Програмування. Середовище Turbo Pascal 0


Команди роботи з буферу обміну



Сторінка4/8
Дата конвертації04.12.2016
Розмір1,69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Команди роботи з буферу обміну


Операції з Буфером обміну виконуються за допомогою меню Edit. У цьому меню присутні команди Cut (Вирізати), Copy (Копіювати), Paste (Вставити).

Виділення фрагмента тексту

Перед тим, як перемістити, скопіювати або видалити фрагмент тексту, необхідно його виділити за допомогою клавіатури або миші.



Щоб виділити фрагмент тексту за допомогою клавіатури, необхідно:

  1. Використовуючи клавіші переміщення курсора, встановити курсор на символ з якого починається фрагмент.

  2. Натиснути клавішу і утримуючи її, і, використовуючи клавіші переміщення курсора помістити курсор на останній символ фрагмента.

  3. Відпустити клавішу

Щоб виділити фрагмент тексту за допомогою миші, необхідно:

  1. Переміщаючи мишу, встановити покажчик миші на символ, з якого починается фрагмент.

  2. Натиснути ліву кнопку миші, і утримуючи її, помістити покажчик миші на останній символ фрагмента.

  3. Відпустити кнопку миші.

На екрані виділений фрагмент виділяється кольором: як правило, колір символів і фону виділеного фрагмента інверсні по відношенню до кольорів невиділеного фрагмента.

Переміщення фрагмента тексту

Щоб перемістити фрагмент тексту, необхідно:

  1. Виділити фрагмент тексту.

  2. Виконати команду Cut (Вирізати) меню Edit (Правка). Виділений фрагмент тексту буде видалений з екрану і поміщений у внутрішній буфер редактора.

  3. Помістити текстовий курсор за тим символом тексту, після якого потрібно помістити виділений фрагмент тексту. Це можна зробити, переміщаючи курсор за допомогою клавіш переміщення курсора, або помістити покажчик миші в потрібне місце тексту і клацнути лівою кнопкою миші.

  4. Виконати команду Paste (Вставити) меню Edit (Правка).

Копіювання фрагмента тексту

Щоб скопіювати фрагмент тексту в інше місце цього ж тексту, необхідно:

  1. Виділити фрагмент тексту.

  2. Виконати команду Copy (Копіювати) меню Edit (Правка). Виділений фрагмент тексту буде поміщений у буфер обміну (з екрану фрагмент не виддаляється).

  3. Помістити текстовий курсор за тим символом тексту, після якого потрібно помістити копію виділеного фрагмента тексту. Це можна зробити, переміщуючи курсор за допомогою клавіш переміщення курсора, або помістити вказівник миші в потрібне місце тексту і клацнути лівою кнопкою миші.

  4. Виконати команду Paste (Вставити) меню Edit (Правка).

Видалення фрагмента тексту

Щоб видалити фрагмент тексту, необхідно:

1 Виділити фрагмент тексту.

2. Виконати команду Clear (Очистити) меню Edit (Правка). Виділений фрагмент тексту буде видалений з екрану.

Особливо ефективне для роботи з буфером використання сполучень клавіш („гарячих” клавіш)



Гарячі” клавіші для роботи з буфером обміну: Ctrl+Insertкопіювати, Shift +Del – вирізати,
Shift + Insert – вставити

Використання буферу обміну для роботи з кількома вікнами.

В середовищі програмування Turbo Pascal 7.0. існує можливість працювати одночасно з багатьма вікнами Усі команди для роботи з вікнами містяться в меню Window.



Перемикання між вікнами: Виконайте команду WindowList(або комбінацію клавіш Alt+0). Відкриється діалогове вікно Window List в якому буде відображатися список всіх відкритих вікон. Виберіть потрібне вікно та натисніть Ok.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

  1. Запустіть середовище програмування.

  2. Відкрийте файл діалогової програми „006.pas”.

  3. Створіть новий файл.

  4. Перейдіть до програми „006.pas”. Запустіть її на виконання. Проаналізуйте текст програми.

  5. Перейдіть у вікно створеного щойно вами файлу.

  6. Створіть свою власну діалогову програму (для набору використовуйте буфер обміну).

  7. Збережіть її в своїй папці під назвою „dialog.pas”.



§10: СКЛАДАННЯ ЛІНІЙНИХ ПРОГРАМ. ЕТАПИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ НА КОМП’ЮТЕРІ. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ. ПОНЯТТЯ АЛГОРИТМУ. ЗАПИС АЛГОРИТМУ У ВИГЛЯДІ БЛОК-СХЕМ.

До сьогодні ми приступали до складання програми відразу після аналізу умови задачі. Сьогодні ми розглянемо як „правильно” розв’язувати складні логічні задачі.



ЕТАПИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧ НА КОМП'ЮТЕРІ

Перш ніж одержати очікуваний результат роботи програми на комп'ютері, необхідно виконати досить багато клопіткої підготовчої роботи.



1. Етап постановки задачі.

Розв'язування будь-якої задачі починаєть­ся з її постановки, викладеної мовою чітко визначених математич­них понять. На першому кроці необхідно добре уявити, в чому са­ме полягає дана задача, які необхідні початкові дані, яку інформацію вважати результатами розв'язання.



2. Етап побудови математичної моделі.

Побудова математичної моделі алгоритму — дуже відповідальний етап. Не завжди умова сформу­льованої задачі містить в собі готову математичну формулу, яку мож­на застосувати для розв’язання задачі, не завжди розв'язок задачі вдається одержати в явному вигляді, що зв'язує вхідні дані та результат. Для цього створюється інформаційна математична модель об'єкта, що вивчається. Вибір виду моделі залежить від інформа­ційної сутності об'єкта, а не від його фізичної природи. Тобто, не стільки важливе прикладне значення задач, як однотипність методів, якими вони розв'язуються. Наприклад, логічні моделі використову­ються як для моделювання словесних міркувань, так і для опису ло­гічних схем автоматики.

Розв'язуючи задачу про рух тіла під дією прикладених до нього сил, ми перш за все записуємо рівняння його руху на основі зако­нів механіки. Проте, крім сили тяжіння, на тіло діє і сила опору повітря. Постає питання достовірності математичної моделі і ре­альної картини досліджуваного об'єкта. Іноді буває неможливо вра­хувати всі реальні фактори, що впливають на нього. Тому дуже важливим є вміння виділити серед усіх факторів головні і друго­рядні, щоб останніми можна було знехтувати. При цьому може скластися ситуація, коли наперед невідомо, якими саме факторами можна знехтувати, і тому може бути кілька математичних моделей, які описують один і той самий об'єкт з різним ступенем досто­вірності.

3. Етап побудови алгоритму.

Наступним етапом є розробка алгоритму обробки інформації на основі побудованої математичної моделі.



Алгоритм — точна послідовність команд, що визначає процес переходу від початкових даних до результату, записана зрозумілою людині мовою. Зазначимо, що програма – це також точна послідовність команд, що визначає процес переходу від початкових даних до результату, але записана зрозумілою комп’ютеру мовою.

Послідовність команд вважається алгоритмом, якщо вона володіє трьома наступними властивостями:



  • визначеністю, тобто точністю, що не залишає місце для свавілля;

  • універсальністю (масовістю), тобто можливістю використання алгоритму для різних значень початкових даних;

  • результативністю, тобто спрямованістю на отримання результату.

Приклад — алгоритм ділення звичайних дробів.

Початкові дані: перший дріб (ділене), другий дріб (дільник).

Шуканий результат: дріб.

Алгоритм:

а) чисельник першого дробу помножити на знаменник другого;

б) знаменник першого дробу помножити на чисельник другого;

в) записати дріб, чисельник якого є результат виконання пункту а), знаменник — результат виконання пункту б).



Алгоритм рішення задачі може бути уявлений у вигляді словесного опису або графічно — у вигляді блок-схеми. В блок-схемах для позначення логічно різних фрагментів програми використовуються певні стандартні символи. Основні елементи блок-схеми:

Представлення алгоритму у вигляді блок-схеми дозволяє наочно відобразити послідовність дій, необхідних для вирішення поставленої задачі, переконатися самому програмісту в правильності розуміння поставленої задачі. Ми ж будемо використовувати блок-схеми алгоритмів і для того, щоб краще зрозуміти роботу базових структур, які будемо вивчати пізніше.

Розглянемо програму та блок-схему алгоритму знаходження суми двох чисел:

Алгоритм Програма


VAR

A,B,C:real;

BEGIN

Write(‘Введіть перше число: ‘);



Read(A);

Write(‘Введіть друге число: ‘);

Read(B);
C:=A+B;
Writeln(‘Сума = ‘,c:5:2);

END.






Метод покрокової розробки алгоритму. Під час створення складних алгоритмів застосовується метод покрокової розробки. Сутність цього методу полягає в тому, що ал­горитм розробляється «зверху донизу».

На кожному етапі приймається невелика кількість рішень, що призводить до поступової деталізації, уточнення як виконуваної, так і інформаційної структури алгоритму. Такий підхід дозволяє розбити алгоритм на окремі частини, кожна з яких роз­в'язує свою самостійну підзадачу. Це дає можливість сконцентру­вати зусилля на розв'язуванні кожної підзадачі, що реалізується у вигляді окремої процедури.



4. Етап складання програми.

Цей етап потребує лише знання вибраної мови програмування. Суть його полягає в тому, щоб на основі розроблених алгоритмів і структур даних створити програму для комп'ютера.



§11: СТАНДАРТНІ ФУНКЦІЇ ПАСКАЛЯ. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ВПРАВ ТА СКЛАДАННЯ ПРОГРАМ.

Стандартні функції - це такі функції, які Паскаль розуміє без додаткових пояснень та описів. Пріоритетність обчислений функцій найвища. Отже, якщо в математичному виразі використовуються функції, то спочатку буде обчислено їх значення, а потім над цими результатами будуть виконані інші дії. На відміну від математики, серед стандартних функцій у Паскалі є не тільки тригонометричні. І ще одна домовленість — у мовах програмування аргументи функції вказуються у дужках. Тобто в математиці ви пишете sin х, а у Паскалі треба писати sin(x).

Наведемо список стандартних функцій Паскаля із зазначенням типів їх аргументів та результатів.

sin(x) — синус;

cos(x) — косинус;



Зауваження!!! Аргумент тригонометричних функцій задається в радіанах

arctan(x) — арктангенс:

ехр(х) — еу (експонента);

1п(х) — ln x (логарифм натуральний);



sqr(x) — х2

sqrt(x) —

Зауваження!!! Для вищенаведених функцій аргументами можуть бути цілі або дійсні значення, а результати завжди дійсні.

abs(x) — |x| (модуль);

trunc(x) — ціла частина x, тобто відкидається дробова частина; x — дійсне, результат— цілий.

Наприклад, trunc(-6.7)=6.

frac(x) — дробова частина х; х — дійсне, результат — дійсний. Наприклад, frac(4.5)=0.5.

round(x) — округлення до цілого значення; х — дійсне, резуль­тат — цілий. Наприклад, round(4.2)=4, round(4.5)=5;

chr(I) — символ, порядковий номер якого в таблиці ASCII-кодів рів­ний І;І — ціле, результат — символ (тип char). Наприклад, chr(66)= 'В'.

ord(c) — порядковий номер вказаного символа; с — символ, результат — цілий.



Наприклад, ord('B')=66, chr(ord('C'))= ’C’

Зауваження!!! Функції для визначення ху в Паскалі немає. Давайте виведемо її.

З математики відома формула:

Отже ху мовою Паскаль можна записати: exp(ln(x)*y)





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал