Прислів`я сказав – дорогу показав, приказку сказав – душу розрадив



Сторінка6/8
Дата конвертації03.12.2016
Розмір3,98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Весна красна квітками, а осінь – плодами.

Ластівка день починає, а соловей кінчає.

Де багато пташок, там немає комашок.

Був би сад, а солов`ї прилетять.

Яка яблунька, такі й яблука.

Кожному овочеві свій час.

З малої хмари великий дощ буває.

Двічі літа не буває.

Пищить снігур – скоро зима буде.

Зимою сонце світить та не гріє.

Зима літо з`їдає, хоч перед ним і тікає.

Багато снігу – багато хліба.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

У лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.

У березні курка в калюжі нап`ється

В лютому зима з весною стрічається.

Буде погода: насподі болото, а зверху вода.

Весна красна квітками, а осінь – плодами.

Коли квітень з водою – травень з травою.

Вночі тріщить, а вдень плющить.

Грім гримить – хліб буде родить.

Світить місяць та не гріє.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде добрий урожай.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Раді люди літу, а бджоли цвіту.

Без вітру і трава не шелестить.

Від березневих дощів земля квітне.

З поганої трави погане й сіно.

Повний колос до землі гнеться, а порожній угору дереться.

Літо дає коріння, а осінь насіння.

Глибше орати – більше хліба будеш мати.

День у жнива рік годує.

Літо збирає, а зима з`їдає.

Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день.

Грудень рік кінчає, зиму починає.

Грудень землю снігами тішить та вухо морозом рве.

Грудень землю грудить, в хаті студить.

Сніг у грудні глибокий – урожай високий.

Січень – року початок, а зими - середина.

У січні панують сови та сичі.

Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.

Як листя жовтіє, тополе смутніє.

Листопад – ворота зими.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Восени і курчата курми будуть.

Восени і горобець багатий.

Щоб на кропиву не мороз, то б вона цілий рік жалила.

У червні на полі густо, а в коморі пусто.

Зима багата снігами, а осінь снопами.

Хто полю годить, тому жито родить.

Серпень страву готує, а вересень до столу подає.

Кому влітку холодно, тому взимку голодно.

Навесні дощ із хмарки, а восени із чистого неба.

Як вересніє, то й дощик сіє.

Восени за одну годину і сніг, і дощ.

Осінь то плаче, то сміється.

Осінь – це перемін вісім: сіє, віє, крутить, мутить, реве, сопе, зверху ллє, знизу мете.

Не чекай від осені сонця.

Восени день блисне, а три дні кисне.

Як листя жовтіє, то поле смутніє.

Осінь іде – дощі за собою веде.

Жовтень ходить по краю та виганяє птахів з гаю.

Листопадовий день, як заячий хвіст.

В листопаді голо в саді.

Листопад – не лютий, проте спитає чи вдягнений та взутий.

Взимку сонце крізь сльози посміхається.

Снігурі на крилах приносять до нас зиму.

Ячмінь сіють, коли калина цвіте.

В морі тому води багато, що її ніхто не п`є.

Земля – трудівниця, аж парує, та хліб людям готує.

Колос повний до землі гнеться, а пустий догори пнеться.

Де звіру живеться, там він і ведеться.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє.

Не треба дощу просити, він прийде, як будеш косити.

Хто хоче збирати, мусить добре засівати.

От погода: один день блисне, а сім кисне.

Як нема дощу в час, то не буде хліба в нас.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка