Програма «Український музичний салон у Москві»


«Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах» (06.02.2014)



Сторінка4/11
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,2 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

«Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах» (06.02.2014)


6 лютого у Національному культурному центрі України в Москві до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка відкрилася виставка «Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах», на якій представлено експонати з приватної колекції заступника голови правління Ради Земляцтв України, першого заступника голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» Віктора Петракова.

Відкриваючи експопозицію, генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Мельниченко подякував колекціонеру за розкішну виставку і творчий неспокій, а також висловив сподівання, що незабаром відвідувачі Центру зможуть побачити й інші рідкісні цікаві листівки з колекції Віктора Петракова.

На  що Віктор Васильович відповів, що це дійсно лише частина його колекції, присвяченої шевченкіані. Окрім листівок він ще збирає пам’ятні знаки, медалі, календарики, а також «Кобзарі». Навіть цього вечора йому пощастило оновити колекцію двома книгами Тараса Шевченка. Віктор Васильович зауважив, що збирає також рідкісні видання «Енеїди» Івана Котляревського. Нагадаємо, що торік в Центрі вже було презентовано зібрані Віктором Петраковим  листівки, присвячені пасхальній тематиці.

Нині ж на виставці в Культурному центрі представлено в основному дореволюційні листівки різні за змістом і формою. Зокрема, різноманітні портрети Тараса Шевченка, репродукції його художніх робіт, ілюстрації до творів, фотографії пам’ятників Кобзареві, оселя, де народився Тарас, а також види поетової могили в Каневі тощо. Родзинкою виставки було названо комплект листівок, виданих  «Об’єднанням українських жінок на еміграції» під назвою  «Жіночі постаті в творах Шевченка».

Виставка «Тарас Шевченко у поштових листівках та світлинах» є продовженням серії масштабних ювілейних заходів, присвячених 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка, а також своєрідним анонсом наступної події, яка відбудеться у Національному культурному центрі України в Москві 14 лютого – відкриття виставки живопису «Тарас Шевченко в історичній долі нації» з колекції голови правління Міжнародного фонду «Культурное достояние», почесного академіка Російської академії художеств, академіка Російської академії природничих наук, професора Віктора Карцева.

 

Текст: Олена Марченко.


До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. «Тарас Шевченко в історичній долі нації» (14.02.2014)


У Національному культурному центрі України в Москві відбулося відкриття виставки живопису «Тарас Шевченко в історичній долі нації» з колекції голови правління Міжнародного фонду «Культурное наследие», почесного академіка Російської академії художеств, академіка Російської академії природничих наук, професора Віктора Карцева.

На ній представлено понад тридцять полотен, створених художниками ХІХ (!) та ХХ століття, серед яких імена С. Вовка, В. Симоненка, С. Думенка, А. Музики, В. Коржа, М. Когана, О. Титової та інших. Тут і портрети Тараса Шевченка, і картини за мотивами його творів («Катерина», «На панщині» тощо), портрети поета з сестрою Яриною, живописні зображення матері Тараса Григоровича та інші.

І майже на кожному полотні передана краса рідної української землі: лани широкополі, Дніпро могутній, степи, небесна блакить. І в кожному мазку передана поетика Кобзаревих творів. Творів на всі часи.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.

Cпільне засідання історичного клубу Товариства української культури “Славутич” та Регіональної громадської організації “Провісник”(17.02.2014)


17 лютого у Національному культурному центрі України в Москві відбулося спільне засідання історичного клубу Товариства української культури “Славутич” та Регіональної громадської організації “Провісник”, присвячене 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка.

Відкрив вечір голова Товариства, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації Василь Антонів. Він розповів про те, як святкували Шевченківські дні у минулих століттях та як відзначають нині. Також зазначив: “Їх сотні, тих, хто повторив слова Шевченка “караюсь, мучусь, але не каюсь”, ці поети-генії і після смерті живуть в своїх творах”. А далі Василь Федорович зачитав низку улюблених творів Василя Стуса, Дмитра Павличка, Павла Тичини. Прозвучали поезії “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!”, “На схід, на схід, на схід, на схід”, “Як добре те, що смерті не боюсь я” та інші.

“Таких людей, як Шевченко, мало, – розпочав свій виступ голова Регіональної громадської організації “Провісник”, доктор медичних наук, професор, племінник Олександра Довженка Тарас Дудко, – двох геніїв – Шевченка і Довженка поєднує однакова духовність, походження, історія розвитку, любов до того середовища, в якому виросли, яку пронесли крізь все життя”. Про увічнення імені Великого Кобзаря в Росії українською діаспорою, зокрема, у назвах вулиць,  пам’ятних дошках, різноманітних заходах, пам’ятниках, розповіла Людмила Мельник.

В березневі дні славутичани запланували переглянути відеофільм про історію святкування Шевченківських днів у 95-97 роках ХХ століття.

Олена Марченко

До 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

Рушник Великому Тарасу (03.03.2014)


У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Рушник Великому Тарасу» за участю представників Посольства України в Російській Федерації, Національного культурного центру України, української громади Москви.

У вступному слові генеральний директор Центру Володимир Мельниченко зазначив:

У тяжкий для України час, в умовах загрози для українського суверенітету Господь визначив нам історичну відповідальність: в самому серці Москви, на Арбаті продовжувати роботу з пропаганди української мови, культури та духовності. Найперше ми повинні забезпечити неперервне звучання Шевченкового слова в Культурному центрі України, в Росії. Нагадаю, що в Москві поет написав один-єдиний вірш, але то був «Чигрине, Чигрине…». Ця поезія й досі пече національну свідомість Шевченковою жертовною любов’ю до України:

Чигрине, Чигрине,

Мій друже єдиний,

Проспав єси степи, ліси,

І всю Україну.

………………………..



Помолившись, і я б заснув…

Так думи прокляті

Рвуться душу запалити,

Серце розірвати.

Отже, серце розірвати, але не проспати Україну! Саме заради цього працює в Москві Культурний центр України.

В усі часи в українській ментальності рушник займав особливе, духовне місце. Сьогодні він є, більше ніж будь-коли, символом доброї надії, людського взаєморозуміння. З рушником в українській поезії та фольклорі, у творчості Шевченка пов’язане народження людини, весілля та відхід в інший світ.

Згадайте, як у Бориса Олійника в «Пісні про матір»:

Вона посміхнулась,

красива і сива, як доля,

Змахнула рукою – злетіли увись рушники.

«Лишайтесь щасливі», –

і стала замисленим полем

На цілу планету,

на всі покоління й віки.

Рушники добра, сонця, тепла, щастя над замисленим полем, над цілою планетою, над всіма поколіннями й віками… Ми зібралися сьогодні для того, щоб вишивати саме такий рушник, долучитися до такої святої справи.

Учасників акції привітала радник з гуманітарно-культурних питань та інформаційного співробітництва Посольства України в Російській Федерації Галина Степаненко:

Я впевнена, що роблячи кожен стібок, ви вкладете всю свою любов, усі свої сподівання на злагоду, на мир, на долю, на щастя нашої держави. І нехай цей рушник стане оберегом для нашої любої України.

Привітали всіх присутніх Микола і Тамара Степаненки, які представили «Рушник Великому Тарасу». Микола Леонтійович зокрема зазначив, що акція започаткована в 2013 році. Була проведена величезна робота з розробки узорів часів Шевченка, до якої долучилася ціла група етнографів. Основою узору стало віковічне дерево життя з центральною квіткою-крином. По периметру рушникового поля проходить обереговий безкінечник у вигляді віночка, так званий «меандр». У центрі – слова Тараса Григоровича «Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!».

Перше колективне вишивання відбулося 28 листопада 2013 року в селі Шевченкове (Моринці), де народився поет. З того часу свої стібки на рушникові залишили майстрині Новомиргорода, Житомира, Лубен, Луцька, Тернополя, Києва, Санкт-Петербурга. Нарешті рушник прибув і до Москви.

Керівництво Центру подарувало родині Степаненків останні видання Центру – «Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”» та «Національний культурний центр України – Шевченків дім у Москві». Микола Леонтійович у свою чергу подарував Центру оригінальний рушник, який прикрашатиме Шевченкову залу.

Захід вийшов дуже теплим і щирим. До вишивання рушника долучилися представники українських діаспорних організацій Москви, артисти Української народної хорової капели Москви, учні Української недільної школи імені Павла Поповича та їхні батьки, працівники Посольства України в Російській Федерації та Культурного центру України в Москві – понад тридцять чоловік. І, як у давні часи, полилися журливі пісні: «Думи мої, думи мої…», «Заповіт», «Реве та стогне…», «Пісня про рушник», «Рідна мати моя» та інші. Наприкінці зазвучав безсмертний Шевченків «Заповіт» у душевному виконанні Богдана Ступки.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал