Сценарій свята "Андріївські вечорниці"



Скачати 109,77 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір109,77 Kb.
ТипСценарій
Сценарій свята "Андріївські вечорниці"
Ведуча: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь.

Сцена І

(Сільська хата, в хаті Галя).

Галя. Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, коли мама не пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей на­годувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.

(Заходить Мати).

Мати. Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?

Галя. З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть га­дати, калиту гуляти. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцялись, мамо!

Мати. Ну, та я що? Я ніби й пустила б, та бать­ко наш...

Галя (перебиваючи). Ну хіба ж він не найбіль­ше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?

Мати. Хіба ж я не була молодою?!

(Заходить батько).

Батько. Стара! Злий-но мені на руки. Ото худо­ба, мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя на­че писанка вирядилась? (наче з скрині вилізла).

Галя (улесливо). Таточку, а ви знаєте, який день сьогодні?

Батько. А чому ж не знаю - хороший! Правда, змерз я трохи.

Галя. От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибиралася, і їсти наварила, і чоботи ваші...

Батько. І куди це ти, облесни­це, хилиш? Мене старого не про­ведеш. Кажи вже, що там на­думала.

Галя. Таточку, пустіть Андрія справляти. Калиту гуляти!

Батько. Тож ти ще мала.

Галя. Як до роботи - то не ма­ла, а як погуляти - то мала!

Голоси дівчат (за дверима). Галю! Галю! Ми за тобою!

(Галя сіпнулась було до дверей).

Батько. Як на вулицю, то шметка, як віник.

(Галя зупинилась).

Галя. Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!

Мати. Старий! А може, нехай?

Батько. Нехай! Нехай! То й нехай!

А ти, стара, вечеряти давай!



(Галя цілує батьків та вибігає на вулицю).

Сцена ІІ
Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли  це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося?

(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина : Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.



3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,

То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.



Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.



(Дівчата співають пісню «Палала»)

Господиня: Дівчата, а що це у вас в руках?

4 Дівчина : Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).

Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?



Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може

і я помолодію біля вас.



Господиня: Ну що, дівчата, де наша миска, наберемо водиці святої, дістанемо з комірчини свічки.

(Дівчата наливають воду в миску, запалюють свічки).



5 Дівчина : Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?

6 Дівчина : Я зараз!

7 Дівчина : Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?

Всі дівчата (ходять по колу приказуючи) :

Андрію, Андрію!

Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію,

Долю хочемо знати,

Просимо допомагати.

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину

Та обдаруй кожну дівчину

6 Дівчина (дивиться у миску і бачить коханого) : Бачу, бачу, який красень!

7 Дівчина : Бачу, бачу, он вже обіймається! (Всі сміються)

А я ще одне цікаве гадання знаю. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:

      Я тебе, дзеркало, питаю,
      З ким я свою долю злучити маю?
      З'єднати з Іванком прошу,
      Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

    Святий Андрію, допоможи,
    Судженого мого покажи!
    Ворожу на свій вінок,
    Прошу захисту від зірок! 

     Дай, Боже, шлюбу дочекати,


     Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повто­рювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.



  • Суджений ряжений – з’явись – мені покажись….Ой, Господи, що це?




  • Давайте, ще раз…Давайте. Сужений-ряджений з’явись, мені покажись….Лишенько, в мене серце в п’ятки провалилось вже…




  • Оце ще , Дон-Жуан, обявився….звідки ти ти взявся?




  • Дівчата, пустіть до себе в гості. Калиту справляти.




  • Ну заходь, гостем будеш.

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову

переставляє вперед і так аж до порога.



( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).

4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

4 дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

1 хлопець: Може, ще й взути?

4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

(Западенський танець).

3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

6 дівчина: А тепер найголосистішому  співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.

5 хлопець: Щось ви всі такі сумні, свято ж. Треба вас розвеселити. Розкажу я вам гумореску. Тільки не перебивати.

 Гуморески. 1. Вибухонебезпечний.

2. Вареники.

3. Сливи.

 7 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

(пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)

Господиня: Милі гості, просим сісти,

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

5 дівчина: Вареники дуже ситні.

6 дівчина: Білобокі, круглолиці,

7 дівчина: З української пшениці.

8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

1 дівчина: Вареники наші з сиром

2 дівчина: Вареники непогані

3 дівчина: Вареники у сметані.

 Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

 4 дівчина:

 (Бере пиріг і підходить до хлопця)

 З’їж ,  Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок  дрібненький.

5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)

Чи ти,  дівча, з роду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.

4 дівчина: Чи я не хазяйка, чи на господиня,

Сім днів в хаті не мела, печі не топила.

Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.

Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.

Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.

А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.

В’язанка бубликів у нього на шиї )

8  хлопець (Роман) : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

 5 дівчина: Не сумуй, Ромцю!

 8  хлопець (Роман) : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

 

6 дівчина: Ой , Ромцю,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 7 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

 8 дівчина: А давайте заспіваємо.



існя«Била мене мати»_)

Ось погляньте, любі гості, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум'яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Гори, вогонь, ясно, '

Спечи нам калиту красну.

Діти повторюють.

Господиня. А перш ніж саджати калиту в піч, дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:

Водице - студенице

Окропи калиті дорогу

Аж від печі та до стелі,

Щоб ми були веселі.



Діти утворюють коридор, господиня його «скроплює» водою, діти повторюють слова. Потім господиня бере калиту і садить її в піч, закриває заслінкою.



Господиня. А водичкою, що залишилася, вмиваю ваші личка, аби були гарні та красні. (Вмиває.)
4 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай - гадати на Андрія.

Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.

Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія - Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.


(Входить господиня)

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілка, дівчата кидають туди свої перстні.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень, чий дістанете, та й парою буде.

А поки хлопці ворожать, ви дівчата сходіть до комори та принесіть дров. Якщо парна кількість – чекайте весілля, якщо ні – то ходити вам ще у дівках.



(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

А ну що тут хлопці нагадали. Дайте поглянути.

Господиня. Ну й розвеселили ви мене, забула про калиту.(Заглядає в піч)
Ой, та вона вже спеклася.
Рум'яна та ясна,
На весь світ прекрасна!

(підвішують калиту на зріст людини)


Господиня бере калиту і промовляє:
Добрий вечір! З калитою
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія!

Діти. Ой калита, калита!

Із чого ти вилита?



Господиня. З жита сповита,

Сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу!



1-й хлопець.

І, нарешті, калита,

Наче сонце, золота,

Хто вкусить калити хоч раз,

Той буде першим серед нас.

Нумо, хлопці і дівчата,

Хто з нас буде починати?



Господиня. Слухайте мою умову: хто вкусить коржа, під'їхавши до нього, і не засміється, тому все минеться, а як засміється - то від мене не відмиється. Ну, хто перший? Ти? А може, ти?

4 Дівчина: А я не хочу!

5 дівчина: А я боюсь!

6 дівчина :А я й так вже регочу!

2-й хлопець. Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути

їду, їду я до річки,

Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.


Спроба невдала. Чухає потилицю.
Дівчина. Ще ні разу не стрибала,
Калити не куштувала.
Підстрибує, але невдало.
Хлопець. Калито смачна, духмяна,
Подивлюся, аж голос в'яне.
Скажи, ну як тебе дістати?

Як таємницю розгадати? Підстрибує, кусає. Всі регочуть.



Дівчина. Людоньки! Людоньки! А мені можна?

Різні голоси. Що можна?

Дівчина. Та відкусити кусок калити.

Голоси. А навіщо?

Дівчина. Як і всі, хочу щастя знайти.

Хлопець. Ну, ну, кусай, кусай та всіма зубами,

Щоб найщасливіша була поміж нами.



(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить  і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею.

Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)

(Ворожать

  • Ох і цікаві гадання були у нас сьогодні. Кожен свою долю побачив.

Господиня: Ой і весело нам було сьогодні Я з вами і молодість свою згадала Неначе побувала у минулому.

6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчина : Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І здається все пройшло.

Хлопець : Ні, так  просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.



 Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

 

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал