Програма «Український музичний салон у Москві»


До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка (03.03.2014)



Сторінка5/11
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,2 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка (03.03.2014)


3 березня у Національному культурному центрі України в Москві відкрилася виставка “Жіночі образи у творчості Тараса Шевченка (поштові листівки та світлини)”.

Ця тема в творчості Шевченка давно привертає увагу дослідників його життя і творчості, але для російських шанувальників поета вона досі залишається майже невідомою. Тож проведення такої виставки, головним задумом якої стало розкриття не тільки образу прекрасної половини людства в творчості Кобзаря, але й розповісти про його особисте життя, знайшло значне зацікавлення поміж відвідувачів Центру.

Експозицію представив член Кіровоградського земляцтва, доктор економічних наук В’ячеслав Афанасьєв. Він розповів присутнім про представлені експонати, що, до речі, є найкращою частиною великої шевченкіани відомого колекціонера Віктора Петракова.

Відкриває виставку фото початку ХХ століття з оригіналу прижиттєвої світлини Тараса Шевченка, тут можна знайти й інші варіанти репродукцій автопортретів Кобзаря, його фотографій та портретів авторства інших художників.

Із творів Тараса Шевченка представлено рідкісні репродукції –“Портрет М.В. Максимович”, “Голова жінки”, “Портрет Горленко”, “Жінки в ліжку”, “Одаліска”, “В гаремі”, “Портрет Т.П. Катеринич”, “Сліпа з дочкою”, “Бюст жінки” тощо.

Значну увагу присутніх привернула листівка-репродукція картини “Циганка-ворожка”, за яку художник отримав у 1841 році від Академії художеств срібну медаль другого ступеня «За успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной». Також “Катерина”, єдина картина академічного періоду, написана олійними фарбами, що збереглася до нашого часу.

Окремо слід відзначити унікальний комплект листівок, виданий “Об’єднанням українських жінок на еміграції” під назвою “Жіночі постаті в творах Шевченка” – це ілюстрації до поетичних творів “Катерина”, “Відьма”, “Сон”, “Невольник”, “Причинна” з невеличкими цитатами.

Крім стендів із експонатами на жіночу тематику, представлено ще чотири з дореволюційними та радянськими листівками, серед яких і різні репродукції художніх робіт Тараса Шевченка періоду заслання, ілюстрації до творів.

Найбільшими блоками в експозиції є також фотографії пам’ятників Кобзареві, серед яких – у Москві, Харкові, Полтаві тощо, а також – зображення могили в Каневі.

Листівки, незважаючи на свій поважний вік, зберегли всі особливості поліграфії свого часу, деякі з них виготовлено з використанням тиснення, золочення, прикрашено українською національною вишивкою.

В’ячеслав Афанасьєв продемонстрував спеціально підготовлену для цього заходу відеопрезентацію “Жінки в портретній галереї Т.Г. Шевченка”. Він особливо звернув увагу на окремий блок “Жінки в житті Шевченка”, де розповідається про тих, які полонили серце Кобзаря впродовж його життя – Оксану Коваленко, Варвару Рєпніну, Катерину Піунову та Ликерію Полусмак. Відомо, що з останньою він мріяв одружитися й переїхати жити до України.

Наприкінці зустрічі заступник генерального директора Центру Лариса Бондарук подякувала Віктору Петракову та В’ячеславу Афанасьєву за надану допомогу в організації цієї експозиції, присвяченої ювілею Тараса Шевченка.


До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Діти – Шевченку (09.03.2014)


День 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка Українська недільна школа імені Павла Поповича відзначила по-особливому.

Усі заняття – з української мови, української музичної культури, історії України та хореографії – були присвячені Великому Кобзарю. Зокрема, учні та їхні батьки прослухали чергову лекцію з циклу «Тарас Шевченко» кандидата історичних наук, керівника Центру українських досліджень Інститут Європи РАН Віктора Мироненка.

А наприкінці дня – діти та батьки – усі разом поклали квіти до погруддя Тараса Шевченка у «Шевченковій залі» Центру.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

«Шевченкова зала» (09.03.2014)


У Національному культурному центрі України в Москві відбулося урочисте присвоєння імені Тараса Шевченка виставковій залі та відкриття дошки «Шевченкова зала».

Генеральний директор Центру Володимир Мельниченко зокрема зазначив:

— Найперше нагадаю Кобзареві слова, в яких збережено глибоку поетову повагу до російської мови і святе ставлення до мови рідної – української: «…Нехай вони собі живуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди». Тарас Григорович не вкладав у цей заповіт найменшої можливості судити силою, тим більше, зі зброєю в руках.

Знаєте, які ще поетові слова хотів би нагадати та наголосити в цей ювілейно-пророчий день? «Бо ми не бачили нашого народу – так, як його Бог сотворив».

Культурний центр чимало зробив до світлого Шевченкового ювілею. Проведено творчі зустрічі з лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка, вечори Кобзаревої поезії, художні виставки на теми його творів, наукові конференції, шевченківські музичні салони та концерти…

Проте хочу виокремити три наші, так би мовити, матеріальні подарунки до 200-річчя з дня народження національного Генія.

По-перше, ми встановили погруддя молодому Кобзареві, і вхід до Культурного центру набув особливого смислу. Таке враження, що Тарас Григорович залишився тут ще з того часу, коли в лютому 1844 року вперше прибув до Москви тридцятирічним.

По-друге, сьогодні, 9 березня 2014 року, в день 200-річчя Кобзаря, залі, де стоїть погруддя і де проводяться визначні мистецькі події, ми присвоюємо його ім’я. Віднині і до того часу, поки буде стояти наш Центр, вона називатиметься «Шевченкова зала».

Нарешті ми видали спеціально до ювілею дві книги. Перша – це наукова монографія «Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”», в якій представлено масштабні портрети Шевченкових друзів і через їхні біографії розкрито найближче поетове оточення. Водночас у книзі показано, як переплітаються їхні долі, що глибше розкриває дивовижний духовний космос поета.

Друга книга – про діяльність Українського дому в Москві, назва якої говорить сама за себе – «Національний культурний центр України – Шевченків дім у Москві».

Отже, у Тараса Шевченка є в Москві своя хата, а в ній – «своя й правда, і сила, і воля». Це надзвичайно важливо! Національний культурний центр України є духовним наступником Шевченкової присутності в Москві.

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Його слова в їх серці відізвались… (22.03.2014)


У Національному культурному центрі України в Москві відбувся ХІІ Всеросійський конкурс на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка серед дітей та юнацтва.

Традиційно відбіркові тури проходили, як то кажуть, на місцях, і на фінал до Москви приїхали кращі з кращих, подарувавши всім присутнім справжнє свято Українського Шевченкового Слова.

У переддень конкурсу всі учасники та керівники делегацій урочисто поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку на набережній його імені та запалили свічки в пам’ять про Кобзаря у храмі-каплиці Бориса і Гліба на Арбатській площі (неподалік стояв храм Тихона Амафунтського, в якому 27–28 квітня 1861 року знаходилася труна з прахом Тараса Григоровича і відбулася панахида по поету).

За давно складеною традицією, конкурсанти (а їх цього року було понад п’ятдесят) змагалися в чотирьох вікових категоріях: 4–7 років, 8–12 років, 13–16 років та 17–22 роки.

А тепер щодо географії цьогорічного конкурсу. На ньому були представлені: Республіка Башкортостан (м. Салават, Міський бюджетний освітній заклад «Недільна українська школа» – керівник Людмила Воловикова), Республіка Татарстан (м. Нижньокамськ, Об’єднання з вивчення історії та культури українського народу «Лелеки» – керівник Людмила Найденко), Республіка Удмуртія (Муніципальний бюджетний загальноосвітній заклад «Верх-Люкінська СЗШ» – директор Анатолій Волков, заст. директора з виховної роботи Лариса Першина), Республіка Саха (Якутія) (Громадсько-культурне земляцтво ім. Т. Шевченка «Криниця» – голова Тетяна Дьяченко), Омськ (Сибірський центр української культури «Сірий клин» – керівник Сергій Винник, Дитячо-юнацький гурток «Цвітень» – керівник Тетяна Недашківська, МУК «Новоільїнський СДК» – керівник Тетяна Новосьолова), Твер (Українська національно-культурна автономія «Світанок» – співпівголова Наталія Томашевська; Український театральний колектив «Надія» СЗШ № 9 – режисер-педагог Світлана Горобій, музичний керівник Олена Ковальова; Багатопрофільна гімназія № 12 – директор Тетяна Слесарева), Московська область (м. Пушкіно, Національно-культурне об’єднання українців «Криниця» – керівник Тетяна Ключникова; Корольовський філіал Московського юридичного інституту – директор Валентин Милосердов), Хабаровськ (Громадська організація «Українське земляцтво “Криниця” Хабаровського краю» – голова правління Наталія Романенко), Москва (Українська недільна школа ім. Павла Поповича Національного культурного центру України в Москві – керівник Ассоль Овсянникова; Московський палац дитячої (юнацької) творчості, група «Україністика» – викладач Ніна Шовгун; Товариство української культури «Славутич» – голова Василь Антонів; Ліцей № 1524 – керівник Сергій Рибкін; Інститут міжнародних відносин і соціально-політичних наук Московського державного лінгвістичного університету – ректор Ірина Халєєва, викладач української мови Людмила Гмиря).

Журі очолив цього року голова Товариства української культури «Славутич», академік, заслужений діяч науки Російської Федерації Василь Антонів. Членами журі були: радник з питань гуманітрано-культурного співробітництва та інформаційної роботи Посольства України в Російській Федерації Галина Степаненко, кандидат історичних наук, керівник Центру українських досліджень Інституту Європи Російської Академії наук, головний редактор журналу «Сучасна Європа», голова Чернігівського земляцтва, заступник голови Правління Ради земляцтв України в Російській Федерації Віктор Мироненко, начальник відділу інформації та діаспори Національного культурного центру України в Москві, співголова регіональної громадської організації «Українці Москви», член Ради у справах національностей Уряду Москви, заслужений працівник культури Росії, заслужений працівник культури України, художній керівник Української народної хорової капели Москви Вікторія Скопенко, філолог, головний спеціаліст з міжнародних зв’язків Академії соціального управління Міністерства освіти Московської області, державний радник Російської Федерації 3-го класу, автор-упорядник посібника з позакласного вивчення творчого доробку Тараса Шевченка Станіслав Ксьонжик, філолог, головний спеціаліст з кадрових питань Національного культурного центру України в Москві Тетяна Чернікова.

*  *  *

Відкриваючи фінальний тур конкурсу, генеральний директор Центру, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, зокрема, сказав:



Уявіть собі, що Шевченко сидить серед членів високоповажного журі та слухає кожного з вас. І радіє з того, що така щира юна братія приїхала з усіх усюд Росії, аби прославити його двохсотрічний ювілей.

Нашому конкурсу вже одинадцять літ, і найменший п’ятирічний учасник першого фіналу вже паспорт отримає цього року, а найстарший (йому тоді було 20–22 роки) напевне має своїх дітей, які, сподіваюся, невдовзі візьмуть у конкурсі участь.

Так ви передаєте з покоління в покоління любов до Шевченкового слова, що людям серце розтопляє:

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

Приємно здивував репертуар конкурсантів. У більшості своїй було представлено визначні твори Шевченка: уривки з поем «Іван Підкова», «Тополя», «Кавказ», «Гайдамаки», «Катерина», «Слепая», «Тарасова ніч», «Марія», балади «Лілея». Діти молодшого віку читали улюблені вірші: «Мені тринадцятий минало…», «Якби ви знали, паничі…», «Думи мої, думи мої…», «Ми в купочці колись росли…», «Ой стрічечка до стрічечки…», «Якби, мамо, мені намисто…», «Нащо мені чорні брови…» тощо.

Забігаючи наперед скажу, що найскладніше журі було обрати переможців у третій та четвертій віковій категорії, тому вперше за всю історію існування конкурсу в них було поділено першу премію.

А тепер про результати ХІІ Всеросійського конкурсу серед дітей та молоді на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка.

Перша вікова категорія (3–7 років):

- третє місце поділили: Ніколенко Микола (УНШ ім. П. Поповича), Виноградов Михайло (Товариство української культури «Славутич»);

- друге місце посіли: Бушков Олександр (Твер, УНКА «Світанок»), Абрамова Поліна (Нижньокамськ);

- перше місце виборов Мусін Еміль (Салават).

Друга вікова категорія (8–12 років):

- третє місце поділили: Абрамов Андрій (Нижньокамськ), Миргасимов Руслан (Нижньокамськ), Васильєва Ганна (УНШ ім. П. Поповича);

- друге місце поділили: Бушкова Ганна (Твер, УНКА «Світанок»), Юр’єва Христина (Нижньокамськ), Бєскова Анастасія (Пушкінський р-н);

- перше місце посіла Якимкіна Ксенія (Нижньокамськ).

Третя вікова категорія (13–16 років):

- третю премію отримали: Афонетошин Георгій (Пушкінський р-н), Воронін Дмитро (Омськ), Райков Іван (Салават), Ратушна Інна (Салават);

- другу премію поділили: Романенко Марія (Хабаровськ), Зублевська Тетяна (Пушкінський р-н), Федорова Дар’я (Нижньокамськ), Метелешко Любава (УНШ ім. П. Поповича);

- першу премію отримали Ніль Анастасія (Омськ) та Кехтер Ангеліна (Омськ).

Четверта вікова категорія (17–22 роки):

- дипломи третього ступеня отримали: Готка Тетяна (Москва, МДЛУ), Божуха Марія (Якутія);

- дипломи другого ступеню отримали: Кузнецова Ксенія (Москва, МДЛУ), Звощик Євгенія (Москва, МДЛУ), Косс Андрій (УНШ ім. П. Поповича);

- диплом першого ступеню отримали Поварова Варвара (Москва, УНШ ім. П. Поповича) та Поліщук Олександр (Пушкінський р-н).

Усі учасники без винятку отримали в подарунок видання Культурного центру: «Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”», «Національний культурний центр України – Шевченків дім у Москві», «Богдан Ступка: обличчям до історії» та книжки від Посольства України в Російській Федерації, а переможці ще й грошові премії.

Керівники усіх українських осередків, представлених на конкурсі, отримали подяки за популяризацію творчості Тараса Григоровича та виховання молодих українців Росії на кращих зразках його поезії, а також набори літератури та аудіодиски «Думи Тараса» з 200 (!) поетичними творами Шевченка українською та російською мовами, записаного московськими українцями (не професіоналами!) за ініціативи Українського музично-драматичного театру-антрепризи «Еней».

Справжньою окрасою цьогорічного ювілейного конкурсу стали три потрясаючі виступи – представників Татарстану, Башкирії та Якутії, у виконанні котрих прозвучали «Заповіт» якутською, уривок з поеми «Наймичка» татарською та уривок з поеми «Княжна» («Село! І серце одпочине…») башкирською.

Своїми враженнями поділився голова журі Василь Антонів:

«Шановні друзі, дорогі діточки, родичі, пані і панове! Вітаю вас з великим святом не тільки українського народу, але й усього людства – 200-ю річницею з дня народження нашого генія, пророка і месії – Великого Тараса Шевченка, який і сьогодні допомагає нам боротись за нашу незалежність, за нашу Україну.

Голос Тараса чути скрізь, де мешкають українці, в поезії наших сучасних поетів: “Народ мій є, народ мій завжди буде. / Ніхто не перекреслить мій народ”, або ще: “Україно, ти моя молитва, / Ти моя розпука вікова. / Гримотить над світом люта битва / За твоє життя, твої права”. Це слова нашого сучасника поета Василя Симоненка, що міг би сягнути в царину духу висот, рівних Тарасу Шевченкові.

Основна мета життя людини – народити дитину, виховати її розумною і здоровою. Здоровою духовно і фізично. Для фізичного здоров’я їй роблять щеплення проти усіляких хвороб, а “духовні щеплення” проти епідемії денаціоналізації роблять такі свята, як сьогоднішнє.

Однією зі складових духовності є рідна мова, що є тим оберегом, який поставив коло нас Тарас Шевченко. І його слово дзвенить у наших оселях, оселях дітей, онуків та правнуків».

У заключному слові Володимир Мельниченко передав учасникам і переможцям фестивалю вітання від голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, поета Павла Мовчана і зачитав його слова зі статті «До Кобзаря – прямолиць»:  «Та чи можемо ми припустити, що його не було б? Шевченка-кобзаря? Це неприпустимо… Потрібні великі зусилля, аби повернутися обличчям до Кобзаря. Почнемо ж із його читання…»

16 травня в Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація Оренбурзької обласної української культурно-просвітньої громадської організації імені Т. Г. Шевченка.

Вечір відкрив генеральний директор Центру, доктор історичних наук Володимир Мельниченко. Він відзначив, що оренбурзькі українці мають дуже сильні підвалини в своїй праці, вони одними з перших у Росії почали святкувати Шевченківський березень, зробили українське подвір’я, проводять культурно-мистецькі й наукові заходи. Чільне місце в цьому належить видатному шевченкознавцеві, засновникові Інституту Т.Г.Шевченка Леоніду Большакову.

Керівник прес-служби організації Олена Попова представила книгу Леоніда Большакова «Тарас Шевченко снова рядом с нами» (Оренбург: Издательский центр ОГАУ, 2014) та власне видання «Наш Шевченко» (Оренбург: ООО ИПК «Университет», 2014).

Музичну частину презентації відкрив Олександр Салікаєв із піснею про Оренбург.

Український народний фольклорний гурт «Сударушка» із села Буланово Оренбурзької області протягом вечора виконав пісні про рідне село, а також українські та російські музичні композиції.

Перший склад колективу мав назву «Старинушка», засновником якого й керівником була Раїса Калмикова, після неї – Любов Михайлюк.

Зараз народний фольклорний гурт «Сударушка» існує в своєму третьому складі. У репертуарі – понад 200 українських народних, російських народних пісень, а також творів сучасних композиторів. Керівник колективу – Тетяна Єрмоленко.

Гостей із Оренбурга привітала Українська народна капела Москви під керівництвом заслуженого працівника культури України та Росії Вікторії Скопенко.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал