Роль керівника у створенні успішного навчально-виховного середовища школи



Скачати 120,1 Kb.
Дата конвертації19.01.2017
Розмір120,1 Kb.
Роль керівника у створенні успішного навчально-виховного

середовища школи

«Якщо світ інтелектуальних інтересів людини, яку ми називаємо школярем, обмежується підготовкою до уроків, якщо, крім обовязкових занять, нічого немає, якщо сфера інтелектуального життя втискується лише в навчання і не включає в себе творчої праці, – школа стає для людини дуже непривабливим, похмурим місцем, а навчання – важкою, набридлою, одноманітною справою. Лише в тому випадку, коли в школі джерелом б’є багатогранне духовне життя, оволодіння знаннями стає справою бажаною, привабливою, воно не припиняється і після закінчення школи, продовжується в роки праці».


В.О.Сухомлинський

Освітнє середовище навчального закладу - універсальний соціально- громадський майданчик, де йде процес визнання та сприйняття своїх можливостей та здібностей, урахування власних потреб, інтересів, формування ціннісних орієнтацій.



Успішне освітнє середовище - це затишна шкільна оселя, де кожен учень,учитель, кожен батько чи мати почуваються господарями,де комфортно, де почують, зрозуміють, підтримають. Саме таким закладом намагається бути П’ятихатська ЗШ І-ІІІ ступенів №1.

Організаційно- педагогічними умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в школі є:

- Вдосконалення організації навчально-виховного процесу вивчення і врахування вікових психологічних особливостей, вивчення і врахування розумових сил, пізнавальних можливостей дітей,темпів розвитку їхньої свідомості, особистого життєв ого досвіду.

- Першоосновою діяльності навчальних закладів є: створення умов, за яких відбувається різносторонній розвиток особистості.

- Створення відповідного сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного шкільного навчання, впровадження здоров’язберігаючих технологій навчально-виховного процессу, формування та розвиток духовно-моральних та інтелектуальних цінностей школярів.



Система факторів :

  • зміни у використанні ресурсів закладом;

  • впровадження принципів сталості та демократизації в управління;

  • налагодження діалогу із зацікавленими групами населення;

  • етичність та ціннісність - відображає орієнтацію на реалізацію гуманістичного, особистісно -орієнтованого підходу;

  • прогностичність - проектний підхід стає важливим для визначення головної місії освітньої організації;

  • «проектування» її провідних цілей і завдань, визначення напрямків діяльност;і

  • системність – менеджерський підхід, технологія партнерства

Доцільно створений розвивальний простір дає можливість дитині почуватися комфортно в усіх осередках навчального закладу. Оптимально організоване навчально-виховне середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності.

Незаповнене і безбарвне навчально-виховне середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку дітей .

Процес формування навчально-виховного середовища вимагає

врахування таких компонентів:

 інформаційно-діагностичного: підготовка діагностичної інформації

та довідкового матеріалу щодо організації навчання, самоосвіти та

саморозвитку особистості;

 змістовно-методичного: концепції навчання, виховання, навчальні

програми, індивідуальні плани, посібники, підручники, довідники і

т.д;


 комунікаційно-організаційного: розподіл ролей, обов’язків

суб’єктівпедагогічного процесу, визначення цілей та завдань;

комунікаційна сфера – стиль спілкування, способи взаємодії; форми

і методи організації педагогічного процесу.

цілі:

 забезпечення внутрішніх та зовнішніх умов для розвитку та



саморозвитку особистості через механізми самопізнання,

рефлексію;

 створення сприятливих умов (середовища для навчання і виховання

за індивідуальним зразком) для здобуття якісної освіти;

 організація розвивальних мікросередовищ (творча діяльність,

діяльність за інтересами і т.ін.).

 персоналізація навчально-виховного середовища (створення

середовища як свого «я», «середовища для мене») для

удосконалення набутих знань, підвищення якості освіти.
Сприятливе навчально- виховне середовище – це: взаємодія всіх субєктів педагогічного процесу. Її результат: їхнє духовне, інтелектуальне, моральне, естетичне, фізичне взаємозбагачення, готовність до особистісного самовдосконалення. Самореалізація особистості. Розвиток творчого потенціалу. Реалізація співтворчості в межах гуманістичної парадигми.
Аналізуючи різні теоретичні джерела та враховуючи різні погляди на

формування освітнього середовища, коротко визначу такі характеристики та

параметри освітнього середовища.

Широта освітнього середовища пов’язана зі структурно-змістовною

характеристикою, що показує, які суб’єкти, об’єкти, процеси і явища

включені в дане середовище. Наприклад, учень із незаможної

родини, низьким матеріальним достатком перебуває частіше у мінімальному

освітньому середовищі, що значно відрізняється від умов столичного

випускника, який з раннього віку одержує додаткову освіту, має можливість

подорожувати, відвідувати інформаційні центри, користуватися

комп’ютерною технікою тощо.



Інтенсивність освітнього середовища – структурно-динамічна

характеристика, що показує ступінь насиченості середовища впливами й

можливостями. Прикладом високої інтенсивності освітнього середовища

можуть бути організовані спеціальні курси, що проводяться викладачами

ВНЗ, де використовуються різні інтерактивні форми й методи занять:

тренінги, ділові ігри, захисти індивідуальних проектів, перегляд

відеоматеріалів тощо.

Ступінь усвідомленості освітнього середовища – показник свідомого

включення всіх суб’єктів в освітній процес. У такому середовищі всі

педагоги, учні, батьки добре мотивовані щодо майбутнього вибору, кожний

усвідомлює відповідальність як за власну підготовленість, так і за результати

спільної діяльності.

Узагальненість освітнього середовища характеризує ступінь

координації діяльності всіх суб’єктів даного освітнього середовища. Високий

ступінь узагальненості освітнього середовища навчального закладу

забезпечується наявністю концепції діяльності закладу, яка доведена до всіх

учасників освітнього процесу, активно обговорювалася всіма членами

закладу.



Емоційність освітнього середовища характеризує співвідношення в

ньому емоційного й раціонального компонентів. Очевидно, що певне освітнє

середовище може бути як більш емоційно насиченим, так і емоційно

збіднілим. Емоційність навчального середовища деякою мірою

співвідноситься і з типом її модальності. Високі показники емоційності характерні для творчого й кар’єрного середовища,

більш низькі – у догматичному і безтурботному.



Домінантність освітнього середовища характеризує значимість

даного локального середовища в системі цінностей суб’єктів навчально-

виховного процесу. Домінантність описує освітнє середовище за критерієм

«значуще-незначуще». Це показник ієрархічного положення даного

освітнього середовища стосовно інших джерел впливу на особистість: чим

більшу роль відіграє певне освітнє середовище в розвитку людини, тим

вагоміша його роль, тим більша його домінантна.

Когерентність (узгодженість) освітнього середовища показує ступінь

узгодженості впливу на особистість даного локального середовища із

впливами інших факторів. Когерентність характеризує освітнє середовище за

критерієм «гармонійне-негармонійне». Це показник ступеня узгодженості

всіх локальних середовищ, функціональним суб’єктом яких є дана

особистість. Іншими словами, когерентність показує, чи дане середовище

відокремлене від особистості чи вона інтегрована в це середовище. Про

високий ступінь когерентності освітнього середовища школи може,

наприклад, свідчити чітка орієнтованість на освітні цілі, на соціальне

замовлення.



Соціальна активність освітнього середовища служить показником

його соціально -орієнтованого творчого потенціалу, його зв’язків з

соціокультурними установами, закладами, громадськими організаціями

тощо.


Мобільність освітнього середовища служить показником його

здатності до передбачених змін, еволюційних перетворень у напрямі

вдосконалення. Готовність до постійних, активних, узгоджених та

спланованих перетворень в його організації, в оновленні зв’язків із

зовнішніми та внутрішніми компонентами.

Стійкість освітнього середовища відбиває його стабільність.

Параметром стійкості служить часовий вимір, підготовлений опис досвіду

щодо функціонування цього середовища, динаміка його розвитку, позитивні

сторони, традиції.

В ході створення та розвитку безпосередньо освітнього середовища П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ступенів №1 ми виділили такі структурні компоненти:

– просторово-семантичний: предметна організація життєвого

простору школярів (дизайн інтер’єру школи, класних кімнат,

символи школи, настінна інформація тощо);

– змістовно-методичний: концепції навчання, виховання, навчальні

програми, плани, підручники, посібники, методичні рекомендації та

ін.;

психодидактичний – зміст, форми і методи навчання та виховання, зумовлені цілями освітнього процесу.
– комунікативно-організаційний: стиль спілкування, просторова і

соціальна щільність середовища, організаційні форми і методи

навчально-виховного процесу (урок, дидактична гра, екскурсія,

учнівські дослідницькі співтовариства, органи шкільного

самоврядування та ін.);

Найголовніше, що середовище, яке створювалося впродовж

багатьох десятиріч, побудовано на цінностях гуманної педагогіки, на

надбаннях української народної педагогіки і на багатому осмисленому

досвіді школи













Важливою умовою створення в навчальних закладах розвивального середовища є: Аналіз Планування Контроль. В нашій школі щосеместрово проводяться моніторингові дослідження рівня навченості учнів та визначаємо напрямки роботи з ними. Працюємо з кожною дитиною не залишаючи без уваги обдарованих учнів та учнів з низьким рівнем знань.

Не менш важливою умовою є спрямована виховна робота, основні принципи якої :



  • Створення умов для розумового, духовного, морального та фізичного розвитку;

  • Турбота про здоров’я учнів, пропаганда здорового способу життя;

  • Естетичне та екологічне виховання;

  • Виховання громадсько-патріотичних якостей.

З метою вивчення статусу дитини в колективі й навчально-виховному середовищі значну роль відведено психологічній службі школи. Саме наша школа стала ініціатором створення психологічної служби та введення в штат школи практичних психологів. Безпосередньо це дало можливість проведення тренінгів на групову згуртованість. В кабінеті психолога накопичено багатий матеріал на допомогу учням, їх батькам, вчителям. Функціонує «Куточок психолога». Регулярно проводяться групові та індивідуальні консультації, педагогічна просвіта батьків, анкетування та тестування всіх учасників навчально-виховного процесу, корекційно-відновлювальні заняття, систематично визначення схильностей учнів і інтересів(особлива увага приділяється учням 7 та 9 класу),проводиться визначення дітей потребуючих особливої уваги. Результат: поліпшення психологічного мікроклімату класів, підвищення концентрації уваги учнів, якість засвоєної інформації.

Не можна не назвати один з важливих факторів, що сприяють поліпшенню освітнього середовища, такий як бібліотека, що виконує триєдину функцію: інформаційну,просвітницьку та духовну.

Одним з головних напрямків створення успішного навчально-виховного середовища слід визначити практичну реалізацію взаємодії сім’ї та школи, що базується на системі спільних творчих справ, організації щомісячного батьківського всеобучу, що дає можливість озброїти батьків необхідними основами педагогічної культури.

Велику роль у формуванні успішного середовища відіграє безпосередньо учнівське самоврядування школи. Саме їх діяльність являється найбільш актуальним показником запитів дітей , активно-корегованим, недогматичним та гнучким . Саме їх активній діяльності відновлено волонтерський рух, допомогу сім’ям, що опинилися в складних життєвих умовах та багато іншого.

Вони являються як індикатор для роботи всієї педагогічної системи



Як висновок всього вищеназваного ми маємо Ефективність успішного навчально- виховного середовища: Сприятливе навчально- виховне середовище →Високий рівень мотивації всіх суб’єктів → Професійне зростання вчителів →Академічні успіхи учнів →Високі показники різних інтелектуальних і спортивних змагань → Науково- дослідницька діяльність →Зростання рівня педагогічної культури батьків →Культура спілкування всіх суб’єктів.
Каталог: uploads -> editor
editor -> Відділ освіти Криничанської райдержадміністрації
editor -> М. Вороний Краса!
editor -> Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України
editor -> Метод проектів у викладанні трудового навчання
editor -> Робоча програма факультативного курсу «Українське народознавство в умовах полікультурного суспільства»
editor -> Програма фізична культура для спеціальної медичної групи 10-11 класів середньої загальноосвітньої школи./ Укладачі Ф. Ф. Бондарів, М. С. Дубовис, В. В. Снігур
editor -> Концепція сімейного виховання в системі освіти України
editor -> «Використання римованих текстів на уроках англійської мови» Підготувала: вчитель англійської мови


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал