Програма для загальноосвітніх навчальних закладів



Сторінка4/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,19 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

( 93 год.)


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУП

(1 год.)


Краса і багатство української мови.
ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В П’ЯТОМУ КЛАСІ

(3 год.)


Словосполучення і речення.

Просте і складне речення, розділові знаки в них.

Орфограми в коренях, префіксах, суфіксах та на межі значущих частин слова.
МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ. ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ

ІМЕННИК


(21 год.)

Іменник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

  • Використання іменників-синонімів, іменників-ан­тонімів і синонімічних фразеоло­гізмів з іменниками.

Іменники, що означають назви істот і неістот (повторення), за-
гальні і власні назви. Велика буква і лапки у власних назвах.

Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду. Стилістична роль роду іменників.

  • Запобігання помилкам у визна­ченні роду окремих іменників (рояль, рукопис), у тому числі тих, які в українській і росій­ській мовах належать до різного роду (біль, степ, собака), слів іншомовного походження. Узгодження з іменниками спільного роду прикметників, займен­ників та дієслів минулого часу.

Число іменників (повторення). Іменники, що мають форму тільки однини або тільки множини. Стилістична роль числа іменників.

Відмінки іменників. Кличний відмінок в українській мові.

Типи відмін іменників.

Правильне вживання відмінкових закінчень іменників. Вживання іменників у кличному відмінку при звертанні: батьку, сестро, Ігоре, Сергію, земле. Синонімічність деяких відмінкових конструкцій: купив сіль (солі), хліб (хліба), твого ім'я (імені).

Особливості відмінювання імен­ників, що вживаються тільки в множині. Незмінювані іменники.

Правильне вживання незмінюваних іменників (практично).

Основні способи творення іменників, найуживаніші суфікси (практично). Стилістична роль словотвірних засобів іменників.

Не з іменниками.

Букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -ичк-, -інн(я),


-енн(я),
-н(я), -инн(я), -ив(о),
-ев(о).

Написання і відмінювання прі­звищ, імен та імен по батькові.



Учень / учениця:


  • пояснює, в чому виявляються краса і багатство української мови;


  • застосовує здобуті в 5 класі знання, сформовані вміння і навички;




  • розпізнає іменники серед інших частин мови, визначає їх постійні і непостійні ознаки, синтаксичну роль;

  • розрізняє іменники – назви істот і неістот, імена власні й загальні, використовує їх у ролі звертань; правильно пише власні назви;

  • визначає рід іменників (у т. ч. іншомовного походження, а також тих, які в українській і російській мовах належать до різного роду); узгоджує з іменниками спільного роду прикметники, займенники та дієслова минулого часу, правильно використовує іменники спільного роду;

  • визначає відмінок іменників, утворює форми називного (директори, інженери) та родового відмінків множини (панчіх); правильно вживає відмінкові форми іменників, найуживаніші незмінювані іменники;

  • утворює іменники за допомогою відомих способів словотвору;

  • правильно відмінює і пише прізвища, імена та імена по батькові;

  • правильно використовує іменники, в т. ч. іменники-синоніми для точнішого вираження думок та уникнення невиправданих повторів, а також іменники-синоніми і синонімічні фразеологізми з іменниками;

  • розпізнає вивчені орфограми в іменниках (прикметниках, числівниках, займенниках, дієсловах у міру їх засвоєння); пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила.

Міжпредметні зв’язки



Вживання великої букви у власних назвах; слова із суфіксами зменшуваль­но-пестливого значення та суфіксами на означення згрубілості в художніх творах (література).

ПРИКМЕТНИК

(14 год.)

Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Використання прик­метників-синонімів.

Правопис голосних у закінченнях прикметників (повторення).



Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні й короткі форми прикметників; паралельні відмінкові закінчення.

Ступені порівняння прикметни­ків. Утворення вищого і найви­щого ступенів порівняння прикмет­­ників.

Синонімічність простої та складеної форм вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Наголос у формах вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. Запобіган­ня помилкам у використанні форм вищого і найвищого сту­пенів порівняння прикметників.

Прикметники твердої і м'якої груп, їх відмінювання.

Способи творення прик­метників (практично). Найуживаніші суфікси прикметників (практично).

Не з прикметниками.

Букви ь, е, у в суфіксах на означення пестливості і неповноти ознаки: -еньк-, -есеньк-,


-ісіньк-, -юсіньк-, -уват-,
-юват-.

Букви ь, е, о, и, і в прикметникових суфіксах -ськ-, -ев- (-єв-),


-ов- (-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-,
-ичн-,
-ічн-, а також у прикметниках на -зький, -цький.

Букви н і нн у прикметниках.

Написання складних прик­метників разом і через дефіс.

Написання прізвищ прикметникової форми.



Учень / учениця:


  • розпізнає прикметники, визначає їх граматичні ознаки;

  • розрізняє якісні, відносні та присвійні прикметники; правильно вживає їх;

  • утворює ступені порівняння прикметників, правильно наголошує і вживає прикметники вищого і найвищого ступенів (у простій і складеній формах);

  • утворює прикметники за допомогою відомих способів словотвору;

  • правильно вживає речення з прикметниками в ролі присудка; використовує прикметники в переносному значенні;

  • добирає синонімічні й антонімічні ряди прикметників; використовує прикметники-синоніми для точнішого вираження думки та уникнення невиправданих повторів;

  • правильно вживає прізвища прикметникової форми;




Міжпредметні зв’язки

Використання прикметників для точного опису предметів, явищ і подій; епітети і метафора (література).



ЧИСЛІВНИК

(16 год.)



Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні і складені.

Правильне вживання відмінкових форм іменників при кількісних числівниках (у тому числі дробових і збірних).

Відмінювання кількісних чис­лівників. Буква ь на кінці числівників та перед закінченням у непрямих відмінках.

Правильне вживання форм непрямих відмінків кількісних числівників.

Відмінювання порядкових числівників.

Роздільне написання складених числівників, написання разом порядкових числівників із -сотий, ‑тисячний, -міль-йонний, -мільярд­ний.



Правильне вживання числівників для позначення дат, часу (годин) (з Восьмим березня).

Учень / учениця:


  • розпізнає числівники, визначає їх граматичні ознаки; розрізняє числівники та інші частини мови, які виражають числові значення;

  • утворює відмінкові форми числівників;

  • читає і позначає на письмі числівники;

  • правильно використовує числівники (кількісні – в ролі підмета і присудка, порядкові – в ролі означення);

  • правильно вживає числівники на позначення дат, часу (годин);

  • виражає орієнтовну кількість поєднанням кількісного числівника й іменника (хвилин п’ять, кілометрів десять);




Міжпредметні зв’язки

Правильне використання форм числівників під час читання (література).



ЗАЙМЕННИК

(10 год.)



Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників (загальне ознайомлення). Написання прийменників із займенниками окремо (повторення).

Вживання займенників для
зв'язку речень у тексті.

Особові та зворотний займенники, їх відмінювання. Буква н в особових займенниках 3-ї особи після прийменників.



Правильне вживання особових займенників (відповідно до змісту попереднього речення).

Питальні і відносні займенники, їх відмінювання.

Неозначені й заперечні займен-
ники, їх творення і відмінювання. Дефіс у неозначених займенниках. Ні в заперечних займенниках.

Присвійні, вказівні, означальні займенники, їх відмінювання.



Вживання займенників Ви, Ваш у ввічливо-пошанному значенні при звертанні до однієї особи. Написання цих займенників з великої букви.
ДІЄСЛОВО

(25 год.)



Дієслово: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Особливі форми дієслова: дієприкметник, дієприслівник (загальне ознайомлення).
Неозначена форма (інфінітив) та особові форми.

Вживання неозначеної форми дієслова для створення стилістичних відтінків висловлювання (раптовості, повторюваності, категоричності, наказу); вживання дієслівних форм третьої особи однини без особових закінчень і суфіксів (типу біга, зна) у розмовному та художньому стилях мовлення.

Не з дієсловами.

Використання у мовленні дієслів-синонімів.

Доконаний і недоконаний види дієслова.

Практичне засвоєння дієслівних словосполучень, в яких допускаються помилки у формі залежного слова (в тому числі словосполучень, що різняться в українській і російській мовах).

Часи дієслова. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів.

Наголос у деяких дієсловах минулого часу.

Теперішній час. Майбутній час. Відмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу.

Стилістична роль часу дієслів.

Вживання форм теперішнього і майбутнього часу замість минулого. Вживання форми 2-ї особи однини в художньому стилі та форми 3-ї особи множини у ділових висловлюваннях типу інструкцій (у реченнях з одним головним членом). Правильне наголошування дієслів.

Дієслова І та ІІ дієвідмін. Бук­ви е, и в особових закінченнях дієслів І та ІІ дієвідмін.

Практичне засвоєння особових форм дієслів з чергуванням кінцевого приголосного основи.

Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу. Творення дієслів наказового способу. Буква ь у дієсловах наказового способу. Стилістичні можливості способів дієслова.

Синонімічність способів дієслова. Вживання одних способів дієслів замість інших. Вживання інфінітива в значенні різних способів.

Безособові дієслова. Стилістична роль безособових дієслів.

Способи творення дієслів (практично).



Учень / учениця:


  • розпізнає займенники; визначає їх граматичні ознаки;

  • правильно відмінює займенники;

  • утворює неозначені й заперечні за­йменники;

  • розрізняє відносні й питальні займенники;

  • замінює іменники, прикметники і числівники відповідними займен­никами;

  • використовує займенники як засіб зв’язку речень і частин тексту;



  • розпізнає дієслова, визначає їх граматичні ознаки;

  • відрізняє неозначену форму дієслова від інших форм (зокрема 3-ї особи); розрізняє дієслова доконаного і недоконаного виду, часи і способи дієслів;

  • вживає одні дієслівні форми замість інших (теперішній і майбутній час замість минулого, неозначену форму в значенні різних способів, одні способи замість інших);

  • правильно складає і вживає речення з дієсловами в ролі присудка;

  • використовує дієслова-синоніми для увиразнення думки, уникнення невиправданих повторів.




Міжпредметні зв’язки

Метафора, уособлення (література).



ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ШОСТОМУ КЛАСІ

(3 год.)





СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ



Зміст соціокультурного блоку програми

Проблематика

Україна – держава в центрі Європи.

Державна мова. Символіка.

Міста України.


Минуле України, її сьогодення.

Визначні постаті української історії.



Державні та народні свята в Україні.

Рід, родина, дім. Взаємини і традиції в українській родині.

Школа. Навчання. Стосунки між учителем та учнями, між однокласниками.

Ти серед людей. Загальноприйняті норми моралі й поведінки. Культура спілкування.

Загальнолюдські моральні цінності.

Здоровий спосіб життя.

Подорожі, поїздки. Транспорт.

Праця. Цікаві професії.

Освіта. Культура. Література. Мистецтво.

Будівництво й архітектура.

Світ речей.

Відкриття. Пошуки. Знахідки.

Різноманітність рослинного і тваринного світу. Охорона природи, тварин і довкілля.

Природні явища, їх причини.


Учень / учениця:

  • здобуває соціокультурну інформацію, аналізує, оцінює, відбирає і використовує її для особистісного розвитку, для досягнення комунікативних і життєвих цілей;

  • встановлює нетривалі соціальні контакти, вживаючи повсякденні
    ввічливі форми привітання і звертання; відповідає на запрошення, пропозицію, вибачення;

  • вчиться ефективно спілкуватися в межах визначеної соціокультурної проб­лематики, використовуючи виучувані мовні засоби, різні мнемонічні прийоми та виконуючи необхідні супровідні дії;

  • вчиться реалізовувати основні мовленнєві функції (зокрема обмін інформацією) та реагувати на них, висловлювати свої погляди і ставлення за допомогою виучуваних мовних засобів.

ДІЯЛЬНІСНА (СТРАТЕГІЧНА) ЗМІСТОВА ЛІНІЯ



Організовуючи навчальну діяльність, учень / учениця:

  • дотримується правил гігієни навчальної праці;

  • самостійно визначає режим навчальної роботи з урахуванням ступеня складності предметів;

  • розуміє поставлене вчителем навчальне завдання і діє відповідно до нього;

  • самостійно чи з допомогою вчителя визначає стратегію власної пізнавальної та мовленнєвої діяльності: мотив, мету і завдання навчальної роботи, планує основні етапи її виконання, здійснює намічений план; контролює перебіг; відбирає необхідні засоби для розв’язання завдань; використовує найраціональніші способи, запропоновані вчителем; переносить засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; виконує основні мисленнєві операції – аналіз, синтез, порівняння, проводить аналогії і робить висновки за аналогією, опановує вміння сис­тематизувати й узагальнювати навчальний матеріал; вчиться моделювати, наводити аргументи на підтвердження тез; здійснювати контроль; оцінює якість виконаної роботи (власної або однокласника) відповідно до прийнятих вимог;

  • дотримується заданого темпу роботи;

  • працює самостійно, вчиться працювати в парі та в групі; надає необхідну допомогу однокласникам.


Працюючи з книжкою та іншими джерелами знань, учень / учениця:

  • орієнтується в змісті підручника; самостійно ознайомлюється з його змістом; звертається до запитань і завдань підручника, використовує зразки у навчальній діяльності; користується схемами, таблицями, алгоритмами, інструкціями і додатками;

  • вчиться використовувати українськомовні довідкові джерела; знаходить, засвоює і в разі необхідності передає інформацію українською мовою;

  • орієнтується в порядку розстановки книжок у бібліотеці, знаходить потрібну книжку, користуючись відкритим доступом до полиць, рекомендаційними списками, картотекою, тематичним каталогом, книжково-ілюстративними виставками; визначає орієнтовний зміст незнайомої книжки за її елементами: обкладинкою, титульною сторінкою; орієнтується в каталожній картці, записує дані про книжку з титульної сторінки в каталожну картку; самостійно вибирає і читає дитячі книжки, періодику, використовує їх на уроках і в позаурочний час;

  • вчиться працювати з комп’ютером та іншими ТЗН з метою ефективного засвоєння навчального матеріалу.

7 клас


(87 год., 2, 5 год. на тиждень; резервний час – 5 год.)
МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ
( 22 год.)


Зміст навчального матеріалу (навчальної діяльності)

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовлення

Повторення вивченого про текст і стилі мовлення. Види і засоби зв’язку в тексті. Пуб­ліцистичний стиль мовлення.

Складний план власного висловлювання (практично).

Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесів праці, роздуму дискусійного характеру.

Аудіювання

Аудіювання природного українського мовлення з різних джерел Розвиток аудіативної пам’яті, уваги і уяви.

Вибіркове аудіювання окремих фрагментів тексту із завданням (визначити правомірність і неправомірність твердження тощо).

Порівняння двох фрагментів прослуханого тексту щодо наявності нової інформації.

Вичленування різних категорій смислової інформації (знаходження місця прослуханого фрагмента в графічному тексті).

Встановлення граматичних відмінностей між записаним і прослуханим реченнями.

Вичленування окремих фраз за певною ознакою.

Усунення мовних труднощів аудіотексту (знаходження лексичних і граматичних помилок, допущених під час перекладу тексту з російської мови на українську).

Цільове аудіювання фрагмента чи цілого тексту з метою використання здобутої інформації при підготовці висловлювання.

Стисле відтворення прослуханого тексту.

Визначення сюжетної лінії прослуханого тексту. Запис почутої розповіді.

Прогнозування змісту (складання плану продовження тексту за прослуханим фрагментом).

Аналіз уживання мовних засобів.




Учень / учениця:

  • визначає види і засоби зв’язку в тексті;

  • розпізнає публіцистичний стиль серед інших відомих стилів мовлення, знаходить мовні засоби, характерні для цього стилю;

  • визначає особливості текстів за їх належністю до вивчених стилів мовлення;

  • використовує вивчене про текст, види і засоби зв’язку, стилі і типи мовлення під час побудови і вдосконалення власних висловлювань;


  • уважно слухає, сприймає на слух, розуміє чуже мовлення і вербально реагує на нього в межах вікових можливостей і засвоєного мовного матеріалу в умовах навчального і побутового спілкування;

  • аудіює тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;

  • вичленовує смислову інформацію, розрізняє головну і другорядну інформацію, виділяє і утримує в пам’яті необхідну інформацію;

  • використовує здобуту інформацію при підготовці власних висловлювань;

  • визначає сюжетну лінію прослуханого тексту;

  • виділяє логічно-смислові частини в прослуханому тексті;

  • переказує почуте докладно і стисло (усно чи письмово);

  • прогнозує зміст озвученого тексту;

  • аналізує вживання мовних засобів;

  • встановлює граматичні відмінності між записаним і прослуханим реченнями;

  • знаходить лексичні і граматичні по­мил­ки, допущені під час перекладу;



Читання

Читання різних за обсягом тек­стів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Вдосконалення умінь читати вголос і мовчки, користуватися вивчальним, ознайомлювальним та вибірковим видами читання. Формування початкових умінь пошукового читання.

Збагачення і розширення словникового запасу. Визначення комунікативного наміру автора.

Визначення структурно-смис-


лових компонентів тексту.

Встановлення зв’язку між одиничними фактами тексту; об’єд-


нання окремих фактів у смислове ціле.

Складання простого і складного плану прочитаного.

Формування умінь знаходити в тексті конкретну інформацію і використовувати її при підготовці власних висловлювань. Здобуття повної фактичної інформації, що міститься в тексті.

Визначення лексико-тематич-


ної основи тексту (підготовка телеграфного повідомлення).

Добір тематично однорідних текстів, порівняння їх щодо наявності нової інформації.

Перефразування. Еквівалентна заміна.

Стислий і вибірковий переказ прочитаного.

Визначення засобів зв’язності в тексті.

Складання ситуацій до тексту.

Прогнозування змісту (на основі поданого висновку тощо).

Інтерпретація прочитаного.



Аналіз уживання мовних засобів.

Розвиток техніки читання.


Говоріння

Діалогічне мовлення.

Розігрування готового діалогу без опори на текст.

Самостійне розширення реплік діалогу відповідно до контексту, комунікативного завдання, за рахунок ініціативного мовлення.

Конструювання діалогу з набору запропонованих реплік, на основі тексту, за аналогією, на основі програми спілкування.

Складання діалогів на одну тему, але для різних ситуацій
спілкування.

Монологічне мовлення.

Докладний, стислий і вибірковий перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) та роздуму.

Докладний усний переказ текстів публіцистичного стилю.

Переказування тексту з адресацією його певній особі чи групі осіб та оформленням засобами монологічного мовлення.

Переказ прочитаного з доповненням.

Розгортання діалогічних реплік у монологічне висловлювання.

Розповідь на основі прочитаного, побаченого, почутого.

Завершення висловлювання за поданим початком.

Стислий виклад змісту теленовин, переглянутого кінофільму.

Усне повідомлення про якусь подію.

Опис жанрової картини.

Самостійне створення монологічних висловлювань вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.


Письмо

Написання переказів (за простим або складним планом).

Докладний і стислий перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) і роздуму.
Написання творів (за простим або складним планом).

Твір-опис зовнішності людини, процесу праці (за власними спостереженнями і за картиною).

Твір-оповідання за поданим сюжетом.

Твір-роздум дискусійного характеру.

Допис дискусійного характеру в газету.

Телеграма. СМС.
Ділові папери

Розписка. Доручення.
Переклад

Переклад з російської мови


текстів, які містять описи зовнішності людини, процесів праці, роздуми.

Переказ-переклад (письмовий).



Знаходження лексико-граматич-
них розбіжностей між вихідним текстом і варіантами його перекладу.





  • читає тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення відповідно до норм української літературної мови та вимог “Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів...”;

  • прогресує в техніці читання, користується засвоєними видами читання, опановує пошукове читання;

  • систематично збагачує і уточнює свій словниковий запас, користується
    словниками різних видів;

  • виділяє логічно-смислові частини прочитаного; складає простий і складний плани тексту;

  • інтерпретує й оцінює прочитане;

  • аналізує мовне оформлення тексту, визначає засоби зв’язку (в межах вивченого матеріалу);

  • підбирає тематично однорідні тексти;

  • порівнює інформацію двох і більше текстів щодо її новизни;

  • переказує прочитане за самостійно складеним простим чи складним планом докладно, стисло і вибірково (усно і письмово);

  • використовує здобуту з текстів інформацію при підготовці власних висловлювань;



  • складає діалог із запропонованих реп-
    лік (із додаванням власних реплік за змістом), на основі тексту чи ситуації спілкування, за аналогією;

  • коректно й ефективно веде діалог з конкретним адресатом за визначеною соціокультурною проблематикою, з представниками різних вікових груп, знайомими і незнайомими, безпосередньо й опосередковано (телефоном), дає логічну й емоційну оцінку реплік співрозмовника;

  • ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмовника в різних ситуаціях спілкування: висловлює сумнів з приводу достовірності одержаної інформації чи її джерела, впевненість у її недостовірності; просить уточнити інформацію; висловлює схвалення, зацікавленість, згоду, незгоду, стурбованість, хвилювання, подив, невдоволення, заборону, радість, захоплення, побажання, заклик, дає дозвіл, пораду тощо; реагує на відповідні репліки;

  • бере участь у дискусіях на знайому тематику, висловлює й переконливо аргументує власну думку, спростовує помилкові твердження, дотримуючись правил ведення дискусії;

  • переказує зміст прочитаного (прослуханого) тексту;

  • складає підготовлені усні висловлювання вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;

  • дотримується вимог до усного мовлення та правил спілкування;



  • переказує прослухане і прочитане за самостійно складеним простим та склад­ним планом докладно і стисло;



  • складає твори (вказаних у програмі видів) за простим і складним планом, вибирає відповідно до ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовує різні типи мовлення (в тому числі описи
    зовнішності людини і процесу праці, роздум дискусійного характеру);

  • добирає мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення; вдосконалює написане.

  • складає телеграму, СМС;



  • складає розписку, доручення;



  • перекладає з російської мови речення, діалоги, тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення (у т. ч. з описами зов­нішності людини, процесів праці та роздумів) у межах вивченого мовного матеріалу; здійснює переказ-пере­клад;

  • знаходить і усуває лексико-граматичні розбіжності між вихідним текстом і варіантами його перекладу.

Міжпредметні зв’язки

Письмова характеристика літературного героя, роль опису зовнішності в розкритті його характеру (література); елементарний аналіз змісту і художніх засобів твору портретного живопису (образотворче мистецтво); роль опису трудових процесів у художніх творах (література).


МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

( 60 год.)


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУП

(1 год.)


Місце української мови серед інших слов’янських мов.
ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ШОСТОМУ КЛАСІ

(2 год.)


Розділові знаки в синтаксичних конструкціях.

Найскладніші орфограми.



Учень / учениця:


  • визначає місце української мови серед інших слов’янських мов;



  • застосовує здобуті знання, сформовані вміння і навички;

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ. ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ.

ДІЄПРИКМЕТНИК

(14 год.)

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Відмінювання дієприкметників. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників.



Дієприкметниковий зворот. Виділення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).

Правильна побудова речень з дієприкметниковими зворотами. Інтонація речень з дієприкметниковими зворотами. Синонімічність складних і простих речень з дієприкметниковими зво­ротами.

Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу (практич­но). Правопис голосних і приголос­них у суфіксах дієприкметників.

Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження.

Не з дієприкметниками.

Безособові дієслівні форми на -но, -то.



Вживання безособових дієслівних форм на -но, -то.





  • розпізнає дієприкметники, відмежовує їх від дієприслівників, визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

  • розрізняє активні й пасивні дієприкметники;

  • правильно наголошує дієприкметники;

  • узгоджує дієприкметники з означуваними іменниками;

  • утворює від дієслів дієприкметники;

  • робить розбір дієприкметника як частини мови;

  • правильно будує речення з дієприкметниковими зворотами;

правильно використовує у мовленні дієприкметники та безособові дієслівні форми на -но, -то;

  • знаходить вивчені орфограми в дієприкметниках (дієприслівниках, службових частинах мови в міру їх засвоєння); пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами, виділяє комами дієприкметникові звороти (надалі – й дієприслівникові звороти та одиничні дієприслівники); знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

Міжпредметні зв’язки

Використання дієприкметників як одного із засобів створення образності (література).


ДІЄПРИСЛІВНИК

(6 год.)


Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Не з дієприслівниками.

Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.

Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення (практично).

Учень / учениця:


  • розпізнає дієприслівники, визначає їх морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

  • розрізняє дієприслівники недоконаного і доконаного виду;

  • утворює дієприслівники обох видів від дієслів;

  • робить розбір дієприслівника як частини мови;

  • правильно будує та інтонує речення з дієприслівниковими зворотами;

Складні випадки вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду.

Правильне вживання дієпри­слівників у побудові речень. Використання дієприслівникового звороту як засобу зв'язку речень у тексті; дотримання інтонації речень з дієприслівниковими зворотами.




Міжпредметні зв’язки

Використання дієприслівників як одного із засобів створення образності; вживання дієприслівників у наукових текстах (література).




ПРИСЛІВНИК

(18 год.)



Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Ступені порівняння прислів-
ників
.

Способи творення прислівників.

Правильний наголос у прислівниках. Використання прислівників як засобу зв'язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення.

Букви н та нн у прислівниках.

Не і ні з прислівниками.

И та і в кінці прислівників.

Дефіс у прислівниках.

Написання прислівників разом і окремо.

Учень / учениця:


  • розпізнає прислівники, визначає їх морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

  • утворює прислівники за допомогою відомих способів словотвору;

  • утворює ступені порівняння прислівників, правильно наголошує і вживає прислівники вищого і найвищого ступенів;

  • добирає до прислівників синоніми, антоніми і вживає їх у мовленні;

  • використовує прислівники як засіб зв’язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення;

  • складає і використовує у мовленні речення з обставинами, вираженими прислівником.




Міжпредметні зв’язки

Використання прислівників як засобу створення образності в художніх творах (література).


СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

ПРИЙМЕННИК

(6 год.)


Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні. Непохідні й похідні прийменники.

Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.



Особливості вживання деяких прийменників в українській мові у зіставленні з російською. Правильне вживання прийменників з іменниками. Використання у мовленні прийменників-синонімів.
СПОЛУЧНИК

(4 год.)


Сполучник як службова частина мови. Сполучники сурядності і підрядності, їх види (практично). Вживання сполучників у простому й складному реченнях.

Написання сполучників разом і окремо.



Використання сполучників для зв'язку речень у тексті. Вживання деяких сполучників у російській та українській мовах. Використання сполучників-синонімів.
ЧАСТКА

(5 год.)


Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням.

Написання часток -бо, -но,


-то, -от, -таки.
Не з різними частинами мови (узагальнення).

Використання часток як засобу увиразнення мовлення.




Учень / учениця:



  • розрізняє самостійні та службові частини мови; розпізнає прийменники, визначає їх граматичні ознаки;

  • розрізняє непохідні й похідні прийменники;

  • визначає відмінок, з яким ужито прийменник;

  • робить розбір прийменника як частини мови;

  • правильно пише і вживає у мовленні прийменники (у т. ч. прийменники-синоні­ми);


  • розпізнає сполучники, визначає їх граматичні ознаки;

  • розрізняє сполучники сурядності й підрядності, їх види;

  • робить розбір сполучника як частини мови;

  • будує прості й складні речення зі сполучниками сурядності, будує складні речення зі сполучниками підрядності, правильно вживає їх;

  • використовує сполучники-синоніми у різних стилях мовлення;


  • розпізнає частки, розрізняє їх за значенням і роллю в реченні;

  • розрізняє частку не і префікс не-;

  • робить розбір частки як частини мови;

  • правильно використовує частки у мовленні;




Міжпредметні зв’язки

Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література).




ВИГУК

(1 год.)


Вигук як особлива частина мови.

Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.



Правильне читання речень із вигуками.



Учень / учениця:


  • розпізнає і правильно виділяє вигуки за допомогою інтонації під час читання і в усному мовленні;

  • правильно вживає вигуки.




Міжпредметні зв’язки

Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).



УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО З МОРФОЛОГІЇ ТА ОРФОГРАФІЇ

(3 год.)


Частини мови (самостійні, службові, вигук), їх значення, граматичні ознаки, стилістична роль.

Найскладніші орфограми.






СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ



Зміст соціокультурного блоку програми


Проблематика

Україна – європейська держава з давніми традиціями, атрибути її державності.

Державні та народні свята в Україні.

Життєпис українського народу. Визначні історичні й культурні діячі.

Освіта. Наука. Культура. Література. Мистецтво.

Загальнолюдські моральні цінності.

Український національний характер.

Естетика побуту українців.

Духовна сфера особистості. Прагнення до самовдосконалення – фізичного і духовного.

Матеріальна культура суспільства.

Людина в світі речей.

Світ професій.

Відкриття. Пошуки. Знахідки.

Гармонія в природі. Загадки природи, причини природних явищ. Взаємозалежність людини і природи. Проблеми екології.

Каталог: ld
ld -> Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»
ld -> Міський методичний кабінет екскурсія «Спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі»
ld -> Бабуся називає мене брат називає мене сестра
ld -> Наукових праць
ld -> Основний напрямок
ld -> Методичні рекомендації для 5 класу з української мови та літератури, світової літератури, російської мови Для учнів
ld -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку
ld -> Homines, dum docent, discunt. Люди, навчаючи, вчаться
ld -> Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012
ld -> Тема уроку Тема Барви землі (7 год)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал