Програма «Український музичний салон у Москві»



Сторінка6/11
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Історична тематика у творчості Кобзаря (14.04.2014)


2014 ювілейний рік з дня народження Великого Сина українського народу – Тараса Шевченка. Серед низки презентацій, наукових конференцій, урочистих вечорів, які відбуваються у Національному культурному центрі України в Москві протягом 2013-2014 років,  – тематичні засідання молодіжної літературної студії “Когорта”.

Особистість Тараса Шевченка неможливо пізнати до кінця, як неможливо пізнати таємницю геніальності. Але доторкнутися до неї – наче піднятися над собою у високе, вічне… От і літстудійці цього вечора спробували доторкнутися словом, роздумами, історичними екскурсами.

У квітні ключовим питанням для обговорення було “Тарас Шевченко – той, хто надихає на творчість”, а вже в травні розмову натхненно продовжили історичною тематикою у творчості Кобзаря.

Яскравi, колоритнi замальовки  з української iсторiї, в яких відчувається жаль за славним минулим часів козаччини, протест проти того, що “над дiтьми козацькими поганцi панують” присутні в Шевченкових творах “Іван Підкова”, “Гайдамаки”, “Чигрине, Чигрине”  та ін. Саме довкола них і вибудував свою розповідь керівник Українського молодіжного клубу Москви Ярослав Копельчук, акцентувавши увагу присутніх на тому, що за допомогою слова Шевченко прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужнiсть i героїзм предкiв, збудити в них національну свідомість.

Одним iз найчастiш вживаних слів у поезiї Тараса Шевченка є Україна. Ярослав Копельчук на прикладі поеми “Катерина” за допомогою бінарних опозицій проаналізував образ України у спадщині Кобзаря. Це – і Україна-мати, i Україна блудна. Україна героїчна i Україна поневолена. Цю другу, iсторично минущу Україну Шевченко проклинав заради першої – України неминущої.

А Україна таки неминуща, як і чисті глибокі джерела людських сердець, які там мешкають.  Літстудієць Андрій на вечір прийшов у яскравій українській вишиванці. Андрій – росіянин, жодного дня в Україні не жив, самотужки вчить українську мову. Звідки така гарна сорочка запитуємо? Він червоніє і відповідає, що не втримався, на травневі літав до України, й бабуся коханої дівчини подарувала йому вишиванку… При цьому очі у хлопця світяться й українською говорить майже досконало!

 

В Україну iдiть, дiти!
В нашу Україну…
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу.

Часточка по-родинному теплого вечора залишиться в пам’яті літстудійців надовго, адже кожен відкрив щось нове для себе – чи то в історії України, чи то в літературному процесі, чи в морально-етичних принципах українців. Твори Шевченка вкотре нагадали нам про почуття обов’язку, волелюбність, людську гідність.

***

Вечір 14 травня добіг кінця, перегорнувши 21 рік з часу створення Національного культурного центру України  – духовного наступника Шевченкової присутності в Москві.



Презентації книжок

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Національний культурний центр України – Шевченків дім у Москві (05.03.2014)


П’ятого березня відбулася презентація книги «Національний культурний центр України – Шевченків дім у Москві», присвячена діяльності Культурного центру за період з 24 серпня 2010 року (День незалежності України) до 31 жовтня 2014 року, коли в Центрі було відкрито погруддя Тараса Шевченка та проведено Міжнародну наукову конференцію, присвячену 200-річчю з дня народження поета.

Її автори – Володимир Мельниченко, Ассоль Овсянникова-Мелентьєва, Олена Марченко та Юрій Безкровний – професійні журналісти та філологи. Вони всі – співробітники Центру, знають його роботу зсередини, є організаторами та кураторами заходів, а тому мають можливість (і успішно нею користуються) повідомляти набагато більше, ніж сторонні автори, пропускають крізь серце кожну інформацію. В результаті народилася дуже тепла й щира книга. А головне – об’єктивна та правдива.

На презентації генеральний директор Володимир Мельниченко нагадав, що це вже шосте видання, присвячене роботі Центру. Перші чотири були написані практично ним самим, п’яту укладали двоє авторів – Ассоль Овсянникова-Мелентьєва та Юрій Безкровний, а шосту – вже чотири автори, що наочно має свої переваги – книга стала вчетверо більша! Але не в кількості авторів справа, а в обсягах матеріалу, який вони обробляють. Сьогодні не проходить жодного дня, аби до нас не звертались з мистецькими пропозиціями провести той чи інший захід, що свідчить лише про зростаючий престиж у світі. Тому з кожним роком  не тільки збільшується кількість заходів, але й зростає їх якісний рівень, про що врешті-решт і свідчить нове видання.

Книга складається з дев’яти розділів. Перший «Увічнення пам’яті Тараса Шевченка в Москві» вміщує виступи, статті та інтервʼю генерального директора Культурного центру Володимира Мельниченка. другий розділ «Свою Україну любіть…» розкриває сутність проекту «Тарас Шевченко».

У третьому «Представляємо духовну еліту України» можна ознайомитися з інтервʼю лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, серед яких Юрій Барабаш, Микола Жулинський, Лідія Забіляста, Лариса Кадочникова, Віктор Ковтун, Павло Мовчан та Борис Олійник.

Найбільший за обсягом – четвертий розділ «Іпостасі національного мистецтва» – розповідає про проекти «Діалог культур», «Презентація», «Прем’єра», «Україна театральна», «Українське кіно», «Художні виставки».

П’ятий «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля…» присвячено діяльності московських діаспорних організацій, що проводять свої заходи у стінах Культурного центру.

Розділ «Шевченкове слово – московським дітям» розповідає про роботу Української недільної школи імені Павла Поповича Національного культурного центру України в Москві, а розділ «Молодь у Шевченковому домі» присвячений молодим митцям – художникам, співакам, музикантам, акторам, письменникам і поетам, які представляли свою творчість у Москві.

Особливу увагу привертає розділ «Пам’яті Богдана Ступки», що є даниною великому українському та російському акторові, Героєві України, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка, великому другу Центру. Тут зібрані інтервʼю, зроблені з актором протягом останніх трьох років, уривки з останньої книги Володимира Мельниченка «Богдан Ступка. Біографія», матеріали про візити актора в Росію з нагоди отримання театральних та кіношних премій, зйомок у фільмах тощо.

І завершує книгу розділ «Хай святиться у цих стінах ім’я України», в якому можна прочитати теплі, щирі подячні слова на нашу адресу від український та російських організацій і приватних осіб, в тому числі і з нагоди 20-річчя Культурного центру.

Дуже сподіваємося, що книга буде цікавою для друзів і прихильників нашого закладу, стане у пригоді культурологам, історикам і всім, хто виявляє інтерес до роботи Національного культурного центру України в Москві.

В обговоренні нового видання взяли участь радник Посольства України в Російській Федерації Іван Ротаєнко, керівники Українського музично-драматичного театру-антрепризи «Еней» Лариса Білан і Микола Решетняк та інші. Мабуть, найґрунтовнішим був виступ кандидата історичних наук, керівника Центру українських досліджень Інституту Європи РАН Віктора Мироненко. Зокрема він сказав: «Останні років десять я спостерігаю за роботою Центру. І я від неї в захваті. Центр відбувся і став дійсно потужним генератором української культури, мови, тих позитивних флюїдів, що мають мати ті українці, які живуть в Росії. Ви зробили дуже серйозне щеплення від шовінізму та різних інших фобій – своїми книжками, своїми культурними та мистецькими заходами. І я впевнений, що якби не це вчасне щеплення, сьогодні тут все могло б бути набагато складніше.

І ще. Ця книга, по суті, є літописом, який оцінять майбутні покоління. Вітаю всіх з цією книгою, з цією подією та висловлюю впевненість, що все мине і ця робота буде належним чином оцінена».

На завершення Володимир Мельниченко зауважив, що Культурний центр завжди працював і працює в ім’я Тараса, на його славу, во благо двох народів, і ця книга є свідченням, що ми працюємо плідно. Книга не випадково названа «Шевченків дім у Москві» – у Тараса Григоровича тут дійсно є своя хата, а в ній і своя правда, і сила, і воля. Це має величезне значення для української духовної присутності в Москві.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка