Програма розвитку заповідної справи на період до 2020 року 1



Скачати 209,01 Kb.
Дата конвертації09.12.2016
Розмір209,01 Kb.
ТипПрограма
ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України „Про Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи на період до 2020 року”

від ________________ №_____________

ЗАГАльноДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ



1. Загальна частина

Світова і національна природоохоронна практика свідчить, що головною гарантією збереження унікальних і типових природних ландшафтів, скорочення темпів втрати біорізноманіття є створення і підтримання науково обґрунтованої, репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду, як базового елементу екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку як окремих регіонів, так і всієї країни.

В результаті реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища площа природно-заповідного фонду в Україні з 1994 року збільшилась майже у 2 рази, або на 1,3 млн га. До його складу сьогодні входять більш як 7 тисяч територій і об’єктів загальною площею близько 2,8 млн га, що становить 4,6% від території України.

Сучасна структура природно-заповідного фонду України включає 11 категорій територій і об’єктів загальнодержавного і місцевого значення. Близько 90% від кількості всіх існуючих об'єктів припадає на пам'ятки природи, заказники та заповідні урочища, тоді як за площею біля 80% природно-заповідного фонду становлять заказники, національні природні та регіональні ландшафтні парки. Половину площі природно-заповідного фонду України займають території та об’єкти загальнодержавного значення. Серед них 17 природних і 4 біосферних заповідників (13,9% від загальної площі природно-заповідного фонду), 17 національних природних парків (25,0%), 303 заказники (12,6%), 132 пам’ятки природи (0,2%), 17 ботанічних садів, 19 дендрологічних та 7 зоологічних парків (0,1%), 88 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва (0,2%). Однак ці показники ще не можуть сьогодні задовольнити все далі зростаючі природоохоронні вимоги суспільства.

В першому десятиріччі незалежності України заповідна справа мала прогресивний розвиток. Проте, за останні п’ять років намітились негативні тенденції в розвитку мережі природно-заповідного фонду і заповідної справи в цілому. Зокрема, знизились темпи зростання площі природно-заповідного фонду за рахунок створення нових територій та об’єктів. Має місце значне відставання розвитку системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду в Україні у порівнянні з країнами Європи, де показник заповідності (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі держави) становить у середньому близько 15%. В Україні до 2006 року планувалось довести його до 7%, однак ця мета не досягнута. В різних регіонах показник заповідності коливається від 1% до 15%, при чому, у 12 областях України він становить всього 1-3%, у 10 областях має середні значення – 4-9%, і тільки у трьох областях (Закарпатській, Івано-Франківській і Хмельницькій) та містах Києві і Севастополі він перевищує 10%.

Із 220 видів природних ландшафтів України біля 40% представлено в природно-заповідному фонді. Досі не заповідані північно-степові ландшафти правобережжя та центрального степу, частково південного правобережжя, степового Криму, відсутні морські заповідні території. Не забезпечено належною охороною значну кількість видів флори і фауни, в тому числі включених до Червоної книги України та міжнародних «червоних» переліків.

Лише три фізико-географічні провінції України (21%) із 14 представлені біосферними заповідниками, а із 57 фізико-географічних областей лише 32 (60%) забезпечені природними заповідниками і національними природними парками.

Відсутня чітко визначена стратегія розвитку заповідної справи, недосконалою залишається система управління на загальнодержавному і регіональному рівнях. У системі Мінприроди не створена належна вертикальна структура управління, яка б забезпечувала управління і контроль за формуванням та утриманням природно-заповідного фонду в регіонах країни. В підпорядкуванні Мінприроди як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, знаходиться лише три відсотки від загальної кількості територій та об’єктів загальнодержавного значення, які займають близько 40% їх площі.

Ускладнює стан справ відсутність єдиної системи оплати праці, соціальних гарантій та пільг, належних умов життя і праці працівників установ природно-заповідного фонду, підготовки професійних кадрів заповідної справи, кадрової політики і планової перепідготовки фахівців з охорони біорізноманіття. Це не дає змоги забезпечити виконання багатофункціональних завдань, які стоять перед заповідною справою в сучасних умовах.

Через низький рівень фінансового і матеріального-технічного забезпечення погіршується і так незадовільний стан функціонування установ природно-заповідного фонду, які фінансуються на рівні 35% від потреб. Не забезпечується належне фінансування природоохоронних заходів, наукових досліджень, еколого-освітньої, рекреаційної діяльності, практично не виділяються кошти на капітальні видатки. Відсутність транспорту, засобів зв’язку, обладнання, службових та лабораторних приміщень, рекреаційної інфраструктури, музеїв природи та інформаційних центрів роблять неможливою реалізацію завдань щодо збереження унікальних природних комплексів та об’єктів. Низьким залишається рівень інвентаризації рослинного та тваринного світу в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, особливо тих, для управління якими не створені спеціальні адміністрації.

Відсутність необхідних державних інвестицій в розвиток національних природних регіональних ландшафтних парків і біосферних заповідників стримує розвиток рекреаційної галузі, яка може стати основою для екологічно збалансованого розвитку регіонів та створення нових робочих місць. В той же час недосконалість існуючого законодавства не дає змоги залучати іноземні інвестиції.

Система державної охорони природно-заповідних територій України не відповідає сучасним вимогам та міжнародним стандартам. Низький професійно-кваліфікаційний рівень працівників служби державної охорони природно-заповідного фонду України, обмеженість їх прав та правова незахищеність, відсутність служб державної охорони у штучно створених об’єктах природно-заповідного фонду України не дозволяють у повній мірі забезпечити охорону природних комплексів.

Недосконалість існуючої законодавчої бази щодо врегулювання питань охорони і забезпечення невиснажливого використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду, відсутність ефективного контролю за дотриманням режимів, низький загальний рівень екологічної освіти та інформованості населення призводить до нецільового використання земель природно-заповідного фонду, вилучення їх для різноманітних господарських потреб, у тому числі під будівництво. Особливо гостро стоїть це питання в наш час у зв’язку із здійсненням земельної реформи. Крім того, значна кількість земельних ділянок, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, не переведені до відповідної категорії земель, а їх межі не встановлені в натурі. Зростає загроза втрати зарезервованих для наступного заповідання цінних природних комплексів.

Роль природно-заповідного фонду у збереженні біотичного та ландшафтного різноманіття в умовах ринкової економіки є фундаментальною та ключовою. Тому забезпечення подальшого розвитку заповідної справи є одним з найважливіших пріоритетних напрямів довгострокової політики держави і буде здійснюватись шляхом реалізації Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року (далі Програма).



2. Мета та завдання Програми

Мета Програми полягає у забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку заповідної справи, вдосконаленні управління системою територій та об’єктів природно-заповідного фонду, прискоренні формування національної екологічної мережі, гармонізації суспільних відносин у процесі відтворення і невиснажливого використання природних ресурсів, розвитку природоохоронного міжнародного співробітництва з цих питань, а також забезпечення конституційних прав Українського народу на чисте довкілля.
Головними завданнями Програми є:

1. Створення і підтримання репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

2. Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного і ландшафтного різноманіття на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду.

3. Екологічно збалансований розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

4. Наукове забезпечення розвитку заповідної справи.

5. Формування системи освіти, кадрового забезпечення та інформування громадськості у сфері заповідної справи.



3. Обґрунтування шляхів і засобів реалізації головних завдань Програми
3.1. Створення і підтримання репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду
Програмою передбачено, що до 2020 року в основному буде завершено створення комплексної, репрезентативної, ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду, яка забезпечить значне зниження темпів втрати біорізноманіття, стане основою національної екологічної мережі як частини Пан’європейської екологічної мережі та елементом екологічно-збалансованого розвитку держави.

Передбачається, що національна система територій та об‘єктів природно-заповідного фонду в рамках виконання міжнародних зобов’язань буде поповнюватись лісовими, степовими, лучними, гірськими, морськими, приморськими та спеціальними транскордонними природоохоронними територіями, водно-болотними угіддями міжнародного значення, а також приватними заповідними територіями тощо. З метою подальшого розвитку мережі природно-заповідного фонду та недопущення втрати цінних у природоохоронному й науковому відношенні природних територій будуть здійснюватися заходи щодо їх резервування для наступного заповідання. Загалом, очікується зростання площі територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення до 10% від площі території України.

Програмою передбачається подальший розвиток ефективного державного управління, що буде здійснюватись шляхом розбудови державного управління заповідною справою, поліпшення управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду та системи державного контролю, зміцнення матеріально-технічної бази галузі, поліпшення умов праці працівників галузі.

Будуть реалізовані заходи щодо правового врегулювання відносин у сфері заповідної справи в умовах децентралізації повноважень центральних органів виконавчої влади, активізації процесів приватизації та інтеграції національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, впровадження в управління екосистемного підходу Конвенції про біологічне різноманіття. В першу чергу шляхом внесення змін до діючих законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічну мережу України», Лісового, Земельного та Водного кодексів а також прийняття нових законодавчих та нормативних актів для забезпечення збалансованого розвитку галузі, зокрема, з питань створення та управління природно-заповідним фондом.

До 2009 року передбачається створити ефективну державну систему фінансового забезпечення розвитку заповідної справи. Фінансування установ природно-заповідного фонду буде здійснюватися виключно за окремими бюджетними програмами в розрізі головних розпорядників коштів. Будуть залучатися також кошти з інших джерел - інвестиційних проектів, міжнародних природоохоронних фондів тощо. З метою залучення висококваліфікованих кадрів для установ природно-заповідного фонду буде створено єдину стимулюючу систему оплати праці в галузі.



Для інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень буде створено систему моніторингу та забезпечено ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду на основі сучасних інформаційних технологій, зокрема географічних інформаційних систем, удосконалено систему державної статистичної звітності у галузі. До управління заповідною справою, зокрема процесу прийняття рішень та здійснення контролю щодо його збереження, значно ширше залучатимуться місцеві громади та громадські організації.
3.2. Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного і ландшафтного різноманіття на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду

Державна політика буде спрямовуватись на забезпечення збереження природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду, призупинення до 2010 року втрати біотичного та ландшафтного різноманіття держави. З цією метою буде здійснюватись поетапна інвентаризація земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також ландшафтного та біорізноманіття, що знаходяться в їх межах. Межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду мають бути винесені у натурі, отримані правовстановлюючі документи на відповідні земельні ділянки, території та об’єктів природно-заповідного фонду віднесені до відповідної категорії земель, оптимізоване земельне законодавство для забезпечення збереження екосистем, видів флори, фауни та мікобіоти.

Здійснюватимуться заходи щодо поліпшення збереження та відновлення порушених екосистем, популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів флори, фауни та мікобіоти, рослинних угруповань, типів природних середовищ. Першочергова увага буде приділятися впровадженню науково обґрунтованих підходів щодо режимів збереження та менеджменту лісових, степових, водно-болотних та інших екосистем для попередження їх змін під впливом антропогенних факторів. Регуляторні заходи у зазначених екосистемах будуть впроваджуватись на основі розробленої сучасної нормативно-правової бази.

Будуть розроблені інструктивні та методичні документи щодо проведення таких регуляторних заходів у вищезазначених екосистемах.

Планування та впровадження природоохоронних заходів здійснюватиметься відповідно до Проектів організації територій природно-заповідного фонду, зорієнтованих на еколого-біологічні основи збалансованого управління територіями відповідно до загальноєвропейських підходів. При цьому буде запроваджено щорічний та п’ятирічний аналіз стану виконання Проектів організації територій природно-заповідного фонду з подальшим коригуванням відповідних спеціальних заходів, посилено контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду із залученням провідних вчених, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

Одним з пріоритетних напрямів у впровадженні природоохоронних заходів є формування дієвої служби державної охорони природно-заповідного фонду як правоохоронних органів, удосконалення правового забезпечення її функціонування, підготовка кадрів, надання відповідного оснащення, зброї та матеріально-технічного забезпечення згідно з сучасними вимогами. Працівники цієї служби будуть забезпечені правовим та соціальним захистом, для професіональної підготовки на базі однієї з установ природно-заповідного фонду буде створено спеціальний навчальний центр. Буде розроблено та запроваджено механізми охоплення державною охороною заповідних територій, що не мають своїх адміністрацій, в тому числі і штучно створених.

Окрім цього, будуть впроваджені заходи щодо забезпечення захисту природних комплексів природно-заповідного фонду від пожеж, аварій, запроваджено контроль за інвазійними видами флори та фауни.
3.3. Екологічно збалансований розвиток територій

та об’єктів природно-заповідного фонду

Екологічно збалансований розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду буде забезпечено шляхом впровадження науково обґрунтованих, сучасних методів управління природними ресурсами, що базуються на екосистемному підході, підтримання і відновлення традиційних, природозберігаючих технологій природокористування та екологізації місцевої економічної діяльності. Природоохоронні технології будуть спрямовані на підвищення природної стабільності та стійкості екосистем.

Будуть розроблені та впроваджені правові механізми інвестування економічного розвитку установ природно-заповідного фонду, врахування інтересів природно-заповідного фонду в бюджетному процесі та суспільно-економічному плануванні регіонів, їх впливу на процес прийняття рішень у цих сферах.

Основою екологічно збалансованого розвитку установ природно-заповідного фонду та прилеглих до них територій стане впровадження нових, екологічно безпечних видів господарської діяльності, насамперед соціально зорієнтованих.

Рекреаційна та оздоровча діяльність буде здійснюватись на підставі аналізу інвестиційних можливостей конкретних заповідних територій, розвиток обсягів та асортименту існуючих платних послуг, поліпшення їх якості.

З метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду передбачається:

- оптимізація рекреаційного використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, визначення допустимих рекреаційних навантажень на природні комплекси в кожному конкретному випадку, допустимих видів рекреації та контроль за дотриманням цих норм;

- розвиток спеціальних видів туризму, зокрема: спостереження за тваринами, походи маршрутами історичних та літературних героїв, “наодинці з природою” тощо;

- реалізація економічних проектів установ природно-заповідного фонду у сфері рекреації та інших видів господарської діяльності в тих її формах, що не руйнують і не пошкоджують навколишнє природне середовище;

- широке залучення до рекреаційної діяльності місцевого населення, в тому числі до сільського та екотуризму;

- рекламування рекреаційних можливостей установ природно-заповідного фонду;

- розробка та реалізація нормативних документів щодо спрощення сертифікації туристичних послуг у межах територій установ ПЗФ, оптимізації орендних відносин при використанні рекреаційних об’єктів.

Реалізація цих напрямів забезпечить створення сприятливих умов для відпочинку та оздоровлення населення в природних умовах, екологічно-збалансованого розвитку громад та регіонів, створенню нових робочих місць.
3.4. Наукове забезпечення розвитку заповідної справи

Наукове забезпечення розвитку заповідної справи буде здійснюватись шляхом встановлення державного замовлення установам природно-заповідного фонду, науково-дослідним установам, вищим навчальним закладам, що дасть змогу постійно отримувати науково обґрунтовані рекомендації щодо збереження, відтворення і збалансованого використання унікальних природних комплексів, рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослин, тварин і грибів. Буде запроваджено регулярний централізований науковий аналіз результатів досліджень за програмою Літопису природи, будуть визначатися поточні та прогнозні зміни біорізноманіття на природно-заповідних територіях. З цією метою буде здійснено перехід на електронно-програмне забезпечення, що спростить та поширить доступ до накопиченої інформації, дозволить оперативно вирішувати гострі природоохоронні проблеми. Буде забезпечено розвиток системи ведення Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. На підставі наукових досліджень буде поєднано в єдину систему інформаційні ресурси Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, Літопису природи та результатів екологічного моніторингу заповідних екосистем.

Програмою передбачається виконання наукових заходів щодо інвентаризації біотичного і ландшафтного різноманіття, екологічного моніторингу та здійснення проблемних досліджень у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, активізація наукової роботи у біосферних та природних заповідниках розроблення державних стандартів у галузі природно-заповідної справи тощо.

На першому етапі реалізації Програми здійснюватиметься консолідація наукових сил установ природно-заповідного фонду України, Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, вищих навчальних закладів та інших профільних установ та відомств, які формують систему галузевої природно-заповідної науки. Передбачається підвищення ролі Наукового центру заповідної справи Мінприроди, забезпечення ним науково-аналітичних, кадастрових і моніторингових робіт, формування єдиної системи методичного керівництва науковими дослідженнями у заповідниках і національних природних парках України.

Пріоритетним напрямком наукової діяльності буде забезпечення вирішення завдань:


  • щодо розробки наукових обґрунтувань створення нових заповідних територій;

  • дослідження факторів та причин, що зумовлюють деградацію природних екосистем, розвиток наукових засад щодо попередження, зменшення негативних впливів і відновлення екосистем та розроблення відповідних рекомендацій;

  • створення науково-методичної бази для здійснення природоохоронних заходів;

  • розвитку науково-теоретичного та практичного обґрунтування організації території природних і біосферних заповідників, національних природних та регіональних ландшафтних парків, функціонального зонування їх території та засобів впровадження;

  • врахування у різних секторах економічної діяльності завдань збереження біорізноманіття, в т.ч. при рекреаційному використанні територій;

  • розробка наукових методів екологічно-збалансованого господарювання в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.



3.5. Підвищення фахового рівня, кадрове забезпечення та інформування громадськості у сфері заповідної справи

Удосконалення системи екологічної освіти щодо збереження та розвитку природно-заповідного фонду буде здійснюватись у дошкільних, середніх шкільних і вищих навчальних закладах, а також у відповідних установах післядипломної освіти. З цією метою будуть підготовлені відповідні навчальні програми, плани, підручники та посібники, методичні рекомендації тощо.

Програма передбачає відкриття навчальної та наукової спеціалізацій “заповідна справа”, запровадження якої дозволить розпочати підготовку і перепідготовку (підвищення кваліфікації) фахівців у цій галузі. Для введення у провідних вищих начальних закладах такої спеціалізації будуть розроблені відповідні методичні бази та визначено щорічне державне замовлення на підготовку фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Буде запроваджено механізм атестації працівників галузі та підвищення їх кваліфікації кожних три роки, організовано постійно діючі спеціальні курси підвищення кваліфікації керівників установ природно-заповідного фонду, працівників служби державної охорони, наукових співробітників та фахівців з еколого-просвітної роботи.

Для підвищення обізнаності та екологічної свідомості громадськості, просвіти та розвитку екологічної культури населення, з метою підтримки збереження природно-заповідного фонду буде створено систему регіональних еколого-просвітницьких центрів на базі заповідників та національних природних парків, загальноосвітніх середніх шкіл, природоохоронних неурядових організацій, державних підприємств лісового господарства тощо.

Розвиток екологічної освіти та просвіти буде здійснюватись шляхом державної підтримки:

- науково-популярних видань, зокрема, «Заповідна справа в Україні», «Природно-заповідна справа», «Свята справа», «Заповідь», „Рідна природа”, „Зелені Карпати”, «Жива Україна», «Ойкумена», «Carpathi», Енциклопедії заповідної справи, випуску серії довідників, буклетів, навчальних, методичних та інших видань;

- створення системи літніх дитячих екологічних таборів на базі установ природно-заповідного фонду із залученням молоді до здійснення природоохоронних заходів;

- інформування населення щодо необхідності збереження біорізноманіття в засобах масової інформації, під час проведення різних кампаній, за допомогою екологічної реклами;

- ініціатив громадськості щодо збереження біорізноманіття, розвиток та поширення екологічного руху, традиційного природокористування;

- популяризації елементів місцевої народної культури та традицій, спрямованих на збереження живої природи.

4. Розвиток міжнародного співробітництва


Програма забезпечить реалізацію чинних в Україні міжнародних конвенцій та угод, насамперед, Конвенції про охорону біологічного різноманіття (1992) та її Програми з охоронюваних територій, Конвенції про захист всесвітньої культурної та природної спадщини (1972), Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (1971), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (1979), Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (2003) та інших, у частині положень, які стосуються розвитку та збереження природно-заповідного фонду. Серед пріоритетних напрямків міжнародної діяльності в цій галузі буде формування міжнародних мереж охоронюваних територій та акваторій, в тому числі транскордонних, зокрема, в рамках євроінтеграції, мережі територій спеціального збереження Смарагдової мережі Європи та «НАТУРА 2000» Європейського Союзу, Всесвітньої мережі біосферних резерватів, мережі водно-болотних угідь міжнародного значення, а також подання найкращих заповідних територій для нагородження Дипломом Ради Європи та внесення до Списку всесвітньої природної спадщини. Проводитиметься робота щодо залучення додаткових міжнародних ресурсів для впровадження заходів, передбачених Програмою.

У діяльності щодо формування Всесвітньої мережі біосферних резерватів пріоритетом буде створення нових транскордонних об’єктів: з Польщею - на Західному Поліссі та Розточчі, Угорщиною - в басейні Тиси, Румунією - в Марамороських Карпатах, з Молдовою - в пониззі Дністра, Росією - на Десні та у басейні Сіверського Донця, Білорусією - на Західному Поліссі та в басейні Прип’яті.

В ході реалізації Програми буде проводитися систематичний аналіз та обмін міжнародним досвідом та інформацією у сфері заповідної справи, забезпечено участь українських фахівців у міжнародних форумах та їх стажування за кордоном.

5. Етапи виконання Програми

Програма виконуватиметься у три етапи. Основні заходи щодо її реалізації викладені в Додатках 1 - 4.

На першому етапі (2008-2012 роки) необхідно забезпечити прийняття актів законодавства з питань подальшого розвитку заповідної справи, удосконалити систему управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду; заплановано створити 27 національних природних парки, один природний, два біосферних заповідники, два ботанічних сади, один зоологічний парк та один парк-пам‘ятку садово-паркового мистецтва; завершити розроблення проектів землеустрою територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановлення їх меж у натурі, суттєво поліпшити фінансування установ природно-заповідного фонду. Для досягнення індикативних показників розвитку збільшення площі природно-заповідного фонду (Додаток 2) будуть розроблені регіональні програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

На другому етапі (2013-2017 роки) передбачається завершити приведення національного законодавства та управлінської сфери у відповідність до стандартів Європейського Союзу; заплановано створити 14 національних природних парків, два природних і один біосферний заповідники, завершити утворення цілісної мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду в рамках окремих природних регіонів і природних коридорів.

На третьому етапі (2018-2020 роки) необхідно завершити формування репрезентативної мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, особливо мережі морських заповідних акваторій. Планується створити 3 національних природних парки, створити умови для включення природно-заповідного фонду України до Пан'європейської екологічної мережі. На цьому етапі буде запроваджено інтегральну систему управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду із широким залученням місцевого населення і всіх заінтересованих сторін. Забезпечуватиметься належна охорона цінних природних комплексів та об'єктів.

6. Фінансове забезпечення

Фінансове забезпечення виконання Програми буде здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, у тому числі державного і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, інвестицій, грантів, спонсорської допомоги, та інших джерел.

Зокрема, реалізація заходів щодо створення та розширення установ природно-заповідного фонду (Додаток 1) і розвитку заповідної справи (Додаток 3) буде здійснюватись за рахунок коштів державного фонду охорони навколишнього природного середовища, для чого буде створено нову бюджетну програму „Розвиток заповідної справи”, а також за рахунок інвестиційних проектів.

Фінансування установ природно-заповідного фонду (Додаток 6) та наукове забезпечення розвитку заповідної справи (Додаток 4) будуть фінансуватись із загального фонду державного бюджету з відповідних існуючих бюджетних програм із врахуванням завдань Програми.

Заходи щодо створення та збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, які не мають своїх спеціальних адміністрацій, будуть здійснюватись за рахунок коштів державного і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Створення, утримання та здійснення природоохоронних та інших цільових заходів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюватиметься за рахунок коштів місцевих бюджетів і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища та інвестицій.

Загальні обсяги фінансування заходів щодо розвитку заповідної справи за етапами та 2008-2012 роки викладені в Додатку 5 Програми.

За оцінкою результатів впровадження Програми здійснюється коригування завдань, їх змісту та обсягів фінансування.


7. Очікувані результати

Виконання Програми дасть змогу створити оптимальну систему збереження ландшафтного та біорізноманіття в межах природно-заповідного фонду України.

Виконання Програми забезпечить:

збільшення площі природно-заповідного фонду України до 10% загальної території України;

поліпшення управління заповідною справою;

соціально-економічний розвиток установ природно-заповідного фонду;

збереження генофонду рослинного і тваринного світу;

запобігання використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду не за їх цільовим призначенням;

проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері заповідної справи;

раціональне природокористування в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

поліпшення фінансового забезпечення розвитку заповідної справи;

створення системи екологічної освіти, рекреації, в тому числі туризму та оздоровлення населення, залучення його широких верств до розв'язання екологічних проблем;

удосконалення природоохоронного законодавства та його адаптації до законодавства країн Європейського Союзу;

залучення до управління у сфері заповідної справи висококваліфікованих кадрів;

розбудову національної та Пан'європейської екологічних мереж, Всесвітньої мережі біосферних резерватів, мережі водно-болотних угідь міжнародного значення;

виконання міжнародних конвенцій та угод, активізацію участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони навколишнього природного середовища.





Каталог: docs
docs -> З в І т відділу освіти Золочівської районної державної адміністрації про результати роботи в 2005-2006 навчальному році
docs -> Звіт перед громадськістю про роботу керівника школи Дюкаревої Т. А. за 2013-2014 н р.
docs -> Структура методичної роботи з педагогічними працівниками Золочівського району в 2005-2006 навчальному році Районні методичні об”єднання
docs -> Контроль та оцінювання знань учнів з предметів гуманітарного циклу українська мова кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української
docs -> Бібліотеки шахтарського району – громаді села
docs -> " Вітаміни це здоров’я та спосіб життя"
docs -> Украïнська література
docs -> Бібліотеки Амвросіївського району – осередки духовності та знань Збірка інформаційних
docs -> Планробот и департаменту освіти І науки, молоді та спорту обласної державної адміністрації на 2013 рік м. Чернівці зміс т
docs -> Поетичний світ Володимира Васильовича Пояти – перлини придністровської землі


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал