Програмування. Середовище Turbo Pascal 0


§2. РОБОТА В СЕРЕДОВИЩІ ПРОГРАМУВАННЯ



Сторінка3/8
Дата конвертації04.12.2016
Розмір1,69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
§2. РОБОТА В СЕРЕДОВИЩІ ПРОГРАМУВАННЯ TURBO PASCAL 7.0

Поширені два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0 і Borland Pascal для MS-DOS і Windows. Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для них однакові.

Для входу у середовище треба виконати команду turbo.exe (на шкільних комп’ютерах повний шлях до нього наступний – D:\Turbo\turbo.exe). У верхньому рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому — опис деяких функціональних клавіш.

Щоб активізувати (увійти в) головне меню, потрібно натиснути на клавішу F10. У розпорядженні користувача будуть такі пункти меню:



File

— для роботи з файлами;

Edit

— для редагування файлу;

Search

— для відшукання чи заміни заданого фрагмента
тексту;

Run

— для виконання програми;

Compile

— для компіляції програми та створення
exe- файлу;

Debug

— для налагодження програми;

Options

— для конфігурування середовища;

Window

— для конфігурування вікон і роботи з ними;

Help

— для надання допомоги.

Потрібний пункт вибирають стрілками переміщення курсора або мишкою і натискають на клавішу вводу.

Розглянемо деякі команди меню:



1. Створення нового файлу, в якому будемо записувати текст нової програми:

Активізують головне меню (натискають на F10) і пункт File.


Отримують додаткове (спадне) меню. У ньому вибирають команду New (будемо записувати так: F10=>File=>New). Середовище переходить у режим створення нового файлу з назвою NONAME00.PAS. В цьому файлі і набирають текст програми. Для виправлення очевидних помилок уведення користуються традиційними прийомами редагування тексту

2. Запуск програми на виконання

F10=>Run або за допомогою комбінації клавіш Ctrl+F9. Якщо система виявить синтаксичні помилки, то про це буде негайно повідомлено. Курсор буде в рядку, де допущено помилку, або безпосередньо вказуватиме на позицію з помилкою. У верх­ньому рядку буде повідомлення червоного кольору про зміст помилки, що суттєво полегшує її виправляння. Середовище перебуватиме в режимі редагування і помилку можна буде виправити. Після виправлення помилки необхідно повторно запустити програму на виконання (натискають на Ctrl+F9).
Виправляють наступну помилку у разі потреби і т.д.

Якщо синтаксичних помилок немає, програма буде виконана. Результати можна побачити у вікні результатів, для чого натис­кають на Alt+F5 або використовують засоби пункту DebugUser Screen. Натис­нувши після перегляду результатів на будь-яку клавішу, переходять у режим редагування програми.



3. Покрокове виконання програми

Debug => Watch – виклик вікна Watches, яке відображає значення програмних об’єктів у пам’яті в процесі роботи програми. Дане вікно дає можливість користувачу-програмісту «бачити» що робиться в пам’яті комп’ютера в процесі роботи кожної команди (вказівки) програми.

Debug => Add Watch (Ctrl+F7) – додати у вікно Watches ім’я програмного об’єкта. Дана команда дозволяє користувачу-програмісту вибирати програмні об’єкти, значення яких будуть відображатися у вікні Watches

Run => Trace into (F7) – виконати наступну вказівку програми. Ця команда забезпечує покрокове виконання програми. Як кожна наступна вказівка змінює пам’ять комп’ютера відображається у вікні Watches

4. Збереження програми у файлі.

Щоб зберегти текст програми у файлі з розширенням pas (а саме таке розширення має програма написана на мові Паскаль), активізують F10=>File=>Save As, якщо файлу дають нове ім'я, або F10=>File=>Save (достатньо натиснути на клавішу F2) для зберіган­ня файлу зі старим іменем.



5. Відкриття програми

Для роботи з програмою, що є на диску, виконують F10 =>File => Open або натискають на клавішу F3. Отримаємо діалогове вікно. За допомогою клавіші Tab переходимо в нижню частину вікна і вибираємо серед імен файлів потрібний файл, натискаємо на клавішу вводу. Текст програми буде занесено у вікно редагування.



6. Завершення роботи в середовищі програмування.

Для закінчення сеансу роботи і виходу з середовища потрібно виконати F10=>FileExit або натиснути на клавіші Alt+x.



ПРАКТИЧНА РОБОТА

  1. Запустіть середовище програмування Turbo Pascal 7.0 (можна скористатися ярликом на Робочому столі).

  2. Відкрийте меню File (F10 – Enter)

  3. Ознайомтеся з командами меню File (New, Save, Save As, Open, Exit). Вивчіть призначення цих команд.

  4. Відкрийте файл „001.pas”- (FileOpen)

  5. Перегляньте текст програми (Увага!!! Ні в якому разі не змінюйте текст програми, бо програма не запуститься на виконання)

  6. Запустіть програму на виконання (RunRun або Ctrl+F9).

  7. Перегляньте результат роботи програми (DebugUser Screen або Alt+F5)

  8. Перепишіть результати роботи програми „001.pas” в зошит.

  9. Поверніться у вікно тексту програми (нажміть будь-яку клавішу).

  10. Командою Debug => Watch відобразіть вікно Watches

  11. Командою Debug => Add Watch (Ctrl+F7) додати у вікно Watches імена таких програмних об’єктів: a, b, c.

  12. Командою Debug => Watch (F7) виконайте програму покроково. При цьому у вікні Watches спостерігайте як змінюються значення програмних об’єктів: a, b, c.

  13. Збережіть програму як копію (File - Save As) у вашій папці під назвою „Proba.pas”

Додаткове завдання Повторіть пункти 4 – 13 для файлів „0011.pas” „0012.pas” та „0013.pas”

§3: СТРУКТУРА НАЙПРОСТІШОЇ ПРОГРАМИ НАПИСАНОЇ НА МОВІ ПРОГРАМУВАННЯ TURBO PASCAL 7.0. ІНСТРУКЦІЇ WRITE і WRITELN.

Структура найпростішої програми

Текст програми на мові програмування Pascal складається з кількох розділів (блоків). Розглянемо основний розділ – розділ інструкцій (вказівок). Розділ інструкцій (або вказівок) починається із слова BEGIN і закінчується словом END, за яким слідує символ "крапка". В розділі інструкцій знаходяться інструкції (вказівки), що виконуються. В кінці кожної інструкції ставиться символ "крапка з комою". Звичайно кожну інструкцію пишуть на окремому рядку.


Наведена нижче програма виводить на екран повідомлення: „Мене звати: Петренко Петро” (наберіть дану програму, збережіть її та запустіть на виконання. Перегляньте результат її роботи).

BEGIN


WRITE('Мене звати: ');

WRITELN('Петренко Петро.');

END.

Вона починається службовим словом BEGIN, а закінчується END. Після слова END (в кінці програми) ставиться символ „крапка”. Між словами BEGIN та END пишеться вказівки програми WRITE('Мене звати: ') та WRITELN('Петренко Петро.'), після кожної з яких стоїть символ „крапка з комою”.



Для полегшення розуміння тексту програми, в текст можуть включатися коментарі — будь-який текст, ув'язнений у фігурні дужки.{Цей текст є коментарем}. Коментарі звичайно розташовують в будь-якому місті програми. Коментар може займати декілька рядків тексту програми. Коментар не впливає на роботу програми – все що записано у фігурних дужках не компілюється.

Змініть набрану вами програму до наступного виду:

BEGIN

{Дана програма нічого не обчислює}



WRITE('Мене звати: ');

WRITELN('Петренко Петро.');

END.

Запустіть її на виконання та переконайтеся, що результат роботи програми не змінився. Текс «Дана програма нічого не обчислює» не компілюється.


Інструкції WRITE і WRITELN

Інструкція WRITE призначена для виведення на екран монітора повідомлень і значень змінних. Виведення змінних ми розглянемо пізніше. В нашому прикладі програма виводить два повідомлення: „Мене звати:” та „Петренко Петро”. Зверніть увагу на правила виведення повідомлень: В дужках після слова WRITE або WRITELN записується повідомлення, яке береться в апострофи.



Відмінність між інструкціями WRITE і WRITELN.

WRITELN відрізняється від WRITE лише тим, що після виведення повідомлення курсор переводиться на початок наступного рядка

Змініть в набраній вами програмі інструкцію WRITE('Мене звати: ') на WRITELN('Мене звати: '):

BEGIN

{Дана програма нічого не обчислює}



WRITELN('Мене звати: ');

WRITELN('Петренко Петро.');

END.

Запустіть її на виконання та переконайтеся, що наступне повідомлення „Петренко Петро” виводиться з нового рядка.



ПРАКТИЧНА РОБОТА

  1. Запустіть середовище програмування Turbo Pascal 7.0

  2. Напишіть програму, яка виводила б на екран монітора вашу домашню адресу в такому вигляді:

Мене зовуть: Петренко Петро

Моя адреса:

Волинська обл..

Маневицький район

Смт. Колки

Вул. Романівська, 11



Зауваження. Вкажіть своє прізвище та свою домашню адресу

  1. Збережіть програму у файлі „Adresa.pas” у вашій папці.

Додаткове завдання.

  1. Змініть текст написаної вами щойно програми так, щоб результат роботи програми був наступним:

МЕНЕ ЗОВУТЬ: Петренко Петро

МОЯ АДРЕСА:

********************************

Волинська обл..

Маневицький район

Смт. Колки

Вул. Романівська, 11

*******************************


§4. ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЗНАЧЕНЬ У КОМП’ЮТЕРІ.

Написана на минулому занятті наша перша програма виводить на екран деякий текст. При цьому вона ніяких даних (значень) не обробляє, тоді як основне «покликання» довільної програми – це обробка значень. Настав час розібратися як саме значення представляються у комп’ютері.

Розрізняють числові значення (наприклад, 5, 12.5,…) та символьні значення (наприклад, ‘а’, ‘@’, ‘5’).

Існують ще логічні значення. Але представлення логічних значень ми розглянемо пізніше.

Розрізняють десяткове, двійкове, шістнадцяткове, символьне представлення та представлення з плаваючою крапкою.
Десяткове представлення

З десятковим представленням ми користуємося у повсякденному житті. Так число «п’ять» ми записуємо у десятковому представленні, а саме – 5.

Для десяткового представлення використовується 10 різних символів, а саме цифр (0…9) для запису довільного числа.

Наприклад,

8735 = 8000 + 700 + 30 + 5 = 8·103 + 7·102 + 3·101 + 5·100

87,35 = 80 + 7 + 0,3 + 0,05 = 8·101 + 7·100 + 3·10-1 + 5·10-2

Хоча ми і будемо записувати числа в програмі у десятковому представленні (бо ми до такого представлення звикли), але варто пам’ятати, що компілятор усі значення переводить у двійкове представлення. Усі числа в пам’яті комп’ютера зберігаються у двійковому представленні.
Двійкове представлення

В двійковому представленні записуються біти цілих чисел.

Для двійкового представлення використовується 2 символи, а саме цифри 0 та 1 для запису довільного числа.

Так байт для числа «п’ять» має вигляд: 00000101


розряд

7

6

5

4

3

2

1

0

біти

0

0

0

0

0

1

0

1




= 0·27 + 0·26 + 0·25 + 0·24 + 0·23 + 1·22 + 0·21 + 1·20 = 5 (десяткове представлення)


Десяткове предст.

Двійкове предст

Десяткове предст.

Двійкове предст

1

00000001

7

00000111

2

00000010

8

00001000

3

00000011

9

00001001

4

00000100

10

00001010

5

000000101

……….

…….

6

000000110

255

11111111

Перетворимо число 5 з десяткового представлення у двійкове. Для цього необхідно справа від числа 5 записати остачу від ділення на два, а саме 1. Цілу частину від ділення числа 5 на 2 (а саме число 2) записуємо під числом 5. Цей процес продовжуємо доти, поки зліва не отримаємо 0.


5

1

Нульвий розряд

2

0

Перший розряд

1

1

Другий розряд

0






5(10) = 00000101(2)

Шістнадцяткове представлення.

Використовується для представлення адрес, а саме адрес команд та значень у пам’яті. Використовується 16 різних символів: 0…9, A, B, C, D, E, F для запису довільного числа.

Наприклад,

число «п’ятнадцять»: у десятковому представленні – 15


у шіснадцятковому представленні - F

Представлення символьних значень

Для представлення символьних значень використовується 1 байт (у відповідності з таблицею ASCII). Таблиця ASCII складається з 255 символів. Код довільного символу лежить в межах 0..255. Для кодування 1 символу достатньо 1 байта (8 біт).



Перші 127 символів таблиці ASCII

0- | 16-► | 32- | 48-0 | 64-@ | 80-P | 96-` | 112-p |

1-☺ | 17-◄ | 33-! | 49-1 | 65-A | 81-Q | 97-a | 113-q |

2-☻ | 18-↕ | 34-" | 50-2 | 66-B | 82-R | 98-b | 114-r |




Зауваження!

З 7 по 13 символи – це коди невидимих символів (Esc, Enter, пробіл, тощо)

128…159 – буква А…Я

160…175 – букви а…п

224…239 – букви р…я
3-♥ | 19-‼ | 35-# | 51-3 | 67-C | 83-S | 99-c | 115-s |

4-♦ | 20-¶ | 36-$ | 52-4 | 68-D | 84-T | 100-d | 116-t |

5-♣ | 21-§ | 37-% | 53-5 | 69-E | 85-U | 101-e | 117-u |

6-♠ | 22-▬ | 38-& | 54-6 | 70-F | 86-V | 102-f | 118-v |

7- | 23-↨ | 39-' | 55-7 | 71-G | 87-W | 103-g | 119-w |

8- | 24-↑ | 40-( | 56-8 | 72-H | 88-X | 104-h | 120-x |

9- | 25-↓ | 41-) | 57-9 | 73-I | 89-Y | 105-i | 121-y |

10- | 26- | 42-* | 58-: | 74-J | 90-Z | 106-j | 122-z |

11- | 27-← | 43-+ | 59-; | 75-K | 91-[ | 107-k | 123-{ |

12- | 28-∟ | 44-, | 60-< | 76-L | 92-\ | 108-l | 124-| |

13- | 29-↔ | 45-- | 61-= | 77-M | 93-] | 109-m | 125-} |

14-♫ | 30-▲ | 46-. | 62-> | 78-N | 94-^ | 110-n | 126-~ |

15-☼ | 31-▼ | 47-/ | 63-? | 79-O | 95-_ | 111-o | 127-⌂ |

Представлення чисел з плаваючою крапкою

Число 0.0028 можна представити:



  • .28Е-2 (математичний запис 0.28·10-2) або

  • 2.8Е-3 (математичний запис 2.8·10-3) або

  • 28.0Е-4 (математичний запис 28·10-4) або

  • .0028Е0 (математичний запис 0.0028·100)

Розрізняють нормалізоване та ненормалізоване представлення.

Представлення f нормалізоване, якщо:

Для числа 0.0028



  • .28Е-2 – нормалізоване представлення

  • 2.8Е-3

  • 28.0Е-4 - ненормалізовані представлення

  • .0028Е0

Усі дійсні значення в пам’яті комп’ютера зберігаються та обробляються в нормалізованому представлення з плаваючою крапкою. Це пов’язано з тим, що деяке дійсне число в звичному для нас представленні з фіксованою крапкою обробляється набагато повільніше ніж це число у представленні з плаваючою крапкою.

Забезпечує обробку дійсних чисел з плаваючою крапкою так званий співпроцесор.

Варто також пам'ятати, що у випадку представлення чисел з крапкою, що плаває операції множення та ділення мають незначну похибку, а віднімання та додавання – значну похибку.
§5: НАЙПРОСТІШІ ПРОГРАМНІ ОБ’ЄКТИ: ЛІТЕРАЛ, КОНСТАНТА, ЗМІННА.
СТРУКТУРА ПРОГРАМИ В ЗАГАЛЬНОМУ ВИПАДКУ.


Загальні поняття.

Будь-який програмний об’єкт складається з двох частин: з позначення (зображення) та значення (вмісту)



Позначення програмних об’єктів розташовані в тексті програми. Це зовнішні частини програмних об’єктів. Значення розташоване в пам'яті і входить до складу внутрішньої конструкції програмних об’єктів. Коли об’єкт створюється, тоді по позначенні будується значення об’єкта. Коли об’єкт використовується, тоді по позначенні здійснюється доступ до значення об’єкта.

Літерал – найпростіший програмний об’єкт. Значення та позначення літералу збігаються.

Приклади літералів:

5 – його значення 0101 (тобто «п’ять» у двійковому представленні)

‘а’ – його значення 0001100001 (код в таблиці ASCII. 0001100001 в десятковому представленні 97).

Використовують літерали в програмі без попереднього їх опису. Значення літералів відповідає його позначенню.

Наприклад




BEGIN

writeln(5);

END.
на екрані буде число 5.

BEGIN

writeln(‘а’);

END.
на екрані буде символ а.

Зверніть увагу символьний літерал береться в апострофи.




Константа – програмний об’єкт, який який також має позначення (ім’я) та значення. Значенням константи є літерал.

Для створення константи в програмі використовується службове слово const.



Const відкриває блок опису констант. Блок опису констант як правило знаходиться на початку програми.

Наприклад,




Const

A = 5;

BEGIN

writeln(A);

END.
на екрані буде число 5.

Const

A = ‘С’;

BEGIN

writeln(A);

END.
на екрані буде символ С.

Значення констант визначаєть по їх опису у блоці опису констант.



Використання констант в програмі доцільно по двом причинам:

  • По-перше, коли літерал з однаковим значенням використовуються більше одного разу (це може бути наприклад число «пі»).

  • По-друге, використовувані для констант позначення, що відповідають логічному змісту програми покращують розуміння програми.

Змінна – програмний об’єкт, значення якого не можна визначити по позначенню як у літералу, чи по опису, як у константи.

Конструкція змінна, як літерал та константа складається з позначення (імені) та значення (вмісту). Ім'я змінної в свою чергу складається з двох частин: позначення імені (ідентифікатор) та посилання . Посилання зберігає інформацію про те, де розташоване значення-вміст змінної (наприклад, 5). Крім адреси посилання містить і кількість пам’яті, що займає значення змінної. Змінна, як і константа має бути попередньо описана. Як бачимо зі схеми на відміну від літерала та константи для змінної зв’язок її позначення зі значенням не прямий. Позначення напряму зв’язане з посиланням, тобто адресою деякої комірки пам’яті, а що в цій комірці позначення «не знає». Така конструкція дає можливість змінювати значення змінної. Адже пам’ять відведену під значення змінної можна витерати та заповнювати іншим значенням. При цьому ім’я змінної не міняється.

О
Наприклад

const …

var

A : integer;

BEGIN

writeln(A);

END.
на екрані буде число 0.
пис змінної здійснюється в окремому блоці, який слідує за блоком опису констант. Блок опису змінних починається службовим словом
var. У блоці var вказується ім’я змінної (у прикладі змінна має ім’я А(ідентифікатор), після ідентифікатора ставиться двокрапка (:), а далі її тип (у нашому прикладі – integer).

Розберемося як працює наша програма.

На початку програми (як тільки компілятор прочитає слово Begin) автоматично виконується операція генератор, яка використовуючи опис змінної (у прикладі A : integer) захоплює пам'ять для збереження значення змінної (у наведеному прикладі у блоці var слово integer означає що під змінну необхідно відвести 2 байти пам’яті для збереження лише цілих значень), а відповідна адреса розміщення значення розміщується в посиланні імені змінної. Зв'язок між ім'ям і ділянкою пам’яті для збереження значення (вмістом змінної), який встановлено генератором залишається постійним поки існує ця змінна.

Integer – це один із стандартних типів. У мові Паскаль існує чимало стандартних типів. Але крім стандартних типів, існують типи, що визначаються (створюються) програмістом. Визначається власний тип в окремому блоці, який стоїть між блоками const та var. Блок опису типів починається зі службового слова type.


const {блок опису констант}

type {блок опису типів}

var {блок опису змінних}

BEGIN

{основна програма}



END.





СТРУКТУРА ПРОГРАМИ.

Слід зауважити, що крім чотирьох блоків: опису констант, змінних, типів та основної програми програма на Паскалі може містити ще блок опису міток та блок описання підпрограм. Але використання в програмі міток небажане, а з блоком опису підпрограм ми познайомимося пізніше.




§6. ТИПИ ЗМІННОЇ. ОПИС ЗМІННОЇ

Як зазначалося на минулому занятті кожна змінна, використовувана в програмі, повинна мати ім'я. Як імена змінних можна використовувати послідовність букв латинського алфавіту і цифр, причому першим символом повинна бути буква. Пропуск в імені змінних використовувати не можна. Система програмування Turbo Pascal не розрізняє прописні і рядкові букви, тому імена SUMMA, Summa і summa позначають одну і ту саму змінну.

Бажано, щоб ім'я змінних було логічно пов'язано з призначенням змінних. Наприклад, якщо змінні призначені для зберігання коефіцієнтів квадратного рівняння, записаного у вигляді АХ2+ВХ+С=0, то цілком логічно змінним коефіцієнтам при степенях присвоїти імена А, В і С; змінним, призначеним для зберігання значень коренів цього рівняння — імена XI і Х2. Якщо в програмі є змінні, призначені, наприклад, для зберігань суми покупки і величини знижки, то цим змінним можна присвоїти імена TotalSumm і Discount або ObSumma і Skidka.

Приклади

Нижче подано список змінних, необхідних для програми обчислення:



а) площі прямокутника;

A, B – сторони прямокутника

S – площа прямокутника

б) об'єму паралелепіпеда;

A, B, C – ребра паралелепіпеда, що виходять з однієї вершини

V – об’єм паралелепіпеда г) коренів квадратного рівняння

в) об'єму кулі; a,b,c – коефіцієнти при степенях

R – радіус кулі D – проміжна змінна для збереження дискримінанта

V – об’єм кулі Х1, Х2 – корені рівняння

Основні типи змінних

Як вже зазначалося на минулому занятті, створюючи змінну, програміст повинен вказати її тип, і тим самим визначити, для зберігання яких даних вона призначена (відвести ділянку пам’яті для збереження значень змінної).

В Pascal існують чотири основні типи даних:

INTEGER (цілий) – займає 2 байти пам’яті;

REAL (дійсний) – займає 6 байт пам’яті;

CHAR (символьний) – займає 1 байт пам’яті;

BOOLEAN (логічний) – займає 1 байт пам’яті.

Значенням змінної типу INTEGER може бути позитивне або негативне ціле число, а також нуль. Діапазон значень змінних типу INTEGER від -32768 до 32767. Під змінну INTEGER відводиться 2 байти пам’яті.

Змінні типу REAL використовуються для зберігання чисел з дробовою частиною. REAL – займає 6 байт пам’яті

Опис змінних

В програмах на мові Pascal кожна змінна перед використанням повинна бути описана (тобто створена). За допомогою опису встановлюється не тільки факт існування змінної, але і задається її тип, тим самим визначається діапазон допустимих значень.

В тексті програми змінні описуються в окремому блоці, який починається службовим словом VAR. Цей блок розміщається перед блоком вказівок BEGINEND. Опис кожної змінної, як правило, поміщають на окремому рядку. Після імені змінної через двокрапку вказується тип змінної, потім ставиться символ "крапка з комою".

Приклади:

VAR

а:real;

b:real;

і:integer;



BEGIN



END.

В наведеному прикладі оголошено дві змінні типу REAL і одна змінна типу INTEGER. Якщо в програмі декілька змінних одного типу, то можна через кому перерахувати імена змінних, що відносяться до одного типу, і після імені останньої змінної через двокрапку вказати тип.

Приклад:

VAR

а, b,с: integer;

d,xl, х2:real;

BEGIN



END.



Розглянемо конкретний приклад. Нехай нам необхідно скласти програму розв’язання квадратного рівняння виду АХ2+ВХ+С=0 з цілими коефіцієнтами (А, В, С – цілі).

Для розв’язання рівняння (математичного) необхідно знайти дискримінант: D = B2 - 4AC. Очевидно D буде також ціле (бо B2 ціле так, як B ціле за умовою, 4AC теж ціле так, як А та С цілі за умовою).




Запам’ятайте!!! Якщо деяка змінна визначається через інші цілі змінні між якими стоять лише операції додавання, віднімання та(або) множення, то така змінна завжди буде цілою.

Корені рівняння шукаються за формулою:

Очевидно Х1 та Х2 не будуть цілими, оскільки у виразі присутні операції ділення та добування кореня квадратного.


Запам’ятайте!!! Якщо у виразі присутня хоча б одна з операцій ділення та добування кореня квадратного, то така змінна буде дійсна. Дійсною буде і та змінна, у виразі якої присутня хоча б одна дійсна величина незалежно від операцій.

Отже, на початку даної програми має бути присутнім такий опис змінних:

VAR

А, B,С: integer; {коефіцієнти при степенях}

D: integer; {дискримінант}

Xl, Х2: real;{корені}



BEGIN



END.



ПРАКТИЧНА РОБОТА

  1. Нехай деякі змінні x, y, a, b, c набувають відповідно значень 234 -85 2.23 35000 0.0. В яких з прикладів правильно описані вказані змінні:

    1. Var
      x,y:real;
      a,b,c:real;

    2. Var
      x,y:integer;
      a,b,c:integer;

    3. Var
      x,y:real;
      a,b,c:integer

    4. Var
      x,y:integer;
      a,b,c:real;

    5. Var
      x,y,b:integer;
      a,c:real;

    6. Var
      x:integer;
      y,a,b,c:real;

  1. Опишіть (в блоці VAR) усі змінні необхідні для програми

а) обчислення площі прямокутника;

б) обчислення об'єму паралелепіпеда;

в) обчислення об'єму кулі;
§7: ВКАЗІВКА ПРИСВОЄННЯ.

Вказівка (інструкція) присвоєння

В результаті виконання інструкції присвоєння змінна набуває значення. Як вже відомо змінна – це конструкція, значення якої може змінюватися. Інструкція присвоєння крім надання значень змінним може також змінювати ці значення. В загальному вигляді інструкція присвоєння виглядає так:

Ім’я змінної: = Вираз, де двокрапка і наступний за ним знак рівності (:=)— це символ інструкції присвоєння.

В Pascal після кожної інструкції програми ставиться символ "крапка з комою".



Приклади:

Counter:=0; pi:=3.1415926;

d:=b*b-4*a*с; z:=(rl+r2)/(rl*r2);



де b*b-4*a*с та (rl+r2)/(rl*r2) – звичайні арифметичні вирази написані на мові Паскаль (правила запису арифметичних операцій на мові Паскаль ми розглянемо нижче)

Вираз складається з операндів і операторів. Оператори знаходяться між операндами. Операндами виразів можуть бути числа (константи) і змінні. Оператори визначають дії, що виконуються над операндами. Оператори мови Паскаль і що вони виконують, представлені в таблиці. В найпростішому випадку вираз — це константа або змінна.


ОПЕРАТОР

ДІЯ

+

Додавання

-

Віднімання

*

Множення

/

Ділення

Div

ділення без остачі

Mod

обчислення остачі від ділення
Приклади виразів:

4576 123 + Z

0.001 + Х –Y Summa*0.75

А+В/С Х mod 1000

(В1+В2+ВЗ) div 100

При обчисленні значень виразів важливий порядок виконання операторів. Правильні наступні правила виконання операторів. Оператори * , /, DIV, MOD мають більш високий пріоритет, чим оператори + і  Оператори з більш високим пріоритетом виконуються раніше операторів, пріоритет яких нижче. Якщо пріоритет операторів однаковий, то оператор, що стоїть лівіше, виконується раніше.

Для задання будь-якого потрібного порядку виконання операцій у виразі можна використовувати дужки. Наприклад:

(г1 + г2 + гЗ)/ (rl*r2*r3)

Вираз, взятий в дужки, розглядається як один операнд. Це значить, що операції, що стоять в дужках, будуть виконуватися в звичайному порядку, але раніше, ніж операції, що знаходяться за дужками. При записі виразів, що містять дужки, повинна дотримуватися парність дужок, тобто число відкриваючих дужок повинне бути рівне числу закриваючих дужок. Порушення парності дужок найбільш поширена помилка при записі виразів.



Тип виразу

Тип виразу визначається типом операндів, що входить у вираз і залежить від операцій, що виконуються над ними.

Тип константи визначається видом самої константи. Наприклад, константи 0, 1 і -512 цілого типу (INTEGER), а 1.0, 0.0, 0.8762 - дійсного типу (REAL).

Оператори *,+, -. Якщо хоча б один операнд має тип REAL, то результат має тип REAL; якщо обидва операнди типу INTEGER, то результат має тип INTEGER.

Оператор /. Результатом завжди явився вираз типу REAL незалежно від типу операндів.

Оператори DIV і MOD. Операнди цих операторів завжди повинні бути типу INTEGER. Тип виразу також INTEGER.

Виконання інструкції присвоєння

Виконання інструкції присвоєння полягає в наступному: спочатку обчислюється результат виразу, що знаходиться праворуч від символу присвоєння, потім обчислене значення записується в комірку пам’яті для значення змінної, ім'я якої стоїть зліва від символу присвоєння.

Наприклад, в результаті виконання інструкцій:

a) і:=0; Значення змінної і стає рівним нулю;

b) а:=b+с; Значенням змінної а буде число, рівне сумі значень змінних b і c;

c) j :=j+1; Значення змінної j збільшується на одиницю.

Інструкція присвоєння вважається вірною, якщо тип виразу відповідає, або може бути приведений до типу змінної. Змінній типу REAL можна присвоїти значення виразу типу REAL або INTEGER. Змінні же типу INTEGER можна присвоїти значення виразу тільки INTEGER.

Наприклад, якщо змінні і та n типу INTEGER, a d типу REAL, то інструкції і:=n/10 та і:=1.0 - неправильні, а інструкція d:=і - правильна.

Якщо тип виразу не відповідає типу змінної, то при запуску програми на виконання з’явиться повідомлення про помилку.

Практична робота

1. Яке значення отримає змінна А в результаті виконання послідовності інструкцій присвоєння:



  1. В: =5;
    С:=4;
    А:=(В/5+С)*3;




  1. В:=5;
    А: =В ;
    А:=А+В;
    А:=0;

  2. А:=А+1;
    А:=А*А;






  1. В:=5;
    А:=10;
    С:=-В;
    А:=С;

  1. Нехай в програмі оголошені змінні:

а,b,с,n:іnteger;

d,e:real;

Визначте тип наступних виразів:


а) d+1

б) a*d


в) (b/с)*100

г) а-2


д) a+b+(с/n)

е) 15 MOD 5

ж) (a+b)*2-d


  1. Нехай в програмі оголошені змінні:

h,l,р:integer;

d,v:real;

Чи є наступні інструкції правильними? В чому помилка?


a) р:=(d+h)*2;

6) h:=1.0;

в) l:=d;

г) d:=5.9*h;

д) h:=h+1.0;


  1. Напишіть вираз для обчислення значення дискримінанта і коренів квадратного рівняння. (Для обчислення квадратного кореня використовується функція SQRT. Наприклад, вираз A:=SQRT(B) означає, що змінною А присвоюється значення, рівне квадратному корінню із значення змінної В.


§8: ВВЕДЕННЯ ТА ВИВЕДЕННЯ ЗНАЧЕНЬ ЗМІННИХ З КЛАВІАТУРИ.

Інструкції READ і READLN

Інструкція READ призначена для введення з клавіатури значень змінних (початкових даних). В загальному вигляді інструкція виглядає так:

read(Змінна 1, Змінна 2, ... Змінна N) ;

де змінна — ім'я змінної, значення якої повинне вводитись з клавіатури під час виконання програми.

Приклади:

read(a);


read(Cena,Kol);

При виконанні інструкції READ відбувається наступне: програма припиняє свою роботу і чекає, поки на клавіатурі будуть набрані потрібні дані і натиснута клавіша . Після натиснення введене значення присвоюється змінній, ім'я якої вказано в інструкції (по порядку). Наприклад, в результаті виконання інструкції READ(Temperat) і введення з клавіатури рядка 21 значенням змінної Temperat буде число 21.

Одна інструкція READ дозволяє отримати значення декількох змінних. Числа, що в цьому випадку вводяться, повинні набиратися в одному рядку і розділятися пропусками. Наприклад, якщо тип змінних a, b і с — REAL, то в результаті виконання інструкції READ(a, b, c) і введення з клавіатури рядка: 4.5 23 0.17

значення змінних будуть наступними: а = 4.5, b = 23.0, c = 0.17.

Якщо в рядку набране більше чисел, ніж задано змінних в інструкції, то частина рядка, що залишилася буде оброблена наступною інструкцією READ. Наприклад, в результаті виконання послідовності інструкцій read(А, В); read(С); і введення з клавіатури рядка 10 25 18 як реакції на першу інструкцію, змінна А отримає значення 10, В – 25, а С – 18, як реакції на другу інструкцію.

Інструкція READLN відрізняється від інструкції READ тим, що після виділення чергового числа з введеного з клавіатури рядка і присвоєння його останній змінні із списку інструкції READLN частина рядка, що залишилася втрачається і наступна інструкція READ або READLN буде вимагати нового введення. Наприклад, в результаті виконання інструкцій readln(А, В); read(С); при наборі користувачем рядка 10 25 18 змінна А отримає значення 10, а змінна В — 25. Після чого програма буде чекати введення нового числа, щоб присвоїти його змінні С (число 18 втратиться).

Перед кожною інструкцією READ або READLN слідує розташовувати інструкцію WRITE, щоб "підказати" користувачу, які дані чекає від нього програма. Наприклад, програма обчислення вартості покупки може бути такою:

VAR

Cena, Kol, Skidka, SumCena: integer;



BEGIN

writeln('Введіть початкові дані.');

write('Ціна виробу:');

readln (Cena);

write(‘Кількість в партії:');

readln(Kol);

write('Скидка:');

readln(Skidka);

SumCena:=Cena*Kol – Skidka;

Writeln(‘Вартість покупки – ‘,SumCena);



END.

Зауваження!!! Вказівка Writeln(‘Вартість покупки – ‘,SumCena) поки що вам незрозуміла, але опрацювавши даний урок до кінця ви її зрозумієте.

Зауваження!!! Якщо тип даних, що вводяться з клавіатури, не відповідає або не може бути приведений до типу змінних, імена яких вказані в інструкції READ (READLN), то програма аварійно завершує роботу (інструкції, наступні за цією не виконуються), і на екран виводиться повідомлення про помилку (runtime error).
Інструкції WRITE і WRITELN

Інструкція WRITE призначена не лише для виведення на екран монітора повідомлень (лібералів), а і для виведення на екран монітора значень змінних та констант. В інструкції після слова WRITE в дужках задається список імен змінних або констант (без апострофів на відміну від повідомлень).



Приклад:

write(Summa);

write('Результат вичислений:’);

write('Корни рівняння. xl=',хl,' х2=',х2);

Після імені змінної через двокрапку можна помістити опис (формат) поля виведення значення змінної.

Для змінної типу INTEGER формат — це ціле число, що визначає ширину поля виведення (кількість позицій на екрані). Наприклад, інструкція WRITE(d:5) показує, що для виведення значення змінної d використовуються 5 позицій. Якщо число займає менше позицій, ніж вказано у форматі, то невживані позиції заповнюються пропусками, а саме зображення вирівнюється по правій межі поля.

Наприклад, якщо значення змінної Kol типу INTEGER рівно 15, то в результаті виконання інструкції

write('Всього виробів: ',Kol:20) ; на екран буде виведено:

Всього виробів: 15

Для змінних типу REAL формат представляє собою два цілі числа, розділених двокрапкою. Перше число визначає ширину поля введення (як і для цілих змінних), друге — число цифр, що стоять праворуч від десяткової крапки.



Приклад: Нехай змінні xl і х2 типу REAL мають значення 13.25 і -0.3401; тоді в результаті виконання інструкції write(‘x1=’,x1:5:2,’x2=’,x2:12:1); на екран буде виведено:

х1=13.25 х2= -0.3



ПРАКТИЧНА РОБОТА

  1. Запустіть середовище програмування.

  2. Створіть новий файл та наберіть програму:

VAR

Cena, Kol, Skidka, SumCena: integer;

BEGIN

writeln('Введіть початкові дані.');



write('Ціна виробу:');

readln (Cena);

write(‘Кількість в партії:');

readln(Kol);

write('Скидка:');

readln(Skidka);

SumCena:=Cena*Kol – Skidka;

Writeln(‘Вартість покупки – ‘,SumCena);

END.


  1. Збережіть її в своїй папці під назвою „Cena.pas”. Запустіть її на виконання та проексперементуйте з нею (змініть на власний розсуд вигляд результатів роботи програми)

Додаткове завдання:

  1. Напишіть програму обчислення та виведення на екран дискримінанта квадратного рівняння за введеними коефіцієнтами А, В і С так, щоб під час роботи програми коефіцієнти А, В і С вводилися в одному рядку. Збережіть програму в своїй папці під назвою „Kvadrat.pas”.

  2. Проекспериментуйте з текстом програми так, щоб під час роботи програми перед введенням кожного коефіцієнта виводилося пояснююче повідомлення („Коефіцієнт при другому (першому, нульовому) степені = ”).


§9: ВИКОРИСТАННЯ БУФЕРА ОБМІНУ ДЛЯ ПРИШВИДШЕННЯ НАБОРУ ТЕКСТУ ПРОГРАМИ. ДІАЛОГОВІ ПРОГРАМИ.

Нагадаємо з курсу Windows, що буфер обміну являє собою спеціальну область пам'яті, до якої можуть записуватись та зчитуючи з нього дані для копійовання. Текст програми або його фрагмент можна також заносити до буферу обміну.

Занесення тексту у буфер називається копіюванням або вирізанням у залежності від того, чи залишається при занесенні текст-оригінал. "Копіювання" означає, що в буфер заноситься копія тексту. "Вирізання" означає, що виділений текст видаляється з початкового свого положення і поміщаються в буфер.

Витяг тексту із буфера називається вставкою. Текст можна вставляти з буфера необмежене число раз.

Буфер обміну служить для збереження тільки, одного фрагмента тексту. При новій операції "Копіювання" чи "Вирізання" попередній уміст буфера стирається. Буфер обміну може зберігати текст необмежено довго, до наступної операції "Копіювання" чи "Вирізання" або перезавантаження комп'ютера.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал