Тарас Шевченко: «Моє перебування в Москві» Москва



Сторінка2/30
Дата конвертації01.12.2016
Розмір6,87 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Розділ 1. «Тоді, як ми з тобою в Москві бачились»




«О Москва! О караван-сарай

У сорокових роках ХІХ століття, коли Шевченко вперше приїздив до Москви, в ній нараховувалося понад 350 тис. жителів1 і 12 тис. будинків, близько 400 церков і монастирів, 360 поліцейських будок. Москва воскресла, як Фенікс із попелу, після наполеонівської пожежі 1812 року, про яку сам Шевченко писав яскраво: «Как жертва всесожжения вспыхнула святая белокаменная...»

Внаслідок жахливої пожежі згоріло більш як дві третини міста: з 9158 будинків уціліло 2626 (29 проц.) із 8520 магазинів — 1368 (16 проц.), із 290 храмів — 123 (42 проц.). Проте Москва відбудовувалася швидко. Вихідець із України Григорій Данилевський писав в історичному романі «Сожжённая Москва», що побачив світ у 1886 році:

«Молва об освобождении Москвы быстро облетела окрестности. В город хлынули всякого рода рабочие, плотники, каменщики, штукатуры и маляры; за ними явились мелкие, а потом и крупные торговцы... Из подгородных деревень стали подвозить лес для построек, припрятанные съестные припасы и всякий, из Москвы же увезённый товар. Хозяева сожжённых, разрушенных и ограбленных домов занялись возобновлением и поправкой истреблённых и попорченных зданий. Застучал среди пустынных ещё улиц топор, зазвенела пила...»

Вся ця велетенська робота по відбудові Москви була підпорядкована спеціальній комісії, створеній у 1813 році Олександром І. Перед нею було поставлено також завдання будівництва нового громадсько-адміністратив-

__________________



1 З цього часу й до смерті поета чисельність населення в Москві виросла приблизно на 100 тис. чоловік. Є дані на 1856 рік — 368,8 тис. чоловік і на 1862 рік — у Москві тоді мешкало 448 тис. чоловік. Особливо швидко росла чисельність робітників, на середину ХІХ століття вона майже подвоїлася.
ного центра міста з напівкільцем парадних площ. Передбачалося регулювання вулиць новими червоними лініями з відповідним розширенням всередині Садового кільця та винесення нової забудови фасадами на червоні лінії вулиць і провулків. Крім того, була поставлена вимога створення певної стильової єдності міста через переважання ампірного стилю.

Протягом двох десятиліть Москва стрімко й невпізнанно змінилася завдяки проведенню єдиної містобудівної політики, уніфікації фасадів, архітектурних деталей і декору, прикрасилася новими будинками й громадськими спорудами. Міська площа в ампірному періоді набуває важливого містобудівного значення (прикладом може бути Театральна площа). Було відроджено архітектурний ансамбль Кремля, відбудовано Московський університет на Моховій, зведено Манеж, сховано під землю річку Неглинну, а біля Кремля на її місці розбито Олександрівський сад...

Наприкінці 20-х — в першій половині 30-х років ХІХ століття відбудову післяпожежного міста було завершено, і в Москві почали реконструкцію та розширення центру і вулиць, що до нього прилягали. Зводилися торгові споруди нового типу: Купецька біржа на Ільїнці, перший у Росії Пасаж між Великим і Малим театрами та Кузнецьким мостом. Крім того, в Москві відкрилися: 1-ша дитяча лікарня, 1-а Градська, Новокатерининська і Очна лікарні, Набілковська і Маросєйська богадільні, міський сирітський притулок, Міщанське училище, навчально-виховні заклади — Олександрівський інститут і Миколаївський сирітський інститут. Виникали нові вищі навчальні заклади: Вище технічне училище (1830 рік), Межовий інститут (1835 рік), Петровська академія (1865 рік). Відновлювалися старі й будувалися нові храми.

Біля Кремля було знято бастіони Петра І, а на їх місці утворено проїзди біля стіни Китай-города — сучасні Театральний і Китайський проїзди, тоді ж було відкрито Воскресенську площу. З’явилися Гоголівський, Нікітський, Страсний, Петровський, Рождественський, Сретенський, Чистопрудний, Покровський і Яузський бульвари. Починаючи з 20-х років, коли було остаточно знесено Земляний вал і навколо міста утворилася вулиця Садова довжиною 17 кілометрів, ішла забудова так званого Садового кільця, що існує до сих пір.

Храм Христа Спасителя, Кремль з новим комплексом Великого Кремлівського палацу та дзвіницею Івана Великого, — все це Шевченко бачив на власні очі, — увінчували концепцію центра Москви, втілену в 1830—1850-х роках. Вони панували над Першопрестольною.

Середнім типом звичайного московського будинку став невеликий одно або двоповерховий особняк із класичним фронтоном, за яким знаходився привільний двір із господарськими службами; три і чотири поверхи тоді зустрічалися в Москві рідко.

Цікавий побутописець Москви Павло Вістенгоф розповідав у книзі «Очерки жизни Москвы», що вийшла в світ 1847 року: «После пожара 1812 года и до наших дней с каждым годом наружный вид Москвы украшается быстрою постройкою огромных, красивых домов, принадлежавших казне и частным лицам». Ще однією характерною особливістю Москви було те, що великі будинки були «перемішані» з маленькими будиночками: «Вы видите палаты вельмож подле мирной хижины ремесленника, которые не мешают друг другу, у каждого своя архитектура, свой масштаб жизни; ходя по Москве, вы не идёте между двумя рядами каменных стен, где затворены одни расчёты и страсти, но встречаете жизнь в каждом домике отдельно».

Щоб переконливо продовжити цю важливу думку, звернемося до Віссаріона Бєлінського, який у статті «Петербург и Москва» в 1845 році писав: «Стоит час походить по кривым и косым улицам Москвы, и вы тотчас заметите, что это город патриархальной семейственности: дома стоят особняком, почти при каждом есть довольно обширный двор, поросший травой и окружённый службами. Самый бедный москвич, если он женат, не может обойтись без погреба... Нередко у самого бедного москвича, если он женат, любимейшая мечта целой его жизни — когда-нибудь перестать шататься по квартирам и зажить своим домиком...

Таких домишек в Москве неисчислимое множество, и они-то способствуют её обширности, если не её великолепию. Эти домишки попадаются даже на лучших улицах Москвы, между лучшими домами, так же как хорошие (т. е. каменные в два или три этажа) попадаются в самых отдалённых и плохих улицах между такими домишками...»

У 1830—1840 роках Москва, зберігаючи риси дворянського міста дедалі більше перетворювалася в промисловий і торговий центр усієї Росії.

В 1837 році було засновано Московську фондову біржу, вже в 30-х роках у місті влаштовувалися виставки мануфактурних і фабричних виробів. У Москві тоді переважала текстильна промисловість, питома вага металообробної і харчової продукції сильно виросла лише наприкінці ХІХ століття. Економічному розвитку Москви сприяло поступове перетворення її в ключовий залізничний вузол країни, що почалося з введенням у дію в 1851 році Миколаївського залізничного вокзалу, яким уперше користувався в 1858 році Шевченко. Це колосальне для Шевченкових часів будівництво першої в Росії залізничної магістралі Петербург-Москва тривало понад вісім років і стало тріумфом інженерів, учених і будівельників. Разом з тим, залізниця створювалася руками сотень тисяч кріпосних селян, робітних людей і була своєрідним уособленням відсталості суспільного устрою Росії. Недарма Шевченко вважав, що саме технічний прогрес покінчить з «поміщиками-інквізиторами».

З середини ХІХ століття в Москві швидко зводилися фабричні корпуси, вокзали, банки, торгові пасажі та універсальні магазини, великі доходні будинки, що значною мірою визначало формування основних магістралей міста. Перші ознаки переходу Москви від дворянського міста до капіталістичного підмітив ще Пушкін майже за три десятиліття до реформи 1861 року: «...Москва, утратившая свой блеск аристократический, процветает в других отношениях: промышленность сильно покровительствуемая, в ней оживилась и развилась с необыкновенною силою. Купечество богатеет и начинает селиться в палатах, покидаемых дворянством». В середині 40-х років ХІХ століття Бєлінський вже зафіксував: «В Москве повсюду встречаете вы купцов и всё показывает вам, что Москва по преимуществу город купеческого сословия. Ими населён Китай-город; они исключительно завладели Замоскворечьем, и ими же кишат даже самые аристократические улицы и места в Москве, каковы Тверская, Тверской бульвар, Пречистенка, Остоженка, Арбатская, Поварская, Мясницкая и другие улицы». Справді, в часи перших приїздів Шевченка до Москви купці ще не заволоділи Арбатом, але вже «кишіли» на ньому. З 60-х років, тобто після смерті Шевченка й приблизно в дитячі та юнацькі роки Грушевського на Арбаті все впевненіше оселяються торговельні підприємства. Москвознавець Петро Ситін писав: «У 1882 році більшість будинків на Арбаті належало купцям. У всіх будинках були магазини і ятки з розмаїтими вивісками. По вулиці проходила конка, гриміли по бруківці візники».

За другу половину ХІХ століття населення в Москві збільшилося майже втричі й перевищило 1 млн. чоловік. Цей ріст був викликаний промисловим і торговельним розвитком і йшов за рахунок притоку із сіл корінних російських губерній, які оточували Москву в радіусі 300—350 кілометрів. Цим пояснювалася однорідність національного складу московського населення.

Починаючи книгу «Шевченко в Москве», її автори чомусь особливо наголосили, що Москва в середині ХІХ століття була «без електричного освітлення, без центрального опалення, без газопроводу й, звичайно ж, без радіо, телебачення, телефону, без метро, автобуса, тролейбуса і навіть трамваю, без кінотеатрів, без палаців культури, робітничих клубів». Зауважимо, що ніякої провини в цьому на Москві немає, нічого подібного не було і в інших великих містах Європи та світу. Наразі побіжно скажемо про те, що в Москві тоді таки було.

Щодо освітлення міста в темний час, то воно почалося за сто з лишком років до першого приїзду Шевченка, з 1730 року. В 1840 році в місті нараховувалося 7,7 тис. масляних ліхтарів (всередині скляних чотирикутників знаходився світильник із гнотом, занурений у конопляне масло). Світло масляних ліхтарів було дуже тьмяним, а поскільки відстань між ліхтарними стовпами, скажімо, на Пречистенці чи Остоженці, дорівнювала майже сотні метрів, то на вулицях все одно панувала темрява. Не випадково Пушкін в одному з віршів писав:

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка