Самостійна робота студентів



Скачати 121,41 Kb.
Дата конвертації15.01.2017
Розмір121,41 Kb.
самостійна РОБОТА СТУДЕНТІВ
Головною формою роботи студентів є самостійна робота над курсом. Адже будь-яка освіта є перш за все самоосвітою. Якою б плідною не була б робота викладача, але без відповідної самостійної роботи студента вона не дасть якісних результатів. Оскільки лише сам студент, отримавши від викладача відповідні рекомендації, консультації тощо, може переосмислити отриману інформацію, виробити критичне бачення, поглибити власні знання й, в решті решт, напрацювати власну точку зору та власну позицію щодо обговорюваних проблем.

Для глибокого та якісного засвоєння навчального модулів перш за все рекомендується детально ознайомитися з робочою навчальною програмою дисципліни, переліком літератури, змістом та методичними рекомендаціями щодо підготовки до семінарських занять, питаннями, що винесені на залік, а також – критеріями оцінювання роботи. Це допоможе на початковому етапі зорієнтуватися у новому предметі, уявити його внутрішню логіку, послідовність розгляду тем та накреслити загальний план роботи протягом часу, відведеного на вивчення дисципліни.

Також, студентам варто відвідувати лекційні заняття через їх інформативно-консультаційний характер. На лекційних заняттях студент засвоює базову інформацію щодо конкретної теми, у відповідності до навчальної програми, отримує певні орієнтири у науковій літературі (необхідні для подальшого самостійного наукового пошуку) та мають змогу під час заняття отримати відповіді на незрозумілі або спірні питання. Елементом самостійної роботи студентів у цьому відношенні може бути робота із власним конспектом лекцій для повторювання матеріалу, формулювання коментарів, питань, виявлення моментів, що потребують уточнення або у науковій літературі, або завдяки консультаціям з викладачем. Робота з конспектом також є корисною перед наступною лекцією (для пригадування попереднього матеріалу), або перед семінаром.

Важливою частиною процесу навчання є семінарські та практичні заняття, які можуть бути як академічними так і інноваційними. Але проведені у будь якій формі, вони потребують попередньою самостійної роботи студентів. У процесі підготовки до семінарських/практичних занять студентам варто слідувати методичним порадам щодо підготовки до занять, а також використовувати різні види самостійної роботи, такі, як зокрема, підготовка розгорнутого плану відповіді на питання, підготовка тез виступу, конспект джерел (наукової літератури або навчальної літератури, джерел), підготовка схем, таблиць, написання есе.

Вагомою складовою самостійної роботи студентів є виконання індивідуальних завдань й індивідуальна консультація. Остання проводиться викладачем згідно із затвердженим графіком. Особливо потрібні консультації студентам, які навчаються за індивідуальним графіком, або з будь-яких причин пропустили лекцію чи семінар, отримали незадовільну оцінку тощо.
Самостійна робота над науковою літературою має сприяти розвитку аналітичних здібностей студентів та оптимізувати світоглядну компетентність майбутніх педагогів.

Форми самостійної роботи студентів:
1. Вивчення джерельної бази, аналітичне дослідження запропонованої літератури та самостійний пошук інших джерел.

Конспектування проводиться в процесі вивчення тем. Результат – конспект першоджерел (10-15 сторінок).



Форма контролю: перевірка конспекту, співбесіда
2. Виконання індивідуального навчально-дослідного завдання.

Форма контролю: перевірка завдання, захист завдання.

Методичні рекомендації та вимоги до виконання

індивідуального навчально-дослідного завдання

(навчального проекту)

Важливою формою самостійної роботи студентів в кредитно-модульній системі організації навчального процесу є виконання індивідуального навчально-дослідного завдання у вигляді реферативного дослідження або есе на відповідну тему.


1. ІНДЗ у вигляді реферативного дослідження.

При виконанні індивідуального навчально-дослідного завдання слід дотримуватись наступних вимог:



Тема ІНДЗ обирається студентом самостійно за погодженням з викладачем. Як правило, тема повинна висвітлювати важливі філософські, методологічні, світоглядні проблеми тощо.

Робота має містити такі складові частини:



План, який розкриває зміст роботи із позначенням сторінок та має містити структурні елементи:

• вступ (обґрунтування актуальності обраної теми);

• основну частину;

• висновки;

• список використаних літературних джерел (за вимогами наукового оформлення).

Обсяг роботи має бути в межах 10-16 сторінок комп'ютерного набору або рукописом в залежності від мети дослідження, без списку літератури та додатків.

Усі розділи і підрозділи, що є у плані, повинні бути виділені в тексті заголовками та підзаголовками.

Текст розміщується на аркуші, обмеженому берегами: 20 мм.

Текст у комп’ютерному варіанті виконується шрифтом - Times New Roman, розміром -14, міжрядковий інтервал - 1,5.

Порядковий номер проставляється праворуч у верхньому куті сторінки. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому порядковий номер не ставиться. Він проставляється на наступній сторінці і далі за порядком.

Розділи або глави нумеруються арабськими цифрами, а підрозділи або параграфи - цифрою розділу і підрозділу через крапку. Наприклад, якщо розділ буде другим, то він позначається: Розділ 2: ... (далі йде назва розділу), а відповідно перший підрозділ цього розділу: 2.1… (далі йде назва підрозділу) і так далі за порядком до наступного розділу.

Вступ - найважливіший змістовний елемент роботи. Форма його -довільна, але в ньому повинні обов’язково знайти відображення такі питання: обґрунтування вибору теми, оцінка її з точки зору актуальності та важливості, визначення її місця в існуючій науковій проблематиці, оцінка ступеню і характеру розробки теми, зміст наукової проблематики, яку автор вбачає в цій темі, формулювання мети і завдань дослідження.

Основний зміст теми повинен являти собою самостійно виконане дослідження по проблемі, заявленої в назві ІНДЗ, узагальнення існуючої наукової літератури, або методологічну розробку проблеми з вказівкою на її застосування у сфері наукових інтересів автора ІНДЗ.

У висновку – повинне даватися коротке резюме того, що викладено в основній частині роботи; висновки, які зроблені з цього викладу, або посилання на методологічне і світоглядне застосування викладеного в ІНДЗ матеріалу.



Список літератури має назву «ЛІТЕРАТУРА», повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно додержуватись вимог державного стандарту. Кожен бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв творів. Бібліографічні записи повинні мати порядкову нумерацію. Посилання на літературу робляться в тексті з позначенням їх порядкового номера в списку і сторінок через кому в прямокутних дужках. Наприклад: [6, 123], або на декілька підряд сторінок [7, 34-37]. Якщо посилання робиться на ціле джерело без зазначення конкретних сторінок, то вказується лише порядковий номер у списку в прямокутних дужках. Наприклад: [10]. Якщо на декілька джерел, то цифри номеру йдуть через крапку з комою. Наприклад: [10; 15] або [7;10;12].
2. ІНДЗ у вигляді есе.

Есе — це короткий прозовий твір (не менше 10 сторінок), де автор викладає свою думку з конкретного питання, яке відображене в темі, зважуючи всі аргументи „за” і „проти”. В тексті можна використовувати цитати з письмових творів і думки інших авторів, але з чітким зазначенням їх прізвищ і джерел звідки взята цитата (думка) у виносці, і вони не можуть становити більше однієї третини тексту. На окремій сторінці слід зазначити список джерел (підручники, спеціальна література, Інтернет-джерела, виступи або промови), які використовувались під час написання есе.

Головна вимога до есе – це оригінальність викладу власних думок з приводу певної наукової проблеми, зв'язок її з проблемами сучаної педагогіки, використання практичного досвіду. Оцінка дотримання вимог фіксується у балах.


Студент хоча і обирає форму, у якій він буде виконувати своє навчально-дослідне завдання, зобов’язаний погодити її з викладачем. Окрім того індивідуальне навчально-дослідне завдання виконується протягом навчального курсу, і викладач може призначити захист проведеної студентом роботи.

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ІНДЗ:


  1. Освіта як процес формування духовного вигляду людини.

  2. Образи людини і освіта : взаємозв'язок філософсько-антропологічної і освітньої парадигм.

  3. Соціальний простір і соціальний час освіти.

  4. Пізнання і освіта. Процес мимовільного розвитку пізнання і організована освіта : проблема узгодження.

  5. Філософський аналіз суб'єкта освіти.

  6. Цілі і цінності освіти.

  7. Освіта як канал трансляції культурного і соціального досвіду.

  8. Індивідуальна культура особистості і освіта.

  9. Самоосвіта: умови і можливості його розвитку.

  10. Освіта дорослих : сучасне концептуальне осмислення завдань і методів.

  11. Освіта як виховання громадянськості.

  12. Освітні середовища і системи.

  13. Види освіти.

  14. Творчість в освіті.

  15. Освіта як чинник соціокультурної динаміки.

  16. Проблема автономії освіти як соціального інституту.

  17. Сенси герменевтики освіти.

  18. Интериоризация і суб'єктивізація елементів загального в процесі освіти.

  19. Освіта як предмет філософського і міждисциплінарного дослідження.

  20. Зв'язок філософії Платона з його вченням про освіту.

  21. Зв'язок вчення Арістотеля про знання з його розумінням освіти.

  22. Ідеали освіти в античній культурі.

  23. Особливості філософії освіти в римській культурі.

  24. Філософія освіти в середньовічній культурі.

  25. Педагогічні ідеї в епоху відродження і їх філософське обгрунтування.

  26. Філософські основи педагогіки Яна Амоса Коменского і сучасне значення його ідей.

  27. Педагогічні теорії філософії освіти і їх сучасне значення

  28. Вчення про відчуження духу і концепція освіти у Гегеля.

  29. Антропологія И. Канта і вчення про здібності людини.

  30. Способи обгрунтування освіти у філософії Х1Х століття.

  31. Соціалістичні проекти перетворення освітньої системи в ХIХ столітті.

  32. Гуманітарна філософія утворення В. Дильтея.

  33. Фундаментальні опозиції філософії А. Бергсона і їх роль в трактуванні проблем освіти.

  34. Инструментализм Д. Дьюї та його концепція філософії освіти.

  35. А.С.Макаренко і філософія радянської школи.

  36. Зміст "соціальної педагогіки" П. Наторпа.

  37. Істота діалогу у філософії утворення М. Бубера.

  38. Зміст методу герменевтики у філософії освіти.

  39. Критична соціальна теорія і "педагогіка звільнення".

  40. Критика постмодерністами сучасної системи освіти і педагогічної теорії.

  41. Психологічне обгрунтування оптимізації процесу навчання.

  42. Структура і методи психолого-педагогических досліджень.

  43. Генезис креативних психолого-педагогических технологій в процесі навчання і виховання.

  44. Мотивація інноваційної діяльності як найважливіша умова її реалізації.

  45. Особово-професійний саморозвиток як грань креативної педагогіки.

  46. Психологічні чинники, що впливають на особове і професійне зростання індивіда в процесі навчання і виховання.

  47. Психологічні аспекти розвитку компетентностного підходу в сучасній освіті.

  48. Психологічний і соціальний аспекти сучасної инклюзивного освіти.

  49. Соціокультурне освітнє середовище як чинник і умова процесів навчання і виховання.

  50. Психологічні аспекти застосування інноваційних технологій в освіті.

  51. Психологічні аспекти професійної комунікації в освітньому процесі.

  52. Соціокультурні і психологічні аспекти досвіду реалізації різних педагогічних систем (на матеріалі школи Вальдорфской, педагогіки Монтессори та ін.).

  53. Сучасні типи освіти і їх вплив на розвиток особистості учня.

  54. Психологічні аспекти формування і розвитку особистості індивіда в процесі утворення на різних його етапах.

  55. Покликання як психолого-педагогическая і філософська проблема.

  56. Гендерні проблеми навчання і виховання.

  57. Вікові аспекти освітнього процесу: психолого-педагогический і філософський аналіз.

  58. Формування і розвиток професійної самосвідомості як компонент і мета освітнього процесу.

  59. Особа викладача як чинник освітнього процесу.

  60. Педагогічний стиль як чинник освітнього процесу і компонент професійної діяльності педагога.

  61. Традиції в освіті: соціокультурний і психологічний зміст.

  62. Етичні проблеми сучасної освіти : психолого-педагогический і філософський аналіз.

  63. Інтериоризація соціальних сенсів індивідом в процесі навчання і виховання як психологічна проблема.

  64. Особливості ухвалення управлінських рішень в педагогічній діяльності.

  65. Глобалізація і специфіка розвитку вітчизняної освіти.

  66. Інтеграція науки і освіти як когнітивна проблема.

  67. Методологічні проблеми забезпечення якості в системі вищої гуманітарної освіти.

  68. Філософські проблеми навчання і виховання.

  69. Роль інноваційної освіти в розвитку українського суспільства.

  70. Людина як об'єкт і суб'єкт освіти.

  71. Специфіка особово орієнтованого підходу в освітніх системах Заходу і Сходу.

  72. Процес і проблема інтеграції європейських освітніх систем Болонский.

  73. Освіта як інструмент сучасної геополітики.

  74. Державна освітня політика: суть і зміст.

  75. Підходи до розробки і реалізації політики в області освіти.

  76. Система освіти як предмет правового регулювання.

  77. Освіта як соціальний феномен.

  78. Менеджмент якості як нова парадигма управління освітою.

  79. Освіта з позицій культури управління.

  80. Утворення в умовах інформаційного суспільства.

  81. Філософія освіти в системі філософського знання.

  82. Філософія освіти і педагогіка : предметні області дослідження.

  83. Філософія освіти як наукова теорія і учбова дисципліна : джерела формування, структура і зміст.

  84. Фрейдизм і філософія освіти.

  85. Прагматизм у формуванні моделей освіти.

  86. Екзистенціалізм і його значення в дослідженні освіти.

  87. Постмодернізм і його підходи до розвитку освіти.

  88. Синергетичний підхід в дослідженні освіти і його практик.

  89. Принципи діалектики в осмисленні освітніх стратегій.

  90. Деятельностный принцип в дослідженні природи освіти і його розвитку.

  91. Єдність логічного і історичного в дослідженні розвитку систем освіти.

  92. Особливості інтеграції і диференціації знань в області освіти.

  93. Системно-структурний підхід в дослідженні освіти.

  94. Аксиологический підхід у вивченні педагогічних процесів і явищ.

  95. Соціально-психологічний підхід в аналізі навчання і виховання.

  96. Культурологічний підхід в дослідженні процесів освіти.

  97. Сенс і можливості передбачення в педагогічному знанні.

  98. Передбачення і прогнозування в практиці виховання і навчання.

  99. Суспільство і освіта.

  100. Цінність освіти в житті людей.

  101. Цілі і завдання освіти в ХХI столітті.

  102. Університет і його роль в розвитку сучасного суспільства.

  103. Філософія в системі сучасної освіти людей.

  104. Наука в системі сучасної освіти людей.

  105. Соціалізація і виховання особи.

  106. Культура і освіта.

  107. Держава і система освіти.

  108. Громадські ідеали і освіта.

  109. Психологічні можливості людини і навчання.

  110. Ефективність і якість навчання : шляхи вдосконалення.

  111. Професійна освіта: можливості розвитку.

  112. Ідеї реформування системи освіти у минулому і сьогоденні.

  113. Національне і інтернаціональне в освіті.

  114. Система освіти і управління.

  115. Менеджмент у сфері освітньої діяльності.

  116. Формування ціннісних орієнтацій студентства.

  117. Інноваційна діяльність в освіті.

  118. Поняття "Якість освіти".

  119. Реформи в освіті.

  120. Тенденції розвитку сучасної освіти.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал