Тарас Шевченко: «Моє перебування в Москві» Москва


На батька бісового я трачу



Сторінка29/30
Дата конвертації01.12.2016
Розмір6,87 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

На батька бісового я трачу


І дні, і пера, і папір!
Допомогли досвідчені архівісти, і врешті-решт у справі «Клировые ведомости Пречистенского сорока г. Москвы за 1861 год» таки знайшлася «Ведомость о церкве Святого и Чудотворца Тихона Амафунтского, что возле Арбатских ворот». В ній і були прізвища всіх церковнослужителів арбатського храму. То була перемога! Подумалося, що так само як не горять рукописи, не зникають безслідно й архівні документи. Тепер ми можемо назвати цих людей.

Священик Левітський Микола Сергійович, 32 роки, народився в Московській єпархії, син священика, навчався у Віфанській семінарії, яку закінчив у вересні 1850 року з атестатом 1-го розряду. В листопаді того ж року призначений дияконом Георгіївської церкви в Єндові. З 2 лютого 1860 року — священник церкви Тихона біля Арбатських воріт1.

У Миколи Левітського була дружина і троє синів.

Диякон2 Фівейський Павло Васильович, 37 років, народився в Московській єпархії, син паламара, навчався в Московській семінарії, яку закінчив у 1844 році з атестатом 2-го розряду. З серпня 1848 року до травня 1863 року — диякон церкви Тихонівської біля Арбатських воріт.

________________________

1 Є дані про те, що Левітський був священиком у церкві Тихона і через десять років. У той час його старший син Сергій уже навчався в духовному училищі. 18 жовтня 1870 року Левітського було нагороджено набедреником (парчевий прямокутник із зображенням хреста, що його священики одержують як першу нагороду і носять з правого боку нижче пояса).

2 Помічник священика у відправі церковної служби, нижчий духовний чин.
Одружений, мав двох дітей, дівчинку і хлопчика. Жив у Афанасьєвському провулку, неподалік від території, де тепер знаходиться Культурний центр України.

Паламар1 Бєляєв Петро Васильович, 29 років, народився в Московській єпархії2, син священика, навчався в Московській семінарії. З жовтня 1853 року до листопада 1864 року — паламар церкви Тихонівської біля Арбатських воріт.

Одружений, мав двох дітей, дівчинку і хлопчика.

Проскурниця3 Соловйова Євдокія Микитівна, 63 роки, в церкві святого Тихона з жовтня 1840 року, тобто задовго до того, як у Москву вперше приїхав Шевченко. «Читати і писати вміє». Жила з дочкою. Працювала в храмі до старості4.

Ці люди так чи інакше причетні до вшанування пам’яті про Тараса Шевченка в храмі святого Тихона на Старому Арбаті, до панахиди над ним. Вони заслуговують на нашу добру пам’ять і на те, щоб їх імена й прізвища віднині згадувалися у відповідних працях про Кобзаря.

Живий Арбат часів Шевченка

Мені давно хотілося «населити» Арбатську вулицю (тепер — Арбат) живими людьми, які мешкали на ній за часів Шевченка чи трохи пізніше, тобто назвати поіменно всіх, хто мав тут власний будинок. Робота вияви-

_____________________

1 Служитель православної церкви, що допомагає священнику під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник.

2 Як бачимо, всі три служителі церкви Тихона на Арбаті народилися в Московській єпархії, тому відпадає припущення деяких авторів, що священик цього храму був вихідцем із України.

3 Жінка, що випікає проскуру — білий прісний хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні. Проскурницями часто були вдови священиків. Цікаво, що Пушкін згадував про проскурниць в зв’язку з його роздумами про мову: «Не худо нам иногда прислушиваться к московским просвирням, они говорят удивительно чистым и правильным языком».

4 ЦІАМ, ф. 203, оп. 744, спр. 2396, арк. 181—190; ф. 2125, оп. 1, спр. 1595, арк. 1—4.

лася дуже непростою, але в книзі «Тарас Шевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті» були вперше оприлюднені прізвища московських-арбатських сучасників українського поета. Після того ще довго вивчав списки домовласників усієї Арбатської дільниці, й тепер ми можемо уявити її соціальний склад у часи Шевченка, який відображав процеси, що проходили в арбатському ареалі.

Передусім, про сусідів Єлизавети Пуколової — домовласниці на території нинішнього будинку № 9. В Афанасьєвському провулку недалеко від неї мали власні будинки купчихи Феоктиста Травнікова і Олександра Бобильова; міщанки Євдокія Максимова та Ганна і Уляна Лазарєви. Найближчими сусідами Пуколової по Арбатській вулиці були: титулярний радник Олександр Нємчинов, купці Макар Лапін і Федір Большой та згаданий вже селянин графа Шереметьєва Григорій Марковкін. Недалеко від Єлизавети Пуколової мали власні будинки «кандидат Санкт-Петербурзької Академії» Олександр Стрекалов і губернський секретар, князь Петро Голіцин.

На тому боці Арбатської вулиці, що відносилася до Пречистенської дільниці, мали володіння: надвірний радник Степан Лошаківський; цехова1 Марія Аріола; чиновник 12 класу Авдій Лазарик; підпоручиця Катерина Сємичева; генерал-майор Федір Тиньков; колезькі асесори Михайло Хрущов і Михайло Лопиревський; купець Іван Селівестров; дочки надвірного радника Єлизавета і Ольга Вельяминови; штабс-капітан Микола Новиков. Чотири будинки мав на Арбаті та в Кривому провулку князь Микола Меншиков. Далі мешкали: міщани Афімія Мокеєва і Семен Дубровін; цеховий Костянтин Виноградов; купець Семен Буров; надвірний радник Никанор Хитров. Один біля одного стояли будинки церковнослу-

______________________

1 Майстри, які мали цех з пошиву одягу чи взуття, білизни або капелюхів, виробництву меблів чи карет і т.д.
жителів паламара Івана Любимова, протоієрея Сергія Платонова, дяка Петра Голосова. Далі жив статський радник Микола Васильчиков. На цьому боці Арбатської вулиці знаходилося також приміщення Московської провіантської комісії.

На протилежному боці вулиці, що належала до Арбатської дільниці, жили штатські (цивільні) чиновники: дійсний статський радник, князь Михайло Оболенський; титулярний радник Іван Тоон; таємний радник Олександр фон-Дребуш; колезька радниця Софія Митькова; колезька асесорша Ганна Писемська.Чимало будинків належали військовим чинам: генерал-майорам Миколі Бутурліну і Сергію Самсонову (біля Арбатських воріт); полковницям Олімпіаді Насакіній, Ганні Прожевській і Катерині Давидовій; секунд-майору Петру Загряжському (мав також будинок на Молчановці); поручику Петру Кікіну; дружині генерала від інфантерії Єлизаветі Головіній. Окремо виділимо купців: Федір і Петро Староносови; Сергій Славний (біля Арбатських воріт); Микола Кубєєв (лавка на Смоленській площі); Ганна Шоріна, Олександра Корольова. Серед інших — почесні громадяни Микола Троїлін і Марія Комарова, дяк Євграф Остроумов, цеховий Гільдебрандт1. На цьому боці вулиці знаходився також будинок «Комитета Императорского Московского человеколюбивого общества» (при церкві Миколи Явленого).

Домовласниками на Арбатській вулиці були три князі — Петро Голіцин, Михайло Оболенський і Микола Меншиков. Так само було в інших куточках Арбатської дільниці. Скажімо, дійсний статський радник, князь Сергій Сергійович Гагарін, мав землю в Трубниковському провулку, колезький регістратор князь Лев Миколайович Гагарін — будинок на вулиці Новинський вал, генерал-майор, князь Павло Гаврилович Гагарін та

_______________________



1 Московський побутописець П.Вістенгоф зауважував: «Этот-то класс цеховых, преимущественно отстал в Москве между русскими от иностранцев... Заказывайте мебель у Фреймана на Арбате...»
гвардії полковник, князь Олександр Черкаський — на Великій Нікітській, а князь Олексій Кропоткін — в Дєнєжному провулку. Княгиня Дар’я Волконська мешкала біля Пречистенських воріт, а княжна Софія Голіцина — в Гагарінському провулку і т.д. Графиня Аграфена Єфімовська мала будинок на Великій Молчанівці, дійсний статський радник, граф Олексій Зубов — на Поварській, а граф Платон Зубов — у Гранатному провулку. Барон Михайло Боде мешкав на Поварській, а баронеса Анна Корф — на Малій Нікітській вулиці і т.д. Всього в Арбатській дільниці міста нараховувалося понад двадцять дворянських прізвищ з почесним титулом барона, князя та графа, в тому числі, Мещерські, Щербатови, Урусови, Ухтомські, Мансирові, Бобринські...1

На Арбатській вулиці 13 прізвищ належали до чиновної знаті та дрібніших рангів, а в усій Арбатській дільниці таких домовласників нараховувалося понад 180 (!). Вони представляли практично всі щаблі Табеля про ранги. Несподівано багато виявилося домовласників, які належали до військової знаті і менших чинів — 11 прізвищ на Арбатській вулиці і близько 160 (!) в Арбатській дільниці. Дивно, що така інформація в арбатознавчій літературі раніше не зустрічалася. В арбатському ареалі деякі будинки належали дрібним власникам «із дворян», зустрічалися «з дворян дівиці» і т.д.

Вісім купецьких прізвищ на Арбатській вулиці та численні купецькі домоволодіння в усіх кінцях Арбатської дільниці чітко окреслюють тенденцію, що набирала силу в Шевченкові часи2. Брат і сестра Селіверстови мали будинки на Поварській і на Великій Молчановці. Ку-

__________________



1 У Шевченкові часи кількість дворян у Москві була значною, їм належала керівна роль у міському самоуправлінні.

2 В 70-х і особливо у 80-х роках до купецтва переходить перевага у міських справах. Після виборів 1877 року йому належало вже близько 80 % гласних міської думи.

пець Максим Козаков жив у Єрмолаєвському провулку, а купець Олександр Деген — на Остоженці, купець Гаврило Брюшков купив землю в Палашевському провулку, а Василь Карнаухов — у Зачат’євському провулку і т.д. Всього в Арбатській дільниці числилося близько 70 купецьких домоволодінь. Серед їх власників були Бакланови, Бокови, Головастікови, Козакови, Кожухови, Ламакіни, Лодкіни, Мамрови, Понизовкіни, Смуренкови, Тулупови і т.д.

Ще більше—близько 80 домовласників — з них чотири з Арбатської вулицібули церковнослужителями (протоієреї, священики, диякони, дяки, паламарі). Це й зрозуміло, в той час в ареалі Старого Арбату діяло понад 30 храмів і 4 домових церкви. Серед церковнослужителів зустрічаємо прізвища Архангельських, Богородських, Богословських, Воздвиженських, Лаврових, Остроумових, Преображенських, Святославських, Троїцьких, Фівейських, Цвєткових... Окремим рядком скажемо про проскурниць, їх в Арбатській дільниці нараховувалося 13 (Казанцева, Петровська, Протопопова, Сахарова, Федорова і т.д.).

Серед інших мешканців Арбатської вулиці зустрічаємо двох почесних громадян, а в Арбатській дільниці вони володіли більш як десятьма будинками. Скажімо, почесний громадянин Микола Лузін мешкав у Великому Бронному провулку, а Семен Лєпьошкін — на Смоленському ринку. З московських міщан на Арбатській вулиці виявлено лише два прізвища, втім, у всій Арбатській дільниці вони володіли майже 60-ма будинками. Близько 10 будинків числилися за цеховими. Навіть селянин графа Шереметєва, домовласник з Арбатської вулиці, не був одиноким. В Єрмолаєвському провулку знаходився будинок Івана Соколова, а у Великому Козихинському провулку — Тимофія Головкіна, обидва — колишні «селяни графа Шереметєва». Двома будинками володіли вчителі: домашня вчителька Лідія Марконет жила на Спиридонівській вулиці, а вчитель Михайло Терновський — у Малому Бронному провулку. В однині серед домовласників була дружина аудитора Марія Подчиньонкова, яка жила біля Арбатських воріт.

Серед людей мистецького світу домовласниками на той час були артистки: Єлизавета Гартман — в Благовіщенському провулку, Акуліна Медведєва — в Дурновському провулку, Анна Федорова — в Гранатному провулку і танцмейстерша Катерина Лобанова — в Серєбряному провулку. В Старому Конюшенному провулку будинок був записаний на дружину відомого актора Василя Живокіні (працював у Малому театрі з 1824 по 1874 роки) Мотрону Живокіні. Два будинки числилися за театральними службовцями — капельдинерами. Що ж до інших представників інтелігенції та художньої богеми, то вони не мали власних будинків.

Не виключено, що хтось із названих арбатців у свій час зіткнувся з Шевченком на московських вулицях чи в провулках, хочеться сподіватися, що хтось із них побував на панахиді у храмі Тихона Амафунтського...


З Арбату — в Україну
Григорій Честахівський залишив нам малюнок олівцем «Домовина Т.Г. Шевченка в дорозі», який вміщено в цій книзі. На ньому — дроги, намальовані абрисом, і детальніше прописані візник та четвірка коней. Ці дроги стояли вранці 28 квітня на Арбатській площі біля храму Тихона Амафунтського. Звідси, з центру Москви і до самого Києва Шевченків прах везли кіньми поштовим трактом, що проходив через Серпухов-Тулу-Орел-Кроми-Волобуєво-Кошельовку-Дмитровськ-Севськ-Есмань-Глухів-Кролевець-Батурин-Борзну-Ніжин-Носівку-Козелець-Залісся-Бровари. То була далека й печальна дорога, й Україна пам’ятає про неї. Заакцентую читачеву увагу на тому, що починалася вона зі Старого Арбату.

Отож, уявімо собі 28 квітня 1861 року — день, про який досі не написано жодного рядка... Над Арбатською площею підіймається по-весняному тепле сонце, золотить маківки храмів святих Бориса і Гліба та Тихона. Біля Тихонівського храму зібралося чимало людей, особливо багато молоді. Чується мелодійна українська мова. Григорій Честахівський і Олександр Лазаревський тихо перемовляються з арбатським священиком років тридцяти, потім всі троє заходять у церкву. Від розкішної садиби Голіциних, де стоять екіпажі, хтось направляється до людського натовпу. Група молодих людей наближається від Олександрівського кадетського корпусу. Біля восьмигранного водорозбірника з червоної цегли, що поряд із церквою, перемовляються візники, які приїхали з діжками за водою, та торговки — на площі ярмарок. Ось вони вкупі підходять до церкви, хрестяться й стоять мовчки. Проходив катеринщик із шарманкою-шафочкою та танцюючими ляльками в ній, зупинився. Благовидна жінка свариться на хлопчаків, які галасують біля струмка Чорторий. Від Арбатської і Знамянської поліцейських будок підійшли будочники. Ніби розчинилися в натовпі жандарми й навіть юродиві. Щось було таке в атмосфері, що зупинило й зібрало людей біля Тихонівського храму. Над Арбатською площею повисає тиша...

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій...


Хтось із студентів схвильовано читає ці Шевченкові рядки. Бо саме заради втілення поетового заповіту зібралися друзі й знайомі Кобзаря до церкви святого Тихона...

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.
Раптом загули дзвони, студенти виносять із церкви домовину з тілом Шевченка і влаштовують її на дрогах. Візник піднімається на своє місце й легенько смикає за віжки. Дроги рушають. За ними їде критий екіпаж для Честахівського і Лазаревського, тепер вони йдуть пішки, разом з усією траурною процесією, яка виходить на старовинну Знаменську вулицю. На розі Знаменки і Арбатської площі траурний кортеж минає могутню колонаду Олександрівського кадетського корпусу, що фасадом виходить на вулицю. Біля церкви Знамення Пресвятої Богородиці заклякли богомолки і ревно хрестяться. Звідси за труною пішли кілька чоловіків інтелігентної зовнішності в дорогих пальтах, мабуть, професори Московського університету, які живуть поруч. З церкви вийшли люди, спостерігають за процесією, дехто приєднується до неї. З вікон особняків виглядають господарі й прислуга.

На розі Знаменки й Волхонки процесія призупинилася біля п’ятиглавого храму Миколи Чудотворця з дзвіницею. Тут зібралося чимало москвичів...

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої,

І чистоту їх соблюди.
Скорботна процесія перетинає вулицю Волхонку і повертає до недавно побудованого Великого Кам’яного мосту, позаду — красень Кремль, який любив Кобзар, а попереду — храм Христа Спасителя. Частина людей розходиться, молодь іде далі, дехто збирається під’їхати на візниках за місто, де передбачається зупинка дрог з домовиною. Згадаємо про цю зупинку за містом ще раз: «Стечение публики было значительное». Тарас Шевченко назавжди залишив Старий Арбат, щоб залишитися тут назавжди...

Домовина з прахом Кобзаря направляється через Велику Полянку, яка раніше називалася ще й Серпуховською вулицею, до поштового тракту. Цією дорогою Тарас Григорович їхав у 1845 році...

«Горе нам! Но, братія, не вдавайтесь в тугу, а молітесь Богу і работайте разумно, во імя матері нашої України безталанної. Амінь!»


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Володимир Мельниченко Тарас Шевченко: «Мій великий друг Щепкін» Москва олма медіа Групп
2015 -> 1–31 травня Художні виставки
2015 -> Світлій пам’яті моєї дружини Люби Богдан
2015 -> Програма ewb має наступність знизу нагору, тобто всі схеми, створені у версіях 0 І 1, можуть бути промодельовані у версії Крім того ewb дозволяє також моделювати пристрої, для яких завдання на моделювання підготовлено в текстовому форматі
2015 -> Володимир Мельниченко Москва Михайла Грушевського
2015 -> «Музики вистачить на все життя, але цілого життя не вистачить для музики»
2015 -> Володимир Мельниченко Українські наголоси московських храмів (100 історій І термінів) Москва олма медиа Групп
2015 -> Звіт про роботу Національного культурного центру України у м. Москві за 2015 рік зміст вступ Співпраця Національного культурного центру України у
2015 -> Звіт про роботу Національного культурного центру України в Москві за 2014 рік зміст вступ
2015 -> Методичні рекомендації щодо використання музичних ігор в процесі музичного виховання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал