Проектне навчання



Скачати 444,82 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.12.2016
Розмір444,82 Kb.
  1   2   3
Проектне навчання можна вважати проблемним і розвивальним, оскільки воно формує мотивацію до творення і перетворення себе. «Проектна діяльність набуває особистісної значущості, оскільки в процесі оволодіння нею проявляються вміння враховувати і долати перешкоди для досягнення цілей проекту, формується стійка підпорядкованість мотивів, при цьому активна самодіяльність у навчальному процесі сприяє творчому і соціальному становленню особистості. Ступінь задоволення, отриманого при досягненні поставленої мети, впливає на поведінку людини у схожих ситуаціях у майбутньому» (Дж. Джонсон).
Проектний підхід до освіти дозволить розв’язати низку суперечностей. Це передусім:
1) невідповідність змісту й організації навчально – виховного процесу віковим потребам та інтересам підлітків, їхньому зростаючому прагненню до самопізнання й самореалізації;
2) недостатність практичної, діяльнісної спрямованості навчального процесу стосовно до зростаючої потреби розвитку базових компетенцій учнів;
3) домінування вербально – репродуктивної форми навчання над зрослою потребою в реалізації творчого потенціалу особистості в життєвій перспективі.

Проектна діяльність, за образним висловом видатного бразильського педагога Пауло Фрейре, дозволить подолати «Банківську» (об’єктивну) систему освіти, коли:
а) учитель вчить, а учень вчиться;

б) учитель знає все, а учні – нічого;

в) учитель думає, а за учнів думають;

г) учитель говорить, а учні покірно слухають;

д) учитель дисциплінує, а учні підкоряються;

е) учитель діє, а учні мають ілюзію, що діють через учителя;

є) учитель визначає зміст програми, а учні (яких ніхто не питав) пристосовуються до неї;

ж) учитель змішує владу знання з власною професійною владою, яку він встановлює на противагу свободі учнів;

з) учитель – суб’єкт навчального процесу, учні ж – його прості об’єкти.

«Не дивно, банківська модель освіти вважає людей пристосованими, керованими істотами»



Проектний метод у компетентнісно спрямованій освіті – це інструмент, який створює унікальні передмови для розвитку ключових компетенцій (соціальних, полі культурних, інформаційних, комунікативних тощо) і самостійності учня в осягненні нового, стимулюючи його природу допитливість і творчий потенціал.
У чому сила методу проектів? У тому, що це метод поєднання теорії з практикою, що він пов’язує всю нашу навчальну і виховну роботу з життям, надає більшої життєвості всій нашій роботі.
Проект передбачає чітке формулювання мети – результату в розв’язанні учнем життєвої проблеми. Проектна діяльність допомагає молодій людині включитися в активну соціальну дію, оволодівши здатностями через проект власного розвитку змінювати цей світ.
У проектній діяльності докорінно змінюються відносини «вчитель – учень»:


  • учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому;

  • учень відкриває нові знання – учитель рекомендує джерела знань;

  • учень експериментує – учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавально – трудову діяльність;

  • учень обирає – учитель сприяє прогнозуванню результату вибору;

  • учень активний – учитель створює умови для розвитку активності;

  • учень – суб’єкт навчання, учитель - партнер;

  • учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель – допомагає оцінити отримані результати і виявити способами вдосконалення діяльності.

Таким чином, специфіка проекту полягає в зміні суб’єктно – об’єктних відносин у процесі навчання й виховання. Педагогічна теорія і практика переконливо засвідчили, що ефективність системи навчання вища, якщо учень сам стає суб’єктом навчання. Активна позиція учня і реалізація принципу «вчитися, діючи» є важливою характеристикою проектної роботи.


Властивостями проектної роботи є такі характеристики:
1) проект – це цілісна робота, її не можна закінчити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий продукт;
2) проект – складна робота, яка включає різні види діяльності;
3) обов’язковим атрибутом є реальна практична діяльність.

Практика – системотвірний компонент розвитку життєвої компетентності учнів;
4) проектна діяльність ґрунтується на активній соціальній дії у вирішенні життєво значущої проблеми.

У педагогіці проектування розглядається як культурно – історична форма діяльності людини, що передбачає прогнозування можливих результатів прийняття відповідальності за проект. Проектування розпочинається з творчого акту ціле становлення й одночасного моделювання широкого соціокультурного контексту проекту, у якому означена мета проблематизується у контексті засобів її реалізації. Проектна діяльність, крім цільової, інтегрує в собі як комунікативну, так і онтологічну функції, що забезпечують створення проектованого об’єкта (В. Розін). В основі діяльнісного проектування лежить мислення, що проблематизує цінності і їх ієрархію. У процесі проектної діяльності в суб’єкта відбувається формування критеріальної основи, необхідної для здійснення самостійного і відповідального вибору у проблемних ситуаціях. Концепція діяльнісного проектування базується на тому, що проектування – цілісна діяльність суб’єкта в усіх її складних (цілях, засобах, умовах) і їх взаємозв’язках.


Проектна діяльність учить вихованців:

  • проблематизації (освоєння проблемного поля і виділення під проблем, формування провідної проблеми і постановка завдань);

  • цілевстановлення і планування змісту діяльності учня;

  • самоаналіз і рефлексії (результативності й успішності у розв’язанні життєвої проблеми);

  • презентації у різних формах;

  • пошуку й відбору актуальної інформації;

  • практичного застосування знань у різних ситуаціях; актуалізації знань;

  • проведення дослідження (аналіз, синтез, висування гіпотези тощо)

Існує широкий різнобій у визначенні поняття методу проектів. Ось деякі з них.


Метод проектів – це:


  • метод планування доцільної діяльності у зв’язку з розв’язанням якогось навчально – шкільного завдання в реальній життєвій обстановці (В. Кільпатрик);

  • система навчання, за якої учні здобувають знання у процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, які поступово ускладнюються;

  • узагальнена модель визначення способу досягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальної діяльності (Є. Полат);

  • творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І. Зимня)

  • це шлях, пізнання в дії тощо.


МЕТОД ПРОЕКТІВ У СУЧАСНІЙ ОСВІТІ

Проектна технологія – одна з інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня.

Завдання проекту не тільки в тім, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тім, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань, що дають потім змогу краще розуміти життя та по – науковому творити його.

В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. На передній план виступає випереджальний розвиток самої людини як творчої особистості. Традиційний зв’язок «педагог – учень» змінюється на «учень – педагог». Особливого значення набуває залучення учня до процесу пошуку. Цінною є співпраця між учнями та педагогом. Важливим є не лише результат, а й прогрес досягнення результату.

Під час роботи над проектом педагог виконує функцію консультанта. Він допомагає учням у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує, заохочує учнів. Знаючи добре свій предмет, він має буди компетентним і в інших галузях науки, розуміти своїх учнів, враховувати їхні можливості й інтереси, бути комунікабельним, толерантним, творчим. Отже, метод проектів має великі педагогічно – психологічні можливості.
Під час виконання проектів вирішується освітні, розвивальні й виховні завдання:


  • створення образу цілісних знань; підвищення мотивації в отриманні додаткових знань;

  • вивчення методів наукового пізнання, здатність до рефлексії та інтерпретації результатів;

  • розвиток дослідницьких і творчих якостей особистості;

  • формування комунікативних компетентностей, базового алгоритму соціальної взаємодії, поведінки.


Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом визначеного часу.

Сьогодні проектування стає важливим компонентом життєдіяльності.

Метод проектів не повинен витісняти класно – урочну систему. В Україні є напрацювання щодо використання методу під час вивчення окремих предметів (української літератури, географії, історії, основ економіки, іноземної мови, хімії та ін.)
Навчальне проектування – це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Її розв’язання передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості.

Педагог має знайти розумний баланс між академічними та прагматичними знаннями, уміннями та навичками.



ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Проектна технологія висуває певні вимоги до її організації:
1. Наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку.
2. Самостійна діяльність учнів. Вона може бути груповою, парною чи індивідуальною.
3. Використання дослідницьких методів.
4. Структурування змістової частини проекту із зазначенням поетапних результатів.

Проектна діяльність завершується реальним практичним результатом. Матеріали дослідження оформляються у вигляді альбому, збірника, плану – карти, фільму, виставки, путівки тощо. Відбувається публічний захист проекту (презентація). За підсумки роботи здійснюються ґрунтовий аналіз проектних дій та виготовленого продукту. Якщо потрібно, пропонуються корективи, дається оцінка, виробляються пропозиції та рекомендації щодо можливого використання проектного продукту.


На основі аналізу психолого – педагогічної літератури можна запропонувати таку класифікацію:





Типологічна ознака

Тип проекту

1

Домінантна діяльність

1. Дослідницькі.

2. Пошукові.

3. Творчі.

4. Прикладні (практично орієнтовані).

5. Рольові.

6. Інформаційні.



2

Предметно – змістова галузь знань

1. Монопроект (у межах однієї галузі знань).

2. Між предметний проект.



3

Характер координації проекту

1. Безпосередній (жорсткий, гнучкий).

2. Опосередкований (імітує учасника проекту).



4

Характер контактів

1. Серед учасників одного навчального закладу, групи, міста, регіону, країни.

2. Серед учасників різних країн світу.



5

Кількість учасників проекту

1. Особистісні.

2. Парні.

3. Групові.


6

Тривалість виконання проекту

1. Короткотермінові.

2. Середньої тривалості.

3. Довготривалі.

На практиці найчастіше мають справу зі змішаними проектами. Розробляючи проект, треба знати основні його ознаки і риси.



СТРУКТУРА РІЗНИХ ТИПІВ ПРОЕКТІВ (за Є. Полат)
А. За методом або видом діяльності, яка домінує в проекті.
1. Дослідницькі проекти. Потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів роботи.
2. Творчі проекти. Зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту. Можна домовитися про бажані результати спільної праці. Оформлені результати можуть бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята тощо.
3. Ігрові проекти. Структура таких проектів залишається відкритою до їхнього закінчення. Учасники беруть на себе певні ролі. Результати роботи можуть визначитися на початку проекту або до його завершення. Наявним є високий ступінь творчості.
4. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів. Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проектної діяльності. До обов’язкових структурних елементів належатимуть:

а) мета проекту – результат (стаття, реферат, доповідь, відео матеріали тощо);

б) предмет інформаційного пошуку – поетапність пошуку з визначення результатів – аналітична робота над зібраними фактами – висновки – корекція, у разі потреби – подальший пошук інформації – аналіз нових даних – висновки – оформлення результатів (обговорення, редагування, презентація, зовнішня оцінка).
5. Практично орієнтовані. Відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проекту, який зорієнтовано на соціальні інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал тощо). Потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функцій кожного. Дуже важливо добре організувати координаційну роботу через обговорення, корекцію спільних дій, презентацію отриманих результатів та можливих способів використання їх на практиці, зовнішню оцінку проекту.

Б. За змістом аспектом проекту.
1. Літературно – творчі. Поширений тип спільних проектів.
2. Природничо – наукові. Зазвичай мають чітко окреслене дослідницьке завдання (наприклад, стан довкілля певної місцевості).
3. Екологічні проекти. Здебільшого потребують використання дослідницьких, наукових методів, інтегрованих знань із різних галузей.
4. Мовні (лінгвістичні). Навчальні проекти, спрямовані на оволодіння мовним матеріалом, формування певних мовленнєвих навичок та вмінь; лінгвістичні, спрямовані на вивчення мовних особливостей, мовних реалій, фольклору, філологічні, що передбачають вивчення етимології слів, літературні дослідження, дослідження історико фольклорних проблем тощо.
5. Культурологічні проекти. Мають зв’язок з історією та традиціями різних країн. За змістом можуть бути історико – географічними, етнографічними, політичними, мистецтвознавчими, економічними.
6. Рольово-ігрові. За змістом можуть бути уявними мандрівками; імітаційно – діловими, які моделюють професійні та комунікативні ситуації; драматизація ми; соціальними імітаціями.
7. Спортивні.
8. Географічні.
9. Історичні.
10. Музичні.

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни ролі вчителя: він уже перестає бути джерелом знань для учнів і перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів.


У виконанні проектів виділяють три взаємопов’язаних етапи:
1. Організаційно – підготовчий (перед проектний).
2. Пошуковий (власне проект).
3. Підсумковий (пост проектний, або заключний).


Послідовність виконання проекту





Етапи роботи

Зміст діяльності учнів

Функції учителя

1

Підготовка до проектування . Визначення теми, мети й завдань проекту.

Обговорення предмета з учителем, пошук необхідної додаткової інформації, визначення мети і завдань

1. Заява задуму.

2. Характеристика методу проектів.

3. Ознайомлення зі змістом проекту.

4. Мотивація пошуку.

5. Допомога в постановці завдань.


2

Планування

1. Вироблення плану дій:

  • визначення джерел інформації;

  • вибір способів збирання інформації;

  • вибір методів аналізу інформації;

  • вибір засобів презентації результатів;

  • формування уявлень про бажані результати (форма звіту);

  • встановлення критеріїв оцінки результату і процесу;

  • планування процедур;

  • розподіл завдань між членами проекту.

2. Планування завдань

1. Висловлення припущень.

2. Висунення пропозицій, ідей.

3. Корекція плану та завдань


3

Дослідження

  • Збирання інформації.

  • Вирішення проміжних завдань.

  • Спостереження за об’єктами.

  • Проведення експериментів.

  • Анкетування.

  • Робота з літературою.

1. Спостереження за роботою.

2. Непряме керування діяльністю (поради, консультації тощо)



4

Результати

1. Аналіз інформації.

2. Формулювання висновків



1. Корекція підсумкових матеріалів.

2. Спостереження за ходом обробки результатів та аналізу інформації.



5

Оформлення звіту. Підготовка до презентації

1. Узагальнення та класифікація зібраних матеріалів.

2. Виготовлення ілюстративного матеріалу (фотографії, графіки, малюнки, схеми тощо).

3. Підготовка презентаційних інформативних матеріалів.

4. Складання сценарію презентації



1. Консультування.

2. Корекція.



6

Презентація

Показ результатів у формі усного звіту, звіту з демонстрацією матеріалів, письмового звіту тощо

1. Сприйняття звіту.

2. Постановка доцільних запитань



7

Оцінка проектної діяльності та її результатів

1. Колективне обговорення.

2. Самооцінка результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями



Оцінка зусиль учнів, їхньої креативності, якості використання джерел, невикористаних можливостей, творчого потенціалу звіту

8

Після проектні дії

1. Корекція.

2. Використання проектних результатів



Корекція навчальної та поза навчальної діяльності

Важливим для складання проекту є вибір теми. При цьому консультантові слід враховувати:




  • Важливість і актуальність проблеми.




  • Можливе зацікавлення учасників проекту.




  • Обґрунтованість (наукова, право, етична тощо) практичного вирішення.

Назва проекту містить узагальнену назву проблеми.


Метою і завдання проекту є створення чогось нового (технології, методики, продукту – посібника, плану, відеофільму, газети, доповіді, вибору тощо). Мета повинна бути конкретною, спрямованою на кінцевий результат.
Щоб дослідити визначену проблему, потрібно:

1. Визначити можливі джерела інформації (бібліотеки, державні органи влади, громадські організації, ЗМІ, Інтернет).

2. Об’єднатись у групи для більш ефективного збирання та опрацювання інформації.

3. Ознайомити учасників проекту із зібраними матеріалами.

4. Визначити різні підходи до вирішення проблеми. Висунути гіпотези й перевірити їх.

5. Обрати посильну й оптимальну програму дій.

6. Визначити ресурси, підрахувати кошторис (якщо потрібно).

7. Узагальнити матеріали.


Готуючись до презентації проекту, педагог (консультант) допомагає учням узгодити питання щодо організації представлення результатів роботи над проблемою. Обговорення можна провести за питаннями:

  • Чого ви навчилися під час проектних дій? Що вам дала участь у виконанні проекту?

  • Які вміння й навички здобули?

  • Як працювалося в групах? Що дала вам групова робота?

  • Що вдалося найкраще? Чому?

  • Що можна було б зробити інакше?



Педагог має заохочувати учнів до формування власної думки, критичного мислення, розвитку творчості, ініціативи.
Учитель добирає свої параметри оцінювання проекту. Ними можуть бути:

1. Значущість і актуальність проблеми.

2. Коректність методів дослідження й обробки даних.

3. Активність кожного учасника.

4. Колективний характер рішень.

5. Характер спілкування, взаємодопомоги.

6. Залучення знань з інших предметів.

7. Уміння аргументувати результатів.

8. Естетика оформлення результатів.

9. Уміння відповідати на запитання опонентів.

10. Лаконічність і аргументованість кожного висновку.
Оцінюється також презентація (представлення ) проекту.

Презентація матеріалів дослідження перед широкою аудиторією є неодмінним складником проектної діяльності. Її можна провести перед учнівським колективом, громадськістю. Успішна презентацій результатів дослідження може підштовхнути до подальшого розв’язання проблеми.

Дітей необхідно навчити, як побудувати виступ, щоб привернути увагу присутніх та підтримувати її впродовж демонстрування проекту.

Учні завжди хочуть почути відгук про свій проект. Важливо підкреслити рівень творчості та оригінальності. Оцінюються ступінь володіння інформацією з досліджу вальної теми та риторичні вміння.

Оцінка учнівського проекту може проводитись учителем – консультантом, запрошеним на презентацію. Здійснюється також самооцінка проекту.

Оцінка учнівського проекту

Оцінка учнівського проекту


Оцінка вчителя



Оцінка запрошеними на презентацію

Самооцінка

Однолітки - Адміністрація школи; громадськість;


- проміжних та кінцевого результатів;

- вибору способів дослідження;

- риторичних умінь;

- значимості виготовленого продукту



- уміння представити проект;

- значимість проекту;

- можливості співпраці

- чого навчився;

- особистісний внесок;

- що вдалося (аргументація);

- що не вдалося (аргументація)


- батьки


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал