Робота з величинами. Введення-виведення виразів. Лінійні алгоритми



Сторінка3/8
Дата конвертації04.12.2016
Розмір1,28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Завдання 1. У давньояпонському календарі був прийнятий дванадцятирічний цикл. Роки усередині циклу носили назви тварин: пацюка, корови, тигра, зайця, дракона, змії, коня, вівці, мавпи, півня, собаки й свині. Написати програму, що дозволяє ввести номер року й друкує його назва по давньояпонському календарю. Довідка: 1996 р. — рік пацюка — початок чергового циклу.

Оскільки цикл є дванадцятирічним, поставимо назву року у відповідність залишку від розподілу номера цього року на 12.

Program Goroskop;

Var Year : Integer;

Begin

Write('Уведіть рік '); ReadLn(Year);



CASE Year MOD 12 OF

0 : WriteLn('Рік Мавпи');

1 : WriteLn('Рік Півня');

2 : WriteLn('Рік Собаки');

3 : WriteLn('Рік Свині');

4 : WriteLn('Рік Пацюка');

5 : WriteLn('Рік Корови');

6 : WriteLn('Рік Тигру');

7 : WriteLn('Рік Зайця');

8 : WriteLn('Рік Дракона');

9 : WriteLn('Рік Змії');

10 : WriteLn('Рік Коня');

11 : WriteLn('Рік Вівці')

END;


END.

Завдання 2. Знайти найбільше із двох дійсних чисел, використовуючи оператор вибору.

Program Maximum;

Var Max, X, Y : Real;

Begin


Write('Уведіть два нерівних числа:');

ReadLn(X, Y);

Case X > Y Of

TRUE : Max := X;

FALSE : Max := Y

End;


WriteLn('Максимальне із двох є ', Max : 12:6)

End.


Завдання 3. Перетворити символ, якщо він є рядковою російською буквою, у заголовну букву.

Тому що в альтернативній системі кодування ASCII рядкові російські букви йдуть не підряд, а з деяким розривом, то в цьому випадку, залежно від того, у яку частину таблиці попадає уведена буква, використається та або інша формула. Якщо уведений символ не є рядковою російською буквою, він виводиться без зміни.

Program UpCase;

Var C : Char;

Begin

Write('Уведіть символ:');



ReadLn(C);

Case C Of

'а'..'п' : C := Chr(Ord(C) - 32);

'р'..'я' : C := Chr(Ord(C) - 80)

End;

WriteLn(C);



End.

Як видно із приклада, у якості мітки може виступати не тільки окреме значення, але й діапазон значень. Крім того, у якості мітки може виступати перелік значень виразу (значення перераховуються через кому).


ОПЕРАТОРИ ЦИКЛУ
ЗАВДАННЯ ЦІЛОЧИСЛЕНОЇ АРИФМЕТИКИ

Командою повторення або циклом називається така форма організації дій, при якій та сама послідовність дій повторюється доти, поки зберігається значення деякого логічного виразу. При зміні значення логічного виразу на протилежне повторення припиняються (цикл завершується).

Для організації циклу необхідно виконати наступні дії:


  • перед початком циклу задати початкове значення параметра;

  • усередині циклу змінювати параметр циклу за допомогою оператора присвоювання;

  • перевіряти умову повторення або закінчення циклу;

  • управляти циклом, тобто переходити до його початку, якщо він не закінчений, або виходити із циклу в противному випадку.

Розрізняють цикли з відомим числом повторень (цикл із параметром) і ітераційні (з перед- і постумовою).

Цикл із параметром (FOR)

У циклі з відомим числом повторень параметр змінюється в заданому діапазоні.

Якщо в циклі змінюється проста змінна, то вона є параметром циклу; якщо в циклі змінюється змінна з індексом, то індекс цієї змінної є параметром циклу.

Для організації циклу з відомим числом повторень в Pascal використається оператор for.

Структура циклу, організованого за допомогою цього оператора, має вигляд:

For I := A To B Do Begin <оператори> End;

або

For I := A DownTo B Do Begin <оператори> End;



Тут I — параметр, що змінюється в циклі; A, B — вираження порядкового типу, що позначають початкове, кінцеве значення параметра циклу. Крок зміни номера параметра циклу дорівнює 1, якщо в заголовку циклу стоїть To (тобто реально наступне значення параметра циклу обчислюється за допомогою функції succ); і -1 - при DownTo (обчислення виробляється за допомогою функції pred).

Порядок виконання циклу із кроком 1 наступний: обчислюються значення початкового й кінцевого значень параметра циклу; параметр якщо I приймає початкове значення; якщо I менше або дорівнює кінцевому значенню, виконується тіло циклу; значення параметра циклу збільшується, тобто I := succ(I); перевіряється умова I<=B (для негативного кроку умова I>=B) і при його виконанні цикл повторюється. Вихід із циклу здійснюється, якщо I>B (I для H=-1), і виконується оператор, що випливає за оператором циклу. Якщо A>B (або A для H=-1), то цикл не виконується жодного разу.

Якщо в операторі циклу з параметром початкове або кінцеве значення параметра задані змінними або виразами, то значення цих змінних повинні бути визначені в програмі до оператора циклу. Не треба усередині циклу змінювати параметр циклу, його початкове й кінцеве значення за допомогою операторів присвоювання або уведення.

Завдання 1. Дано натуральне n, дійсне x. Обчислити

Розробимо алгоритм рішення завдання:

1) ввести дані - кількість що складають n і число x;

2) привласнити змінної, у якій будемо зберігати ступеня sin x, значення 1; S := 0;

3) привласнити параметру циклу значення 1;

4) якщо значення параметра циклу менше n, перейти до наступного пункту, інакше до п. 9;

5) обчислити черговий ступінь sin x;

6) додати обчислене значення до суми;

7) збільшити параметр циклу на 1;

8) перейти до п.4;

9) вивести на печатку суму S;

10) кінець.

{Програма обчислення суми ступенів sin x}

Program Summa;

Var S, X, Pr : Real; N, I : Integer;

Begin


Write('Введіть число що складають й x: '); ReadLn(N, X);

Pr := 1; {у цій змінній зберігаються послідовні ступені sin x}

S := 0;

For I := 1 To N Do



Begin

Pr := Pr * Sin(X); {Черговий ступінь Sin(x)}

S := S + Pr

End;


WriteLn('Сума дорівнює ', S : 7:4)

End.


Досить часто цикл із параметром використається при розробці програм обробки масивів.

Примітка. Як видно з розповіді, наведеного вище, область застосування циклу з параметром у мові Pascal значно обмежена і обмеження пов'язані із кроком зміни параметра циклу, з типом параметра циклу, його початкового й кінцевого значення. У деяких мовах, наприклад, в Basic, таких обмежень не існує.

У порівнянні із циклом з параметром ітераційні цикли є універсальними. Для організації ітераційних циклів використаються оператори циклу із передумовою while і циклу з постумовою repeat..until.



Цикли WHILE, REPEAT

Ці оператори не задають закон зміни параметра циклу, тому необхідно перед циклом задавати початкове значення параметра за допомогою оператора присвоювання, а усередині циклу змінювати поточне значення цього параметра.

Відповідні структури циклів:

while B Do Begin <оператори> End;


Repeat <оператори> Until C;

Тут B, C — логічні вираження.

Для оператора циклу із передумовою перевіряється значення логічного вираження, якщо воно має значення True, те оператори, що входять у цикл, виконуються, у противному випадку здійснюється виконання оператора, що випливає за циклом.

Цикл із постумовою виконується хоча б один раз. Потім перевіряється значення логічного вираження, якщо воно False, ті оператори, що входять у цикл, виконуються, у противному випадку здійснюється вихід із циклу.

Входити в цикл можна тільки через його початок, тобто не можна входити усередину циклу за допомогою керуючого оператора, тому що в цьому випадку параметр циклу не визначений.

Завдання 2. Знайти найменший номер члена послідовності, для якого виконується умова |an-an-1|<e, де an=arctg an-1+1, a1=0. Вивести на екран цей номер і всі елементи ai (i = 1, 2, ..., n).

Оскільки по ходу рішення завдання необхідно знати an й an-1, будемо запам'ятовувати їх відповідно в змінних ANew й AOld.

Program Posled;

Var Eps, AOld, ANew : Real; N : Integer;

Begin

Write('Уведіть число Epsilon '); ReadLn(Eps);



AOld := 0; ANew := ArcTan(AOld) + 1;

N := 2;


WriteLn(AOld : 8:5); WriteLn(ANew : 8:5);

While Abs(ANew - AOld) >= Eps Do

Begin

AOld := ANew;



ANew := ArcTan(AOld) + 1;

WriteLn(ANew : 8:5);

N := N + 1

End;


WriteLn('Шуканий номер ', N)

End.


Усередину одного циклу може входити один або декілька інших. При цьому цикл, що охоплює, називається зовнішнім, а вкладені цикли - внутрішніми. Правила організації як зовнішнього, так і внутрішніх циклів такі ж, як і простого циклу.

Завдання 3. На інтервалі [2; n] знайти натуральне число з максимальною сумою дільників.

Пропоноване завдання може бути віднесена до класу «завдання цілочисленої арифметики», де аргументи, результати й проміжні величини ставляться до цілого типу. Варто помітити, що в такого роду завданнях досить часто використаються операції DIV й MOD; найбільш типової підзадачею є визначення кількості цифр у записі числа.

Алгоритм рішення завдання:

1) ввести число n;

2) змінної для зберігання максимальної суми дільників привласнити

значення 1 (це сума дільників числа 1);

3) запам'ятати число з максимальною сумою дільників;

4) параметру циклу I привласнити значення 2;

5) якщо I більше n, перейти до п. 13, інакше - до наступного пункту;

6) змінної для зберігання чергової суми дільників привласнити значення 0;

7) параметру циклу K привласнити значення 1;

8) якщо K більше I/2, перейти до п. 11, інакше - до наступного пункту;

9) якщо I ділиться на K без залишку, додати K до поточної суми дільників;

10) збільшити K на 1 і перейти до п. 8;

11) зрівняти поточну суму дільників з максимальної, якщо максимальна менше,

запам'ятати нове значення й число, що відповідає цій сумі;

12) збільшити I на 1 і перейти до п. 5;

13) вивести число з максимальною сумою дільників і цю суму;

14) кінець.

Program Sum_Del;

Var N, I, Sum_Max, Sum, K, Ch : Integer;

Begin


Write('Уведіть число N: '); ReadLn(N);

Sum_Max := 1; {Максимальна сума дільників}

Ch := 1; {Число з максимальною сумою дільників}

For I := 2 To N Do {Це цикл по кількості чисел}

Begin

Sum := 0;



For K := 1 To I Div 2 + 1 Do {У цьому циклі знаходимо суму дільників}

If I Mod K = 0 Then {Якщо I нацело ділиться на K, те K - дільник I}

Sum := Sum + K;

Sum := Sum + I;

If Sum > Sum_Max Then Begin Sum_Max := Sum; Ch := I End;

End;


WriteLn('Максимальну суму дільників ', Sum_Max, ' має число ',Ch)

End.


Завдання 4. Дано натуральне число n. Одержати всі прості дільники цього числа.

{Програма відшукання простих дільників даного числа}

Program Pr_Del;

Var N, I, Vsp : Integer;

Log_Per, Priznak : Boolean;

Begin


Write('Уведіть натуральне число: ');

ReadLn(N);

Priznak := True; {Ознака того, чи не є уведене число простим}

{Поки параметр циклу не перевищив квадратного кореня з даного числа,

продовжуємо пошук простих дільників}

For I := 2 To Round(Sqrt(N)) Do

If N Mod I = 0 Then

Begin


Priznak := False; {Уведене число не є простим}

Log_Per := False; {Логічне змінне, приймаюче значення True,

якщо найшлися дільники I, відмінні від 1 й I}

Vsp := 2;

Repeat

If (I Mod Vsp = 0) And (I <> Vsp) Then Log_Per := True;



Vsp := Vsp + 1

Until (Vsp > I Div 2 + 1) Or Log_Per;

If Not(Log_Per) Then WriteLn(I) {Якщо число I простої, друкуємо його}

End;


If Priznak Then WriteLn(N)

End.


ОДНОМІРНІ Й ДВОВИМІРНІ МАСИВИ (ТАБЛИЦІ)

Масив — це пронумерована послідовність величин однакового типу, позначена одним ім'ям. Елементи масиву розташовуються в послідовних комірках пам'яті, позначаються ім'ям масиву й індексом. Кожне зі значень, що становлять масив, називається його компонентом (або елементом масиву).

Масив даних у програмі розглядається як змінна структурованого типу. Масиву привласнюється ім'я, за допомогою якого можна посилатися як на масив даних у цілому, так і на кожний з його компонентів.

Змінні, що представляють компоненти масивів, називаються змінними з індексами на відміну від простих змінних, що представляють у програмі елементарні дані. Індекс у позначенні компонентів масивів може бути константою, змінної або виразом порядкового типу.

Якщо за кожним елементом масиву закріплений тільки один його порядковий номер, то такий масив називається лінійним. Взагалі кількість індексів елементів масиву визначає розмірність масиву. По цій ознаці масиви діляться на одномірні (лінійні), двомірні, тримірні й т.д.



Приклад: числова послідовність парних натуральних чисел 2, 4, 6, ..., N являє собою лінійний масив, елементи якого можна позначити А[1]=2, А[2]=4, А[3]=6, ..., А[ДО]=2*(ДО+1), де ДО — номер елемента, а 2, 4, 6, ..., N — значення. Індекс (порядковий номер елемента) записується у квадратних дужках після імені масиву.

Наприклад, A[7] - сьомий елемент масиву А; D[6] - шостий елемент масиву D.

Для розміщення масиву в пам'яті ЕОМ приділяється поле пам'яті, розмір якого визначається типом, довжиною й кількістю компонент масиву. У мові Pascal ця інформація задається в розділі описів. Масив описується так:

ім'я масиву : Array [початкове значення індексу..кінцеве значення індексу] Of базовий тип;

Наприклад,

Var B : Array [1..5] Of Real, R : Array [1..34] Of Char;

— описується масив В, що складається з 5 елементів і символьний масив R, що складається з 34 елементів. Для масиву В буде виділений 5*6=30 байт пам'яті, для масиву R — 1*34=34 байта пам'яті.

Базовий тип елементів масиву може бути кожним, за винятком файлового.

Заповнити масив можна в такий спосіб:

1) за допомогою оператора присвоювання. Цей спосіб заповнення елементів масиву особливо зручний, коли між елементами існує яка-небудь залежність, наприклад, арифметична або геометрична прогресії, або елементи зв'язані між собою рекурентним співвідношенням.



Завдання 1. Заповнити одномірний масив елементами, що відповідають наступному співвідношенню:

a1=1; a2=1; ai=ai-2+ai-1 (i = 3, 4, ..., n).

Read(N); {Уведення кількості елементів}

A[1]:= 1;

A[2]:= 1;

FOR I := 3 TO N DO

A[I] := A[I - 1] + A[I - 2];

Інший варіант присвоювання значень елементам масиву - заповнення значеннями, отриманими за допомогою генератору випадкових чисел.

Завдання 2. Заповнити одномірний масив за допомогою генератору випадкових чисел таким чином, щоб всі його елементи були різні.

Program Create;

Type Mas = Array[1..100] Of Integer;

Var A : Mas; I, J, N : Byte; Log : Boolean;

Begin

Write(''); ReadLn(N);



randomize; A[1] := -32768 + random(65535);

For I := 2 To N Do

Begin

Log := True;



Repeat

A[i] := -32768 + random(65535); J := 1;

While Log and (j <= i - 1) Do

begin Log := a[i] <> a[j]; j := j + 1 End

Until Log

End;


For i := 1 to N Do Write(a[i]:7); writeln

End.


2) уведення значень елементів масиву із клавіатури використається звичайно тоді, коли між елементами не спостерігається ніякої залежності. Наприклад, послідовність чисел 1, 2, -5, 6, -111, 0 може бути уведена на згадку в такий спосіб:

Program Vvod;

Var N, I : Integer;

A : Array [1..20] Of Integer;

Begin

Write('Уведіть кількість елементів масиву '); ReadLn(N);



FOR I := 1 TO N DO

Begin


Write('Уведіть A[', I, '] '); ReadLn(A[I])

End.


Над елементами масивами найчастіше виконуються такі дії, як

а) пошук значень;

б) сортування елементів у порядку зростання або спадання;

в) підрахунок елементів у масиві, що задовольняють заданій умові.

Cуму елементів масиву можна підрахувати по формулі S=S+A[I] спочатку задавши S=0. Кількість елементів масиву можна підрахувати по формулі ДО=ДО+1, спочатку задавши ДО=0. Добуток елементів масиву можна підрахувати по формулі P = P * A[I], спочатку задавши P = 1.

Завдання 3. Дано лінійний масив цілих чисел. Підрахувати, скільки в ньому різних чисел.

{Підрахунок кількості різних чисел у лінійному масиві.

ІДЕЯ РІШЕННЯ: заводимо допоміжний масив, елементами

якого є логічні величини (False - якщо елемент

уже зустрічався раніше, True - інакше)}

Program Razlichnye_Elementy;

Var I, N, K, Kol : Integer;

A : Array [1..50] Of Integer;

Lo : Array [1..50] Of Boolean;

Begin


Write('Уведіть кількість елементів масиву: '); ReadLn(N);

FOR I := 1 TO N DO

Begin

Write('A[', I, ']='); ReadLn (A[I]);



Lo[I] := True; {Заповнюємо допоміжний масив значеннями True}

End;


Kol := 0; {змінна, у якій буде зберігатися кількість різних чисел}

FOR I := 1 TO N DO

IF Lo[I] THEN

Begin


Kol := Kol + 1;

FOR K := I TO N DO

{У допоміжний масив заносимо значення False,

якщо число вже зустрічалося раніше або збігається з поточним елементом A[I]}

Lo[K] := (A[K] <> A[I]) And Lo[K];

End;


WriteLn('Кількість різних чисел: ', Kol)

END.


Тест: N = 10; елементи масиву - 1, 2, 2, 2, -1, 1, 0, 34, 3, 3. Відповідь: 6.

Завдання 4. Дано лінійний масив. Упорядкувати його елементи в порядку зростання.

{Сортування масиву вибором (у порядку зростання).

Ідея рішення: нехай частина масиву (по K-й елемент включно)

відсортована. Потрібно знайти в не відсортованій частині масиву

мінімальний елемент і поміняти місцями з (K+1)-м}

Program Sortirovka;

Var N, I, J, K, Pr : Integer; A : Array [1..30] Of Integer;

Begin


Write('Уведіть кількість елементів: '); ReadLn(N);

For I := 1 To N Do

Begin

Write('Уведіть A[', I, '] '); Readln(A[I]);



End;

WriteLn;


For I := 1 To N - 1 Do

Begin


K := I;

For J := I + 1 To N Do If A[J] <= A[K] Then K := J;

Pr := A[I]; A[I] := A[K]; A[K] := Pr;

End;


For I := 1 To N Do Write(A[I], ' ');

End.


Тест: N = 10; елементи масиву - 1, 2, 2, 2, -1, 1, 0, 34, 3, 3.

Відповідь: -1, -1, 0, 1, 2, 2, 2, 3, 3, 34.

Якщо два масиви є масивами еквівалентних типів, то можливо присвоювання одного масиву іншому. При цьому все компоненти масиву, що привласнює, копіюються в той масив, якому привласнюється значення. Типи масивів будуть еквівалентними, якщо ці масиви описуються спільно або описуються ідентифікатором того самого типу. Наприклад, в описі

Type Massiv = Array[1..10] Of Real;

Var A, B : Massiv; C, D : Array[1..10] Of Real; E : Array[1..10] Of Real;

типи змінних A, B еквівалентні, і тому дані змінні сумісні по присвоюванню; тип змінних C, D також той самий, і тому дані змінні також сумісні по присвоюванню. Але тип змінних C, D не еквівалентний типам змінних A, B, E, тому, наприклад, A й D не сумісні по присвоюванню. Ці особливості необхідно враховувати при роботі з масивами.

При рішенні практичних завдань часто доводиться мати справа з різними таблицями даних, математичним еквівалентом яких служать матриці. Такий спосіб організації даних, при якому кожен елемент визначається номером рядка й номером стовпця, на перетинанні яких він розташований, називається двовимірним масивом або таблицею.

Наприклад, дані про планети Сонячної системи представлені наступною таблицею:


Планета

Відст. до Сонця

Відн. Об’єм

Відн. маса

Меркурій

57.9

0.06

0.05

Венера

108.2

0.92

0.81

Земля

149.6

1.00

1.00

Марс

227.9

0.15

0.11

Юпітер

978.3

1345.00

318.40

Сатурн

1429.3

767.00

95.20

Їх можна занести на згадку комп'ютера, використовуючи поняття двомірного масиву. Положення елемента в масиві визначається двома індексами. Вони показують номер рядка й номер стовпця. Індекси розділяються комою. Наприклад: A[7, 6], D[56, 47].

Заповнюється двомірний масив аналогічно одномірному: із клавіатури, за допомогою оператора присвоювання. Наприклад, у результаті виконання програми:

Program Vvod2;

Var I, J : Integer;

A : Array [1..20, 1..20] Of Integer;

Begin


FOR I := 1 TO 3 DO

FOR J := 1 TO 2 DO A[I, J] := 456 + I

End.

елементи масиву приймуть значення A[1, 1] = 457; A[1, 2] = 457; A[2, 1] = 458; A[2, 2] = 458; A[3, 1] = 459; A[3, 2] = 459.



При опису масиву задається необхідний обсяг пам'яті під двомірний масив, указуються ім'я масиву й у квадратних дужках діапазони зміни індексів.

При виконанні інженерних і математичних розрахунків часто використаються змінні більш ніж із двома індексами. При рішенні завдань на ЕОМ такі змінні представляються як компоненти відповідно три-, чотиримірних масивів і т.д.

Однак опис масиву у вигляді багатомірної структури робиться лише з міркувань зручності програмування як результат прагнення найбільше точно відтворити в програмі об'єктивно існуючі зв'язки між елементами даних розв'язуваного завдання. Що ж стосується образу масиву в пам'яті ЕОМ, то як одномірні, так і багатомірні масиви зберігаються у вигляді лінійної послідовності своїх компонентів, і принципової різниці між одномірними й багатомірними масивами в пам'яті ЕОМ немає. Однак порядок, у якому запам'ятовуються елементи багатомірних масивів, важливо собі представляти. У більшості алгоритмічних мов реалізується загальне правило, що встановлює порядок зберігання в пам'яті елементів масивів: елементи багатомірних масивів зберігаються в пам'яті в послідовності, що відповідає більше частій зміні молодших індексів.

Завдання 5. Заповнити матрицю порядку n по наступному зразку:


1

2

3

...

n-2

n-1

n

2

1

2

...

n-3

n-2

n-1

3

2

1

...

n-4

n-3

n-2

...

...

...

...

...

...

...

n-1

n-2

n-3

...

2

1

2

n

n-1

n-2

...

3

2

1

Program Massiv12;

Var I, J, K, N : Integer; A : Array [1..10, 1..10] Of Integer;

Begin

Write('Уведіть порядок матриці: '); ReadLn(N);



For I := 1 To N Do

For J := I To N Do

Begin

A[I, J] := J - I + 1; A[J, I] := A[I, J];



End;

For I := 1 To N Do

Begin

WriteLn;


For J := 1 To N Do Write(A[I, J]:4);

End


End.

Каталог: Documenty
Documenty -> Мета. Формувати розуміння того, що українська мова наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями
Documenty -> Виступ на науково-пошуковій конференції “Типи учнівських проектів” заступника директора з нвр бойко Тетяни Петрівни
Documenty -> Урок №1 Растрова, векторна і фрактальна графіка. Історія анімації. Формати графічних і анімаційних файлів
Documenty -> Відомість про наукову, науково-методичну, дослідницьку роботу педагогічних працівників Вишнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2
Documenty -> Затверджую: погоджено


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал