Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу



Скачати 299,08 Kb.
Дата конвертації09.02.2017
Розмір299,08 Kb.
Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу

Угода про партнерство та спiвробiтництво мiж Європейськими Спiвтовариствами i Україною (документ Microsoft Word, 326Kб)

Затверджено Указом Президента України вiд 11 червня 1998 року N 615/98 про затвердження Стратегiї iнтеграцiї України до Європейського Союзу (iз змiнами, внесеними Указом Президента України вiд 12 квiтня 2000 року N 587/2000 про внесення змiн до деяких указiв Президента України та Указом Президента України вiд 11 сiчня 2001 року N 8/2001 про внесення змiн до Указу Президента України вiд 11 червня 1998 року N 615).

Ця Стратегiя визначає основнi напрями спiвробiтництва України з Європейським Союзом (ЄС) - органiзацiєю, яка в процесi свого розвитку досягла високого рiвня полiтичної iнтеграцiї, унiфiкацiї права, економiчного спiвробiтництва, соцiального забезпечення та культурного розвитку.

Нацiональнi iнтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В результатi очiкуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до ЄС Польщi та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополiтичну ситуацiю. У зв'язку з цим є необхiдним чiтке та всебiчне визначення зовнiшньополiтичної стратегiї щодо iнтеграцiї України до європейського полiтичного (в тому числi у сферi зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки), iнформацiйного, економiчного та правового простору.

Стратегiя iнтеграцiї України до ЄС грунтується на:

Конституцiї України, що встановлює спрямування зовнiшньополiтичної дiяльностi України на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права;

схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнiшньої полiтики України та Концепцiї (основах державної полiтики) нацiональної безпеки України;

Угодi про партнерство та спiвробiтництво мiж Україною та Європейськими Спiвтовариствами та їх державами - членами вiд 1994 року (УПС) та iнших договорах, укладених мiж Україною та ЄС, в яких визначаються механiзми взаємодiї мiж ними.

Стратегiя iнтеграцiї України до ЄС враховує положення Стратегiї ЄС щодо України вiд 4 жовтня 1994 року, Спiльної позицiї ЄС щодо України вiд 28 листопада 1994 року, Спiльної стратегiї ЄС щодо України вiд 11 грудня 1999 року, а також вiдповiдних рiшень Ради ЄС, декларацiй та iнших документiв ЄС, якi стосуються України.

Стратегiя iнтеграцiї України до ЄС визначає основнi прiоритети дiяльностi органiв виконавчої влади до 2007 року, протягом якого мають бути створенi умови, необхiднi для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзi.

Стратегiя iнтеграцiї України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського полiтичного (в тому числi у сферi зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки), iнформацiйного, економiчного i правового простору. Отримання на цiй основi статусу асоцiйованого члена ЄС є головним зовнiшньополiтичним прiоритетом України у середньостроковому вимiрi i повинно спiввiдноситися в часi з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, якi мають спiльний кордон з Україною.

I. Основнi напрями iнтеграцiйного процесу.

1. Адаптацiя законодавства України до законодавства, забезпечення прав людини.

Адаптацiя законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближеннi iз сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток полiтичної, пiдприємницької, соцiальної, культурної активностi громадян України, економiчний розвиток держави у рамках ЄС i сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рiвня, що склався у державах-членах ЄС.

Адаптацiя законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у вiдповiднiсть iз європейськими стандартами i охоплює приватне, митне, трудове, фiнансове, податкове законодавство, законодавство про iнтелектуальну власнiсть, охорону працi, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачiв, технiчнi правила i стандарти, транспорт, а також iншi галузi, визначенi Угодою про партнерство та спiвробiтництво. Важливим чинником реформування правової системи України слiд вважати участь України у конвенцiях Ради Європи, якi встановлюють спiльнi для цiєї органiзацiї та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптацiї є iмплементацiя Угоди про партнерство та спiвробiтництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у вiдповiднiсть iз стандартами ЄС, створення механiзму приведення проектiв актiв законодавства України у вiдповiднiсть iз нормами ЄС.

2. Економiчна iнтеграцiя та розвиток торговельних вiдносин мiж Україною та ЄС.

Глобалiзацiя свiтового господарства, унiфiкацiя нацiональних економiк на засадах ГАТТ/СОТ, економiчнi тенденцiї в державах-членах ЄС щодо консолiдованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенцiйна взаємовигiднiсть вiльної торгiвлi є важливими факторами економiчної iнтеграцiї та розвитку торгiвлi мiж Україною та ЄС.

Базовим документом, що визначає засади економiчної iнтеграцiї України до ЄС та засади розвитку торгiвлi, є Угода про партнерство та спiвробiтництво.

Розвиток процесу економiчної iнтеграцiї полягає у лiбералiзацiї i синхронiзованому вiдкриттi ринкiв ЄС та України, взаємному збалансуваннi торгiвлi, наданнi на засадах взаємностi режиму сприяння iнвестицiям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженнi спiльного правового поля i єдиних стандартiв у сферi конкуренцiї та державної пiдтримки виробникiв. Економiчна iнтеграцiя базується на координацiї, синхронiзацiї та вiдповiдностi прийняття рiшень у сферi економiки України та ЄС i передбачає лiквiдацiю обмежень розвитку конкуренцiї та обмеження застосування засобiв протекцiонiзму, формулювання основних економiчних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.

3. Iнтеграцiя України до ЄС у контекстi загальноєвропейської безпеки.

Безпека України у контекстi загальноєвропейської безпеки грунтується на тому, що розвиток i змiцнення ЄС поглиблюють загальноєвропейську безпеку в усiх її вимiрах.

Принцип неподiльностi європейської безпеки однаково важливий як для України, так i для ЄС та його повноправних та асоцiйованих держав-членiв. Кооперативна безпека, пошук пiдходiв до якої, поряд з iншими європейськими i трансатлантичними структурами, активно веде ЄС, має стати для України гарантiєю власної безпеки.

Визнання Європейським Союзом важливого значення України у формуваннi нової архiтектури європейської безпеки на третє тисячолiття може i повинно бути використаним як суттєвий важiль просування українських iнтересiв у вiдносинах з ЄС. Одночасно змiцнення безпеки України пов'язане i з забезпеченням економiчної безпеки та полiтичної стабiльностi у державi.

Визнаючи на основi принципiв Статуту ООН вiдповiдальнiсть за пiдтримання мiжнародного миру та безпеки за Радою Безпеки ООН i дотримуючись принципiв i цiлей Хартiї європейської безпеки ОБСЄ, Україна та ЄС активно спiвробiтничають з ООН, ОБСЄ, Радою Європи, iншими мiжнародними органiзацiями у сферi заохочення i пiдтримки стабiльностi, запобiгання конфлiктам, урегулювання кризових ситуацiй та постконфлiктної вiдбудови, використовуючи для цього всi наявнi можливостi - вiд дипломатичної дiяльностi, надання гуманiтарної допомоги i застосування економiчних санкцiй до здiйснення функцiй цивiльної полiцiї та проведення на основi вiдповiдного мандату ООН i/або ОБСЄ воєнних операцiй для врегулювання кризових ситуацiй.

Розширення та поглиблення полiтичного дiалогу i спiвробiтництва України iз Захiдно-Європейським союзом (ЗЄС), який надає ЄС пiдтримку у визначеннi оборонних аспектiв Спiльної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки та забезпечує доступ ЄС до оперативних можливостей виконання гуманiтарних i рятувальних завдань, завдань щодо пiдтримання миру та завдань збройних сил пiд час урегулювання кризових ситуацiй, у тому числi проведення операцiй з установлення миру ("петерсьберзьких завдань"), є одними з важливих факторiв iнтеграцiї України до ЄС.

У зв'язку з прискоренням процесу iнституцiйного зближення та iнтеграцiї ЗЄС до ЄС важливого значення для України набуває розвиток вiдносин мiж ЄС i НАТО з питань оборонного планування, в якому Україна бере участь через Процес планування та оцiнки сил у рамках програми "Партнерство заради миру". Iнтенсифiкацiя розвитку Спiльної європейської полiтики з питань безпеки та оборони, створення в рамках Спiльної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки нових органiв ЄС у вiйськовiй сферi та сферi зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки, а також активiзацiя спiвробiтництва мiж державами-членами ЄС у галузi озброєння зумовлюють необхiднiсть здiйснення Україною своєчасних iнтеграцiйних крокiв у цьому напрямi.

Розвиток спiвробiтництва з ЄС у рамках Спiльної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки та Спiльної європейської полiтики з питань безпеки та оборони сприятиме також змiцненню конкурентоспроможностi української оборонної промисловостi, впровадженню принципiв, правил та механiзмiв, що забезпечують вiдкритiсть, прозорiсть доступу продукцiї цiєї галузi на внутрiшньому ринку ЄС та запобiгають її дискримiнацiї, прискореному виходу i закрiпленню українських виробникiв товарiв та послуг у прiоритетних мiжнародно-спецiалiзованих галузях i секторах економiки та значнiй диверсифiкацiї вiйськово-технiчних та науково-технiчних зв'язкiв. Розвиток такого спiвробiтництва надасть змогу зберегти орiєнтацiю на сучаснi системи загальноєвропейського виробництва. Основним напрямом реалiзацiї експортного потенцiалу України у вiдносинах з державами-членами ЄС може стати перетворення виробництв, безпосередньо пов'язаних з науково- технiчними досягненнями, в яких Україна займає провiднi позицiї, у прiоритетнi галузi, орiєнтованi на експорт.

4. Полiтична консолiдацiя та змiцнення демократiї.

Полiтична консолiдацiя передбачає неухильне поглиблення полiтичного дiалогу i полiпшення загальної атмосфери стосункiв мiж Україною та ЄС (саммiти, мiнiстерськi консультацiї, зустрiчi на експертному рiвнi).

Вона спрямована на:

гарантування полiтичної стабiльностi як в Українi, так i на всьому Європейському континентi;

забезпечення мирного розвитку та плiдного спiвробiтництва всiх європейських нацiй;

змiцнення демократичних засад в українському суспiльствi.

Полiтичну консолiдацiю у контекстi стратегiї України на європейську iнтеграцiю слiд розглядати у двох площинах.

Зовнiшньополiтична консолiдацiя спрямована, насамперед, на змiцнення європейської безпеки. З одного боку, вона включає всебiчне входження України в європейський полiтичний (у тому числi зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки), правовий, економiчний, iнформацiйний, культурний простiр. З iншого - iдентифiкацiю полiтики ЄС щодо України, вiдокремлення її вiд полiтики ЄС щодо Росiї та пiдтримку державами Європи та свiтовим спiвтовариством стратегiї iнтеграцiї України до ЄС. У цьому контекстi важливим є спiвробiтництво з Європейською Комiсiєю, Європарламентом та iншими загальноєвропейськими iнституцiями, а також поглиблення вiдносин з окремими державами-членами ЄС. Iстотною складовою зовнiшньополiтичної консолiдацiї слiд вважати згоду ЄС на поступове залучення України до регiональних iнiцiатив Союзу, а також вiдповiдних форм полiтичного дiалогу, партнерства та спiвробiтництва ЄС з державами - асоцiйованими членами ЄС та iншими державами. Одним з реальних внескiв на шляху до зближення полiтичних позицiй України та ЄС було б досягнення згоди щодо спiльної платформи в ООН з глобальних мiжнародних питань та приєднання України до спiльних заяв ЄС, заяв, що приймаються державами - членами ЄС в рамках Спiльної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки та у вiдповiдних мiжнародних органiзацiях, у тому числi ООН та ОБСЄ, залучення України до спiльних дiй ЄС, а також вироблення i прийняття спiльних позицiй та проведення спiльних дiй України та ЄС.

Внутрiшньополiтична консолiдацiя базується на виборi, зробленому українським суспiльством на користь iнтеграцiї до ЄС. Вона включає, насамперед, змiцнення демократiї та верховенства права в державi. Європейська iнтеграцiя сприятиме становленню громадянського суспiльства в Українi i дальшому формуванню української полiтичної нацiї як повноправного члена сiм'ї європейських нацiй. Важливим елементом внутрiшньої консолiдацiї є формування у суспiльствi прихильностi до iдеї набуття у майбутньому членства в ЄС як реальної можливостi забезпечити гiдне майбутнє для України та її громадян.

5. Адаптацiя соцiальної полiтики України до стандартiв ЄС.

Адаптацiя соцiальної полiтики України полягає у реформуваннi систем страхування, охорони працi, здоров'я, пенсiйного забезпечення, полiтики зайнятостi та iнших галузей соцiальної полiтики вiдповiдно до стандартiв ЄС i поступовому досягненнi загальноєвропейського рiвня соцiального забезпечення i захисту населення.

Даний напрям iнтеграцiйного процесу має здiйснюватися у рамках загальної програми реформ з активним залученням iнституцiй та програм ЄС та його держав-членiв i першочерговим спрямуванням технiчної допомоги ЄС саме на адаптацiю соцiальної полiтики. Важливе значення у цьому контекстi матиме ратифiкацiя i дальша iмплементацiя Україною Європейської соцiальної хартiї, а також укладання угод з координацiї систем соцiального забезпечення робiтникiв, якi мають українське громадянство i працюють на територiї держав-членiв ЄС.

6. Культурно-освiтня i науково-технiчна iнтеграцiя.

Поряд iз згаданими напрямами європейської iнтеграцiї, культурно-освiтнiй та науково-технiчний займають особливе мiсце, зумовлене потенцiйною можливiстю досягти вагомих успiхiв у iнтеграцiйному процесi саме на цих напрямках. Вони охоплюють галузi середньої i вищої освiти, перепiдготовку кадрiв, науку, культуру, мистецтво, технiчну i технологiчну сфери.

Iнтеграцiйний процес на вiдповiдних напрямах полягає у впровадженнi європейських норм i стандартiв у освiтi, науцi i технiцi, поширеннi власних культурних i науково-технiчних здобуткiв у ЄС. У кiнцевому результатi такi кроки спрацьовуватимуть на пiдвищення в Українi європейської культурної iдентичностi та iнтеграцiю до загальноєвропейського iнтелектуально-освiтнього та науково- технiчного середовища.

Здiйснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на вiдмiну вiд технiчних, обмежень на контакти i обмiни, на поширення iнформацiї. Особливо важливим є здiйснення спiльних наукових, культурних, освiтнiх та iнших проектiв, залучення українських вчених та фахiвцiв до спiльних та загальноєвропейських програм наукових дослiджень.

7. Регiональна iнтеграцiя України.

Практичне здiйснення iнтеграцiйного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського вимiру спiвпрацi регiональною iнтеграцiєю та поглибленням галузевого спiвробiтництва України i ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцiю, висловлену в гаслi ЄС: "Вiд Союзу країн до Союзу регiонiв", даний напрям набуває особливого значення.

Основою регiональної iнтеграцiї є УПС, Європейська Хартiя мiсцевого самоврядування, iншi вiдповiднi правовi акти Європейського Союзу та Ради Європи.

Регiональна iнтеграцiя передбачає встановлення i поглиблення прямих контактiв мiж окремими регiонами України та державами-членами i кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цiй Стратегiї напрямах для поступового перенесення основної ваги iнтеграцiйного процесу з центральних органiв виконавчої влади на регiони, до органiв мiсцевого самоврядування, територiальних громад i, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.

8. Галузева спiвпраця.

Галузева спiвпраця являє собою координацiю i взаємодiю мiж Україною та ЄС у конкретних галузях i сферах господарської дiяльностi. Прiоритет на найближчi роки у галузевiй спiвпрацi слiд вiддати сферi транс'європейських транспортних, включаючи магiстральнi газо- та нафтопроводи, електроенергетичних та iнформацiйних мереж, спiвробiтництву у галузi юстицiї, запобiганню та боротьбi з органiзованою злочиннiстю i поширенням наркотикiв, митнiй справi, науково- дослiдницькiй сферi, промисловiй та сiльськогосподарськiй кооперацiї тощо. Окремим i винятково важливим напрямом галузевого спiвробiтництва є спiвробiтництво в галузi використання атомної енергiї в мирних цiлях.

Правовою основою галузевої спiвпрацi є УПС, вiдповiднi законодавчi акти сторiн, угоди та протоколи, укладенi мiж Україною i ЄС та державами-членами ЄС щодо спiвпрацi i взаємодiї як у цiлому, так i у визначених галузях.

Доцiльними є також розроблення та схвалення вiдповiдними мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України програм розвитку вiдносин iз ЄС, якi б виходили iз загальних положень Стратегiї iнтеграцiї i поступово (протягом 1,5-2 рокiв) сформували цiлiсний пакет - Нацiональну програму iнтеграцiї.

Галузева спiвпраця передбачає, поряд з прийняттям галузевих програм спiвробiтництва з ЄС, розроблення перелiку пiдроздiлiв та посадових осiб у центральних органах виконавчої влади, мiсцевих органах влади, що вiдповiдають за формування та реалiзацiю державної полiтики України щодо ЄС, встановлення прямих контактiв мiж мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України i вiдповiдними директоратами Європейської Комiсiї. У коротко- та середньостроковому контекстi вирiшальна вiдповiдальнiсть за узгодження галузевої спiвпрацi покладається на Українську частину Ради з питань спiвробiтництва мiж Україною та Європейськими Спiвтовариствами (Європейським Союзом), а за їх реалiзацiю - на Українську частину Комiтету з питань спiвробiтництва мiж Україною та Європейськими Спiвтовариствами (Європейським Союзом) та Мiнiстерство економiки України.

9. Спiвробiтництво у галузi охорони довкiлля.

Охорона довкiлля є визнаним прiоритетом державної полiтики i предметом пiдвищеної уваги громадськостi в європейських державах, одним з головних напрямкiв дiяльностi ЄС i актуальною проблемою для України, зумовленою не лише наслiдками аварiї на ЧАЕС, але й загальним станом довкiлля в Українi.

Правовою основою спiвробiтництва у галузi охорони довкiлля є УПС, мiжнароднi договори та угоди щодо безпеки навколишнього природного середовища, сторонами яких є Україна та ЄС.

В результатi спiвробiтництво в галузi охорони довкiлля має привести до створення безпечного i сприятливого для людини загальноєвропейського екологiчного простору.

II. Внутрiшнє забезпечення iнтеграцiйного процесу.

Внутрiшнє забезпечення процесу iнтеграцiї України до ЄС покладається на вищий, центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади України у спiвпрацi з органами законодавчої влади, вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування.

Керiвництво стратегiєю iнтеграцiї України до ЄС здiйснює Президент України.

Кабiнет Мiнiстрiв України забезпечує реалiзацiю Стратегiї iнтеграцiї України до Європейського Союзу.

Мiнiстерство закордонних справ України здiйснює заходи щодо забезпечення полiтичних вiдносин України з ЄС та координацiю дiяльностi органiв виконавчої влади у сферi зовнiшньої полiтики та полiтики безпеки.

Мiнiстерство економiки України здiйснює мiжвiдомчу координацiю з питань мiжгалузевого економiчного та соцiального спiвробiтництва України з ЄС.

Мiнiстерство внутрiшнiх справ України i Мiнiстерство юстицiї України здiйснюють мiжвiдомчу координацiю з питань спiвробiтництва України з ЄС у межах своєї компетенцiї.

Iншi мiнiстерства та центральнi органи виконавчої влади забезпечують реалiзацiю галузевого спiвробiтництва України з ЄС, iмплементацiю Угоди про партнерство та спiвробiтництво, здiйснюють iншi заходи у межах своєї компетенцiї та визначених Стратегiєю завдань з метою поглиблення iнтеграцiї України до ЄС.

Стратегiя iнтеграцiї передбачає такi сфери внутрiшнього забезпечення iнтеграцiї України до ЄС.

1. Органiзацiйне забезпечення.

Затвердження Президентом України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв перелiку центральних органiв виконавчої влади, органiзацiй, установ, посадових осiб, вiдповiдальних за здiйснення завдань, визначених Стратегiєю iнтеграцiї.

Регулярне проведення засiдань Української частини Ради з питань спiвробiтництва мiж Україною та Європейськими Спiвтовариствами (Європейським Союзу) з метою забезпечення виконання завдань, визначених Стратегiєю iнтеграцiї.

Забезпечення формування i здiйснення галузевих та регiональних програм спiвробiтництва з ЄС у тiй частинi, за яку несе вiдповiдальнiсть українська сторона.

Створення нових програм у системi освiти, стажування та пiдвищення квалiфiкацiї для працiвникiв органiв законодавчої, виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування за напрямами європейської iнтеграцiї України, запровадження спецiалiзацiї з питань ЄС у рамках навчальних програмах вузiв.

Створення програми мовної пiдготовки державних службовцiв та фахiвцiв, якi забезпечують процес iнтеграцiї, розроблення та здiйснення комплексу заходiв щодо розширення та пiдвищення якостi вивчення мов ЄС у середнiх та вищих навчальних закладах.

2. Фiнансове забезпечення

Розроблення програми фiнансування заходiв з iнтеграцiї України до ЄС вiдповiдно до Стратегiї iнтеграцiї.

Фiнансування заходiв, спрямованих на iнтеграцiю України до ЄС, за рахунок бюджетних коштiв з широким залученням небюджетних коштiв, коштiв приватних осiб та програм допомоги ЄС Українi.

3.Правове забезпечення

Забезпечення правової адаптацiї нормативно-правових актiв, що приймають органи виконавчої влади, до вимог ЄС.

Перегляд навчальних програм правової освiти з метою їх адаптацiї до програм ЄС, вивчення правових засад дiяльностi установ ЄС, дослiдження процесiв у правничiй галузi як у державах-членах, так i державах- кандидатах у члени ЄС.

4.Iнформацiйне забезпечення

Забезпечення проведення широкомасштабної агiтацiйно-iнформацiйної нацiональної кампанiї з метою сприяння iнтеграцiї України до ЄС. Розроблення i запровадження програми iнформування широких кiл громадськостi щодо ситуацiї в ЄС, проблем i успiхiв, що iснують на шляху iнтеграцiї України до ЄС.

Забезпечення доступу до європейських правничих, бiблiографiчних та iнших iнформацiйних баз даних.

Створення Нацiонального центру (банку) даних стосовно ЄС Iз створенням Нацiональної програми iнтеграцiйної стратегiї щорiчно розроблятиметься План дiй по реалiзацiї стратегiчного курсу України на iнтеграцiю до Європейського Союзу.

http://www.mfa.gov.ua/diplomacy/?ua-eu
Відносини Україна-ЄС

("паспортна довідка" 1991-2002 рр.)

2 грудня 1991 р.

У своїй Декларації щодо України Євросоюз відзначив демократичний характер Всеукраїнського референдуму і закликав Україну підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог



  • Вересень 1992р. м.Київ

  • Перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні між Президентом України Л.Д.Кравчуком та Головою Комісії Європейських Співтовариств Ж.Делором

  • Жовтень 1993р. м.Київ

  • Відкрито Представництво Комісії Європейських Співтовариств в Україні

  • 9-11 березня 1994р. м.Київ

  • Перша зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ

  • 14 червня 1994р. м.Люксембург

  • Підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Україною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами- членами, з іншого боку (переговори щодо укладення УПС тривали з 23 березня 1993р., Україна ратифікувала УПС 10 листопада 1994р., УПС набула чинність 1 березня 1998р., торговельні положення УПС почали діяти з 1 червня 1995р. на основі відповідної Тимчасової угоди)

  • 5 січня 1995р. м.Київ

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ

  • (обговорено перспективи розвитку відносин Україна-ЄС і актуальні міжнародні питання)

  • 24 березня 1995р. м.Брюссель

  • Перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС (утворений згідно з Угодою про торгівлю і комерційне та економічне співробітництво між ЄЕС і ЄВРОАТОМом та СРСР від 18 грудня 1989р., діяв на основі Тимчасової угоди від 1 червня 1995р.)

  • 1 червня 1995р. м.Люксембург

  • Зустріч Президента України Л.Д.Кучми з Головою Європейської Комісії Ж.Сантером (підписано Тимчасову угоду про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між Україною, з одного боку, та Європейським Співтовариством, Європейським Об'єднанням Вугілля і Сталі, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії, з іншого боку)

  • 28 червня 1995р. м.Брюссель

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (стан розвитку відносин Україна-ЄС)

  • Липень 1995р. м.Брюссель

  • Відкрито Представництво України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі)

  • 24 листопада 1995р.

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання безпеки і ситуація в колишній Югославії)

  • 5 лютого 1996р.

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання регіонального співробітництва)

  • 6-7 травня 1996р.

  • Засідання Спільного комітету Україна-ЄС

  • 21 травня 1996р. м.Рим

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (Європейський Союз оприлюднив свою Заяву щодо політичної підтримки України)

  • Червень 1996р.

  • ЄС визнав за Україною статус країни з перехідною економікою

  • 26 вересня 1996р.

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання відносин Україна-ЄС, стосунки з Росією та СНД)

  • 5 лютого 1997р.

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (питання імплементації Плану дій ЄС щодо України від 6 грудня 1996р., відкриття у Києві Центру документації ЄС)

  • 17-18 квітня 1997р.

  • Засідання Спільного комітету Україна-ЄС

  • 5 вересня 1997р. м.Київ

  • Саміт Україна-ЄС (обговорено стан і перспективи розвитку відносин Україна-ЄС)

  • 1 березня 1998р.

  • Набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною

  • 8-9 червня 1998р. м.Люксембург

  • Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом у рамках УПС (Прем'єр-міністр України заявив про прагнення України набути асоційоване членство в ЄС)

  • 11 червня 1998р. м.Київ

  • Президент України своїм Указом затвердив Стратегію інтеграції України до ЄС, якою визначаються пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови для набуття Україною статусу асоційованого члена ЄС.

  • 24 вересня 1998р. м.Нью-Йорк

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (обговорені питання довгострокової стратегії ЄС щодо України)

  • 16 жовтня 1998р. м.Відень

  • Перший саміт Україна-ЄС після набуття чинності УПС (відносини між Україною та ЄС визначено як "стратегічне партнерство", обговорено питання співробітництва у сфері зовнішньої і безпекової політики).

  • 5 листопада 1998р. м.Брюссель

  • Перше засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС (засновано 6 галузевих підкомітетів: з питань торгівлі та інвестицій, фінансів, економіки та статистики; енергетики, ядерних питань і навколишнього природного середовища; митного і прикордонного співробітництва, боротьби з "відмиванням" коштів і наркобізнесом; транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів)

  • Грудень 1998р. м.Київ

  • Перше засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС

  • 26-27 квітня 1999р. м.Брюссель

  • Друге засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (питання економічного співробітництва)

  • 28 липня 1999р. м.Київ

  • Друге засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС.

  • 23 липня 1999р. м.Київ

  • Другий саміт Україна-ЄС (досягнуто прогресу у визнанні Євросоюзом євроінтеграційного курсу України, ЄС підтвердив наміри сприяти вступу України до СОТ)

  • 23 вересня 1999р. м.Нью-Йорк

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (ЄС відзначив важливість проєвропейського вибору України і висловив повагу до її євроінтеграційного курсу)

  • 24-26 листопада 1999р.

  • Друге засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС в рамках УПС.

  • 6 грудня 1999р. м.Брюссель

  • Зустріч Президента України Л.Д.Кучми з Головою Європейської Комісіїр.Проді

  • 10 грудня 1999р. м.Хельсінкі

  • Європейська Рада ухвалила Спільну стратегію ЄС щодо України (ССУ), спрямовану на зміцнення відносин "стратегічного партнерства" між Україною та ЄС (у документі відзначаються європейські прагнення України і вітається її проєвропейський вибір; ЄС підтвердив свої зобов'язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, які мають забезпечити подальше її наближення до ЄС)

  • 25 січня 2000р. м.Брюссель

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ (обговорені питання реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України та актуальні міжнародні питання, а також схвалений Радою ЄС перший Робочий план реалізації ССУ)

  • 23 травня 2000р. м.Брюссель

  • Третє засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (внутрішній розвиток в Україні та в ЄС, відносини Україна-ЄС, міжнародні питання)

  • 15 вересня 2000р. м.Париж

  • Третій саміт Україна-ЄС (українською стороною запропоновано реформування спільних органів Україна-ЄС, створених на основі УПС, а також інституціоналізацію відносин у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового та військово-технічного співробітництва, а також юстиції та внутрішніх справ)

  • 9-10 жовтня 2000р. м.Брюссель

  • Третє засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС

  • 11 жовтня 2000р.

  • Набула чинності постанова Ради ЄС, згідно з якою Україна була вилучена з переліку країн з неринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС

  • 9-10 листопада 2000р., м.Київ

  • Зустріч Президента України Л.Д.Кучми з Президентом Європейської Комісіїр.Проді напередодні закриття ЧАЕС

  • 14 грудня 2000р. м.Брюссель

  • Зустріч Міністра закордонних справ А.М.Зленка з Генеральним секретарем Ради ЄС, Верховним представником з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС Х.Соланою

  • 18 грудня 2000р. м.Брюссель

  • Третє засідання Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС

  • 19 січня 2001р. м.Берлін

  • Зустрічі Президента України Л.Д.Кучми з Президентом Європейської Комісіїр.Проді та Генеральним секретарем Ради ЄС Х.Соланою

  • 13 лютого 2001р. м.Київ

  • Засідання Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ, а також зустрічі Трійки ЄС з Президентом України Л.Д.Кучми, Головою Верховної Ради України І.С.Плющем, Прем'єр-міністром України В.А.Ющенком

  • 15 березня 2001р. Страсбург

  • Європейський Парламент (ЄП) ухвалив Резолюцію ЄП стосовно Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України (визнається право України стати членом ЄС)

  • 9-10 квітня 2001р. м.Київ

  • Візит Голови Делегації Європейського парламенту по зв'язках з Україною, Молдовою та Білоруссю Я.Вірсми в Україну; його зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Верховної Ради України

  • 18-19 квітня 2001р. м.Київ

  • Візит Генерального секретаря Ради ЄС Х.Солани, його зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Верховної Ради України

  • 15-16 червня 2001р.

  • У заключному документі за підсумками саміту ЄС у Гьотебургу Україну запрошено до участі у Європейській Конференції

  • 19-20 червня 2001р. м.Київ

  • Візит Голови Європейської Ради, Прем'єр-міністра Швеції Й.Перссона в Україну; його зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Верховної Ради, Міністром закордонних справ України

  • 26 червня 2001р. м.Люксембург

  • Четверте засідання Ради з питань співробітництва Україна-ЄС (ухвалено 6 пріоритетів реалізації УПС на наступні 12 місяців; узгоджено питання про скорочення кількості підкомітетів до 4-х)

  • 30-31 липня 2001р. Київ-Крим

  • Візит Генерального секретаря Ради ЄС, Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Х.Солани в Україну; його зустрічі з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Верховної Ради, Міністром закордонних справ України

  • 10-11 вересня 2001р. м.Ялта

  • Саміт Україна-ЄС став важливою подією у відносинах між Україною та Європейським Союзом, надав новий імпульс розвитку співробітництва в енергетичному секторі, сфері юстиції та внутрішніх справ, європейської політики безпеки і оборони. На кожному з цих напрямків розпочалася конкретна робота.

  • Спільна заява за підсумками Ялтинського саміту Україна-ЄС

  • 20 жовтня 2001р. м.Брюссель

  • Участь Державного секретаря з питань європейської інтеграції МЗС України О.Чалого у робочому ланчі в рамках Європейської конференції, присвяченої питанням боротьби з міжнародним тероризмом та формуванню міжнародної антитерористичної коаліції.

  • 13 листопада 2001р. м.Нью-Йорк

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ. Сторони обговорили підготовку до парламентських виборів в Україні, а також стан співробітнитцва в енергетичній сфері, торговельно-економічних відносин, зокрема, в контексті вирішення проблемних питань, пов'язаних з виконанням УПС та наголосили на необхідності послідовного втілення в життя досягнутих на під час Ялтинському саміті домовленостей.

  • Представникам Європейського парламенту було передано запрошення взяти участь у спостереженні за підготовкою та проведенням виборів до Верховної Ради України.

  • 11 грудня 2001р. м.Київ

  • Парламентські слухання з питань реалізації державної політики інтеграції до ЄС, які вперше відбулися в Україні продемонстрували консолідацію зусиль Верховної Ради та Уряду України навколо курсу на європейську інтеграцію нашої держави.

  • 12 грудня 2001р. м.Київ

  • Засідання Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС, під час якого було схвалено План дій ЄС щодо України у галузі юстиції та внутрішніх справ, що дозволило вивести співробітництво у зазначеній сфері на якісно новий рівень.

  • 10 січня 2002р. м.Мадрид

  • Зустріч Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ. Українська сторона запропонувала перевести відносини Україна-ЄС у площину асоціації.

  • 8 лютого 2002р. м.Київ

  • Нарада у Президента України з питань реалізації стратегії європейської інтеграції України. Президент України Л.Кучма визначив стрижнем Стратегії соціально-економічного розвитку України на наступне десятиріччя практичну реалізацію до кінця 2011 року завдань, пов'язаних із створенням необхідних передумов для вступу нашої держави до Євросоюзу. Завданням найближчої перспективи Президент України Л.Кучма визначив набуття не пізніше 2007 року нашою державою асоційованого статусу з Європейським Союзом.

  • 20-21 лютого 2002р. м.Київ

  • Візит Генерального секретаря Ради ЄС, Верховного представника ЄС з питань СЗБП в Україну. В ході зустрічей з Президентом України Л.Кучмою, Головою Верховної Ради України І.Плющем, Прем'єр- міністром України А.Кінахом, Міністром закордонних справ України А.Зленком чільний представник ЄС підтвердив значну зацікавленість ЄС до розвитку та поглиблення співробітництва з Україною у сфері Європейської політики безпеки та оборони.

  • 11 березня 2002р. м.Брюссель

  • П'яте засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. В ході засідання було обговорено стан виконання пріоритетів у рамках УПС, розглянуто міжнародні питання, які становлять взаємний інтерес, включаючи спільну боротьбу з міжнародним тероризмом. Сторони затвердили пріоритети виконання УПС на період 2002-2003 років, серед яких чільне місце зайняли співробітництво у сфері енергетики, торгівлі та інвестицій, юстиції та внутрішніх справ, наближення законодавства України до законодавства ЄС, охорони навколишнього середовища та транспорту, а також було додано новий пріоритет - міжрегіональне та транскордонне співробітництво.

Прес-комюніке делегації України за підсумками П`ятого засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС

http://www.mfa.gov.ua/diplomacy/?ua-eu/syn.html
Прес-комюніке делегації України за підсумками П'ятого засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС

11 березня 2002 року в Брюсселі відбулося П'яте засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Делегації України та Євросоюзу очолювали В.Роговий, Віце-прем'єр-міністр України, Уповноважений України з питань європейської інтеграції, та Ю.Піке, Голова Ради ЄС, Міністр закордонних справ головуючої в ЄС Іспанії.

У ході засідання Сторони розглянули актуальні питання відносин, стан виконання пріоритетів у рамках УПС, міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес, включаючи спільну боротьбу з міжнародним тероризмом, а також визначили нові пріоритети виконання УПС.

Зустріч позначила собою важливий етап у відносинах Україна - ЄС, які базуються на спільних цінностях і зміцнюють демократію, повагу до прав людини, верховенство права та ринкову економіку. Сторони підтвердили зобов'язання посилити відносини партнерства та співробітництва, які сприяють стабільності та процвітанню в Європі. ЄС підтвердив своє зобов'язання підтримувати демократичний розвиток, права людини, верховенство права, реформування судової влади, економічні реформи, маючи на меті сприяти зміцненню європейської інтеграції України.

Проведення засідання Ради напередодні парламентських виборів в Україні є виявом підтримки реформістських та проєвропейських сил в Україні, які виступають за демократичні цінності, ринкову економіку і євроінтеграційний курс України. ЄС вітав зобов'язання Уряду України забезпечувати демократичний характер, прозорість виборів та свободу ЗМІ і безпеку роботи журналістів.

Було продовжено обговорення питань, пов'язаних із розширенням ЄС та його впливом на Україну. Визнано, що розширення відкриє нові перспективи співробітництва між Cторонами. Домовлено підтримувати діалог з метою вирішення проблем, що постають для України з розширенням ЄС.

Сторони відзначили прогрес, досягнутий у галузі безпеки та оборони, і домовилися щодо подальшого розвитку діалогу з цих питань.

Окрема увага приділялася обговоренню практичних кроків у спільній боротьбі з міжнародним тероризмом. Була висловлена рішуча підтримка антитерористичної коаліції.

При обговоренні міжнародних питань, зокрема, було беззастережно заявлено про необхідність збереження територіальної цілісності Молдови. Підкреслювалося, що придністровський конфлікт має бути вирішений відповідно до міжнародно-правових норм та чинних зобов'язань. ЄС позитивно оцінив готовність України далі удосконалювати контроль на кордоні з Молдовою та підтвердив зобов'язання щодо надання для цього допомоги.

Сторони висловилися на користь посилення взаємодії у рамках Плану дій ЄС щодо України у галузі юстиції та внутрішніх справ. Наголошувалося на необхідності якнайшвидшого впровадження та імплементації графіку виконання Плану.

На розвиток діалогу з візових питань ЄСівській стороні було передано документ, де викладено бачення етапів та конкретних заходів із взаємної лібералізації візового режиму. Делегація ЄС високо оцінила готовність України розпочати переговори щодо укладення Угоди про реадмісію, проект якої також був переданий.

Сторони погодилися розвивати співробітництво для наближення законодавства України до норм та стандартів ЄС.

Значну увагу було приділено співробітництву у торгівельній сфері. Сторони із задоволенням констатували зростання обсягів взаємної торгівлі та поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Зокрема йшлося про необхідність прискорення переговорного процесу зі вступу України в СОТ, активізації діалогу щодо вирішення проблемних питань у торгівлі. Сторони підтвердили намір прискорити роботу щодо завершення двосторонніх переговорів зі вступу України до СОТ.

Сторони висловили задоволення динамікою енергетичного діалогу. Підкреслено, що використання транзитного потенціалу України у забезпеченні ЄС енергоносіями є спільним пріоритетом.

Окрему увагу приділено подальшим спільним заходам у сфері посилення ядерної безпеки, зокрема аспектам, пов'язаним із закриттям ЧАЕС, та охороною довкілля.

Йшлося про шляхи використання положень Кіотського протоколу і співробітництво, спрямоване на захист басейну Дунаю та акваторії Чорного моря.

Українська делегація представила інформацію щодо стану виконання пріоритетів у рамках УПС, спільно ухвалених на засіданні Ради у Люксембурзі у червні 2001 року.

Сторони ухвалили пріоритети виконання УПС на наступний період, серед яких чинні на сьогодні співробітництво у сферах енергетики, торгівлі та інвестицій, юстиції та внутрішніх справ, наближення законодавства України до законодавства ЄС, охорони довкілля та транспорту, а також новий - міжрегіональне та транскордонне співробітництво.

Українська сторона запропонувала активізувати взаємодію у сферах культури та космосу, а також поширити на Україну низку культурних та освітніх програм Європейського Союзу.

Сторони погодились з тим, що Угода між Україною та ЄС про наукове та технологічне співробітництво має бути укладена до кінця поточного року.

Зустріч підтвердила високий рівень взаєморозуміння та зміцнила стратегічне партнерство між Україною та ЄС.

http://www.mfa.gov.ua/diplomacy/card.shtml?ua-eu/prc.html

Одним з найважливіших етапів в інтеграції України у світовий простір є входження України до ЄС.

Важливими етапамина шляху повернення України в Європу були підписання Угоди про Партнерство і Співробітництво між Україною та ЄС і ратіфікація цієї Угоди Верховною Радою в листопаді 1995 року , підписання Тимчасової Угоди про торгівлю та питання , пов`язані з торгівлею - першої такої угоди з однією з Нових Незалежних Держав , а також підписання Президентом України Л.Д.Кучмою та Головою Європейської Комісії паном Жаком Сантером Спільної заяви по результатам переговорів, що стало першим прецедентом по відношенню до держави не члена ЄС, в червні 1995 року. Особливого значення для поглиблення довіри до України та закріплення позитивного ставлення Європейської спільноти до нашої держави набуває вирішення питання про вступ Ук- раїни до Ради Європи , що вже відбулося .

Інтеграція у західноєвропейські структури та розвиток співробітництва з ЄС є не самоціллю , а засобом досягнен- ня , в першу чергу , конкретних економічних цілей .Обсяг торгівлі між Україню та ЄС у 7 разів перевищує обсяг торгівлі України з США .Українські товаровиробники , у першу чергу з найбільш конкурентноздатних сфер української економіки : металургійної і текстильної промисловості , сільського господарства , певних сфер науковомістких та енергетичних технологій ,мають отримати більше можливості для експорту своїх товарів у Західну Європу .Підготовка нової угоди з ЄС по текстилю , угоди щодо науково-техніч- ного співробітництва , зменьшення митних , нетарифних та інших обмежень у взаємній торгівлі сприяння скорішому набуттю чинності Угоди про Партнерство та Співробітництво та практичній реалізації Тимчасової Угоди про торгівлю між Україною та ЄС , - цим та багатьом іншим невідкладним завданням буде присвячена головна увага Постійного предс- тавництва України при ЄС.



http://repherat.ru/reph/3613.shtml Пути интеграции Украины в мировое пространство
Интеграция - процесс развития, результатом которого является достижение единства и целостности внутри системы, основанной на взаимозависимости отдельных специализированных элементов.

лат.Integratio – соединение


Вертикальная интеграция - производственное и организационное объединение предприятий, связанных общим участием в производстве, продаже, потреблении единого конечного продукта. Вертикальная интеграция охватывает поставщиков материалов, изготовителей узлов и деталей, сборщиков конечного изделия, продавцов и потребителей конечного продукта.
Вертикальная интеграция, объединение в единый технологический процесс всех или основных звеньев производства и обращения, от выращивания с.-х. продуктов до реализации готовой продукции под контролем одного центра - промышленной, банковской или торговой монополии. При В. и. контролируются все стадии производства и сбыта. В. и. - одно из распространённых явлений в аграрной экономике высокоразвитых капиталистических стран, характеризующее сращивание сельского хозяйства с промышленностью, подчинение фермерского производства крупным промышленным и торговым фирмам. Интегрированные с.-х. предприятия широко внедряют научно-технические достижения в области механизации, электрификации, химизации, мелиорации, агрономии и генетики. В. и. усиливает дальнейший рост концентрации и централизации производства и капитала в сельском хозяйстве, приводит к монополизации производства и сбыта ряда с.-х. товаров; она приносит монополиям огромные сверхприбыли, ведёт к усилению их господства в сельском хозяйстве. Тем самым В. и. обостряет социальные противоречия в деревне. Наиболее распространённая форма В. и. - система заключения монополиями договоров с фермерами и мелкими земледельцами, на основе которых производители поставляют соответствующей компании определённый продукт. Интегрирующая фирма поставляет земледельцу необходимые средства труда, сырьё, обеспечивает консультациями и т.п. При помощи В. и. монополии полностью контролируют производство, устанавливают не только квоту поставок и цены на с.-х. продукцию, но и размер производства последней, добиваются соблюдения установленной технологии производства. В. и. получила особенно большое развитие в странах Северной Америки, прежде всего в области птицеводства, что привело к созданию крупных и крупнейших предприятий, оснащенных современной техникой, по производству цыплят-бройлеров и яиц. К 1969 в США и Канаде свыше 90% продукции птицеводства производилось на интегрированных предприятиях, в Нидерландах - 90%, в Бельгии - 70%, в ФРГ и во Франции - 60%. Производство цыплят в США практически полностью интегрировано. В др. отраслях животноводства В. и. развита меньше. В 1967-68 В. и. стала развиваться в области производства свинины (в Бельгии - 50% производства свинины интегрировано). Распространена В. и. также в овощеводстве, производстве консервированных фруктов и ряда технических культур (льна, хлопка, сахарной свёклы). В США, например, около 90% консервируемых и замораживаемых овощей приобретается заводами на основе В. и. Развитие В. и. вносит изменения в процесс воспроизводства капитала в сельском хозяйстве. Переработка с.-х. продукции становится исключительно делом промышленности. Таким образом, всё или почти всё то, что производится в сельском хозяйстве, принимает товарный характер и поступает в промышленность в виде сырья. Непосредственный производитель - крестьянин или фермер - превращается постепенно в поставщика соответствующих монополий. Сначала он прекращает коммерческую деятельность (отрывается от рынка), затем утрачивает и производственную самостоятельность.
Буржуазные экономисты рассматривают В. и. как взаимовыгодную форму сотрудничества монополий и трудящихся масс деревни на основе якобы полного равенства сторон, как своеобразную форму капиталистического планового начала и видят в ней универсальное средство разрешения основных противоречий, раздирающих аграрную экономику капиталистических стран. В действительности мелкий земледелец попадает в полную экономическую зависимость от интегрирующей его монополистической фирмы. В ином положении оказываются крупные фермерские хозяйства, устанавливающие связи с монополистическими фирмами. Они высокопроизводительны и рентабельны, но интересы крупных фермеров сталкиваются с интересами монополистических групп при разделе прибавочной стоимости, создаваемой на их предприятиях. Опыт США и стран Западной Европы показывает, что система В. и. не привела к образованию "организованного рынка" и не избавила экономику от кризисных явлений. В. и. означает новую ступень обобществления производства при сохранении частной собственности на средства производства, что обостряет основное противоречие капитализма. Развивается и кооперативная интеграция (США, Нидерланды, скандинавские страны). Фермеры и крестьяне борются против монополистического характера В. и., за создание системы В. и. на кооперативной основе.
Лит.: Мартынов В. А., Аграрный вопрос в развитых капиталистических странах, М., 1966; Развитые капиталистические страны: проблемы сельского хозяйства, под общей ред. Ю. П. Лисовского, М., 1969.

Б. П. Кузнецов.


Полная интеграция - форма международной экономической интеграции. Полная интеграция возможна, если к экономическим мерам добавляются меры политические: создание надгосударственных органов управления, ликвидация государственных границ и др.
Социальная интеграция - процесс превращения относительно самостоятельных мало связанных между собой индивидов, групп, классов или государств в единую целостную систему, характеризующуюся согласованностью и взаимозависимостью ее частей на основе общих целей, интересов и т.д.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал