Програма для 2-4 х класів для дітей з тяжким порушеннями мовлення з предмету



Сторінка1/3
Дата конвертації23.02.2017
Розмір0,63 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (М. ОДЕСА) ІМЕНІ К.Д.УШИНСЬКОГО

ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ


Програма для 2-4 х класів

для дітей з тяжким порушеннями мовлення з предмету:

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА”



Одеса 2005


Укладачі:
Шеремет Б.Г. – кандидат педагогічних наук, професор, директор інституту фізичної культури та реабілітації, завідувач кафедри дефектології і фізичної реабілітації ПДПУ

ім. К.Д. Ушинського



Сермеєва А.Р. – кандидат біологічних наук, доцент кафедри дефектології і фізичної реабілітації ПДПУ ім. К.Д. Ушинського,

Джуринський П.Б. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спорту ПДПУ ім. К.Д. Ушинського

Романчук О.П. – кандидат медичних наук, доцент кафедри дефектології і фізичної реабілітації ПДПУ ім. К.Д. Ушинського,

Прітиковська С.Д. - завідувач дитячим логопедичним садком № 193 м. Одеси,

Новікова Н.В – вихователь дитячого логопедичного садку № 193 м. Одеси.



ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА




ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


У корекційно-педагогічній роботі з фізичного виховання з учнями 2-4 класів спеціальних шкіл для дітей з вадами мовлення актуальні ті ж самі основні напрямки, що і для підготовчого та першого класів, а саме:

  1. Розвиток моторних функцій. Розвиток координації слова і ритмізованого руху.

  2. Формування фонаційного (мовного) дихання.

  3. Підвищення рівня фізичного і психічного здоров’я.

В дітей-логопатів спостерігається рухова незручність, малорухомість, скутість, уповільненість усіх рухів, іноді з обмеженням обсягу рухів, або, навпаки, явища рухової гіперактивності, занепокоєння, швидкий темп рухів, велика кількість зайвих рухів при виконанні довільних і мимовільних рухових актів. Незручність в освоєнні рухів, порушення координації і гармонійності рухових компонентів може проявлятися як результат недостатності пірамідної і екстрапірамідної систем.

Деякі учні 2-4 класів спеціальних шкіл для дітей з вадами мовлення не відразу реагують на зауваження і прохання педагога і товаришів що-небудь принести, подати. Повільно переходять від одних рухів до інших, незграбні з м’ячем, обручем і іншими предметами в рухливих іграх, більше часу витрачають на ігри з розбірним матеріалом. Моторна скутість виявляється в незручності, незграбності, у невмінні швидко і правильно виконати той чи інший рух. Моторна напруга більш чітко виявляється при спробах коментувати свої дії. Неможливість вільно говорити з приводу чинених дій ще більше сковує рухи дитини: зникає легкість, невимушеність у поведінці, уповільнюється темп рухів, не виконується до кінця дія.

Загальмованість особливо яскраво виявляється в іграх при ходьбі і бігу: діти напружено згинають руки в ліктьових суглобах, із зусиллям притискають їх до тулуба, не згинаючи у колінних суглобах, бігають на прямих ногах. Скутість м'язів шиї і плечей виявляється в поворотах дітей усім тулубом, у моторній незручності.

Рухове розгальмування дітей-логопатів позначається в тому, що вони легко збуджуються, метушаться під час ігор, підстрибують, присідають, розмахують руками, виражаючи в такий спосіб свої порушення. Рухи у дітей рвучкі, недостатньо цілеспрямовані, некоординовані, тонкі довільні рухові акти формуються із затримкою, амплітуда рухів має великі розмахи. Після гри діти, намагаючись обговорити її перебіг і результати, відтворюють її хід у численних некоординованих рухах. Половині дітей-логопатів властиві найрізноманітніші супутні рухи.

При організації занять із дітьми з вадами мовлення варто враховувати форму дефекту.

Для дітей із легким ступенем відхилень у психомоторному і мовному розвитку характерні деякі утруднення в динамічній координації всіх рухів (від загальних до тонких артикуляційних).

У дітей із середнім ступенем відхилень у психомоториці і мові наявні порушення статичної і динамічної координації рухів (загальних, тонких і артикуляційних).

У дітей з важким ступенем відхилень у психомоториці і мови, поряд з розладом статичної і динамічної координації рухів, маються різні порушення рухової сфери в цілому.

Тому основні завдання корекційної роботи з учнями 2-4 класів спеціальної школи остаються такі:


  • робота з розвитку загальної, тонкої й артикуляційної моторики;

  • з розвитку темпо-ритмічних характеристик рухів;

  • виховання точності, переключення, завершеності рухів;

  • нормалізація м'язового тонусу з використанням для цієї мети мінливого різноманітного за темпом і ритмом музичного матеріалу, рухових вправ логопедичної ритміки.

  • координації мови з рухом.

Правильне мовленнєве дихання є основою звучного мовлення. Воно забезпечує нормальне голосо- і звукоутворення, зберігає плавність мовлення, створює можливість у залежності від змісту висловлення змінювати силу і висоту голосу. Також формування мовленнєвого видиху має принципове значення для організації плавного мовлення.

Найважливіші умови правильного мовлення – це плавний тривалий видих, чітка та ненапружена артикуляція.

Мовленнєве дихання відрізняється від звичного життєвого дихання. Мовленнєве дихання - це керований процес. Кількість повітря, що видихається, і сила видиху залежать від мети і умов спілкування.

Встановлено, що найправильнішим, зручним для мовлення є діафрагмально-реброве дихання, коли вдих і видих виконуються за участю діафрагми і міжреберних м'язів. Активна нижня, сама ємка частина легенів. Верхні відділи грудної клітки, а також плечі практично залишаються нерухомими.

Контролювати правильне мовне дихання допоможе власна долоня, якщо її покласти на область діафрагми, тобто між грудною кліткою і животом. При вдиху стінка живота підводиться, нижня частина грудної клітки розширяється. При видиху м'яза живота і грудної клітки скорочуються.

Вдих при мові короткий, легкий. Видих - тривалий, плавний (у співвідношенні 1:10; 1:15).

Тому важливо привчити дітей-логопатів робити вдих без напруги, не піднімаючи плечей щоб вдих був м'яким і коротким, але досить глибоким, а видих тривалим і плавним, без фіксації уваги на цих процесах. При цьому варто постійно нагадувати дітям, що говорити потрібно тільки на видиху.

Вимоги програми з фізичної культури для дітей з мовленнєвими порушеннями суттєво не відрізняються від вимог для масових загальноосвітніх установ. Особливості її реалізації полягають лише в термінах навчання і методиці проведення уроків фізкультури, а також у необхідності обов'язкового введення позаурочних додаткових форм занять фізичними вправами.

Тому для школярів з вадами мовлення була узята за основу, але доповнена й уточнена державна програма з фізичної культури для масових загальноосвітніх шкіл для дітей спеціальної медичної групи. Перероблено наступні розділи програми: шикування і перешикування, загальнозміцнюючі вправи, дихальні і коригуючі вправи, засоби розвитку дрібної моторики, рівноваги, ритму, здатності до просторово-часових диференціювань, ігри, елементи легкої атлетики. Порівняно з навчальною програмою для здорових дітей, ми обмежили вправи на швидкість, силу та витримку, зменшили дистанції ходьби та бігу, знизили вимоги до учнів.

У першому класі школярі з вадами мовлення багато в чому дублюють завдання підготовчого класу, але відповідні вправи більш різноманітні, представлені в ускладненому варіанті й обов'язково мають корекційну складову.

Програму з фізичної культури для дітей-логопатів 2-4 класів засновано на програмі 2-3 класів масової школи. Подовження термінів засвоєння цього програмного матеріалу пояснюється психофізичними особливостями дітей-логопатів і необхідністю введення спеціальних для цієї групи дітей вправ, безпосередньо пов’язаних зі становищем їхньої мовної функції. А саме: введено спеціальні вправи для формування правильної осанки, розвитку дрібної моторики, зовнішнього дихання, формування та розвитку мовленнєвого дихання. Акцентується увага педагогів на необхідності для дітей-логопатів якомога частіше ритмізувати рухи, супроводжуючи їх за можливістю власною мовою.

На заняттях у групах рекомендуємо дотримуватися загальноприйнятої типової структури організації уроку фізичної культури. Однак у його організації має бути особливість: він складається не з трьох, а з чотирьох частин. Вступна частина (3-4 хв.) включає підрахунок частоти серцевих скорочень (ЧСС) та дихання, дихальні вправи. Учнів у групі слід шикувати не за зростом, а за функціональними можливостями по підгрупах.



Підготовча частина (12-15 хв) має включати загальнорозвиваючі вправи, які проводяться в повільному, а надалі – в середньому темпі. Кожну вправу потрібно повторювати 4-5 разів, згодом 6-8 разів. Під час виконання загальнорозвиваючих вправ, особливу увагу треба звертати на рівномірне та глибоке дихання, включати вправи, що вимагали б великих м’язових зусиль із затримкою дихання. Вправи слід виконувати в чергуванні із спеціальними дихальними вправами в такому поєднанні: 1:2 перші два місяці занять, 1:3 та 1:4 – надалі з вправами для формування правильної постави і на розслаблення м’язів. Загальнорозвиваючі вправи слід добирати так, аби в роботі брали участь усі м’язові групи, але не одночасно, а в певній послідовності (за принципом „розсіяного” навантаження). Фізичне навантаження потрібно підвищувати поступово, причому спеціальні вправи повинні сприяти рівномірності навантаження та багатоступінчатості фізіологічної кривої уроку.

Основна частина (14 - 16 хв). У цій частині уроку навчають одному із основних видів рухів, до неї включають ігри малої та середньої інтенсивності. У першій половині основної частини всі учні разом повинні повторювати комплекс спеціальних вправ, вивчених на попередніх уроках, у другій – у підгрупах виконувати завдання, заплановані на даний урок. Навчальний матеріал в основній частині уроку слід розподіляли так, щоб фізіологічна крива, відповідної реакції організму учнів на фізичне навантаження, мала найбільший підйом у другій її половині.

Заключна частина (до 5 хв) має включати дихальні вправи, вправи на розслаблення, її завдання – зниження фізіологічного навантаження і приведення організму до відносно спокійного стану, підбиття підсумків уроку, завдання додому.

Перед початком роботи груп пропонуємо включати прийоми навчання різних типів дихання: грудного, черевного та особливо мішаного (повного).

У дихальні вправи слід включали рухи кінцівками й тулубом з метою координації дихального акту – динамічні дихальні вправи. Це привчає учнів вільно використовувати певний тип дихання відповідно до положення тіла, підпорядковувати своїй волі ритм та швидкість дихальних рухів і сприяє мовленнєвій корекції.

Здобуті знання та вміння оцінюються за наступною схемою:




Рівні

Бали

Критерії оцінювання

Початковий


1

Учень має знання, необхідні для виконання певного елементу

фізичної вправи на елементарному рівні розпізнання



2

Учень сприймає і виконує матеріал на елементарному рівні засвоєння, допускає помилки при виконанні окремих елементів фізичних вправ

3

Учень виконує тематичний матеріал на рівні окремих фрагментів, розрізняє елементи техніки виконання знайомих фізичних вправ, з допомогою вчителя виконує нормативний показник низького рівня




4

Учень володіє програмовим матеріалом, розрізняє елемент

техніки виконання вправ, виконує більшість елементів фізичних вправ з значними помилками



Середній


5

Учень розуміє основний теоретико-методичний матеріал, його уміння і навички дають змогу виконувати техніку окремої фізичної вправи (з помилками)



6

Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу, з допомогою вчителя може виправляти допущені помилки, виконує окремі контрольні нормативні показники та вправи комплексного тесту

Достатній


7

Учень має знання і розуміння більшості навчального матеріалу, здатний застосовувати теоретико-методичний матеріал; для виконання фізичних вправ, визначених навчальною програмою (з допомогою вчителя)

8

Учень має добрі знання, застосовує вивчений матеріал самостійно при виконанні знайомих фізичних вправ. Виконує вправи із комплексного тесту оцінки стану фізичної підготовленості з допомогою вчителя

9

Учень гарно володіє вивченим матеріалом, застосовує його на практиці в знайомих ситуаціях. Виконує контрольні навчальні нормативи і вимоги (з певною допомогою вчителя)

Високий


10

Учень володіє теоретичним матеріалом навчальної програми, знає методику підготовки і виконання фізичних вправ. Виконує нормативні показники з незначними помилками

11

Учень володіє знаннями з предмета, використовує техніко-тактичну підготовку під час виконання фізичних вправ. Може виконати самостійно контрольні навчальні нормативи

12

Учень вміло володіє програмовим матеріалом та інструктивно-методичними навичками з предмета. Виконує фізичні вправи та комплексні тести оцінки фізичної підготовки, визначені навчальною програмою

Розподіл навчального часу з предмету

«Фізична культура»


Розділ навчально-виховної програми

Кількість годин за навчальний рік

2 клас 3 клас 4 клас

Теоретичні знання

Основна гімнастика

Рухливі ігри і забави, естафети

Елементи легкої атлетики

Елементи спортивних ігор

Загальнорозвиваючі вправи

Дихальні вправи

Плавання


Вимоги до учнів

Залік знань, умінь і навичок



2 2 2

20 18 18
20 22 20


3 4 4
7 8 8
3 3 4

9 7 7


1 1 2

2 2 2
1 1 1



Усього:

68 68 68

Каталог: markova
markova -> Міністерство освіти І науки україни навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції я І україна
markova -> Образотворче мистецтво
markova -> Основи здоров’я
markova -> Програма з музики для загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими з порушеннями мовлення (2 4 класи) пояснювальна записка
markova -> Пояснювальна записка Навчальний предмет "Українська мова"
markova -> Програма з математики для спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з важкими порушеннями мовлення пояснювальна записка
markova -> Математика пояснювальна записка
markova -> Основи здоров'Я (2-4 класи) Пояснювальна записка
markova -> П/п Фонематична


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал