Програма «Український музичний салон у Москві»


До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Презентація посібника «Завещание Т. Г. Шевченко» (26.03.2014)



Сторінка7/11
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,2 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Презентація посібника «Завещание Т. Г. Шевченко» (26.03.2014)

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. «Заворожи мені, волхве…» (15.04.2014)


У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація книги відомого шевченкознавця, провідного наукового співробітника Шевченківського національного заповідника в Каневі, кандидата філологічних наук, заслуженого працівника культури України Зінаїди Тарахан-Берези «“Заворожи мені, волхве…” Тарас Шевченко і Михайло Щепкін» (К. : Мистецтво, 2012). Книга присвячена 200-літньому ювілею з дня народження Тараса Шевченка та 225-річчю з дня народження Михайла Щепкіна.

Заворожи мені, волхве,

Друже сивоусий,

Ти вже серце запечатав,

А я ще боюся.

Боюся ще погорілу

Пустку руйновати,

Боюся ще, мій голубе,

Серце поховати…

Вірш написаний Тарасом Шевченком під враженням зустрічей із видатним російським актором, основоположником критичного реалізму в театральному мистецтві Михайлом Семеновичем Щепкіним під час його гастролей у Петербурзі в 1844 році.

Зінаїда Панасівна — автор близько 300 наукових статей у вітчизняній і зарубіжній пресі та кількох фундаментальних монографій, зокрема «Шевченко — поет і художник», «Святиня». В кожній із них — безліч архівних, історичних, літературних, фольклорних джерел та особистих спостережень, зроблених за багато років праці на Тарасовій горі. До речі, саме Зінаїда Панасівна відшукала могилу Ликери Полусмак, у яку був закоханий Шевченко, а протягом останніх років брала активну участь у відновленні старовинної церкви за малюнками французького художника Жана-Анрі Мюнца, названої Шевченковою на честь 200-річного ювілею Тараса Григоровича.

Ця жінка особисто у мене викликала щире захоплення — у свої вже достатньо шановані літа вона не дозволяє собі гаяти часу. Приїхавши до Москви, не лише взяла участь у презентації, але й чимало часу провела в Російській державній бібліотеці та Історичному музеї, вивчаючи архівні матеріали та оригінали малюнків Мюнца.

А який вона оповідач! І про що б Зінаїда Панасівна не говорила, чи то про свою роботу, чи то просто читала вірші Шевченка, від неї неможливо відірватися. Тому з таким інтересом ми слухали розповіді про цікаві епізоди її дослідницької, пошукової та наукової роботи. Спираючись на науково-історичні документи та здійснивши оригінальне дослідження щодо живописного твору Т. Г. Шевченка «Портрет Михайла Щепкіна», датованого 1843 (?) роком, вона зробила його повну атрибуцію. Багато цікавого ми дізнались і про портрет 16-річного Тараса Григоровича (саме таким він приїхав до Петербурга). До речі, обидва портрети в її книзі друкуються вперше. 

Представляючи авторку, генеральний директор Центру, доктор історичних наук Володимир Мельниченко зауважив, що шевченкознавців, які так блискучо володіють методологією роботи з архівними документами, одиниці в усьому світі. Для того, щоб працювати в архівах, треба мати неабиякий хист, терпіння та головне — бажання робити справжні наукові відкриття. А на це здатні далеко не всі. Тому останнім часом маємо в більшості своїй неглибокі публіцистичні матеріали, часто неперевірені, неспроможні з наукової точки зору.

Що ж стосується Зінаїди Панасівни — вона справжній учений. Перш ніж написати речення, абзац і тим паче книжку, дослідниця перелопачує тисячі документів, знаходить сотні підтверджень фактам у різних джерелах і лише після того наважується оприлюднити свої відкриття.

Прикрасила презентацію цікавим виступом «Ідейна, творча і людська близькість генія поезії і генія сцени» головний спеціаліст відділу культури та мистецтв Центру Олена Марченко. До того ж, Олена провела структурно-семіотичний аналіз поезії Шевченка «Заворожи мені, волхве…» за методою Ролана Барта. Того ж вечора ми почули цей вірш у виконанні соліста Великого театру Миколи Решетняка.

Так звідки ж у Зінаїди Тарахан-Берези така любов до Шевченка і чому йому присвячено все життя? Мабуть, дійсно десь на небесах ще до нашого народження прописане наше буття, і те, що нам здається збігом обставин, насправді є долею. Зінаїда Панасівна, навчаючись у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, була старостою літературно-наукового гуртка, з яким побувала в усіх шевченківських місцях в Україні. «Саме тоді, — призналась науковець, — я зрозуміла, що Шевченко — то душа народу нашого. І якби ми виконали всі його заповіді, ми б жили зовсім в іншому світі». А далі було написання кандидатської та робота в Канівському національному заповіднику…

Значення видання «“Заворожи мені, волхве…”…» важко переоцінити, оскільки воно присвячене історії дружби двох велетнів, яким за масштабом немає рівних. І ця дружба була великою не за тривалістю, а за суттю. Якщо полічити всі дні, в які Тарас Шевченко й Михайло Щепкін бачилися й спілкувалися, то набереться приблизно місяць. Небагато для 17 років унікальної, незрівнянної дружби, пізнання якої є важливою запорукою осмислення невичерпного й нескінченного феномену Шевченка, як живої духовної субстанції українського народу.

Але Зінаїда Тарахан-Береза показує, що Михайло Щепкін і на відстані відчував душу Тараса Шевченка і з радістю відгукувався на його прохання, забуваючи про власні проблеми. А коли нарешті вони зустрілися після заслання, то щирий, чуйний, добрий Щепкін зумів допомогти поетові повернутися до нормального людського спілкування, до інтелектуального життя й улюбленої поезії.

Тарас Шевченко добре розумів, що за все побачене і почуте ним у Москві, за всі московські знайомства він повинен завдячувати саме Михайлу Семеновичу: «И чем я заплачу тебе, мой старый, мой единый друже?.. Кроме молитвы о тебе, самой искренней молитвы, я ничего не имею». Крім молитви великий поет мав ще геніальне Слово, і в ньому навіки залишив в історії свою високу й щиру любов до великого артиста.

І книга «“Заворожи мені, волхве…” Тарас Шевченко і Михайло Щепкін» дозволяє нам насититися з цього джерела любові.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.

Засідання молодіжної літературної студії “Когорта”


21 квітня у Національному культурному центрі України в Москві відбулося засідання молодіжної літературної студії “Когорта”, присвячене творчості Великого Кобзаря.

“Тарас Шевченко – той, хто надихає на творчість”  такою була ключова тема цього вечора. Кожен з присутніх став не просто слухачем, а й взяв активну участь в обговоренні сучасних пісень на вірші Тараса Шевченка, зокрема колективів “Гайдамаки”, “Мертвий півень”, “Трансформер”, “Сад”, “Кому Вниз”, “Як помирає сонце” та ін.

На продовження низки заходів, присвячених 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, в травні відбудеться засідання літстудії, на якому йтиметься про історичну тематику у творчості Тараса Шевченка. Співдоповідачами стануть керівник Українського молодіжного клубу Москви Ярослав Копельчук та член молодіжної літературної студії “Когорта” Костянтин Радченя.

 

Регіони



Воронеж



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал