.



5. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

6. Практична діяльність учнів.

— Зараз ви дізнаєтесь, як звичайна зубна щітка може бути чудовим інструментом для

малювання. Для роботи вам знадобляться: білі або кольорові аркуші паперу, акварельні або гуашеві фарби, баночка з водою і звичайна зубна щітка. А технологія роботи така. Вмочуємо зубну щітку у воду, набираємо фарбу голубого та синього кольору і починаємо малювати. Рука може рухатися хвильками й зигзагами. Малювати можна кінчиком щітки й усією її площиною. Щітка завжди має бути напівсухою. Спочатку малюємо синьою фарбою, після виси­хання — поверх неї голубою, а потім змішуємо голубу і білу й малюємо поверх голубої і т. д.

Коли море вже намальоване, візьміть простий олівець і намалюйте кита. Готовий малюнок розфарбуйте.



7. Словникова робота.

Художники, які малюють море, називаються мариністами. А картини із зображенням моря — мариною.

До теплих кольорів належать усі відтінки червоного, жовтого, оранжевого.

Холодними називають усі відтінки синього, блакитного, зеленого, фіолетового кольорів.



III. Підсумок уроку.

  1. Перегляд робіт.

  2. Демонстрування малюнків.


УРОК 6.

Тема. Заповнення площини аркуша. Малювання композиції «Три веселих гноми».

(фарби)

Мета. Поглиблювати поняття про основні та похідні кольори. Розвивати уяву, фантазію, образне мислення. Вчити учнів виконувати вправи на утворення нових кольорів поєднанням різних фарб. Ознайомити із елементарними пропорціями людини, прагнути до виразності зображень. Виховувати акуратність, старанність.

Обладнання. Таблиці, малюнки (зразки дитячих робіт) із зображенням ілюстрацій до казки

"Білосніжка та семеро гномів".

Хід уроку

I. Організаційна частина. Ознайомлення з темою і завданнями уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

— Діти, до нас на урок знову завітав наш улюблений Олівець. І знаєте, він нам хоче розповісти ось таку історію, яка нещодавно із ним трапилась.

А було це так ... Одного разу захотілося хлопчику Олівчику піти до лісу та намалювати дерева, кущі і мешканців лісу, які там живуть.

Йому подобалося, як ласкаве сонечко пізнього бабиного літа зазирало з високого неба до розмальованого осіннього лісу. Він дивився, як жовте, червоне, руде листя прикрашало дерева, і вони дуже пишалися цим. У повітрі літало серпанкове тонесеньке павутиння, а грайливий вітерець плутався в побурілому листі.

Довго чи не довго йшов лісом Олівець, аж поки зрозумів, що заблукав. А навколо — ні душі. Але хто це? Назустріч йому йшли троє невеличких казкових чоловічків. Один із них був одягнений в червоний, другий — в жовтий, а третій — в синій одяг. У руках вони тримали ліхтарики, лопатки і кошики, у яких було багато золота.


  • Хто ви такі? — запитав розгублено Олівець.

  • А хіба ти нас не впізнав? — здивовано переглянулися маленькі чоловічки.

  • Ні, — ніяково відповів Олівець.

  • А ви, дітки, здогадалися, що то за чоловічки?

  • Так, звісно, це були гномики.

  • Звідки ви тут з'явилися? — запитав хлопчик.

  • Ми тут живемо і у нас є ще брати.

  • А чи знаєте ви, учні, скільки братів ще зосталося вдома?

  • Чекайте, чекайте! — з радістю вигукнув Олівець. — Я знаю, знаю, з якої ви казки. Хочете, я вам її розповім!

— А ви знаєте, діти, з якої казки ці гномики?
Якщо ні, то посідайте тихенько і слухайте казку ...

2. Прослуховування казки "Білосніжка та семеро гномів".

Білосніжна та семеро гномів

Це було дуже давно. В одній далекій країні жила королева незрівнян­ної краси. Королева дуже любила вишивати, і на початку нашої розповіді вона сиділа, вишиваючи біля вікна. Чи то вітер повіяв, чи королева побачила щось їй немиле, але вона здригнулася й проколола собі голкою палець. Три краплі крові впали на сніжно-біле полотно.

Королева глянула на ті три краплі, що червоніли на вишивці, і замрія­лась: "Яка б я була щаслива, якби мала маленьку доню з губами, черво­ними, наче кров, білим, як сніг, личком, а коси в неї щоб були темні, мов чорне дерево!"

Так подумала королева, вишиваючи, і, певно, мрію ту підслухали добрі чарівниці, бо наступної весни мрія здійснилась. Лиш недовгим було щастя

королеви. Вона встигла тільки раз взяти свою доню на руки. Подивилася королева на неї, прошепотіла: "Мала моя Білосніжко ..." — й померла. Тільки й лишилося в дівчинки на спомин про маму незвичайне ім'я — Білосніжка.

Минуло зовсім небагато часу, і самотній король оженився знову. Нова королева була така ж красива, як мама Білосніжки, тільки душа в неї виявилася чорною і злою. Ніколи ще не було в палаці такої лихої жінки, як мачуха Білосніжки.

До того ж нова королева була дуже заздрісна. Найдужче ненавиділа нова господарка палацу малу принцесу Білосніжку.

Королева була дуже багата. Скарбів її — золота й коштовних каменів — ніхто не міг полічити. Але найбільшим скарбом королеви було чарівне дзеркало. Щодня вона дивилася в нього й запитувала: — Дзеркало, скажи мені — Наймиліша я чи ні?

Дзеркало завжди казало правду.

Минали роки. Краса королеви не в'янула, але поряд із нею в палаці підростала Білосніжка, яка ставала дедалі вродливішою і чарівнішою. Білосніжку любили всі — не лише за красу, а також і за добре серце. Тільки королева-мачуха ненавиділа Білосніжку, і що далі — то дужче.

Королева страшенно боялася, що Білосніжка підросте і стане най­красивішою в королівстві й на всій землі.

Одного разу наказала королева завести принцесу Білосніжку до лісу і там її залишити.

Бідолашна Білосніжка залишилася сама-самісінька в дрімучому лісі. Спочатку вона бігла наосліп, нічого не бачачи від сліз. Коріння дерев здавалося Білосніжці руками злих чаклунів. Тернові віти чіплялися за одяг, а вона думала, що то її хапають лапи хижих звірів. Довго бігла принцеса, аж поки, знесилена, впала на землю.

І раптом ліс, в якому досі панувала цілковита тиша, почав оживати. Лісові звірята повилазили зі своїх дупел, нір та гнізд. Там були зайченята, маленькі єноти й бурундуки, білочки, а птаства — без ліку!

Білосніжка звела очі й побачила навколо себе звіряток.

Звірята затанцювали, щоб розважити дівчинку, а пташки співали їй найкращих своїх пісень: лісова галявина дзвеніла від радості.

З вами так гарно, — сказала Білосніжка. — Але дуже хочеться спати.


Тільки не знаю, де переночувати цю ніч.

Тоді всі звірята, і пташки вирішили показати їй дорогу, куди вона повинна йти.

Іти довелося довго. Та раптом перед мандрівниками відкрилася чистенька лісова галявина, оточена височезними віковими деревами. І на тій галявині, як у гніздечку, стояла гарнесенька хатка.

— Яка вона гарна! — вигукнула дівчинка. — Ну просто лялечка!



Зайшовши всередину хатки, вона подумала, що тут живуть якісь досить дивні мешканці. "Напевно, тут живуть діти, в яких немає мами, — подумала Білосніжка. — Бідолашні потребують догляду. Ну що ж, доведеться, мабуть, мені прибрати в хаті".

У цьому їй допомогли звірята, які ні на крок не відходили від неї.

У спальні стояли маленькі ліжечка, на спинках яких було позначено імена — Мудрунчик, Чхунчик, Веселунчик, Задумчик, Буркунчик, Стидунчик, Дрімунчик.

Коли Білосніжка лягла спочити, лісовою доріжкою йшли, крокуючи в ногу, семеро малих чоловічків. Вони йшли і співали. То були семеро гномів, чиї дивні імена Білосніжка прочитала на спинках ліжок у спочивальні.



Яким було їхнє здивування, коли у своїй хатинці вони побачили незнайомку. Гномикам дівчинка сподобалась, і вона залишилась в них жити.

3. Продовження бесіди.

  • Чи знаєте, діти, чим закінчується ця казка?

  • А чи сподобалася вона вам?

Отже, Олівцеві захотілося намалювати трьох веселих гномів. Але він не знає, як це зробити. Давайте ми навчимося самі і покажемо хлопчику Олівчику, як намалювати трьох веселих гномів.

4. Перегляд демонстраційного матеріалу.



5. Практична діяльність учнів.

Портрет — зображення художником людини або групи людей.



III. Підсумок уроку.

  1. Перегляд робіт.

  2. Демонстрування малюнків.


УРОК 7.


Каталог: ld
ld -> Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»
ld -> Міський методичний кабінет екскурсія «Спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі»
ld -> Бабуся називає мене брат називає мене сестра
ld -> Наукових праць
ld -> Основний напрямок
ld -> Методичні рекомендації для 5 класу з української мови та літератури, світової літератури, російської мови Для учнів
ld -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку
ld -> Homines, dum docent, discunt. Люди, навчаючи, вчаться
ld -> Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012
ld -> Міський науково – методичний центр м. Кременчука №78 квітень 2013 р


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал