Предмети суспільно-гуманітарного спрямування Історія України



Скачати 406,44 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації27.01.2017
Розмір406,44 Kb.
ТипПрограма
  1   2

Предмети суспільно-гуманітарного спрямування
Історія України

У 2010 —2011 навчальному році учні 5- 10 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи “Історія України. Всесвітня історія. 5 – 12 класи”, котра розміщена на сайті міністерства , а також видрукувана у видавництві “Перун” у 2005 р. Для учнів 11 класу чинною є програма “Історія України. Всесвітня історія. 5 – 11 класи (Київ, “Шкільний світ”, 2001р.).

Для 11 класів суспільно—гуманітарного профілю чинними є програми з історії України (журнал “Історія в школах України”, №4, 2003), всесвітньої історії (журнал “Історія в школах України”, №2, 2002), а також видані окремою брошурою у видавництві “Педагогічна преса”, 2004 р.

Для 11 класів інших профілів чинними є програми, опубліковані в пресі та видрукувані окремими брошурами у 2001р. (Київ, “Шкільний світ”) та у 2004 (“Педагогічна преса ”).


Програма з історії України у 10-му класі охоплює 1900-1921 роки, що були переломними як для вітчизняної, так і світової історії. Українські землі на початку ХХ ст. входили до складу Російської імперії та Австро-Угорської монархій, тому особливості економічних, політичних та соціокультурних процесів, що відбувалися, значною мірою були обумовлені розвитком цих держав. Зокрема відставання їх у модернізаційних процесах від провідних європейських країн на початку ХХ ст. призвело до прискореного, наздоганяючого характеру модернізації та певним диспропорціям в економічному й соціальному розвитку українських земель (відставання аграрної сфери від індустріальної, різке розшарування населення, соціальне напруження тощо).

Для класів академічного, універсального, української філології, іноземної філології, економічного профілів, природничо-математичного, технологічного, художньо-естетичного, спортивного напрямів чинними є програми рівня стандарту /академічного рівня з історії України (автори Пометун О.І., Гупан Н.М. Фрейман Г.О.) та всесвітньої історії (автор Ладиченко Т.В. та ін.). Програми включають зміст, що вивчається 35 годин на рік (1 година на тиждень). Вони також розміщені на сайті МОН.

Для класів історико-філологічного, правового, філософського профілів чинними є програми з історії України (автори Пометун О.І., Гупан Н.М., Фрейман Г.О.) та всесвітньої історії рівня стандарту /академічного (автор Ладиченко Т.В. та ін.) . Програма з історії України розрахована на 70 годин на рік (2 години на тиждень). Під час розробки календарних планів зі всесвітньої історії вчитель користується названою програмою, котра розрахована на 35 годин. При цьому він може на свій розсуд збільшити кількість годин на вивчення конкретної теми, спланувати роботу з джерелами, диспути тощо.

Для названих класів міністерство рекомендує до використання 3 підручники.

Концепція підручника з історії України авторів Гупана Н.М., Пометун О.І. та Фреймана Г.О. базується на тому, що він може використовуватись як для самостійної роботи учнів вдома, так і на уроці для самостійного засвоєння матеріалу. Тому його текст чітко побудований, ясно, послідовно, логічно, коротко викладений; розділений на невеличкі за обсягом смислові частини, які можуть бути засвоєні всіма учнями без допомоги вчителя. Оскільки учні розрізняються за рівнями пізнавальних можливостей об’єктивна “середня” складність окремих частин змісту може бути підвищена шляхом самостійного опрацювання учнями поданих прямо в тексті кожного параграфа джерел: письмових документів, фотодокументів, картографічних, статистичних матеріалів тощо за завданнями, що їх супроводжують.

Текст підручника написаний політично нейтрально й є багатоаспектним (у тексті і документах подані різні точки зору на події, постаті тощо). Разом з тим, підручник, безумовно, орієнтований на виховання громадянина - патріота України, який співчуває трагічним сторінкам історії своєї Батьківщини і пишається героїчними.

Автори підручника Реєнт О.П., та Малій О.В. для успішного опанування змісту курсу історії України запропонували крім основної інформації додаткову: мапи, ілюстрації, хронологічну таблицю, словник історичних термінів і понять. Рубрика «Документи і матеріали» дозволяє конкретизувати, доповнити, ілюструвати навчальний текст параграфа, знайомить з різними інтерпретаціями історичних процесів в українських землях на початку ХХ ст., сприяє розвитку умінь проблемно-пошукового та творчого характеру, надає можливості для організації самостійної навчальної роботи; рубрика «Персоналії» містить біографічний матеріал, призначення якого – викликати інтерес до історичних діячів, життя та діяльність яких була пов’язана з Україною.

У підручнику авторів Кульчицького С.В. та Лебедєвої Ю.Г. значну увагу приділено розвиткові національної культури та історії повсякденності, що дозволяє олюднити й оживити сторінки минулого. Авторами запропоновано нестандартний методичний апарат, який сприятиме розвиткові в учнів критичного мислення, навичок самостійної роботи, допоможе сформувати і обґрунтувати власну точку зору. Для набуття предметних компетентностей вводяться рубрики: «Завдання для закріплення матеріалу», «Питання для обговорення в групі, класі», «Вислови власне судження», «Працюємо з документом».

Для класів історичного профілю чинними є програми з історії України (автори Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г ) та всесвітньої історії (Ладиченко Т.В., Черевко О.С. , Камбалова Я.М.). Програми розраховані на вивчення 3 годин на тиждень (105 годин на рік).

Для класів історичного профілю міністерство рекомендує підручник автора Турченка Ф.Г. У ньому запропоновано методичний апарат із розгалуженою системою запитань і завдань, використана методика розвитку критичного мислення. Подано таблиці, схеми, графіки та діаграми, які допоможуть учням унаочнити свої уявлення про історію України 1900–1921 рр., використано ілюстрації, історичні карти та документи, які допоможуть уявити життя людей початку ХХ ст. та полегшать розуміння складних історичних процесів. Наприкінці кожного розділу подано хронологічну таблицю. Для швидкого пошуку потрібних фактів, матеріалів, рубрик учням допоможе апарат орієнтування: піктограми, колонтитули, шмуцтитули та інші.



Всесвітня історія

ХХ ст., яке називають «коротким століттям», починаючи з 1914 р. – дати початку Першої світової війни – це час імперіалізму, становлення націй, бурхливого технічного прогресу, який руйнував традиційне суспільство. Століття, особливо перша його половина, виявилося одним з найбільш драматичних і суперечливих в історії людства. Воно вмістило в собі як найвеличніші досягнення людства, так і найбільші трагедії. З одного боку підвищилася якість життя для мільйонів людей, але це також було століття занепаду в багатьох частинах земної кулі.

У той час, коли на початку ХХ століття наука, медицина, освіта, культура зробили величезні кроки вперед, розпочинали свою руйнівну кар'єру головні тирани: Сталін в Росії, Муссоліні – в Італії, Гітлер – в Німеччині.

Різко зросли темпи економічного росту, і при цьому змінилася його якість: відтепер визначальним складником економічного потенціалу країни ставала її індустріальна міць. Пара, що була головним робочим тілом в індустрії й на транспорті ще в середині XIX ст., поступово витіснялася новими видами енергії - електрикою й двигунами внутрішнього згоряння. Це не лише сприяло підвищенню ефективності промислового виробництва через набагато більш високий коефіцієнт корисної дії електричних і дизельних моторів, а й означало набагато більш широке застосування індустріальних методів у тих галузях людського життя, які не були охоплені індустріалізацією в попередню епоху. Саме на початку ХХ ст. почалася широкомасштабна механізація сільського господарства (з’явилися трактори, комбайни, доїльні машини), в торгівлі з’явилися великі магазини, оснащені сучасним торговельним устаткуванням) і в побуті - перші предмети тривалого користування (холодильники, пральні машини, пилососи). На рубежі століть з'явилися радіо й телефон, міський електротранспорт, автомобілі і літаки.

По суті відбулася друга промислова революція, результатом якої стала заміна парового двигуна на електродвигун і двигун внутрішнього згоряння. Не тільки у виробництво, але й у побут мільйонів людей, почали впроваджуватися водогін, парове опалення, каналізація, електричне освітлення, газопостачання, телефон, автомобілі, електроприлади. Найбільші міста провідних країн набрали того вигляду, що в цілому зберігається й понині: широкі проспекти, придатні для руху автотранспорту, з міським електротранспортом, з електричним висвітленням, з багатоповерховими будинками з усіма зручностями.

У період між 1900 і 1914 рр. відбувалося стрімке зростання виробництва й матеріального добробуту населення. Слово «прогрес» стало одним з найбільш уживаних. В політичному житті найбільш успішних країнах Європи й у США утвердилися ліберальні порядки, засновані на повазі до громадянських прав людини, до приватної власності та на засадах ринкової економіки. При цьому залишалася дискримінація в політичному житті жінок, а також афроамериканців у США.

За результатами конкурсу в загальноосвітніх навчальних закладах країни будуть використовуватися такі підручники зі всесвітньої історії для учнів 10 класу.

Для класів рівня стандарту /академічного, історико-філологічного, правового, філософського профілів чинними є 2 підручники.

Зміст підручника «Всесвітня історія» автора Полянського П.Б. покликаний допомогти учням зрозуміти закономірності та механізм взаємовідносин між окремими людьми, націями і державами. У підручнику подано графіки, таблиці, діаграми, які виступають самостійним джерелом знань. Статистичний матеріал у них – не стільки для запам’ятовування, скільки для аналізу на уроці, підготовки до тематичного (семе­стрового чи річного) оцінювання тощо. Кожен параграф завершується запитаннями і завданнями, які узгоджені з державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з історії. Запитання і завдання різного ступеню складності і спрямовані на закріплення знань, умінь і навичок.

У підручнику «Всесвітня історія» авторів Щупака І.Я. та  Морозової Л. текст поданий невеликими за обсягом блоками – за пунктами та підпунктами, що полегшує сприйняття. Додаткова інформація подається у рубриках «Свідчать документи», «Свідчать історики», «Мовою цифр», «Роздуми з приводу», «Подробиці». Рубрика «Гіпотези» дає можливість учням обдумати та обговорити можливі шляхи розвитку історичних процесів, для чого треба застосувати власну уяву, творче мислення та, водночас, розуміння закономірностей історичного розвитку, причинно-наслідкового зв’язку між подіями та явищами історії. Особливістю підручника є широке використання тогочасних карикатур та плакатів, що «оживляє» історичний матеріал.

Для учнів 10-х класів історичного профілю міністерство рекомендує підручник “Всесвітня історія” авторів Ладиченко Т. та Осмоловського С. Основна ідея цього підручника – виховання засобами історії патріота, сучасного громадянина України, який любить свою Батьківщину і в той же час поважає народи інших країн, розуміє, що ми живемо в полікультурному світі і нам необхідно толерантно ставитись до людей іншої раси, іншої мови, іншого віросповідання, їх думок, поглядів, точок зору. Чільне місце приділено питанням культури. Розвиток історичного мислення – одне з пріоритетних завдань, яке ставили перед собою автори названого підручника. З цією метою в текст підручника включено багато документальних джерел, що висвітлюють різні точки зору на історичні події, які вивчаються.

У 6 класі історія України і всесвітня історія вивчається як єдиний інтегрований курс. Тому в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис робиться таким чином: Історія України. Всесвітня історія. (Інтегрований курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії України та всесвітньої історії недоцільно.

Важливим є використання в навчанні школярів картографічних посібників - атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Правознавство

Одним з найголовніших завдань системи освіти є формування правосвідомості учнівської молоді - поєднання знань з внутрішньою позицією особи, уміння діяти відповідно до вимог права, закону. Тому особливу увагу варто приділяти як засвоєнню системи знань учнями, так і розумінням ними обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства.

У 2010 —2011 навчальному році учні 9 –х класів навчатимуться за програмою 12-річної школи «Правознавство. Практичний курс» (автори програми О.Пометун, Т.Ремех). На відміну від інших навчальних курсів, «Правознавство. Практичний курс» передбачає створення на уроці умов не тільки для засвоєння знань чи формування навчальних умінь і навичок учнів, а й для розвитку їхнього позитивного ставлення до права, правомірної поведінки, а також для практичного апробування ефективних поведінкових моделей та досвіду такої поведінки.

«Правознавство» як базовий курс у старшій школі має на меті формування системного уявлення в учнів про державу та право як основні засоби впорядкування суспільних відносин та вміння використовувати їх у практичному житті.

Для 10 класів всіх профілів (окрім правового) на вивчення правознавства відводиться 35 годин на рік (1 год. на тиждень). Чинною є програма авторів Котюка І. І. та Палійчук Н. Й.

Названа програма розміщена на сайті міністерства.

За результатами конкурсу для вищезазначених профілів в загальноосвітніх навчальних закладах країни будуть використовуватися такі підручники з правознавства для учнів 10 класу.

Автори підручника Філіпенко Т.М., Сутковий В.Л., Гавриш С. надають перевагу формуванню системного уявлення про державу та право як основні засоби впорядкування суспільних відносин та вміння використовувати їх у практичному житті. Авторами запропоновано ряд рубрик: «Наші очікування», «Проблемне питання», «Норма закону», «Для допитливих з історії поняття» «Буква закону», «Розв’яжіть ситуацію», які сприятимуть розвитку критичного мислення, рефлексії, уміння розмірковувати. Користуватися підручником допоможуть піктограми, що сприятиме орієнтуванню в структурі навчального матеріалу.

Структура підручника автора Наровлянського О. Д. передбачає крім основного тексту, матеріал під рубрикою «Це цікаво», який не призначений для запам'ятовування, а має на меті підвищення зацікавленості учнів у вивченні правознавства; біографічні довідки про осіб, які зробили видатний внесок в розвиток української держави та права, що повинно сприяти формування в учнів почуття патріотизму та поваги до історії держави.

Метою курсу “Правознавство” в профільних класах є формування в учнів розуміння права як відкритої системи, що базується на невід’ємності суспільства від держави, законів від повсякденного життя. Право представлене в курсі елементом цілісного світу, що складається з понять, переживань і практичних дій. Курс спрямований на розвиток правової і громадянської компетентності, відповідних ціннісних орієнтирів, умінь, навичок школярів.

Для класів правового профілю чинною є програмою авторів Ремех Т.О. та Ратушняка С. На її вивчення відводиться 105 годин на рік (3 години на тиждень) і вивчення правознавства охоплює 10- 11 класи.

Для учнів 11 класів (груп) з поглибленим вивченням основ правознавства міністерство рекомендує у 2010 —2011 навчальному році дві програми курсу «Правознавство» для учнів гімназій, ліцеїв і профільних класів (одна з них – автора І. Котюка, друга - авторів І. Усенка, О.Наровлянського).

Для учнів 10 класів правового профілю міністерство рекомендує для використання підручник автора Наровлянського О. Д. Враховуючи профільний характер навчання, кількість поданих в підручнику навчальних одиниць (параграфів) свідомо менша за кількість годин, передбачених на вивчення курсу - це дасть змогу вчителеві проводити не лише уроки вивчення нового матеріалу, але й семінари, практичні роботи, зокрема, уроки роботи з нормативними актами, розв'язання юридичних задач, ділові ігри тощо. Крім теоретичного матеріалу, у підручнику подано матеріал для проведення уроків - практичних занять з ряду тем. В них подаються рекомендації та зразки розв'язання юридичних задач, а також тексти задач для розв'язання учнями. Для якісного засвоєння матеріалу, впровадженням нових технологій на уроках вчитель може проводити спарені уроки у профільних класах.

З метою більш кваліфікованого викладання правознавства в загальноосвітніх навчальних закладах бажано, щоб цей предмет щорічно викладався в школі одним вчителем. До проведення уроків з правознавства, активізації правовиховної роботи варто залучати представників обласних (районних) управлінь юстиції. Їх знання і досвід практичної роботи не тільки сприятимуть поповненню учнями знань із правових дисциплін, а й сприятимуть підвищенню їх зацікавленості в самоосвіті.



Філософія
Філософія — це сфера людського знання, яка є не тільки атрибутом цивілізації і культури, а й тією духовною силою, до чого прагне кожна особистість. У своїй цілісності філософія уособлює мудрість і знання, віру і розум, дух і душу. Великою мірою хвилюють людину проблеми сенсу життя та його кінцевої мети, розуміння вічності людського існування. Перебуваючи в системі суспільних відносин, які постійно ускладнюються, людина має знайти відповідь на ряд морально-етичних питань: що таке совість, обов'язок, честь, відповідальність, справедливість, добро, зло, гідність.

Для класів філософського напряму чинною є програма з філософії та підручник «Історія філософії. 10 клас» (автори В. О. Огнев 'юк, І. Г. Утюж). Мета підручника — допомогти учням сформувати уявлення про предмет «історія філософії», про найважливіші філософські системи та видатних мислителів, які зробили значний внесок у вирішення «вічних» проблем людства. Автори прагнуть ознайомити учнів, які вивчають філософію, з її різними напрямами, течіями, школами, системами та основною філософською проблематикою в процесі її виникнення, становлення та розвитку.

Для 11 класів суспільно—гуманітарного профілю чинною є програма «Основи філософії » ( журнал “Історія в школах України” №6, 2004 р.)

Курси морально-духовного спрямування

У 2010 -2011 навчальному році у 5-6 класі продовжується вивчення предмета «Етика».

Актуальність вивчення цього предмета обумовлена не тільки істотними змінами в ціннісних орієнтирах українського суспільства, що спостерігаються нині, а й загальним зростанням ролі моралі в житті людства в інформаційному суспільстві часів глобалізації. Як показує досвід кількох років впровадження зазначеного курсу він сприяє не лише соціалізації особистості, але й її духовно-моральному зростанню, засвоєння його повертається до особистості, реалізуючись у ставленні людини до самої себе, інших людей, світу загалом.

З метою формування у дітей та учнівської молоді високоморальних цінностей та орієнтирів, патріотичної і громадянської свідомості, пошанування національних традицій та культур народів України, Європи та світу у 2010 -2011 навчальному році продовжується впровадження програми курсу "Розмаїття релігій і культур світу" (автор Є.В. Більченко) для учнів 1-11 класів.

Міністерство також рекомендує програми курсів духовно-морального спрямування: «Християнська етика. 1- 11 класи», “Християнська етика в українській культурі”, "Етика: духовні засади" для учнів 5 - 11 класів.

Викладання основ християнської етики та інших предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах можлива лише за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. Підготовка вчителів християнської етики здійснюється в навчальних закладах або на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Національному університеті «Острозька академія», Львівському католицькому університеті, при обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, кабінети тощо.

Зміст курсів духовно-морального спрямування не може нести катехізацію, неприпустимим є також нав’язування учителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших церков, примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо.

Предмет «Основи християнської етики» слід викладати у тісній співпраці з батьками, інформувати батьківську громадськість про особливості християнської етики, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи з предмету.

З метою формування у дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості, ціннісних орієнтирів, які ведуть людину шляхом пізнання Істини, Добра, Краси, вбачається необхідним вивчення предметів духовно-морального спрямування, складовою яких є спеціальний курс "Основи християнської етики".

Курс "Основи християнської етики" є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Викладання предмету передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Метою курсу "Основи християнської етики" є формування в учнів християнських моральних чеснот. У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

• ознайомлення учнів із основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;

• ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі;

• формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;

• створення належних морально-етичних умов для самопізнання, самореалізації.

Основою курсу "Основи християнської етики" є Біблія та інші християнські джерела, які не суперечать Святому Письму.

Методологічною основою процесу навчання основ християнської етики є система наукових підходів, принципів, форм і методів, які допомагають належно реалізувати мету і завдання навчання. Ці наукові підходи, принципи, форми і методи перебувають у тісному діалектичному зв’язку. Так, підходи конкретизуються у принципах, принципи реалізуються у певних формах через відповідні методи.

Найголовнішими з підходів у навчанні основ християнської етики є:



  • аксіологічний,

  • соціокультурний,

  • культурологічний,

  • особистісний,

  • діяльнісний,

  • комунікативний,

  • системний,

  • компетентісний,

  • синергетичний.

Основними загальнодидактичними принципами, на яких ґрунтується процес навчання основ християнської етики, є:

  • принцип доступності й дохідливості викладання;

  • принцип свідомості й активності учнів;

  • принцип наочності навчання;

  • принцип науковості;

  • принцип систематичності та послідовності;

  • принцип міцності знань, умінь і навичок;

  • принцип зв'язку навчання з життям;

  • принцип індивідуального підходу до учнів;

  • принцип емоційності навчання.

Крім загальнодидактичних принципів, у процесі навчання основ християнської етики використовуються спеціальні принципи:

  • принцип теоцентризму;

  • біблійної основи навчання;

  • міжконфесійності;

  • толерантності до релігійних відмінностей і особливостей;

  • добровільності у виборі предмету.

Принцип теоцентризму означає, що джерелом духовно-моральних цінностей є Бог. Ці цінності є об’єктивними, вічними й незмінними. Ці моральні принципи передані людям Богом через Біблію. Боголюдина Ісус Христос виконав і доповнив ці моральні принципи. Відтоді вони називаються християнськими.

Принцип біблійної основи навчання передбачає, що основою навчання є християнські моральні цінності, подані у Біблії, які є спільними для всіх християнських конфесій.

Принцип міжконфесійності скеровує учителя й учня до вивчення спільних для всіх християнських конфесій моральних цінностей. Пропаганда окремої конфесії і деякою мірою приниження іншої – не допускаються.

Принцип толерантності до релігійних відмінностей і особливостей передбачає шанобливе й терпляче ставлення до представників різних конфесій, а також до атеїстів та людей із відмінними переконаннями.

Принцип добровільності передбачає добровільний вибір предмету батьками та учнями й написання для цього відповідної заяви.

Сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку з урахуванням конкретних можливостей і умов.

Принципи навчання й виховання реалізуються у певних формах навчання і виховання.

Основними формами навчальної діяльності на уроках християнської етики є фронтальна, індивідуальна, парна, групова.

Форми навчально-виховної роботи на уроках із християнської етики втілюються у практику навчання й виховання з допомогою відповідних методів.

До основних методів навчання на уроках із основ християнської етики належать словесні та наочні методи:



  • пояснення;

  • розповідь;

  • бесіда;

  • дискусія;

  • робота з підручником;

  • дидактична гра;

  • демонстрування та ілюстрування;

  • самостійне спостереження.

Під час оцінювання навчальних досягнень школярів із основ християнської етики враховується:

- знання учнями морального вчення Ісуса Христа, змісту Божих Заповідей, ставлення школярів до світу у світлі Біблії, змісту християнського спілкування;

- уміння учнів керуватися в житті Божими Заповідями, моральним вченням Ісуса Христа, вести себе у світлі Біблії, виявляти особистісні моральні християнські чесноти.

 

Для учнів 1-4, 7-11 класів рекомендована програма „Основи християнської етики” для 1-4, 7-11 класів (авторський колектив під керівництвом Жуковського В.М.) (Гриф МОН від 13.07.10 № 1/ІІ-6347).






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал