Психолого-педагогічні умови створення розвивального середовища для обдарованих дошкільників



Скачати 190,96 Kb.
Дата конвертації13.01.2017
Розмір190,96 Kb.
Психолого-педагогічні умови створення розвивального середовища для обдарованих дошкільників
Резюме.

В статье рассказывается об условиях создания развивающей среды, которая будет способствовать личностному росту одаренного ребенка.

Раскрыты основные современные подходы к развитию одаренных дошкольников. Приведены примеры авторских программ развития способностей и одаренности: ”Три шага”, ”Одаренный ребенок”, "Я — исследователь мира" и др. Выделены структурные компоненты программ.

Раскрыта необходимость использования исследовательской деятельности, которая создает условия для того, чтобы психическое развитие ребенка разворачивалось, как процесс саморазвития.

Отмечено необходимость внедрения программ развития социально-эмоциональной сферы, направленности и системы ценностей, которые создают основу становления духовности личности одаренного ребенка.

Ключевые слова: одаренность, программа развития, исследовательская деятельность, проектирование.


The article is told about the conditions of creation the developing environment for personality growth of the gifted child.

The basic modern sights of the development the gifted children are exposed. The examples of the author programs of development the capabilities and giftedness are presented: “Three steps”, ”Gifted child”, “I am a researcher of the world” and other. The structural parts of the programs are selected.

The necessity of the use the research activity is exposed. This activity creates good conditions for the psychical self development.

The necessity of introducting the programs of development the social-emotional sphere and the system of values is marked. They provide a basis of becoming the spirituality of the personality the gifted child.


Загальна і додаткова освіта, будучи масовими за своєю природою, зобов'язані забезпечувати виявлення і реалізацію здібностей, обдарованості більшості дітей, оскільки обдаровані діти — це національне надбання. В Україні створено наукові фонди, які сприяють виявленню, навчанню і вихованню обдарованих дітей: “Наукова зміна”, “Обдарованість”, “Обдаровані діти України”, затверджена комплексна програма “Творча обдарованість”. За результатами реалізації програми “Обдаровані діти” в Донецькій області створений Банк обдарованих дітей.

Робота педагогічного колективу дошкільного закладу здійснюється на основі навчально-виховної програми — державного документу, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Науково і методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток. Існуючі державні програми в Україні не завжди враховують індивідуальні особливості дітей, а саме особливості роботи з обдарованими дітьми та їх гармонійний розвиток. Так, наприклад, в програмі “Малятко” зовсім відсутній розділ, який визначає напрямки роботи з обдарованими дітьми, проте у програмі “Дитина” найтиповіші для кожної вікової групи психологічні причини труднощів і відповідні доцільні педагогічні впливи розглядаються у розділі “Діти, які потребують допомоги батьків та вихователів”. На відміну від попередніх програм навчання і виховання, Базова Програма розвитку “Я у Світі” має розділ Характеристика та особливості розвитку обдарованої дитини, в якій розкрито стратегію розвитку, завдання розвитку та організацію життєдіяльності обдарованої дитини [1].



На відміну від України, в Росії соціальне замовлення суспільства до освіти на творчо обдаровану особистість зумовило підвищення вимог до її якості. Ці вимоги знайшли віддзеркалення в президентській програмі Діти Росії, що включає розділ Обдаровані діти (1996), Національній доктрині утворення РФ (2000), Концепції модернізації освіти до 2010 року, в яких розвиток здібностей, обдарованості особистості ставиться як одна з пріоритетних цілей. Проте її реалізація вимагає розробки педагогічного забезпечення: відповідних педагогічних умов; спеціальних учбових програм, форм індивідуального і диференційованого навчання; урахування вікових і особистісних особливостей дітей, проведення тривалої діагностики, зусиль педагогів і батьків.

Ще у 1988 році О. М. Матюшкін наголошував на необхідності створення науково-практичної програми по виявленню, навчанню і вихованню обдарованих і талановитих дітей [2, с. 96]. Особливо сприятливі передумови розвитку обдарованості саме в дошкільному віці, який порівняно з наступними етапами, забезпечує всебічний розвиток психічних якостей особистості дитини і створює унікальні умови для становлення її здібностей. Розглянемо альтернативні програми, спрямовані на роботу з обдарованими дітьми, які використовуються як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками.

О. Л. Музика, спираючись на підхід до обдарованості через здібності Б. М. Теплова, розвиток здібностей вважає основою формування обдарованості. Він зауважує, що розвивати здібності неможливо, не розвиваючи особистість. Авторська програма розвитку здібностей і обдарованості ”Три кроки” розрахована на школярів, але ідею трьох кроків програми можна використовувати і в роботі з дошкільниками: створення ситуації успіху для всіх учасників навчаль-виховного процесу; створення ситуації поцінування досягнень, результатів та вмінь; накопичення досвіду успішних діяльностей.

Програма ”Обдарована дитина” була створена колективом авторів Учбового центру Венгера у 1995 році. Вона є рівневим варіантом програми ”Розвиток” і призначена для освітньої роботи з групою розумово обдарованих дітей 5 - 7 років. Використання програми вимагає від вихователя не лише загальної кваліфікації, але і знання психології обдарованих дітей.

Програма охоплює лише освітню роботу з обдарованими дітьми, тобто їх навчання на заняттях, хоча багато видів запропонованих завдань можуть бути включені у вільну діяльність дітей, при цьому зміст занять може бути істотно змінений або замінений новим (відповідно до завдань розвитку розумових здібностей). Завдання, що стояло перед авторами програми, полягало в тому, щоб ввести в дошкільне навчання такі дії дітей, які в максимальній мірі сприяють розвитку їх розумових здібностей. Спеціальні психологічні дослідження показали, що такими є дії з побудови і використання наочних моделей, тобто таких видів зображення предметів, явищ, подій, в яких виділені і представлені в узагальненому і схематизованому вигляді основні відношення їх компонентів, позначених за допомогою умовних замінників. Програма складається з 10 розділів, що включають завдання, спрямовані на розвиток розумових здібностей: Ознайомлення з просторовими відношеннями, розвиток елементів логічного мислення, розвиток мови та ознайомлення з художньою літературою, розвиток елементарних математичних уявлень, підготовка до навчання грамоти, конструювання, підготовка до сюжетно-рольової гри, онайомлення з природою, ознайомлення з елементарними фізичними явищами, зображувальне мистецтво.

Авторська формуюча програма В. І. Маслової "Я — дослідник світу" спрямована на розвиток творчого потенціалу обдарованих дітей і включає наступні розділи:

1. Розвиток інтелектуальної сфери обдарованих дітей

2. Розвиток творчих здібностей обдарованих дітей

3. Розвиток емоційно-образних компонентів творчого потенціалу обдарованих дітей

4. Формування духовно-етичних характеристик творчого потенціалу обдарованих дітей.

О. І. Щебланова пропонує авторську систему роботи з обдарованими, яка складається з п’яти етапів: скрінінгу (відсіювання) обдарованих, ідентифікації, відбору для спеціального навчання, індивідуалізації процесу навчання, забезпечення психолого-педагогічного супроводу на всіх етапах розвитку [3].

О. І. Савенков вважає, що навчати і виховувати обдаровану дитину можна не вириваючи її з природного мікросередовища “нормальних” однолітків, створивши умови для розвитку і максимальної реалізації як можливостей обдарованої дитини, так і її ”нормальних” однокласників. О. І. Савенков у авторській програмі “Обдарована дитина в масовій школі” [4] пропонує систему психодіагностики обдарованості, що включає три рівні: теоретичний (розробка концепції і моделі обдарованості); методичний (вибір і підготовку “інструментарію”); організаційно-педагогічний, передбачаючий чотири етапи виявлення обдарованості — попереднього пошуку; оцінно-корекційний; самостійної оцінки; завершального відбору.

У своїй програмі автор приділяє багато уваги організації та проведенню «учбових» (авт.) досліджень. Він вважає, що саме дослідницька поведінка дитини і створює умови для того, щоб її психічний розвиток розгортався, як процес саморозвитку. Виходячи з такого положення, О. І. Савенков пропонує методику проведення «учбових» досліджень з дошкільниками. На перших етапах експериментальної роботи використовувалася методика, розроблена американським педагогом Сандрою Кейплан. Методика, запропонована нею, розрахована на віковий діапазон п'ять-дев'ять років. Побудована на ігровій основі, вона передбачає використання нескладного спеціального обладнання – «дослідницького фартуха» і карток. Це обладнання дозволяє керувати дослідницькою діяльністю дитини. Кожен етап цієї роботи відображається у написах на кишенях фартуха. С. Кейплан виділяє чотири етапи дослідження: вибір теми, постановка запитань, проведення дослідження (збір матеріалу), підведення підсумків.



Проведений эксперимент О. І. Савенкова показав: «учбове» дослідження дошкільника, так, як і дослідження вченого, включає наступні етапи:

  1. Виділення і постановка проблеми (вибір теми дослідження).

  2. Пошук і пропозиція можливих варіантів розвязання.

  3. Збір матеріалу.

  4. Узагальнення отриманих даних.

  5. Подготовка проекту (повідомлення, доповідь, макет та ін.).

  6. Захист проекту.

З метою розвитку гармонійної особистості дитини, І. Б. Стеценко у своїх роботах також наголошує на необхідності організації дослідницької діяльності з обдарованими дітьми, виділяючи наступні етапи здійснення дослідження: постановку проблеми, висування гіпотези, її перевірку (експеримент) та аналіз результатів.

Таким чином, дитяче експериментування будується самою дитиною, а не задається дорослим, і спрямованио на пізнання властивостей і зв'язків об'єктів різними способами дій, що сприяє розвитку мислення і інших сторін особистості дитини. Створюються спеціальні умови для практики міжособистісного спілкування і співпраці.У дитячому садку необхідно створити сприятливі умови для розвитку дитячого експериментування, яке найкраще здійснювати в проектній діяльності.

У роботах багатьох вітчизняних педагогів (Г. М. Ляміна, А. П. Усова, Є. О. Панько) говориться про необхідність включення дошкільників в осмислену діяльність, в процесі якої вони самі змогли б виявляти все нові властивості предметів, помічати їх схожість і відмінність. Одним словом, необхідно надавати дітям можливості набувати знань самостійно.

Поширеною формою включення в дослідницьку діяльність дошкільників є проектний метод. Проектування є однією з ефективних технологій, що сприяють оновленню модернізації освітньої системи. Назва “метод проблем” уперше постала й розвивалась у межах гуманістичної філософії та освіти, зокрема, в педагогічних поглядах американського вченого Джона Дьюї. Засновником власне методу проектів є інший американець — філософ і педагог Вільям Кілпатрик. Саме він розробив оригінальну систему організації навчального процесу у школі, теоретичні засади та практичні поради щодо його проектування.



Термін "проект" (від лат. рroektus—кидання вперед) означає план, задум організації, влаштування, заснування будь-чого, так би мовити, прообраз певного об'єкта, виду діяльності тощо.

Проектування — це спеціальна, концептуально обумовлена й технологічно забезпечена діяльність, спрямована на створення образу бажаної у майбутньому системи.

Проект в межах дошкільного закладу – це мета, прийнята і освоєна дітьми, актуальна для них, - це дитяча самодіяльність, це конкретна практична творча справа, поетапний рух до мети, це – метод педагогічно організованого освоєння дитиною довкілля, це – ланка в системі виховання, на шляху розвитку особистості.

Сьогодні дошкільна педагогіка не в повному обсязі розкриває методику дитячого экспериментування та дослідження, відсутня логіка роботи педагога, спрямована на придбання дитиною нових знань, що не дозволяє практикам в повній мірі реалізовувати освітні програми.

Сутність проектної технології полягає у стимулюванні інтересу педагогів, методистів, управлінців до актуальних проблем дошкілля: у раціональному поєднанні теоретичних знань учасників проекту з практичним застосуванням їх для розв'язання конкретних завдань.

Практичною цінністю проектування є його зорієнтованість на конкретний кінцевий результат. Процес створення проектів розвиває пізнавальні навички в його учасників, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, використовувати набуті знання на практиці, формує вміння самостійно конструювати власну діяльність.

Реалізація проекту здійснюється в ігровій формі, відбувається включення дітей в різні види творчої і практичної діяльності, в безпосередньому контакті з різними об'єктами соціального середовища (екскурсії, розвідки, зустрічі з людьми різних професій, ігри на об'єктах соціального середовища, практично корисні справи). Всі проекти проводяться в межах дошкільного закладу .

Отже, дитяче експериментування та дослідницька діяльність, будучи внутрішньою мотивованою діяльністю, несуть в собі величезний потенціал для розвитку творчої дослідницької активності і самостійності у обдарованих дітей старшого дошкільного віку .

В. У. Кузьменко для підвищення якості роботи з дітьми, які мають виняткові, “нестандартні” характеристики стану індивідуальних відмінностей радить запроваджувати індивідуалізовані освітні програми (ІОП). Визначальними для створення структури ІОП стали “Схеми вивчення дитини-дошкільника”, розроблені видатним вітчизняним психологом Д. Ф. Ніколенком. На відміну від поширених нині варіантів схем-характеристик, в яких основна частина змісту приділяється висвітленню особливостей психічного розвитку дитини, у структурі запропонованої ІОП значно зростає питома вага психолого-педагогічних рекомендацій, розширюється коло рубрик для розкриття індивідуально-актуальних психолого-педагогічних завдань, нетипового змісту роботи, виявлення своєрідних психолого-педагогічних умов тощо. Особлива увага приділяється прогнозу розвитку дитини та очікуваних результатів [5, с.7]. Тому в індивідуальному підході до обдарованої дитини В. У. Кузьменко умовно виокремлює кілька циклів: вивчення індивідуальних відмінностей дитини, врахування зібраних про неї даних (власне, запровадження виявленого в практику роботи), створення прогнозу щодо подальшої роботи.

Проводячи аналіз систем роботи з обдарованими дітьми, можна зустріти безліч програм, розроблених авторськими колективами навчальних закладів Росії та України: ”Нова формація” (Абакан), ”Нове покоління” (Новочебоксарськ), ”Екологія обдарованості” (Маслянінськ), ”Обдарована дитина в системі загальноосвітньої школи адаптивної моделі” (Москва), Подпрограмма краевой целевой программы ”Діти Алтаю 2007 – 2010 роки” - ”Обдаровані діти”, Цільова регіональна програма ”Обдаровані діти” (Хойнікськ), ”Обдаровані діти” (Донецьк) та ін.



Інноваційною формою роботи з обдарованими дітьми а Америці є організація занять в центрах при музеях, а також в спеціальних дослідницьких центрах, де обдарованим дітям надається можливість не лише оглядати експонати, але і торкатися їх, подивитися, як працюють різні пристроїв.

Таким чином, аналіз програм роботи з обдарованими дітьми свідчить про те, що найбільше уваги приділяється дітям шкільного віку, дошкільники частіше залишаються поза увагою науковців і практиків. Лише невелика частина представлених в літературі систем роботи може бути використана в роботі з обдарованими дітьми дошкільного віку.



Описані системи розвитку та психолого-педагогічного супроводу і підтримки обдарованих дітей являються однією з форм диференційованої освіти, яка дозволяє вирішувати задачі сучасної активної допомоги обдарованим дітям. Хоча є багато даних характеризуючих обдарованих дітей як добре пристосованих, самостійних, соціально зрілих, нами виявлено, що більшість педагогів рекомендують програми розвитку соціально-емоційної сфери. Вони можуть орієнтуватися на різні цілі. Корекційні програми створюються для тих обдарованих дітей, які зазнають емоційні або поведінкові труднощі. Розвивальні програми створюються для покращання стану емоційної сфери. Інтегративні програми з'єднують пізнавальні і емоційні компоненти.

Таким чином, ні прискорений розвиток, ні загальне збагачення навчальної програми, не підходять як тотальні заходи, оскільки не можуть вирішити весь комплекс проблем навчання і розвитку обдарованих дітей. Ця проблема може бути вирішена лишье в рамках освітньо-розвиваючих (інтегративних) програм, які відкривають можливості здійснення цілісного підходу до навчання і розвитку дітей. У категорію освітньо-розвиваючих програм можна віднести такі, які ставлять завдання засвоєння знань і розвитку творчої особистості дитини як рівноправні. На практиці це здійснюється, як правило, і за рахунок тієї або іншої якісної зміни змісту навчання, і за рахунок впровадження різних методик навчання, що забезпечують розвиток мислення і соціально-емоційної сфери дитини в процесі засвоєння навчального матеріалу. Прикладом реалізації цього підходу до навчання є, зокрема, програми, що створюються на основі теорії розвиваючого навчання Д. Б. Ельконіна – В. В. Давидова.

Стосовно обдарованих дітей теоретично можна виділити численні різновиди таких програм, які є різними комбінаціями освітніх і розвиваючих систем. Проте насправді освітньо-розвиваючих програм існує значно менше, ніж це можна було б уявляти. О. І. Савеков вважає, що це пов'язано як з трудомісткістю робіт із створення таких програм, так і з проблемами їх втілення в практику навчання. Розробка і впровадження освітньо-розвиваючих програм є одним з найперспективніших напрямів, оскільки саме цей шлях відкриває можливість для здійснення ідеалу цілісності розвитку, дозволяє дошкільному закладу стати місцем розвитку обдарованості дитини.

Особливої форми набуває феномен включеності фігури дорослого в картину розвитку обдарованої дитини. Добре відомо, які потужні зрушення в психічному розвитку можуть давати ті авансовані можливості, які надають дітям ззначущі, близькі, рідні дорослі В. В. Кудрявцев розглядає сім’ю єдиним психологічним організмом («психологічним мікрокосмосом»), матрицею трансперсонального психічного.

Урахування факторів психолого-педагогічної підтримки в системі роботи забезпечує обдарованій дитині цілісний та гармонійний розвиток: підтримка дорослими потреби обдарованої дитини в саморозвитку, формування умінь самоконтролю і самоорганізації, формування позитивної Я-концепції і відчуття самодостатності; наявність у батьків і вихователів спеціальних знань про особливості та специфіку взаємодії з дітьми певної категорії, необхідність самостійного підвищення дорослими знань у галузі психолого-педагогічного супроводу обдарованої дитини, розробка індивідуальних планів розвивальної взаємодії з обдарованими дітьми; вирішення поточних проблем особистісного спілкування обдарованої дитини в колективі.

Враховуючи те, що Я-концепція починає складатися вже в ранньому віці, обдаровані діти саме в цей період мають бути забезпечені адекватною підтримкою в даному відношенні. Щоб обдарована дитина змогла стати успішним членом групи, вона повинна володіти відповідними навичками спілкування і співпраці; тому спеціалістам, що працюють в умовах сім'ї, слід формувати у дитини здатність взаємодіяти з оточенням відповідно до соціально прийнятих норм, а також уміння зважати на почуття і потреби інших людей, співчувати і допомагати їм. О. В. Осінцева, аналізуючи діяльність спільних зусиль педагогів, батьків і дітей, говорить про те, що поняття “моральні цінності” для дітей усе більш набувають реальне значення. Тому дуже важливо поряд із здібностями розвивати моральні якості особистості обдарованої дитини. Насамперед у моральному розвитку важливу роль відіграє засвоєння індивідом моральних цінностей і норм. Стабільними ціннісно-нормативними критеріями моральної свідомості і поведінки особистості є совість та обов’язок, наявність яких забезпечує розвиток таких основних ознак як чесність зі всіма її відтінками, гуманність, честь, гідність. Їх засвоєння багато в чому залежить від того, як представлені ці цінності й норми в свідомості і поведінці людей, які безпосередньо оточують індивіда, тобто батьків.

Дослідження особливостей обдарованих дітей О. В. Івановою вказують на те, що діти старшого дошкільного віку з випереджаючим розвитком мають вищий рівень тривожності в порівнянні зі своїми однолітками, а хлопчики за показниками тривожності значно випереджають дівчаток. Тому в роботі з обдарованими дітьми необхідно належну увагу приділити розвитку емоційної сфери: формуванню усвідомленого сприйняття емоцій, розвитку довільної регуляції свого емоційного стану та поведінки, зниженню рівня тривожності. Виявлення Д. Големаном в головному мозку людини двох систем пам'яті – “одна для звичайних подій, а інша – для емоційно заряджених”. свідчить про правомірність підходу до проблеми актуалізації потенційної обдарованості через емоції. За даними експериментів О. Л. Яковлєвої, емоційні стани і реакції дитини при прийнятті і підтримці їх дорослими виступають як механізм її особистісного і творчого развитку, і тому шлях до творчості дитини будь-якого віку лежить через усвідомлення нею свого емоційного стану, тобто через ”емоційний інтелект” за Д. Големаном.

Отже, В даний час необхідна побудова нової системи освіти відповідної запитам сьогодення і переходу до нової епохи. Тільки якнайповніший розвиток окремих особистостей – джерело перетворення умов їх життя, економічного і соціального розвитку суспільства.

У своїх поглядах ми цілком згодні з А. Кулемзіною, яка головним завданням педагогів і психологів в роботі з обдарованими дітьми вважає розробку програм, що розвивають не стільки обдарованість, якісь її грані або функції, окремі діагностовані здібності або завдатки, скільки в цілому особистість обдарованої дитини - носія цієї обдарованості [6, с.73]. Тому не можна обмежувати свою роботу лише складанням навчально-виховних програм. Необхідно створювати умови для формування внутрішньої мотивації діяльності, спрямованості і системи цінностей, які створюють основу становлення духовності особистості обдарованої дитини. Тобто, створювати розвивальне середовище, яке сприятиме особистісному зростанню обдарованої дитини.

Таким чином, давня і в той же час актуальна проблема створення програм і умов розвитку обдарованих дітей не має простого, однозначного рішення. Вона вимагає подальших досліджень. Ця дискусійна проблема повинна вирішуватися з урахуванням конкретних соціально-психологічних обставин. Обдарованість настільки індивідуальна і неповторна, що питання про оптимальні умови навчання і розвитку кожної дитини повинно розглядатися окремо.

Література.



  1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг . ред. О. Л. Кононко. 3-тє вид., випр. – К. : Світич, 2009. – 430 с.

  2. Матюшкин А. М. Одаренные и талантливые дети / А. М. Матюшкин, Д. Сиск // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 88 – 98.

  3. Щебланова Е. И. Психологическая диагностика одаренности школьников: проблемы, методы, результаты исследований и практики / Е. И. Щебланова. – М. : Воронеж, 2004. – 246 с.

  4. Савенков А. И. Программа "Одаренный ребенок в массовой школе" / А. И. Савенков // Первое сентября. 2003. № 29.

  5. Кузьменко В. Індивідуальні освітні програми як засіб урахування відмінностей "нестандартної" дитини / В. Кузьменко // Дошкільне виховання. 2008. № 6. С. 6-9.

  6. Кулемзина А. Отношения: одаренный ребенок - образовательная система / А. Кулемзина // Лучшие страницы педагогической прессы. 2002. № 6. С. 71-78.



Романченко Тетяна Володимирівна – аспірантка Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, лабораторії психології обдарованості.

Тел. 0976931744

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал