Сценарій розроблено: Гонюк Юлія Миколаївна, Кушнір Оксана Вікторівна, вчителі української мови та літератури



Скачати 154,83 Kb.
Дата конвертації23.02.2017
Розмір154,83 Kb.
Свято «В маминій світлиці»

Сценарій розроблено:

Гонюк Юлія Миколаївна,

Кушнір Оксана Вікторівна,

вчителі української мови та літератури

Донецької ГІТ № 61

( святково прибрана світлиця).

Звучить фонограма: « Родино»

Ведуча 1:

Родино, дорога родино!

Що може бути краще за вечерю в домі.

За батьківським, міцним столом.

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька теплої руки.

Отож, зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині.


Учениця: У нас сьогодні родинне свято.

Милують очі диво – рушники.

Дівочий спів лунає у світлиці,

Як добре, що є звичаї такі!



Учень: Скільки скарбів у нашого народу.

У криниці мудрості не висиха вода.

Якщо шанують всі закони роду,

Душі народної скарбниця не згаса!



Ведуча 2: Добрий день, шановна родино, любі друзі, гості. Цього гарного дня у нас особливе свято. Ми підемо у гості до маминої світлиці. Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком віє від тебе, рідна хато! З батьківської хати розпочинається пізнання світу.

Батьківська хата є символічним «Берегом Дитинства», звідки ми йдемо у широкий світ. Але перш ніж увійти, за давнім звичаєм, потрібно вклонитися порогам і промовити такі слова: «Пороги, пороги! З вас починаються дороги. Дозвольте увійти до хати, рідну неньку привітати».

-Запрошуємо до нашої хати гостей.

Пісня: «Родина»


За старим і гарним звичаєм

Хлібом святим зустрічаю.

Запрошую усіх вас до хати

Прошу усіх вас до столу сідати.



Ведуча1: Хліб - символ життя. З давніх – давен він у великій пошані в народу. Яке щастя, яке добро, що він є на світі! Спочатку у землі, потім у борошні, й нарешті, на столі –зарум’янений, пахучий, вірний наш годувальник, смачний хліб, народжений працею.

Вірш «Пахне хліб»

Пахне хліб,

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів

І радістю земною,

І сонцем, що всміхається весною,

І щастям наших неповторних діб–

Духмяно пахне хліб!


Ведуча 2:

Люди кажуть: « Без солі, без хліба немає обіду». А які ви знаєте прислів’я про хліб?



Прислів'я: (діти називають з місця):

  • Хліб – всьому голова.

  • Коли хліб на возі – не буде біди в дорозі.

  • Де хліб і вода, там не має голода.

  • Що посієш, те й пожнеш.

  • Як почав орать, то в сопілку не грать.

  • Глибше орати – більше хліба мати.

Учень: А ще в народі кажуть «Не кидайся хлібом – він святий!» Кинути хліб, то великий гріх.Хліб завжди цілували, як святиню шанували. Якщо хліб ненароком впаде додолу, потрібно негайно його підняти і поцілувати. А за обідом все до крихти з’їдати іне залишати окрайців.

Учні:

1. Не кидайсь хлібом, він святий!

В суворості ласкавій.

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.



2.Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.




Ведуча 1:

І сьогодні глибока повага, бережливість, святість повинні бути у ставленні до хліба. Будь – яке свято чи обряд не обходиться без хліба, паляниці. Може, хтось із вас знає ці обряди?



Учні:

  • Народжувалася дитина – йшли з хлібом.

  • Хліб по охрещуванні дитини в церкві, дарували хрещеним батькам.

  • Виряджали сина в дорогу – і мати зав’язувала в рушник житній окраєць хліба.

  • Хлібом благословляли і виряджали з дому молоду.

  • Дорогих гостей зустрічали з хлібом.

Ведуча 2:

А зараз погляньте, як гарно прибрана наша перша світлиця. Тут і вишиті рушники, сорочки, серветки, подушки і скатертини.



Ведуча 1:

Коли я була маленькою, моя мама і бабуся вишивали. І мені дуже хотілося навчитися вишивати. Я попросила, щоб мене навчили. Вони дали мені голку, червоні і чорні нитки, тканину для вишивання. І я почала вчитися. Подивіться, ці серветки, рушники вишиті хрестиком.

А одного разу, дітоньки,

Ходила павонька в мене на дворі,

Розгубила пір’ячко в мене на дворі.

Я там гуляла, те пір’ячко збирала.

І у вишиту подушечку клала.

Подивіться, діти, скільки вишитих подушечок. А була така колись давним – давно прикмета, яка дівчина на вишиту подушечку сяде, та й першою на весільний рушник стане.



Ведуча 2:

А тепер, подивіться на вишиту ікону. Покуть прикрашали образи (їх ще так називали). Ікони дарували при народженні дитини. Перед образами вішали лампадку. На образах біліли довгі рушники, розкішно вишиті лапатими квітами і дрібними візерунками. Такий рушник називався покутним або божником.



Учениця: Лиш пам’ятати слід:

Якщо ікони не покрити

Рушником квітчастим,

То не можна нам до неї

Молитви казати.

Ведуча1:

До образів не тільки молилися, перед ними здійснювалися важливі обрядові акти. Під образами сідали на Святвечір.Тут було місце молодого з молодою. За образами клали жмутик колосків, що залишився від обжинок, ставили свячену воду. На покуті біля ікони клали цілюще зілля, в якому купали немовлят.



« Пісня про рушник».

Ведуча 2: Скільки в цій світлиці, дітки, вишиванок. І всі вони гарні. А особливо зверніть увагу на оцей рушник.

Учень:

Висить цей рушник на стіні

У нашій тихій привітній оселі,

Тільки квіти на ньому чомусь

Вже поблідли й не дуже веселі.

А квіти поблідли, бо роки пройшли,

Вишивала його ще моя прабабуся.

І висить рушничок цей, як згадка жива,

Про маму моєї бабусі.

А що є ріднішого в світі від мами,

Дозвольте усіх запитати.

Тому що онуки і діти, і правнуки

Повинні про рід свій завжди пам’ятати.



(пісня продовжує звучати, говорить учитель, а в цей час хлопчик і дівчинка виносять рушники).

Ведуча 1:

Вишитий рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, із покоління в покоління.

Вишитий рушник! Який він гарний. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться жодне сімейне свято.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Рушники». ( Додатки - презентація)



Шануйте, друзі, рушники!

Квітчайте ними свою хату –

то обереги від біди.

Шануйте те, що дала мати.

Готуйте дітей – з чистої роси,

щоб легше їм в житті здолати

похмурі і скрутні часи.



Ведуча 2:

Яке це диво –народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Народна пісня – то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу і натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з маминої колисаночки. Коли дитина народжується, то чує ніжний мамин голос і задушевну тиху пісеньку. То і я свою доню в колисці буду гойдати і пісеньку їй співати:



МУЛЬТфільм «Колискова» ( Додатки - презентація)

(Колисанка «Ой ходить сон коло вікон»)
Ведуча 1:

Калина – найулюбленіший кущ внароді. Щоб вівся рід, калину садили біля хати. Кущ калини біля материної хати – це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.

Калина – символ нев’янучої краси, кохання, рідної землі.

Калинонька! Скільки прекрасних пісень присвячено їй.


Пісня – танець: « Ой є в лісі калина».

Ведуча 2:

У мене, дітки, є сюрприз для вас. Але перш, ніж його вам показати, хочу загадку загадати.

Квіточка до квіточки

Листок до листочка

Сплітаємо з квітів, барвисті... ( віночки).

Ведуча 1: Бачите, які гарні віночки! Вони зроду – віку були найкращою оздобою голови дівчини. Український вінок не просто краса, а й оберіг, бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже. Впліталось до віночка багато різних квітів, кожна квітка щось символізувала.
Презентація квітів вінків. ( Додатки - презентація)


  • Ружа, мальва і півонія – це віра, надія, любов.

  • Безсмертник – здоров’я, барвінок – життя і безсмертя людської душі.

  • Цвіт вишні та яблуні – материнська відданість і любов.

  • Любисток і волошка сусідять у вінку. Вони означають відданість. Ними освіжають хату, миють волосся. В них купають маленьких діточок.

  • Ромашка у вінку означає дівочу чистоту. ЇЇ вплітають у вінок поруч із цвітом калини, яблуні, вишні.

  • Калина – це символ рідної землі, отчого дому, батьківської хати, а ще – краси дівочої. Поміж них переплітають вусики хмелю – він означає розум.

  • Найпочесніше місце у віночку належить деревію. Вважають, що це – квітка нескореності. Всього у віночку 12 квіточок. Кожна з них - лікар і оберіг від лихого ока. Але названо 13 рослин. Це число Христа і Апостолів.

Молодці, дівчатка. Гарно знаєте ви про квіти, а тепер розкажіть про що розповідають стрічки у віночку.



1. Коричнева стрічка – земля, наша мати.

Вона в нас єдина, вона найрідніша.

Коричнева стрічка – вона наймиліша

2. Ми хочем, аби ви усі зрозуміли:

Ці жовті стрічки – наше сонечко миле.

Воно дає світло, дарує тепло.

Без сонця життя б на землі не було.

3. Дві стрічки: зелена і темно зелена

Це юність, краса. Це природи знамена.

Зелена трава і зелені листочки –

Дві стрічки зелені ми маєм у віночку.

4. Дві стрічки: блакитна і синя темніша

Це небо і води. Хай будуть чистіші.

Дай, Боже, щоб ми вберегли їхню суть,

Нам небо і води здоров’я дають.


  1. Оранжева стрічка – м’яка паляниця.

Це й колос достиглого жита, пшениця.

Дивись, як оранжева стрічечка сяє.

Рум’яна, як хліб, й нам про хліб нагадає.

6. А ця, фіолетова, те означає

Що розум людський ще надій не втрачає.

На те, що послухаєм розум і Бога,

На те, що щасливі ми будемо з того.

7. Малинова стрічка ( або малинова)

Про щедрість сказати своє хоче слово.

Про те, не можна усе тільки брати.

Що треба навчитись і щедро давати.

8. Багатство й достаток – рожева це стрічка.

Багатство пора вже нам мати за звичку.

Достаток з рожевої стрічки всміхатись

Нам буде, як праці не будем боятись


  1. Якщо ви в вінок стрічки білі вплели,

То треба, щоб душу свою берегли.

Перлини душі ви збирайте в намисто,

Душа хай, як білі стрічки, буде чиста.

Ведуча 2:

Щиро дякуємо вам за віночки.



Ведуча 1:

Сьогодні ми у маминій світлиці, і хочемо подякувати вам, наші любі матусі, за все те добро, що Ви зуміли передати своїм дітям, за мудрі поради і терпіння, за материнську любов.
Відео «Притча про маму» ( Додатки - презентація)
Ведуча2:

Мама, мамочка, матуся... Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.

Матуся! Нема святішого і дорожчого слова для кожного з нас. З ним ми усвідомлюємо себе, з ним живемо, його вимовляємо у наважчі для нас хвилини. І нема на цій землі вищого обов’язку, як обов’язок синівський або обов’язок дочки.

Учні:


  1. Є немало мам на світі,

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша,

Хто така? Скажу вам я —

Рідна матінка моя.

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,



  1. Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі...

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!



Ведуча1:

Мамина любов, мамина ласка супроводжують нас усе життя – від першого кроку немовляти до самої старості.



Ведуча 2:

Слово «мама» входить у наше життя тихо і непомітно. Ось тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над колискою вперше схилилася мати. Це – мить і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас, оберігає від усього злого.



Учні:

Вірш «Я твій портрет фіалками вберу»:


  1. Я твій портрет фіалками вберу –

ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру,

мене до праці ти привчала змалку...

Я доторкнуся до твого чола,

на ньому зморшки – й ті такі ласкаві...

Ти все дала й нічого не взяла:

ні крихти хліба, ні спасибі навіть...


  1. Все те, що мав, і те, що в мене є,

що від людей, що від землі святої,

що радістю в рядках моїх встає,

передано в моє життя тобою...

Дочку, можливо, матиму... Хто зна,

про що в гаю зозуля накувала...

О, як я хочу, мамо, щоб вона

твоє велике, щедре серце мала!..



Інсценізація вірша А. Костецького «Домашній твір» ( три учні)

Автор:

Вітько-бідак страждає так,

Аж здригує ногами!

Він – за столом, він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого - хоч умри! –

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама:

Вітько, будь ласка, в магазин

Сходи за сірниками.

Син: Ідея!

Автор: А мамі…

Син: Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу –

Роблю важкі уроки.

Автор: І мама вийшла…

А Вітько швиденько пише в зошит…



Син(пише): «Я в магазин завжди ходжу,

Коли мене попросять.»



Автор: Хвилин за десять мама знов

З’являється у дверях.



Мама: Вітюнь, картопельки почисть,

А я зварю вечерю.



Син: Сама почисть!

Автор: Кричить Вітько

Та так, що ледь не трісне.



Син: Я твір пишу! Я – зайнятий!

Сама звари нам їсти.



Автор: Виходить мама, а синок

Писати знов сідає.



Син(пише): «Я мамі сам варю обід,

Вечерю та сніданок!..»



Автор: Радіє син:

Син: Не твір, а люкс,

Оцінка буде гарна!



Автор: І геть не думає про те,

Що він радіє марно.




Інсценізація гуморески

(На сцені — стілець, на ньому сидить тато з газетою в руках. Заходить син.)

— Тату, допоможи розв’язати задачу.

— Прийде мама, допоможе... (Син йде згодом з’являється знову.)

— Тату, там на кухні кран прорвало, вода тече.

— Прийде мама, відремонтує.

(Син йде. Батько потягує носом повітря. У кімнаті знову з’являється син.)

Тато запитує (стурбовано):

— Що це паленим тхне?

— А... на кухні білизна загорілась...

Батько, швидко встаючи зі стільця, збуджено вигукує:

— То чому ж ти мовчиш?

— Прийде мама — погасить.
Караоке (мультфільм) «Пісня про маму» ( Додатки - презентація)

(Музика та слова Наталії Май)
Учень:

Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших мам, за все те добро, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити твої заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам у цьому своєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм сили перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей та внуків.



Ведуча 1:

Упевнені, що щира усмішка на їхніх обличчях буде для вас найкращим дарунком, бо материнська ЛЮБОВ – воістину диво. Диво, що рятує світ.



Ведуча 2:

Дякуємо вам, любі гості, що ви завітали до нашої світлиці. Ми разом згадали все те, до чого з дитинства нас привчила мати, все те, що дорого нашому серцю.



Пропонуємо завершити сьогоднішнє свято караоке-піснями про наших мам.

Звучать пісні – караоке. ( Додатки - презентація)

(Хор дітей співає, а зал підспівує разом за текстом караоке)

  • Пісня про рушник (А. Малишко)

  • Пісня про маму (К. Скрябін)


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка