Пояснювальна записка Навчальний предмет "Українська мова"



Сторінка1/11
Дата конвертації06.12.2016
Розмір2,28 Mb.
ТипПояснювальна записка
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Українська мова

Пояснювальна записка

Навчальний предмет “Українська мова” відіграє провідну роль у навчанні та вихованні учня з тяжкими порушеннями мовлення, в усвідомленні ним себе як особистості, патріота і громадянина України, а також у формуванні мовленнєвих умінь і навичок, розвитку творчих здібностей.

Метою цього навчального предмету є забезпечення вільного володіння українською мовою як засобом спілкування та пізнання, а також успішна самореалізації особистості.

Навчальними завданнями початкового курсу з української мови є:

– формування в учнів зв’язного, розгорнутого, усного мовлення, що відповідає нормам сучасної української літературної мови;

– опанування учнями знань про мову як найважливіший засіб комунікації та пізнання;

– оволодіння учнями навичок правильного виразного, усвідомленого читання та письма за фонетичним та частково за морфологічним, традиційним та іншими принципами орфографії;

– залучення учнів до скарбниць духовності і культури, літературних надбань українського народу і народів світу;

– виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості.

Корекційно-розвивальними завданнями предмету “Українська мова” є:

– корекція слухового сприймання та формування на цій основі адекватного розрізнення та розпізнавання звуків української мови;

– корекція фонематичних уявлень та звуковимови як передумов оволодіння орфоепічних норм української мови;

– корекція темпоритмічної та ритміко-інтонаційної сторін мовлення;

– корекція лексичної сторони мовлення на основі розширення словникового запасу, уточнення та диференціації лексичних значень слів, формування різних рівнів лексичних узагальнень, що виражає слово, та лексичної системності;

– корекція граматичної будови мовлення, на основі формування та уточнення синтаксичних значень слів та значень граматичних категорій, поступового розширення та ускладнення синтаксичної структури речень, що сприймаються та використовуються дітьми, розвиток навичок морфологічного словотвору та словозміни, формування операцій граматичної трансформації;

– корекція зв’язного (діалогічного, монологічного) мовлення на основі формування умінь структурувати смислову ситуацію, виділяти в ній основі компоненти і виражати їх у мовній формі, уміння планувати зв’язну розповідь, переказувати почутий чи прочитаний текст, складати розповіді з опорою на наочність, за уявленнями та уявою;

– формування навичок усвідомленого мовного аналізу, як основи для оволодіння і розвитку навичок читання та письма;

– попередження та корекція дислексій і дисграфій;

У процесі засвоєння української мови в учнів формується лінгвістичне ставлення до мовлення. Ця робота проводиться одночасно з різних сторін: вивчення звукобуквеного складу мови, лексичного та граматичного значення слів, сполучення слів у реченні, речень у тексті. Це допомагає учням сприймати і розуміти мовлення як єдине ціле, окремі частини якого відповідним чином пов'язані між собою. Таким чином, учні засвоюють мову як сукупність її проявів.

Програмою передбачено формування в учнів з ТВМ розуміння граматичних та орфографічних явищ, що вивчаються, вміння пояснювати, обґрунтовувати свої судження, порівнювати, групувати явища мовлення, робити узагальнення та висновки. Особливе значення має вміння учнів застосовувати знання у практиці усного та писемного мовлення.1

Зазначена мета та завдання предмету “Українська мова” реалізуються у п’ятьох змістових лініях: комунікативній, лінгвістичній, лінгвоукраїнознавчій, діяльнісній і корекційно-розвивальній. Провідною серед них є комунікативна, яка передбачає формування комунікативних умінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо). Лінгвістична та лінгвоукраїнознавча забезпечують формування мовної компетенції школярів як одного із засобів формування їхнього мовленнєвого розвитку та ціннісних орієнтацій. Зазначені лінії пронизуються діяльністю, що передбачає формування узагальнених умінь і навичок учнів, вироблення яких неможливе без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним). Корекційно-розвивальна лінія забезпечує виправлення та формування в учнів з ТВМ порушених чи недорозвинених складових мовленнєвої діяльності, які зумовлюють як засвоєння мовних знань, так і використання їх в актах комунікації, а також попередження можливих труднощів у навчанні пов’язаних з проявами чи впливами вад мовлення.

Предмет українська мова в школі для дітей з ТПМ реалізується на наступних уроках:

Вимова (2 клас);

Розвиток мовлення (2-4 класи);

Знання про мову. Мовленнєві уміння (2-4 класи);

Читання (2-4 класи).



Вимова

Основним завданням уроків вимови є формування у дітей фонематичного сприймання, фонематичних уявлень, постановка, автоматизація та диференціація звуків мови в усному мовленні дітей, корекція темпоритмічної та ритміко-інтонаційної сторін мовлення, формування навичок звукового аналізу та синтезу. Зміст корекційно-розвивального навчання з цього розділу має бути додатково реалізований на підгрупових та індивідуальних логопедичних заняттях з дітьми. У випадках складної патології фонетико-фонематичної сторони мовлення навчання дітей за названим розділом програми може проводитися за індивідуальними програмами, які складає учитель з урахуванням стану мовлення дитини, характеру та структури мовленнєвого дефекту, психологічних механізмів, що лежать в його основі.



Розвиток мовлення

На цих уроках проводиться корекція та розвиток у дітей лексичної та граматичної сторін мовлення, розвиток зв’язного мовлення. Робота з розвитку мовлення проводиться за орієнтовними темами, що дозволяють організувати мовний матеріал та окрім корекційно-розвивальної виконують загальноосвітню функцію, сприяють розширенню світогляду дітей, уточненню їхніх знань про природу, людину, суспільство, сприяють реалізації міжпредметних зв’язків. Розділи навчання з Розвитку мовлення мають випереджати або співпадати у часі з відповідними розділами уроків Знання про мову. Мовленнєві уміння з метою попереднього опрацювання відповідних мовних знань умінь та навичок на практичному рівні. А тематика уроків з Розвитку мовлення має узгоджуватися з відповідними темами з Читання та предмету “Я і Україна”, що має забезпечувати якісні міжпредметні зв’язки.



Знання про мову. Мовленнєві уміння

Основна мета зазначених уроків формування в учнів знань з фонетики, морфології, лексики, граматики, правопису у системі лінгвістичних понять, а також навичок їх практичного застосування у різних видах і формах мовленнєвої діяльності. При особливу увагу вчитель має звертати на формування діяльності використання засвоєних мовних знань у різних видах та формах мовленнєвої діяльності: говорінні, аудіюванні, читанні, письмі. Корекційна робота на таких уроках спрямовується передусім на виправлення порушень у засвоєння та використанні учнями фонологічних лексичних та граматичних мовних знаків в усному та писемному мовлені, усної та писемної форм монологічного та діалогічного мовлення, на формування, розвиток та закріплення практичних мовних знань, що мають стати основою для формування уявлень про мову у системі лінгвістичних понять, попередження та корекція дисграфій, дизорфографій, дислексій.



Читання

Читання як навчальний предмет має на меті підготовку учнів молодших класів до самостійного опанування знань з різних шкільних предметів шляхом отримання інформації з літературних джерел під час навчання в середніх та старших класах.



Основні завдання цього навчального предмету полягають у:

- навчанні свідомому, правильному читанню (за виключенням дітей, виправлення мовленнєвих вад котрих вимагає більш тривалого проміжку часу або залишається лише частково скомпенсованим) в доступному для кожного учня темпі вголос і про себе;

- вдосконаленні навичок усного мовлення;

- розвитку діалогічного та монологічного мовлення;

- формуванні потреби в отриманні інформації з літературних джерел, інтересу до читацької діяльності в цілому;

- розвитку позитивних особистісних якостей;

- формуванні загальнонавчальних умінь та навичок.

Реалізація завдань відбувається в процесі знайомства молодших школярів з різноманітними літературними джерелами, які подано за певними темами, і відповідають їхнім віковим особливостям, пізнавальним можливостям, а також мають високу художню цінність.

Програма структурована за основними змістовими лініями, представленими в Державному стандарті. Зміст першої колонки відображає теми, за якими відбувається добір рекомендованих художніх творів для читання (коло подано без конкретизації назв творів та їхніх авторів). В 3 та 4 класах зміст першої колонки поповнюється двома підтемами: «Позакласне читання» та «Культура українського мовлення». У другій колонці подано інформацію про досягнення учнів в межах певної теми або підтеми за такими напрямками: послідовність формування навички читання, здійснення літературознавчої пропедевтики, смислового та структурного аналізу тексту, усвідомлення жанрової специфіки творів, засобів художньої виразності, розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного. Третя колонка стосується особливостей корекційно-розвивальної роботи в процесі навчання дітей з важкими порушеннями мовлення. Тут міститься детальна інформація щодо формування тих компонентів психологічної структури читання, загальнонавчальної діяльності, особистісних якостей, які є основою якісного засвоєння всіх знань, умінь і навичок, що передбачені програмою, з урахуванням загальних та індивідуальних особливостей мовленнєвого розвитку учнів.

2 клас
306 годин (9 годин на тиждень)


Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати

ВИМОВА
34 годин (1 година на тиждень)

Розвиток фонематичних процесів та функцій2

Учень:





Диференціація голосних та приголосних звуків. Диференціація приголосних звуків.

– розрізнює на слух голосні та приголосні звуки;

– називає диференційні акустичні та артикуляційні ознаки за якими звуки поділяються на голосні і приголосні;

– наводить приклади голосних і приголосних звуків;

– диференціює усі приголосні звуки (ізольовано, у складах чи словах) за ознаками: дзвінкий–глухий, твердий–м’який;

– називає диференційні акустичні та артикуляційні ознаки за якими приголосні звуки поділяються на дзвінкі–глухі, тверді–м’які;

– наводить приклади таких приголосних звуків;



Корекція процесів розрізнення та розпізнавання на слух (чи з опорою на збережені аналізатори: зір, тактильна чи вібраційна чутливість) мовних звуків, у тому числі й близьких за акустико-артикуляційними ознаками при їхній ізольованій вимові, у складах, словах.
Формування правильних фонематичних уявлень, у тому числі й на матеріалі звуків, які дитина тимчасово вимовляє неправильно.
Розвиток слухової уваги, пам’яті та контролю за звуковим оформленням мовлення.

Формування навичок повного звукового аналізу та синтезу на рівні слова (складу).

– володіє навичками повного звукового аналізу з опорою на слуховий аналізатор та за уявленнями, може дати фонологічну характеристику виділеним звукам (голосний, приголосний; дзвінкий, глухий, твердий, м’який);

– добирає слова із заданими звуками, та із заданими звуками у заданій позиції;

– уміє утворювати склади чи слова із запропонованих ізольованих звуків, поданих послідовно чи урозсип;


Розвиток операції звукового аналізу та синтезу на матеріалі звуків, що стоять у різних фонетичних позиціях (наголошені та ненаголошені голосні, голосні у відкритих складах, приголосні перед іншими приголосними, що корелюють за ознакою дзвінкості-глухості тощо, дзвінкі приголосні у кінці слова, збіг приголосних, подвоєння та подовження приголосних тощо) та мають різне місце у слові (початок, середина, кінець)

Формування навичок звукової трансформації слова.

– уміє трансформувати звуковий склад слів шляхом заміни одного чи кількох звуків;

– уміє порівнювати звуковий склад слів, що відрізняються одним чи кількома звуками; визначати звуки, зміна яких призводить до зміни значення слів-паронімів;




Формувати уміння довільно оперувати звуковим складом слова: замінювати, додавати, переставляти склади, та звуки у словах; спостерігати за зміною значення слова, що супроводжується зміною його звукового складу.



Формування навичок правильної звуковимови

Учень:





Удосконалення правильної вимови (ізольовано та у словах) приголосних звуків:

– м’яких: т’, д’, з’, с’, ц’, л’, дз’, р’; африкат: дж, дз, ц, ч;

– шиплячих: ш, ж,;

– свистячих с, з;

– звуків р, л;

– звукосполучень шч та зі звуком й: пйа, пйе, пйу.


Диференціація у вимові (ізольовано та у словах) приголосних звуків (звукосполучень): с-з, с’-з’, ц–дз, ц’–дз’, ш-ж, ч-дж, б-п, д-т, д’–т’, ґ-к, шч–ш–ж–дж, ж–з–ш–с, ч–ц’–дз’, з’–с’–ц’–дз’, дз–дз’–дж, шч–ш–с’–ч, р–л та ін.
Засвоєння орфоепічних норм української мови.

– знає назви органів артикуляції, їхні правильні позиції під час вимови звуків (передусім тих, вимова яких коригується), диференційні артикуляційні ознаки звуків (передусім тих, що замінюються учнем на інші чи змішуються);

– знає та вміє виконувати (під керівництвом учителя та самостійно) комплекс артикуляційних вправ для розвитку артикуляційної моторики, автоматизації та диференціації поставлених звуків;

– правильно вимовляє та диференціює у вимові (ізольовано та у словах різної складності) звуки, відпрацьовані на логопедичних заняттях;

– знає норми правильної вимови слів та дотримується їх у власному мовленні;

– спостерігає за вимовою оточуючих, уміє помічати помилки у власній вимові та вимові однолітків, за необхідності, виправляє їх.


Розвиток артикуляційної моторики (точних, диференційованих рухів органів артикуляції, необхідних для правильної вимови відповідних звуків);
Постановка, автоматизація та диференціація звуків, вимова яких є порушеною в учнів.
Розвиток контролю та самоконтролю за вимовою звуків у словах (у власному мовлені та мовленні оточуючих).
У випадках, коли робота з корекції звуковимови учня продовжується, вчити його порівнювати власну та нормативну вимову (звуків, слів); визначати акустичні та артикуляційні ознаки, за якими вимова звуку є неправильною.



Розвиток ритмічної та звукоскладової будови слова

Учень:





Формування навичок правильної вимови слів (звукокомплексів) зі складною складовою структурою
Удосконалення навичок диференційної вимови складів (серій складів) з опозиційними приголосними звуками.

– правильно вимовляє багаточленні серії складів та звуків, слова (серії складів), у тому числі з опозиційними (за дзвінкістю-глухістю, твердістю-м’якістю, місцем та способом творення) приголосними звуками;;

– виразно, злитно, дотримуючись наголосу, вимовляє слова різної складової структури3, у тому числі й зі збігом приголосних звуків4;




Розвиток кінетичного праксису на основі виконання учнем серій артикуляційних вправ, вимови слів звукокомплексів з різною звуковою та складовою структурою: низки голосних звуків типу аіуаіуаіу.., уоеауоеауоеа...;сполучення складів з м’якими (пом’якшеними) приголосними звуками типу мі–лі–зі–ві–ті; сполучення складів зі звуком й типу пйа–мйа–вйа; сполучення із чергуванням наголошених та ненаголошених складів типу чаЧАща, ЧАчаща, чачаЩА; слів з різною складовою структурою (мікрофон, перестрибнути тощо) слів зі збігом приголосних (довкілля, будівництво) у тому числі на межі префіксу й основи (надбудова, підставка, підручник тощо);

з комбінаціями дзвінких і глухих приголосних звуків типу сашасашосашу.., сасашосасошу.. чачащащачачащаща.., чачатячачачатяча..;сполучення складів з м’якими (пом’якшеними) та твердими приголосними звуками типу шта–штя–шта, кра–кря–кла–кля.




Удосконалення навичок складового аналізу слова.

– уміє визначати кількість та послідовність складів у слові; послідовно називати всі склади у слові; розпізнає за ритмічним малюнком слова з різною кількістю складів;



Розвивати навички звукового аналізу, у тому числі на матеріалі слів зі складною складовою структурою, збігом приголосних тощо.

Формувати уміння добирати слова із заданою кількістю складів, із заданим складом, із заданим складом у заданій позиції.



Вимова дво–п’ятискладових слів з дотриманням наголосу.

Перенесення наголосу при утворенні граматичних форм слів мі´сто–міста´, куплю´–ку´пиш;



– вміє визначати та відтворювати наголос у словах різної складової структури, утворювати форми слів з рухомим наголосом;


Розвивати уміння визначати наголошений склад у словах.

Формувати уміння добирати слова із заданим голосним у наголошеній та ненаголошеній позиції.

Формувати уміння порівнювати звучання та написання ненаголошених голосних у словах.


Вимова (читання) слів з апострофом.

– правильно вимовляє (читає) слова з апострофом;

– наводить приклади слів із роздільною вимовою йотованих після приголосних;



Формувати навички диференційної вимови та читання слів з я, ю, є, ї на початку слова (складу), після приголосного, після апострофу.

Розвиток ритміко-інтонаційної сторони мовлення

Удосконалення вимови речень, словосполучень з прийменниками.


Логічний наголос у реченнях.
Інтонаційне оформлення речень різних за метою висловлення.


Учень:

– уміє правильно, виразно, злитно вимовляти прості непоширені та поширені речення, дотримується пауз між реченнями;

– злитно вимовляє у реченні чи словосполученні прийменники з наступними словами (у школі, на вулиці тощо);

– уміє виділяти значущі слова чи частини речення за допомогою логічного наголосу;

– правильно передає інтонацію розповіді, запитання, ствердження, захоплення, заклику, переліку однорідних елементів ситуації;

– дотримується плавності чіткості та виразності під час переказу невеликих оповідань чи декламації вивчених напам’ять віршів;

– знає та самостійно виконує вправи й завдання (чистомовки, скоромовки), що сприяють розвиткові ритміко-інтонаційної сторони мовлення.


Удосконалення навичок чіткої, плавної, виразної вимови та емоційної забарвленості зв’язних висловів, дотримуючись пауз між реченнями, злитно вимовляючи прийменник з наступними словами, модулюючи голосом початок та кінець речення.
Формування уміння диференціювати на слух речення з різним інтонаційним оформленням, та уміння передавати інтонацію запитання, розповіді, заклику, захоплення, звертання, переліку у власному мовленні.
Формувати уміння диференціювати за смислом речення з однаковим словесним складом, але різним логічним наголосом, вимовляти та читати такі речення


РОЗВИТОК МОвЛЕННЯ

34 годин (1 година на тиждень)












Розвиток словника

Слова, що позначають:

– видові, родові та деякі абстрактні поняття (здоров’я, сила, хоробрість тощо);

– власні назви,

– осіб за родом їхньої діяльності та професії.
Слова, що означають дії предметів:

– способи руху (ходити, бігати, стрибати, повзати, плавати тощо);

способи вживання їжі (їсти, пити, кусати, гризти, лизати, жувати тощо);

– види побутової та сільськогосподарської праці (мити, купати, прати, полоскати, підмітати, чистити, рубати, пиляти, сапати, вигрібати, копати, поливати);

– стани (спати, мерзнути, працювати, відпочивати);

– дії, пов’язані з навчальною діяльністю (читати, писати, вчити, заучувати, рахувати, віднімати, додавати малювати, клеїти).


Слова, що означають властивості предметів:

– сенсорні ознаки (білий, м’який);

– масу (легкий, важкий);

– сезонність (зимовий, літній);

– матеріал, з якого вони зроблені, (металевий, гумовий);

– приналежність (мамин, лисячий, ведмежий).





Учень:

– розуміє значення і правильно вживає у мовленні іменники-назви видових та родових понять, деякі абстрактні поняття), слова на означення власних імен, слова, що позначають осіб за родом їхньої діяльності чи професії, утворює речення та словосполучення з цими словами;

– розуміє і правильно вживає у мовленні прикметники, що позначають якісні відносні та присвійні властивості предметів;

– розуміє та диференціює значення дієслів, що позначають схожі, але не ідентичні дії, утворює речення та словосполучення з цими словами;

– уміє добирати слова протилежні та близькі за значенням до ізольованих слів, слів у реченнях та словосполученнях;

– розуміє багатозначність найуживаніших слів; наводить приклади словосполучень (речень) з багатозначними словами.




Засвоєння, уточнення, диференціація значень слів зі збірним та абстрактним значенням, шляхом визначення варіативних значень таких слів у різних контекстах, порівняння таких значень, виділення (за допомогою учителя) їхнього інваріантного узагальненого значення.

Розвивати навички використання вивчених слів у різних мовних ситуаціях.

Розвивати уміння швидкої актуалізації засвоєних слів шляхом доповнення речень початих учителем.

Формувати уміння складати речення (словосполучення) зі словами близьким, але не ідентичними за значенням (рожевий-рум’яний, стежка-дорога, м’який-пухнастий, кусати-гризти тощо).

Розвивати уміння спостерігати за використанням мовленні багатозначних слів, утворювати з ними словосполучення та речення.

Формувати різні типи асоціативних зв’язків між словами: синтагматичні, парадигматичні, понятійні.



Формування навичок морфологічного словотвору:

а) іменників зі значенням:

– виконавців дії та професій з суфіксами ‑ник‑, ‑нік‑, ‑ар‑ (‑яр‑), ‑іст‑ (‑їст‑), ‑ель‑ (лісник, аптекар, скляр, маляр, футболіст, хокеїст,, вихователь, учитель, пожежник, механік)

б) прикметників зі значенням:

– відносності з суфіксами ‑н‑, ‑ан‑, ‑ян‑,‑ов‑, ‑ев‑,‑єв‑, ‑ськ‑ (срібний, гречаний, дерев’яний , гумовий, металевий, український);

– присвійності з суфіксами ‑ів‑, ‑ов‑, ‑ин‑, ‑ач‑( ‑яч‑), нульовий суфікс (батьків, братова, мамин, сестрин, заячий, вовчий);

– зменшуваності-пестливості ознаки з суфіксами ‑еньк‑, ‑есеньк‑ (біленький, легесенький),

– збільшеності ознаки з суфіксами ‑езн‑, ‑енн‑ (височезний, широченний);

– вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників з суфіксами ‑ш‑, ‑іш‑, та префіксом най‑ (синіший, легший, тонший, найменший, найвеселіший);

в) дієслів зі значенням:

– дії з напрямом із ззовні – всередину з префіксом у‑, (в‑) (увійти, в’їхати);

– дії з напрямом зсередини з префіксом ви‑ (вилетіти, винести),

– віддалення від чогось або відсутності з префіксами від‑ (віді‑), од‑ (оді‑) (від’їхати, відірвати, одбігти, одійти),

– переміщення з префіксами пере‑(переїхати, пробігти),

– зближення, з’єднання з префіксами при‑ (прийти, підбігти, прибити),

– спрямованості дії в різні боки з префіксом роз‑ (розлетітись, розбігтись),

– спрямованості дії вниз по поверхні предмета з префіксами з‑ (с‑) (сходити, з’їжджати),

– завершеності дії з префіксами на‑, з‑, (зі‑, с‑), по‑ (намалював, зробив, сходив, зіграв, пофарбував).



– розуміють значення похідних іменників, прикметників, дієслів та володіють продуктивними способами їхнього словотвору (суфіксальним, префіксальним, суфіксально-префіксальним) за аналогією;

– уміє виконувати засвоєні словотвірні моделі для самостійного творення слів;

– уміє добирати та групувати слова зі спільним коренем, суфіксом, префіксом.


Формувати спрямованість уваги учня на морфологічне оформлення слів.
Формувати розуміння похідних слів з різними словотворчими морфемами.
Формування уміння порівнювати похідні та твірні слова за звучанням і значенням, визначати спільне значення у словах з однотипним морфологічним оформленням.
Формування операції практичного звукового аналізу (виділення спільного звучання у ряді слів з однотипним морфологічним значенням).
Розвивати уміння утворювати похідні слова від заданого твірного за аналогією та за описом їхнього значення.
Формувати навички перенесення навичок словотвору на випадки утворення похідних слів від відомих, маловідомих, невідомих та асемантичних твірних слів.
Формувати контроль за правильністю утворених похідних слів та їх відповідністю мовній нормі.
Формувати навички використання утворених учнем слів у словосполученнях та реченнях.
Формувати навичку добору слів з однотипним морфологічним оформленням (на практичному рівні).

Розвиток граматичної будови мовлення

Учень:





Прийменникові та безприйменникові конструкції:

а) з іменниками у родовому відмінку зі значенням:

– належності (ручка учня, у корови теля);

– заперечення чи відсутності (немає зошита, товариша),

– часу дії (одного разу),

– неповної дії (випити чаю, відрізати хліба),

– об’єкта дії (не виконав роботи),

– цільової спрямованості (для друга, для школи),

– часових відношень (до обіду, після уроків),

– просторових відношень (човен біля берега, відійшов від столу, вийшов з(із) хати, з-за гори, з-під лави),

– причини (сховався від сонця),

– матеріалу (хліб з муки),

– призначення (ваза для фруктів);

в) з іменниками в орудному відмінку зі значенням:

– сумісності або супроводу (прийшов із сестрою, працював з товаришем);

– цільової спрямованості (прийшов за книжкою),

– просторових відношень (за хатою, під деревом, між горами, над водою, перед вікном),

– причини (не прийшов через дощ);

г) словосполучення з перехідними та неперехідним дієсловами та іменниками (намалював квітку, намалював олівцем).
Іменники, що не змінюються за відмінками (метро, кіно) або числами (ножиці, вершки, молоко, дружба).


– розуміє та використовує у мовленні прийменникові та безприйменникові конструкції з іменниками, адекватно використовує у мовленні відмінкові та часові форми іменників (у тому числі й незмінюваних);

– диференціює на практичному рівні синтаксичну роль іменника як суб’єкта дії та об’єкт дії, знаряддя дії; уміє використовувати іменники у непрямих відмінках для розширення синтаксичної структури речення (з опорою на запитання);




Формувати спрямованість уваги учня на граматичне оформлення слів у мовленні.
Формувати розуміння різних типів прийменникових та безприйменникових конструкцій.
Формувати уміння диференціювати близькі, але не ідентичні семантико-синтаксичні (граматичні) значення слів у словосполученнях та реченнях.
Опрацьовувати на практичному рівні словозміну іменників, прикметників, дієслів у словосполученнях та реченнях.
Формувати контроль (самоконтроль) за використанням у мовленні граматичних форм слів.
Формувати навички узгодження іменників з перехідними та неперехідними дієсловами у словосполученнях побудованих за принципом керування.
Формувати уміння виділяти з речень іменники з опорою на запитання (хто? що?), називати предмети що, нас оточують.


Узгодження прикметників з іменниками у роді числі та відмінку.


– правильно використовує в мовленні граматичні форми прикметників, узгоджуючи їх з іменниками у роді числі, відмінку;

– уміє утворювати словосполучення та речення з прикметниками; використовувати прикметники для розширення синтаксичної структури речення (з опорою на запитання);




Формувати на практичному рівні уміння узгоджувати іменники та прикметники у роді, числі, відмінку, визначати рід, число іменника за родовою чи числовою формою прикметника (з опорою на наочність).

Формувати на практичному рівні уміння виділяти прикметники з речень за запитанням, добирати (за запитанням) ознаки до предметів.



Уживання у реченні та словосполученні граматичних форм дієслів: часових, числових, видових, особових (в тому числі зворотних), родових (для дієслів у формі минулого часу, третьої особи однини).

– правильно використовує в мовленні граматичні форми дієслів, відповідно до формальної та смислової структури вислову, узгоджуючи їх з іменниками, особовими займенниками;

– уміє утворювати словосполучення та речення із заданим дієсловом; розуміє синтаксичне значення дієслова у реченні (про що говориться в реченні);





Формувати значення часових та видових форм дієслів, та уміння адекватно використовувати їх у власному мовленні.

Формувати навички узгодження іменників та дієслів у числі та роді (для дієслів минулого часу); визначати число та рід іменника за числовою чи родовою формою дієслова.

Формувати на практичному рівні уміння виділяти з речень дієслова (за запитанням), добирати (за запитанням) дії до заданих предметів.


Каталог: markova
markova -> Міністерство освіти І науки україни навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції я І україна
markova -> Образотворче мистецтво
markova -> Основи здоров’я
markova -> Програма з музики для загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими з порушеннями мовлення (2 4 класи) пояснювальна записка
markova -> Програма з математики для спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з важкими порушеннями мовлення пояснювальна записка
markova -> Математика пояснювальна записка
markova -> Основи здоров'Я (2-4 класи) Пояснювальна записка
markova -> П/п Фонематична
markova -> Я і україна Київ 2005 Пояснювальна записка


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал