Проект «Мандрівка рідним краєм»



Скачати 149,58 Kb.
Дата конвертації02.01.2017
Розмір149,58 Kb.
Проект «Мандрівка рідним краєм»

Мета|ціль|:

Учбовий аспект: створення у учнів образу цілісного знання етимологічного виникнення назв українських міст та історії рідного Донецьку; підвищення мотивації учнів для отримання нових знань; вироблення уміння конструювати отриману інформацію; вивчення найважливіших методів наукового пізнання; формування уміння висувати, аргументувати і захищати свої ідеї; ознайомлення із способами роботи з інформацією; формування навичок самоорганізації (планування діяльності, програмування дій, корекція етапів і способів діяльності, гнучкість і вариативность дій).

Розвиваючий аспект: розвиток дослідницьких і творчих здібностей учнів; розвиток здібності до самовизначення і визначення мети; розвиток критичного мислення; розвиток навичок аналізу і рефлексії; розвиток уміння визначати свою позицію, планувати свою роботу і час; розвиток комунікативних умінь і навичок; розвиток уміння презентувати результати своєї роботи.

Виховний аспект: виховання значущих загальнолюдських цінностей (соціальне партнерство, толерантність, діалог); виховання відчуття відповідальності, самодисципліни і самоорганізації; виховання бажання виконати роботу якісно.

Соціальний аспект: вироблення особистого погляду на події; усвідомлення значення спільних зусиль, роботи в команді; застосування суб'єктного досвіду учнів; стимулювання учнів до самооцінки; формування і розвиток здібностей учнів організовувати творчість інших.

Термін реалізації: вересень 2008 – травень 2009 року.

Розробники: учні 7 клау Спартаківської ЗОШ.

План роботи над проектом

І. «Як побачу, як почую…»

Створення|створіння| інформаційного бюро по вивченню архівних документів, статистичних даних, збір|збирання| фотоматеріалів. Робота в бібліотеці.

Термін реалізації: вересень 2008 – листопад 2008 року

ІІ. «Пошукаймо у всесвітньому павутинні

Розподіл доручень серед учнів класу по пошуку матеріалів у всесвітній мережі Інтернет. Звіт про виконану|проробити| роботу.

Термін реалізації: грудень 2008 року.

ІІІ. «Ми вивчаємо країну – нашу рідну Україну»

Створення|створіння| попереднього сценарію заочної мандрівки, підготовка фотографій, віршів та історичних відомостей.

Термін реалізації: січень – березень 2009 року.

ІV. «Скоро фініш

Технічне оформлення проекту, репетиції усного журналу.

Термін реалізації: квітень 2009 року.

V. «Ви дивіться, що для вас ми узнали на цей час!»

Виступ із захистом проекту, демонстрація презентації, усний журнал.

Термін реалізації: третій тиждень травня 2009 року.

Характеристика проекту.

По вигляду діяльності дослідницький, пошуковий, творчий.

По наочно смисловій галузі - міжпредметный.

По характеру координації - з безпосередньою координацією.

За формою представлення результатів – презентація.

По характеру контактів - серед вчителів, учнів, батьків.

По кількості учасників проекту - груповий.

За тривалістю – довгостроковий.

Сценарій

«МИ ЖИВЕМО В УКРАЇНІ, МИ ДУЖЕ ЛЮБИМО ЇЇ»

Нам ще років небагато,

Та ми любим мандрувати

По книжках і по малюнках,

Картах, розповідях, в думках.
Ми вивчаємо країну,

Нашу рідну Україну.

Що узнаємо – покажем,

Вам про все, про все розкажем.


Ви дізнаєтесь про те,

Чому місто це чи те

Саме так назвали здавна,

Чим воно відоме й славне.


Київ... Київ — гарне місто,

І звучить так урочисто

Його назва. А чому

Це ім'я дали йому?


Київ на землі стоїть

Більш п'ятнадцяти століть.

Відповім я не відразу.

Викличем машину часу.

Зараз ми заведемо.

Обережно! Летимо!


Над Дніпром широким, вільним,

Де луги й степи цвіли,

Наші прадіди поляни

Оселились і жили.

Хлібороб робив у полі,

Пас пастух корів, овець,

З луком, з стрілами гнучкими

По лісах ходив ловець.


І віки нога ворожа

Не ступала на наш лан.

Всі сусіди шанували

І боялися полян.


Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора.

Жив там першим

Кий з Хоривом,

Щек та Либідь — їх сестра.
Ще б хотілося дізнатись,

Чом річки так стали зватись?


Дніпро, і Дністер, і Донець, і Дунай...

Подумай над назвами, спільне шукай.

В Дніпрі, у Дінці, у Дністрі чи Дунаї

Є спільне, однакове, що їх єднає.

Це ДН, а чи ДУН, а чи ДОН (або ДІН),

Звучання близьке — отже, корінь один.


У давніх народів ДОН значить ріка,

ДНІСТЕР означає: ріка ця близька,

Дніпро ж, навпаки, що далека ріка.

Забули сказати про назву ДЕСНА.

Тут корінь не той. Чом так зветься вона?
Відповідь моя така:

Ні до чого тут ріка.

У старослов'янській мові

Права значило це слово.


  • Поясни, у чому справа?

  • У Дніпра притока права

РІчка ця, у цьому суть,

Ось її Десною й звуть.


Ми з Шевченкового краю,

Де лани широкополі,

Де шумлять стрункі тополі.

Де врожаї немалі.

Ми з Черкаської землі.

Не вгадаю я відразу,

Чому місто звуть Черкаси...

Спершу в нім жили черкаси,

Вихідці із гір Кавказу.
Як потрапили черкаси

На Дніпро із гір Кавказу?


Київські князі, бувало,

З половцями воювали.

Військо половців не раз

Нападало на Кавказ.


Тож слов'яни і черкаси

Ворогів долали разом.

У походах, зрозуміло,

Дружба їх росла й міцніла.


Розгромивши ворогів,

До дніпровських берегів

Наші предки повертали.

Разом з ними мандрували

І черкаси. Зупинились,

Біля річки оселились,

Стали жити. З того часу

Місто це і звуть ЧЕРКАСИ.


Друзі, спробуйте без карти

Відгадать загадки-жарти.

Яке місто найбіліше?

А яке найсміливіше?

Яке місто точно знає,

Що горбів у нім немає?

Найщасливіше — яке?

Найсолодше — не гірке?


Я прошу на хвильку слова.

Загадки не випадково

Жартівливими назвали.

Хоч ви їх і відгадали,

Правильно міста назвавши,

Але істина не завше

В ваших відповідях є.

Ось пояснення моє:

Не сміливість місто СМІЛА

В своїй назві увічнила:

Смілл литовською — пісок...

А який же тут зв'язок?


Звідки фрукти ці чудові?

Звідти ми, де вечорові

Зорі дивляться у море,

А над самим морем — гори,

Де яскраве сонце сяє

І в прозорих хвилях грає.

Ми не з Греції, не з Риму.

Відгадайте — звідки?

А чому цей край назвали

Саме Кримом? Хто підкаже?

Ось товариш мій розкаже.

Спершу край цей звавсь КИРИМ,

Це вже потім стало КРИМ,

А Кирим по-тюркськи рів,

Хтозна-хто його прорив.
Я іще й таке чувала:

КРИМ по-тюркськи — назва валу.


Так і є, бо в тюркській мові

Рів і вал — єдине слово.

Та не дуже й дивно те:



Рів копають — вал росте.
Хто не зна БАХЧИСАРАЯ?

Славне місто в цьому краї.

А чому воно так зветься?

Це не кожен рзбереться,


Слухайте, напевно знаю,

В цьому місті є сараї!


Не сміши нас, любий друже.

Це містечко давнє дуже.

Тож сарай по-тюркськи — місто,

Бахчи — сад. Я урочисто

Повідомить тобі рад:

Назва значить місто-сад.


Ой, біда мені, дівчатка,

Є кінець, нема початку



(показує картку з написаним на ній складом -поль).

Хто початок відгадає,

Назву міста прочитає.
Я не бачу тут біди.

Дай написане сюди.

Здогадалась: МЕЛІТОПОЛЬ,

НІКОПОЛЬ, ОВІДІОПОЛЬ...

Хочеться, щоб діти з зали

Якісь назви підказали.


Дійсно, міст таких немало...

А чому їх так назвали?



Поль по-грецьки значить місто.

Ціле гроно (чи намисто)

Міст із -поль є в нашім краї,

Та не кожен, мабуть, знає,

Що ті назви розрізняє.
Місто слави — СЕВАСТОПОЛЬ,

А корисне — СІМФЕРОПОЛЬ,

І медове — МЕЛІТОПОЛЬ,

МАРІУПОЛЬ — град Марії,

НІКОПОЛЬ про славу мріє,

Перемоги місто значить,

Кожен тут різницю бачить.

О, тепер уже я знаю,

Чом ТЕРНОПІЛЬ називають..


Якщо знаєш, то скажи,

Цю задачу розв'яжи.

Тут назвали СІМФЕРОПОЛЬ,

МАРІУПОЛЬ, МЕЛІТОПОЛЬ

І сказали: поль — це місто,
Значить, можна доповісти,

Що ТЕРНОПІЛЬ — місто з терну.


У твоїх думках є зерна

Істини, та тільки ти

До кінця не зміг дійти

І сказав не все до ладу.



Терен є у назві граду,

Тільки ж піль ти сплутав з полем,



Поль — усічення від поліс,

А ТЕРНОПІЛЬ зріс у полі,



Де тернів було доволі.
А у назвах КРАСНОПІЛЛЯ,

БІЛОПІЛЛЯ, ДОБРОПІЛЛЯ

Буде поліс, а чи поле?
Ну, звичайно ж, Добре поле,

Біле поле, Красне поле.

Ще додай міста на -піль,

Це БОРИСПІЛЬ, ТОМАШПІЛЬ.

Бо селились люди в полі,

На широкому роздоллі,

А хто перший там осів,

Ім'я в назві залишив.

Зелень кленова,

Вулиці Львова,

Замок Високий — сторож віків.

Можна по світі ходить-шукати

І, наче казку, міста стрічати,

Але єдиний на світі Львів.
А чому так назвали Львів?

У нас же не було левів.

Так, їх не знала Україна,

Насправді Інша тут причина:

У князя славного Данила

Була дружина гарна, мила

І кілька соколят-синів.

Для одного із них звелів

Данило-князь закласти місто

І на престолі в ньому сісти

Князенку Леву. З тих часів

І зветься місто Лева ЛЬВІВ.


Назви міст — це не просто слова,

Це історія краю жива.

Промовляють до нас крізь віки

їх засновники й будівники.

Кий, і Лев, і Житомир, Черніг —

Імена їх народ наш зберіг.


Скільки назв лише з коренем -слав:

БОРИСЛАВ, БЕРИСЛАВ, ІЗЯСЛАВ.

Це були і князі, й козаки.

Часто назву вели від ріки,

Що тепер пересохла й пропала

Або Інше наймення дістала.

Вже нема в Україні Олтави,

Та живе і квітує ПОЛТАВА.

Річку Харків чи й знайдеш на карті,

Та відоме усім місто ХАРКІВ.

Відбивається в назвах природа,

Уподобання й звички народу.


САМБІР виріс в лозняку,

СМІЛА — місто на піску,

ЛУЦЬК походить від лука:

Робить вигин тут ріка.

РОМОДАН — великий шлях,

СКВИРА — тріщина в горах.

І не зв'язане з полоном

Місто те, що звуть ПОЛОННИМ,

Бо полонь — це місце чнсте,

Без лісів. Отож і місто,

Що вродилось на полоні,

Називається ПОЛОННЕ.


Де найкраще місце на землі,

Де зелені змори яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:


  • Всі народи бачиш ти з висот,
    Всі долини і гірські шпилі,

Де ж найкращий на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:


  • Правда, все я бачу з висоти.
    Всі народи рівні. А земля
    Там найкраща, де вродився ти!

Любим рідний ми Спартак,

Гарно, гарно в ньому так!

Затишно і біля школи:

Тут ростуть стрункі тополі,

А весною в білу піну

Вбралась вишня й горобина.

Восени цвітуть жоржини,

Як вогонь, горить калина,

А закінчаться жнива —

Все село відпочива.
Які чудові в Спартаку і ночі й дні,

Цвіте акація тут ніжно-білим цвітом,

І голуб нам несе привіти на крилі.

Які чудові в Спартаку і ночі й дні.

Які чудові в Спартаку ще й вечори,

Тут пахне медом і пшеничним хлібом,

Немає кращої місцини на Землі.

Які чудові в Спартаку ще й вечори.

Як тільки сонечко з-за обрію встає,

І соловейко у гаю виводить трелі.

Можливо, місце на планеті краще є,

Але ріднішого не знайдеться для мене.


Гарна, гарна, як в лузі калина,

Неповторна в красі весняній.

Незалежна моя Україна,

Рідний краю, коханий ти мій.

Ніжна мова твоя солов'їна,

Ти могутня, як води Дніпра.

Незалежна моя Україна,

Край науки, пісень і добра.

Горда в Карпатах трембіта,

Крим від сонця увесь золотий!

Людям добрим гостинна, відкрита,

Україно, мій край дорогий.


Скільки топтали нас, палили і гнітили,

Скільки з корінням рвали, але не скорили.

Ми, як вода цілюща, знову оживали,

Ще й рясним, буйним цвітом розквітали.

Й вставали, поки зовсім ми не встали,

На повний зріст, На повну нашу силу,

Щоб прославлять країну милу,

Козацький рід, козацьку славу.

Історію, щоб усі знали.

Ми всі — одна сім'я,

Єдина ми родина,

У кожнім нашім «я» —

Частинка України.

Ми всі — одна сім'я,

Єдина ми родина.

Мільйони різних «я»,



А разом — Україна.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал