Сценарій виховної години для учнів 4 класу вчителя початкових класів Маслової Світлани Іванівни м. Сніжне 2010 р



Скачати 139,44 Kb.
Дата конвертації14.12.2016
Розмір139,44 Kb.
ПІВНІЧНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ ст. № 1

Моя країна – Україна

Сценарій виховної години

для учнів 4 класу

вчителя початкових класів

Маслової Світлани Іванівни

м. Сніжне 2010 р.



Мета: - розширити знання учнів про державні символи Батьківщини;

- прищеплювати почуття патріотизму та гордості за свою

батьківщину;

- виховувати у дітей патріотичні почуття, національну гідність;

- прищеплювати любов до рідного краю.
І. Вступ

Учитель

Безліч слів присвячено нашій Вітчизні. І кожні по-своєму неповторні. Адже коли людина говорить про свою Батьківщину, її серце наповнюється любов’ю.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки…
Учень

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства найміліша,

Ти і взимку найтепліша -

Наша отча сторона.


Учень

Через віки і бурі лихоліть

Залишили нам пращури легенду.

І ви її, будь ласка, збережіть,

Перекажіть онукам, друзі милі!
Учитель

Колись давно Бог створив народи і кожного наділив землею. Наші ж предки кинулися пізніше, і землі їм не дісталося.

От вони й прийшли до Бога. Дізнавшись, чого до нього прийшли, запропонував їм Бог чорну землю. «Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть інші народи.» - «Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишилася для раю. Там є усе: ріки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте: якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а коли ні належатиме ворогові.»

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.


Українка

Знаю, бо казала

Мені моя ненька,

Що я українка,

Правдива маленька.

Знаю, Україна

Серцю мому мила,

Я по-українськи

Молитися вчила,

А моя опіка –

То Божая Мати,

Мати України

Повна благодати

Ось мою молитву

Прийми, Отче Боже,

Нехай Україні

Вона допоможе.

(Пісня «Я –українка»)

Учитель

Дорогі діти! Сьогодні до нас прийшли гості, це завучі шкіл міста та учні 4-Б класу.



Звучить пісня «Зеленеє жито»

1 уч. Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром!



2 уч. Хліб ясниться в руках

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.



(подають хліб-сіль)

Звучить Гімн (діти співають)
Учитель: Шановні гості! Запрошуємо Вас до нашого музею. Проведуть екскурсію «Моя країна – Україна» наші екскурсоводи, учні 4-А класу. Хлопчики і дівчатка розкажуть нам про державні символи України.

Ведучий

Державні Символи України

1. Сьогодні Україна – незалежна суверенна держава, яка має власні державні символи.

У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: "Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Держаний Гімн України". Символіка - своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.



Учитель

З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Гімн.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.


2. Національний гімн, який ми зараз виконали, це урочиста пісня країни, символ державної єдності. Він звучить на ознаменування сили, слави і могутньості держави. Співають і слухають гімн стоячи. Наш гімн називається «Ще не вмерла України…». Слова написав Павло Чубинський, музику – Михайло Вербицький.

3. Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.



4. Державний герб – офіційна емблема держави. Він зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, державних документах. Золотий тризуб на синьому тлі – Державний Герб України – символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь, волелюбність українського народу.

5. Тризуб вважається відображенням триєдності життя. Це – батько, мати і дитя, які символізують силу, мудрість і любов. Також тризуб вважають символом християнської віри українців в Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Золотий тризуб ще у давнину був символом державної влади. Запровадив його князь Володимир Мономах. Якщо уважно придивитися, можна прочитати слово «воля».

6. Наш герб – тризуб –

Це воля, слава й сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.



(Ведуча демонструє зображення Державного Герба України).

7. Державний Прапор України – символ міці й незалежності держави. (Ведуча демонструє зображення Державного Прапора України). Полотнище українського прапора – синьо-жовте. Поєднання таких кольорів означає мирне безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку. Український прапор має досить давнє походження. Поєднання жовтого і синього кольорів зустрічалося не тільки за часів козацтва, а й набагато раніше – за княжої доби Київської Русі.

8. Україна – це небо блакитне,

А в тім небі – зірки золоті,

Сяють нам з високості привітно

Ці два кольори, ніжні й прості.

Україна – це жовта пшениця

І блакитні волошки у ній.

Гей, як любо кругом – подивися! –

В тій країні коханій моїй!

Угорі – небозвід оксамитний,

А внизу – колосисті поля.

Край вітчизняний, край наш привітний –

Рідне небо і рідна земля.



Ведучий

Україна розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини. За територією серед країн планети Україна займає 39 місце. Площа України - 603, 7 тисяч кв. км. Вона одна з найбільших європейських країн.


9. Державною мовою України визнано українську. Наша мова – одна з наймелодійніших мов світу. Їй присвячено безліч віршів. Послухайте, як чудово говорить про українську мову Ю. Рибчинський.

Мова, наша мова – мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова, наша мова – літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова: мрійнику – жар-птиця,

Грішнику – спокута, спраглому – криниця,

А для мене, мово, ти мов синє море,

У якому тоне і печаль, і горе,

Мова, наша мова – пісня стоголоса,

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо.

В ній криваві рими й сльози Заповіту.

Я без тебе, мово, - без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Невгасиму мову, слово незабутнє.

Учитель. Українська мова – це пісні, прислів’я і приказки, це чудові вірші і казки, це легенди про історичне минуле.
Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила

її вічна краса. Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління

до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй

силу й натхнення.

Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони

володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допомагати в праці,

оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша

українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої

пісні.

У рідному краї і серце співає,



рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка,

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.



Співають пісню про Україну

Я пропоную вам зіграти в гру «Склади прислів’я». Умови гри – учасники гри отримують частину прислів’я. Починають читати ті, хто має початок прислів’я, а інші – шукають його кінцівку.

Слово та розум - … (краса людини).

Від теплого слова … (і лід розмерзає).

Що маєш казати … (наперед обміркуй).

Ласкаве слово … (як день ясний).

Треба знати … (де що сказати).

Говори мало, слухай багато … (а думай ще більше).

Будь господарем … (свого слова).

Слово не стріла, … (а глибше ранить).



Вишивка

Я запрошую до наступної вітрини, де представлені експонати вишитих рушників.



11. Здавна українці обробляли поля, сіяли жито, пшеницю. Крім того, кожна господиня дбала про те, щоб її хата була гарною, чистою. Інколи на покутті прикрашала вишиваними рушниками. Що за диво ті рушники! Їх вишивали жінки та дівчата довгими зимовими вечорами, прагнучи перевершити одна одну в майстерності. Але так було не завжди. Існує давня легенда, яка розповідає, чому люди почали прикрашати вишивкою предмети у своїй оселі.
12. Був час, коли багато людей забули Боже слово і жили у гріху. І отримали ангели Божий дозвіл умертвляти всіх без розбору, на кому нема хреста. В однієї жінки залишився єдиний син. День і ніч вона благала Бога пощади для дитяти, і Всевишній відкрив їй таємницю: « Виший дитині і собі хрести на сорочці, щоб ангели їх побачили. Але нікому не кажи, бо поплатишся життям.» Та жінка не могла спокійно дивитися, як помирають інші. Вона розповіла про хрести-обереги. А як люди не повірили, то зірвала сорочку із себе і тихо померла в усіх на очах.

Відтоді люди стали вишивати сорочки. А з часом, окрім хрестів у вишивках з’явилися символи родючості, рослинні візерунки та інші символи християнської віри.



13. З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку,

Що тоненька голочка для сорочок,

А ще тонше дівчини голосочок.

Вишивала дівчина, вишивала,

У сорочку білу душу клала.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червону нитку клала.

Ой та чорна ниточко – розтавання,

А червона ниточка – то кохання.

Та щоб чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка не кінчалась.



Звучить пісня «Вишивка»
Ведучий

Подивіться, як гарно виглядають вишиті речі. З якою любов’ю всі вони зшиті. Дивлячись на них, згадуєш жінку, мати, Берегиню.

Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя.

Мати — всього початок. Мати — берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: «Яка мама, така й доня». Мати наказувала доні:


«Тримай хаточку, як у віночку, і рушнички вишиті на кілочку. Тримай відерця чистенькі і водиці повненькі».
Споконвіку славились українські дівчата і жінки — чепурні, роботящі, добрі й привітні.
Рідна мати, Мати Божа, Мати Батьківщина —

Три цілющих вічних слова —

Вся моя родина.

3. Перша мати — то рідненька,

Що на світ зродила,

Що пестила, доглядала,

Добра-правди вчила.

4. Друга мати—Україна,

Рідная землиця!

Третя мати — це Марія,

Небесна Цариця.

5. Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

6. В тобі моє щастя,

В тобі моя ціль,

Моїм є твоє горе,

Моїм є твій біль

7. Твоя втіха й радість

Радує й мене,

А твій жаль займає

И серденько моє.

8. Бо ж я, моя мамо,

Твоя кість і кров;

Ти мене родила,

Ти є мій покров!

9. Ти мій скарб найбільший,

Ти мій цвіт живий,

Ти моя перлина,

Жемчуг дорогий.

10. Ти мене хорониш

Від усіх тривог,

Хай благословить тя

З неба Господь Бог!
Ведуча: Мати... Материнське серце здатне пройматись болем дитини на

відстані, журитись долею своїх дітей усе життя. Якби могла — сонечко

прихилила б.

Пісня «Рідна мати моя»
Учень

Завжди з повагою ставилися українці до народних символів і оберегів.

Батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека.

Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги.

Зараз дівчата розкажуть Вам про українській віночок, тому що він – не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така сила, що біль знімає, волосся береже.

Дівчинка-українка

14. Це я – Україна! Я завжди в віночку,

В такому ж віночку й усі мої дочки.

В таких от віночках приходим на свято:

Я буду вас вчити віночок сплітати.

Про квіти, стрічки вам усім розповім,

Бо знати про це нам треба усім.



15. Кожна квітка у віночку – також символ. Рута, мальва і півонія – це віра, надія і любов, безсмертник – здоров’я, барвінок – життя і безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні – материнська любов. Любисток і волошка сусідять у вінку. Вони означають відданість. Ромашка у вінку означає дівочу чистоту. Вінок переплітають вусиками хмелю – він означає розум. Найпочесніше місце у вінку належить деревію. Це квітка нескореності. А всього в українському віночку двадцять квіток, кожна з них – і лікар, і оберіг від лихого ока.

16. До віночка в’яжуть кольорові стрічки. Першою посередині – світло-коричневу. Це наша земля-ненька. Обабіч неї – дві жовті. Це ясне сонце. За ними йдуть з різних боків світло-зелена – жива природа, краса і юність. За ними в’яжуть синю і голубу – небо і вода: вони дають нам силу і здоров’я. Тоді з одного боку – оранжеву: це хліб. З другого боку фіолетову стрічку – щедрість. І рожева – багатство і достаток. По краях вінка в’яжуть білі стрічки. Вони означають чистоту душі.

Оберіг

17. Кожна квітка України

Ще і лікарська рослина.

Усі разом – оберіг,

Щоб ніхто лихий не зміг

Наробити лиха злого,

Щоб не мав для цього змоги.

Отакий він цей віночок

В Україні, в її дочок.



18. Лелека

Я розповім вам про лелеку, про те, чому цей птах має червоний ніс, довгі червоні ноги і чорні кінці крил.

Колись давно люди знайшли лелеку з поламаними крильми. Вилікували вони птаха, і він так звик до людей, що залишився жити з ними. І хоча зовсім вже одужав, але літати не міг. Якось на селі трапилася велика пожежа. Лелека врятував від вогню малих дітей господаря, обпік свої довгі ноги, забруднив сажею крила. Ось тому лелека має червоний ніс, довгі червоні ноги і чорні кінці крил.

Ведучий

Погляньте, які гарні хлопці і дівчата живуть в Україні. Всі вони дуже полюбляють співати і танцювати.



Учень

Ой, заграйте, музики,

Маю гарні черевики.

Починайте швидше грати,

Бо хочеться танцювати.

Нумо, хлопці, покажіть,

Як на Україні гарно жить!

(Хлопці виконують український танець)

Учениця

Ми ще й пісню готували,

В неї ми всю душу вклали,

Як сподобається вам,

То плещіть завзято нам.

(Дівчата виконують пісню «Овочева родина»)


  1. Ми – патріоти і громадяни України. Ми все зробимо для того, щоб Україна була квітучою і багатою, щоб тут всі жили в любові, мирі і злагоді, бо ми любимо свою рідну і милу Україну.

  2. Ми є діти українські –

Хлопці і дівчата.

Рідний край наш - Україна,

Красна і багата.

Гарно ми свій рід кохаєм,

Роду іншого не знаєм.


  1. Обіцяєм: край наш рідний

Над усе любити,

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

4. Наша свята земля, рідна оселя, солов’їна пісня, червона калина і все про що ми говорили,- є Батьківщиною, що зветься Україна. Тож любімо її, шануймо, бережімо її та будьмо гідними її синами і доньками.



Усі разом. Ми – український цвіт,

Ми – діти України,

І скоро станем славою її.
Вчитель

Діти, любіть свою Батьківщину, свою рідну неньку, Вона вас зростила. Шануйте наші державні символи, бо вони є ознакою нашої держави і несуть в собі нашу історію.



Учні і гості виконують пісню про Україну.






База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка