Програма для загальноосвітніх навчальних закладів



Сторінка2/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,19 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

(81 год.)


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУП

(1 год.)


Значення мови в житті людей. Місце і роль української мови в Українській державі.

Учень / учениця:


  • обґрунтовує роль української мови в житті держави та необхідність володіння нею кожним громадянином України;

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

(5 год.)


Частини мови, основні способи їх розпізнавання; правопис.

Іменник. Прикметник.

Дієслово. Займенник. Особові займенники.

Прислівник, числівник (практично).

Прийменник. Сполучник.

ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ


І ПУНКТУАЦІЇ

ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ

(11 год.)

Словосполучення. Головне і залежне слово в словосполученні.

Практичне засвоєння словосполучень, в яких допускаються помилки у формі залежного слова (зокрема словосполучень, що різняться в українській і російській мовах). Синонімічність словосполучень різної будови.

Граматична помилка, її умовне позначення (практично).

Речення, його граматична основа. Види речень за метою висловлювання (розповідні, питаль­ні, спонукальні). Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень (повторення).

Пунктограма (практично). Пунктуаційна помилка, її умовне позначення (практично).



Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень. Побудова питальних речень із часткою чи. Використання розповідних, питальних, спонукальних та окличних речень у вивчених стилях мовлення. Синонімічність простих речень різних видів.
Порядок слів у реченні.

Головні члени речення: підмет і присудок. Тире між підметом і присудком, вираженими іменником у називному відмінку.

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.


Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, одиничним і, й). Кома між однорідними членами. Узагальнювальне слово перед однорідними членами. Двокрапка після узагальнювального слова.

Дотримання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами.


Речення із звертанням. Розділові знаки при звертанні (повторення).

Ознайомлення з найуживанішими вставними словами (практично). Виділення вставних слів на письмі комами.



Дотримання правильної інтонації в реченнях із звертаннями і вставними словами. Використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата. Використання звертань і вставних слів у розмовному і художньому стилях мовлення.

Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком. Кома між частинами складного речення, з’єднаними безсполучниковим зв’язком, а також перед і, й, та, а, але, щоб, тому що, коли, який.

Дотримання інтонації складних речень. Синонімічність складних речень, складних і простих речень.
Пряма мова.

Розділові знаки при прямій мові після слів автора і перед словами автора.



Дотримання правильної інтонації у реченнях з прямою мовою. Синонімічність речень із прямою і непрямою мовою.

Діалог.

Розділові знаки при діалозі.



Дотримання правильної інтонації в діалогах.


  • розпізнає вивчені частини мови (за загальним значенням, питаннями, відомими граматичними ознаками);

  • класифікує вивчені частини мови, складає з ними словосполучення і речення;

  • знаходить вивчені орфограми, пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами;

  • правильно й доцільно використовує вивчені частини мови в усному й писем­ному мовленні;




  • виділяє словосполучення в реченні; знаходить у словосполученні головне й залежне слова; визначає засоби граматичного зв’язку в словосполученні; наводить приклади;

складає словосполучення за заданими схемами; робить синтаксичний розбір словосполучень;

  • добирає різні за будовою словосполучення для вираження того самого смислу;

  • складає зі словосполучень речення;

  • знаходить і виправляє граматичні помилки на вивчені правила в своєму і чужому мовленні (в тому числі помилки у формі залежного слова в словосполученнях, що різняться в україн­ській та російській мовах);

  • користується словником;

  • правильно й доцільно вживає у мовленні засвоєні словосполучення (у тому числі синонімічні);




  • розрізняє прості й складні речення, види речень за метою висловлювання, окличні речення; наводить приклади; правильно інтонує розповідні, питальні, спонукальні, а також окличні речення;

  • виділяє в простому реченні граматичну основу;

  • знаходить вивчені пунктограми й обґрунтовує їх за допомогою правил;

  • будує прості речення вивчених видів (у тому числі питальні речення із часткою чи);

  • складає прості речення різних видів для вираження того самого змісту;

  • правильно ставить розділові знаки в кінці простих речень, різних за метою висловлювання;

  • знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила, а також граматичні помилки у питальних реченнях із часткою чи в своєму й чужому текстах;

  • правильно й доцільно використовує у мовленні прості речення, різні за метою висловлювання;




  • обґрунтовує порядок слів у реченні з урахуванням основних позицій голов­них і другорядних членів;

  • будує речення на основі знань про порядок слів;

  • виділяє інтонаційно найважливіше слово в реченні;




  • розрізняє головні й другорядні члени, знаходить їх у реченні, визначає, якими частинами мови вони виражені (у межах вивчених частин мови); наводить приклади;

  • інтонаційно правильно відтворює речення з пропущеною зв’язкою;

  • будує речення за заданими схемами;

  • оформляє пунктограмою інтонацію простих речень, в яких підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку;

  • правильно вживає у мовленні речення, узгоджуючи підмет і присудок;




  • розрізняє поширені й непоширені речення;

  • знаходить у реченні додаток, означення, обставину, визначає, якими частинами мови вони виражені (у межах вивчених частин мови), до яких слів відносяться;

  • розмежовує підмет і додаток;

  • поширює речення другорядними членами;

  • конструює речення за заданою схемою;

  • будує і правильно вживає у мовленні поширені речення;

  • редагує текст, увиразнюючи його шляхом поширення другорядними членами;




  • знаходить у реченні однорідні члени (крім означень), узагальнювальні слова при них;

  • інтонаційно правильно відтворює речення з однорідними членами та узагальнювальними словами при них; обґрунтовує постановку розділових знаків за допомогою вивчених правил;

  • поширює речення однорідними членами та узагальнювальними словами; правильно будує речення з однорідними членами з урахуванням родо-видових відношень між ними;

  • правильно вживає речення з однорідними членами та узагальнювальними словами при них; редагує текст, усуваючи невиправдані повтори речень з однорідними членами;




  • знаходить у реченні звертання і вставні слова; наводить приклади; інтонаційно правильно відтворює речення із звертаннями і вставними словами;

  • будує речення із звертаннями і вставними словами з урахуванням ставлення до адресата мовлення;

  • оформляє пунктограмами інтонаційні особливості речень із звертаннями і вставними словами;

  • дотримується правильної інтонації в реченнях із звертаннями і вставними словами; використовує у мовленні звертання і вставні слова як засіб характеристики мовця і передачі ставлення до адресата; використовує вставні слова як засіб зв’язку речень у тексті;




  • розрізняє просте і складне речення; визначає межі компонентів складного речення; інтонаційно правильно відтворює складні речення;

  • перебудовує прості речення у складні; будує складні речення різних видів для вираження того самого змісту (в межах вивченого матеріалу);

  • правильно ставить розділові знаки між частинами складного речення; робить синтаксичний розбір речень (нескладні випадки);

  • правильно вживає у мовленні складні речення; використовує різні складні речення вивчених видів, а також складні і прості речення для вираження однакового смислу;



  • знаходить у реченні слова автора і пряму мову; обґрунтовує розстановку розділових знаків; наводить приклади; інтонаційно правильно відтворює речення з прямою мовою;

  • поширює речення прямою мовою і словами автора; замінює пряму мову непрямою (у нескладних випадках);

  • оформляє пунктограмами інтонаційні особливості речень із прямою мовою; знаходить і виправляє помилки у побудові речень з прямою мовою;

правильно вживає у мовленні речення з прямою мовою;



  • виділяє в діалозі репліки і слова автора;

  • інтонаційно правильно відтворює діалог;

  • поширює діалог; складає простий діалог з опорою на зразок;

  • пунктуаційно правильно оформляє діалог;

  • дотримується основних правил спілкування та правильної інтонації під час ведення діалогу; вживає ввічливі форми звертання, привітання, подяки, вибачення тощо.

Міжпредметні зв’язки

Звертання, вставні слова, діалоги в художніх творах (література).



ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ.
ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ

( 27 год.)


Звуки мовлення.

Голосні й приголосні звуки.




Приголосні тверді і м’які; позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я.

Правила вживання букви ь.

Орфоепічна помилка (практично). Ознайомлення з орфоепічним словником.


Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв ї, я, ю, є.

Орфограма (практично), її умовне позначення. Орфографічна помилка (практично).

Ознайомлення з орфографічним словником.

Сполучення йо, ьо.


Правила вживання апострофа. Вимова та написання слів з апострофом.

Склад. Основні правила переносу частин слова. Наголос. Ознайомлення із словником наголосів.

Правильне наголошування широковживаних слів, зокрема тих, що відрізняються місцем наголосу від аналогічних слів російської мови.

Голосні наголошені й ненаголошені, їх вимова і позначення на письмі. Написання слів із ненаголошеними голосними, що перевіряються наголосом.

Правильна вимова наголошених і ненаголошених голосних.
Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.


Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних.

Подвоєні букви на позначення збігу однакових приголосних звуків.


Подвоєні букви на позначення подовжених м’яких приголосних.




Спрощення в групах приголосних.

Основні випадки чергування


у–в, і–й, з–зі–із−зо.

Виявлення та усунення порушень милозвучності мови.

Написання слів іншомовного походження.





Учень / учениця:

  • розрізняє звуки і букви; звуки голосні й приголосні; наводить приклади;

  • визначає звукове значення букв у слові, кількість звуків і букв; робить звуковий запис слів;

  • вимовляє слова відповідно до норм української літературної мови, правильно відтворює друкований (написаний) текст під час читання; правильно передає на письмі усне мовлення;




  • розрізняє тверді і м’які приголосні, правильно вимовляє їх; розпізнає орфограми й обґрунтовує їх за допомогою правил; пояснює невживання букви ь у словах, де він не ставиться, наводить приклади;

  • використовує букви ь, і, є, ю, я для позначення м’якості приголосних на письмі; робить звуковий запис слів із твердими і м’якими приголосними;

  • користується орфоепічним словником;

  • помічає і виправляє орфоепічні помилки у своєму мовленні й мовленні однокласників;

  • дотримується правильної вимови
    твердих і м’яких приголосних в усному мовленні і під час читання; правильно відтворює на письмі тверді та м’які приголосні;




  • читає напам’ять алфавіт; співвідносить назви букв і вимову звуків, які вони позначають;

  • визначає звукове значення букв у слові;

  • вільно користується алфавітом, працюючи зі словниками, шукаючи потрібну літературу в бібліотеці; розміщує слова, складає списки людей, записує книжки за алфавітом;

  • користується орфографічним словником;

  • правильно відтворює текст під час читання; відтворює на письмі усне мовлення (в межах вивченого матеріалу);




  • правильно вимовляє, читає і записує з голосу слова з буквосполученнями йо, ьо (в межах вивченого матеріалу);

  • розпізнає орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • правильно вживає у мовленні слова з буквосполученнями йо, ьо;




  • правильно вимовляє слова з апострофом;

  • розпізнає орфограми й обґрунтовує їх за допомогою правил; пояснює невживання апострофа;

  • правильно вживає у мовленні слова з апострофом;



  • визначає кількість складів у слові; характеризує відкриті й закриті, наголошені й ненаголошені склади;

  • обґрунтовує перенос частин слова за допомогою вивчених правил; наводить приклади;

  • ділить слова на склади для переносу; доводить, що значення деяких слів може залежати від місця наголосу (дорóга, дорогá);

  • робить фонетичний розбір слів;

  • користується словником наголосів;

  • правильно наголошує відомі слова; дотримується правил переносу частин слова;




  • розрізняє в словах наголошені й ненаголошені голосні;

  • розпізнає в словах орфограми, обґрунтовує їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • правильно вимовляє слова з ненаголошеними голосними, що перевіряються наголосом; правильно записує з голосу широковживані слова з вивченими орфограмами;

  • правильно вживає слова з ненаголошеними голосними, що перевіряються наголосом;




  • правильно вимовляє широковживані слова з ненаголошеними голосними, що не перевіряються наголосом;

  • розпізнає орфограми і перевіряє правильність написання слів за словником; наводить приклади;

  • правильно використовує широковживані слова з ненаголошеними голосними, що не перевіряються наголосом;




  • правильно вимовляє і позначає на письмі приголосні звуки української мови (в тому числі тверді, м’які, дзвінкі, глухі, шиплячі);

  • дотримується правильної вимови приголосних звуків;




  • правильно вимовляє звуки у словах із подвоєнням букв унаслідок збігу;

  • розпізнає орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • утворює прикметники із подвоєнням букв від іменників (деньденний);

  • правильно вживає у мовленні слова з подвоєнням букв унаслідок збігу;




  • розпізнає вивчені орфограми, пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади; правильно вимовляє і відтворює під час читання слова з подовженими м’якими приголосними, запи­сує їх відповідно до вивчених правил;

правильно вживає слова з подовженням м’яких приголосних, позначених на письмі двома однаковими буквами;


  • правильно вимовляє, відтворює під час читання і записує з голосу слова із спрощеннями в групах приголосних і винятки з правила (у межах вивченого матеріалу);

  • розпізнає орфограми й обґрунтовує їх за допомогою правила; наводить приклади;

  • здійснює еквівалентну заміну (квиток для проїзду – проїзний квиток);

  • правильно вживає слова зі спрощеннями в групах приголосних та винятки з правила;




  • знаходить у тексті і пояснює правомірність уживання прийменників у–в, з–зі–із−зо, сполучників і–й; наводить приклади;

  • вибирає правильний варіант уживання прийменників у–в, з–зі–із−зо, сполучників і–й;

  • виявляє й усуває порушення милозвуч­ності мови, пов’язані з уживанням прийменників у–в, з–зі–із−зо, сполучників і–й;

  • правильно використовує у мовленні прийменники і сполучники з урахуванням милозвучності мови;




  • розпізнає вивчені орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • правильно вимовляє, відтворює під час читання і пише запозичені слова відповідно до вивчених правил;

  • правильно і доцільно використовує у мовленні слова іншомовного по­ходжен­ня (у межах вивченого матеріалу).

Міжпредметні зв’язки

Звукопис. Рима у віршах (література).


ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ. ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ

( 15 год.)



Словниковий склад української мови. Походження слів: власне українські й запозичені слова. Ознайомлення із словником іншомовних слів.

Доцільне вживання запозичених слів.


Використання слів: загальновживані (нейтральні) та стилістично забарвлені слова; професійні слова і терміни.

Доцільне вживання професійних слів, термінів, стилістично та емоційно забарвлених слів.

Розвиток словникового складу: застарілі слова і нові слова (неологізми).

Лексичне значення слова. Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками.

Лексична помилка, її умовне позначення (практично). Вживання слів відповідно до їх значення.

Однозначні й багатозначні слова.

Пряме і переносне значення слів.

Доцільне використання слів у переносному значенні.

Групи слів за значенням: омоніми, синоніми, антоніми.

Використання синонімів для уникнення невиправданих повторень слів.

Ознайомлення із словниками синонімів, антонімів.



Фразеологізми, їх лексичне значення. Вживання фразеологізмів.

Ознайомлення із фразеологічним словником.






Учень / учениця:

  • розрізняє власне українські й запозичені слова; наводить приклади;

  • добирає до слів іншомовного по­ходження власне українські синоніми (дефект – вада); з’ясовує значення власне українських та запозичених слів за словником; визначає за словником іншомовних слів, з якої мови запозичене слово; тлумачить значення відомих запозичених слів за допомогою власне українських відповідників;

  • вживає власне українські й запозичені слова відповідно до їх значення, мети, умов і завдань спілкування;




  • розрізняє слова за сферою їх використання; розпізнає загальновживані (стилістично та емоційно нейтральні) і стилістично та емоційно забарвлені слова; професійні слова і терміни; наводить приклади;

  • з’ясовує значення професійних слів і термінів за словником; тлумачить значення професійних слів за допомогою загальновживаних;

  • визначає зображувально-виражальну роль у текстах стилістично та емоційно забарвлених слів (у нескладних випадках); вживає нейтральні та стилістично забарвлені, професійні слова і терміни відповідно до їх лексичного значення, мети, умов і завдань спілкування;




  • розпізнає застарілі слова і неологізми, наводить приклади;

  • добирає до застарілих слів синоніми;

  • з’ясовує значення застарілих і нових слів за словником; пояснює значення застарілих слів за допомогою загальновживаних;

  • доцільно вживає застарілі слова і неологізми;




  • розрізняє лексичне і граматичне значення слова; визначає лексичне значення слова;

  • з’ясовує відмінності в лексичному значенні слів, подібних за формою і різних за значенням в українській та російській мовах (у нескладних випадках); користується тлумачним і перекладним словниками; тлумачить лексичне значення слова за зразком; пояснює лексичне значення знайомих слів за допомогою відомих способів семантизації; уточнює лексичне значення слова за контекстом; розпізнає лексичну помилку, відрізняє її від інших відомих помилок; виявляє й усуває лексичні помилки, пов’язані з неправильним вибором слова (за значенням і стилістичним забарвленням);

  • вживає слова відповідно до їх значення (в тому числі слова, подібні за фор-
    мою та різні за значенням в україн-
    ській та російській мовах (запам’ятати – запамятовать); дотримується норм лексичної сполучуваності слів під час створення власних висловлювань;




  • розпізнає однозначні й багатозначні слова, розрізняє їх; наводить приклади;

  • з’ясовує значення однозначних і багатозначних слів за словником; визначає значення багатозначного слова, використаного в контексті;

  • вживає однозначні й багатозначні слова відповідно до їх лексичного значення, мети, умов і завдань спілкування;




  • розпізнає слова з переносним значенням, розрізняє пряме і переносне значення слів (найуживаніші випадки); наводить приклади;

  • знаходить у словнику переносне значення слів; тлумачить на основі контексту переносне значення слова; знаходить і виправляє помилки у вживанні слів із переносним значенням;

  • використовує слова в прямому і переносному значеннях для точного й образного відтворення дійсності;




  • розпізнає синоніми, антоніми, омоніми; розрізняє омоніми й багатозначні слова, а також значення омонімів залежно від контексту; наводить приклади;

  • користується словниками синонімів, антонімів; знаходить омоніми в тлу-
    мачних словниках, з’ясовує їх значення;

  • відрізняє синоніми за відтінками значень, стилістичним забарвленням (у нескладних випадках); добирає до слів синоніми, антоніми (найуживаніші випадки);

  • вживає синоніми відповідно до їх семантико-стилістичних особливостей, а також як засіб зв’язку речень у тексті та уникнення невиправданих повторень слів; доцільно використовує омоніми й антоніми;




  • розпізнає фразеологізми, визначає їх синтаксичну роль; наводить приклади;

  • з’ясовує значення фразеологізмів за словником (тлумачним і фразеологічним); пояснює значення фразеологізмів за зразком (найуживаніші випадки);

  • добирає до відомих фразеологізмів синоніми й антоніми;

  • вживає фразеологізми відповідно до їх значення, мети, умов і завдань спілкування.

Міжпредметні зв’язки

Діалектизми, застарілі слова, авторські неологізми в художніх творах; тер-
міни (література, історія); епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної народної творчості (література).



БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР. ОРФОГРАФІЯ.

ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ

( 18 год.)
Спільнокореневі слова і
форми слова.
Основа слова і закінчення змінних слів.

Використання спільнокореневих слів як засобу зв’язку речень у тексті. Запобігання помилкам, пов’язаним із невиправ­даним уживанням спільнокореневих слів.


Корінь, суфікс, префікс, закінчення – значущі частини слова (практично).

Правильне вживання префіксів, які можна зіставити в українській і російській мовах.

Використання слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і стилістичної виразності тексту.

Вимова і написання префіксів з-, с-, роз-, без-.


Змінювання і творення слів.

Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Ознайомлення з етимологічним словником.

Вимова і правопис префіксів пре-, при-, прі-.

Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків у коренях слів (практично). Чергування приголосних звуків.


Зміни приголосних при творенні слів (практично).


Сполучні е, о в складних словах.

Написання слів з пів- разом, через дефіс, з апострофом. Дефіс у складних словах.


Творення і правопис складноскорочених слів.

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

ВИВЧЕНОГО В П’ЯТОМУ КЛАСІ

( 4 год.)




Учень / учениця:


  • розрізняє змінні й незмінні слова; розпізнає форми слова і спільнокореневі слова; розрізняє словозміну і словотвір; наводить приклади;

  • відділяє закінчення змінних слів від основи; з’ясовує відмінності у значенні спільнокореневих слів (у нескладних випадках); утворює форми слова; добирає спільнокореневі слова з урахуванням значення слова;

  • знаходить і виправляє помилки в утворенні форм слова, а також помилки, пов’язані з невиправданим уживанням спільнокореневих слів;

  • правильно вживає форми слова і спільнокореневі слова; використовує спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті;




  • визначає значущі частини слова; розрізняє значення морфем; наводить приклади;

  • добирає спільнокореневі слова; пояснює значення слова за допомогою аналізу його будови (у нескладних випадках); з’ясовує різницю в лексичному значенні слів, пов’язану із значенням морфем (у нескладних випадках); утворює нові слова за допомогою морфем; робить розбір слова за будовою;

  • користується морфемним словником;

  • вживає слова з різними значущими частинами з урахуванням їх смислових і стилістичних особливостей;




  • розпізнає орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • правильно вживає слова з префіксами з-, с-, роз-, без-;




  • визначає спосіб творення відомих слів; наводить приклади;

  • утворює нові слова за допомогою різних способів словотвору; здійснює еквівалентну заміну (авіаційна база – авіабаза); робить словотвірний розбір слів; виділяє морфеми на основі словотвірного аналізу (у словах із
    нескладною структурою); пояснює етимологію окремих слів; користується етимологічним словником;




  • розпізнає орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • з’ясовує значення, якого надають словам префікси пре-, при-; здійснює еквівалентну заміну (місто біля моря – приморське місто);

  • правильно вживає слова з префіксами пре-, при-, прі-;




  • розпізнає орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • утворює спільнокореневі слова і форми слів із чергуванням;

  • правильно використовує слова з вивченими орфограмами;




  • правильно вимовляє слова, при творенні яких відбулися зміни приголосних;

  • знаходить орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;

  • утворює нові слова, при творенні яких відбуваються зміни приголосних;

  • правильно вживає слова, при творенні яких відбуваються зміни приголосних;




  • правильно вимовляє складноскорочені слова;

  • розпізнає орфограми і пояснює їх за допомогою правил; наводить приклади;



  • узгоджує із складноскороченими словами прикметники та дієслова минулого часу;

  • правильно вживає слова з вивченими орфограмами, складноскорочені слова.

Міжпредметні зв’язки

Слова з суфіксами зменшувально-пестливого значення та суфіксами на означення згрубілості в художніх творах (література).




Каталог: ld
ld -> Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»
ld -> Міський методичний кабінет екскурсія «Спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі»
ld -> Бабуся називає мене брат називає мене сестра
ld -> Наукових праць
ld -> Основний напрямок
ld -> Методичні рекомендації для 5 класу з української мови та літератури, світової літератури, російської мови Для учнів
ld -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку
ld -> Homines, dum docent, discunt. Люди, навчаючи, вчаться
ld -> Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012
ld -> Тема уроку Тема Барви землі (7 год)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал