Технологія вивчення, узагальнення й оформлення перспективного педагогічного досвіду Укладач



Скачати 17,27 Mb.
Сторінка4/4
Дата конвертації03.12.2016
Розмір17,27 Mb.
1   2   3   4

4. Анотацiя на досвiд

Вона складається керівником навчального закладу або методистом (тобто тим, хто вивчав й узагальнював ППД). Орієнтовна структура анотації на узагальнений матеріал є такою:



  1. Тема досвіду.

  2. Автор досвіду: короткі дані про носія досвіду

  3. Адреса досвіду: назва навчального закладу

  4. Об’єкт досвіду

  5. Роки вивчення та рік оформлення досвіду

  6. Актуалізація досвіду. Аргументація необхідності його вивчення і поширення у відповідності до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.

Необхідно виділити цілі й задачі, на вирішення яких націлений досвід, і проаналізувати їх відповідність реальним потребам практики, зокрема педагогічним утрудненням учителів, керівників шкіл. Тут же треба обгрунтувати висновок про необхідність пошуку засобів суттєвого поліпшення навчально-виховної роботи.

  1. Провідна педагогічна ідея досвіду.

Найскладніше виділити ідею. Про це вже говорилося, наводились визначення поняття «педагогічна ідея».

Треба відмітити, що при формулюванні ідею ППД дуже часто плутають з метою. Нагадаємо, що ідея - основна думка, що визначає зміст досвіду; думка, часто несподівана; поняття, яке узагальнює деякий досвід.

Специфіка  педагогічної  ідеї  полягає у тому, що в її змісті є більш менш конкретні уявлення про призначення, сутність, способи втілення ідеї в майбутню освітню реальність. Тобто формулювання ідеї відповідає на питання:


  1. Що саме хочемо змінити (тобто на вирішення якої проблеми спрямовані зміни)?

  2. Яким чином змінити?

  3. Навіщо?

Наведемо приклади: «Включення учнів у власний дослідницький пошук на уроках, а також у позаурочній і позакласній роботі, через розробку системи вправ і завдань для формування дослідницьких умінь молодших школярів»;

«Організація профілактики захворювань молодших школярів, формування в них потреби у фізичній активності, здоровому способі життя шляхом організації фізкультурно-оздоровчої роботи з використанням нетрадиційних оздоровчих засобів при проведенні гімнастики до навчальних занять і фізкультхвилинок на уроках»;



«Розкриття потенціалу кожного учня за рахунок активізації роботи психофізіологічних механізмів, що забезпечують сприйняття, аналіз і систематизацію інформації, а також створення сприятливих психологічних умов для повноцінної самореалізації особистості»

  1. Визначення виду досвіду за характером новизни – новаторський чи раціоналізаторський.

Дана позиція напряму пов'язана з ідеєю досвіду й може виражатися в постановці цілей, відборі змісту, виборі засобів і форм організації педагогічного процесу. Особливість новизни ППД (у порівнянні з педагогічним дослідженням) передає наступна цитата з книги Левшина Л.О. «Логіка педагогічного процесу»: «Суть справи не в самій по собі новинці (новий педагогічний засіб або прийом), а в тому, якою мірою вона може дати поштовх розвитку педагогічної науки, практики, сприяти вдосконаленню цілісної навчально-виховної системи. По-справжньому перспективним може бути досвід майстра-педагога, навіть якщо він не несе в собі ніяких зовнішніх новинок і вкладається в рамки «традиційної» методики. У чому ж тоді його новизна? Саме в тій педагогічній доцільній зв'язності, гнучкості, послідовності, якою він пронизаний і яка підніме ту ж методику до рівня справжньої науки, а її практичне застосування до рівня великого мистецтва» [13, 23-24]. Новизна може виявитися різною мірою: від внесення нових положень у науку до ефективних способів застосування на практиці вже відомих положень і модернізації окремих сторін педагогічного процесу. Залежно від глибини (масштабності) змін, що представляються, можна виділити наступні рівні новизни ППД:

  • Глобальний - внесення нових положень у науку, кардинальне перетворення освітнього процесу від постановки нових цілей до нових підходів до освітньої діагностики.

  • Локальний - оновлення одного з елементів педагогічної системи в рамках поточної модернізації.

  • Умовний - незвичайне поєднання раніше відомих елементів.

  • Частковий рівень новизни - використання в конкретних умовах того нового, що вже застосовувалася на інших об'єктах.

Може бути запропонована й інша класифікація рівнів новизни, яка більше відповідає ППД, що має характер педагогічного дослідження:

- Рівень перетворення що характеризується принципово новими ідеями, підходами в області навчання й виховання, ґрунтовним чином відмінними від відомих уявлень у даній області.

- Рівень доповнення відкриття нових граней вже відомих теоретичних і практичних положень в області навчання й виховання.

- Рівень конкретизації уточнення, конкретизація окремих теоретичних і практичних положень, що стосуються навчання, виховання, методики викладання тощо.

  1. Сутність досвіду. Даний розділ анотації має відповісти на питання: яким чином (за допомогою яких форм, методів прийомів, способів діяльності) автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду. Розкриваються особливості педагогічної системи носія досвіду, педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід подаються конкретні зразки педагогічних напрацювань.

Необхідно розкрити систему засобів, використаних у досвіді, їх педагогічне значення для вирішення визначених задач. Саме поняття засобу треба тлумачити широко — як те, що стоїть між людиною і предметом його праці. В зв'язку з цим оцінці підлягають: форми навчальних і позакласних занять; що використовуються; види діяльності (навчальна, трудова, художньо-естетична, фізкультурно-спортивна, військово-прикладна, спілкування тощо), що переважають; форми і прийоми організації діяльності, відпрацьовані в досвіді, прийоми стимулювання, контролю, взаємоконтролю й самоконтролю діяльності. В першу чергу треба описувати основні засоби реалізації актуальних задач, що становлять суть досвіду, його загальне, одиничне, особливе.

Загальне в досвіді має відношення до вчителів, вихователів, керівників шкіл. Його можна умовно віднести до загальнопедагогічної й загальнодидактичної ідеї, яка в ньому закладена.

Особливе — це те, що відноситься до окремого підходу, напряму, прийому, окремого предмету, етапу навчально-виховного процесу.

Одиничне виявляється в індивідуальних рисах учителя, в його яскраво виражених здібностях, у проявах таланту, неповторних у масовій практиці. Треба дати коротку характеристику й обгрунтування вживаним засобам з позицій досягнень педагогічної науки, психології, соціології, розкрити можливості цих засобів, що реалізуються в досвіді для формування особистості учнів, колективу школярів. Найважливішим параметром є оцінка оптимальності вживаних засобів. Для цього використовується не тільки часовий критерій, але й показники впливу на здоров'я дітей і педагогів, можливості сполучення педагогічної діяльності з роботою інших педагогів.

При описі педагогічної технології доцільно відобразити послідовність:

а) дій при здійсненні навчально-виховного процесу, виділяють етапи: підготовчий (усвідомлення мети, вивчення стану, постановки організації спільної з учнями діяльності), підведення підсумків, аналізу, внесення коректив у подальшу діяльність;

б) застосування основних прийомів, форм у контексті загальної логіки педагогічних дій, їх місце в цілісній системі засобів, використаної в досвіді.

Розкриваючи особливості технології роботи, треба педагогічні дії учителя співвідносити з конкретними умовами, в яких ці дії мають місце. Тому не обійтися без прикладів, без приведення конкретних педагогічних фактів.



  1. Результативність досвіду. Подається на основі показників: особистісного розвитку учнів: сформованості в них громадянських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальних досягнень та наявності навичок пошукової діяльності.

Нагадаємо, що стійкість, стабільність позитивних результатів є важливим критерієм ППД. Результативність досвіду означає його дієвість, можливість добиватися при його використанні корисного ефекту, високого результату в навчанні й вихованні. Визначається двома основними показниками:

- Надійністю - стійкістю, стабільністю позитивних результатів, отримуваних у практиці.

- Перспективністю - тривалістю збереження актуальності результатів, отриманих за рахунок освоєння досвіду, їх здатністю залишатися новими, не застарівати.

Визначення результативності здійснюється за чітко визначеними критеріями й показниками реалізації задуму й мети ППД.

Результат інноваційних змін може мати продуктний і суб'єктний характер. Продуктний результат пов'язаний з якістю виробленого продукту (результату вирішення педагогічної проблеми). Матеріальними продуктами ППД можуть бути навчальні програми, дидактичні матеріали, відеоматеріали, навчально-методичні посібники, майстер-класи, семінари тощо. Суб'єктний результат виявляється на рівні зміни людських властивостей, якостей, проявів, відносин. До таких змін відносяться розвиток типів мислення, уяви, надбання нових знань, умінь і навичок, формування різних особистих якостей, освоєння різних способів діяльності тощо.

По відношенню до визначення результативності ППД учителя можна розділити суб'єктні результати на зовнішні, тобто ті які діагностуються за допомогою атестаційних процедур: динаміка навченості,відповідність рівня навченості природним задаткам, здібностям (рівню навчаємості); якість знань, уміння їх застосовувати у різних ситуаціях; участь у предметних олімпіадах і конкурсах, вступ до вищих навчальних закладів тощо, й внутрішні, що діагностуються за допомогою психолого-педагогічних методів: пізнавальний інтерес, навчальна мотивація, сформованість пізнавальної діяльності, розумові навички, якості рефлексії тощо.



  1. Висновки й рекомендації (можуть бути розміщені на окремому листі).

Треба пам’ятати, що висновки – це «не інвентаризація того, що зроблено, це розкриття значення й сенсу, застосовності результатів» [6, 99]

Узагальнення досвіду – завжди вихід на конкретного споживача. Адресна спрямованість досвіду припускає відповіді на питання: кому, коли, де, як його використовувати. Необхідно визначити круг його споживачів, які можуть використовувати його як цілком, так і помодульно.

Тому наприкінці анотації доцільно зробити висновок про масштаб розповсюдження ППД, що визначається рівнем практичної значущості досвіду. За ступенем впливу педагогічного досвіду на освітню систему в цілому виділяють:

- галузевий (загальнопедагогічний) рівень означає, що вплив даного досвіду розповсюджується на багато предметів, на освітній процес у цілому.

- загальнометодичний рівень припускає, що результати досвіду важливі для вирішення загальних питань методики викладання, навчання й виховання.

- предметний рівень характеризує досвід, який важливий для вирішення окремих питань практики навчання й виховання.

Доцільно визначити конкретні умови, в яких формувався ППД і які повинні бути створені в рамках діяльності щодо розповсюдження досвіду в масовій практиці.

У процесі визначення умов, що забезпечують найбільшу ефективність використання ППД необхідно отримати відповіді на всі питання, що були зазначені вище. Повторимо їх ще раз:

1). Які цілі педагога? На розвиток, яких особистісних якостей, здібностей учнів зорієнтована педагогічна діяльність?

2). Які типи діяльності освоюються учнями (дослідницька, проектна, творча, евристична тощо)?

3). Формування яких компетенцій, загальнонавчальних і предметних умінь забезпечує пропонована в досвіді технологія?

4). Які особливості організації освітнього процесу?

5). Які особливості педагогічної діяльності (методи, прийоми, техніка, їх взаємообумовленість і доцільність)?

6). Які особливості діяльності учнів (як забезпечується мотивація, як відбувається процес навчання, який об'єм самостійної роботи, як організовується рефлексія тощо)?

7). Які критерії й способи оцінювання проміжних і кінцевих результатів?

8). Якими дидактичними матеріалами, навчально-методичною літературою забезпечений процес?

9). Який адресат даного досвіду (професійної культури учителя, його бачення актуальних проблем освіти, особливості характеру, темпераменту тощо)?

До умов використання ППД навчального закладу слід віднести: орієнтовну тривалість впровадження, об'єми потрібних трудовитрат, потреба в спеціальній підготовці педагогів і можливості її отримання; потреби в матеріально-технічному забезпеченні. В цілому умови, що забезпечують ефективність змін освітніх систем навчальних закладів шляхом використання ППД конкретної освітньої установи можна розділити на:

- загальносистемні умови - задають норму функціонування освітньої системи школи в цілому, тобто дозволяють дооформити й нормувати взаємодію освітньої установи з органами управління і соціальними партнерами різного рівня (забезпечити її нормальне функціонування);

- внутрісистемні умови - визначають рівень і якість функціонування системи, дозволяють необмежено вдосконалювати функціонування школи;

- поза (між -) -системні умови - визначають ресурси розвитку системи, відповідають за перетворення самого типу функціонування школи й здійснення кроку її подальшого розвитку.

У рекомендаціях визначають подальші шляхи роботи для більш глибокого вивчення проблеми, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження. Рекомендації повинні носити конкретний характер і бути цілком підтверджені даною роботою.

Зразок

Анотація
Тема досвіду: Концентроване навчання української мови на основі укрупнених схем із використанням краєзнавчого матеріалу

Автор досвіду: Купцова Валентина Володимирівна

Адреса досвіду: Миколаївська гімназія № 2, кафедра української мови і літератури

Об’єкт досвіду: процес навчання української мови в умовах 12-річної школи

Роки вивчення: 2007-2008

Актуальність досвіду:

Сучасне українське суспільство гостро потребує реального впровадження української мови як державної у широкий громадський загал, адже державний статус мови передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Водночас українська мова є запорукою збереження й формування національних цінностей. У зв’язку з цим надзвичайно зростає роль навчальних закладів, зокрема загальноосвітньої середньої школи в підвищення якості навчання української мови. Проте для вивчення української мови в кожному класі відведено лише 2-3 уроки на тиждень, – виникає невідповідність між обсягом інформації і кількістю відведеного навчального часу, що вимагає від учителя постійного пошуку шляхів інтенсифікації навчання. Запропонована Купцовою В.В. модель дозволяє уникнути протиріччя між необхідністю постійно збільшувати обсяг освітньої інформації й навчальними можливостями учнів; роздрібнення навчального матеріалу; з’єднанні елементів навчання в одне, забезпеченні глибокого й міцного засвоєння знань учнями, поєднанні навчання й виховання.



Мета: розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація шляхом створення орієнтованого освітнього мовного середовища з використанням краєзнавчого матеріалу.

Ідея досвіду: гарантування кожному учневі знання української мови відповідно до Державного стандарту завдяки створенню ефективної моделі навчання української мови на основі поєднання принципу сконцентрованості відбору навчального матеріалу з вивченням його укрупненими одиницями.

Новизна досвіду: досвід раціоналізаторський, рівень новизни – умовний.

Сутність досвіду:

Запропонована методика, спираючись на технології концентрованого навчання й укрупнення дидактичних одиниць, поєднує принцип сконцентрованості відбору навчального матеріалу з мови з вивченням його укрупненими одиницями. Стратегія такого навчання – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація.

Перший напрям концентрації – структуризація навчального матеріалу з української мови для виділення найбільш суттєвого, необхідного для формування системи знань. Структурується мовний матеріал за розділами мовознавства – фонетика, орфоепія, граматика (синтаксис), лексикологія, стилістика, морфеміка, словотвір. До кожного розділу складається опорний конспект і на їх основі створюється „Посібник учня з української мови”. Він включає: складені опорні конспекти, орфографічні пам’ятки, теоретико-правописну пам’ятку. У кожній частині посібника введені словнички труднощів, ерудитів, словнички-мінімуми, словнички-ілюстрації, рубрики „Увага!”, „Запам’ятайте”, „Винятки”, теоретичні й ілюстративні схеми мовних розборів, граматичні й стилістичні пам’ятки „Говори правильно”.

Другий напрям концентрації – вибір оптимальних форм і прийомів навчання на кожному етапі уроку на основі використання укрупнених одиниць для формування орфографічної і пунктуаційної грамотності, мовленнєвої культури учня.

На етапі мотивації: методика незакінчених речень, робота з асоціаціями, створення асоціативних рядів, озвучування очікуваних результатів, види мовних розминок, серед яких проводимо лексичні, орфоепічні, орфографічні, граматичні, стилістичні тощо.

На етапі опрацювання навчального матеріалу: робота із символами, ключами, формулювання запитань, самостійне складання опорного конспекту, корегування опорного конспекту, конкурси, турніри мовознавців, пошук інформації, „знайди порушення логіки”, „навчаючи – учусь”, робота з позначками, таблиці, лінгвістичний диктант, використання планів-алгоритмів, робота з таблицями, символами, смисловими ключами, конспектами, наочне представлення, коментоване керування, кероване дослідження.

На етапі рефлексії: створення асоціативних рядів, різні види диктантів, взаємоперевірка, заповнення аркуша самоконтролю, творчий конспект, творчий диктант, використання коду-абревіатури, самооцінювання, мовознавчі турніри, метод ланцюжка, „знайди помилку”, робота з пам’ятками, ускладнене списування, „назви орфограму”, завдання на мовне вправляння.

Застосовані форми й прийоми вивчення правописного й граматичного матеріалу значно вивільняють час для формування мовленнєвих умінь учнів і впровадженню комунікативно-діяльнісного підходу до навчання.



Так як однією з основних функцій мови є виховна, адже саме знання державної мови забезпечує сприймання своєрідного національного коду, формує справжнього патріота й громадянина України, зазначені два напрями концентрації поєднуються з третім: використання краєзнавчого матеріалу як важливої частини змістового забезпечення вивчення української мови. Реалізується ця лінія через підбір дібраних вправ і текстів краєзнавчої тематики, яка охоплює такі тематичні напрями: історія рідного краю; ознайомлення з етнографією Миколаївщини; екологічна ситуація; найвидатніші досягнення культури, освіти, науки, спорту.

Результативність досвіду:

  1. Рівень навчальних досягнень кожного учня (рівень навченості) протягом останніх трьох років максимально відповідає природнім задаткам, здібностям (рівень навчаємості) (додаток 2). Рівень мотивації учнів до вивчення української мови за той самий період часу – високий і достатній (додаток 3).

  2. За результатами зовнішнього незалежного оцінювання випускники 11-их класів Миколаївської гімназії №2 2007 року (98 учнів) показали найвищий результат у Миколаївській області – 9,2 бали за 12-бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів; 94% учнів продемонстрували високий і достатній рівень навченості.

  3. Учні, які навчалися за даною моделлю, виборюють призові місця на всіх етапах Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, Міжнародного конкурсу знавців української мови імені П.Яцика, на ІІ і ІІІ етапах конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН, є переможцями міського та обласного конкурсів „Вірю в майбутнє твоє, Україно!”, Ідея соборності України” та інших творчих конкурсах. Серед них стипендіати Кабінету Міністрів, Шевченківські стипендіати. За 8 років учителем Купцовою В.В. підготовлені учні, які посіли 140 місць призерів і переможців предметних олімпіад та конкурсів наукових робіт та творчих конкурсів з української мови й літератури на міському, обласному та всеукраїнському рівнях

  4. Під керівництвом Купцової В.В. членами краєзнавчого гуртка здійснено дослідницькі проекти „Пам’ятники міста Миколаєва” (переможець обласного конкурсу) та „Скульптурне обличчя Миколаєва руками майстрів Макушиних” за участю у Всеукраїнській туристсько-краєзнавчій експедиції „Краса і біль України”, які можуть бути використані в урочній і позакласній діяльності в школах Миколаївщини.

  5. Створено навчально-методичний комплект на основі використання краєзнавчого матеріалу, до якого ввійшли:

    • Посібник гімназиста з української мови.

    • Дидактичний матеріал для уроків української мови на краєзнавчій основі для 5-9 класів.

    • Збірник диктантів на краєзнавчій основі „Степовий наш корабель” для 5-11 класів.

    • Авторська програма „Література рідного краю”.

    • Програма інтелектуально-патріотичного розвитку учнів на основі краєзнавства.

  6. Купцова В.В. є переможцем обласного конкурсу «Педагогічний досвід освітян регіону».

Висновки:

Даний ППД має загальнометодичний рівень практичної значущості. Його результати, стійкі й стабільні протягом декількох років, мають практичну значущість при організації навчально-виховного процесу, для методики викладання.

Представлений оригінальний підхід базується на принципах технологій концентрованого навчання й навчання на основі укрупнених схем і, поєднуючи елементи дидакто-, соціоцентричної і діяльнісно-орієнтованої технологій є відмінним від традиційної методики викладання української мови і літератури в 5-11(12) класах. Використання даної моделі дозволяє гарантувати кожному учневі знання української мови відповідно до Державного стандарту; підвищити мотивацію дітей до засвоєння культурних, теоретичних знань, практичних умінь; досягти позитивних змін у рівні навченості, розвитку творчих навичок, увазі до духовної сфери життя людини, прагненні до освіти, пошукової, творчої, дослідницької діяльності.

Матеріали ППД можуть бути використані при викладанні як у масовій школі, так і в гімназичних, профільних класах.

Умовами використання ППД є: технології інтенсифікації навчання, концентрованого навчання, навчання у співпраці; діяльнісний підхід до організації навчального процесу (уміння учня самостійно здобувати й застосовувати знання); використання представленого навчально-методичного комплекту, наявність у кабінеті комп’ютера, проектора. Крім того для успішного використання необхідні високий рівень професійної культури, досконале володіння вчителем методикою з предмету, загальна ерудиція, знання історії рідного краю; володіння комп’ютером; мотивація педагога на даний вид діяльності; бажання вчителя постійно вчитися самому, прагнення до самовдосконалення й саморозвитку.

Передбачуваний масштаб і форми розповсюдження: через відкриті уроки, виступ на міському методичному об’єднанні вчителів, проблемні семінари, майстер-класи, створення відеофільму й методичного посібника. У масштабах навчальних закладів міста, області.



Інформація про осіб, які узагальнювали ППД:

Лобзіна С.І., завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Миколаївської гімназії №2 (вулиця Адміральська, 24, т.35-22-46, e-mail: g-Nic2@yandex.ru).

Цуркан Л.В., методист Миколаївського науково-методичного центру (проспект Леніна, 166, т. 57 52 44, e-mail: mnmc@ukr.net).

Зразок


Анотація
Тема досвіду: Організація самоосвітньої діяльності учнів 8-9 класів у процесі навчання фізики

Автор досвіду: Федорова Ольга Володимирівна

Адреса досвіду: Миколаївська загальноосвітня школа №3

Об’єкт досвіду: навчально-пізнавальна діяльність

Роки вивчення: 2006-2009

Актуальність досвіду:

У сучасній український школі особлива увага приділяється оптимізації навчального процесу і, зокрема, удосконаленню засобів навчання. Вчителі намагаються підвищити ефективність навчання за рахунок оптимізації змісту навчального матеріалу, методів його викладання й застосування сучасних засобів наочності. Але це не завжди приносить бажаний результат, оскільки якість знань учнів багато в чому залежить від самостійної розумової праці й особистих зусиль кожного з них. Саме тому важливим завданням школи є формування в учнів стійкої потреби в самостійному розширенні й поглибленні своїх знань, в організації їхньої самоосвіти. Виховання покоління людей, здатних ефективно навчатись протягом життя – провідна ідея сучасної освітньої політики в Україні, визначена Національною доктриною розвитку освіти.

Вирішенню даної проблеми сприяє використання моделі навчання на основі створення умов для самостійної діяльності учнів.

Завдання: навчити учнів самостійно мислити, розмірковувати, пізнавати; самостійно засвоювати розумові пізнавальні операції; переживати радість відкриття і переборення труднощів; утверджуватися у власних поглядах на життя, творити своє «Я» (вияв інтелектуальної компетентності та ініціативи)

Ідея досвіду: Забезпечення активної позиції школярів у навчанні через створення умов для самостійної діяльності для формування й розвитку ключових компетенцій особистості.

Новизна досвіду: досвід раціоналізаторський, рівень новизни – частковий.

Сутність досвіду:

Даний ППД ґрунтується на використанні технологій розвитку критичного мислення, теорії розв’язання винахідницьких задач, технології проблемного, інтерактивного, проектного та особистісно-орієнтованого навчання.

Для реалізації запропонованої моделі вчитель використовує в своїй діяльності такі методи, прийоми та форми організації навчальної діяльності учнів, що сприяють підвищенню мотивації учнів до навчання.

Формуванню навичок самостійної навчальної діяльності учнів сприяє:



  • Створення атмосфери комфорту, впевненості у собі, власній значущості за допомогою вправ «Чарівна скринька», «Дерево очікувань», які дозволяють забезпечити особистісне цілепокладання кожного учня, визначити обсяг, глибину дійсно важливого для них змісту.

  • Чітке виокремлення вчителем об’єкту міцного засвоєння, базових знань.

  • Активізація діяльності учнів за допомогою цікавих дослідів з підручними матеріалами (додатки 1,3,4).

  • Робота з підручником, карткою-інструкцією, карткою-консультацією, навчальною комп'ютерною програмою, зошитом з друкованою основою передбачає складання схем, навколо яких згодом будується вивчення всієї теми.

  • Використання експериментальних і практичних робіт, які дозволяють забезпечити практичну спрямованість, оволодіння учнями способами й методами пізнання навчання: розв’язання фізичних задач, зокрема експериментальних, різними методами, виготовлення саморобних приладів, розробка й реалізація проектів тощо.

  • Організація навчання в групах і парах.

  • Використання дидактичні ігри: «Рух по колу», «4*4 або 2*2», «Морський бій», «Веселі старти», «Світлофор», «Поле чудес» тощо.

  • Формування й розвиток навичок дослідницької діяльності через розробку системи вправ і завдань (додаток 6), організацію роботи з додатковою науково-популярною літературою та Інтернетом.

Важливим питанням самостійної роботи – є оцінювання та корекція роботи учнів, контроль та самоконтроль власної діяльності. Однією з головних своїх завдань Федорова О.В. бачить у навчанні учнів навичкам колективної й індивідуальної самооцінки. Засобами формування контрольно-оцінних умінь є: доведення до свідомості учнів критеріїв оцінювання, залучення дітей до рефлексивної діяльності.

Результативність досвіду:

За даними психолога, за останні три роки в учнів сформовано належний рівень когнітивних здібностей, позитивна Я – Концепція. Вивчення рівня розумового розвитку свідчить, що високий рівень мають 47% учнів, достатній – 50%, середній – 3%.

Результати іспитів (9 клас) показали, що рівень навченості учнів – достатній.

Щорічно вихованці Федорової О.В., які навчаються за даною моделлю, беруть активну участь і стають переможцями міських й обласних конкурсів (додаток 10).

Учителем створено дидактичний інструментарій для навчання фізики; пам’ятки для учнів щодо освоєння таких видів діяльності, як проектна, групова (додаток 11).

Федорова О.В. є переможцем міського й лауреатом обласного туру конкурсу «Вчитель року - 2009».



Висновки:

Рівень практичної значущості ППД – предметний і загальнометодичний. Запропонована модель певним чином відрізняється від традиційного підходу до викладання фізики, дозволяє забезпечити практичну спрямованість навчання; активну позицію учня в навчанні; сприяє формуванню й розвитку навчально-пізнавальної компетенції учнів. Позитивні результати дозволяють говорити про можливість використання ППД педагогами, що викладають не тільки фізику, а взагалі предмети природничо-математичного циклу в закладах освіти (загальноосвітніх, а також ліцеях, гімназіях, колегіумах). За умови раціонального відбору, відповідно до вікових особливостей, методів і прийомів активізації самостійної пізнавальної діяльності може бути використаний не тільки у 8-9 класах, а й для старшої школи.

Умовами використання даного ППД є: знання й володіння вчителем технологією формування критичного мислення, проектною й інтерактивною технологіями, методикою постановки дослідницьких задач і створення ситуації успіху для кожного учня на рівні практичного застосування; забезпечення комп’ютером й ППЗ з предмету; використання розробленого дидактичного інструментарію; наявність партнерських стосунків у системі «вчитель-учень», «учень - учень».

Серед професійних якостей педагогів для освоєння даного ППД необхідні: володіння комп’ютером, зокрема робота в Інтернеті; сформованість навичок аналітичної, прогностичної, дослідницької діяльності.



Рекомендації:

  • Розробити програму формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок, яка містить пам’ятки й систему вправ, методичні рекомендації.

  • Здійснити підбір відповідного інструментарію для оцінювання навчальних досягнень учнів згідно з Критеріями оцінювання й поставленими завданнями.

  • Конкретизувати критерії й показники оцінювання результативності ППД з даної теми з метою з’ясування ступеню вирішення поставлених завдань щодо сформованості навичок самостійної діяльності, мотивації учнів до вивчення фізики.

Пропонуються такі рівні й форми роботи з ППД, його розповсюдження: рівень школи – розвиток перспективного досвіду з даної теми з врахуванням наданих рекомендацій; муніципальний рівень – участь у конкурсах професійної майстерності; виступи на семінарах, міських методичних об’єднаннях учителів математики, фізики, хімії, біології..

Інформація про осіб, які узагальнювали ППД:

Ніколенко Е.В., заступник директора з навчально-виховної роботи Миколаївської загальноосвітньої школи №3 (вулиця Чкалова, 114, т. 55-43-31, e-mail: school3mk@gmail.com).

Манзарук С.М., методист Миколаївського науково-методичного центру (проспект Леніна, 166, т. 57 52 44, e-mail: mnmc@ukr.net).
Треба відмітити, що деякі структурні одиниці анотації на ППД є складовими картки ППД. Якщо ми повернемося до форм вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, то побачимо, що однією з них є створення картотеки. Орієнтовно структура таких карток може виглядати таким чином:

К
фото


АРТКА
обліку перспективного педагогічного досвіду

  1. Інформація про автора

    Прізвище, ім’я, по батькові:




    Рік народження:

    Освіта:

    Фах:




    Звання, нагороди:




    Педагогічний стаж:

    Посада:

    Адреса досвіду:




  2. Інформація про досвід

Тема:




Мета:




Ідея досвіду:




Короткий зміст:




Експертна оцінка:




Схвалено (ким, коли):




Заходи щодо розповсюдження досвіду:




Зразок


КАРТКА
обліку перспективного педагогічного досвіду


  1. Інформація про автора

    Прізвище, ім’я, по батькові:

    Сущенко Наталія Андріївна

    Рік народження: 1963

    Освіта: вища

    Фах:

    учитель української мови та літератури

    Звання, нагороди:

    звання «учитель-методист»; грамота управління освіти виконкому Миколаївської міської ради (2000р,2001), Почесна грамота обласної ради (2006), Почесна грамота Міністерства освіти і науки (2007)

    Педагогічний стаж: 24 роки

    Посада: учитель української мови і літератури; завідуюча кафедрою мовно-літературних дисциплін

    Адреса досвіду:

    Миколаївський морський ліцей імені професора М. Александрова

  2. Інформація про досвід

Тема:

Формування комунікативної компетентності ліцеїстів у процесі роботи над словом як центральною функціо­нально-структурною одиницею мови

Ким і коли вивчався досвід:

2008-2009 рр.

Жильцова В.П., заступник директора з науково-методичної роботи Миколаївського морського ліцею

Цуркан Л.В., методист Миколаївського науково-методичного центру


Ідея досвіду:

Створення умов для розвитку таких якостей особистості, як самопізнання, самовдосконалення, саморозвиток, самореалізація шляхом залучення ліцеїстів до власної дослідницької діяльності з метою розвитку комунікативної компетентності

Мета:

  • Розвиток креативних здібностей учнів.

  • Формування вміння застосувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями, адекватними меті спілкування і виявляти володіння мовленнєвими та комунікативними вміннями й навичками.

  • Виховання толерантності.

Короткий зміст:

Створена система роботи над словом, яка втілена в декількох етапах відповідно до вікових особливостей учнів, сформованості в них умінь і навичок пізнавальної діяльності:

1). 8 клас – „Спочатку було Слово”. На цьому етапі здійснюється розширення словникового запасу учнів, приділяється увага вільному володінню всіма мовними ресурсами, засвоєнню їх зображувальних, термінологічних, емоційно-експресивних багатств.

Формування цих умінь здійснюється через включення учнів у власну дослідницьку діяльність шляхом залучення до роботи над проектом „Енциклопедія одного слова”, що дозволяє розвинути в учнів не тільки комунікативні навички, але й елементи науково-дослідницької роботи як вищої форми вияву самостійності в пізнавальній діяльності.

На цьому етапі роботи вчителем використовуються такі прийоми роботи зі словом, як сенкан, „асоціативний кущ”, „квітка суджень”, асоціативний ланцюжок, укладання тематичних мозаїк, лексико-семантиних колажів.

2). 9 клас – „Слово – найменша одиниця тексту”. Учні вчаться добирати лексику за тематичним принципом на основі соціокультурної лінії навчальної програми. В одних випадках це можуть бути тематико-функціональні групи слів, а в інших лексико-семантичні групи. Засвоєння тематичних груп помітно полегшує усвідомлення і запам’ятовування народознавчої лексики, створює асоціативні зв’язки між ними та сприяє виробленню вміння правильно вживати слова.

Сформовані вміння дають змогу учням виділити у будь-якому тексті ключові слова або скласти за „тематичною мозаїкою” власне творче висловлювання. Складені учнівські „тематичні мозаїки” – прообраз майбутніх творчих робіт. Складовою частиною цієї роботи є й дидактичне забезпечення уроку – збірник самодиктантів на основі соціокультурної лінії.

3). 10 клас – „У глибинах тексту”; 11 клас – „Писати – означає читати себе”. На цьому етапі застосовується текстоцентрична технологія, в основі якої – текст. Запропонована вчителем послідовність роботи з текстом допомагає не тільки проникнути в його глибини, з’ясувати його ідейно-художній задум, але й підготувати учнів до творчих робіт. Для цього на допомогу учням були укладені посібники з основними алгоритмами аналізу тексту.

У процесі діяльності старшокласники свідомо переходять до скорочених, схематичних орієнтовних основ мислення і їх подальше навчання спирається на широкий досвід розумової роботи на засадах єдності репродуктивної та пошукової роботи



Експертна оцінка:

Запропонована система роботи над формуванням комунікативної компетентності учнів ґрунтується на теоретичних засадах психологічної теорії асоціативності засвоєння знань і поетапного формування розумових дій; вчення про закономірності навчання та психічний розвиток особистості, формування в учнів творчих здібностей, необхідність і специфіку педагогічного керівництва названими процесами, концепціях особистісно зорієнтованого й компетентнісного навчання. Використання ППД дає змогу сформувати особистість з міцними знаннями й пізнавальним досвідом, високим рівнем комунікативної компетентності, стійким прагненням удосконалювати власне мовлення, розвивати творчі здібності.

Залучення учнів до дослідницької діяльності в процесі роботи над словом дозволяє забезпечити не тільки усвідомлення й засвоєння знань, умінь і навичок відповідно до вимог Державного стандарту, а й забезпечити практичну спрямованість навчання, активну позицію ліцеїстів у навчанні.

Ефективність даного досвіду підтверджується стійкими, стабільними позитивними результатами, серед яких: високий рівень навченості; високі й достатні результати ЗНО; щорічні призові місця на олімпіадах і конкурсах; самореалізація й соціалізація випускників-ліцеїстів, для яких робота над словом стала засобом самоствердження. Вчителем створено навчально-методичне й дидактичне забезпечення.

ППД має загальнометодичний рівень практичної значущості. Може бути використаний як в загальноосвітніх школах, так і у закладах нового типу, профільних класах. Серед умов використання: знання теоретичних засад, на яких ґрунтується досвід; володіння технологією проектної діяльності, евристичного навчання; використання створеного навчально-методичного й дидактичного інструментарію. Серед особистісних якостей педагога слід відзначити: творчість, високий рівень ерудиції, розвинений світогляд, демократичний стиль спілкування з учнями.



Схвалено (ким, коли):

Рішення науково-методичної ради ліцею (протокол від 17.01.2009 № 3)

Рішення науково-методичної ради НМЦ (протокол від 08.04.2009 №4)



Заходи щодо розповсюдження досвіду:

Рівень закладу: творчий звіт, розвиток ППД, участь у конкурсі «Краща кафедра ліцею - 2008», створення відеофільму «Творчість у серденьку ліцею».

Міський рівень: виступи на міських методичних об’єднаннях, семінарах для різної категорії медпрацівників (як учителів, так і заступників директорів); демонстрація відеофільму; участь у конкурсі фахової майстерності «Методика – практика - досвід»; видання збірок з досвіду роботи.



Обласний рівень: участь у конкурсі «Педагогічний досвід освітян регіону».

Зразок

КАРТКА
обліку перспективного педагогічного досвіду


  1. Інформація про автора

    Прізвище, ім’я, по батькові:

    Царлова Ірина Володимирівна

    Рік народження: 1963

    Освіта: вища

    Фах:

    учитель зарубіжної літератури

    Звання, нагороди:

    звання «учитель-методист»; грамота управління освіти Миколаївської міської ради, Почесна грамота Міністерства освіти і науки

    Педагогічний стаж: 19років

    Посада: учитель зарубіжної літератури

    Адреса досвіду:

    Миколаївська гімназія №2

  2. Інформація про досвід

Тема:

Формування критичного мислення учнів 5-6 класів 12-річної школи засобами уроку зарубіжної літератури

Ким і коли вивчався досвід:

2007-2008 рр.

Лобзіна С.І., завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Миколаївської гімназії №2

Гайченко О.В., методист Миколаївського науково-методичного центру


Ідея досвіду:

Спонукання школярів до постановки й вирішення проблем шляхом використання оптимальних форм і методів для формування й розвитку критичного мислення

Короткий зміст:

Змістом навчання за даною моделлю є:

  1. посилення акценту на аналітичні, оцінювальні й проблемні компоненти;

2). включення додаткових мисленнєвих операцій - прийняття рішень, імовірнісних суджень, перевірка гіпотез;

3). гнучкість і відкритість у навчанні й спілкуванні; готовність до виправлення своїх помилок.

Побудова навчального процесу здійснюється з врахуванням вікових особливостей учнів, сформованості основних прийомів розумової діяльності.

Особливу увагу приділено формуванню найнеобхідніших для уроку літератури навичок, на яких базується розвиток критичного мислення: робота з підручником, робота з художнім текстом, робота з художнім словом, робота в команді (парі, групі), навчальний діалог.

Запропонована оптимальна модель уроку, яка покликана створити умови для формування вміння постановки й вирішення проблем. А саме:

1). Зачин або гіпотеза: слово вчителя, асоціативний кущ, лексична робота, семантична карта.

Цілеспрямована лексична робота на уроці - одна з методичних знахідок учителя. Для цього складені тематичні лексичні словнички за темами програми, а також лексичні словнички до окремих уроків, словнички до окремих завдань, робота з якими спрямована на формування комунікативної та мисленнєвої компетенції учнів, без якої неможливий розвиток критичного мислення.

2). Основна частина (концепт – конструкт): мозковий штурм, взаємне навчання, спрямоване читання, карта персонажів

Прийомами навчання, що використовуються є аналіз та оцінка явищ, фактів; перевірка власних гіпотез. Велика увага приділяється роботі з художнім текстом. Використовуються для цього методи інтерактивного навчання й формування критичного мислення. Робота за цими методиками дозволяє навчити аналізувати образи, ключові епізоди, вести дискусію, працювати з художньою деталлю.

3). Рефлексивно-корективна частина (новий конструкт): навчальна дискусія, відкритий мікрофон, взаємозбагачення, сенкан.

4). Завершальна частина (самоусвідомлення): асоціативний кущ, есе (твір-п’ятихвилинка).

На цих етапах основна увага приділяється розвитку аналітичного, оцінювального й проблематизуючого мислення учнів. З цією метою широко застосовуються методи формування критичного мислення в поєднанні їх із традиційними специфічними методами уроку літератури.

Отже, на різних етапах уроку поєднано різні методи, які стимулюють учнів до активної цілеспрямованої діяльності, їх постійної взаємодії, організації пошукової роботи над вирішенням проблеми й рефлексії, творчого самовираження.

У роботі поєднуються індивідуальні, групові, парні й фронтальні форми, що робить навчання особистісно зорієнтованим, допомагає кожній дитині знайти на уроці можливість для самореалізації.

Ще однією особливістю даного ППД є поєднання на уроці асоціативного, образного мислення учнів з глибоким аналізом на матеріалі образності, первинного враження, що дозволяє синтезувати чуттєві й інтелектуальні начала для сприйняття художнього твору, глибоко розуміти природу мистецтва, духовно розвиватись, тонко відчувати, співчувати й співпереживати.


Експертна оцінка:

Представлений ППД є раціоналізаторським, за рівнем новизни – умовний. Учителем запропонована модель взаємодії у навчальному процесі: зацікавленість – пізнання – проблема – запитання – пошук відповідей – рефлексія – творчість, що дозволяє створити умови для формування критичного мислення.

Отже, системна й різнопланова робота вчителя на уроках зарубіжної літератури та позакласних заходах на основі інтеграції інтерактивних і інформаційно –коммунікативних технологій сприяє розвитку критичного мислення, забезпечує формування інтелектуально і духовно розвиненої, емоційно чуттєвої та суспільно відповідальної, творчої особистості.

Використання ППд дає вагомі результати: за даними спостережень, анкетувань і досліджень, проведених протягом двох останніх років встановлено, що учні, які навчалися за даною моделлю вміють виконувати складні мисленнєві операції; відповідати на запитання високого рівня; інтерпретувати текст; виробляти свій контекст; самостійно навчатися.

За даними психологічної служби школярі мають стійку мотивацію до навчання.

Крім того результатами даного досвіду є : створення робочого зошиту для учнів 5 класів, словничків (тематичних, семантичних, теоретичних, спорідненості, протилежності) й формування в учнів навичок створення власних словничків; перемога у конкурсі «Вчитель року - 2008» (міський і обласний тури); щорічна участь і перемога гімназистів в олімпіадах і конкурсах.

Рівень практичної значущості ППД - предметний, загальнометодичний.

Умовами використання є: ґрунтовні знання вікової психології школярів; інтерактивними й інформаційно-комунікативних технологіями (на рівні практичного використання); використання методичних й дидактичних розробок учителя; готовність учителя до застосування такого способу здійснення навчання, як фасилітація й ролі фасилітатора;


Схвалено (ким, коли):

Рішення науково-методичної ради ліцею (протокол від 23.12.2007 № 3)

Рішення науково-методичної ради НМЦ (протокол від 11.05.2008 №4)



Заходи щодо розповсюдження досвіду:

Рівень закладу: створення відеофільму.

Міський рівень: майстер-клас; демонстрація відеофільму з коментарем автору досвіду на методичних заходах




5. Власний опис змiсту досвiду вчителем

Автореферат (опис власного досвіду педагогічної діяльності) може мати таку структуру:

I. Вступ.


  1. Дані про вчителя (ПІБ, адреса школи, предмет, що викладається, стаж, кваліфікаційна категорія, педагогічні звання, нагороди).

  2. Суперечності, що вирішуються автором досвіду, актуальні для масової практики.

  3. Головна ідея досвіду.

  4. Наукове обґрунтування досвіду, тобто вказівка на ті педагогічні ідеї, теорії, концепції, які лежать у його основі.

ІІ. Основна частина.

Характеристика головних елементів даної педагогічної системи. Це можуть бути:



  1. Особливості організації змісту навчання:

    • коректування змісту (інша логіка побудови курсу);

    • диференціація змісту по рівнях складності і об'ємі;

    • розширення, поглиблення змісту:

    • профілізація, краєзнавча спрямованість, посилення прикладного аспекту тощо;

    • інші особливості організації змісту.

  2. Особливості організації навчально-пізнавальної діяльності школярів:

    • нетрадиційна система уроків;

    • оригінальні методи, прийоми, форми, засобу навчання, контролю і оцінки знань, умінь вчаться (опис їх технологій);

    • нові правила, алгоритми навчальної діяльності;

    • оригінальні види завдань, задач, вправ, розроблені автором досвіду.

  3. Результат роботи вчителя.

III. Висновок.

  1. Вказівка на об'єктивні й можливі суб'єктивні труднощі, що виникають у процесі впровадження даної системи, шляхів їх подолання.

  2. Невирішені проблеми (недоліки даної методичної системи).

  3. Перспективи розвитку даної системи: над чим працює вчитель, як збирається розвивати, вдосконалювати свою методику.

  4. Використана література. При описі власного досвіду бажано здійснювати посилання на використані джерела, що знаходяться у списку літератури. Дані посилання виділяються квадратними дужками, в яких вказується номер за порядком відповідно до списку, а за необхідністю й номери сторінок. Наприклад: [4], [11, 6-13].

Зразок

Опис власного педагогічного досвіду

Зінченко Світлани Миколаївни,

вчителя інформатики Миколаївської гімназії №3,

учителя І кваліфікаційної категорії,

лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року - 2009»
«Розвиток ІКТ-компетентності особистості

засобами ділової гри на уроках інформатики»
В умовах інформаційного суспільства стає обов’язковим отримання знань упродовж усього життя людини. Тому перед сучасною освітою постає досить масштабне завдання: сформувати в учнів такі вміння, які б надали їм змогу вільно орієнтуватися в інформаційних потоках, здійснювати пошук та семантичне опрацювання даних і відомостей, самостійно конструювати раціональні алгоритми в роботі з інформацією, застосовувати ці алгоритми й прийоми в самостійній діяльності та продуктивно використовувати набуті знання і вміння як в особистих, так і в соціально значущих цілях [11, 6-13].

Актуальність. За Державним стандартом базової і повної середньої освіти [4] навчання інформатики передбачається в межах п’ятої змістової лінії освітньої галузі «Технологія» – «Людина та інформаційна діяльність». Метою навчання інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій у школі визначається формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання сучасних комп'ютерно-інформаційних (інформатичних) технологій у своїй діяльності, що має забезпечити формування у випускників школи основ інформаційної культури та інформатично-комунікативної компетентності [5, 42-48].

Поняттям компетенції та компетентності присвячено велику кількість робіт. У педагогічних дослідженнях виділяють професійні, ключові, предметні компетенції тощо. З компетентністю в галузі інформатики, комп'ютерної техніки та інформаційно-комунікаційних технологій пов'язують інформаційну культуру й компетентність: інформаційну, інформаційно-комунікативну, інформаційно-комп'ютерну, інформаційно-технологічну, ІКТ-компетентність та інформатично-комунікативну компетентність тощо.

Ю.О.Дорошенко розглядає поняття "компетентність" як результат якісного переходу знань, умінь і навичок (ЗУН) та власного досвіду діяльності за відповідної мотивації в новий якісний стан – потенційну здатність чи готовність особистості до певного виду (роду) успішної діяльності в нестандартних (непередбачуваних, змінних) умовах, тобто дієвість чи функціональність ЗУН [6,64].

ІКТ-компетентність особистості проявляється в раціональному доборі та свідомому застосуванні нею певних ІКТ у процесі активного розв’язання різноманітних завдань із досягненням успішного результату (Додаток 1). Неможливо змінити будь-кого, передаючи йому готовий досвід. Але можна лише створити атмосферу, яка сприяє розвитку людини. Різнобічна підготовка, спрямована на досягнення професійної компетентності в певній галузі й забезпечує конкурентоспроможність випускників. Участь у ділових іграх може дати не тільки знання, але й безцінний досвід, якого в умовах розміреного існування треба набувати роками.

Основна ідея досвіду. Ефективний розвиток ІКТ-компетентності учнів забезпечується шляхом використання різних видів ділових ігор як елементів уроку або як форм проведення уроків інформатики.

Інноваційність. Розвиток ІКТ-компетентності учнів можливий лише при системному застосуванні активних методів навчання на уроках інформатики. Попри помітну кількість публікацій, присвячених діловим іграм у навчально-виховному процесі, спостерігається фрагментарність використання ділових ігор на уроках інформатики, не зважаючи на їх практичну значимість.

Практичне значення досвіду визначається тим, що розроблені ділові ігри різних видів для системного використання на уроках інформатики з різних тем та типів (Додатки 2, 3). Оскільки навчання інформатики в профільній школі передбачається організовувати через професійно спрямовані диференційовані курси за вибором, то використання цих форм і методів дозволить представити на уроках інформатики реальні особливості майбутньої професії.

Теоретичним, нормативним забезпеченням є головні положення щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні, викладені в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі; наукові положення про ігрову діяльність дитини, дидактичні та ділові ігри.

Значення гри у вихованні й розвитку особистості розкрито в дослідженнях І.Байєра, Е.Берна, Л.С.Виготського. У роботах Б.П.Болотінськой, Л.Н.Іваненко, М.В.Кларіна, І.Я.Курамшина, П.І.Підкасистого, Г.К.Сельовко наголошується виключно на важливість дидактичних ігор та ігрової діяльності в навчанні. Сутність, призначення, теоретичні питання застосування ділових ігор відображені в роботах Я.М.Бельчикова, М.М.Бірштейн, А.А.Вербицького, В.Г.Комарчука, Е.А.Хруцького. У статтях Н.В.Кларіна, Г.Еллінгтона наголошується на значних перевагах імітаційних ігор порівняно з іншими засобами навчання та на їх широкому застосуванні в західній педагогіці в різних галузях навчання.



Сутність досвіду. На уроках інформатики доводиться працювати принаймні у двох напрямках: вивчення конкретного навчального матеріалу та формування ІКТ-компетентності, що вимагає ||використання активних методів навчання (групова або командна робота, ділові ігри та імітаційні вправи тощо). Ділова гра – це засіб розвитку професійного творчого мислення; в ході неї учень набуває здатності аналізувати специфічні ситуації та вирішувати нові для себе професійні завдання.

За допомогою ділових ігор можна вчити і вчитися не тільки того, як і чому треба працювати, - можна ще й тренувати такі важливі для успішної роботи якості, як комунікативність, лідерські якості, уміння орієнтуватися в складній, швидкозмінній ситуації, які необхідні людині ХХІ-го століття (Додаток 4).

Ділові ігри розглядаються як педагогічний засіб та відносяться до активних форм навчання, що інтенсифікують навчальну діяльність, моделюють управлінські, економічні, психологічні, педагогічні ситуації й дають можливість аналізувати їх та виробляти оптимальні дії надалі.

У Миколаївській гімназії №3 вивчення інформатики починається з 7-го класу та відбувається за принципом «спіралі», коли на кожній сходинці необхідно повертатися до вивчених питань, розширюючи та поглиблюючи їх, а також додаючи нові проблеми. У таких умовах викладання предмета використання ділових ігор є достатньо ефективним.

Ділові ігри, на відміну від інших традиційних методів навчання, дозволяють більш повно відтворювати практичну діяльність, виявляти проблеми й причини їх появи, розробляти варіанти розв’язання проблем, оцінювати кожен із варіантів, приймати рішення й визначати механізм його реалізації. Учням надається можливість ознайомитися з різними професіями: менеджера, банкіра, бухгалтера, оператора, розробника програмного забезпечення, дизайнера, редактора, маркетолога, рекламного агента, дослідника, керівника відділу (підприємства) тощо.

Для проведення уроків з елементами ділових ігор підготовлено велику кількість дидактичного матеріалу: картки з різнорівневими практичним завданнями з урахуванням сценарію гри, диференційовані інструкції (підказки) для виконання завдань, файли для виконання завдань, роздатковий матеріал для організації гри.

Досвід показує, що ділову гру можна проводити (Додаток 2):


  • з метою мотивації вивчення нового матеріалу та актуалізації знань і вмінь учнів (аналіз виробничих ситуацій, розігрування ролей), що викликає додатковий інтерес до теми або надає можливість спланувати разом з учнями подальшу роботу з даної теми;

  • під час вивчення нового матеріалу (баскет-метод (Додаток 5), розігрування ролей), що дозволяє ефективно опанувати навчальний матеріал (більш усвідомлено та з меншими витратами часу);

  • після вивчення теоретичного матеріалу (розігрування ролей, імітаційні вправи, баскет-метод), що дозволяє закріпити отримані знання та сприяє розвитку навичок роботи з прикладним програмним забезпеченням, усвідомленому використанню інформаційних технологій у майбутній професійній діяльності;

  • протягом декількох уроків теми на основі довготривалої ділової гри. У цьому випадку ділова гра дає можливість не тільки закріпити знання, але й перевести їх у якісно нову форму “існування”, ввести їх до структури досвіду пізнавальної, професійної діяльності; змінити особистісні характеристики учнів (набути комунікативного досвіду, міжособистісної взаємодії та співпраці, здатності виявляти, аналізувати й вирішувати проблеми).

Технологія ділової гри складається з таких етапів: підготовка, введення до гри, проведення гри (групова робота над завданням, міжгрупова дискусія), етап аналізу та узагальнення (Додаток 6).

Ділові ігри сприяють тому, що учні не тільки самі прагнуть виконувати завдання, але й спонукають до цього своїх товаришів. Учитель і учні проходять загальний шлях становлення компетентності (у сфері інформаційно-аналітичної, технологічної, комунікативної, соціальної діяльності), стають партнерами, що у свою чергу знаходить віддзеркалення в спадкоємності поколінь в освітньому, культурному та інформаційному планах.

Сенс застосування ділових ігор у навчальному процесі обґрунтований і віковими особливостями учнів. У підлітковому віці спостерігається загострення потреби у створенні свого власного світу, у прагненні до дорослості, бурхливий розвиток уяви, фантазії, поява стихійних групових ігор. Особливостями гри в старшому шкільному віці є спрямованість на самоствердження в суспільстві, прагнення до розіграшу, орієнтація на мовну діяльність. Перевагами ділових ігор є те, що вони дозволяють: розглянути певну проблему в умовах значного скорочення часу; освоїти навички виявлення, аналізу й розв’язання конкретних проблем; концентрувати увагу учасників на головних аспектах проблеми та встановлювати причинно-наслідкові зв'язки (інформаційна складова ІКТ- компетентності); працювати груповим методом при підготовці й прийнятті рішень, орієнтації в нестандартних ситуаціях; розвивати взаєморозуміння між учасниками гри (комунікативна складова ІКТ-компетентності); формувати навички свідомого обґрунтованого вибору ІКТ засобів для розв’язання певної проблеми (технологічна складова ІКТ-компетентності).

У ході підготовки та проведення ділової гри можуть виникнути труднощі, а саме: повномасштабна ділова гра вимагає складної підготовки вчителя, коли необхідно врахувати всі ситуації, які можуть виникнути під час гри; ділова гра обмежена рамками уроку й вимагає врахування активності учнів класу, готовності їх до певного роду діяльності (розподілу обов’язків, формуванню груп, роботі в динамічних парах); ділова гра має містити певну частину азарту, тому потрібно витримати його оптимальний рівень, щоб не знизити значимість виконання завдань порівняно із самим процесом гри.

Формування всіх ключових компетентностей відбувається на кожному уроці й неможливо відокремити в чистому вигляді формування інформаційної, соціальної або комунікативної компетентності від формування будь-якої іншої.

За останні роки спостерігається динаміка росту якості знань та навчальних досягнень учнів гімназії з інформатики. Близько 50% випускників щорічно вступають до ВНЗ на спеціальності, що пов’язані з інформаційними технологіями. Також було відмічено збільшення кількості учнів, які брали участь в олімпіадах з інформатики, науково-дослідницькій роботі з предмета, конкурсах з інформаційних технологій (Додаток 7).

Про результативність такої роботи свідчить і зростання показників рівня розвитку комунікативних та організаторських здібностей учнів (за результатами досліджень, які систематично проводяться психологами гімназії) (Додаток 8).

Ігровий супровід вивчення матеріалу дозволяє підтримувати постійний високий інтерес учнів до матеріалу, активізує їх самостійну діяльність, формує і закріплює необхідні складові ІКТ-компетентності.

Зразок

Опис власного педагогічного досвіду

Євтушенко Людмили Едуардівни,

вчителя історії вищої категорії, учителя-методиста

Миколаївської спеціалізованої І-ІІІ ступенів школи № 22

з поглибленим вивченням англійської мови з 1 класу

Миколаївської міської ради Миколаївської області,

лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року - 2008»
Робота з історичними джерелами як засіб формування культури історичного мислення сучасного учня”
«…Для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів з джерелом історичного знання, ніж робота з підручником».

М. Стасюлевич
Сучасна тенденція практично безмежного розширення інформаційного простору, численних інтерпретацій і оцінок минулого вимагають від учителя історії нових підходів до способів опрацювання, аналізу учнями історичної інформації. Практичний аспект оволодіння знаннями, самостійність, розвиток творчого мислення, критична освіченість є актуальними в процесі формування компетентної людини сучасного суспільства.

Однією з важливих цілей навчання історії в школі є формування історичного мислення, яке, за визначенням І. Лернера, Н. Запорожець, С. Терно, являє собою єдність історичних і методологічних знань, способів розумових дій та установок особистості на їх застосування в пізнанні та осмисленні конкретних історичних фактів, явищ і процесів.

Щоб розвивати історичне мислення, необхідно залучати учнів до діяльності, яка потребує застосування принципів та методів історичного пізнання. Навчити мислити історично – це означає розвивати навички самостійної роботи, створювати відповідну мотивацію, активно використовувати проблемні методи навчання, проблемні завдання і вправи для розуміння логіки історичного процесу.

Активізації мислення, оволодінню навичками дослідницької роботи, поглибленню розуміння учнями історичних подій, процесів, явищ сприяє робота з різноманітними історичними джерелами: документальними, візуальними, речовими.



Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми: «Робота з історичними джерелами як засіб формування культури історичного мислення сучасного учня».

Основна ідея досвіду – формування інформаційної компетенції учнів через розвиток самостійного творчого мислення учнів у роботі з історичними джерелами, перетворення історичних джерел з матеріалу для ознайомлення на матеріал для дослідження.

Головною метою своєї педагогічної діяльності, а отже і досвіду, вважаю наступне: 1) навчити учнів використовувати різні історичні джерела, критично осмислювати їх; 2) знаходити у минулому можливі шляхи розв’язання сучасних суспільних проблем; 3) використовувати набутий досвід та результати діяльності у своєму житті.

Науково-теоретичну базу дослідження складають публікації, дослідження, рекомендації відомих науковців, дидактів, методистів. Місце історичних джерел в історичній освіті досліджували М. Стасюлевич, А. Гартвіг, М. Рожков, роль історичних джерел у розвитку історичного мислення - І. Лернер, Г. Селевко, С. Терно. Методиці використання історичних джерел присвячені праці В. Мисана, В. Власова, Ю. Комарова, В. Курилів. Розвиток умінь знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її передбачено в Концепції загальної середньої освіти – 12-річна школа, Державному стандарті базової та повної середньої освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»), навчальних програмах, інструктивно-методичних листах Міністерства освіти і науки. У Концепції історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи зазначається, що формування змісту історичної освіти будується на багатьох принципах, у тому числі на принципі «альтернативно-проблемного підходу, що передбачає використання різноманітних історичних джерел, ознайомлення з різними точками зору на історичні події і явища».

Технологія реалізації провідної ідеї досвіду

При виборі форм організації навчальної діяльності учнів враховую наступні фактори, що впливають на вибір історичного джерела:

- оновлення змісту історичної освіти;

- перехід на 12-річний термін навчання;

- переведення старшої школи на профільне навчання;

- вивчення шкільних історичних курсів за декількома підручниками в кожному класі.

Важливою умовою вибору джерела є відповідність його змісту, цілям і завданням навчання історії, доступність, зв'язок з програмовим матеріалом.

Розвиток навичок роботи з документами я починаю з 5 класу, продовжую в середній ланці і в старшій школі. Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом. Допомагає їм на першому етапі пам’ятка «Як працювати з текстом історичного джерела» (додаток 1). Корисним для формування вмінь та навичок роботи з документами вважаю використання першоджерел з книги-хрестоматії В. Мисана «Джерело» для учнів 5 класу. До завдань, запропонованих автором, додаю свої. На завершення роботи пропоную учням скласти усну розповідь «Подорож у країну козаків» (додаток 2).

Період підліткового віку, як вважають вчені, є найбільш сприятливим для розвитку мислення. На цьому етапі при роботі з історичними джерелами пропоную учням проблемні завдання, навчаю виділяти головне, порівнювати історичний матеріал, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки. Пам’ятка «Як аналізувати текст історичного джерела» допомагає учням краще зрозуміти суть, причини, значення історичної події чи явища, визначити своє ставлення до тексту історичного джерела (додатки 3, 4).

У 2006-2007 навчальному році, при переведенні шестикласників на 12-річний термін навчання, наша школа отримала 2 варіанти підручників з історії стародавнього світу. Ще один варіант (О. Бандровський, В. Власов «Історія стародавнього світу») був придбаний на кошти батьків. Розмаїття підручників спонукало до пошуку більш ефективних форм роботи з історичними джерелами і текстом підручника для створення цілісної картини подій і явищ (додаток 5).

У старшій школі навички роботи з історичними джерелами вдосконалюються, історичний матеріал вимагає більш високого рівня пізнавальної і розумової діяльності учнів, критичного ставлення до тексту, самостійного, творчого застосування знань (додаток 6,7). У 10-11 класах використовую історичні джерела для складання портретів історичних осіб (додаток 8). Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення.

У своїй практиці я використовую історичні джерела на різних етапах уроку:

- для мотивації наступної діяльності учнів на початку уроку (додаток 9);

- для демонстрації розмаїття інтерпретацій, що презентують різні позиції, різні оцінки подій, процесів, явищ (додаток 10);

- для активізації розумової діяльності, а саме, для створення дискусійної ситуації (додаток 11);

- для засвоєння учнями навичок дослідницької роботи (додатки 12,13).

Вважаю доцільним використання історичних документів на уроках тематичного оцінювання. Робота з фрагментами історичних текстів розвиває вміння аналізувати інформацію, застосовувати знання в нестандартних, змінених ситуаціях, висловлювати власне ставлення до змісту джерела (додаток 14).

Досвід використання писемних історичних джерел показує необхідність наступного алгоритму в роботі з ними:


  1. Відбір документів.

  2. Урахування вікових особливостей при роботі з історичними документами.

  3. Використання історичних джерел на різних етапах уроку.

  4. Дотримання наступних етапів під час аналізу документу:

а). Первинний аналіз джерела - дає змогу зробити висновки про його об’єктивність, формує навички критичного мислення. б). Інтерпретація історичного змісту джерела звертається увага на історичність ситуації, на важливість документу та його роль і місце в даному історичному контексті.

  1. Розвиток навичок дослідницької роботи з документами на уроках і в позакласній роботі.

Важливим компонентом шкільної історичної освіти є використання візуальних історичних джерел, до яких відносяться: фото, плакат, карикатура, листівки, таблиці, схеми, діаграми, картини, малюнки, відео. Розвивати навички аналізу візуального джерела допомагає пам’ятка (додаток 15). Робота з візуальними історичними джерелами може використовуватись як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання. (додаток 16).

Результативність досвіду

Досвід організації роботи з історичними джерелами на уроках і в позакласній роботі дає певні позитивні результати. За останні 5 років мною було підготовлено 9 призерів міських і 2 призери обласних олімпіад з історії. Проведені контрольні зрізи виявили достатній рівень сформованості навчальних досягнень учнів (7,2 бал.)



Висновки та рекомендації:

  1. Поетапно спланована робота з історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей на уроках історії розвиває культуру історичного мислення, сприяє процесу пізнання та осмислення конкретних історичних подій, явищ.

  2. Історичне мислення на творчому рівні припускає обов’язкове вирішення проблемних пізнавальних завдань, які заохочують учнів до активної розумової діяльності.

  3. Систематична робота з історичними джерелами на уроках історії формує навички дослідницької роботи і критичного мислення.

  4. Використання джерел застосовується для забезпечення ефективності уроків, підвищення якості знань, поглиблення, закріплення та узагальнення матеріалу.

  5. Під час використання історичних джерел різного типу необхідно пам’ятати про багатоперспективний підхід, коли якась історична ситуація висвітлюється з кількох – щонайменше двох перспектив, що репрезентують різні суспільні позиції та інтереси.

  6. Для результативності роботи з історичними джерелами необхідно враховувати наступні елементи: ретельний підбір, різноманітність, створення можливості для порівняння, інтерпретації, яскравість.

  7. В умовах, коли на перший план виходять практико - орієнтовані концепції, робота з історичними джерелами розвиває навички самостійного здобуття знань, прагнення до самоосвіти, саморозвитку.

З розширенням інформаційного простору виникла проблема великого впливу на учнів різних інтерпретацій, тлумачень, трактувань історичних подій і процесів, з якими вони зустрічаються на сторінках преси, телебаченні, у кіно та комп’ютерних іграх. Щоб протистояти такому впливу, розвиваю в учнів уміння аналізувати та оцінювати розмаїття поглядів на історичний процес, критично ставитися до них, спонукаю учнів виробляти власну позицію, навчаю аргументувати свій вибір. А головне – навчаю своїх вихованців розуміти, що історія - це не щось викарбуване у граніті, що минуле ніколи не можна реконструювати і що вивчення історії ніколи не закінчується.

6. Додатки

Додатки містять матеріал, що необхідний для розкриття повноти досвіду. В додатки можуть бути включені ілюстрації, дидактичний матеріал, фотографії, описи методик, комп'ютерних програм, авторських програм варіативного компонента, індивідуальних програм для школярів з предмету, розроблених у процесі виконання роботи, творчі роботи учнів, а також таблиці, діаграми, що ілюструють результативність досвіду. Варто звернути увагу на обов'язкове включення системи розробок уроків з визначеної теми й позакласних заходів, що є міні-моделлю, проекцією педагогічних ідей у системі навчання.

Систему розробок уроків рекомендується супроводжувати методичним аналізом теми, що складається з наступних компонентів: основна ідея теми, основні змістовні лінії теми, основна мета (дидактична, розвиваюча, виховна), основні вимоги до знань і умінь, методи роботи.

Додатки нумеруються. В анотації, описі досвіду обов’язково здійснюється посилання на додатки. Наприклад: «…підтверджено позитивною динамікою розвитку навчальної мотивації (додаток 5)…»

Зразок

Перелік додатків

до опису власного педагогічного досвіду

Царлової Ірини Володимирівни,

вчителя зарубіжної літератури,

вчителя вищої категорії, вчителя - методиста

Миколаївської гімназії №2,

лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року - 2008»

«Формування критичного мислення й розвиток духовності учнів

5-6 класів 12-річної школи засобами уроку зарубіжної літератури»
Додаток 1. Словнички до уроків зарубіжної літератури (5 штук).

Додаток 2. Використання технології формування критичного мислення на уроках зарубіжної літератури (5 фрагментів уроків).

Додаток 3. Семантичні карти й карти персонажів творів (4 карти).

Додаток 4. Картки з завданнями з різних тем курсу зарубіжна література (5 зразків).

Додаток 5. Конспекти циклу уроків літератури з теми «Літературні казки» (5 уроків).

Додаток 6. Конспект позакласного заходу - літературної вікторини з теми «Казки».

Додаток 7. Завдання шкільної олімпіади із зарубіжної літератури (5 клас).

Додаток 8. Презентація – творча робота учнів з теми «Міф про виникнення світу в різних народів. Спільне і відмінне».

Додаток 9. Матеріали щодо організації роботи шкільного театру (на електронному носії).

Додаток 10. Ксерокопії публікацій учителя у фахових виданнях.

Додаток 11. Методичні рекомендації, розроблені вчителем.

Додаток 12. Ксерокопії нагород (грамот, дипломів).


На закінчення підкреслимо дуже значущі функції ППД у процесі психолого-педагогічного дослідження.

Які ж ці функції?

Перш за все, ППД, особливо при його співвідношенні й зіставленні з масовим, позитивним, служить джерелом виявлення суперечливих моментів у розвитку практики, її «точок зростання», служить джерелом виявлення наукової проблематики.

ППД — це чинник постійного й дієвого зв'язку теорії з практикою. Саме через нього відбувається ефективне й швидке просування досягнень науки в масову практику. ППД, утілюючи перспективні наукові ідеї, матеріалізує їх, робить зримими, конкретними, привабливими.

Важливо й те, що ППД, досягнуті в ньому результати служать засобом переконання не тільки працівників сфери освіти, але і громадськості, працівників державного апарату, засобом підготовки громадської думки, створює свого роду «впроваджувальний фон» для просування новацій, що розробляються, в практику.

ППД — основа реальних дослідницьких проектів, способів їх перевірки, він багато в чому визначає зміст рекомендацій по вдосконаленню практичної роботи.



Складність зв'язків між елементами педагогічної системи, їх взаємодія і взаємовплив, можливості перебудови і раціоналізації всіх елементів і відносин педагогічної системи на нинішньому етапі розвитку суспільних наук слабо піддаються точному розрахунку і прогнозуванню. Тому ні моделювання, ні експеримент, що сприяють вирішенню конкретних задач дослідження, не можуть самі по собі дати цілісних, узагальнених і досить надійних результатів. Їх спроможний дати тільки досвід.

Список використано¿ лiтератури


  1. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. – М., 1982.

  1. Бондарь В.И., Красовицкий М.Ю. Проблемы выявления, обобщения и использования передового педагогического опыта // Сов. педагогика, 1979.– №8.– С.82-88

  1. Глинский А.А. Методическая работа в общеобразовательном учреждении. – Мн.: АПО, 2002. – 127 с.

  1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

  1. Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128 с.

  1. Загвязинский В.И. Исследовательская деятельность педагога: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 176 с.

  1. Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования: учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений. – 4-е узд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 208 с.

  1. Игнатьева Г. А., Тулупова О. В. Методические рекомендации по заполнению информационной карты инновационного педагогического опыта// Государственное образовательное учреждение дополнительного профессионального образования Нижегородский институт развития образования.
    http://www.niro.nnov.ru/

  1. Краевский В.8. Методология педагогического исследования. - Самара: СамГПИ, 1994.

  1. Красовицкий М.Ю., Беседа Т.И. Целенаправленная деятельность органов народного образования и методический служб по внедрению в практику достижений педагогической науки: Методические рекомендации. - К., 1986. - 56 с.

  1. Кульневич С.В., Гончаров В.И. Управление современной школой / Учитель, 2003, вып.2.

  1. Кухарев Н.В. Педагог-мастер, педагог-исследователь. – Гомель: УОГО, ГОСПО Беларуси, ГОИУУ, 1992. – 212 с.

  1. Левшин Л.А. Логика педагогического процесса. – М., 1980. – С. 23-24

  1. Лизинский В.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.

  1. Масюкова Н.А., Бабкина Т.А. Возможно ли воспроизведение образцов педагогической деятельности? // Педагогика.— 2000.— № 5.— С. 23-27.

  1. Набока Л.Я. Поширення педагогічних ідей у практику. Конспект лекції з курсу підвищення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів

  1. Пахомова Е.Н. Проблемы выявления, изучения, обобщения и распространения педагогического опыта в работе учреждений методической службы / Методист, 2005, № 2

  1. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / Під ред. Л.Л.Момот. – К.: Радянська школа, 1990

  1. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації// Рідна школа. -1998.-№12. – с.3-17

  1. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. Навч. посібник.— К.: Україна, 1998.— 343 с.

  1. Поташник М.М. Профессиональные объединения педагогов / М. : Центр соц. И экон. Исследований, 1997.

  1. Праздникова Г.З. Готовимся к аттестации: технологии обобщения и описания педагогического опыта: Практическое пособие. – М.: АРКТИ, 2007. – 60 с.

  1. Скаткин М.Н. Методология и методика педагогических исследований. – М., 1986.

  1. Терегулов Ф.Ш. Передовой педагогический опыт: теория распознавания, изучения, обобщения, распространения и внедрения. – М.: Педагогика,1992

  1. Третьяков П.И. Практика управления современной школой / М.: Пед. поиск, 1995.

  1. Турбовской Я. С. Методическая и организационная система изучения и обобщения педагогического опыта / Москва : Академия педагогических наук, 1990, 123 с.

  1. Хозяинов Г.И. Педагогическое мастерство преподавателя. - М.: Высшая школа, 1988

ЗМIСТ


Вступ…………………………………………………………………..

2

Визначення сутності «перспективного педагогічного досвіду» у сучасній науці…………………………………………………………

5

Технологiя вивчення й узагальнення ппд…………………………

12

Виявлення ппд………………………………………………..

12

Вивчення досвіду……………………………………………...

16

Аналіз й узагальнення………………………………………..

28

Розповсюдження ППД………………………………………...

31

Оформлення узагальненого ппд……………………………………

33

Титульний аркуш……………………………………………...

34

Зміст…………………………………………………………….

36

Характеристика носія досвіду……………………………….

36

Анотація на досвід……………………………………………..

41

Власний опис змісту досвіду вчителем……………………

64

Додатки…………………………………………………………

75

Список використаної літератури……………………………………

78




1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка